Ресурсність особистості як психологічний феномен

Анотація

Метою нашої статті є проаналізувати ресурсності особистості як психологічного феномену; показати особливості особистісної ресурсності як особливого психічного стану; запропонувати класифікацію структурних компонентів психологічної ресурсності особистості.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.

Результати дослідження. Розглядаючи функціональний стан психологічної ресурсності особистості, у його структурі необхідно виділяти дві якісно різні сторони – суб’єктивну та об’єктивну. Подібний поділ зумовлений наявністю наступних двох функцій цієї динамічної структури, якою є психологічна ресурсність особистості: забезпечення мотиваційної (або цілеспрямованої) поведінки та відновлення порушеного гомеостазу психологічної ресурсності особистості. Причому суб’єктивна сторона психологічної ресурсності особистості відображається насамперед у переживаннях суб’єкта та визначає особливості формування високовмотивованої поведінки особистості. У свою чергу, об’єктивна сторона психологічної ресурсності особистості пов’язана з фізіологічними процесами та визначає особливості регуляції гомеостазу.

Висновки. Доведено, що у будь-якої людини суб’єктивна сторона функціонального стану психологічної ресурсності особистості є провідною, оскільки в ході адаптаційних перебудов суб’єктивні зрушення, як правило, випереджають всі об’єктивні компоненти психологічної ресурсності особистості. Це положення відображує загальнофізіологічну закономірність психологічної ресурсності особистості, яка полягає в тому, що механізми регуляції компонентів психологічної ресурсності особистості починають активну роботу значно раніше, ніж керовані ними системи, що входять до структури психологічної ресурсності особистості.