2026-05-08T14:23:00Z https://journals.uran.ua/oai

oai:ojs.journals.uran.ua:article/25834 2015-11-19T17:44:29Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Ulipristal acetate for symptomatic uterine fibroids and myoma-related hypermenorrhea joint statement by the german society for gynecological Улипристала ацетат в симптоматическом лечении миомы матки и связанной с миомой гиперменореи Уліпристалу ацетат у симптоматичному лікуванні міоми матки і гіперменореї, пов’язаної з міомою Rabe, T. Ahrendt, H.-J. Albring, C. Bitzer, J. Bouchard, P. Cirkel, U. Egarter, C. König, K. Harlfinger, W. Matzko, M. Mueck, A. O. Römer, T. Schollmeyer, T. Sinn, P. Strowitzki, T. Tinneberg, H.-R. Wallwiener, M. De Wilde, R. L. leiomyomas uterine fibroids menorrhagia treatment options ulipristal acetate GnRH analogues steroid hormones лейоміома міома матки менорагія способи лікування уліпристалу ацетат агоністи гонадотропних рилізинг-гормонів стероїдні гормони лейоміома міома матки менорагія способи лікування уліпристалу ацетат агоністи гонадотропних рилізинг-гормонів стероїдні гормони Approximately 24 million European and more than 20 million North American women between the ages of 35 and 55 are suffering from uterine fibroids, i.e. 40% of all women in this age group are affected. The symptoms are excessive uterine bleeding, anaemia, pain and infertility. Many women find their quality of life severely compromised, and this leads to hysterectomy in many cases. So far there has been no effective and well-tolerated drug. The only approved drugs for the treatment of symptomatic uterine fibroids are GnRH agonists, but their use is relatively limited because of severe side effects due to the resulting low levels of estrogen causing hot flushes, depression, mood swings, loss of libido, vaginitis and loss of bone mineral density. As fibroid growth is dependent on progesterone, progesterone receptor modulators have proven effective in pilot studies. Two randomised double-blind studies have shown the effectiveness of the progesterone receptor modulator ulipristal acetate in the preoperative treatment of leiomyomas and the control of concomitant menorrhagia. No significant side effects have occurred under a dosage of 5 and 10 mg UPA over 3 months. A cessation of menorrhagia was observed after only 7 days, and a volume reduction of the uterine fibroids by 40% was achieved within 3 months and seemed to persist even 6 months after discontinuing the drug. A preparation with a dosage of 5 mg ulipristal acetate is available as Esmya from the spring of 2012 for the preoperative treatment of leiomyomas. Приблизно 24 мільйони європейських і більше 20 мільйонів північноамериканських жінок у віці від 35 до 55 років страждають на міому матки, тобто 40% всіх жінок у цій віковій групі. Симптоми міоми матки включають рясні маткові кровотечі, анемію, біль і безпліддя. Багато жінок вважають якість свого життя серйозно погіршеною, і це в багатьох випадках є приводом до виконання їм гістеректомії. Досі не існувало жодного ефективного і добре переносимого фармацевтичного лікування даної патології. Дозволеними препаратами для лікування симптоматичних міом матки є агоністи гонадотропних рилізинг-гормонів, але їх використання досить обмежене через виражені побічні ефекти, пов’язані з низьким рівнем естрогену, що зумовлює припливи, депресії, перепади настрою, втрату лібідо, вагініт і зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Оскільки ріст міоми матки залежить від прогестерону, модулятори рецепторів прогестерону довели свою ефективність у пілотних дослідженнях. У двох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях виявив свою ефективність модулятор рецептору прогестерону уліпристал ацетату в передопераційному лікуванні лейоміоми і в контролі супутньої менорагії. Ніяких істотних побічних ефектів при прийомі доз 5 і 10 мг уліпристалу ацетату протягом 3 місяців не спостерігалося. Припинення менорагії відбулося вже через 7 днів після початку терапії, а скорочення розмірів міоми матки на 40% було досягнуто протягом 3 місяців лікування і зберігалося упродовж 6 місяців після відміни препарату. Для передопераційного лікування лейоміом з весни 2012 року на фармринку доступний препарат Есмія, що містить уліпристалу ацетату в дозі 5 мг. Приблизно 24 мільйони європейських і більше 20 мільйонів північноамериканських жінок у віці від 35 до 55 років страждають на міому матки, тобто 40% всіх жінок у цій віковій групі. Симптоми міоми матки включають рясні маткові кровотечі, анемію, біль і безпліддя. Багато жінок вважають якість свого життя серйозно погіршеною, і це в багатьох випадках є приводом до виконання їм гістеректомії. Досі не існувало жодного ефективного і добре переносимого фармацевтичного лікування даної патології. Дозволеними препаратами для лікування симптоматичних міом матки є агоністи гонадотропних рилізинг-гормонів, але їх використання досить обмежене через виражені побічні ефекти, пов’язані з низьким рівнем естрогену, що зумовлює припливи, депресії, перепади настрою, втрату лібідо, вагініт і зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Оскільки ріст міоми матки залежить від прогестерону, модулятори рецепторів прогестерону довели свою ефективність у пілотних дослідженнях. У двох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях виявив свою ефективність модулятор рецептору прогестерону уліпристал ацетату в передопераційному лікуванні лейоміоми і в контролі супутньої менорагії. Ніяких істотних побічних ефектів при прийомі доз 5 і 10 мг уліпристалу ацетату протягом 3 місяців не спостерігалося. Припинення менорагії відбулося вже через 7 днів після початку терапії, а скорочення розмірів міоми матки на 40% було досягнуто протягом 3 місяців лікування і зберігалося упродовж 6 місяців після відміни препарату. Для передопераційного лікування лейоміом з весни 2012 року на фармринку доступний препарат Есмія, що містить уліпристалу ацетату в дозі 5 мг. ООО "Трилист" 2014-07-10 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/25834 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 15 (2014); 61-63 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 15 (2014); 61-63 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 15 (2014); 61-63 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/25834/23329 Авторське право (c) 2014 T. Rabe, H.-J. Ahrendt, C. Albring, J. Bitzer, P. Bouchard, U. Cirkel, C. Egarter, K. König, W. Harlfinger, M. Matzko, A. O. Mueck, T. Römer, T. Schollmeyer, P. Sinn, T. Strowitzki, H.-R. Tinneberg, M. Wallwiener, R. L. De Wilde https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/25926 2015-11-19T17:43:51Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Mammalgia in oncomammology practice Мастодинии в практике онкомаммолога Мастодинії в практиці онкомамолога Головко, Т. С. breast mastalgia fibrocystic breast disease progesterone Prozhestozhel мастопатія масталгія фіброзно-кістозна мастопатія прогестерон Прожестожель In recent decades it have seen a growth of benign breast disease, in particular fibrocystic breasts. Pain in breasts at mastopathia is the most important cause of women visits to the doctor. There are cyclic breast pain (2/3 cases) and non-cyclic (1/3 of cases). Cyclic breast pain (mastalgia) is the most common type of pain that is associated with the menstrual cycle. Noncyclic breast pain does not relate with the usual menstrual cycle. Breast status is evaluated using X-ray and ultrasound mammography. If deviations during a physical examination were found, diagnostics may also include a puncture and study of hormone levels. At examination the physician should rule out cancer and infection. Administration of progesterone topically as a gel helps compensate it deficit directly in the tissues of breast and leads to degradation of small cysts in case of fibrocystic breast disease. В останні десятиліття відзначається неухильне зростання доброякісних захворювань молочних залоз (МЗ), зокрема фіброзно-кістозної мастопатії. Біль у МЖ при мастопатіях – найчастіша причина звернення жінок до лікаря. Розрізняють циклічний біль у МЗ (2/3 випадків) і нециклічний (1/3 випадків). Циклічний біль у МЗ (масталгія) – найбільш поширений тип болю, який пов’язаний з менструальним циклом. Нециклічний біль у МЗ не збігається із звичайним менструальним циклом. Стан МЖ оцінюється за допомогою рентгенівської та ультразвукової мамографії. У разі відхилень, знайдених при фізичному огляді, діагностика може також включати пункцію і дослідження рівня гормонів. При огляді лікар повинен виключити рак, а потім інфекцію. Призначення прогестерону місцево у вигляді гелю при фіброзно-кістозній мастопатії дозволяє відновити його дефіцит безпосередньо в тканинах МЗ та зумовлює деградацію дрібних кіст. В останні десятиліття відзначається неухильне зростання доброякісних захворювань молочних залоз (МЗ), зокрема фіброзно-кістозної мастопатії. Біль у МЖ при мастопатіях – найчастіша причина звернення жінок до лікаря. Розрізняють циклічний біль у МЗ (2/3 випадків) і нециклічний (1/3 випадків). Циклічний біль у МЗ (масталгія) – найбільш поширений тип болю, який пов’язаний з менструальним циклом. Нециклічний біль у МЗ не збігається із звичайним менструальним циклом. Стан МЖ оцінюється за допомогою рентгенівської та ультразвукової мамографії. У разі відхилень, знайдених при фізичному огляді, діагностика може також включати пункцію і дослідження рівня гормонів. При огляді лікар повинен виключити рак, а потім інфекцію. Призначення прогестерону місцево у вигляді гелю при фіброзно-кістозній мастопатії дозволяє відновити його дефіцит безпосередньо в тканинах МЗ та зумовлює деградацію дрібних кіст. ООО "Трилист" 2014-07-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/25926 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 17 (2014); 90-97 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 17 (2014); 90-97 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 17 (2014); 90-97 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/25926/23414 Авторське право (c) 2014 Т. С. Головко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/25928 2015-11-19T17:43:51Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Prevention of inflammatory complications at the postembolization period in women with uterine leiomyomas К вопросу профилактики воспалительных осложнений в постэмболизационном периоде у женщин с лейомиомой матки Щодо питання про філактики запальних ускладнень у постемболізаційному періоді у жінок з лейоміомою матки Калугіна, Л. В. Татарчук, Т. Ф Косей, Н. В. Васильченко, Л. А. uterine artery embolization uterine leiomyoma ornidazole эмболизация маточных сосудов лейомиома матки орнидазол эмболизация маточных сосудов лейомиома матки орнидазол Modern views on the pathogenesis of uterine fibroids account for the role of chronic inflammation in tumor growth that makes relevant the question of the drugs choice for prophylactic antibiotic therapy after organ-saving operations. The study to optimize management of the postoperative period after uterine artery embolization was performed. The study involved 63 women aged 24 to 38 years who underwent uterine artery embolization for node uterine fibroids. Women were randomly divided into 2 groups: the main group consisted of 30 women who intake ornidazole, ciprofloxacin, fluconazole and analgesic therapy; control group consisted of 33 patients who received metronidazole, ciprofloxacin, fluconazole and analgesic therapy. This study demonstrated a high efficiency sof supplement а combination antibiotic therapy by ornidazole to optimize management of the postembolization period and contributes to the restoration of female reproductive function. Современные взгляды на патогенез миомы матки учитывают роль хронического воспалительного процесса в росте опухоли, что делает актуальным вопрос выбора препаратов для проведения профилактической антибактериальной терапии после органосохраняющих операций. Проведено исследование с целью оптимизация ведения постоперационного периода после эмболизации маточных артерий. Под наблюдением находились 63 женщины в возрасте от 24 до 38 лет, которым была выполнена эмболизация маточных артерий по поводу узловой миомы матки. Женщины методом рандомизации были разделены на 2 группы: основную составили 30 женщин, которым назначался орнидазол, а также ципрофлоксацин, флуконазол и анальгезирующая терапия; контрольную группу составили 33 пациентки, в качестве антибактериальной терапии получали метронидазол, ципрофлоксацин, флуконазол и анальгезирующую терапию. Выполненное исследование продемонстрировало высокую эффективность включения в комбинированную антибактериальную терапию орнидазола, что позволяет оптимизировать ведение постэмболизационного периода и способствует восстановлению репродуктивной функции женщины. Современные взгляды на патогенез миомы матки учитывают роль хронического воспалительного процесса в росте опухоли, что делает актуальным вопрос выбора препаратов для проведения профилактической антибактериальной терапии после органосохраняющих операций. Проведено исследование с целью оптимизация ведения постоперационного периода после эмболизации маточных артерий. Под наблюдением находились 63 женщины в возрасте от 24 до 38 лет, которым была выполнена эмболизация маточных артерий по поводу узловой миомы матки. Женщины методом рандомизации были разделены на 2 группы: основную составили 30 женщин, которым назначался орнидазол, а также ципрофлоксацин, флуконазол и анальгезирующая терапия; контрольную группу составили 33 пациентки, в качестве антибактериальной терапии получали метронидазол, ципрофлоксацин, флуконазол и анальгезирующую терапию. Выполненное исследование продемонстрировало высокую эффективность включения в комбинированную антибактериальную терапию орнидазола, что позволяет оптимизировать ведение постэмболизационного периода и способствует восстановлению репродуктивной функции женщины. ООО "Трилист" 2014-07-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/25928 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 17 (2014); 98-104 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 17 (2014); 98-104 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 17 (2014); 98-104 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/25928/23415 Авторське право (c) 2014 Л. В. Калугіна, Т. Ф Татарчук, Н. В. Косей, Л. А. Васильченко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/25930 2015-11-19T17:43:51Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Cervical dysplasia: etiology, patogenesis, diagnosis and treatment Дисплазии шейки матки: этиология, патогенез, диагностика и лечение Дисплазія шийки матки: етіологія, патогенез, діагностика та лікування Кондратюк, В. К. Горбань, Н. Є. Нарольська, А. І. Калюта, А. О. cervical dysplasia cervical cancer human papilloma virus Epigalin дисплазия шейки матки рак шейки матки вирус папилломы человека эпигалин дисплазия шейки матки рак шейки матки вирус папилломы человека эпигалин Cervical dysplasia is precancerous diseases and may transform into cervical cancer in 30% of cases. Development of epithelial dysplasia and cervical cancer is closely associated with the activity of the human papilloma virus. Such processes are needed for the formation of irreversible neoplasia: induction of the mechanisms of metabolic conversion of estradiol into 16α-ONE1; active expression of human papillomavirus E6 and E7 oncogenes; induction of multiple lesions in the chromosomal DNA of the infected cell; enhancement of biological processes, mediating carcinogenesis. Over time, selection of cell clones containing the integrated viral DNA is formed into a malignant tumor. Epigalin is a promise natural drug with antitumor mechanism of action for the prevention and accompanying therapy of the cervical pathology. Дисплазии эпителия шейки матки относятся к предраковым заболеваниям и могут в 30% случаев трансформироваться в рак шейки матки. Развитие эпителиальной дисплазии и рака шейки матки тесно связано с активностью вируса папилломы человека. Для формирования необратимой неоплазии необходимы: индукция метаболических механизмов конверсии эстрадиола в 16α-ОНЕ 1; активная экспрессия онкогенов Е6 и Е7 вируса папилломы человека; индукция множественных повреждений хромосомной ДН К в инфицированной клетке; усиление биологических процессов, опосредующие канцерогенез. Со временем в результате селекции клеточных клонов, содержащих интегрированную вирусную ДН К, формируется злокачественная опухоль. Перспективными в отношении профилактики и сопровождающей терапии патологии шейки матки является эпигалин – натуральный онкопротектор с противоопухолевым механизмом действия. Дисплазии эпителия шейки матки относятся к предраковым заболеваниям и могут в 30% случаев трансформироваться в рак шейки матки. Развитие эпителиальной дисплазии и рака шейки матки тесно связано с активностью вируса папилломы человека. Для формирования необратимой неоплазии необходимы: индукция метаболических механизмов конверсии эстрадиола в 16α-ОНЕ 1; активная экспрессия онкогенов Е6 и Е7 вируса папилломы человека; индукция множественных повреждений хромосомной ДН К в инфицированной клетке; усиление биологических процессов, опосредующие канцерогенез. Со временем в результате селекции клеточных клонов, содержащих интегрированную вирусную ДН К, формируется злокачественная опухоль. Перспективными в отношении профилактики и сопровождающей терапии патологии шейки матки является эпигалин – натуральный онкопротектор с противоопухолевым механизмом действия. ООО "Трилист" 2014-07-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/25930 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 17 (2014); 105-109 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 17 (2014); 105-109 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 17 (2014); 105-109 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/25930/23416 Авторське право (c) 2014 В. К. Кондратюк, Н. Є. Горбань, А. І. Нарольська, А. О. Калюта https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/29888 2015-11-19T17:44:48Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Tumor-like lesions of the ovaries Опухолевидные поражения яичников Пухлиноподібні ураження яєчників Вовк, І. Б. Жилка, Н. Я. Коломейчук, В. М. Камінський, В. В. Корнацька, А. Г. Кондратюк, В. К. Захаренко, Н. Ф. ovarian tumor-like lesions diagnosis treatment опухолевидные поражения яичников диагностика лечение опухолевидные поражения яичников диагностика лечение This publication describes the modern principles of diagnosis and treatment of women of reproductive age with tumor-like lesions of the ovaries.Most often clinical and laboratory signs of disease are: abdominal pain, menstrual disorders, low-grade fever, increased erythrocyte sedimentation rate, leukocytosis, disorders of the gastrointestinal tract, urinary system.Diagnosis of ovarian tumor-like lesions carried out as follows: pelvic examination, bimanual examination, ultrasound examination of the pelvic organs.Treatment includes: I stage - complex anti-infl ammatory therapy, II stage - hormone therapy, III stage - surgical treatment В публикации изложены современные принципы диагностики и лечения женщин репродуктивного возраста с опухолевидными поражениями яичников.Клиническими и лабораторными признаками патологии чаще всего являются боли внизу живота, нарушение менструального цикла, субфебрильная температура, повышение СОЭ, лейкоцитоз, нарушение функций желудочно-кишечного тракта, мочевыводящей системы.Диагностика опухолеподобных поражений яичников осуществляется по следующему алгоритму: гинекологический осмотр, бимануальное обследование, ультразвуковое исследование органов малого таза.Лечение в себя включает: I этап – комплекс противовоспалительной терапии, II этап – гормональная терапия, III этап – хирургическое лечение. В публикации изложены современные принципы диагностики и лечения женщин репродуктивного возраста с опухолевидными поражениями яичников.Клиническими и лабораторными признаками патологии чаще всего являются боли внизу живота, нарушение менструального цикла, субфебрильная температура, повышение СОЭ, лейкоцитоз, нарушение функций желудочно-кишечного тракта, мочевыводящей системы.Диагностика опухолеподобных поражений яичников осуществляется по следующему алгоритму: гинекологический осмотр, бимануальное обследование, ультразвуковое исследование органов малого таза.Лечение в себя включает: I этап – комплекс противовоспалительной терапии, II этап – гормональная терапия, III этап – хирургическое лечение. ООО "Трилист" 2013-11-12 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/29888 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 14 (2013); 52-56 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 14 (2013); 52-56 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 14 (2013); 52-56 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/29888/26683 Авторське право (c) 2014 І. Б. Вовк, Н. Я. Жилка, В. М. Коломейчук, В. В. Камінський, А. Г. Корнацька, В. К. Кондратюк, Н. Ф. Захаренко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/29889 2015-11-19T17:44:48Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

