Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології" https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246 <p>Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології» Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України включено до Переліку наукових фахових видань України, Категорія «Б», психологічні спеціальності – 053 відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 р. №1643 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо діяльності спеціалізованих вчених рад від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України».</p> <p><strong>Видавець:</strong></p> <p>Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України</p> <p>ISSN друкованої версії 2227-6246</p> <p>ISSN онлайнової версії 2663-6956</p> uk-UA Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології" 2227-6246 <p>Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).</p><p><strong>Автор</strong><strong> публікації</strong><strong> зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками </strong>використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.</p><p>Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:</p><ul><li>персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);</li><li>web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);</li><li>некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).</li></ul><p>Але в усіх випадках <strong>обов’язков</strong><strong>ою є</strong> наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.</p><p> </p> Особливості психопрофілактики та корекції у подоланні явищ Compassion Fatigue волонтерів https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283550 <p><strong>Мета статті </strong>– емпірично визначити особливості психопрофілактики та корекції щодо подолання явищ compassion fatigue волонтерів у контексті посттравматичного зростання.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>В емпіричному дослідженні явищ compassion fatigue використано методики Depression Anxiety Stress Scales (DASS-21) і Professional Quality of Life Scale (ProQoL) для визначення стресостійкості та професійної якості життя волонтерів під час війни, а також математико-статистичні методи, регресивний аналіз стохастичної залежності між досліджуваними ознаками в групах, методи психологічного опитування й порівняння (χ2 Пірсона, df, Δχ2, Δdf).</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>До особливостей психопрофілактики та корекції щодо подолання явищ compassion fatigue віднесено внутрішній моральний конфлікт між принципами та вимогами дійсності, між загальнолюдськими цінностями та індивідуальними установками. Серед принципів психогігієни та психопрофілактики явищ compassion fatigue волонтерів виділено такі, як принцип комплексності, принцип системності, принцип розвитку психіки та орієнтація на ресурси особистості.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Результати засвідчують, що існують статистично значущі відмінності за цими двома групами досліджуваних відповідно до ознак наявності compassion fatigue, серед яких відзначимо такі показники: високий рівень депресії, професійного вигорання, травматичного стресу та помірний рівень задоволення від співчуття. Здійснюючи психологічну профілактику явищ compassion fatigue волонтерів, на різних рівнях (профілактичний, напруження, резистенція, виснаження), потрібно орієнтуватися на індивідуальні ресурси людини та виділяти психологічну, біологічну, духовну та соціальну складові особистості як індивідуальні параметри резистентності людини. Відповідно, ті волонтери, які безпосередньо надають допомогу потерпілим, більше схильні до професійного виснаження, втоми, психофізичних розладів та когнітивних порушень, ніж інші добровольці, які здійснюють психологічні втручання опосередковано.</p> Роман Шевченко Авторське право (c) 2023 Шевченко Роман https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 185 205 10.32626/2227-6246.2023-60.185-205 Типологія розуміння поетичного тексту https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283549 <p><strong>Мета дослідження </strong>– оцінити актуальність дослідження психологічних особливостей розуміння сучасної поезії майбутніми філологами на основі анкетування; запропонувати рівні розуміння тексту.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Mетод організації емпіричного дослідження був використаний у якості експериментального методу.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Показано, що майбутні філологи усіх курсів виявляють значний рівень зацікавленості (55%–50%) творчістю українських поетів, прозаїків через перегляд телевізійних передач та читання періодики. В умовах сучасного навчання у закладі вищої освіти особливу роль відіграє вміння студентів оволодівати знаннями самостійно у зв’язку з впровадженням компетентнісного підходу в освіті. Доведено, що 66%–70% опитаних намагаються самостійно осягнути літературний твір та сформувати власне враження від прочитаного; 31% студентів молодших та 28,6% студентів старших курсів керуються тією інтерпретацією твору, яку пропонує викладач. Отже, у значної частини студентів є усвідомлення необхідності самостійно формувати думку про прочитане.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У типології розуміння тексту ми виділяємо чотири рівні. Кожен попередній рівень – неодмінна умова для існування наступного. На першому рівневі передається лише предметний зміст тексту, що не забезпечує необхідність його розуміння. Другий рівень розуміння– це коментар. Зрозуміти текст на цьому рівневі означає не тільки вміти іншими мовними одиницями переказати перший текст, а й прокоментувати його з погляду контексту. Третій рівень розуміння – тлумачення тексту (філософське, історико-літературне, психологічне та ін.). Його завдання – оволодіти глибинними смислами. Четвертий рівень розуміння – методологічний рівень, на якому вирішуються протиріччя, що виникли на попередньому рівні.</p> Інна Ногачевська Людмила Комарніцька Авторське право (c) 2023 Ногачевська Інна, Комарніцька Людмила https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 162 184 10.32626/2227-6246.2023-60.162-184 Актуальний концепт професійної творчості: теоретико-психологічний аспект https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283548 <p><strong>Метою</strong> <strong>статті</strong> є аналіз проблеми професійної творчості з точки зору набуття фахівцями професійної компетентності в процесі їх професійного становлення та особистісного зростання; слід було виокремити змістову та смислову складові професійної творчості; представити авторську теоретичну модель професійної творчості.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що власне поняття професійної творчості може бути представленим у вигляді досить-таки спрощеної моделі, до якої входять такі складові: особистість, її соціально-біологічні, психофізіологічні, психолого-педагогічні, акмеологічні, аксіологічні та інтелектуальні характеристики; професійні проблеми, професійні задачі, завдання, ситуації, їхні різновиди (напівтворчі, творчі та ін.), теорія та методологія формулювання задачі та урахування різних підходів щодо її розв’язання; професійна діяльність, оточуюче середовище, соціальне оточення, психологічні умови для адаптації та професійної творчості, аспекти соціальної взаємодії та впливу на ефективність творчого процесу; сам по собі процес творчості, теоретико-методологічні основи здійснення професійної творчості.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що вивчення професійної креативності здійснювалося в парадигмі двох напрямків. Перший був пов’язаний з питанням про те, чи залежить рівень сформованості професійної креативності від інтелекту, та чи орієнтується суб’єкт на становлення пізнавальних процесів у зв’язку з набутою професійною креативністю. Другий напрямок був спрямований на з’ясування того, які є психологічні особливості та аспекти професійної креативності. Серед останніх було виокремлено увагу особистості, її особистісні та мотиваційні характеристики.</p> Олександр Набочук Авторське право (c) 2023 Набочук Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 141 161 10.32626/2227-6246.2023-60.141-161 Розвиток рефлексії студентів у парадигмі соціокультурного підходу https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283547 <p><strong>Мета</strong> <strong>дослідження</strong> визначається необхідністю дати відповіді на такі запитання: по-перше, наскільки можливим є розвиток професійної рефлексії майбутніх учителів у сучасній системі вищої освіти; по- друге, наскільки забезпечує розвиток професійної рефлексії зростання професіоналізму; по-третє, наскільки залежить специфіка професійної рефлексії від професійної спрямованості та комплексу особистісних характеристик.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. У якості експериментального методу використовувався метод організації емпіричного дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>З метою формування рефлексії студентів у навчальному процесі закладів вищої освіти запропонуємо деякі психологічні принципи, зокрема, принцип протиставлення рідної &nbsp;та іноземної мов і культур; принцип автентичності навчальних матеріалів; принцип професійної спрямованості студентів, забезпечення іншомовного навчального спілкування під час навчанню читанню англомовних національних історичних текстів; принцип взаємопов’язаностірефлексивних засобів розвитку рефлексії в парадигмі соціокультурного розвитку студентів; принцип поетапності формування соціокультурної компетентності студентів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Педагог з високим рівнем розвитку рефлексії є фахівцем, що опанував високими рівнями професійної діяльністю. Ця особистість свідомо змінює і розвиває себе в ході здійснення діяльності, здатний до внесення індивідуального творчого внеску в професію. Це – людина, яка знайшла своє індивідуальне призначення. Професіонал – це фахівець, здатний стимулювати в суспільстві інтерес до результатів своєї професійної діяльності, підвищувати престиж своєї професії в освітньому просторі.</p> Наталія Михальчук Ліана Онуфрієва Авторське право (c) 2023 Михальчук Наталія, Онуфрієва Ліана https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 119 140 10.32626/2227-6246.2023-60.119-140 Прогнозування і формування творчої молоді як класу: генетико-моделюючий та генетико-креативний підхід https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283541 <p>Стаття присвячена розгляду методологічних проблем дослідження формування творчого класу молоді.</p> <p><strong>Мета </strong>дослідження – здійснити прогнозування і формування творчої молоді як класу у сучасних соціально-психологічних умовах у руслі генетико-моделюючого та генетико-креативного підходу. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання: аналіз вимог, що висуваються до молоді у сучасних соціально-психологічних умовах; з’ясувати метод дослідження особистості сьогодення, який підходить найбільше, та визначити його основні принципи.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для реалізації ключових завдань використано комплекс методів наукового дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння, систематизація, теоретичне моделювання, наукова інтерпретація.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Встановлено, що саме образ ідеальної референтної постаті, ідентифікація з якою виступає проміжним, але важливим моментом життєствердження особистості, становить окрему дослідницьку проблему в сучасній психології життєвих криз та розробці стратегій їх подолання. З’ясовано, що саме у розкритті механізмів вільного внутрішнього діалогу особистісного «Я» з різними іпостасями себе, у розкритті власного потенціалу суб’єктності і криється неабиякий потенціал психологічної науки у її прикладному застосуванні задля здійснення місії подолання проблем життєвої кризи особистості. Показано, що генетико-креативний метод процедурно практичнозбігається з процесом консультування і терапії. Тим самим відкривається можливість наукового аналізу даних, отриманих в цьому процесі. Встановлено, що за допомогою цього методу можна вивчати сам процес психологічної практики, зробивши його предметом наукового дослідження. Розроблено і визначено основні принципи генетико- креативного методу, зокрема, принцип розвитку, принцип переживання, принцип свободи, принцип взаємодії, принцип невизначеності та індетермінізму, принцип терапевтичного ефекту.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Проаналізовано проблему наукового аналізу «схоплення» плину складноструктурованого утворення, яким є особистість, зокрема, висвітлено можливості й обмеження номотетичного та ідеографічного методів, проблеми редукціонізму, питання конституюючого начала особистості. Показано, що найадекватнішим методом дослідження особистості залишається генетико-моделюючий метод та генетико- креативний метод; експліковано основні принципи використання. Розкриваються нові аспекти досліджень розвитку та самоствердження особистості в сучасних умовах.</p> Сергій Максименко Юрій Ірхін Авторське право (c) 2023 Максименко Сергій, Ірхін Юрій https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 95 118 10.32626/2227-6246.2023-60.95-118 Психологічний феномен фасилітації як специфічного виду діяльності викладача https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283540 <p><strong>Метою нашого дослідження є: </strong>показати, що таке фасилітація; як організувати фасилітативну взаємодію, щоб допомогти викладачеві отримати найкращі настановлення, які можуть підвищити ефективність і успіх всіх студентів в освітньому процесі; представити способи фасилітативного навчання в університетах; показати місце фасилітації в структурі блоків пізнавальної діяльності студентів.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у своєму дослідженні ми використовували емпіричні методи, зокрема, пілотне дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що процес фасилітації в навчальній діяльності не можна розуміти спрощено. Показано, що брати участь у діяльності та навчатися усвідомлено – це досить різні речі. Якщо дія нав’язується командою методистів, викладачів, тощо, здійснюється під тиском на студента, тоді вона сприймається поза будь-яким сенсом, як так звана «тимчасова» необхідність». Визначено такі атрибути особистості, які є найбільшою мірою важливими в фасилітативній взаємодії: її свідомість і активність; атрибути психіки – суб’єктивність, активність, адаптивність; атрибути свідомості – переживання, знання і ставлення; атрибути діяльності – активність, усвідомлення, цілеспрямованість, вмотивованість тощо.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Окреслено роль фасилітації у даних взаємодіючих між собою блоках пізнавальної діяльності. Показано, що фасилітація передбачає зміни позиції викладача в процесі навчання. Визначено, що, актуалізуючи свою педагогічну діяльність у всіх її напрямках (блоках), викладач вмілофасилітує – управляє, спрямовує, допомагає студентам в їхній освітній діяльності. У результаті педагогічної діяльності з’являється певне новоутворення – фасилітативна взаємодія, де головною фігурою є сам студент як суб’єкт власної пізнавальної діяльності. Тим часом викладач лише використовує всі можливості освітнього середовища, спрямовуючи діяльність кожного студента з метою подальшого всебічного розвитку його особистості.</p> Наталія Хупавцева Наталія Славіна Авторське право (c) 2023 Хупавцева Наталія, Славіна Наталія https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 73 94 10.32626/2227-6246.2023-60.73-94 Психологічне дослідження функціонального стану хворого на ішемічний інсульт https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283539 <p><strong>Мета дослідження </strong>– здійснити психологічне дослідження функціонального стану хворого.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Mетод організації емпіричного дослідження використовувався у якості експериментального методу.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Було виділено чотири первинних кластери, що складаються з однієї базової змінної, яка характеризує актуальний стан хворих на мозковий інсульт на момент початку реабілітаційних заходів. Доведено, що взаємодія «Фактора відхилення від аутогенної норми, патології соматичного стану» і «Фактора нестабільності здоров’я та самопочуття» складають перший та другий первинні кластери, які є домінувальними. Показано, що «Фактор тривожності» і «Фактор пасивності, фізичного обмеження діяльності та активності» утворюють третій та четвертий первинні кластери.