Розвиток креативності студентів спеціальних факультетів на заняттях іноземної мови в парадигмі диференційної психології та психології управління

Анотація

Метою нашого дослідження є представлення моделі розвитку креативності студентів спеціальних факультетів на заняттях іноземної мови в парадигмі диференційної психології та психології управління.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.

Результати дослідження. У статті показано, що студенти груп Е1, К2 потребували допомоги на всіх етапах розв’язання задачі. Ми розуміли, що в цих групах лише поступово можна послабити допомогу і контроль. Причому, в роботі з підлітками усіх груп ми використовували такі додаткові методи та прийоми активізації мисленнєвої діяльності школярів, як: 1) репродукція потрібного для розв’язання задачі певного теоретичного матеріалу; 2) оволодіння вмінням експлікувати низку розумових операцій: а) від аналізу до синтезу (наприклад, розв’язати підзадачі, до яких зводиться вихідна задача); б) застосовувати аналогії (переглянути аналогічну, але більш просту задачу з метою виявлення методу її розв’язання).

Висновки. Спираючись на отримані нами в дослідженні емпіричні результати, розглядаючи творчість як процес розв’язання задач, ми виділяємо шість груп визначень творчості: 1) визначення за типом “гештальт”, в яких наголошується на створенні нової цілісності; 2) визначення, зорієнтовані на отримання “кінцевого продукту”, або “інноваційні” дефініції, в яких наголошується на продукуванні чогось нового; 3) “естетичні” або “експресивні” визначення, в яких домінантним є самовираження особистості. В якості прикладу визначень такого типу наводиться наступне: “Творчий процес – це здатність мислити в зовсім недослідженій (або частково дослідженій) сфері, не маючи обмеження вже набутим досвідом”; 4) “психоаналітичні” або “динамічні” визначення, в яких творчість визначається в термінах взаємодії “Я”, “Воно” і “Над-Я”; 5) визначення у термінах “мислення, зорієнтованого на розв’язання”, в яких наголошується не стільки на розв’язанні, скільки на самому розумовому процесі; 6) інші різноманітні визначення, які не вкладаються ні в жодну з перерахованих вище категорій.