The choice of antibiotics in treating inflammatory diseases of female genitals mixed etiology Выбор антибиотиков при лечении воспалительных заболеваний женских половых органов смешанной етиологии Вибір антибіотиків при лікуванні запальних захворювань жіночих статевих органів змішаної етиології Коган, Б. Г. Гордеева, Г. Д. запальні захворювання жіночих статевих органів лікування Цифран СТ Клабакс запальні захворювання жіночих статевих органів лікування Цифран СТ Клабакс The article consist data about the drugs Cifran CT (ciprofl oxacin + tinidazole) and Klabax (clarithromycin) in the complex therapeutic therapy of infl ammatory diseases of the female genital organs of mixed etiology. Combination antimicrobial therapy with Cifran CT and Klabax was used in 57 patients with endocervicitis, adnexitises in outpatient treatment. The study of the dynamics of the clinical status, laboratory tests and other methods of bacteriological examinations of patients before and after treatment has allowed to establish the high effi cacy of this combination in respect of mixed infection with the presence of gram-positive and gram-negative aerobic and anaerobic fl ora, chlamydia, mycoplasma, ureaplasma. Clinical cure was achieved in all patients, the frequency of elimination of pathogens accounted for 92,9%. Представлені дані про результати застосування препаратів Цифран СТ (ципрофлоксацин + тинідазол) і Клабакс (кларитроміцин) в комплексі лікувальних заходів при запальних захворюваннях жіночих статевих органів змішаної етиології.У 57 пацієнток з ендоцервіцитом, аднекситом при амбулаторному лікуванні використовувалася комбінована антимікробна терапія в режимі послідовного призначення: Цифран СТ і Клабакс. Вивчення динаміки клінічного статусу, лабораторних аналізів, бактеріологічного та інших методів дослідження хворих до лікування і після нього дозволило встановити високу ефективність даної комбінації щодо мікст-інфекції з наявністю грампозитивної і грамнегативної аеробної і анаеробної флори, хламідій, мікоплазм, уреаплазм. У всіх хворих було досягнуто клінічне одужання, частота елімінації збудників склала 92,9%. Представлені дані про результати застосування препаратів Цифран СТ (ципрофлоксацин + тинідазол) і Клабакс (кларитроміцин) в комплексі лікувальних заходів при запальних захворюваннях жіночих статевих органів змішаної етиології.У 57 пацієнток з ендоцервіцитом, аднекситом при амбулаторному лікуванні використовувалася комбінована антимікробна терапія в режимі послідовного призначення: Цифран СТ і Клабакс. Вивчення динаміки клінічного статусу, лабораторних аналізів, бактеріологічного та інших методів дослідження хворих до лікування і після нього дозволило встановити високу ефективність даної комбінації щодо мікст-інфекції з наявністю грампозитивної і грамнегативної аеробної і анаеробної флори, хламідій, мікоплазм, уреаплазм. У всіх хворих було досягнуто клінічне одужання, частота елімінації збудників склала 92,9%. ООО "Трилист" 2013-11-12 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/29889 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 14 (2013); 57-62 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 14 (2013); 57-62 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 14 (2013); 57-62 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/29889/26684 Авторське право (c) 2014 Б. Г. Коган, Г. Д. Гордеева https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/29891 2015-11-19T17:44:48Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Nonhormonal rehabilitation of reproductive system in women after surgical treatment nodular fibrocystic breast disease Негормональная реабилитация репродуктивной системы у женщин после хирургического лечения узловой формы фиброзно-кистозной мастопатии Негормональна реабілітація репродуктивної системи у жінок після хірургічного лікування вузлової форми фіброзно-кістозної мастопатії Присташ, Ю. Я. breasts mastopathy fi brocystic breast disease prolactin hyperprolactinemia Mastodynon молочные железы мастопатия фиброзно-кистозная мастопатия пролактин гиперпролактинемия Мастодинон молочные железы мастопатия фиброзно-кистозная мастопатия пролактин гиперпролактинемия Мастодинон Common benign breast disease is mastopathy, occurring in 20–60% of women, most aged 20–40 years. Surgical treatment of nodular forms of mastopathy does not eliminate the main cause of the disease – hormonal disorders (hyperprolactinemia, relative hyperestrogenemia). After the operation should be carried out conservative treatment aimed at eliminating the causes of dishormonal disorders and normalizes hormonal balance in the body, and to avoid recurrence.Currently, there is a wealth of clinical experience in the use of conservative treatment of dishormonalbreast disease herbal drugMastodynon.Pathogeneticeff ects of Mastodynon, its property gently regulate hormonal homeostasis through its infl uence on the hypothalamic-pituitary-ovarian axis lead to improvement of breast tissue and node prevention in patients with fi brocystic breast disease. Распространенным доброкачественным заболеванием молочных желез является мастопатия, встречающаяся у 20–60% женщин, чаще в возрасте 20–40 лет. Оперативное лечение узловых форм мастопатии не ликвидирует главную причину заболевания – гормональные нарушения (гиперпролактинемию, относительную гиперэстрогенемию). После операции необходимо проводить консервативное лечение, направленное на устранение причин возникновения дисгормональных расстройств и нормализацию гормонального баланса в организме, а главное – избежать рецидива заболевания.Сегодня есть богатый клинический опыт использования в консервативной терапии дисгормональных заболеваний молочной железы растительного препарата Мастодинон. Патогенетическое действие Мастодинона, его свойство мягко регулировать гормональный гомеостаз через влияние на ось гипоталамус–гипофиз–яичники, способствует улучшению состояния ткани молочной железы и профилактике узлообразования у пациенток с фиброзно-кистозной мастопатией. Распространенным доброкачественным заболеванием молочных желез является мастопатия, встречающаяся у 20–60% женщин, чаще в возрасте 20–40 лет. Оперативное лечение узловых форм мастопатии не ликвидирует главную причину заболевания – гормональные нарушения (гиперпролактинемию, относительную гиперэстрогенемию). После операции необходимо проводить консервативное лечение, направленное на устранение причин возникновения дисгормональных расстройств и нормализацию гормонального баланса в организме, а главное – избежать рецидива заболевания.Сегодня есть богатый клинический опыт использования в консервативной терапии дисгормональных заболеваний молочной железы растительного препарата Мастодинон. Патогенетическое действие Мастодинона, его свойство мягко регулировать гормональный гомеостаз через влияние на ось гипоталамус–гипофиз–яичники, способствует улучшению состояния ткани молочной железы и профилактике узлообразования у пациенток с фиброзно-кистозной мастопатией. ООО "Трилист" 2013-11-12 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/29891 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 14 (2013); 64-68 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 14 (2013); 64-68 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 14 (2013); 64-68 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/29891/26685 Авторське право (c) 2014 Ю. Я. Присташ https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/30085 2015-11-19T17:37:12Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Спрей бусерин у лікуванні гормонозалежної патології жіночих статевих органів Резніченко, Г. І. Резніченко, Н. Ю. Пащенко, С. М. Плотнікова, В. М. Потебня, В. Ю. Бєлай, І. М. Cьогодні значною медико-біологічною проблемою є стани, тісно пов’язані з ендокринною системою організму жінки, особливо в аспекті онкогінекологічних захворювань: гіперпластичні процеси ендометрію, лейоміома матки, ендометріоз, дисгормональні захворювання молочних залоз та інші, оскільки останніми роками спостерігається суттєве підвищення їх частоти [1, 4, 5, 14, 17]. ООО "Трилист" 2012-06-14 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/30085 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 5 (2012); 52-55 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 5 (2012); 52-55 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 5 (2012); 52-55 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/30085/26822 Авторське право (c) 2014 Г. І. Резніченко, Н. Ю. Резніченко, С. М. Пащенко, В. М. Плотнікова, В. Ю. Потебня, І. М. Бєлай https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/30182 2015-11-19T17:39:57Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Endometrial polyps. Is preventive treatment necessary? Полипы эндометрия. Нужна ли противорецидивная терапия? Поліпи ендометрія. Чи потрібна протирецидивна терапія? Татарчук, Т. Ф Калугина, Л. В. endometrial polyp gestagens anti-recurrence treatment поліп ендометрія гестагени протирецидивна терапія поліп ендометрія гестагени протирецидивна терапія The article presents the results of the preventive treatment of endometrial polyps in women of reproductive age. Substantiates the necessity of the combined regimen of endometrial polyps in this group of patients with phytocomplex TazalokTM. У статті представлено результати проведеної протирецидивної терапії поліпів ендометрія в жінок репродуктивного віку. Обґрунтовано доцільність застосування комбінованої схеми лікування поліпів ендометрія в цього контингенту пацієнток з використанням фітокомплексу ТазалокТМ. У статті представлено результати проведеної протирецидивної терапії поліпів ендометрія в жінок репродуктивного віку. Обґрунтовано доцільність застосування комбінованої схеми лікування поліпів ендометрія в цього контингенту пацієнток з використанням фітокомплексу ТазалокТМ. ООО "Трилист" 2014-11-14 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/30182 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 10 (2013); 69-75 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 10 (2013); 69-75 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 10 (2013); 69-75 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/30182/26892 Авторське право (c) 2014 Т. Ф Татарчук, Л. В. Калугина https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/30301 2015-11-19T17:43:28Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Fibrocystic mastopathy Фиброзно-кистозная мастопатия Фіброзно-кістозна мастопатія Смоланка, І. І. Ляшенко, А. О. Ляшенко, А. О. Ляшенко, А. О. breasts breast fibrocystic breast disease Mastodynon молочные железы мастопатия фиброзно-кистозная мастопатия Мастодинон молочные железы мастопатия фиброзно-кистозная мастопатия Мастодинон Fibrocystic breast disease is the most common of breast diseases in the obstetrician-gynecologist practice, which is characterized by impaired epithelial and connective relations components, a wide range of proliferative and regressive changes in breast tissue. Important role in the etiology and pathogenesis of fibrocystic breast disease belong to relative or absolute hyperestrogenemia and progesterone deficiency condition, i.e., a violation of the relation between estrogen and progesterone. There is diffuse and nodular form of the fibrocystic breast disease. Diagnosis of mastitis is based on inspection, palpation, mammography, ultrasound, nodules puncture, suspicious areas and cytological examination of punctate. Non-hormonal drugs (including phyto-drug Mastodynon) and hormonal medications (antiestrogens, prolactin secretion inhibitors, gonadotropin-releasing hormone agonists, progestin, and combined hormonal contraceptives) are used for treatment.  Чаще всего в практике акушера-гинеколога среди заболеваний молочных желез встречается фиброзно-кистозная мастопатия, которая характеризуется нарушением соотношений эпителиального и соединительнотканного компонентов, широким спектром пролиферативных и регрессивных изменений тканей молочной железы. Важная роль в этиологии и патогенезе фиброзно-кистозной мастопатии принадлежит относительной или абсолютной гиперэстрогении и прогестерон-дефицитного состояния, то есть нарушению соотношения между эстрогенами и прогестероном. Различают диффузную и узловую формы фиброзно-кистозной мастопатии. Диагностика мастопатии основывается на осмотре, пальпации, маммографии, УЗИ, пункции узловых образований, подозрительных участков и цитологическом исследовании пунктата. Лечение заключается в применении негормональных препаратов (в т. ч. фитопрепарата Мастодинон) и гормональных лекарственных средств (антиэстрогены, ингибиторы секреции пролактина, агонисты гонадотропных рилизинг-гормонов, гестагены, комбинированные гормональные контрацептивы). Чаще всего в практике акушера-гинеколога среди заболеваний молочных желез встречается фиброзно-кистозная мастопатия, которая характеризуется нарушением соотношений эпителиального и соединительнотканного компонентов, широким спектром пролиферативных и регрессивных изменений тканей молочной железы. Важная роль в этиологии и патогенезе фиброзно-кистозной мастопатии принадлежит относительной или абсолютной гиперэстрогении и прогестерон-дефицитного состояния, то есть нарушению соотношения между эстрогенами и прогестероном. Различают диффузную и узловую формы фиброзно-кистозной мастопатии. Диагностика мастопатии основывается на осмотре, пальпации, маммографии, УЗИ, пункции узловых образований, подозрительных участков и цитологическом исследовании пунктата. Лечение заключается в применении негормональных препаратов (в т. ч. фитопрепарата Мастодинон) и гормональных лекарственных средств (антиэстрогены, ингибиторы секреции пролактина, агонисты гонадотропных рилизинг-гормонов, гестагены, комбинированные гормональные контрацептивы). ООО "Трилист" 2014-11-17 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/30301 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 18 (2014); 17-23 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 18 (2014); 17-23 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 18 (2014); 17-23 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/30301/27040 Авторське право (c) 2014 І. І. Смоланка, А. О. Ляшенко, А. О. Ляшенко, А. О. Ляшенко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/30303 2015-11-19T17:43:28Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Improved therapeutic management of women with endometriosis Совершенствование лечебной тактики ведения женщин с эндометриозом Удосконалення лікувальної тактики ведення жінок з ендометріозом Татарчук, Т. Ф Захаренко, Н. Ф. Маноляк, І. П. Ковбасій, В. П. endometriosis adenomyosis integral indicator of pathology Vissane Adaptol Noophen эндометриоз аденомиоз интегральный показатель патологии визан адаптол ноофен эндометриоз аденомиоз интегральный показатель патологии визан адаптол ноофен It was developed and tested a complex drug therapy of women with endometriosis. Within 6 months of the study’s authors are actively watching the 80 women with adenomyosis, which were divided into two groups. The first group of women (n = 42) administered progestin therapy for 6 months – Vissane (dienogest 2 mg). The second group included 38 patients treated with combined therapy: Vissane (dienogest 2 mg) daily for 6 months, Adaptol (mebicar 500 mg) twice a day and Noophen (phenibutum 250 mg) twice a day for three months.The results showed a slightly higher clinical efficacy of progestogen therapy (Visan) in combination with non-hormonal drugs (Adptol and Noophen). Был разработан и апробирован комплекс медикаментозной терапии для женщин с эндометриозом. В течение 6 месяцев авторы исследования активно наблюдали за 80 пациентками с аденомиозом, которые были разделены на две