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що взаємодія досліджуваних змінних свідчить про наявність психологічного дискомфорту чи стану фізіологічного неблагополуччя, є джерелом тривоги. Доведено, що на першому місці, за значущістю, у таких хворих постає відновлення втрачених рухових функцій, хворий відчуває лише певне занепокоєння з огляду на свій психо- фізіологічний стан, не даючи собі звіту щодо причини наявності тривоги. Межі психологічних можливостей хворих значно звужені – про це свідчить значення показника взаємодії «Фактора відхилення від аутогенної норми, патології соматичного стану» і «Фактора тривожності». Ці показники є досить низькими, хоча їхній реабілітаційний потенціал часто буває високим (прогноз спеціаліста-невролога). Такі хворі повною мірою не зорієнтовані на процес фізичної реабілітації, у них відсутня або досить низька мотивація до занять фізичними вправами. Це також було враховано при плануванні та впровадженні реабілітаційних заходів у формувальному експерименті.</p> Євген Харченко Алла Сімко Авторське право (c) 2023 Харченко Євген, Сімко Алла https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 51 72 10.32626/2227-6246.2023-60.51-72 Психологія оволодіння міжкультурною компетентністю майбутніми перекладачами https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283537 <p><strong>Мета дослідження </strong>– висвітлити контекст дефініції «міжкультурна компетентність»; пояснити зв’язок між структурними компонентами міжкультурної компетентності та необхідними вміннями та навичками майбутніх перекладачів з метою здійснення ефективної перекладацької діяльності; визначити психологічні шляхи оволодіння майбутніми перекладачами міжкультурною компетентністю.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом є метод констатувального дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що в процесі здійснення усної перекладацької діяльності реальний процес породження думки, шлях від значення до знаходження смислу (і навпаки – від смислу до значення) є досить-таки важчим. Цей процес не обмежується певними структурними моделями, тому що в перекладі, як і в процесі міжкультурної комунікації, найважчим може бути визначення навіть не окремих знаків, реалій, а особливості їхнього співвідношення в свідомості представників різних культур. У парадигмі цих культур і відбувається функціональний збіг головних та другорядних характеристик, фігур і фонів, які, в свою чергу, фасилітують становлення міжкультурної компетентності.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Ефективне формування міжкультурної компетентності студентів – майбутніх перекладачів – відбується в результаті послідовного звернення викладачів до культурноспецифічних та універсальних аспектів тих явищ, які вивчаються, що досягається послідовним переміщенням у просторі порівняльних культур у напрямку emic – etic – emic. У цій парадигмі також відбувається ефективний процес розвитку міжкультурної компетентності студентів – майбутніх перекладачів. Сформовані в ході такого рефлексивного переміщення пізнавальні структури особистості перекладачів мають з’єднуватися в когнітивних моделях з мовними знаками, які найбільшою мірою відповідають образу світу перекладача, схемі мислення представників певної лінгвокультурної спільноти. Також домінувальну роль у процесі формування міжкультурної компетентності студентів – майбутніх перекладачів найбільшою мірою відіграє схема мислення представників певної лінгвокультурної спільноти. Це свідчить щодо неабиякої ролі базових складових перекладацької діяльності: психологічних та психолінгвістичних елементів, вербальних способів здійснення усної перекладацької діяльності тощо.</p> Ернест Івашкевич Авторське право (c) 2023 Івашкевич Ернест https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 30 50 10.32626/2227-6246.2023-60.30-50 Проблема впливу професійної рефлексії педагогів закладів дошкільної освіти на якість їх соціального інтелекту https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/283533 <p><strong>Мета статті </strong>– дослідити проблему впливу професійної рефлексії педагогів дошкільних навчальних закладів на якість їх соціального інтелекту; за отриманими в експерименті результатами описати структуру соціального інтелекту педагогів дошкільних навчальних закладів.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у своєму дослідженні ми використовували емпіричні методи, такі як констатувальне дослідження та формувальний експеримент. Для діагностики рівня розвитку соціального інтелекту нами застосовувалась «Методика дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда та М.О’ Саллівена, адаптована О.С. Михайловою (2021).</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Вважаємо, що функціонування соціального інтелекту як групи здібностей та здатностей особистості відбувається на трьох рівнях, які й дозволяють відобразити динамічний характер цього феномена. Визначено, що в структурі соціального інтелекту науковець виділяє потенційний рівень, що вміщує потенційні здібності та здатності особистості, які знаходяться в стадії розвитку, актуальний рівень, до якого входять здібності та здатності особистості, що мають нормативний (середній та високий) рівень розвитку, і результативний рівень, який вміщує такі характеристики особистості, які висвітлюють особливості експлікації цих здібностей у пізнавальній діяльності.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що різноманітність характеристик, безпосередньо пов’язаних із соціальним інтелектом особистості, відображає його різнорівневі особливості. У той же час, у визначенні цих характеристик, що зумовлюють становлення соціального інтелекту, є низка спільних моментів. По-перше, вони тлумачаться як здатність, отже, безпосередньо взаємопов’язані із певною діяльністю. По-друге, предметом цих здатностей постає властивість особистості до встановлення зв’язків між подіями, в яких діючими суб’єктами є інші люди. По-третє, в якому б контексті не описувався соціальний інтелект у наукових теоріях та концепціях, він, у будь-якому випадку, представлений як досить складне структурне утворення, що складається із різних здібностей та здатностей. Також показано, що точність розуміння інших людей, адекватність здійснення інтерпретації, прогнозування та рефлексія є основними показниками наявності або відсутності здатності особистості до розв’язання задач та завдань з метою встановлення взаємовідносин між подіями в сфері суб’єкт-суб’єктної комунікації та взаємодії.</p> Едуард Івашкевич Олександр Гудима Авторське право (c) 2023 Івашкевич Едуард, Гудима Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-06-29 2023-06-29 60 9 29 10.32626/2227-6246.2023-60.9-29 Стресовитривалість та постравматичний синдром дітей з порушеннями слуху за умов війни https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276461 <p><strong>Мета. </strong>Дослідження автора полягало у психологічній діагностиці, формуванні психологічної допомоги родинам, створенні протоколів подальшої роботи зі стресом та посттравматичним синдромом для фахівців-психологів з категорією дітей з особливими освітніми потребами, зокрема з порушеннями слуху. Мета дослідження конкретизувалася через низку завдань: по-перше, визначення основних чинників та типів травмуючих подій, їх тривалості за умов воєнного часу (які були наслідком посттравмівних стресових розладів) у дітей з порушеннями слуху; по-друге, констатація психологічного стану дітей різного віку з порушеннями слуху за умов війни; по-третє, розроблення основ психологічної допомоги за умов стресу чи посттравматичного порушення «дитині через родину» у воєнний період.</p> <p><strong>Методи. </strong>Для розв’язання окреслених завдань і забезпечення достовірності положень та висновків було використано специфічні наукові методи дослідження, зокрема методи спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування, збір медичного анамнезу. Дослідженням було охоплено 62 особи з порушеннями слуху спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів м. Києва, м. Житомира, м. Львова, м. Підкаміня. З означеної кількості дітей були також переселенці з інших регіонів України. Основою для спостереження був виражений, стійкий (≥ 4-6 місяців) страх або тривога щодо однієї або декількох соціальних ситуацій, в яких вони можуть бути або були учасниками, об’єктами. Ситуація і страх мав бути повторюваним і викликати 4-5 ознак, що характеризують посттравматичний синдром. Серед основних тестових методик було використано «Тест на визначення рівня тривожності, стресу та депресії IDR», серед проективних методик: «Тест Парасоля» (за М. Корчевським), «Я і паркан» (О. Люмаренко).</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>За результатами бесід та спостережень було встановлено, що посттравматичний синдром у дітей з порушеннями слуху – це є комплекс реакцій дітей на травму. Травмівна подія визначається через переживання, негативні емоції, які у більшості дітей викликають страх, жах, безпорадність. Це ситуації, коли неповнолітня особистість пережила загрозу власному життю, жорстокість, втрату рідних, смерть чи поранення іншої людини. За результатами дослідження було встановлено, що у переважної кількості дітей симптоми стресу, які було помітно в поведінці дитини, з’явилися через 3-4 місяці після травми. Згідно проведених тестових методик виявлено, що більшість дітей переживає симптоми повторного переживання травмівної події. У багатьох дітей є підвищеними показники значень стресу та депресії. Також детально описано, що кожна вікова категорія дітей з порушеннями слуху має свій характерний тип ПТСР, залежно від віку. Кожен із типів характеризується особливістю поведінкових реакцій та афектів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>За умов ПТСР у дітей з порушеннями слуху виникає низка емоційно-вольових, регуляційних, поведінкових порушень, які часто мають інтенсивний характер та спровоковані ставленням родини до дитини, стилем спілкування, виховання або відсторонення від дитини тощо. Під час психологічної діагностики та формування психологічної допомоги родина (батьки, опікуни) часто ускладнюють терапію дитини, змінюючи нормальне, адекватне сприйняття подій на такі, як буде зручно дорослим, навчали не вірно оцінювати ситуацію та шляхи виходу із неї. Подальші дослідження стресу та посттравматичного синдрому тривають. Отримані результати впливатимуть на різновиди психологічної допомоги та створення протоколів діяльності психологів зі стресовими станами за умов війни.</p> Ольга Вовченко Авторське право (c) 2023 Вовченко Ольга https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 158 178 10.32626/2227-6246.2023-59.158-178 Діяльнісний, особистісний, когнітивний та компетентнісний підходи в семантичному просторі творчості індивіда https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276459 <p><strong>Метою </strong>нашої статті є показати роль діяльнісного, особистісного, когнітивного та компетентнісного підходів у семантичному просторі творчості індивіда, визначити характеристики цих підходів, найцінніші та унікальніші характеристики.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Визначено, що провідною для розвитку творчої уяви особистості є метафорична уява (особистісний підхід). Остання здатна створювати нові образи предметів, ідей, смислів і емоційно-чуттєвих переживань, апелюючи до уяви респондента, який сприймає. Метафорична уява виявляється як здатність людини самостійно створювати творчі метафори, творчо інтерпретувати складні метафори, креативно та оригінально застосовувати існуючі метафоричні вирази залежно від контексту певної ситуації. Здійснюючи зв’язок чуттєвого і раціонального, конструкція творчого метафоричного образу активізує у суб’єкта сенсорно-перцептивну й емоційну уяву на творчому рівні, сприяючи тим самим новому і глибшому розумінню їхньої сутності.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що у вітчизняній психології акцентується увага на таких креативних рисах особистості, як продуктивне, творче мислення, здійснення творчої, перетворювальної діяльності людини, потреба у самоствердженні, в матеріальному благополуччі, в перетворенні навколишнього природного і соціального світу, реалізація копінг- стратегій у контексті життєвих досягнень особистості (діяльнісний підхід); глибина і гострота думки, незвичайність формулювання проблеми та оригінальність в її розв’язанні, інтелектуальна ініціатива, естетична чутливість, креативні настановлення, спонтанність, автономність, емпатії, гармонізація особистісного розвитку (особистісний підхід); інтелектуальна активність, психологічна гнучкість, творча мотивація, поліваріативність бачення навколишнього світу, оригінальність, дивергентність (інтегративний підхід); ментальні структури, ментальні репрезентації, ментальний досвід, інтелектуальні здібності – швидкість, оригінальність, чутливість, метафоричність, формулювання та оригінальне розв’язання задачі, актуалізація концепції творчого акту (когнітивний підхід); мотивація до здійснення творчої діяльності, мотивація досягнення успіху, ситуативна самоактуалізація (мотиваційний підхід); високий рівень професіоналізму, професійно- творча семантика, креативна експлікація ситуації, професійно-творча соціальна перцепція, креативні аспекти спілкування (компетентнісний підхід).</p> Олександр Набочук Авторське право (c) 2023 Набочук Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 135 157 10.32626/2227-6246.2023-59.135-157 Психологія взаємодії процесів розуміння і прогнозування в творчому математичному мисленні https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276455 <p>За результатами аналізу досліджень математичного мислення констатовано його творчий характер. Наголошено, що результативність пошукових дій досягається завдяки взаємодії числової, символьної та просторової складової математичного мислення. Проаналізовано результати досліджень творчого математичного мислення і констатовано доцільність вивчення психологічної сутності взаємодії мисленнєвих процесів розуміння і прогнозування при розв’язуванні творчих математичних задач.</p> <p><strong>Мета. </strong>З’ясувати психологічну сутність взаємодії мисленнєвих процесів розуміння і прогнозування у творчому математичному мисленні. Для вивчення взаємодії процесів розуміння і прогнозування у математичному мисленні було використано <strong>метод </strong>аналізу пошукових дій студентів упродовж розв’язування творчих математичних задач різних класів.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Констатовано, що творче математичне мислення – цілісна система взаємопов’язаних дій, за допомагаю яких досягається мисленнєвий математичний результат. Встановлено, що процеси розуміння математичних задач та прогнозування мисленнєвих результатів функціонують упродовж усього процесу розв’язування математичних задач. З’ясовано, що зміст пошукових дій, спрямованих на розуміння задачі та прогнозування мисленнєвих результатів, залежать від етапів розв’язання задачі (вивчення умови, пошук розв’язку, перевірка знайденого розв’язку), в яких їх процесуально-динамічна сторона не лише проявляється, але й формується. При цьому процес розуміння творчої математичної задачі та процес прогнозування є взаємодоповнювальними. Встановлено, що розуміння умови задачі формує зміст прогнозувальних дій, а процес прогнозування сприяє формуванню розуміння математичної задачі. Констатовано, що у пошуковому математичному процесі не можна зафіксувати такого стану розуміння задачі, який забезпечив би виникнення гіпотези щодо розв’язку. З’ясовано, що прогнозування, яке має місце впродовж усього пошукового процесу, може породити гіпотезу розв’язку на різних етапах розв’язування, при різних станах розуміння математичної задачі. Гіпотеза розв’язування задачі є індикатором стану розуміння задачі, а її апробація сприяє поглибленню розуміння сутності самої задачі. При цьому зміст гіпотези, її апробація визначає стан розуміння задачі.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Процес розуміння суб’єктом творчої математичної задачі та процес прогнозування проходять упродовж усіх етапів процесу розв’язання і є взаємодоповнювальними.</p> Лідія Мойсеєнко Любов Шегда Авторське право (c) 2023 Мойсеєнко Лідія, Шегда Любов https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 118 134 10.32626/2227-6246.2023-59.118-134 Психодіагностичне дослідження діалогу в культурологічно зорієнтованому середовищі в процесі шкільного навчання https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276425 <p><strong>Мета дослідження </strong>– здійснити психодіагностичне дослідження діалогу в культурологічно зорієнтованому середовищі в процесі шкільного навчання.