Емпіричне дослідження дезадаптивних взаємостосунків матері і дитини старшого шкільного віку в сім’ї після розлучення

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2025-66.132-152

Ключові слова:

дезадаптивні взаємостосунки, розлучення, адаптивна позиція, деструктивні дії, агресивні дії, раціоналізація, девальвація сімейних взаємостосунків, заперечення позитивних взаємостосунків

Анотація

Метою нашого дослідження є отримати результати емпіричного вивчення дезадаптивних взаємостосунків між матір’ю та дитиною старшого шкільного віку в сім’ї після розлучення.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.

Результати дослідження. Ми визначили, що поняття «адаптивна ситуація» означає систему зовнішніх стосовно суб’єкта передумов, що спонукають, фасилітують і опосередковують його ставлення до життя, його життєву енергію, його активність, за умов якого зовнішнє адаптивне становище стосовно суб’єкта означає: 1. Зовнішнє адаптивне становище стосовно суб’єкта сприймається у просторовому та темпоральному відношенні – як деяке зовнішнє розташування відповідно до парадигми простору і темпоральних меж. 2. Суто у часовому відношенні як попередження дезадаптивних, руйнівних та агресивних дій суб’єкта. 3. У функціональному та парадигмальному відношенні – як суттєва незалежність від простору відповідних передумов або умов особистості у момент прояву дій, діяльності та активності.

Висновки. Доведено заперечення негативних взаємостосунків матері і дитини в сімʼї після розлучення. Спочатку реальність того, що відбувається в оточуючому світі, повністю заперечується дитиною. Зазвичай, матір витрачає на встановлення близьких взаємостосунків з дитиною досить багато часу, енергії, емоцій та почуттів, тому дитині та матері дуже важко одразу змиритися із розлученням своїх батьків. На цій стадії актуалізується робота захисних механізмів у психіці дитини: раціоналізація («нарешті все відбулося», «рано чи пізно це все одно б трапилося»), знецінення родинних взаємостосунків («насправді шлюб був жахливим», «мій чоловік є абсолютною нікчемністю»), заперечення позитивних взаємостосунків («нічого не трапилося, ну й що, що розлучення», «все добре буде в будь-якому разі»).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-27

Як цитувати

Михальчук, Н., & Куриця, Д. (2025). Емпіричне дослідження дезадаптивних взаємостосунків матері і дитини старшого шкільного віку в сім’ї після розлучення. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (66), 132–152. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2025-66.132-152