группы. Первой группе женщин (n = 42) назначалась терапия гестагенами в течение 6 месяцев – визан (диеногест 2 мг). Вторую группу составили 38 пациенток, получавших комплексную терапию: визан (диеногест 2 мг) еже-дневно в течение 6 мес., адаптол (мебикар 500 мг) дважды в день и ноофен (фенибут 250 мг) дважды в день в течение трех месяцев. Результаты исследования показали несколько более высокую клиническую эффективность применения гестагенной терапии (визан) в сочетании с негормональными препаратами (адаптол и ноофен). Был разработан и апробирован комплекс медикаментозной терапии для женщин с эндометриозом. В течение 6 месяцев авторы исследования активно наблюдали за 80 пациентками с аденомиозом, которые были разделены на две группы. Первой группе женщин (n = 42) назначалась терапия гестагенами в течение 6 месяцев – визан (диеногест 2 мг). Вторую группу составили 38 пациенток, получавших комплексную терапию: визан (диеногест 2 мг) ежедневно в течение 6 мес., адаптол (мебикар 500 мг) дважды в день и ноофен (фенибут 250 мг) дважды в день в течение трех месяцев. Результаты исследования показали несколько более высокую клиническую эффективность применения гестагенной терапии (визан) в сочетании с негормональными препаратами (адаптол и ноофен). ООО "Трилист" 2014-11-17 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/30303 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 18 (2014); 24-27 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 18 (2014); 24-27 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 18 (2014); 24-27 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/30303/27041 Авторське право (c) 2014 Т. Ф Татарчук, Н. Ф. Захаренко, І. П. Маноляк, В. П. Ковбасій https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/37958 2015-11-19T17:42:39Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Innervation apparatus and neuro-tissue relations in the myometrium of patients with adenomyosis Иннервационный аппарат и нейро-тканевые отношения в миометрии у пациенток с аденомиозом Іннерваційний апарат і нейро-тканинні відносини в міометрії у пацієнток з аденоміозом Orazov, M. R. Nosenko, O. M. adenomyosis chronic pelvic pain myometrium innervation apparatus neyro-tissue relationship neurofilaments аденомиоз хроническая тазовая боль миометрий иннервационный аппарат нейро-тканевые отношения нейрофиламенты аденоміоз хронічний тазовий біль міометрій іннерваційний апарат нейро-тканинні відносини нейрофіламенти The aim of the present work was the immunohistochemical assessment of innervation apparatus and neuro-tissue relationship in the 60 uterus, which received after hysterectomy from patients with diffuse adenomyosis II–III degree, accompanied by severe pain. Visualization of nerve fibers was performed using mAb to neurofilament proteins. Based on these results the authors conclude that the main carrier of the nerves in the uterus and a potential cause of the formation of hyperalgesia at adenomyosis is myometrium with the formation of abnormally excessive innervation apparatus around foci of ectopic endometrium, in perivascular regions and in the stroma between the bundles of smooth muscle cells Целью представленной работы явилась иммуногистохимическая оценка состояния иннервационного аппарата и нейро-тканевых отношений в 60 матках, полученных после гистерэктомии от пациенток с диффузным аденомиозом ІІ–ІІІ степени, сопровождающимся выраженным болевым синдромом. Визуализацию нервных волокон проводили с использованием моноклональных антител к белкам нейрофиламентов. На основании полученных результатов авторы делают вывод о том, что основным носителем нервов в матке и потенциальной причиной формирования гипералгезии при аденомиозе является миометрий с формированием аномально избыточного иннервационного аппарата вокруг очагов эктопического эндометрия, в периваскулярных регионах и в строме между пучками гладких миоцитов Метою представленої роботи стала імуногістохімічна оцінка стану іннерваційного апарату та нейро-тканинних відносин в 60 матках, отриманих після гістеректомії від пацієнток із дифузним аденоміозом ІІ–ІІІ ступеня, що супроводжувався вираженим больовим синдромом. Візуалізацію нервових волокон проводили з використанням моноклональних антитіл до білків нейрофіламентів. На підставі отриманих результатів автори роблять висновок про те, що основним носієм нервів у матці і потенційною причиною формування гіпералгезії при аденоміозі є міометрій з формуванням аномально надлишкового іннерваційного апарату навколо вогнищ ектопічного ендометрію, у периваскулярних регіонах і в стромі між пучками гладких міоцитів ООО "Трилист" 2014-12-19 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/37958 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 20 (2014); 79-84 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 20 (2014); 79-84 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 20 (2014); 79-84 2411-1295 2309-4117 eng https://reproduct-endo.com/article/view/37958/34127 Авторське право (c) 2015 M. R. Orazov, O. M. Nosenko https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/37960 2015-11-19T17:42:39Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Cervical cancer and cervical screening Рак шейки матки и цервикальный скрининг Рак шийки матки і цервікальний скринінг Рыкова, О. В. cervical cancer cervical screening traditional cytology liquid-based cytology Pap-test The Bethesda System рак шейки матки цервикальный скрининг традиционная цитология жидкостная цитология ПАП-тест The Bethesda System рак шийки матки цервікальний скринінг традиційна цитологія рідинна цитологія ПАП-тест The Bethesda System The paper presents the modern laboratory aspects of cytology in the framework of an effective cervical screening: factors affecting the quality of cytology, comparing conventional and liquidbased cytology, standardization issue opinions cytology according to the Bethesda system (The Bethesda system).The combination of cytology with HPV testing enables the clinician to identify and treated the initial, pre-cancerous stage in time, and also enables to reduce morbidity and mortality from cervical cancer in women in Ukraine В статье представлены современные лабораторные аспекты цитологического исследования в рамках обеспечения эффективного цервикального скрининга: факторы влияния на качество цитологии, сравнение традиционной и жидкостной цитологии, вопросы стандартизации выдачи заключений цитологического исследования, в соответствии с системой Бетесда (The Bethesda System).Сочетание цитологического исследования с тестированием на вирус папилломы человека позволяет врачу-клиницисту своевременно выявить начальные, предраковые стадии и провести лечение, что, в свою очередь, позволит снизить заболеваемость и смертность от рака шейки матки у женщин Украины У статті представлені сучасні лабораторні аспекти цитологічного дослідження в рамках забезпечення ефективного цервікального скринінгу: фактори впливу на якість цитології, порівняння традиційної та рідинної цитологій, питання стандартизації видачі висновків цитологічного дослідження, відповідно до системи Бетесда (The Bethesda System).Поєднання цитологічного дослідження з тестуванням на вірус папіломи людини дозволяє лікарю-клініцисту своєчасно виявити початкові, передракові стадії та провести лікування, що, в свою чергу, дозволить знизити захворюваність та смертність від раку шийки матки у жінок України ООО "Трилист" 2014-12-19 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/37960 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 20 (2014); 85-88 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 20 (2014); 85-88 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 20 (2014); 85-88 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/37960/34128 Авторське право (c) 2015 О. В. Рыкова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/38060 2015-11-19T17:43:07Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Epidemiology of human papillomavirus infection in Ukraine Особенности выявления папилломавирусной инфекции в Украине Епідеміологія папіломавірусної інфекції в Україні Суханова, А. А. Сиротинская, Г. И. Шалько, М. Н. Гервазюк, О. И. Сидоренко, Е. В. Лозянко, И. М. human papillomavirus cervical intraepithelial neoplasia reproductive age region вірус папіломи людини цервікальна інраепітеліальна неоплазія репродуктивний вік регіон вірус папіломи людини цервікальна інраепітеліальна неоплазія репродуктивний вік регіон In this paper, the presented results of statistical data processing of pathological changes in the epithelium of the cervix associated with human papillomavirus (HPV) infection in Ukraine and in the world, depending on the type of pathogen, age, place of residence.In particular, in Ukraine it was established:• the level of newly diagnosed high oncogenic genotypes of HPV higher than the level of low oncogenic genotypes;• confi rmed the highest prevalence of HPV type 16 in various cities of Ukraine, regardless of age; second place is occupied 31, 33, 53, 68 HPV genotypes;• in women younger than 25 years it is the highest prevalence of HPV high oncogenic genotypes (52%); there is an inverse correlation between the prevalence of HPV high oncogenic genotypes depending on age В цій статті представлені результати статистичного аналізу даних виникнення патологічних змін епітелію шийки матки, пов’язаних зпапіломавірусною інфекцією в Україні і світі залежно від генотипу вірусу, віку пацієнток та місця їх проживання.Зокрема, по Україні встановлено наступне:• рівень вперше виявлених високоонкогенних генотипів вірусу папіломи людини (ВПЛ) вищий порівняно з рівнем низькоонкогенних генотипів;• підтверджена найвища поширеність ВПЛ 16-го типу в різних містах України незалежно від віку;друге рангове місце займають 31; 33; 53; 68 генотипи ВПЛ; • найвища поширеність високоонкогенних генотипів ВПЛ (до 52%) у жінок, яким ще не виповнилося 25 років; є зворотна кореляція поширеності високоонкогенних генотипів ВПЛ залежно від віку В цій статті представлені результати статистичного аналізу даних виникнення патологічних змін епітелію шийки матки, пов’язаних зпапіломавірусною інфекцією в Україні і світі залежно від генотипу вірусу, віку пацієнток та місця їх проживання.Зокрема, по Україні встановлено наступне:• рівень вперше виявлених високоонкогенних генотипів вірусу папіломи людини (ВПЛ) вищий порівняно з рівнем низькоонкогенних генотипів;• підтверджена найвища поширеність ВПЛ 16-го типу в різних містах України незалежно від віку;друге рангове місце займають 31; 33; 53; 68 генотипи ВПЛ; • найвища поширеність високоонкогенних генотипів ВПЛ (до 52%) у жінок, яким ще не виповнилося 25 років; є зворотна кореляція поширеності високоонкогенних генотипів ВПЛ залежно від віку ООО "Трилист" 2014-10-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/38060 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 19 (2014); 68-77 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 19 (2014); 68-77 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 19 (2014); 68-77 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/38060/34212 Авторське право (c) 2015 А. А. Суханова, Г. И. Сиротинская, М. Н. Шалько, О. И. Гервазюк, Е. В. Сидоренко, И. М. Лозянко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/38063 2015-11-19T17:43:07Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

First series of 18 pregnancies after ulipristal acetate treatment for uterine fibroids Первое сообщение о наступлении 18 беременностей после терапии миомы матки улипристала ацетатом Перше повідомлення про настання 18 вагітностей після терапії міоми матки уліпристалу ацетатом Luyckx, Mathieu Squifflet, Jean-luc Jadoul, Pascale Votino, Rafaella Dolmans, Marie-M. Donnez, Jacques Fibroids selective progesterone receptor modulators (SPRMs) ulipristal acetate рregnancy міома матки селективні модулятори прогестеронових рецепторів уліпристалу ацетат вагітність міома матки селективні модулятори прогестеронових рецепторів уліпристалу ацетат вагітність Design: Retrospective analysis of a series of 52 patients prospectively included in the PGL4001 (ulipristal acetate) Effi cacy Assessment in Reduction of Symptoms Due to Uterine Leiomyomata (PEARL) II and III trials.Setting: Academic hospital.Patient(s): Among the 52 patients, 21 wished to conceive upon treatment completion.Intervention(s): None.Main Outcome Measure(s): Pregnancy rate and live birth rate.Result(s): Twenty-one patients attempted to get pregnant, amongwhom15 (71%) succeeded, totaling 18 pregnancies. Among these 18 pregnancies, 12 resulted in the birth of 13 healthy babies and 6 ended in early miscarriage. No regrowth of fi broids was observed during pregnancy.Conclusion(s): We report the fi rst series of pregnancies achieved after UPA treatment. Our data confi rm a sustained long-term eff ect after UPA therapy. (Fertil Steril®, 2014. by American Society for Reproductive Medicine). Мета дослідження: вивчити частоту настання вагітності після терапії міоми матки уліпристалу ацетатом (УПА).Дизайн: ретроспективний аналіз групи з 52 пацієнток, проспективно включених у дослідження PEARL-II і PEARL-III (The PGL4001 (ulipristal acetate)Effi cacy Assessment in Reduction of Symptoms Due to Uterine Leiomyomata).Заклад: академічна клініка.Пацієнтки: 21-а з 52-х хотіла завагітніти після завершення лікування.Втручання: відсутні.Критерії оцінки: показники настання вагітності і народжуваності.Результати: 21 пацієнтка бажала завагітніти, 15-м (71%) з них це вдалося. Всього зареєстровано 18 вагітностей, з яких 12 завершилися народженням13 здорових дітей, решта 6 завершилися раннім викиднем. Відновлення росту міоми матки під час вагітності не спостерігалося.Висновок: це перше повідомлення про вагітності, що наступили після лікування УПА. Наші дані підтверджують стійкий довгостроковий ефект післятерапії УПА (Fertil Steril®, 2014, Американське товариство репродуктивної медицини [American Society for Reproductive Medicine], 2014). Мета дослідження: вивчити частоту настання вагітності після терапії міоми матки уліпристалу ацетатом (УПА).Дизайн: ретроспективний аналіз групи з 52 пацієнток, проспективно включених у дослідження PEARL-II і PEARL-III (The PGL4001 (ulipristal acetate)Effi cacy Assessment in Reduction of Symptoms Due to Uterine Leiomyomata).Заклад: академічна клініка.Пацієнтки: 21-а з 52-х хотіла завагітніти після завершення лікування.Втручання: відсутні.Критерії оцінки: показники настання вагітності і народжуваності.Результати: 21 пацієнтка бажала завагітніти, 15-м (71%) з них це вдалося. Всього зареєстровано 18 вагітностей, з яких 12 завершилися народженням13 здорових дітей, решта 6 завершилися раннім викиднем. Відновлення росту міоми матки під час вагітності не спостерігалося.Висновок: це перше повідомлення про вагітності, що наступили після лікування УПА. Наші дані підтверджують стійкий довгостроковий ефект післятерапії УПА (Fertil Steril®, 2014, Американське товариство репродуктивної медицини [American Society for Reproductive Medicine], 2014). ООО "Трилист" 2014-10-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/38063 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 19 (2014); 79-84 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 19 (2014); 79-84 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 19 (2014); 79-84 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/38063/34213 Авторське право (c) 2015 Mathieu Luyckx, Jean-luc Squifflet, Pascale Jadoul, Rafaella Votino, Marie-M. Dolmans, Jacques Donnez https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/38065 2015-11-19T17:43:07Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Mastodynia elimination at hormonal treatment of patients with uterine myoma Купирование мастодинии при гормональном лечении пациенток с миомой матки Усунення мастодинії при гормональному лікуванні пацієнток з міомою матки Тихомиров, А. Л. Леденкова, А. А. uterine fi broids benign mammary dysplasia Agnus castus Mastodynon міома матки доброякісна дисплазія молочних залоз Agnus castus Мастодинон міома матки доброякісна дисплазія молочних залоз Agnus castus Мастодинон High frequency (at 54,2%) of combination of uterine fi broids and benign mammary dysplasia may be due to their common etiology and pathogenesis.A large amount of literature data that based on clinical studies show the eff ectiveness of herbal and homeopathic medicines in treatment of mastitis, that is especially important in their nomination in patients with uterine myoma.Agnus castus is the most studied among the medicinal plants that have affi nity for the neuroendocrine system of a human and preparations on the basis of which (including Mastodynon) is eff ectively used for the treatment of latent hyperprolactinemia and mastodynia, premenstrual and menopausal syndromes.Studies have shown that Mastodynon helps to reduce the pain associated with mastitis and premenstrual syndrome, and also reduces the swelling of the glandular component, so it can be recommended for the treatment of diff use form of mammary dysplasia. Mastodynon is also possible to use during the course of hormonal therapy in patients with uterine myoma to ensure maximum safety and comfort for the patient treatment process Висока частота (до 54,2%) поєднання міоми матки і доброякісних дисплазій молочних залоз може бути обумовлена спільністю їх етіології та патогенезу.Велика кількість літературних даних, основаних на клінічних дослідженнях, свідчать про ефективне застосування при лікуванні мастопатії рослинних і гомеопатичних препаратів, що особливо важливо при їх призначенні хворим з міомою матки.Серед лікарських рослин, які мають тропність до нейроендокринної системи людини, найбільш вивченим є Agnus castus, препарати на основі якого (в т. ч. Мастодинон) ефективно використовуються для лікування латентної гіперпролактинемії та мастодинії, передменструального та клімактеричного синдромів.Як показали дослідження, Мастодинон сприяє зменшенню болю при мастопатії і передменструальному синдромі, а також зменшує набряк залозистого компоненту, тому він може рекомендуватися для лікування дифузної форми дисплазії молочних залоз. При проведенні гормональних курсів терапії у хворих з міомою матки також можливе використання Мастодинону з метою забезпечення максимальної безпеки та комфортності лікувального процесу для пацієнтки Висока частота (до 54,2%) поєднання міоми матки і доброякісних дисплазій молочних залоз може бути обумовлена спільністю їх етіології та патогенезу.