</p> <p><strong>Методи дослідження</strong>. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що причинами низького рівня обґрунтованості думок та суджень учнями є: 1) невдала організація дискусії на уроках англійської мови в закладах середньої освіти; 2) як наслідок першої причини – учні не знайомі з дискусією як формою навчальної роботи, вони не знають, як себе поводити на такому уроці, і найчастіше обирають стандартну позицію «учня», який уважно слухає вчителя, відповідає на його запитання стисло, чітко, без урахування своєї точки зору; 3) 68% учнів не розуміють, чому потрібно обґрунтовувати свої думки (адже вони завжди висловлюють тільки ті думки, які є в їх підручниках, чи які на попередньому уроці висловив вчитель); 4) 32% школярів бояться обґрунтувати свій вислів «невірно», «неправильно» та отримати погану оцінку.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Потрібно розрізняти, з одного боку, діалог, а з іншого, – просту розмову. Діалог розуміється як взаємна комунікація, що має специфічні риси: тематичну цілеспрямованість чи проблемність, двосторонність інформації, сполученість тематичної цілеспрямованості з двосторонньою передачею інформації, що допомагає рішенню загального завдання. Доведено, що існують лінгвістичне та психологічне розуміння діалогу, тому в процесі психологічного вивчення діалогу необхідно звернути увагу як на інформативний обмін між партнерами, так і на особливості їх взаємовідношень, зокрема на їх рольовий аспект.</p> Наталія Михальчук Ірина Коваль Авторське право (c) 2023 Михальчук Наталія, Коваль Ірина https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 96 117 10.32626/2227-6246.2023-59.96-117 Фасилітативна взаємодія як багатоступенева активність особистості https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276418 <p><strong>Мета дослідження </strong>– показати фасилітативну взаємодію як багатоступеневу активність особистості, продемонструвати значущі конструктивні явища фасилітативної взаємодії як психологічного</p> <p>статусу особистості.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у своєму дослідженні ми використовували емпіричні методи, такі як пілотне дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Показано, що поняття «фасилітація» відображує усвідомлену і цілеспрямовану діяльність як явище, властиве, насамперед, вчителеві. Виокремлено атрибути фасилітації: 1) діяльність; 2) суб’єкт діяльності; 3) функції суб’єкта; 4) функції діяльності; 5) мотиви діяльності; 6) мета діяльності; 7) способи виконання діяльності; 8) предмет діяльності; 9) метод реалізації діяльності; 10) засоби, актуальні для реалізації діяльності; 11) результат діяльності.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Виокремлено компоненти, які є властивими для фасилітативної взаємодії. Показано, що діяльність – це основа, засіб і позитивна умова розвитку особистості. Діяльність – це доцільне перетворення людьми навколишньої дійсності. Доведено, що діяльність є одиницею життя, опосередкованою психічним відображенням. Визначено, що поза діяльності не існує ані засобів діяльності, ані знаків, ані предметів мистецтва; поза діяльністю немає самих людей. Доведено, що діяльність є цілеспрямованою, багатоступеневою активністю людини. «Цілеспрямована» – оскільки «предмет» постає її метою. «Багатоступенева» – оскільки включає до своєї структури дії, вторинну мотивацію, що визначаються метою та завданнями діяльності як такої. І це, зокрема, забезпечує актуалізацію особистістю основної мети – мотиву виконання діяльності. І, нарешті, операція діяльності відрізняється від дії тим, що вона позначається не метою, а умовами діяльності, в яких ця мета експлікується. Визначено, що потрібно обов’язково відрізняти дії від діяльності та від операцій.</p> Наталія Хупавцева Ліана Онуфрієва Авторське право (c) 2023 Хупавцева Наталія, Онуфрієва Ліана https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 73 95 10.32626/2227-6246.2023-59.73-95 Психологічні особливості проведення обстеження дітей з діагнозом «логоневроз», ускладненого розладами відчуттів та сприйняттів https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276413 <p><strong>Мета дослідження </strong>– дослідити психологічні особливості обстеження дітей з діагнозом «логоневроз», ускладненого розладами відчуттів та сприйняття.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Методами дослідження були метод спостереження та метод емпіричного дослідження хворих. Місцем організації емпіричного етапу нашого дослідження стала психіатрична лікарня № 1 м. Києва. За допомогою клініко-патопсихологічних та анамнестичних методів було обстежено 86 дітей віком 3-12 років (середній вік 8 ± 0,5 року) з логоневрозом в анамнезі.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, до несприятливих умов, які призводять до логоневрозу, відносяться: фізична ослабленість дітей; вікові особливості діяльності мозку; прискорений розвиток мовлення (3-4 роки), коли його комунікативна, пізнавальна і регулююча функції швидко розвиваються під впливом спілкування з дорослими; прихована психічна неврівноваженість дитини, підвищена реактивність у результаті не зовсім нормальних відносин з оточуючими; конфлікт між особливостями середовища і ступенем його усвідомлення; недостатність позитивних емоційних контактів між дорослими і дитиною; недостатній розвиток моторики, відчуття ритму, міміко-артикуляторних рухів; розлади відчуттів та сприйняттів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що здатність дитини з логоневрозом до вільної презентації мовлення залежить не тільки від різного ступеня її самостійності, але й від її підготовленості до усного мовлення. Так, логопеду потрібно простежити за особливостями появи мовленнєвих судом залежно від того, чи вимовляє дитина складну або просту фразу, окремі слова або звуки. На матеріалі переказу тексту логопедом фіксується, в яких випадках виникають мовленнєві судоми: тільки на початку розповіді, на початку фраз, в окремих словах або звуках. Також має з’ясуватися, чи не залежать мовленнєві судоми від рівня гучності мови. З цією метою пропонується респондентові говорити тихо, голосно, пошепки.</p> Євген Харченко Людмила Комарніцька Авторське право (c) 2023 Харченко Євген, Комарніцька Людмила https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 51 72 10.32626/2227-6246.2023-59.51-72 Трансформаційної Моделі Перекладу з англійської мови на українську https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276406 <p><strong>Мета дослідження: </strong>1) висвітлити основні психологічні особливості усної перекладацької діяльності; 2) організувати констатувальне дослідження та проаналізувати його результати за обраними критеріями, такими як: а) рівень комунікативно-мовленнєвої активності учнів; б) рівень особистісної та ситуативної тривожності; в) рівень мовленнєвого сприйняття на слух. 3) запропонувати трансформаційну модель англо-українського перекладу з використанням англійських фразеологізмів та описати її.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом є метод констатувального дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Вважаємо, що отримані нами дані психолінгвістичних спостережень слугують засобом модифікації існуючих моделей реалізації перекладацької діяльності. Так, ми пропонуємо універсальну Трансформаційну Модель Перекладу. Ми вважаємо, що ця модель вміщує в себе три стадії: 1) аналіз, у ході якого поверхнева структура на мові А зводиться до набору граматичних трансформацій (аналіз з урахуванням граматичних відношень та значень мовних одиниць); 2) перенесення матеріалу, який аналізується, з мови А на мову Б; 3) реконструювання або заключна адаптація кінцевого повідомлення з урахуванням норм мови, якою здійснюється переклад.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що граматичні трансформації постають одним із прийомів семантичного аналізу вихідного тексту та одним із способів побудови кінцевого висловлювання. Однак показано, що зведення перекладу лише до граматичних трансформацій дещо спрощує реальний процес перекладу, оскільки в ньому використовуються і лексико- синтаксичні перефразування, і семантичні модифікації, обумовлені ситуативно-прагматичними факторами та ін. Як наслідок, сам переклад розглядається як поєднання трьох компонентів: з одного боку, це – продукт, з іншого – деяка сума технологій, а з третього боку – процес комбінування (для перекладача) деякого набору знаків (вихідного тексту) та урахування ефективності смислового сприйняття реципієнтом набору знаків, який пропонується йому з боку перекладача.</p> Ернест Івашкевич Авторське право (c) 2023 Івашкевич Ернест https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 29 50 10.32626/2227-6246.2023-59.29-50 Проблема впливу соціального інтелекту вчителя на організацію проблемного навчання в сучасних закладах середньої освіти https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/276392 <p><strong>Метою </strong>нашої статті є дослідження рівня розвитку соціального інтелекту вчителів, які викладають природничі та гуманітарні дисципліни у підлітків і старшокласників; отримати та проаналізувати результати за субтестом № 3 «Вербальні вирази» (Гилфорд &amp; О’Салливен, 2021), які визначають здатність вчителів розуміти значущість таких вербальних реакцій людей залежно від контексту ситуації; дослідити проблему впливу соціального інтелекту вчителя на організацію проблемного навчання в закладах середньої освіти.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, узагальнення. Також у своєму дослідженні ми використовували емпіричні методи, такі як констатувальне дослідження та формувальний експеримент. Для діагностики рівня розвитку соціального інтелекту застосовувалась «Методика дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда та М.О’Саллівена, адаптована О.С. Михайловою (2021).</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Діагностовано рівень розвитку здібності вчителів до прогнозування розвитку соціальної ситуації залежно від зовнішніх обставин. Простежується незначна тенденція до вищих показників соціального інтелекту у жінок, проте відчутних відмінностей у показниках соціального інтелекту чоловіків і жінок за високим, середнім та низьким рівнем не встановлено. Респонденти однаково добре виконали завдання цього тесту. Також не виявлено статистично значущої різниці в результатах чоловіків та жінок за середнім та низьким рівнями розвитку соціального інтелекту за І субтестом «Історії із завершенням» (результати за цими рівнями не перевищують 20% як у чоловіків, так і у жінок), що свідчить про високий рівень філологічної підготовки вчителів природничо-гуманітарного циклу, адже респонденти із високим рівнем розвитку соціального інтелекту за цим субтестом здатні отримувати максимум інформації про поведінку людей, здатні розуміти мову невербального спілкування, висловлювати швидкі та точні судження про людей, успішно прогнозувати їхні реакції в заданих умовах, виявляти далекозорість у стосунках з іншими, що сприяє їхній успішній соціальній адаптації.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що люди з високим рівнем розвитку соціального інтелекту, як правило, бувають успішними комунікаторами. Їм притаманні контактність, відкритість, тактовність, доброзичливість та сердечність. Високий рівень соціального інтелекту пов’язаний із інтересом до соціальних проблем, наявністю потреби впливати на інших і часто поєднується із високим рівнем розвитку організаторських здібностей. Показано, що всі перераховані особистісні якості характеризують осіб гуманітарних професій.</p> Едуард Івашкевич Руслан Сімко Авторське право (c) 2023 Івашкевич Едуард, Сімко Руслан https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2023-03-31 2023-03-31 60 9 28 10.32626/2227-6246.2023-59.9-28 Фасилітативна взаємодія як механізм актуалізації «Я-реального» та «Я-ідеального» особистості https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268380 <p><strong>Мета дослідження: </strong>визначити принципи фасилітативної взаємодії в процесі міжособистісного спілкування на уроках, показати фасилітативні аспекти автономії учнів, описати фасилітацію як феномен міжособистісної комунікації, відобразити природу та генезис фасилітативної взаємодії за власними емпіричними дослідженнями, щоб довести, що фасилітативна взаємодія є механізмом актуалізації «Я-реального» та «Я-ідеального» особистості.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення, а також використано пілотне дослідження як емпіричний метод.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Показано, що фасилітація – це зміна ефективності діяльності учня впродовж контакту з учителем або з іншими школярами. Навіть пасивна присутність педагога в класі великою мірою активізує учнів, спрямовує їхню діяльність у потрібному напрямку, стабілізує її поза цілеспрямованими діями з боку педагога. Однак, феномен фасилітації має неабиякий вплив тільки в тому випадку, якщо педагог є авторитетним, референтним, визнаним. Тоді в результаті педагогічної взаємодії виникають різні психологічні новоутворення особистісного та міжособистісного характеру, які прийнято називати «змінами» або «феноменами».</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що одним зі значущих конструктивних феноменів фасилітативної взаємодії є психологічний статус особистості, без набуття якого не може існувати процес активного, послідовного прогресивного розвитку і саморозвитку особистості. Психологічний статус характеризує не тільки реальне місце учня в системі міжособистісних взаємостосунків, але й позицію в класі, сім’ї, групах однолітків, яку він відносить до самого себе. Потреба в побудові себе як особистості, у самовдосконаленні тощо не виникає спонтанно – вона становиться в процесі фасилітативної взаємодії. Саме психолого-педагогічні впливи дозволяють учневі усвідомити розбіжність «Я-реального» та «Я-ідеального», без чого не може відбутися особистісний розвиток.</p> Наталія Хупавцева Наталія Славіна Авторське право (c) 2022 Хупавцева Наталія, Славіна Наталія https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 227 246 10.32626/2227-6246.2022-58.227-246 Психологічні особливості фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268378 <p><strong>Мета статті: </strong>1) вивчити особливості розладів психомоторної функції і психоемоційного стану хворих на ішемічний інсульт за даними первинного обстеження; 2) розробити методику фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт на стаціонарному етапі реабілітації залежно від тяжкості ураження психомоторних функцій і особливостей психоемоційного стану; 3) на основі отриманих емпіричних даних окреслити психологічну сутність біомеханічних законів, яким підпорядковуються розлади психомоторної функції людини.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Використано такі психолого-педагогічні методи дослідження: аналіз літературних джерел, психолого-педагогічне спостереження, психолого-педагогічний експеримент.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що принципово новими і перспективними у фізичній реабілітації є методи функціонального біоуправління iз зовнішніми зворотними зв’язками, спрямованими на навчання фізіологічних або перенавчання патологічних порушених функцій. Показано, що отримано емпіричні дані, відповідні цілям і завданням системи відновлення рухів у випадку різних захворювань і пошкоджень головного мозку. Доведено, що найсильнішим стимулятором руху, який свідомо здійснюється, є кінестетичне почуття, актуалізація якого є необхідною передумовою реабілітації хворих з ішемічним інсультом.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Окреслено психологічну сутність біомеханічних законів, яким підпорядковуються розлади психомоторної функції людини: 1) правило перерозподілу функцій ураженої кінцівки; 2) правило функціонального копіювання рухів іншої особи; 3) правило забезпечення оптимуму в психомоторній діяльності.</p> Євген Харченко Людмила Комарніцька Авторське право (c) 2022 Харченко Євген, Комарніцька Людмила https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 206 226 10.32626/2227-6246.2022-58.206-226 Розуміння поезії як складний аналітико-синтетичний процес когнітивної сфери особистості https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268372 <p><strong>Мета </strong>– здійснити емпіричне дослідження психологічних особливостей розуміння майбутніми філологами сучасної поезії та оцінити розвиток особистісних якостей студентів, які входять до структури читацької компетентності і, на нашу думку, сприятимуть студентам у розумінні поезії. Передусім, йдеться про розвиток у студентів здатності відображати свій психічний стан, цілі та мовленнєво-мисленнєву компетентність, творчу уяву, багатство асоціацій, усвідомлювати власний досвід, здатність до глибокого аналізу та коментування поезії.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що найтиповішими причинами складності розуміння студентами поезії були: сюрреалістична поетика; постмодерністська поетика; оригінальне та незвичайне світосприймання, світобачення, світовідчуття; зумисна епатажність; інтелектуальне начало; поліваріантність та високий символізм образів; висока суб’єктивність; складне філософське навантаження; нагромадження світів; ментальна незвичність; інтертекстуальність; експериментальність; складна образність, метафоричність; асоціативна багатоплановість семантичних рядів; складний підтекст; настанови на деструкцію форми та експерименти з формою; наявність ремінісценцій; складні алюзії; інтуїтивне схоплення української архаїчності; мовленнєві експерименти; застаріла та складна лексика; незвично велика питома вага обсценної лексики; велика кількість авторських новотворів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Під поняттям навчальний текст розуміється складний аналітико-синтетичний процес, котрий завершується проникненням у глибинну семантику повідомлення. Показано, що розуміння поезії відбувається на двох рівнях – інформаційно-когнітивному та смисловому. Нами запропоновано критерії розуміння змісту повідомлення, які пов’язані з процесами винайдення та породження смислу тексту. Доведено, що основним критерієм розуміння є відновлення смислу вихідного повідомлення, побудова його внутрішньої смислової структури, що характеризується критеріями глибини та повноти розуміння.</p> Інна Ногачевська Олександр Гудима Авторське право (c) 2022 Ногачевська Інна, Гудима Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 183 205 10.32626/2227-6246.2022-58.183-205 Ефективність психотерапевтичних втручань у роботі з онкопацієнтами з раком молочної залози https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268370 <p><strong>Мета статті </strong>– здійснити теоретичний огляд методів психологічної допомоги хворим на рак молочної залози, описати оптимальні шляхи їхнього застосування в роботі психотерапевта з урахуванням особливостей пацієнтів та специфіки їхнього захворювання.</p> <p><strong>Методи та методики дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань були застосовані такі теоретичні методи дослідження: категоріальний та структурно-функціональний методи, а також аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>На основі проведеного теоретичного аналізу було виділено три основні психотерапевтичні підходи, які найчастіше застосовуються в роботі з онкопацієнтами з раком молочної залози: когнітивно-поведінкова, екзистенційна та психодинамічна психотерапія.</p> <p>Встановлено, що методи психологічного втручання, які використовуються в рамках даних підходів, мають доведену ефективність і сприяють покращенню психологічного стану та якості життя пацієнтів, а досягнені результати зберігаються тривалий час після завершення терапії. Проте комплекс ситуацій, в яких їх варто застосовувати, може відрізнятись залежно від мети психологічного втручання, етапу лікувального процесу та психо-соціальних терапію оптимально впроваджувати на ранніх етапах лікування раку молочної залози для формування адаптивних копінг-стратегій, сприяння психологічної адаптації до захворювання, стрес-менеджменту, подолання тривоги перед лікуванням, зниження втоми та болю, моделювання імунної функції, подолання інсомнії та сексуальних розладів. Екзистенційна терапія, своєю чергою, характеризується більшою ефективністю у вирішенні міжособистісних проблем, в сприянні особистісному зростанні та пошуку сенсу життя, подоланні екзистенційних страхів, посиленні соціальної підтримки, полегшенні вираження та керування емоціями, що пов’язані з захворюванням. Визначено, що цей вид психотерапії може використовуватися на будь-якому етапі лікування, залежно від запиту клієнта, і має перевагу перед іншими в форматі терапевтичної групи. Психодинамічна психотерапія є найменш вивченим підходом, який застосовується в роботі з онкопацієнтами з раком молочної залози. Головна мета даного виду інтервенцій – подолання внутрішніх конфліктів клієнта, зниження тривоги, депресії та втоми, пов’язаної із захворюванням. Окреслено різницю між психотерапією та психологічним консультуванням у роботі з онкопацієнтами з раком молочної залози. Проведено порівняльний аналіз ефективності психотерапії та груп соціальної підтримки. Описано новітні підходи для психотерапії онкопацієнтів з РМЗ.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Виходячи з результатів теоретичного огляду, вибір оптимального методу психотерапевтичного втручання для онкопацієнтів з раком молочної залози сприятиме швидкому досягненню результату та його стабільності впродовж тривалого часу після завершення терапії. В кожному конкретному випадку рекомендований вид терапії залежатиме від низки факторів: етапу лікувального процесу та стадії захворювання, запиту пацієнта, його поточного психологічного стану та психо-соціальних характеристик.</p> Тетяна Нефедова Авторське право (c) 2022 Нефедова Тетяна https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 156 182 10.32626/2227-6246.2022-58.156-182 Естетичні переживання та здатність до виконання художньо-творчої діяльності як складові творчого потенціалу особистості https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268367 <p>Мета статті – показати роль естетичного переживання, здатності до виконання художньо-творчої діяльності як складових творчого потенціалу особистості в парадигмі двох домінувальних підходів – у сфері інтегративного та конативного підходів тощо.<br>Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.<br>Результати дослідження. В парадигмі інтегративного підходу встановлено, що у свідомості дорослого трансформуються мотиваційний та цільовий компоненти в цілісну мотиваційно-цільову, творчу спрямованість на навчання. В парадигмі діяльнісного підходу визначено такі структурні компоненти суб’єктної активності: формування та досягнення особистісно значущих цілей; вмотивованість до навчання та саморозвитку; інтелектуальна ініціація; рефлексія та самоаналіз, детермінація мислення та домінування інших метакогніцій; самостійність; соціальна активність; свобода творчого вибору та відповідальність за нього; ініціативність; самореалізація; комунікативність; прогностичність.<br>Висновки. Узагальнюючи погляди вітчизняних психологів, з’ясовано, що вони акцентують увагу на таких креативних рисах особистості, як продуктивне, творче мислення, здійснення творчої, перетворювальної діяльності людини, потреба у самоствердженні, у матеріальному благополуччі, у перетворенні навколишнього природного і соціального світу, реалізація копінг-стратегій у контексті життєвих досягнень особистості (діяльнісний підхід); інтелектуальна активність, психологічна гнучкість, творча мотивація, поліваріативність бачення навколишнього світу, оригінальність, дивергентність (інтегративний підхід).</p> Олександр Набочук Авторське право (c) 2022 Набочук Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 136 155 10.32626/2227-6246.2022-58.136-155 Психологічні засади управлінської діяльності на уроках у закладах середньої освіти https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268366 <p><strong>Мета дослідження </strong>– описати управління класом як багатосторонню діяльність, яка розуміється як спосіб використання нетрадиційних методів управління поведінкою особистості.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення, а також експериментальний метод організації емпіричного дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що діалогічне спілкування є єдиним спільним мовленнєвим процесом. Діалог у навчальному процесі, включений у спільну діяльність та спрямований на досягнення певної мети, ми відносимо до діалогу-бесіди. Показано, що діалогічна репліка є своєрідним стимулом, що спонукає партнера до відповідного висловлювання у діалозі, вона має яскраво виражену спрямованість на партнера і максимально звернена до нього, орієнтована на нього.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що для нашого дослідження найбільшого значення набуває тлумачення діалогу, що постає як доповнення до розглянутих вище підходів до розуміння діалогу та виражає діалогічність самого змісту мислення і діяльності сучасної людини. Ця діалогічність, а також зв’язана з нею проблемність будь-якого знання, ніби входить сьогодні до самого предмета мислення, постає як його невід’ємна сторона, що закономірно породжує діалог і як форму спілкування, і як тип взаємовідносин між тими, хто вивчає той чи інший об’єкт. При цьому відмінне від нашого розуміння згаданого об’єкта постає як необхідне для суб’єкта – саме завдяки вказаній відмінності. Відповідаючи на виклик, що міститься в ній, особистість, яка навчається, поглиблює своє розуміння об’єкта і себе як суб’єкта цього розуміння.</p> Наталія Михальчук Денис Куриця Авторське право (c) 2022 Михальчук Наталія, Куриця Денис https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 115 135 10.32626/2227-6246.2022-58.115-135 Актуальні проблеми психологічної підробки негативної інформації впливу на особистість та шляхи їх подолання https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268363 <p>Суть соціальної ситуації, яка склалася у світі, полягає в тому, що значення психологічного фактору особистісного існування у формуванні та функціонуванні процесу зумовлені пандемією.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– розкрити актуальні проблеми психологічної підробки негативних впливів на особистість та знайти шляхи їх подолання.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Досягнення мети та вирішення завдань нашого дослідження передбачає використання низки методів теоретичного наукового дослідження: аналіз системи освіти в галузі психології; узагальнення концептуальних засад професійної освіти; порівняння освітніх і професійних програм; систематизація основних засад освітньо-професійної підготовки; моделювання структурно- логічної схеми освітньо-професійної підготовки у закладах вищої</p> <p>освіти.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Наведено результати моніторингу нейроінтерфейсу когнітивно-емоційних реакцій молоді нормативної та девіантної поведінки до та під час пандемії COVID-19. Доведено, що під час карантину спостерігалися зміни як на рівні психіки особистості, так і на макросоціальному рівні.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Сама по собі суть соціальної ситуації, яка склалася у світі, полягає у важливості психологічного чинника особистісного існування у формуванні та функціонуванні процесу, викликаного пандемією. Ми не беремося аналізувати ці складові як такі, а можемо лише констатувати деякі речі, які можна розглядати з психологічної точки зору, які охоплюють усі верстви населення, усі ключові державні, політичні, економічні позиції з точки зору різних людей, різні верстви населення, в різних статусах – одні й ті самі речі. Це певна манія переслідування і дотримання певних правил захисту, яка стала маніакальним станом у суспільстві. Домінуючою одиницею стає манія переслідування. Другий момент – нелогічність мислення, яка проявляється в неадекватному ставленні як до світу в цілому, так і до себе, до рідних, друзів…. І це специфічна форма роздвоєння свідомості. Коли виникають досить незрозумілі парадоксальні агресивно-депресивні синдроми. З одного боку, це агресія, а з іншого – страх перед усіма навколо.</p> <p>Постійні трансформаційні процеси в суспільстві та серйозні виклики сьогодення, такі як цифровізація, роботизація, збройні конфлікти, економічний спад, пандемія COVID-19, екологічні проблеми змушують людей постійно адаптуватися до нових реалій. Проте інтенсивність і динаміка цих змін зумовлює психологічну дезадаптацію молоді, яка проявляється поведінковими девіаціями: підвищеною агресивністю, інтолерантністю, залежностями, суїцидальною поведінкою та сексуальними відхиленнями. Загалом масштаби девіантної поведінки загрожують національній безпеці багатьох країн. Тому зараз як ніколи необхідно знайти ефективні рішення для подолання психологічних наслідків пандемії COVID-19 і підготуватися до таких ситуацій. Однак необхідно знати, як змінилися когнітивні та емоційні реакції молоді на психологічні події до і під час карантину. Саме ці дані лонгітюдного дослідження дозволять побудувати адекватні програми профілактики девіацій серед молоді, спричинених перебуванням у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру.</p> Сергій Максименко Мілан Касинець Авторське право (c) 2022 Максименко Сергій, Касинець Мілан https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 87 114 10.32626/2227-6246.2022-58.87-114 Шляхи формування готовності майбутніх перекладачів здійснювати професійну діяльність в умовах війни https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268361 <p><strong>Мета дослідження </strong>– охарактеризувати способи оцінювання готовності майбутніх перекладачів до професійної діяльності в умовах війни; виявити рівень сформованості мотиваційної, змістової, операційно- ціннісної готовності студентів до виконання перекладацької діяльності.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом є метод констатувального дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Професійне становлення особистості може відбуватися у декілька етапів. Першим етапом вважається допрофесійна підготовка, основною метою якої є професійне самовизначення особистості, формування ставлення до певної професії, здійснення усвідомленого вибору людиною своєї професійної діяльності. Це – процес формування ставлення особистості до себе як до суб’єкту майбутньої професійної діяльності, що в перспективі допоможе людині адаптуватися до життя в цілому. Ми тлумачимо допрофесійну підготовку як підготовку політехнічного і профорієнтаційного характеру студентів, як базовий компонент їх подальшого професійного навчання.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Професійне становлення є процесом, спрямованим на розвиток і формування особистості майбутнього фахівця як суб’єкта професійної освіти та діяльності. В емпіричному дослідженні доведено, що суб’єктні якості фахівця переважно зумовлюються його суб’єктною позицією, яку слід визначити як своєрідну інтеграцію домінувальних суверенних якостей професіонала, що є визначальними в будь-якому істотному для нього професійному питанні або проблемі. Суб’єктна позиція фахівця є базовим, домінувальним компонентом в професійній моделі становлення особистості, фундаментальною характеристикою його поведінки в професії. Суб’єктність передбачає, перш за все, сформованість світоглядних настановлень, моральних та ціннісних якостей особистості, що визначають не лише суто професійну, а й світоглядну спрямованість фахівця.</p> Ернест Івашкевич Авторське право (c) 2022 Івашкевич Ернест https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 66 86 10.32626/2227-6246.2022-58.66-86 Психологічний зміст комунікативно-компетентнісного підходу у сучасній іншомовній освіті України в умовах війни https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268356 <p><strong>Мета статті </strong>– охарактеризувати навчально-пізнавальні компетентності, виділити основні мовленнєві засоби під час спілкування, показати позитивні та негативні моменти запровадження комунікативно-компетентнісного підходу у змісті сучасної іноземної освіти в Україні в умовах війни.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що внутрішнє мовлення потрібно розглядати не як «мовлення мінус знак», а як цілком особливу і своєрідну за своєю структурою та засобом функціонування мовленнєву функцію, яка саме тому, що вона організована абсолютно по-іншому, ніж зовнішнє мовлення, знаходиться з останньою у нерозривній динамічній єдності переходів з одного стану в інший.