Велика кількість літературних даних, основаних на клінічних дослідженнях, свідчать про ефективне застосування при лікуванні мастопатії рослинних і гомеопатичних препаратів, що особливо важливо при їх призначенні хворим з міомою матки.Серед лікарських рослин, які мають тропність до нейроендокринної системи людини, найбільш вивченим є Agnus castus, препарати на основі якого (в т. ч. Мастодинон) ефективно використовуються для лікування латентної гіперпролактинемії та мастодинії, передменструального та клімактеричного синдромів.Як показали дослідження, Мастодинон сприяє зменшенню болю при мастопатії і передменструальному синдромі, а також зменшує набряк залозистого компоненту, тому він може рекомендуватися для лікування дифузної форми дисплазії молочних залоз. При проведенні гормональних курсів терапії у хворих з міомою матки також можливе використання Мастодинону з метою забезпечення максимальної безпеки та комфортності лікувального процесу для пацієнтки ООО "Трилист" 2014-10-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/38065 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 19 (2014); 86-90 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 19 (2014); 86-90 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 19 (2014); 86-90 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/38065/34214 Авторське право (c) 2015 А. Л. Тихомиров, А. А. Леденкова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/40963 2015-11-19T17:42:19Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Clinical results of long-term use of selective progesterone receptor modulators and gonadotropin releasing hormone agonists in the treatment of uterine leiomyoma Клинические результаты длительного применения селективных модуляторов рецепторов прогестерона и агонистов гонадотропного рилизинг-гормона в лечении лейомиомы матки Клінічні результати тривалого застосування селективних модуляторів рецепторів прогестерону та агоністів гонадотропного рилізинг-гормону в лікуванні лейоміоми матки Медведев, М. В. uterine leiomyoma gonadotropin-releasing hormone agonists progesterone receptor selective modulators ulipristal acetate лейомиома матки агонисты гонадотропного рилизинг-гормона селективные модуляторы рецепторов прогестерона улипристала ацетат лейоміома матки агоністи гонадотропного рилізинг-гормону селективні модулятори рецепторів прогестерону уліпристала ацетат The study was performed to assess the effectiveness of drug treatment of uterine leiomyoma in premenopausal women using progesterone receptor modulator ulipristal acetate (UPA ) in comparison with gonadotropin-releasing hormone agonists (aGnRH). The I group consisted of 30 women with uterine leiomyoma who received aGnRH in extended course plus hormone replacement medication. Group II included 15 women receiving periodic treatments with UPA . The control group included 30 healthy women of late reproductive age. Median follow-up for women was 18 months. The results showed that the UPA provides a longer lasting effect after the end of therapy, unlike aGnRH, leading to the elimination of the uterine leiomyoma symptoms in 86.7% of women Работа проведена с целью оценки эффективности медикаментозного лечения лейомиомы матки у женщин пременопаузального возраста с использованием модулятора прогестероновых рецепторов улипристала ацетата (УПА) в сравнении с агонистами гонадотропного рилизинг-гормона (аГнРГ). Группу І составили 30 женщин с лейомиомой матки, которые получали аГнРГ в пролонгированном режиме плюс препарат заместительной гормонотерапии. В группу ІІ вошли 15 женщин, получавшие периодические курсы лечения УПА. Контрольную группу исследования составили 30 здоровых женщин позднего репродуктивного возраста. Средний период наблюдения за женщинами составил 18 месяцев. Результаты исследования показали, что УПА, в отличие от аГнРГ, обеспечивает более продолжительный эффект после окончания курса терапии, приводя к устранению симптомов лейомиомы матки у 86,7% женщин Робота виконана з метою оцінки ефективності медикаментозного лікування лейоміоми матки у жінок пременопаузального віку з використанням модулятора прогестеронових рецепторів уліпристала ацетату (УПА) в порівнянні з агоністами гонадотропного рилізинг-гормону (аГнРГ). Групу І склали 30 жінок із лейоміомою матки, які отримували аГнРГ у пролонгованому режимі плюс препарат замісної гормонотерапії. До групи ІІ увійшли 15 жінок, які проходили періодичні курси лікування УПА. Контрольну групу дослідження склали 30 здорових жінок пізнього репродуктивного віку. Середній період спостереження за жінками становив 18 місяців. Результати дослідження показали, що УПА, на відміну від аГнРГ, забезпечує більш тривалий ефект після закінчення курсу терапії, приводячи до усунення симптомів лейоміоми матки у 86,7% жінок ООО "Трилист" 2015-02-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/40963 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 21 (2015); 24-30 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 21 (2015); 24-30 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 21 (2015); 24-30 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/40963/37287 Авторське право (c) 2015 М. В. Медведев https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/40964 2015-11-19T17:42:19Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Modern approaches to treatment and recurrence prevention of papillomavirus-infection treatment at women of reproductive age Современные подходы к комплексному лечению и профилактике рецидивов папилломавирусной инфекции у женщин репродуктивного возраста Сучасні підходи до комплексного лікування та профілактики рецидивів папіломавірусної інфекції у жінок репродуктивного віку Борис, Е. Н. papillomavirus infection іndole-3-carbinol epigallocatechin Epigalin epytelial dysplasia папилломавирусная инфекция индол-3-карбинол эпигаллокатехин Эпигалин дисплазия эпителия шейки матки папіломавірусна інфекція індол-3-карбінол епігалокатехін Епігалін дисплазія епітелію шийки матки Reproductive Technologies, Ukrainian State Institute of Reproduction, National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. ShupykSome modern literature data and results of our own observations and research for effective methods of the complex treatment of papillomavirus-infection have been presented. The importance of Еpigalin in eliminating of viruses, facilitating of the clinical course (colposcopical status), prevention of relapses of papillomavirus disease is studied.The study included 65 women of reproductive age infected with human papilloma virus (HPV) with the cervix dysplasia. Women were divided into two groups: observation group (35 women) and control group (30 patients). Patients of observation group were prescribed complex antiviral therapy duration of 6 months, which included Epigalin. Patients of the control group were prescribed etiotropic (antiviral) therapy without Epigalin.The clinical effect at the end of treatment (HPV elimination) was achieved in 94% of patients of the observation group. The clinical effect in the control group was achieved in only 60% of women. These data allow us to recommend Epigalin in the treatment of precancerous cervical diseases on the HPV background. В данной работе приведены современные данные литературы, результаты собственных наблюдений и исследования эффективных комплексных методов лечения папилломавирусной инфекции. Определена важность назначения препарата Эпигалин для эрадикации вируса, улучшения клинического течения (состояние эпителия шейки матки), профилактики рецидивов вирусного процесса.В исследование вошли 65 женщин репродуктивного возраста, инфицированных вирусом папилломы человека (ВПЧ) с наличием дисплазии эпителия шейки матки. Женщины были разделены на две группы: группу наблюдения (35 женщин) и группу контроля (30 пациенток). Пациенткам группы наблюдения проводилась комплексная противовирусная терапия продолжительностью 6 месяцев, которая включала Эпигалин. Пациенткам из группы контроля назначалась этиотропная (противовирусная) терапия без применения Эпигалина.Клинический эффект после завершения лечения (элиминация ВПЧ) был достигнут у 94% больных основной группы. В контрольной группе клинический эффект был достигнут только у 60% женщин. Полученные данные позволяют рекомендовать Эпигалин в лечении предраковых заболеваний шейки матки на фоне ВПЧ. У даній праці наведені сучасні літературні дані та результати власних спостережень і дослідження ефективних методів комплексного лікування папіломавірусної інфекції. Вивчена важливість призначення препарату Епігалін для ерадикації вірусу, покращення клінічного перебігу (стан епітелію шийки матки), профілактики рецидивів вірусного процесу.У дослідження увійшли 65 жінок репродуктивного віку, інфікованих вірусом папіломи людини (ВПЛ) із наявністю дисплазії епітелію шийки матки. Жінки були розділені на дві групи: групу спостереження (35 жінок) та групу контролю (30 пацієнток). Пацієнткам групи спостереження була призначена комплексна противірусна терапія тривалістю 6 місяців, яка включала Епігалін. Пацієнткам із групи контролю призначалась етіотропна (противірусна) терапія без застосування Епігаліну.Клінічний ефект після завершення лікування (елімінація ВПЛ) був досягнутий у 94% хворих основної групи. В контрольній групі клінічний ефект був досягнутий лише у 60% жінок. Отримані дані дозволяють рекомендувати Епігалін у лікуванні передракових захворювань шийки матки на фоні ВПЛ. ООО "Трилист" 2015-02-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/40964 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 21 (2015); 32-39 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 21 (2015); 32-39 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 21 (2015); 32-39 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/40964/37288 Авторське право (c) 2015 Е. Н. Борис https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/40965 2015-11-19T17:42:19Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Adolescence: risk factors for precancerous lesions and cervical cancer and prevention methods Подростковый период: факторы риска предрака и рака шейки матки и методы их профилактики Підлітковий період: фактори ризику передраку і раку шийки матки та методи їх профілактики Silina, N. K. PhD adolescents human papillomavirus infections which are passed sexual way cervical intraepithelial neoplasia vaccination подростки инфекции передающиеся половым путём вирус папилломы человека дисплазия шейки матки вакцинопрофилактика підлітки інфекції передаються статевим шляхом вірус папіломи людини дисплазія шийки матки вакцинопрофілактика Adolescence is a time of rapid growth and huge potential, but at the same time associated with the significant risks when social context has a significant impact. Sexual behavior of young people in Ukraine has undergone significant changes and is characterized by irresponsible d attitude to matters of sex. The average age of first sexual intercourse among adolescents is on average 15,1 years for boys - 14,7 years. The prevalence of premarital sex on the one hand, is a testament to the «liberalization» of sexual attitudes of young people, and on the other actualizes the problem of prevention of unwanted pregnancies and sexually transmitted infections. In the structure of cervical diseases in sexually active adolescent girls the cervical interepithelium neoplasia diagnosed in 25,83% of patients. Vaccination provides a new opportunity for the primary prevention of cervical cancer and cervical intraepithelial neoplasia. Thus, it is necessary to conduct a proper information campaign for adolescents and their families by involving non-governmental organizations, schools, and health services Подростковый возраст – это время бурного роста и огромного потенциала, однако при этом – и время значительных рисков, когда социальный контекст имеет существенное влияние. Сексуальное поведение молодежи в Украине претерпело значительные изменения и характеризуется более раскованным отношением к вопросам секса. Средний возраст первых половых отношений среди девушек-подростков составляет в среднем 15,1 лет, среди мальчиков - 14,7 лет. Распространенность добрачных половых отношений с одной стороны является свидетельством «либерализации» сексуальных установок современной молодежи, а с другой – актуализирует проблему профилактики нежелательной беременности и передачи во время сексуальных контактов инфекций, передающихся половым путем. В структуре заболеваний шейки матки у сексуально активных девушек-подростков дисплазии шейки матки диагностированы у 25,83% пациенток. Вакцинопрофилактика дает новую возможность – первичную профилактику дисплазий и рака шейки матки. Таким образом, существует необходимость проведения надлежащей информационной кампании для подростков и их семей c участием общественных организаций, школ, служб здравоохранения Підлітковий вік – це час бурхливого зростання і величезного потенціалу, однак при цьому – і час значних ризиків, коли соціальний контекст має суттєвий вплив. Сексуальна поведінка молоді в Україні зазнала значних змін і характеризується більш розкутим ставленням до питань сексу. Середній вік перших статевих стосунків серед дівчат-підлітків становить 15,1 років, серед хлопчиків – 14,7 років. Поширеність дошлюбних статевих відносин з одного боку є свідченням «лібералізації» сексуальних установок сучасної молоді, а з іншого – актуалізує проблему профілактики небажаної вагітності та передавання під час сексуальних контактів інфекцій, що передаються статевим шляхом. У структурі захворювань шийки матки у сексуально активних дівчат-підлітків дисплазії шийки матки діагностовано у 25,83% пацієнток. Вакцинопрофілактика дає нову можливість – первинну профілактику дисплазій і раку шийки матки. Таким чином, існує необхідність проведення належної інформаційної кампанії для підлітків та їх сімей з участю громадських організацій, шкіл, служб охорони здоров’я. ООО "Трилист" 2015-02-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/40965 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 21 (2015); 40-42 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 21 (2015); 40-42 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 21 (2015); 40-42 2411-1295 2309-4117 eng https://reproduct-endo.com/article/view/40965/37289 Авторське право (c) 2015 N. K. Silina https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/46935 2015-11-19T17:41:52Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Treatment of fibrocystic breast disease – a way to prevent breast cancer Лечение фиброзно-кистозной болезни – путь профилактики рака молочной железы Лікування фіброзно-кістозної хвороби – шлях профілактики раку молочної залози Смоланка, И. И. fibrocystic breast disease breast cancer Epigalin® Tazalok™ фиброзно-кистозная болезнь рак молочной железы Эпигалин® Tазалок™ фіброзно-кістозна хвороба рак молочної залози Епігалін® Tазалок™ The issues of classification, etiology, pathogenesis, clinical presentation, diagnosis and treatment of fibrocystic breast disease in the context of the prevention of breast cancer are present in this article.Treatment of most cases of fibrocystic breast disease is carried by conservative methods. The most frequently used pathogenetic grounded herbal medicine, hormone therapy, anti-hormones, vitamins, enzyme therapy. Nodal forms of fibrocystic breast disease are subject to surgical treatment.An individual program of screening is developed for women, depending on the degree of breast cancer risk. Studies in recent years allow us to consider the use of such drug as Epigalin® for a prophylactic measure in high-risk women В статье освещены вопросы классификации, этиологии, патогенеза, клинической картины, диагностики и лечения фиброзно-кистозной болезни в контексте профилактики рака молочных желез.Лечение большинства случаев фиброзно-кистозной болезни осуществляется консервативными методами. Наиболее часто применяется патогенетически обоснованная фитотерапия, гормонотерапия, антигормоны, витаминотерапия, энзимотерапия. Узловые формы фиброзно-кистозной болезни подлежат оперативному лечению.В зависимости от степени риска развития рака молочной железы для женщин разрабатывается индивидуальная программа скрининга. Исследования последних лет позволяют рассматривать перспективы применения таких препаратов, как Эпигалин®, с профилактической целью у женщин группы высокого риска У статті висвітлені питання класифікації, етіології, патогенезу, клінічної картини, діагностики та лікування фіброзно-кістозної хвороби в контексті профілактики раку молочних залоз.Лікування більшості випадків фіброзно-кістозної хвороби здійснюється консервативними методами. Найчастіше застосовується патогенетично обґрунтована фітотерапія, гормонотерапія, антигормони, вітамінотерапія, ензимотерапія. Вузлові форми фіброзно-кістозної хвороби підлягають оперативному лікуванню.Залежно від ступеня ризику розвитку раку молочної залози для жінок розробляється індивідуальна програма скринінгу. Дослідження останніх років дозволяють розглядати перспективи застосування таких препаратів, як Епігалін®, із профілактичною метою у жінок групи високого ризику ООО "Трилист" 2015-04-14 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/46935 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 22 (2015); 65-69 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 22 (2015); 65-69 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 22 (2015); 65-69 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/46935/43106 Авторське право (c) 2015 И. И. Смоланка https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/55215 2015-12-01T17:56:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