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що велику, домінувальну роль у формуванні комунікативно-компетентнісного підходу у змісті сучасної іншомовної освіти в Україні в умовах війни відіграє внутрішньодіалогічне мовлення. Слово ніби вбирає в себе зміст попередніх та подальших слів, розширюючи майже до безмежжя своє значення. У внутрішньому діалозі слово більше навантажене змістом, ніж у зовнішньому мовленні, воно є концентрованим згустком змісту. Отже, внутрішнє діалогічне мовлення являє собою досить особливу, самостійну, автономну та самобутню функцію мовлення. Саме тому її потрібно розглядати як особливий внутрішній план мовленнєвого мислення, опосередковуючи динамічне відношення між думкою і словом.</p> Едуард Івашкевич Алла Куриця Авторське право (c) 2022 Івашкевич Едуард, Куриця Алла https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 43 65 10.32626/2227-6246.2022-58.43-65 Структурно-логічна модель освітньо-професійної підготовки психологів у сучасному інноваційному освітньому середовищі ЗВО https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268354 <p><strong>Мета. </strong>Мета дослідження – розробити структурно-логічну модель освітньо-професійної підготовки психологів в інноваційному освітньому середовищі ЗВО. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання: аналіз вимог, що висуваються до психолога у сучасних умовах; визначення співвідношення в освітніх професійних програмах дисциплін теоретичного, практичного та прикладного спрямування; розроблення моделі професійної підготовки в сучасному інноваційному освітньому середовищі ЗВО.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для реалізації ключових завдань використано комплекс методів наукового дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння, систематизація, теоретичне моделювання, наукова інтерпретація.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Структурно-логічна схема фахової освіти в галузі психології передбачає формування компонентів загальної та професійної підготовки у структурно-логічній послідовності. Першими в освітній траєкторії постають компоненти загальної підготовки, які забезпечують базовий рівень. Принципово важливим для формування професійних компетентностей є наступний рівень, який забезпечують освітні компоненти професійної підготовки − це дисципліни теоретичного, практичного та прикладного спрямування, які відповідають за змістову складову освітньо-професійної програми. Компетентнісна складова освітньої програми також значною мірою залежить від її інтеграції з психологічною практикою. Зважаючи на це, структурно-логічна схема дисципліни передбачає планування і проходження здобувачами вищої освіти навчальних і виробничих практик. Формування компетентностей, необхідних для реалізації інноваційних форм професійної підготовки, забезпечується наявністю науково орієнтованого підходу до здобуття вищої освіти. Усі ці складові формують безперервну модель професійної освіти. Аналіз освітньо-професійних програм показує, що на сьогодні у системі вищої професійної освіти психолога важливим є вирішення таких проблем: необхідності застосування системного аналізу у вирішенні завдань професійної підготовки майбутніх психологів; перегляду співвідношення в освітніх професійних програмах дисциплін теоретичного, практичного, прикладного спрямування відповідно до моделі діяльності психолога в умовах психологічної практики; збільшення обсягу навчально-методичної підготовки і впровадження у навчальний процес професійно орієнтованих методик психологічної роботи; посилення значимості психокорекційної, психореабілітаційної спрямованості психологічної роботи, надання психологічної допомоги у кризових ситуаціях; розроблення стратегії випереджувального навчання, спрямованого на опрацювання актуальних тенденцій психології.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Узагальнюючи теоретико-методологічні позиції щодо дослідження, розроблено концептуальну модель фахової підготовки психологів у закладах вищої освіти, яка передбачає багаторівневу варіативну освіту і забезпечується чотирма змістовими компонентами: теоретичним; практичним; прикладним; науковим.</p> Наталія Гончарук Ліана Онуфрієва Авторське право (c) 2022 Гончарук Наталія, Онуфрієва Ліана https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 26 42 10.32626/2227-6246.2022-58.26-42 Психологічний супровід процесу інтеграції українських студентів: європейський досвід https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/268350 <p>Війна в Україні спричинила активну міграцію українців у країни Європи. Попри знаходження у безпечному місці особи, які здобули тимчасовий захист, все одно залишаються у гострому стресі. Складний психоемоційний стан біженців обумовлюється психотравматизацією від пережитого досвіду війни та ускладняється втратою свого статусу у новій країні, вимушеним виходом із зони комфорту, усвідомленістю власної безпомічності, незахищеності та відчуженості. На відміну від дорослих, діти та підлітки, які раптово стали переселенцями, гостріше переживають розлуку з близькими, втрату контактів з однолітками, відокремленість від групи у новому соціокультурному оточенні. Серед дітей-біженців значна частина тих осіб, які мали надії на майбутнє щодо вступу на обрану спеціальність та університет, проте мусили відступити від своїх мрій і швидко приймати рішення (не завжди з власної волі), як і де можна вступити чи продовжити навчання в новій країні. Розуміючи складність психоемоційного стану абітурієнтів та студентів з України, Кар’єрний центр Університету імені Масарика розробив низку послуг, спрямованих на психологічний супровід процесу інтеграції українських здобувачів у європейський простір.</p> <p><strong>Мета. </strong>Метою даної статті є висвітлення особливостей надання послуг психологічного супроводу, а також проміжного результату дослідження ефективності впровадженої програми з розвитку адаптивності абітурієнтів та студентів з України, які виявили бажання навчатись в Університеті імені Масарика.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для аналізу ефективності розроблених послуг та для визначення потреб здобувачів було використано онлайн та офлайн опитування за допомогою напівзакритої анкети. Для аналізу рівня адаптивності здобувачів було застосовано шкали за методикою «Опитувальник адаптації особистості до нового соціокультурного середовища».</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Отримані результати є проміжними у рамках визначення ефективності розроблених послуг. Разом з тим, результати первинної та повторної діагностики учасників тренінгу, спрямованого на розвиток адаптивності як провідного фактора успішної інтеграції, дали можливість зафіксувати покращення психоемоційного стану здобувачів та студентів з України.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Отримані проміжні результати оцінки якості розроблених послуг свідчать про їх доцільність та ефективність, що досягається за рахунок комплексності, різноманітності форм та видів послуг, а також комбінації теоретичних і практичних основ на шляху формування адаптивності й оптимізації процесу інтеграції абітурієнтів та студентів з України.</p> Софія Березка Авторське право (c) 2022 Березка Софія https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-12-06 2022-12-06 60 9 25 10.32626/2227-6246.2022-58.9-25 Способи капіталізації психологічних ресурсів особистості https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260705 <p><strong>Мета дослідження </strong>– емпірично визначити особливості капіталізації психологічних ресурсів у спосіб психологічної і персональної ресурсності.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>У емпіричному дослідженні використано методи психологічного опитування, а також математико-статистичні методи дискримінантного і порівняльного аналізу, метод «причин та ефектів». Емпіричне дослідження реалізовано за моделлю Голдмарка, яка передбачає висунення альтернативних гіпотез, дає змогу і визначення ціннісних орієнтацій дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>З’ясовано, що у спосіб психологічної ресурсності капіталізуються такі ресурси, як: ресурси-«сили характеру» – причетність до спільної справи і лідерство; інтерпретаційні психологічні ресурси – любов, творчість, доброта до людей; ресурси психологічного виживання – пізнання і міркування, а також фізична активність; мотиваційний ресурс психологічного благополуччя – автономія; екзистенційний ресурс – свобода. У спосіб персональної ресурсності капіталізуються такі ресурси, як: ресурс взаємин – психосоціальні цінності; інтерпретаційні психологічні ресурси – любов і робота над собою; ресурси-«сили характеру» – осмисленість, інтерес до життя, вдячність, чесність, чуйність.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Саме капіталізовані ресурси людина може задіяти, оскільки знає, що вони у неї є, і що вона ними майстерно володіє. Капіталізація ресурсів у спосіб персональної ресурсності, як через привласнення, благополуччя, добробуту, цінностей, рис характеру уможливлює людині констатувати себе, і характеризує міру її досягнутої значущості, респектабельності. Капіталізація ресурсів у спосіб психологічної ресурсності, як через розуміння, відкриває можливості самоінтерпретації, самозміни, і показує міру її реалізованих можливостей, особистісної здійсненності. Вважаємо, що капіталізація ресурсів у спосіб персональної ресурсності дає особистості змогу ефектної самореалізації у кшталті self-made, спосіб психологічної ресурсності – унікальної самореалізації власного справжнього життя.</p> Олена Штепа Авторське право (c) 2022 Штепа Олена https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 147 162 10.32626/2227-6246.2022-57.147-162 Психологічні чинники фасилітативного менеджменту в закладах середньої освіти https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260702 <p><strong>Метою </strong>статті є запропонувати психологічні чинники фасилітативного менеджменту в закладах середньої освіти.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення; емпіричні методи, такі як констатувальне дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Виділено принципи, якими слід керуватися педагогу, що прагне до гуманізації міжособистісних взаємостосунків із учнями: 1) з самого початку і впродовж навчального процесу вчителю необхідно продемонструвати дітям свою довіру до них; 2) слід допомагати учням у формуванні та уточненні цілей і завдань, що сформульовані як дотично до мікрогруп, так і щодо кожного учня окремо; 3) потрібно завжди виходити з того, що в учнів є внутрішня мотивація до процесу навчання; 4) вчителю слід поставати по відношенню до учнів джерелом набуття особистісно значущого досвіду, до якого завжди можна «звернутися» за допомогою, зіткнувшись із труднощами у розв’язанні того чи іншого завдання; 5) важливо, щоб таку роль виконував учитель по відношенню до кожного учня; 6) учитель має прагнути розвитку в собі здатності відчувати емоційний настрій мікрогрупи і розуміти його; 7) потрібно прагнути досягнення емпатійних взаємостосунків, що дозволяє розуміти почуття і переживання кожного; 8) активно демонструвати мікрогрупі свої почуття; 9) необхідно бути активним учасником групової фасилітативної взаємодії.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У результаті здійснення порівняльних досліджень, у яких в цілому було обстежено тисячі вчителів і десятки тисяч учнів, ми зіставили різні показники ефективності роботи вчителів, які володіють здатністю до фасилітації навчання на різних рівнях. Аналіз поведінки учнів на заняттях педагогів-фасилітаторів засвідчив, що учні є ініціативнішими в процесі спілкування, вони задають велику кількість питань; школярі більше часу зайняті розв’язанням саме навчальних завдань та задач, виявляють вищі рівні когнітивного функціонування. Доведено, що школярі також рідше пропускають заняття, демонструють вищі академічні досягнення з усіх навчальних дисциплін, стабільно підвищують свій IQ і показники креативності впродовж усього навчального року.</p> Наталія Хупавцева Денис Куриця Авторське право (c) 2022 Хупавцева Наталія, Куриця Денис https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 128 146 10.32626/2227-6246.2022-57.128-146 Психологічні особливості початкового періоду фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260695 <p><strong>Метою </strong>статті є вивчення психологічних особливостей початкового періоду фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Використано такі психолого-педагогічні методи дослідження: аналіз літературних джерел, психолого-педагогічне спостереження, психолого-педагогічний експеримент.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що психологічними завданнями початкового періоду фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт були: 1) відновлення правильного дихання; 2) формування основи здійснення рухових дій; 3) навчання елементам основних рухових дій: точність виконання рухових завдань, утримання певної пози (вихідного положення) в процесі заняття фізичними вправами; 4) навчання основам ідеомоторних вправ; 5) навчання методам самоконтролю.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що при виконанні нових вправ у хворих спостерігалася психоемоційна напруга, що призводила до появи ознак втоми (навіть під час виконання лише декількох фізичних вправ). Доведено, що останнє виявлялося у формі як неадекватної реакції серцево-судинної системи на пропоноване навантаження, так і зміною психоемоційного стану хворого (підвищення тривожності, втрата зацікавленості, зниження концентрації уваги та ін.). Визначено, що за умов наявності тільки суб’єктивних відчуттів, що приймають емоційний характер, коли не спостерігалася неадекватна реакція серцево-судинної системи на пропоноване навантаження, ми використовували метод «перемикання». У випадку «перемикання» ми ставили хворому запитання загального характеру з метою вислухати його відповідь. Доведено, що такий прийом помітно прискорював відновлення робочої активності. Актуалізовано, що коли ми спостерігали втому, пов’язану зі зниженням рівня функціональних можливостей, хворому пропонувався відпочинок до моменту повного відновлення показників серцево-судинної системи.</p> Євген Харченко Ірина Завадська Авторське право (c) 2022 Харченко Євген, Завадська Ірина https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 109 127 10.32626/2227-6246.2022-57.109-127 Теорія латерального мислення та розвиток інформаційних скриптів https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260691 <p><strong>Метою </strong>нашого дослідження є вивчення домінувальних напрямків теоретичних та емпіричних досліджень у парадигмі креативної психології, опис теорії латерального мислення та розробки інформаційних сценаріїв у цій парадигмі.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Показано, що основними способами зміни та розвитку інформаційних скриптів у парадигмі теорії латерального мислення є: вільне, невмотивоване перегрупування елементів; інформації; розширення інформаційного поля, включення випадкової «зайвої» інформації до вже відомого індивіду фрейму; стрибкоподібний шлях розвитку певної ідеї. Визначено принципи латерального мислення: відкладання оцінки; випадковість; інформаційні стрибки в будь-який бік; сумніви; майбутнє; протилежність абсолютній впевненості.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Виокремлено вертикальне та латеральне мислення. Наголошено на двох кардинальних, протилежних та взаємопов’язаних напрямах творчого процесу: асоціації та дисоціації елементів інформації, творення моделей-стереотипів та їх руйнування. Обґрунтовано можливість створення системи технологій та способів творчих перетворень. Зазначено, що все це має принципове значення для перспективи розробки психокорекційних та розвивальних програм у психології творчості. Виокремлено базові актуальні проблеми психології творчості (ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС – РЕЗУЛЬТАТ – ОСОБИСТІСТЬ ТВОРЦЯ), визначено науковий контекст, передумови виникнення, проблеми становлення творчої особистості в психології та домінувальні орієнтири для подальшого пошуку та здійснення емпіричних досліджень.</p> Олександр Набочук Авторське право (c) 2022 Набочук Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 90 108 10.32626/2227-6246.2022-57.90-108 Психологічні складові педагогічної комунікації https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260683 <p><strong>Метою </strong>нашого дослідження є: визначити психологічні складові педагогічного спілкування; показати найвдаліші способи організації дискусії на уроках у закладах вищої освіти.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Методи інтерв’ю та організації емпіричного дослідження використано як експериментальні методи.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що для різних людей одне і те ж слово, дія, обставина може мати неоднаковий смисл. Тому дитина повинна не тільки оволодіти мовою (словами з різними значеннями), але і системою прийнятих дорослими особистісних смислів, орієнтованих на відповідні моральні та духовні цінності. Показано, що, з другого боку, дорослі повинні зрозуміти особистісні смисли дитини. В іншому випадку в спілкуванні можуть виникати міжособистісні конфлікти, які не тільки призводять до нерозуміння партнерами один одного, а і до порушення зворотного зв’язку та взаємодії людей в цілому.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що викладач повинен сформувати власний індивідуальний мовний стиль, який буде відповідати складу його особистості, сприяти її адекватному виразу і компенсувати негативні риси. Показано, що для досягнення найбільшої виразності мовлення, для створення невимушених діалогічних відносин у ході дискусії вчитель може використовувати елементи розмовної мови, різноманітну лексику, стильові перебивання та ін. Визначено, що оволодіння прийомами створення індивідуального стилю педагогічного мовлення формує у вчителя соціальну зрілість, сприяє більш адекватному його орієнтуванню в різних ситуаціях, що виникають на уроках під час проведення дискусій.</p> Наталія Михальчук Ірина Рудзевич Авторське право (c) 2022 Михальчук Наталія, Рудзевич Ірина https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 70 89 10.32626/2227-6246.2022-57.70-89 Засоби розвитку самостійності учня в умовах online навчання в закладах середньої освіти https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260680 <p><strong>Мета нашої статті </strong>– схарактеризувати поняття дискурсивної компетентності відповідно до засобів розвитку самостійності учня в умовах online навчання в закладах середньої освіти.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення, а також емпіричний метод констатувального дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Доведено, що досить широке використання поняття online навчання та розвиток його технічних внутрішньосистемних можливостей призвели до істотних змін у розумінні цього терміну. У статті визначено його як всесвітню асоціацію комп’ютерних мереж, інтегровану мережеву «павутину», яка складається з різних комунікаційних мереж, об’єднаних у єдину логічну online систему. Зазначено, що відповідно до парадигми Психології систем та мереж, ми розуміємо online навчання не як конкретну мережу із взаємопов’язаними комп’ютерами і мобільними пристроями, і навіть не мережу мереж разом із каналами й пристроями зв’язку між складовими елементами з відповідними програмами та протоколами, а мережі одночасно з вибудованими на їх основі соціальними сервісами, які залучають людей і / або забезпечують їхню діяльність.</p> <p><strong>Висновки. </strong>З’ясовано, що віртуальний дискурс формує лінгвістичну свідомість нації, соціальні репрезентації, загальні думки, моделі поведінки, фрейми та сценарії і навіть скрипти. Нами доведено, що online середовище є ефективним чинником формування ціннісної системи особистості. Наголошено на тому, що цифрові технології, зокрема інтернет, змінюють не лише свідомість і поведінку, а навіть фізіологічну основу – мозок людини.</p> Ернест Івашкевич Авторське право (c) 2022 Івашкевич Ернест https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 51 69 10.32626/2227-6246.2022-57.51-69 Характеристика внутрішнього мовлення особистості за допомогою методу діалогічного аналізу випадку https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260674 <p><strong>Метою </strong>нашої статті є схарактеризувати метод діалогічного аналізу випадку з метою характеристики внутрішнього мовлення особистості, описати використання цього методу на практиці впродовж проведення констатувального дослідження.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених в роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у своєму дослідженні ми використовували констатувальне дослідження як емпіричний метод. Для діагностики рівня розвитку внутрішнього мовлення особистості було використано авторський метод діалогічного аналізу випадку.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>У статті показано, що почуття людини постають як переживання «Я», і в цьому плані як зовнішні монологічні утворення, а з другого – вони діалогічні за своєю природою, в них можна почути розірваний діалог з іншим: звернення, питання, відповіді, що очікуються, бажання, які не висловлюються, звинувачення та ін., тобто те, що існує в прихованій формі внутрішнього діалогу. Під діалогічним аналізом випадку ми розуміємо реконструкцію руху внутрішнього діалогу, що стає можливою в результаті особливого ставлення до тексту (з цією метою нами були розроблені спеціальні методи текстового аналізу).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Показано, що внутрішнє мовлення є мовленням для себе, тоді як зовнішнє мовлення – для інших. Обґрунтовано, що психологічно мова школяра у функціональному та структурному відношеннях – це егоцентричне мовлення, воно не осмислюється як внутрішнє мовлення і не відокремлюється дитиною від мовлення для інших. Доведено, що в об’єктивному відношенні ця мова являє собою віддиференційовану від соціального мислення функцію, але знову ж таки неостаточну, оскільки й вона може функціонувати тільки в ситуації, яка робить соціальне мовлення можливим.</p> Едуард Івашкевич Руслан Сімко Авторське право (c) 2022 Івашкевич Едуард, Сімко Руслан https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 32 50 10.32626/2227-6246.2022-57.32-50 Психологічний аналіз особистісних факторів, які виступають чинниками подолання схильності до злодійства у дітей підліткового віку https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/260658 <p><strong>Мета. </strong>Метою дослідження є теоретико-емпіричний аналіз особистісних факторів, які є рушійним чинником психологічних механізмів схильності до злодійства, та з’ясування основних напрямів його психологічної профілактики/корекції. Основними завданнями дослідження визначено: 1) з’ясування науково-психологічних підходів до теоретичного аналізу проблеми злодійства; 2) здійснення аналізу мотиваційних і вольових особистісних факторів у досліджуваних із підвищеним ризиком схильності до злодійства; 3) наукове обґрунтування основних напрямів психологічної профілактики/корекції злодійства.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Основними методами є теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння, систематизація фактів, теоретичне моделювання, наукова інтерпретація, використання анкетування і тестів-опитувальників.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Розкрито роль і сутність злодійства, яке у суспільстві кваліфікують як соціально-психологічну проблему, яка полягає у нездоланному потягові до привласнення чужих коштів та речей. З’ясовано, що предметом крадіжки може бути будь-яке майно, яке має певну вартість: нерухоме або рухоме, готівка, цінні папери, дорогоцінні метали, документи та ін.</p> <p>Експериментальне дослідження дало змогу виділити три групи осіб: з низьким ризиком схильності до злодійства (14%), середнім ризиком (45%) і високим ризиком (41%).</p> <p>Характерним для осіб з високою схильністю до злодійства є підвищений страх відторгнення: вони починають діяти за умови зовнішнього стимулювання, пов’язаного з контролем, вимогами, наглядом. Досліджувані схильні до екстернального контролю, що свідчить про їх прагнення перекладати відповідальність на зовнішні обставини (нездоланні перепони, складну долю або людей, котрі не допомагають).</p> <p>У схильних до злодійства осіб виявлено низькі показники загальної вольової саморегуляції, що свідчить про невміння свiдомо контролювати свої бажання та імпульси, у тому числі матеріального спрямування, підпорядковувати поведінку відповідно до наявних обставин. Також їм притаманні низькі показники наполегливості, що проявляється у небажанні виконувати суспільно-корисні види діяльності, пасуванні перед труднощами, непослідовності. Натомість, виразним є прагнення перекласти свої проблеми на інших, хто має купити, придбати бажані речі і забезпечити усі без винятку бажання.</p> <p>Нижчою за середні показники у досліджуваних зі схильністю до злодійства є функція самоконтролю. Низький самоконтроль зумовлений труднощами у підпорядкуванні різних видів діяльності мотиву самовдосконалення, низьку здатність до самозаохочення і самопокарання як динамічних чинників формування регулятивної поведінки.</p> <p><strong>Висновки. </strong>На основі проведеного емпіричного дослідження визначено два основних напрями роботи: а) психологічну корекцію мотиваційної сфери підлітків з високим ризиком схильності до злодійства; б) психологічну корекцію вольової сфери підлітків з високим ризиком схильності до злодійства.</p> Наталія Гончарук Ліана Онуфрієва Авторське право (c) 2022 Гончарук Наталія, Онуфрієва Ліана https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-07-04 2022-07-04 60 9 31 10.32626/2227-6246.2022-57.9-31 Особливості сформованості ціннісно-смислових настановлень у підлітковому віці https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257986 <p><strong>Мета статті </strong>– презентувати результати експериментального дослідження особливостей ціннісно-смислових настановлень у підлітковому віці.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>У дослідженні використано такі емпіричні методи: «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості» С. Бубнової; «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча (RVS) у модифікації Б. Круглова; методика Ш. Шварца, адаптована В. Карандашевим; «Ціннісний спектр» Д. Леонтьєва; методика багатофакторного дослідження особистості (14 PF) Р. Кеттелла (підлітковий варіант); математико-статистичні методи обробки даних.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Представлено дані дослідження структурних компонентів ціннісно-смислових настановлень підлітків. Виявлено особливості формування ціннісно-смислових настановлень у підлітковому віці: 1) зміст параметру «цінності-знання» відображується домінуванням цінностей спілкування («життєрадісність», «вихованість », «чесність», «добро»); цінностей обумовлених віковими особливостями підлітків («самостійність», «конформність»); 2) зміст параметру «цінності-смисли» показав, що важливими для підлітків є конкретні цінності («здоровʼя», «щасливе сімейне життя», «наявність гарних та вірних друзів»), цінності особистого життя («щасливе сімейне життя», «наявність гарних та вірних друзів», «кохання»), відображує вікові зміни в особистості підлітка, що повʼязані з розвитком самоаналізу та рефлексії, становленням ідентичності («смисл», «справедливість», «унікальність», «цілісність», «істина»); 3) «цінності- стимули» включають цінності саморозвитку («пізнання нового»), самоствердження («визнання та повага людей», «самостійність»), гедоністичні («приємний відпочинок», «гедонізм»), альтруїстичні («допомога та милосердя»), цінності спілкування («універсалізм», «доброта»), пошук нового та отримання гострих відчуттів («стимуляція»). В структуру кожного з виокремлених параметрів включено різні групи цінностей, що свідчить про неузгодженість компонентів та дисгармонійність загальної ціннісно-смислової сфери підлітка.</p> <p><strong>Висновок. </strong>Результати експериментального дослідження засвідчили наявність репродуктивного (недостатнього) рівня сформованості ціннісно-смислових настановлень у підлітків.</p> Наталія Шевченко Авторське право (c) 2022 Шевченко Наталія https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 189 210 10.32626/2227-6246.2022-56.189-210 Процес фасилітативного навчання як основа гуманізації освіти https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257981 <p><strong>Метою </strong>статті є: розробити (за типом мовленнєвої реакції) чотири типи трансформаційних висловлювань фасилітативної взаємодії на уроках, які залежать від процесів внутрішньої інтерференції та концептуальної кореляції визначення «фасилітативне навчання як основа гуманізації освіти»; організувати пілотне дослідження фасилітативної взаємодії учнів на уроках англійської мови (клас 5-А, 42 учні, заклад середньої освіти № 12, м. Рівне) упродовж 2020-2021 років.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у дослідженні використано емпіричний метод пілотного дослідження.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Здійснено порівняння результатів виконання респондентами пізнавальної діяльності, коли вони працювали наодинці, та у випадку її здійснення в присутності спостерігачів. Доведено, що ці два показники знову співвідносили після деякого тренування (коли пізнавальна діяльність виконувалась декілька разів). Перевіряючи гіпотезу, було знайдено найбільш точний фізіологічний показник для реєстрації змін рівня збудження особистості. Подібного роду дослідження було проведено нами наступного місяця. У цьому дослідженні учнями виконано відповідні завдання з метою актуалізації психомоторики в присутності спостерігачів. Результати засвідчили, що під час опанування великою мірою складним мисленнєвим та психомоторним навиком присутність десяти пасивних спостерігачів значно погіршувала діяльність респондентів на початку проведення емпіричного дослідження порівняно з тренуваннями наодинці.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що ідеї К. Роджерса щодо значущості процесу фасилітативного навчання, ролі вчителя, його фасилітативних взаємостосунків з учнями було покладено в основу гуманізації освіти за кордоном, і основні емпіричні дослідження були здійснені у 60-70-их роках. Результати фасилітативного навчання, в якому брали участь тисячі вчителів і десятки тисяч учнів початкових, середніх шкіл і коледжів в Англії і США, дозволили стверджувати, що спостерігається розвиток особистості учнів: покращилася їхня самооцінка, розвинулися пізнавальні здібності та здатності, що, в свою чергу, фасилітувало поліпшення фізичного і психічного здоров’я, успішність та активність школярів. Показано, що гуманістичні ідеї К. Роджерса, які сприяють зростанню освітнього потенціалу, є особливо важливими для демократизації української школи і суспільства. Зазначено, що в теорії К. Роджерса найчастіше бачать або імпліковану систему певних уявлень щодо людини та її сутності, або особливий метод психотерапії, або всього лише сукупність ретельно розроблених технік корекції міжособистісних взаємостосунків.</p> Наталія Хупавцева Оксана Логвіна Авторське право (c) 2022 Хупавцева Наталія, Логвіна Оксана https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 171 188 10.32626/2227-6246.2022-56.171-188 Причини виникнення логоневрозу в дитячому віці https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257967 <p><strong>Метою </strong>статті є розробити проблему заїкання в психологічному аспекті для розкриття його генезису, для розуміння поведінки людей, які заїкаються, в процесі комунікації, для виявлення їх індивідуально- психологічних особливостей.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Використано такі методи дослідження: спостереження та метод емпіричного дослідження хворих. Місцем організації емпіричного етапу нашого дослідження стала психіатрична лікарня № 1 м. Києва. За допомогою клініко-патопсихологічних та анамнестичних методів було обстежено 86 дітей віком 3-12 років (середній вік 8 ± 0,5 року) з логоневрозом в анамнезі.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>В дослідженні зазначено, що діти, які заїкаються, мають різні вегетативні зміни. Доведено, що у 84% дітей, що заїкаються, є вегетативна дистонія. З 98% осіб, які страждають на логоневроз, 20% мають підвищений внутрішньочерепний тиск та екстрапірамідальні порушення. Показано, що, як правило, діти, що заїкаються, народжуються вазоневротиками. В нашому дослідженні досить об’єктивно показано зміну нейровегетативної реакції у тих дітей, що заїкаються, під час нападів: у 100% випадків у них спостерігається розширення зіниць (мидріоз), тоді як у людей, які правильно говорять, ширина зіниць під час мови не змінюється або наступає деяке їхнє звуження (міоз).