The management of uterine leiomyomas Ведение лейомиомы матки Ведення лейоміоми матки Vilos, George A. Allaire, Catherine Laberge, Philippe-Yves Leyland, Nicholas myoma leiomyoma fibroid myomectomy uterine artery embolization hysterectomy heavy menstrual bleeding menorrhagia миома лейомиома фибромиома миомэктомия матки эмболизация маточных артерий обильное менструальное кровотечение меноррагия міома лейоміома фіброміома міомектомія матки емболізація маткових артерій рясна менструальна кровотеча менорагія Objectives: The aim of this guideline is to provide clinicians with an understanding of the pathophysiology, prevalence, and clinical significance of myomata and the best evidence available on treatment modalities.Options: The areas of clinical practice considered in formulating this guideline were assessment, medical treatments, conservative treatments of myolysis, selective uterine artery occlusion, and surgical alternatives including myomectomy and hysterectomy.Outcomes: Implementation of this guideline should optimize the decision-making process of women and their health care providers in proceeding with further investigation or therapy for uterine leiomyomas, having considered the disease process and available treatment options, and reviewed the risks and anticipated benefits. Цели: ознакомить врачей с информацией относительно патофизиологии, распространенности и клинической значимости миомы матки, а также оптимальных методов лечения на основе доказательной медицины.Методы: диагностические методики, методы лечения, консервативные методы миолиза, селективная окклюзия маточных артерий и хирургические альтернативы, включая миомэктомию и гистерэктомию.Результаты: внедрение этого руководства должно оптимизировать процесс принятия решения пациентками и врачами по вопросам дальнейшего наблюдения или лечения лейомиомы, оценки течения заболевания и возможных способов лечения, рисков и ожидаемых преимуществ. Мета: ознайомити лікарів з інформацією щодо патофізіології, поширеності та клінічної значущості міоми матки, а також оптимальних методів лікування на основі доказової медицини.Методи: діагностичні методики, методи лікування, консервативні методи міолізу, селективна оклюзія маткових артерій і хірургічні альтернативи, в тому числі міомектомія та гістеректомія.Результати: впровадження цього керівництва повинно оптимізувати процес прийняття рішення пацієнтками та лікарями з питань подальшого спостереження або лікування лейоміоми, оцінки перебігу захворювання та можливих варіантів лікування, ризиків і очікуваних переваг. ООО "Трилист" 2015-12-01 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/55215 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 24 (2015); 59-73 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 24 (2015); 59-73 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 24 (2015); 59-73 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/55215/51437 Авторське право (c) 2015 George A. Vilos, Catherine Allaire, Philippe-Yves Laberge, Nicholas Leyland https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/55216 2015-12-01T17:56:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Pathogenetic therapy of cervical intraepithelial neoplasia II-III Патогенетическая терапия цервикальной интраэпителиальной неоплазии II–III степени тяжести Патогенетична терапія цервікальної інтраепітеліальної неоплазії ІІ–ІІІ ступеня важкості Воробйова, Л. І. Дунаєвська, В. В. Кошмеринська, А. М. human papillomavirus cervical cancer antiviral drugs indole-3-carbinol cervical intraepithelial neoplasia Epigalin® вирус папилломы человека рак шейки матки индол-3-карбинол цервикальная интраэпителиальная неоплазия Эпигалин® вірус папіломи людини рак шийки матки індол-3-карбінол цервікальна інтраепітеліальна неоплазія Епігалін® The secondary prevention of cervical cancer include detection and treatment of preinvasive forms of the disease, which includes cervical intraepithelial neoplasia and atypical cervix leucoplachia. 98% cases of this pathology are associated with human papillomavirus. Traditional surgical methods of treatment of cervical intraepithelial neoplasia do not always lead to the elimination of the virus, that cannot completely exclude the possibility of recurrence. The article shows the literature data and own observations about the possibility of drug therapy in complex therapy of neoplasia. It is accentuated that the using of antiviral and immune drugs, biologically active complexes consisting of medical actions can achieve higher efficiency in comparison with surgical methods. Вторичная профилактика цервикального рака включает выявление и лечение предраковых заболеваний, к которым относится цервикальная интраэпителиальная неоплазия II и III степени тяжести, атипическая лейкоплакия шейки матки. В 98% данная патология ассоциирована с вирусом папилломы человека. Традиционные хирургические методы лечения цервикальной интраэпителиальной неоплазии не всегда приводят к элиминации вируса, что в свою очередь не может полностью исключить возможность рецидива. В статье приведены данные литературы и собственные наблюдения о возможности патогенетической терапии в комплексном лечении неоплазий. Подчеркивается, что применение противовирусных и иммунных препаратов, биологически активных комплексов в составе лечебных мероприятий позволяют добиться более высокой элиминации вируса и профилактировать рецидивы по сравнению с сугубо хирургическими методами лечения. Вторинна профілактика цервікального раку включає виявлення і лікування передракових захворювань, до яких відносять цервікальну інтраепітеліальну неоплазію ІІ і ІІІ ступеня важкості, атипову лейкоплакію шийки матки. В 98% дана патологія асоційована з вірусом папіломи людини. Традиційні хірургічні методи лікування цервікальних інтраепітеліальних неоплазій не завжди приводять до елімінації вірусу, що в свою чергу не може повністю виключити можливість рецидиву. У статті наведені дані літератури та власні спостереження про можливості патогенетичної терапії в комплексному лікуванні неоплазій. Підкреслюється, що застосування противірусних та імунних препаратів, біологічно активних комплексів у складі лікувальних заходів дозволяють домогтися вищої елімінації вірусу та профілактувати рецидиви в порівнянні із суто хірургічними методами лікування. ООО "Трилист" 2015-12-01 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/55216 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 24 (2015); 74-77 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 24 (2015); 74-77 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 24 (2015); 74-77 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/55216/51438 Авторське право (c) 2015 Л. І. Воробйова, В. В. Дунаєвська, А. М. Кошмеринська https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/57275 2015-12-28T17:06:18Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Morphological characteristics of myoma and endometrial tissue in patients with uterine leiomyoma after treatment with ulipristal acetate Морфологическая характеристика миоматозной ткани и эндометрия у пациенток с лейомиомой матки после лечения улипристала ацетатом Морфологічна характеристика міоматозної тканини і ендометрія у пацієнток із лейоміомою матки після лікування уліпристала ацетатом Курик, Елена Георгиевна Литвак, О. О. Хабрат, Б. В. Лисенко, Б. М. uterus leiomyoma ulipristal acetate progesterone receptors proliferative activity apoptosis endometrium changes лейомиома матки улипристала ацетат рецепторы прогестерона пролиферативная активность апоптоз изменения эндометрия лейоміома матки уліпристала ацетат рецептори прогестерону проліферативна активність апоптоз зміни ендометрія Uterine leiomyoma is a hormone-dependent tumor of the myometrium, one of the most common benign tumors of the female genital organs. For conservative treatment of uterine leiomyoma different progesterone receptor blockers are used. One such drug is ulipristal acetate, a selective modulator of progesterone receptors, which suppress fibroid growth and may lead to its regression.The aim a selective modulator of progesterone receptors, which suppress fibroid growth and may lead to its regression. The aim of research was to conduct morphological study of myoma and endometrial tissue in patients with uterine leiomyoma after treatment with ulipristal acetate. Histological and immunohistochemical study of leiomyoma and endometrium in 9 patients after three months of ulipristal acetate treatment 5 mg per day (the main group) and 15 patients without hormone therapy (control group) was conducted.In patients treated with ulipristal acetate in smooth muscle cells of uterine noted a significant decrease of progesterone receptor expression, markers of apoptosis inhibitor Bcl-2 and proliferative activity Ki-67. Thus, in uterine smooth muscle cells under influence ulipristal acetate is a reduction amount of the progesterone receptor, i.e. decreases its action, resulting in the induction of apoptosis and reduced proliferation processes, whereby the uterine involution occurs. In the endometrium under the influence of ulipristal acetate develop reversible changes associated with the use of progesterone receptor modulators. In the study of proliferative activity marker Ki-67 in endometrium in patients receiving ulipristal acetate, we found its expression is very low compared with the group of patients without hormonal treatment of uterine leiomyoma.The changes in the endometrium under the action of ulipristal acetate must be differentiated from the estrogen-induced changes and endometrial hyperplasias, so the direction of the pathological examination must be necessary indicate that a patient received ulipristal acetate therapy.In the future, it is necessary to continue to study morphological changes, such as immunohistochemical characteristics of myoma and endometrial tissue in patients after treatment with ulipristal acetate. Лейомиома матки - гормонозависимая опухоль миометрия, одна из самых распространенных доброкачественных опухолей женских половых органов. В консервативном лечении лейомиом матки используют различные блокаторы рецепторов прогестерона. Одним из таких препаратов является улипристала ацетат, относящийся к селективным модуляторам рецепторов прогестерона, которые подавляют рост миомы и могут приводить к ее регрессии.Цель работы – провести морфологическое исследование миоматозной ткани и эндометрия у пациенток с лейомиомой матки после лечения улипристала ацетатом. Проведено гистологическое и иммуногистохимическое исследование лейомиом и эндометрия у 9 пациенток после трехмесячного курса лечения улипристала ацетатом – 5 мг в сутки (основная группа), а также у 15 пациенток безпредоперационной гормональной терапии (группа сравнения).У пациенток, принимавших улипристала ацетат, в гладкомышечных клетках миомы отмечалось достоверное снижение экспрессии рецепторов прогестерона, маркеров ингибитора апоптоза Bcl-2 и пролиферативной активности Кі-67. Таким образом, в гладкомышечных клетках миомы под влиянием улипристала ацетата уменьшается количество рецепторов прогестерона, то есть снижается его действие, в результате чего происходит индуцирование апоптоза и снижение процессов пролиферации, за счет чего происходит инволюция миомы. В эндометрии у пациенток под влиянием улипристала ацетата розвиваються обратимые изменения, ассоциированные с применением модуляторов рецепторов прогестерона. При исследовании в эндометрии маркера пролиферативной активности Кі-67 у пациенток, принимавших улипристала ацетат, отмечается крайне низкая его экспрессия по сравнению с группой пациенток без гормонального лечения миомы.Изменения в эндометрии под действием улипристала ацетата необходимо дифференцировать с эстроген-индуцированными изменениями и гиперплазией эндометрия, поэтому в направлении на патогистологическое исследование необходимо обязательно указывать, что проводилась терапия улипристала ацетатом.В перспективе необходимо продолжить изучение морфологических изменений, в частности, иммуногистохимических характеристик миоматозной ткани и эндометрия у пациенток после лечения улипристала ацетатом. Лейоміома матки – гормонозалежна пухлина міометрія, одна з найпоширеніших доброякісних пухлин жіночих статевих органів. У консервативному лікуванні лейоміом матки використовують різні блокатори рецепторів прогестерону. Одним із таких препаратів є уліпристала ацетат, що належить до селективних модуляторів рецепторів прогестерону, які пригнічують ріст міоми і можуть приводити до її регресії.Мета роботи – провести морфологічне дослідження міоматозної тканини і ендометрія в пацієнток із лейоміомою матки після лікування уліпристала ацетатом. Проведено гістологічне та імуногістохімічне дослідження лейоміом та ендометрія у 9 пацієнток після тримісячного курсу лікування уліпристала ацетатом – 5 мг на добу (основна група), а також у 15 пацієнток без передопераційної гормональної терапії (група порівняння).У пацієнток, які приймали уліпристала ацетат, у гладком’язових клітинах лейоміоми відзначалося достовірне зниження експресії рецепторів прогестерону, маркерів інгібітора апоптозу Bcl-2 і проліферативної активності Кi-67.Таким чином, у гладком'язових клітинах міоми під впливом уліпристала ацетату зменшується кількість рецепторів прогестерону, тобто знижується його дія, внаслідок чого відбувається індукування апоптозу і зниження процесів проліферації, і через це виникає інволюція міоми. В ендометрії у пацієнток під впливом уліпристала ацетату розвиваються оборотні зміни, асоційовані із застосуванням модуляторів рецепторів прогестерону. При дослідженні в ендометрії маркера проліферативної активності Кі-67 у пацієнток, які приймали уліпристала ацетат, відзначається вкрай низька його експресія в порівнянні з групою пацієнток без гормонального лікування міоми.Зміни в ендометрії під дією уліпристала ацетату необхідно диференціювати з естроген-індукованими змінами та гіперплазією ендометрія, тому в направленні на патогістологічне дослідження необхідно обов’язково зазначати, що проводилась терапія уліпристала ацетатом.У перспективі необхідно продовжити вивчення морфологічних змін, зокрема, імуногістохімічних характеристик міоматозної тканини і ендометрія у пацієнток після лікування уліпристала ацетатом. ООО "Трилист" 2015-12-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/57275 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 26 (2015); 36-40 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 26 (2015); 36-40 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 26 (2015); 36-40 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/57275/53552 Авторське право (c) 2015 Елена Георгиевна Курик, О. О. Литвак, Б. В. Хабрат, Б. М. Лисенко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/57276 2015-12-28T17:06:18Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Hysteroscopic, morphofunctional and immunohistochemical endometriun features in women with uterine leiomyoma after different types of organ-preserving treatment Гистероскопические, морфофункциональные и иммуногистохимические особенности эндометрия у женщин с лейомиомой матки после разных видов органосохраняющего лечения Гістероскопічні, морфофункціональні та імуногістохімічні особливості ендометрія в жінок із лейоміомою матки після різних видів органозберігаючого хірургічного лікування Задорожна, Т. Д. Редько, Н. О. Татарчук, Т. Ф. Косей, Н. В. Килихевич, С. М. uterine leiomyoma endometrium uterine artery embolization conservative myomectomy hysteroscopic resection лейомиома матки эндометрий эмболизация маточных артерий консервативная миомэктомия гистероскопическая резекция узла лейоміома матки ендометрій емболізація маткових артерій консервативна міомектомія гістероскопічна резекція вузла Uterus leiomyoma is the most common benign tumor that takes one of the leading places in the structure of gynecological pathology. According to different authors proportion of this disease in the infertility structure is 48–55.3%, in the structure of pregnancy miscarriage – 14–18%, in pregnancy and childbirth complications – 10–30%. Uterus leiomyoma reduces in vitro fertilization results from 29% to 9% in cases of submucous nodus localization, lowers pregnancy rate to 28.2% against 63.4% after hysteroscopic node resection.The authors performed a study to improve the efficiency of uterine fibroids treatment through the development of methods to improve the functional state of the endometrium after use of different types of organ-preserving surgery.Following data were received after various types of organ saving surgical procedures: patients with normal endometrium structure (73.33%) dominated at first group. Endometrial hypoplasia was found in 20% cases of the identified pathology. Endometrial fibro-glandular type polyps were found in 6.67% of cases. The main features of this group were uneven focal estrogen receptor down regulation, disturbance of natural killer cells CD16 and CD56 and CD45 expression, compared to the control group. Immunohistochemical study showed positive expression of CD138 (plasma) in 25% of cases in endometrium of women after uterine artery embolization, indicating the presence of chronic endometritis in this group. Immunohistochemical studies of endometrium in the third group showed high level expression of inflammatory markers (CD45, CD16 and CD56). It was detected a significant increase in expression of the proliferation marker Ki-67 in endometrial stroma in the IIIb group, indicating a potential risk of hyper proliferation against a background of inflammatory process of the endometrium.Thus, endometrium changes after organ saving surgical treatment of uterine leiomyoma, such as uterine artery embolization, conservative myomectomy, hysteroscopic resection of node determines the need for the prevention of endometrial dysfunction after surgery. Лейомиома матки – наиболее распространенная доброкачественная опухоль, которая занимает одно из ведущих мест в структуре гинекологической патологии. По данным разных авторов, удельный вес данной патологии в структуре бесплодия составляет 48–55,3%, в структуре невынашивания беременности – 14–18%, осложнений беременности и родов – 10–30%, снижает результаты экстракорпорального оплодотворения с 29% до 9% при условии субмукозной локализации узлов, снижает после выполнения гистероскопической резекции узла частоту беременности до 28,2% против 63,4% без лейомиомы матки.Авторами статьи выполнено исследование с целью повышения эффективности лечения миомы матки путем разработки методов улучшения функционального состояния эндометрия при применении различных видов органосохраняющего хирургического лечения.