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Доведено, що до причин логоневрозу відносяться наступні: невропатична обтяженість батьків (нервові, інфекційні і соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції центральної нервової системи); невропатичні особливості людини, що заїкається (нічні страхи, енурез, підвищена дратівливість, емоційна напруженість); конституціональна схильність (захворювання вегетативної нервової системи і підвищений рівень сприйнятливості вищої нервової діяльності, її особлива схильність до психічних травм); спадкова обтяженість; поразка головного мозку в різні періоди розвитку.</p> Євген Харченко Ірина Завадська Авторське право (c) 2022 Харченко Євген, Завадська Ірина https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 150 170 10.32626/2227-6246.2022-56.150-170 Продуктивне мислення та проблема творчості особистості https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257955 <p><strong>Метою </strong>нашого дослідження є вивчення теорій розвитку креативності людини в парадигмі гештальт-психології, яка розрізняє творче, продуктивне та репродуктивне мислення, засноване на запам’ятовуванні, повторенні та відтворенні; розкриття основних концепцій компенсаторної теорії, за допомогою яких люди розвивають науку, мистецтво та інші галузі культури значною мірою для компенсації своїх недоліків; репрезентація іншої теорії творчості – когнітивної, за допомогою якої дослідник, який активно інтерпретує світ, аналізує процеси отримання інформації, вміє ефективно прогнозувати і водночас творчо взаємодіяти з навколишнім світом; окреслити проблему творчості в гуманістичній психології.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Показано, що найбільш важливим для теорії творчості є питання мотивації, яку описано в термінах ієрархії потреб за принципами пріоритету та домінування. В основі творчої діяльності особистості покладені найвищі особистісні потреби – потреба в самореалізації, зростанні та розвитку. Доведено, що задоволення потреб, які фіксуються із самого низу зазначеної ієрархії, робить можливим цілковите усвідомлення потреб, розміщених зверху творчої парадигми, та участі суб’єктів у створенні мотиваційних доменів. Показано, що чим вище людина здатна піднятися в парадигмі цієї ієрархії, тим краще вона здатна продемонструвати індивідуальність, людські якості, психічне здоров’я та здатність до творчості.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Найбільш істотною, з позицій психології творчості, є гіпотеза А. Маслоу (1982) щодо існування у людини дефіцитарних мотивів, пов’язаних із біологічними потребами, та мета потреб (найвищих цінностей, мотивів особистісного зростання), таких як істина, краса, досконалість, справедливість. На основі проведених емпіричних досліджень (Nabochuk, 2021) зроблено висновок, що люди, які живуть повноцінно (особистості, які самоактуалізуються), мають такі характеристики: ефективне сприйняття реальності; прийняття себе, інших людей та оточуючої природи; прагнення до самореалізації; центрація на проблемі, поглинання своєю справою як актуалізація свого покликання; автентичність – відверта, відкрита поведінка у ставленні до себе та інших; наголошення на простоті та природності своєї поведінки; незалежність, автономність у судженнях; упевненість у своїх силах, адекватність самооцінки, здатність до актуалізації вершинних переживань; суспільний інтерес; глибокі міжособистісні взаємостосунки; ініціативність та гнучкість у прийнятті рішень; демократичний характер власної діяльності; здатність до розмежування засобів та цілей; філософське почуття гумору; критичність та висока ступінь особистісної рефлексії; безпосередня сприйнятливість у ставленні до нового.</p> Олександр Набочук Авторське право (c) 2022 Набочук Олександр https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 129 149 10.32626/2227-6246.2022-56.129-149 Психологічні особливості використання відеофонограми у навчанні підлітків іноземним мовам у закладах середньої освіти https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257948 <p><strong>Метою </strong>нашого дослідження є: визначити психологічні особливості використання відеофонограми у навчанні підлітків іноземним мовам у закладах середньої освіти; побудувати модель навчального процесу з використанням відеофонограми; окреслити характеристики та виокремити завдання кожного підциклу відеофонограми; описати та проаналізувати отримані результати на етапі її експериментальної перевірки.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. В якості експериментального методу використано методи інтерв’ю та спостереження. Учасниками нашого дослідження стали 45 учнів 7-Б класу закладу середньої освіти №15 м. Рівне (Україна). Експеримент тривав упродовж 2020-2021 років.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Відштовхуючись від теорії діалогу в парадигмі вторинної предикації (Mykhalchuk &amp; Ivashkevych, 2019), визначено такі основні характеристики поняття «діалогічності тексту», що є основою відеофонограм у навчанні підлітків іноземним мовам у загальноосвітній школі: 1) спроба включити слухача у спільний з автором пошук істини, орієнтація на роздуми та розмірковування; 2) прагнення автора здійснювати безпосередній контакт з слухачем, що експлікується у варіативності матеріалу твору для аналізу та pозуміння, можливості творчого підходу до розуміння змісту, тому що лише особистісне включення слухача робить текст твором мистецтва.</p> <p><strong>Висновки. </strong>За результатами дослідження встановлено, що будь-яка відеофонограма має потрійне значення: 1) первинне – загальномовне; 2) вторинне – те, що виникає за рахунок синтагматичної переорганізації тексту та протиставлення первинних одиниць; 3) третинне – базується на позатекстових асоціаціях різних рівнів – від найбільш загальних до суто особистісних, авторських (вони фіксуються на рівні авторських парадигм чи авторського словника).</p> <p>Текст відеофонограми визначено як надзвичайно складний феномен, який наголошує на неможливості всебічного окреслення текстових параметрів, всіх складових його змісту. Це, у свою чергу, дещо заважає слухачеві до кінця зрозуміти багатство і розмаїття смислу відеофонограми. Доведено, що від слухача до слухача змінюється смислова структура тексту. І ніщо не в змозі, навіть розвиток науки, зупинити рух тексту, оволодіти всім його смисловим багатством, бо текст безмежно відкритий у нескінченість, а константи індивідуального стилю створюють відкритість відеофонограми, можливість входження слухача у процес діалогічного спілкування з текстом.</p> Наталія Михальчук Ірина Коваль Авторське право (c) 2022 Михальчук Наталія, Коваль Ірина https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 108 128 10.32626/2227-6246.2022-56.108-128 До питання класифікації потреб сімей, які виховують дітей із особливостями розвитку (системний підхід) https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257939 <p>Сім’ї, які виховують дітей із особливими потребами, відрізняються від решти сімей більшою кількістю та варіативністю потреб. У наукових дослідженнях висвітлюються питання специфічних потреб сім’ї, однак здебільшого описано їх узагальнену сукупність.</p> <p>Отже, <strong>мета </strong>статті – дослідити та виокремити потреби у таких сім’ях та описати їх у контексті індивідуальної, подружньої, дитячо-батьківської і сиблінгової підсистем сімейної системи. Для реалізації мети використовувались такі методи: теоретичні – аналіз, систематизація, класифікація та узагальнення; емпіричні – спостереження, бесіда, інтерв’ю та метод експертних оцінок.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Загалом було виокремлено 18 потреб сім’ї і розподілено їх відповідно до сімейних підсистем – індивідуальної, подружньої, батьківської та сиблінгової. У контексті індивідуальної підсистеми виокремлено такі потреби: потреба в емоційному відреагуванні негативних емоцій, потреба в наявності особистого простору, потреба в підтримці, потреба в піклуванні щодо власного Я. Для подружньої підсистемі визначено спільні потреби для обох партнерів (в любові, підтримці, піклуванні, близькості з боку партнера, матеріальні та сексуальні потреби). У батьківській підсистемі схарактеризовано специфічні потреби: у правдивій інформації, адаптації та прийнятті ролі «батьки особливої дитини», у знаходженні сенсу взаємодії в системі «батьки-особлива дитина», у прийнятті суспільством особливої дитини, потреба в підтвердженні змін/динаміки розвитку дитини. Сформульовано потреби братів та/або сестер у сиблінговій підсистемі: в увазі та любові з боку батьків, інформуванні щодо сомато-психологічних особливостей такої дитини, розподілі обов’язків відповідно до віку сиблінгів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Виокремлення потреб сім’ї та визначення ступеня їх виразності має практичне значення для здійснення ефективного соціально-психологічного супроводу. Фрустрація неусвідомлених потреб спричинює посилення напруження та погіршення сімейного мікроклімату. Натомість усвідомлення потреб членами сім’ї стане поштовхом для знаходження необхідних ресурсів та оптимальних шляхів їх задоволення.</p> Ірина Кучманич Людмила Опанасенко Авторське право (c) 2022 Кучманич Ірина, Опанасенко Людмила https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 85 107 10.32626/2227-6246.2022-56.85-107 Комунікативні та квазікомунікативні техніки для розвитку комунікативної компетентності студентів https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257926 <p style="text-align: justify;"><strong>Метою </strong>нашої статті є: описати комунікативні та квазікомунікативні техніки розвитку комунікативної компетентності студентів; показати причини поганої квазікомунікації; описати види вправ, які притаманні кожному з етапів розвитку комунікативної компетентності студентів філологічних факультетів; показати, як професійний розвиток студентів, майбутніх перекладачів, залежить від становлення їх комунікативної компетентності.</p> <p style="text-align: justify;"><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p style="text-align: justify;"><strong>Результати дослідження. </strong>Показано, що професійна діяльність є одним із найбільш значущих для кожної людини способів зв’язку зі світом, і у багатьох цей спосіб стає справжнім чинником побудови взаємостосунків із іншими людьми. Доведено, що основне значення провідної діяльності у визначенні життєвого шляху особистості полягає в тому, що саме вона відкриває людині орієнтири щодо включення до нових сфер життя в суспільстві, вводить її до нових соціальних структур і дозволяє встановити ще більшу кількість та якість соціальних зв’язків.</p> <p style="text-align: justify;"><strong>Висновки</strong>. Показано, що професійне становлення розглядається як послідовність певних специфічних фаз, що розрізняються за змістом і формою презентації людиною професійних бажань. Доведено, що професійний шлях має бути розділений на п’ять етапів: зростання, пошук, зміцнення, стабілізація і спад. Період вибору професії і професійного становлення є другим щаблем даної п’ятиступінчастої моделі, яка охоплює вік від 14 до 25 років і характеризується тим, що індивід виконує професійну діяльність у різних ролях, орієнтуючись при цьому на свої реальні професійні можливості. Професійне становлення розуміється нами досить широко: це і формування уявлення людини щодо своєї професійної кар’єри, і підготовка до майбутньої професійної діяльності, і початковий процес професійної діяльності, і весь професійний шлях, зміни в кар’єрі і вихід на пенсію тощо. Доведено, що професійний розвиток студентів, майбутніх перекладачів, залежить від їх комунікативної компетентності, становлення якої значною мірою визначається процесами реального, природного спілкування, що можна подати у монологічній та діалогічній формах, а також процесом квазікомунікації.</p> Ернест Івашкевич Авторське право (c) 2022 Івашкевич Ернест https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 64 84 10.32626/2227-6246.2022-56.64-84 Залежність показників успішності вчителя тестувати учнів від рівня розвитку соціального інтелекту педагогів https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257907 <p><strong>Метою </strong>нашої статті є: описати найбільш ефективні засоби когнітивного контролю в процесі навчання школярів іноземної мови, описати три основні етапи моделювання тесту, визначити підсумкові або проміжні (тематичні) тести, показати залежність успішності тестування від соціального інтелекту вчителів.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у дослідженні використовувались емпіричні методи констатувального дослідження та формувального експерименту. Для діагностики рівня розвитку соціального інтелекту застосовувалась «Методика дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда та М. О’Саллівена, адаптована О.С. Михайловою (2021).</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Відповідно до отриманих результатів нашого дослідження доведено, що структура соціального інтелекту вчителя має чотири складові, такі як: комунікативний потенціал, характеристики самосвідомості, соціальна перцепція та енергетичні характеристики особистості. Окреслені характеристики зумовлюють прогнозування вчителем розвитку міжособистісних ситуацій, здатність до інтерпретації почутої чи побаченої ним інформації та поведінки інших, готовність до ефективної соціальної взаємодії і прийняття рішень. Отже, соціальний інтелект вміщує індивідуальні задатки, здібності, властивості, що фасилітують набуття вчителем особистісного досвіду, умінь і навичок соціальних дій і контактів.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Досліджуючи соціальний інтелект вчителя, ми визначаємо його як здатність сприймати навколишній і внутрішній світ, що дозволяє професіоналам різних рівнів легко орієнтуватися у міжособистісній взаємодії, гармонізувати свою поведінку тощо. До структури соціального інтелекту вчителя входять: соціальна чутливість, емпатія, самопізнання та саморегуляція. Соціальний інтелект учителя ототожнюється нами з певними психологічними механізмами. До них відносимо соціальне мислення та мудрість. Зокрема, проаналізовано поняття «соціальне мислення» як структурний компонент соціального інтелекту. Соціальне мислення визначається нами як здатність суб’єкта розуміти та оперувати сприйнятою інформацією. Високий рівень розвитку соціального мислення учителя дозволяє йому ефективно розв’язувати завдання, що виникають у процесі міжособистісної взаємодії; під ефективністю мається на увазі швидкість, гнучкість і точність в оперуванні фактами соціальної дійсності.</p> Едуард Івашкевич Юлія Данчук Авторське право (c) 2022 Івашкевич Едуард, Данчук Юлія https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 45 63 10.32626/2227-6246.2022-56.45-63 Аналіз методів подолання психоемоційного стресу в умовах війни https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257808 <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати психологічні теорії стресу та виокремити методи його подолання, які, можливо, і доцільно використовувати в умовах війни. Її актуальність обумовлена необхідністю надання психологічної допомоги військовослужбовцям і цивільним, котрі пережили дію чинників виняткової інтенсивності (обстріли, поранення, загибель близьких). Відповідно до мети виокремлено основні завдання: 1) визначити сутність понять «стрес», «бойовий стрес», «травматичний стрес», «посттравматичний стрес»; 2) з’ясувати відмінності перебігу стресу як психоемоційного стану в умовах війни; 3) здійснити аналіз основних теорій дослідження стресу; 4) описати підходи до його подолання, що застосовуються у межах цих теорій та є доцільними для використання в умовах війни.</p> <p><strong>Meтоди. </strong>Для реалізації ключових завдань використано комплекс методів наукового дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння, систематизація фактів, теоретичне моделювання, наукова інтерпретація.</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>У дослідженні представлено варіант вирішення важливої наукової проблеми, пов’язаної з аналізом методів подолання психоемоційного стресу в умовах війни. Виокремлено три основних різновиди стресу, які зустрічаються під час війни: бойовий, травматичний, посттравматичний. Визначено відмінності описаних різновидів і встановлено їх природу, яка полягає у дії стресорів виняткової сили, що зумовлює поєднання фізіологічної та психоемоційної симптоматики. У зв’язку з цим проаналізовано біологічні (пов’язані із фізіологічною природою стресу) та психологічні теорії.