При изучении особенностей функционального состояния эндометрия после различных видов органосохраняющего хирургического лечения мы получили следующие данные: в I группе преобладали пациентки с нормальной структурой эндометрия (73,33%). Среди выявленной патологии в 20% была обнаружена гипоплазия эндометрия, в 6,67% наблюдений – полипы эндометрия фиброзно-железистого типа. Особенностью данной группы было неравномерное очаговое снижение экспрессии рецепторов эстрогенов, отмечалось нарушение показателей натуральных киллеров CD 16 и CD 56, а также экспрессии CD 45 по сравнению с груп пой контроля. В эндометрии женщин после эмболизации маточных артерий проведенное иммуногистохимическое исследование выявило положительную экспрессию CD 138 (плазмоцитов) в 25% случаев, что указывает на наличие в данной группе хронического эндометрита. Иммуногистохимическое исследование эндометрия пациенток III группы выявило высокий уровень экспрессии маркеров воспаления (CD 45, CD 16 и CD 56).Обращает на себя внимание значительное повышение экспрессии маркера пролиферации Ки-67 в строме эндометрия группы IIIБ, что указывает на потенциальный риск развития гиперпролифераций на фоне воспалительных процессов эндометрия.Таким образом, выявленные изменения в эндометрии после применения органосохраняющих хирургических методов лечения миомы матки, таких как эмболизация маточных артерий, консервативная миомэктомия, гистероскопическая резекция узла обусловливает необходимость проведения профилактики дисфункции эндометрия после оперативного вмешательства. Лейоміома матки – найбільш розповсюджена доброякісна пухлина, яка займає одне з провідних місць в структурі гінекологічної патології. За даними різних авторів, питома вага даної патології в структурі неплідності складає 48–55,3%, в структурі невиношуваності вагітності – 14–18%, ускладнень вагітності та пологів – 10–30%, знижує результати екстракорпорального запліднення з 29% до 9% за умови субмукозної локалізації вузлів, знижує після виконання гістероскопічної резекції вузла частоту вагітності до 28,2% проти 63,4% без лейоміоми матки.Авторами статті виконане дослідження з метою підвищення ефективності лікування міоми матки шляхом розробки методів поліпшення функціонального стану ендометрія при застосуванні різних видів органозберігаючого хірургічного лікування.При вивченні особливостей функціонального стану ендометрія після різних видів органозберігаючого хірургічного лікування ми отримали наступні дані: в І групі переважали пацієнтки з нормальною структурою ендометрія (73,33%). Серед виявленої патології в 20% спостерігалася гіпоплазія ендометрія, в 6,67% спостережень – поліпи ендометрія фіброзно-залозистого типу. Особливістю даної групи було нерівномірне вогнищеве зниження експресії рецепторів естрогенів, відзначалося порушення показників натуральних кілерів CD 16 та CD 56, а також експресії CD 45 у порівнянні з групою контролю. В ендометрії жінок після емболізації маткових артерій проведене імуногістохімічне дослідження виявило позитивну експресію CD 138 (плазмоцитів) в 25% випадків, що вказує на наявність в даній групі хронічного ендометриту.Імуногістохімічне дослідження ендометрія ІІІ групи виявило високий рівень експресії маркерів запалення (CD 45, CD 16 та CD 56). Звертає на себе увагу значне підвищення експресії маркера проліферації Кі-67 в стромі ендометрія групи ІІІБ, що вказує на потенційний ризик розвитку гіперпроліферацій на фоні запальних процесів ендометрія.Таким чином, виявлені зміни в ендометрії після застосування органозберігаючих хірургічних методів лікування лейоміоми матки, таких як емболізація маткових артерій, консервативна міомектомія, гістероскопічна резекція вузла обумовлює необхідність проведення профілактики дисфункції ендометрія після оперативного втручання. ООО "Трилист" 2015-12-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/57276 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 26 (2015); 42-48 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 26 (2015); 42-48 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 26 (2015); 42-48 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/57276/53553 Авторське право (c) 2015 Т. Д. Задорожна, Н. О. Редько, Т. Ф. Татарчук, Н. В. Косей, С. М. Килихевич https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/57278 2015-12-28T17:06:18Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Treatment and prevention of proliferative breast diseases Лечение и профилактика пролиферативных заболеваний молочной железы Ікування та профілактика проліферативних захворювань молочної залози Волошина, Н. Н. Пащенко, С. Н. Волошин, Н. А. Щуров, Н. Ф. Шах, Ф. benign breast hyperplasia estrogens prolactin breast cancer Epigalin Brest® доброкачественные гиперплазии молочной железы эстрогены пролактин рак молочной железы Эпигалин Брест® доброякісні гіперплазії молочної залози естрогени пролактин рак молочної залози Епігалін Брест® Benign breast hyperplasia is a diseases of civilization associated in women with hormonal disorders, estrogen dominance syndrome. Risk of developing breast cancer for women with proliferative forms of benign breast disease increased tenfold. Absolutely all patients seek medical attention, regardless of pathology, must undergo breast examination and obtain recommendations for the prevention and the multiplicity of diagnostic tests.An important role in the pathogenesis of benign breast hyperplasia plays an increase prolactin levels. Hyperprolactinemia is a frequent cause of menstrual and generative dysfunctions, as well as benign breast hyperplasia, which negatively affects the quality of women life. Quite often there is not a permanent but temporary (latent or hidden) increase prolactin secretion. Occasional bursts of prolactin levels, combined with hyperestrogenemia cause bloating, breast tenderness (mastalgia). Hyperprolactinemia induced menstrual dysfunction causes abnormal steroidogenesis in the ovaries, which also exacerbates the morphological and functional abnormalities in the mammary glands, promotes dishormonal breast diseases and increases the risk of breast cancer.Due to the increase of cancer incidence in all countries is increased emphasis on early tumors diagnosis and prevention. Special nutrition and various diets are considered as one of the variants of the anti-tumor protection.Numerous studies in recent years devoted phytonutrients – substances of plant origin.Phytopreparation that can be used in these disorders is Epigalin Brest® that contained indole-3-carbinol, epigallocatechin-3-gallate and Vitex agnus castus extract. Indole-3-carbinol and epigallocatechin-3-gallate are biologically active substances with a well-deserved popularity among clinicians in Europe and the United States. Herbal drug Epigalin Brest® regulates the metabolism of estrogen by blocking the synthesis of its “aggressive” forms, reduces the level of prolactin, inhibits the abnormal proliferation in hormone-dependent organs (mammary gland) and tissues of the reproductive system. Also Epigalin Brest® has antiproliferative effects. Доброкачественные гиперплазии молочной железы относятся к «болезням цивилизации», связаны с гормональными нарушениями в организме женщины, синдромом доминирования эстрогенов. У женщин, страдающих пролиферативными формами доброкачественных заболеваний молочных желез, риск развития рака молочной железы повышен в десятки раз. Абсолютно все обратившиеся к врачу пациентки, независимо от патологии, обязательно должны пройти обследование молочных желез и получить рекомендации по профилактике и кратности диагностических обследований.Важную роль в патогенезе доброкачественных гиперплазий молочной железы играет повышение уровня пролактина. Гиперпролактинемия – причина частых нарушений менструальной и генеративной функций, а также доброкачественных гиперплазий молочной железы, что крайне негативно отражается на качестве жизни женщин. Довольно часто наблюдается не постоянное, а временное (латентное или скрытое) увеличение секреции пролактина. Нерегулярные всплески уровня пролактина, сочетающиеся с гиперэстрогенией, вызывают нагрубание, болезненность молочных желез (масталгию). Гиперпролактинемия индуцирует нарушения менструальной функции, вызывает патологический стероидогенез в яичниках, что также усугубляет морфофункциональные нарушения в молочных железах, способствует развитию их дисгормональных заболеваний и повышает риск развития рака молочной железы.В связи с ростом онкологической заболеваемости во всем мире усиливается акцент на раннюю диагностику и профилактику опухолей. В качестве одного из вариантов противоопухолевой защиты рассматриваются особенности питания и различные диеты. Многочисленные исследования последних лет посвящены фитонутриентам – веществам растительного происхождения.Одним из фитопрепаратов, который может использоваться в данной области, является Эпигалин Брест® – средство на основе индол-3-карбинола, эпигаллокатехин-3-галлата и экстракта прутняка. Индол-3-карбинол и эпигаллокатехин-3-галлат являются биологически активными веществами, которые пользуются заслуженной популярностью у практикующих врачей Европы и США. Растительный препарат Эпигалин Брест® регулирует метаболизм эстрогенов, блокируя синтез его «агрессивных» форм, снижает уровень пролактина, угнетает патологическую пролиферацию в гормонозависимых органах (молочной железе) и тканях репродуктивной системы. Кроме того, Эпигалин Брест® обладает антипролиферативным действием. Доброякісні гіперплазії молочної залози відносяться до «хвороб цивілізації», пов'язані з гормональними порушеннями в організмі жінки, синдромом домінування естрогенів. У жінок, які страждають на проліферативні форми доброякісних захворювань молочних залоз, ризик розвитку раку молочної залози підвищений у десятки разів. Абсолютно всі пацієнтки, які звернулися до лікаря, незалежно від патології обов'язково мають пройти обстеження молочних залоз та отримати рекомендації з профілактики та кратності діагностичних обстежень.Важливу роль у патогенезі доброякісної гіперплазії молочної залози відіграє підвищення рівня пролактину. Гіперпролактинемія – причина частих порушень менструальної та генеративної функцій, а також доброякісних гіперплазій молочної залози, що вкрай негативно позначається на якості життя жінок. Досить часто має місце не постійне, а тимчасове (латентне або приховане) збільшення секреції пролактину.Нерегулярні сплески рівня пролактину, що поєднуються з гіперестрогенією, обумовлюють нагрубання, болючість молочних залоз (масталгію). Гіперпролактинемія індукує порушення менструальної функції, викликає патологічний стероїдогенез в яєчниках, що також посилює морфофункціональні порушення в молочних залозах, сприяє розвитку їхніх дисгормональних захворювань і підвищує ризик розвитку раку молочної залози.У зв'язку зі зростанням онкологічної захворюваності в усьому світі посилюється акцент на ранню діагностику та профілактику пухлин. Як один із варіантів протипухлинного захисту розглядаються особливості харчування і різні дієти. Численні дослідження останніх років присвячені фітонутрієнтам – речовинам рослинного походження.Одним із фітопрепаратів, який може використовуватися в даній області, є Епігалін Брест® – засіб на основі індол-3-карбінолу, епігалокатехін-3-галату та екстракту прутняка. Індол-3-карбінол і епігалокатехін-3-галат є біологічно активними речовинами, які користуються заслуженою популярністю у практикуючих лікарів Європи та США. Рослинний препарат Епігалін Брест® регулює метаболізм естрогенів, блокуючи синтез його «агресивних» форм, знижує рівень пролактину, пригнічує патологічну проліферацію в гормонозалежних органах (молочній залозі) і тканинах репродуктивної системи. Крім того, Епігалін Брест® має антипроліферативну дію. ООО "Трилист" 2015-12-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/57278 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 26 (2015); 49-54 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 26 (2015); 49-54 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 26 (2015); 49-54 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/57278/53554 Авторське право (c) 2015 Н. Н. Волошина, С. Н. Пащенко, Н. А. Волошин, Н. Ф. Щуров, Ф. Шах https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/65678 2016-04-05T15:59:04Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

BRCA1 and BRCA2 genes mutations in patients with multiple primary tumors Мутации в генах BRCA1 и BRCA2 у больных с первично-множественными опухолями Мутації в генах BRCA1 та BRCA2 у хворих із первинно-множинними пухлинами Палійчук, О. В. multiple primary tumors BRCA1 and the BRCA2 genes 5382insC and 6174delT mutations breast cancer ovarian cancer первично-множественные злокачественные опухоли гены BRCA1 и BRCA2 мутации 5382insC и 6174delТ рак грудной железы рак яичника первинно-множинні злоякісні пухлини гени BRCA1 і BRCA2 мутації 5382insC і 6174delТ рак грудної залози рак яєчника Multiple primary tumors are understudied cancer. Criteria multiplicity of primary tumor: a tumor should be located in different organs, their morphology must be unequal, and each tumorshould provide their own metastases. At the time of appearance there are synchronous and metachronous tumors.The study to compare the clinical characteristics of multiple primary cancers of the female reproductive system and results of morphological and molecular genetic tumor research was performed.The complex clinical, morphological and molecular genetic research included 44 patients aged 23–83 years with primary multiple malignant tumors of the female reproductive system, in families whose relatives suffered from cancer of the first and second degree, which corresponds to a cancer family syndrome (Lynch syndrome II). Molecular genetic study included identification of the most common in the Slavic populations BRCA1 and BRCA2 genes mutations – 5382insC and 6174delT respectively.Study found 5382insC mutations in the BRCA1 gene in patients whose primary tumor was breast cancer, heterogeneity of tumor morphology, degree of differentiation and the clinical course, which was judged on the basis of analysis of cancer recurrence. 5382insC mutations in BRCA1 gene and 6174delT mutations in BRCA2 gene detected in 8 (18.2%) patients, the primary tumor had a different genesis. In most of the cases (6 patients out of 8) of metachronous tumor was ovarian cancer. The presence of mutations in the investigated tumors indicates their role in the development of breast cancer and ovarian cancer. Further investigation need to identify association between different genesis tumors with BRCA1 and BRCA2 gene mutations and investigation of hereditary pathological processes and the possible presence of these mutations in relatives of patients with breast or ovarian cancer.It is proved the BRCA1/2 genes mutations as a predictive factor of the recurrence cancer risk in proband’s relatives. Первично-множественные злокачественные опухоли относятся к недостаточно изученной онкологической патологии. Критерии первичной множественности опухолей:они должны располагаться в разных органах, их морфология должна быть неодинаковой, каждая опухоль должна давать собственные метастазы. По времени возникновения различают синхронные и метахронные опухоли.Проведено исследование с целью сопоставления клинической характеристики первично-множественных опухолей органов женской репродуктивной системы и результатов морфологического и молекулярно-генетического исследования опухолей.В комплексное клиническое, морфологическое и молекулярно-генетическое обследование вошли 44 пациентки в возрасте 23–83 года с первично-множественными злокачественными опухолями органов женской репродуктивной системы, в семьях которых болели раком родственники первой и второй степени родства, что соответствовало семейному раковому синдрому (синдром Линча 2-го типа). Молекулярно-генетическое исследование включало выявление наиболее распространенных в славянской популяции мутаций в генах BRCA1 и BRCA2 – соответственно 5382insC и 6174delТ.Исследование выявило мутации 5382insC в гене BRCA1 у больных, у которых первичной опухолью был рак грудной железы, гетерогенность этих опухолей по морфологии, степени дифференцирования и клиническому течению, которое оценивали на основании анализа рецидивов рака. Мутации 5382insC в гене BRCA1 и 6174delT в гене BRCA2 выявлены у 8 (18,2%) больных, первичные опухоли имели разный генезис. В большинстве проанализированных случаев заболевания (у 6 больных из 8) метахронной опухолью был рак яичника. Наличие мутаций в исследованных опухолях указывает на их роль в развитии как рака грудной железы, так и рака яичника. Связь опухолей, которые имеют разный генезис, с мутациями генов BRCA1 и BRCA2 указывает на наследственный характер данных патологических процессов и на возможное наличие таких мутаций у родственников, больных раком грудной железы или раком яичника, что требует дальнейшего изучения.Обосновано значение мутаций в генах BRCA1/2 как предиктивного фактора рекуррентного риска онкологической патологии у родственников пробандов. Первинно-множинні злоякісні пухлини належать до недостатньо вивченої онкологічної патології. Критерії первинної множинності пухлин: вони мають розташовуватись у різних органах, їхня морфологія повинна бути неоднаковою, кожна пухлина має давати власні метастази. За часом виникнення розрізняють синхронні та метахронні пухлини.Проведено дослідження з метою зіставлення клінічної характеристики первинно-множинних пухлин органів жіночої репродуктивної системи з результатами морфологічного і молекулярно-генетичного дослідження пухлин.До комплексного клінічного, морфологічного і молекулярно-генетичного обстеження увійшли 44 жінки віком 23–83 роки, з первинно-множинними злоякісними пухлинами органів жіночої репродуктивної системи, в родинах яких хворіли на рак родичі першого та другого ступеня спорідненості, що відповідало сімейному раковому синдрому (синдром Лінча 2-го типу). Молекулярно-генетичне дослідження включало виявлення найбільш поширених у слов’янській популяції мутацій у генах BRCA1 та BRCA2 – відповідно 5382insC і 6174delТ.Дослідження виявило мутації 5382insC у гені BRCA1 у хворих, в яких первинною пухлиною був рак грудної залози, гетерогенність цих пухлин за морфологією, ступенемдиференціювання і клінічним перебігом, який оцінювали на підставі аналізу рецидивів раку. Мутації 5382insC у гені BRCA1 та 6174delT в гені BRCA2 виявлені у 8 (18,2%) хворих, первинні пухлини мали різний ґенез. У більшості проаналізованих випадків захворювання (у 6 хворих з 8) метахронною пухлиною був рак яєчника. Наявність мутацій у досліджених пухлинах свідчить про їхню роль у розвитку як раку грудної залози, так і раку яєчника. Зв’язок пухлин, які мають різний ґенез, з мутаціями генів BRCA1 і BRCA2 вказує на спадковий характер даних патологічних процесів і на можливу наявність таких мутацій у родичів хворих на рак грудної залози або рак яєчника, що потребує подальшого дослідження.Обґрунтовано значення мутацій у генах BRCA1/2 як предиктивного фактора рекурентного ризику онкологічної патології у родичів пробандів. ООО "Трилист" 2016-04-05 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/65678 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 27 (2016); 68-71 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 27 (2016); 68-71 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 27 (2016); 68-71 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/65678/60848 Авторське право (c) 2016 О. В. Палійчук https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/65682 2016-04-05T15:59:04Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Clinical experience with a variety of approaches to complex and preventive treatment of functional ovarian cysts Клинический опыт применения различных подходов к комплексной и превентивной терапии функциональных кист яичников Клінічний досвід застосування різноманітних підходів до комплексної та превентивної терапії функціональних кіст яєчників Макарчук, О. М. Матвійків, Н. І. ovarian tumors functional cyst Vitex agnus castus combined oral contraceptives опухоли яичников функциональные кисты экстракт прутняка комбинированные оральные контрацептивы пухлини яєчників функціональні кісти екстракт прутняка комбіновані оральні контрацептиви Prevalence of ovary tumors today varies from 11 to 20% and has tendency for growth. Current methods of conservative treatment of ovarian cysts lead to their regression in 50–55% of cases and do not rule out the likelihood of recurrence.The lack of specific symptoms, upward trend, and possibility of ovarian cysts malignancy, low effectiveness of conservative treatment, the invalidity and inappropriateness surgical procedures dictate the need to find pathogenetic methods of correction, and this was the aim of the presented work.In study shows results of the treatment of four equal groups of patients aged from 18 to 39 years with functional ovarian cysts depending on the treatment program. Group I include 30 women with functional ovarian cysts who received basic treatment. Group II (n = 30) received hormonal monotherapy. Group III included 30 patients, who received special extract of Vitex agnus castus – BNO 1095. Group IV (n = 30) received hormonal therapy + special extract of Vitex agnus castus – BNO 1095 for 6 months.The highest efficiency, proving the feasibility of plant use in gynecologist practice was in the IV group, which approved a comprehensive treatment program and preventive therapy (hormone + extract BNO 1095). 93.3% women in this group noted almost complete disappearance of pain sensation, normalization of ovarian-menstrual cycle – 83.3%, cystic lesion regression to the size of the follicle –76.6%. Functional ovarian cysts recurrence during the year is not observed only in this group.Special extract of Vitex agnus castus – BNO 1095 is effective in both monotherapy and especially when you turn it into a comprehensive scheme for the treatment and prevention of functional ovarian cysts. Распространенность опухолей яичников на данный момент составляет от 11% до 20% и имеет тенденцию к росту. Существующие на сегодня методы консервативного лечения кистозных образований яичников обусловливают их регресс в 50–55% случаев, но не исключают вероятности рецидива.Отсутствие специфической симптоматики, тенденция к росту, возможность малигнизации кист яичников, низкая эффективность консервативного лечения, необоснованность и нецелесообразность оперативних вмешательств диктуют необходимость поиска патогенетически обоснованных методов их коррекции, что и стало целью представленной работы.В исследовании приведен анализ результатов лечения четырех групп пациенток в возрасте от 18 до 39 лет с функциональными кистами яичников в зависимости от предложенной схемы лечения. В каждую из групп вошло по 30 женщин. Группу I составили женщины с неосложненным течением функциональных кистозных образований яичника, которые получали базовую терапию. В группу II вошли женщины, которые получали гормонотерапию гестагенами или монофазные комбинированные оральные контрацептивы. Группа III состояла из пациенток, нарушения которых корректировались с использованием спеціального экстракта прутняка (Vitex agnus castus) – BNO 1095. Группа IV – пациентки, которые в течение трех менструальных циклов получали гормональную терапию, в дальнейшем дополнив данный комплекс препаратом специального экстракта Vitex agnus castus – BNO 1095 в течение 6 месяцев.Наивысшая эффективность отмечена у больных IV группы, где была апробирована комплексная программа лечения и превентивной терапии (гормонотерапия + экстракт BNO 1095), что подтверждает целесообразность применения в практике гинеколога растительных стимуляторов. В данной группе отмечено практически полное исчезновение болевых ощущений у 93,3% женщин, нормализация овариально-менструального цикла – у 83,3%, регрессия кистозного образования до размера фолликула – у 76,6%. Только в этой группе не были зафиксированы рецидивы функциональных кист яичников в течение года.Таким образом, специальный экстракт Vitex agnus castus – BNO 1095 эффективен в монотерапии, особенно при включении его в комплексную схему лечения и профилактики функциональных кист яичников. Поширеність пухлин яєчників на сьогодні складає від 11% до 20% та має тенденцію до зростання.Існуючі методи консервативного лікування кістозних утворень яєчників обумовлюють їхній регрес в 50–55% випадків, але не виключають ймовірності рецидиву.Відсутність специфічної симптоматики, тенденція до росту, можливість малігнізації кіст яєчників, низька ефективність консервативного лікування, необґрунтованість та недоцільність оперативних втручань диктують необхідність пошуку патогенетично обґрунтованих методів їхньої корекції, що і стало метою представленої роботи.У дослідженні наведено аналіз результатів лікування чотирьох груп пацієнток віком від 18 до 39 років із функціональними кістами яєчників залежно від запропонованої програми лікування. До кожної групи увійшли 30 жінок. Групу I склали жінки з неускладненим перебігом функціональних кістозних утворень яєчників, які отримували базову терапію. Групу II – жінки, які отримували гормонотерапію гестагенами або монофазні комбіновані оральні контрацептиви. Групу III – пацієнтки, які отримували корекцію порушень із використанням спеціального екстракту прутняка (Vitex agnus castus) – BNO 1095. Групу IV – жінки, які протягом трьох менструальних циклів отримували гормональну терапію, в подальшому доповнивши даний комплекс препаратом спеціального екстракту Vitex agnus castus – BNO 1095 протягом 6 місяців.Найвищу ефективність відзначено в пацієнток IV групи, де була апробована комплексна програма лікування та превентивної терапії (гормонотерапія + екстракт BNO 1095), що підтверджує доцільність застосування в практиці гінеколога рослинних засобів. У даній групі відзначено практично повне зникнення больового відчуття у 93,3% жінок, нормалізація оваріально-менструального циклу – у 83,3%, регрес кістозного утворення до розміру фолікула – у 76,6%. Тільки у хворих цієї групи не було відзначено рецидивів функціональних кіст яєчників протягом року.Отже, спеціальний екстракт Vitex agnus castus – BNO 1095 є ефективним у монотерапії та особливо в разі включення до комплексної схеми лікування і профілактики функціональних кіст яєчників. ООО "Трилист" 2016-04-05 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/65682 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 27 (2016); 72-76 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 27 (2016); 72-76 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 27 (2016); 72-76 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/65682/60849 Авторське право (c) 2016 О. М. Макарчук, Н. І. Матвійків https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/65684 2016-04-05T15:59:04Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Nitrosative status in benign epithelial cystic ovarian tumors of nonendometrioid origin Нитрозативный статус при доброкачественных эпителиальных кистозных опухолях яичников неэндометриоидного происхождения Нітрозативний статус при доброякісних епітеліальних кістозних пухлинах яєчників неендометріоїдного походження Lysenko, M. A. Dubinina, V. G. Nosenko, О. М. nitrosative status cystic ovarian tumors of nonendometrioid origin NOx iNOS immunohistochemistry нитрозативный статус кистозные образования яичников неэндометриоидного генеза NOх iNOS иммуногистохимия нітрозативний статус кістозні утворення яєчників неендометріоїдного генезу NOх iNOS імуногістохімія Ovarian tumors are in second place (6–8%) from of all the female genital tumors. Benign forms are found in 75–80% of true ovarian tumors. Despite the fairly detailed knowledge of ovarian tumors, causes of origin and benign tumors of ovarian cysts remain open. Several studies have shown the important role of NO in ovarian physiology. It was shown that NO is synthesized locally ovaries and may play a role in the development of follicles, ovulation and luteal formation. Data on changes in the content NO derived and NOS activity in benign ovarian tumor are absent.The aim of the study was to investigate the characteristics of nitrosative status of benign epithelial cystic ovarian tumors of nonendometrioid origin. 220 patients of reproductive age were examined: 40 patients with ovarian follicular cysts, 60 – with serous cystadenomas, 60 – with mucinous cystadenomas, 30 – with cystadenocarcinomas of nonendometrioidnogo origin, 30 patients consist control group. NOx level of in the serum and in intracystic content, iNOS imunoreactivity in the walls of the remote masses were investigated.Study of NOx levels in biological fluids revealed the likely reduction of serum neutral NO metabolites in the cystadenocarcinomas, serous and mucinous cystadenomas in comparison with follicular cysts and control. Differences of intracystic NOx concentrations in mucinous, serous cystadenomas and follicular cysts was small.Immunohistochemical study of iNOS expression showed its small level in follicular cysts and benign cystadenomas, but high level in cystadenocarcinomas.Thus, NO and iNOS effect of on hyperproliferation processes in the ovaries is twofold. NO and iNOS reducing expression and their minor activity may impact on the cystic tumor formation and benign tumor formation in the ovaries. NO overexpression and iNOS increased activity associated with the malignancy processes in cystic formations of epithelial origin. Среди всех опухолей женских половых органов опухоли яичников занимают второе место (6–8%) по частоте. Доброкачественные формы встречаются в 75–80% всех настоящих опухолей яичников. Несмотря на достаточно подробную изученность новообразований яичников, причины происхождения их доброкачественных опухолей и кист остаются невыясненными.Несколько исследований обнаружили важную роль оксида азота (NO) в овариальной физиологии. Показано, что яичники локально синтезируют NO, и он может играть роль в процессах развития фолликулов, овуляции и лютеинового формирования. Данные об изменении уровня производных оксида азота и активности синтазы оксида азота (NOS) при доброкачественном опухолевом процессе в яичниках практически отсутствуют.Целью проведенного исследования стало изучение особенностей нитрозативного статуса при доброкачественных эпителиальных кистозных опухолях яичников неэндометриоидного происхождения. Обследовано 220 пациенток репродуктивного возраста: 40 пациенток с фолликулярными кистами яичников, 60 – с серозними цистаденомами, 60 – с муцинозными цистаденомами, 30 – с цистаденокарциномами неэндометриоидного происхождения, а также 30 пациенток контрольной группы.Исследовано содержание NOх в сыворотке крови, интракистозном содержимом, иммунореактивность iNOS в стенках удаленных образований.Изучение уровней NOx в биологических жидкостях пациенток выявило достоверное снижение содержания сывороточных нейтральных метаболитов NO при цистаденокарциномах, серозной и муцинозной цистаденомах по сравнению с фолликулярной кистой и контролем. Различия интракистозных концентраций NOx в муцинозной, серозной цистаденомах и в фолликулярной кисте были хотя и достоверными, но небольшими.Иммуногистохимическое исследование экспрессии iNOS показало преимущественно слабый ее уровень в фолликулярной кисте и доброкачественных цистаденомах, но высокий – в цистаденокарциноме.Таким образом, влияние NO и iNOS на процессы гиперпролиферации в яичниках имеет двоякий характер. Снижение экспрессии NO и незначительная активность iNOS когут способствовать образованию кистозных опухолевидных и доброкачественных опухолевых образований в яичниках. Гиперэкспрессия NO и повышенная активность iNOS связаны с процессами малигнизации кистозных образований эпителиального происхождения. Серед усіх пухлин жіночих статевих органів пухлини яєчників займають друге місце (6–8%) за частотою. Доброякісні форми зустрічаються в 75–80% всіх справжніх пухлин яєчників. Незважаючи на досить докладну вивченість новоутворень яєчників, причини походження їхніх доброякісних пухлин і кіст залишаються нез’ясованими.Декілька досліджень виявили важливу роль оксиду азоту (NO) в оваріальній фізіології. Показано, що яєчники локально синтезують NO, і він може відігравати роль в процесах розвитку фолікулів, овуляції та лютеїнового формування. Дані про зміну рівня похідних оксиду азоту та активності синтази оксиду азоту (NOS) при доброякісному пухлинному процесі в яєчниках практично відсутні.Метою проведеного дослідження було вивчення особливостей нітрозативного статусу при доброякісних епітеліальних кістозних пухлинах яєчників неендометріоїдного походження.Обстежено 220 пацієнток репродуктивного віку: 40 пацієнток із фолікулярними кістами яєчників, 60 – із серозними цистаденомами, 60 – із муцинозними цистаденомами, 30 – із цистаденокарциномами неендометріоїдного походження, а також 30 пацієнток контрольної групи. Досліджений вміст NOх в сироватці крові, інтракістозному вмісті, імунореактивність індуцибельної форми NOS (іNOS) у стінках видалених утворень.Вивчення рівнів NOx в біологічних рідинах пацієнток виявило вірогідне зниження вмісту сироваткових нейтральних метаболітів NO при цистаденокарциномах, серозних та муцинозних цистаденомах порівняно з фолікулярними кістами та контролем. Відмінності інтракістозних концентрацій NOx в муцинозних, серозних цистаденомах та у фолікулярних кістах були хоча й вірогідними, але невеликими.Імуногістохімічне дослідження експресії iNOS показало переважно слабкий її рівень у фолікулярних кістах і доброякісних цистаденомах, але високий – у цистаденокарциномах.Отже, вплив NO та iNOS на процеси гіперпроліферації в яєчниках має двоякий характер. Зниження експресії NO та незначна активність iNOS можуть сприяти утворенню кістозних пухлиноподібних та доброякісних пухлинних утворень в яєчниках. Гіперекспресія NO і підвищена активність iNOS пов’язані з процесами малігнізації кістозних утворень епітеліального походження. ООО "Трилист" 2016-04-05 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/65684 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 27 (2016); 78-82 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 27 (2016); 78-82 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 27 (2016); 78-82 2411-1295 2309-4117 eng https://reproduct-endo.com/article/view/65684/60850 Авторське право (c) 2016 M. A. Lysenko, V. G. Dubinina, О. М. Nosenko https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/72173 2016-06-21T15:31:07Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Breast cancer survivors. Early diagnosis – successful treatment – quality of life: multidisciplinary approach Выжившие после рака молочной железы. Ранняя диагностика – успешное лечение – качество жизни: междисциплинарный подход Ті, хто вижив після раку молочної залози. Рання діагностика – успішне лікування – якість життя: міждисциплінарний підхід Tatarchuk, T. F. Smolanka, I. I. Popkov, O. V. breast cancer radiation therapy hormone therapy chemotherapy рак молочной железы лучевая терапия гормональная терапия химиотерапия рак молочної залози променева терапія гормональна терапія хіміотерапія Breast cancer is the leading cause of cancer-related deaths in European women. Breast cancer diagnosis is widely represented in women with such risk factors as exposure of endogenous end exogenous estrogens, some genetic predispositions, low parity and others. Consumption of fat, alcohol leads to the rising breast cancer incidence of last decades. Breast cancer occurs mostly after 50 years. Genetic BRCA1 and BRCA2 polymorphism, family history allows supposing breast cancer in 10% of women in risk group. In Ukraine radiation played a great role due to Chernobyl atomic station catastrophe in 1986.In a treatment of breast cancer different methods are used in a combination. Primary surgery and systemic approaches include radiation therapy, hormone therapy and chemotherapy. Important role belongs to a chemotherapy and post-treatment after surgical intervention.Chemotherapy is recommended in the vast majority of triple-negative, HER2-positive breast cancer and in high-risk luminal HER2-negative tumors (evidence level I, A). The absolute benefit from chemotherapy is more pronounced in estrogen receptors negative tumors. The most frequently used regimens contain anthracyclines and/or taxanes, although in selected patients the CMF therapy (cyclophosphamide, methotrexate, and fluorouracil) may still be used. Endocrine therapy is indicated in all patients with detectable estrogen receptors expression irrespective of the use of chemotherapy and/or targeted therapy (evidence level I, A).Routine physical examinations with a careful taking history are the most valuable measures of detecting breast cancer recurrence. The European Society for Medical Oncology recommends regular visits every 3 to 4 month in the first 2 years, every 6 month from years 3 to 5 and annually thereafter. Рак молочной железы является основной причиной смертности от онкологических заболеваний у европейских женщин. Рак молочной железы широко выявляется у женщин с такими факторами риска, как воздействие эндогенных и экзогенных эстрогенов, некоторые генетические предрасположенности, низкий паритет и другие. Избыточное потребление жиров, алкоголя обусловливает рост заболеваемости раком молочной железы в последние десятилетия. Рак молочной железы развивается в основном после 50 лет. Полиморфизм генов BRCA1 и BRCA2, отягощенный семейный анамнез позволяет предположить наличие рака молочной железы у 10% женщин группы риска. В Украине большую роль играет радиационный фон, обусловленный катастрофой на Чернобыльской атомной электростанции в 1986 г.