</p> <p>З’ясовано, що згідно з біологічними теоріями, стрес є порушенням рівноваги організму між зовнішніми впливами та внутрішніми ресурсами організму, що окреслює головні методи його подолання. Відповідно до цих теорій виокремлено методи, спрямовані на залучення фізіологічних ресурсів організму (відпочинок, сон, релаксація); відновлення порушених психофізіологічних функцій (нормалізація дихання, опанування контролю над тілом); забезпечення елементарних потреб (у їжі, воді, теплі, гігієні). Стрес охарактеризовано як внутрішній психічний стан напруги, що визначає методи його подолання. Для лікування бойового стресу представлено програму BICEPS (brevity, immediacy, centrality/contact, expectancy, proximity, simplicity – у перекл. стислість, безпосередність, центральність/контакт, очікування, близькість, простота), розповсюджену у військовій практиці США. Для подолання травматичного та посттравматичного стресу цивільних осіб запропоновано низку методів психологічної і психотерапевтичної допомоги, до яких входить психо-консультативна бесіда, дебрифинг, кризова інтервенція, деф’юзинг, техніки аутогенного тренування, раціональна, когнітивно-поведінкова, тілесна терапія, нейролінгвістичне програмування, арт-терапія та ін.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Узагальнюючи теоретико-методологічні позиції стосовно дослідження, визначено дві основні сфери впливу на симптоматику психоемоційного стресу:</p> <p>1) вплив на фізіологічні аспекти життєдіяльності, серед яких задоволення основних базових потреб людини у їжі, теплі, гігієні; підвищення фізіологічних ресурсів організму та відновлення порушених психофізіологічних функцій;</p> <p>2) вплив на психологічні чинники поведінки (мотивацію, систему цінностей, вольові характеристики) засобами психологічного консультування, психологічної реабілітації та психотерапії.</p> <p>Їх застосування є ефективним у комплексі, що уможливить посилити вплив як на психологічні, так на фізіологічні чинники формування стресу.</p> Наталія Гончарук Ліана Онуфрієва Авторське право (c) 2022 Гончарук Наталія, Онуфрієва Ліана https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 30 44 10.32626/2227-6246.2022-56.30-44 Ставлення молоді до алкоголю: ризик виникнення алкогольної залежності https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/257797 <p><strong>Мета статті: </strong>розкрити психологічні аспекти захворювань, які виникають внаслідок вживання алкоголю; схарактеризувати особливості фізичної залежності у вигляді алкогольного стану; скласти схему розвитку алкоголізму; описати характерні ускладнення запою, такі як біла гарячка, алкогольне марення; змоделювати ступені сп’яніння; провести пілотне дослідження та з’ясувати ставлення молоді до алкоголю.</p> <p><strong>Методи дослідження. </strong>Для розв’язання поставлених у статті завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом стало пілотне дослідження, яке було організовано у Києві, Львові та Рівному. Під час дослідження враховувалися соціально-демографічні характеристики (вік респондентів, їхня стать).</p> <p><strong>Результати дослідження. </strong>Емпіричним шляхом виявлено чітку залежність: практика вживання алкогольних напоїв поширюється з віком респондентів. Із респондентів, які будь-коли вживали такі напої, як пиво, вино, горілка, коньяк, віскі, лікер, самогон тощо, кожен третій був10-річним респондентом (36%), кожен другий – з-поміж 11- та 12-річних(відповідно 49% і 54%), 73% молоді – 13-річних, 78% – 14-річних підлітків, 85% – серед юнаків та дівчат 15-річного віку. Питома частка молодих людей віком від 16 до 22 років, які вживали алкоголь, надзвичайно велика, і коливається від 93% до 98%. Показовими є дані щодо віку першого випадку вживання алкогольних напоїв. Наприклад, найбільша частка респондентів зазначили, що вперше скуштували пиво у 10 років – 28% та у віці від 16 років і старше – 9%, ніколи його не вживали – 24%. «Знайомство» з вином та міцними напоями відбувається переважно у підлітковому віці 13-16 років і старше (зокрема, у групі респондентів 10- 14 років досвід першого вживання хоча б склянки вина мають 43%). Ніколи не вживали вина та міцних напоїв серед усіх опитаних, відповідно, 31% і 43%. Майже половина (43%) представників молодшої групи (10-14 років) взагалі не відповіли на запитання щодо віку першого вживання пива. Ще 75% респондентів цього ж віку проігнорували запитання щодо першого вживання міцних напоїв. Такий розподіл даних свідчить щодо схильності дітей та підлітків до скритності, стосовно їхньої упередженості щодо конфіденційності індивідуальних відповідей на запитання анкети.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія – це хвороба, за якої у людини з’являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігаються симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Алкоголік, як правило, дуже пригнічений, він невпевнений у собі, часом кається, лякається. Характер людини різко погіршується, сон – короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п’янства звичайні дози алкоголізму вже є недостатніми. Ще одна ознака алкоголізму – послаблення захисних рефлексів – блювоти, нудоти, слиновиділення. За умов вживання великих доз алкоголю спостерігаються галюцинації, гострі психози, втрата пам’яті. З’являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. В минулому – щирий, милосердний, добрий чоловік стає байдужим, аморальним, озлобленим. В алкоголіка відсутня цілеспрямованість, він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.</p> Еліна Главінська Авторське право (c) 2022 Главінська Еліна https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-05-31 2022-05-31 60 9 29 10.32626/2227-6246.2022-56.9-29 Особливості значення соціальної травми (на прикладі катастрофи АН-26) для ціннісно-мотиваційної сфери курсантів https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/255379 <p><strong>Мета статті</strong> - виявити особливості значення соціальної травми для ціннісно-мотиваційної сфери курсантів, які мали психологічний контакт із загиблими в катастрофі АН-26 військовослужбовцями та тими, які його не мали.</p> <p>Для вирішення поставлених завдань у роботі використано теоретичні та емпіричні <strong>методи дослідження</strong>: тестування щодо визначення наявності соціальної травми з метою формування вибірки досліджуваних (методика незакінчених речень Сакса); методи діагностики значущих цінностей для курсантів (ціннісний опитувальник Шварца); методи дослідження мотивації до службової діяльності курсантів: «мотивація професійної діяльності» (методика К. Замфір у модифікації А. Реана), «методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач» (Т. Елерса); методи математичної статистики: критерій Мана-Уітні - визначення наявності відмінностей між групами вибірки; коефіцієнт кореляцій Спірмена дослідження тісноти зв'язку соціальної травми з ціннісно-мотиваційною сферою курсантів.</p> <p><strong>Результати дослідження</strong>. Військовослужбовцям, які мали психологічний контакт із загиблими в авіакатастрофі АН-26 курсантами, притаманна орієнтація на вибір таких цінностей, як «Безпека», «Стимуляція», «Самостійність», «Доброта». За допомогою проведеного дослідження було встановлено, що в контрольній групі переважають такі ціннісні орієнтації, як «Гедонізм» та «Влада», що обумовлено військовою діяльністю, яка формує особисту дисциплінованість та певну системність.</p> <p><strong>Висновки</strong>. У результаті проведеного дослідження за допомогою використання методів математичної статистики виявлено взаємозв'язок між значенням соціальної травми для ціннісно-мотиваційної сфери курсантів, які мали психологічний контакт із загиблими в катастрофі АН- 26 військовослужбовцями. Найтісніший зв'язок виявлено між значенням соціальної травми та такого ціннісного конструкту, як «Безпека». Аналіз наукової проблематики показав, що питання значення соціальної травми для ціннісно-мотиваційної сфери є відкритим з емпіричної та теоретичної точки зору та потребує його подальшого дослідження.</p> Ніна Ярош Юлія Легецька Авторське право (c) 2022 Ярош Ніна, Легецька Юлія https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-04-20 2022-04-20 60 194 214 10.32626/2227-6246.2022-55.194-214 Позиціонування різних типів ресурсностей особистості у координатах «всупереч-і-завдяки» https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/255371 <p><strong>Метою дослідження</strong> було встановити характер співвідношення різних типів ресурсностей особистості на основі емпіричних даних.</p> <p>У емпіричному дослідженні використано <strong>метод</strong> психологічного опитування, а також математико-статистичні методи кореляційного, класифікаційного, дискримінантного, багатофакторного, сигніфіка- тивного, порівняльного аналізу. Емпіричне дослідження реалізовано за моделлю Нельсона, що дає змогу описати досліджуване явище за наявних умов.</p> <p><strong>Результати дослідження</strong>. Індикаторами порівняння за даними мультиваріативного тесту сигніфікативності і порівняльного аналізу за тестом Шеффе обґрунтовано життєстійкість, самоцінність, свободу, відповідальність. Варто відзначити, що емпірична аргументація життєстійкості як індикатора порівняння, а, відтак, і вектора позиціонування типів ресурсності, є слабкою. Персональна ресурсність найбільше відрізняється від інших досліджуваних типів ресурсності за найменшою часткою представленості у обсязі узагальненої ресурсності і за другорядністю смислової значущості; ресурсна насиченість є найменш операціоналізованою; психологічний капітал є найбільш увиразненим типом ресурсності; психологічна ресурсність є найбільш операціоналізованим типом ресурсності.</p> <p><strong>Висновки</strong>. У вияві ресурсності особистості наявний досвід долання складних життєвих ситуацій, водночас головним є досвід самостійного вибору за совістю, свобода скористатись можливістю вибору і відповідальність за його наслідки. Зроблено висновок що, позиціонування типів психологічної ресурсності у координатах «всупереч-і-завдяки» відбувається значною мірою завдяки опорі людини на етичність вибору. Емпіричне порівняння типів ресурсності за обґрунтованими індикаторами дає змогу визначити характер їх співвідношення, як констеляцію - упорядковану матрицю взаємопов'язаних значущих даностей. Прикладне значення позиціонування типів ресурсностей особистості полягає у можливості прогнозування зміни типу ресурсності людини за вибором нею свободи і відповідальності та наявності внутрішнього діалогу з совістю.</p> Олена Штепа Авторське право (c) 2022 Штепа Олена https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-04-20 2022-04-20 60 173 193 10.32626/2227-6246.2022-55.173-193 Особливості Інтернет-самопрезентації осіб із розладами харчової поведінки https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/255361 <p class="90" style="margin-top: 0cm; text-align: justify;"><span style="color: black;">У статті наведено результати дослідження самопрезентаціїосіб із розладами харчової поведінки на спеціалізованих Інтернет-форумах.</span></p> <p class="90" style="margin-top: 0cm; text-align: justify;"><strong><span style="color: black;">Метою статті</span></strong><span style="color: black;"> є розкриття особливостей самопрезентації осіб із анорексією та надмірною вагою на основі психологічного аналізу їх аватарів.</span>М<span style="color: black;">етод дослідження - дискурс-аналіз як інструмент, що розкриває специфіку символічної інформації (аватар, псевдонім) для виявлення особливостей самопрезентації людей з розладами харчової поведінки.</span></p> <p class="90" style="text-align: justify; margin: 0cm 0cm 4.75pt 0cm;"><strong>Результати <span style="color: black;">дослідження</span></strong><span style="color: black;">. Представлено психологічний аналіз аватарів користувачів сайтів для осіб з анорексією та зайвою вагою. Встановлено, що зображення, використовувані в якості аватарів, відображають специфічну харчову проблему та самоставлення людини у зв'язку з нею. Виявлено переважання жіночої аудиторії таких сайтів, а відтак і більшу актуальність проблеми стандартів тіла для жінок. Виокремлено основні категорії зображень, які використовуються в&nbsp;якості аватарів: особисті фото; аніме-персонажі; образи, пов'язані з харчовою тематикою; зображення відомих осіб як зразків успішності; емоційно-забарвлені образи та ін. Виявлено відмінності самопрезентації осіб з анорексією та осіб із зайвою вагою на основі змісту, кольору використаних ними зображень, зокрема, виявлено більш позитивну самопрезентацію і самоставлення осіб із зайвою вагою порівняно з користувачами, які мають анорексію.</span></p> <p class="90" style="margin-top: 0cm; text-align: justify;"><strong><span style="color: black;">Висновки</span></strong><span style="color: black;">. Стверджується, що аналіз особливостей аватарів як засобу самопрезентації є корисним як з метою психодіагностики осіб з розладами харчової поведінки, так і в процесі розробки і надання їм фахової психологічної допомоги. Використання такого аналізу є доцільним під час встановлення контакту, первинної психодіагностики та психотерапії осіб з розладами харчової поведінки, що поєднуються з хронічною незадоволеністю власною вагою.</span></p> Віталія Шебанова Тетяна Яблонська Авторське право (c) 2022 Шебанова Віталія, Яблонська Тетяна https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-04-20 2022-04-20 60 150 172 10.32626/2227-6246.2022-55.150-172 Теорія потягу і принципи фасилітативної взаємодії https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/255343 <p><strong>Метою статті є</strong>: використовуючи основні положення теорії атракції, сформулювати принципи фасилітативної взаємодії; запропонувати комплекс вправ для розвитку фасилітативної взаємодії учнів на уроках; запропонувати чотири види трансформаційних висловлювань, які є базовими для фасилітативної взаємодії.</p> <p><strong>Методи дослідження</strong>. Для розв'язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.</p> <p><strong>Результати дослідження</strong>. Доведено, що соціально-генетичним механізмом фасилітації є механізм передачі культури: фасилітувати означає стимулювати, активізувати, створювати сприятливі умови, вносити зміни та впливати, підтримувати, допомагати, піклуватися тощо; віра в оригінальну, конструктивну та творчу сутність людини як самоцінність. Результатом фасилітації є створення необхідних та достатніх умов для здійснення ефективного міжособистісного спілкування, що сприяють розвиткові особистості та забезпечують конструктивні особистісні зміни.</p> <p>Процедурною стороною фасилітації на уроках в середній школі є: принципи синергії - співпраця, взаємодія, діалог; правдивість та відкритість; прийняття іншої людини як особистісно значущої; емпатійне розуміння; формування доцільних щодо фасилітативної взаємодії навичок і вмінь.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Зазначено, що фасилітативні аспекти автономності учня нерідко вражають своїми результатами: учні усвідомлюють та приймають потребу в організації діяльності в середовищі міжособистісного спілкування як особистісно значущу, сприяючи власному особистісному розвиткові та забезпечуючи конструктивні особистісні зміни; школярі прагнуть самостійно розвивати навички емпатійного опанування контексту; учні зацікавлені у створенні позитивних передумов для формування змістового навчання та особистісного розвитку в цілому в результаті перебудови особистісних поглядів у процесі міжособистісної взаємодії; школярі усвідомлюють свою самодостатність. Фасилітативні аспекти автономності людей актуалізуються за допомогою чотирьох основних методів міжособистісної взаємодії: переконання, наслідування, навіювання та зараження, які є фасилітативними за їхнім контекстом.</p> <p>Доведено, що переконання є процесом обґрунтування суджень чи умовиводів. Імітація є відтворенням людиною певних зовнішніх особливостей поведінки, дій та діяльності. Навіювання вважається психологічним впливом однієї людини на іншу; даний процес розрахований на некритичне сприйняття слів, думок і бажань, виражених різними людьми. Зараження є процесом передачі емоційного стану однією людиною іншій особі, актуалізуючи семантичний ефект сприйняття у міжособистісній взаємодії. Зазначено, що коли ці всі методи міжособистісної взаємодії експлікуються в діяльності, продукт цієї діяльності, як правило, відрізнятиметься творчим, нестандартним підходом і, що найважливіше, - ці продукти завжди подобаються учням.</p> Наталія Хупавцева Денис Куриця Авторське право (c) 2022 Хупавцева Наталія, Куриця Денис https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 2022-04-20 2022-04-20 60 131 149 10.32626/2227-6246.2022-55.131-149