Для лечения рака молочной железы используется сочетание различных методов. После первичного хирургического вмешательства применяются методы системной терапии, включающие лучевую, гормональную терапию и химиотерапию. Важная роль принадлежит химиотерапии и последующему лечению после хирургического вмешательства.Химиотерапия рекомендуется в подавляющем большинстве случаев тройного негативного, HER2-положительного рака молочной железы и при высоком риске рака молочной железы люминального подтипа (HER2-негативного) (уровень доказательности I, A). Абсолютная польза от химиотерапии более выражена при ER-негативных опухолях. Наиболее часто применяемые схемы включают антрациклины и/или таксаны, хотя у отдельных больных может по-прежнему использоваться ЦМФ-терапия (циклофосфамид, метотрексат, фторурацил). Эндокринная терапия показана всем больным с ER-положительным раком молочной железы независимо от использования химиотерапии и/или таргетной терапии (уровень доказательности I, A).Обычные медицинские осмотры с тщательным сбором анамнеза являются самыми ценными способами выявления рецидива рака молочной железы. Европейское общество медицинской онкологии рекомендует проводить регулярный осмотр пациенток каждые 3–4 месяца в течение первых 2 лет после лечения, каждые 6 месяцев в период от 3 до 5 лет, а затем ежегодно. Рак молочної залози є основною причиною смертності від онкологічних захворювань у європейських жінок. Рак молочної залози широко виявляється у жінок із такими факторами ризику, як вплив ендогенних та екзогенних естрогенів, деякі генетичні схильності, низький паритет та інші. Надмірне споживання жирів, алкоголю зумовлює зростання захворюваності на рак молочної залози в останні десятиліття. Рак молочної залози розвивається в основному після 50 років. Поліморфізм генів BRCA1 і BRCA2, обтяжений сімейний анамнез дозволяє припустити наявність раку молочної залози у 10% жінок групи ризику. В Україні велику роль відіграє радіаційний фон, обумовлений катастрофою на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 р.Для лікування раку молочної залози використовується поєднання різних методів. Після первинного хірургічного втручання застосовуються методи системної терапії, що включають променеву, гормональну терапію та хіміотерапію. Важлива роль належить хіміотерапії і подальшому лікуванню після хірургічного втручання.Хіміотерапія рекомендується в переважній більшості випадків потрійного негативного, HER2-позитивного раку молочної залози і за високого ризику раку молочної залози люмінального підтипу (HER2-негативного) (рівень доказовості I, A). Абсолютна користь від хіміотерапії більш виражена при ER-негативних пухлинах. Найбільш часто вживані схеми включають антрацикліни та/або таксани, хоча у окремих хворих може, як і раніше, використовуватися ЦМФ-терапія (циклофосфамід, метотрексат, фторурацил). Ендокринна терапія показана всім хворим з ER-позитивним раком молочної залози незалежно від застосування хіміотерапії та/або таргетной терапії (рівень доказовості I, A).Звичайні медичні огляди з ретельним збором анамнезу є найціннішими способами виявлення рецидиву раку молочної залози. Європейське суспільство медичної онкології рекомендує здійснювати регулярний огляд пацієнток кожних 3–4 місяці протягом перших 2 років після лікування, кожних 6 місяців в період від 3 до 5 років, а далі щороку. ООО "Трилист" 2016-04-21 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/72173 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 28 (2016); 34-41 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 28 (2016); 34-41 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 28 (2016); 34-41 2411-1295 2309-4117 eng https://reproduct-endo.com/article/view/72173/67178 Авторське право (c) 2016 T. F. Tatarchuk, I. I. Smolanka, O. V. Popkov https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/73797 2016-07-15T17:37:22Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Optimization of treatment tactic in women of reproductive age with dysplastic lesions of cervical epithelium and adenomyosis Оптимизация тактики лечения женщин репродуктивного возраста с диспластическими поражениями эпителия шейки матки и аденомиозом Оптимізація тактики лікування жінок репродуктивного віку з диспластичними ураженнями епітелію шийки матки та аденоміозом Кондратюк, В. К. Нарольська, А. І. Горбань, Н. Є. Чубей, Г. В. cervix dysplasia adenomyosis radiowave surgery progestins conservative treatment multifocal targeted therapy дисплазия шейка матки аденомиоз радиоволновая хирургия прогестины консервативное лечение мультифокальная таргетная терапия дисплазія шийка матки аденоміоз радіохвильова хірургія прогестини консервативне лікування мультифокальна тарґетна терапія The study to analyze the results of treatment of reproductive age women with dysplastic lesions of the cervical epithelium and adenomyosis was performed. Study includes 70 women of reproductive age with dysplastic lesions of cervical epithelial and infection caused by high risk strains of human papillomavirus: the main group consisted of 40 women with adenomyosis and chronic inflammation of genitals, the comparison group included 30 patients with chronic inflammatory diseases of genitals.According to the results of cytological examination of patients with dysplastic lesions of cervical epithelium and adenomyosis in 27.5% of women were detected squamous epithelial cells of uncertain origin; in 42.5% of cases are diagnosed low grade squamous intraepitelial lesion; in 30.0% – high grade squamous intraepitelial lesion. Cervical intraepithelial neoplasia grade I was histologically verified in 60.0% of women with dysplastic lesions of the squamous epithelium of the cervix and adenomyosis; cervical intraepithelial neoplasia grade II confirmed in 22.9% of cases; cervical intraepithelial neoplasia grade III was diagnosed in 17.1% of patients. In 82.5% of women with dysplastic lesions of cervical epithelium and adenomyosis identified pathological changes of the endometrium (simple and complex endometrial hyperplasia, endometrial polyps).Treatment of dysplastic lesions of cervix epithelium in patients with adenomyosis include integrated anti-inflammatory therapy, radiowave surgery, vaginal suppositories Revitaksa, a synthetic progestin Orgametril®, herbal preparation Epigalin® and was effective in 77.5% of cases. Clinically it is manifested a decrease in the frequency of pain, dysuria manifestations, dyspareunia, restoration of physiological menstrual and menstrual blood loss, lack of spotting before and after menstruation, normalization of cytological, colposcopic and ultrasonographic data. Complex therapeutic measures in patients with dysplastic lesions of the squamous epithelium of cervix and adenomyosis allow to accelerate the timing of postoperative epithelialization of the wound surface and to reduce the incidence of complications and recurrences. Выполнено исследование с целью анализа результатов лечения женщин репродуктивного возраста с диспластическими поражениями эпителия шейки матки и аденомиозом. Всего обследовано 70 женщин репродуктивного возраста с наличием диспластических поражений эпителия шейки матки и инфицированием высокоонкогенными штаммами вируса папилломы человека. Основную группу составили 40 женщин с аденомиозом на фоне хронического воспалительного процесса гениталий, в группу сравнения вошли 30 пациенток с хроническими воспалительными заболеваниями гениталий.По результатам цитологического обследования пациенток с диспластическими поражениями плоского эпителия шейки матки и аденомиозом наличие сквамозных эпителиальных клеток неопределенного генеза выявлено у 27,5% женщин; в 42,5% случаев диагностированы сквамозные интраэпителиальные изменения легкой степени; в 30,0% – сквамозные интраэпителиальные изменения тяжелой степени. Дисплазия шейки матки I степени была гистологически верифицирована у 60,0% женщин с диспластическими поражениями плоского эпителия шейки матки и аденомиозом; диспластические изменения плоского эпителия шейки матки II степени гистологически подтверждены в 22,9% случаев; дисплазия плоского эпителия шейки матки III степени диагностирована у 17,1% пациенток. У 82,5% женщин с диспластическими поражениями эпителия шейки матки и аденомиозом выявлены патологические изменения эндометрия (простая и сложная гиперплазия эндометрия, полипоз эндометрия).Лечение диспластических поражений эпителия шейки матки у пациенток с аденомиозом с применением комплексной противовоспалительной терапии, радиоволновой хирургии, вагинальных суппозиториев Ревитакса, синтетического прогестина Оргаметрил® и мультитаргетного препарата растительного происхождения Эпигалин® было эффективным в 77,5% случаев. Клинически это проявлялось в уменьшении частоты болевого синдрома, дизурических проявлений, диспареунии, восстановлении физиологического менструального цикла и менструальной кровопотери, отсутствии мажущих кровянистых выделений до и после менструации, нормализации цитологических, кольпоскопических и эхографических данных. Применение комплексных лечебных мероприятий у пациенток с диспластическими поражениями сквамозного эпителия шейки матки и аденомиозом позволило ускорить сроки эпителизации послеоперационной раневой поверхности, уменьшить частоту осложнений и рецидивов заболевания. Виконано дослідження з метою аналізу результатів лікування жінок репродуктивного віку з диспластичними ураженнями епітелію шийки матки та аденоміозом. Всього обстежено 70 жінок репродуктивного віку з наявністю диспластичних уражень епітелію шийки матки та інфікуванням високоонкогенними штамами вірусу папіломи людини.Основну групу склали 40 жінок із аденоміозом на фоні хронічного запального процесу геніталій, до групи порівняння увійшли 30 пацієнток із хронічними запальними захворюваннями геніталій.За результатами цитологічного обстеження пацієнток із диспластичними ураженнями плоского епітелію шийки матки та аденоміозом наявність сквамозних епітеліальних клітин невизначеного ґенезу було встановлено у 27,5% жінок; у 42,5% випадків діагностовано сквамозні інтраепітеліальні зміни легкого ступеня; у 30,0% – сквамозні інтраепітеліальні зміни важкого ступеня. Дисплазія шийки матки І ступеня була гістологічно верифікована у 60,0% жінок із диспластичними ураженнями плоского епітелію шийки матки та аденоміозом; диспластичні зміни плоского епітелію шийки матки ІІ ступеня гістологічно підтверджені у 22,9% випадків; дисплазію плоского епітелію шийки матки ІІІ ступеня діагностовано у 17,1% пацієнток. У 82,5% жінок із диспластичними ураженнями епітелію шийки матки та аденоміозом виявлено патологічні зміни ендометрія (просту та складну гіперплазію ендометрія, поліпоз ендометрія).Лікування диспластичних уражень епітелію шийки матки у пацієнток з аденоміозом із застосуванням комплексної протизапальної терапії, радіохвильової хірургії, вагінальних супозиторіїв Ревітакса, синтетичного прогестину Оргаметрил® та мультитарґетного препарату рослинного походження Епігалін® було ефективним у 77,5% випадків.Клінічно це виявлялось у зменшенні частоти больового синдрому, дизуричних проявів, диспареунії, відновленні фізіологічного менструального циклу та менструальної крововтрати, відсутністю кров’янистих виділень, що мажуться, до та після менструації, нормалізації цитологічних, кольпоскопічних та ехографічних даних. Застосування комплексних лікувальних заходів у пацієнток із диспластичними ураженнями сквамозного епітелію шийки матки та аденоміозом дозволило пришвидшити терміни епітелізації післяопераційної раньової поверхні, зменшити частоту ускладнень і рецидивів захворювання. ООО "Трилист" 2016-07-15 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/73797 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 29 (2016); 54-59 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 29 (2016); 54-59 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 29 (2016); 54-59 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/73797/69219 Авторське право (c) 2016 В. К. Кондратюк, А. І. Нарольська, Н. Є. Горбань, Г. В. Чубей https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/78807 2016-10-01T00:06:58Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Uterine fibroid treatment tactic: from the present to the future Тактика лечения миомы матки: из настоящего в будущее Тактика лікування міоми матки: із сьогодення в майбутнє Donnez, Jacques Dolmans, Marie-Madeleine uterine fibroids leiomyomas selective progesterone receptor modulators ulipristal acetate surgery medical therapy myomectomy миома матки лейомиома селективные модуляторы прогестероновых рецепторов улипристала ацетат хирургическое лечение медикаментозная терапия миомэктомия міома матки лейоміома селективні модулятори прогестеронових рецепторів уліпристала ацетат хірургічне лікування медикаментозна терапія міомектомія Uterine fibroids (also known as leiomyomas or myomas) are the most common form of benign uterine tumors. Clinical presentations include abnormal bleeding, pelvic masses, pelvic pain, infertility, bulk symptoms and obstetric complications. Almost a third of women with leiomyomas will request treatment due to symptoms.Current treatment strategies mainly involve surgical interventions, but the choice of treatment is guided by patient’s age and desire to preserve fertility or avoid “radical” surgery such as hysterectomy. The treatment tactic of uterine fibroids also depends on the number, size и location of the fibroids. Other surgical и non-surgical approaches include myomectomy by hysteroscopy, myomectomy by laparotomy or laparoscopy, uterine artery embolization and interventions performed under radiologic or ultrasound guidance to induce thermal ablation of the uterine fibroids.There are only a few randomized trials comparing various therapies for fibroids. Further investigations are required as there is a lack of concrete evidence of effectiveness and areas of uncertainty surrounding correct management according to symptoms. The economic impact of uterine fibroid management is significant and it is imperative that new treatments be developed to provide alternatives to surgical intervention.There is growing evidence of the crucial role of progesterone pathways in the pathophysiology of uterine fibroids due to the use of selective progesterone receptor modulators (SPRMs) such as ulipristal acetate (UPA). The efficacy of long-term intermittent use of UPA was recently demonstrated by randomized controlled studies. The need for alternatives to surgical intervention is very real, especially for women seeking to preserve their fertility. These options now exist, with SPRMs which are proven to treat fibroid symptoms effectively. Gynecologists now have new tools in their armamentarium, opening up novel strategies for the management of uterine fibroids. Миома матки (также известная как лейомиома или фибромиома) является наиболее распространенной формой доброкачественных опухолей этого органа. Клинические проявления данной патологии включают аномальное кровотечение, опухоль в малом тазу, боль в области таза, бесплодие, симптомы сдавления и акушерские осложнения.Почти треть женщин с лейомиомой матки нуждаются в лечении из-за ее симптомов.Современные стратегии лечения миомы матки в основном включают хирургическое вмешательство, но выбор лечения зависит от возраста пациентки и желания сохранить фертильность или стремления избежать радикальной операции, такой как гистерэктомия. Тактика лечения миомы матки также зависит от количества, размера и расположения миом. Другие хирургические и нехирургические подходы включают миомэктомию с помощью гистероскопии, миомэктомию путем лапаротомии или лапароскопии, эмболизацию маточных артерий и вмешательства, выполняемые под радиологическим или ультразвуковым контролем с целью вызова тепловой абляции миомы матки.Проведено только несколько рандомизированных исследований, сравнивающих различные методы лечения миомы. Необходимы дальнейшие исследования, поскольку конкретные доказательства эффективности отсутствуют и наблюдается неопределенность в отношении правильной тактики ведения в зависимости от симптомов. Экономический эффект менеджмента миомы матки является значительным, и разработка новых методов лечения, альтернативных хирургическому вмешательству, крайне важна.Появляется все больше доказательств, свидетельствующих о решающей роли прогестероновых путей в патофизиологии миомы матки в связи с использованием селективных модуляторов прогестероновых рецепторов, таких как улипристала ацетат. Эффективность долгосрочного прерывистого лечения улипристала ацетатом недавно была продемонстрирована в рандомизированных контролируемых исследованиях. Это еще раз подчеркивает важность нахождения альтернативы хирургическому вмешательству, особенно для женщин, стремящихся сохранить фертильность. В качестве такой альтернативы в настоящее время могут выступить селективные модуляторы прогестероновых рецепторов, которые, как было доказано, эффективны в лечении симптомов миомы. Теперь гинекологи имеют новые инструменты в своем арсенале, что открывает пути к разработке новых стратегий для менеджмента миомы матки. Міома матки (також відома як лейоміома або фіброміома) є найбільш поширеною формою доброякісних пухлин цього органу. Клінічні прояви даної патології включають аномальну кровотечу, наявність пухлини в малому тазі, тазовий біль, безпліддя, симптоми стиснення і акушерські ускладнення. Майже третина жінок із лейоміомою матки потребують лікування через її симптоми.Сучасні стратегії лікування міоми матки в основному включають хірургічне втручання, але вибір лікування залежить від віку пацієнтки і бажання зберегти фертильність або прагнення уникнути радикальної операції, такої як гістеректомія. Тактика лікування міоми матки також залежить від кількості, розміру і розташування міом. Інші хірургічні та нехірургічні підходи включають міомектомію за допомогою гістероскопії, міомектомію шляхом лапаротомії або лапароскопії, емболізацію маткових артерій і втручання, що виконуються під радіологічним або ультразвуковим контролем з метою виклику теплової абляції міоми матки.Виконано лише декілька рандомізованих досліджень, які порівнюють різні методи лікування міоми. Необхідні подальші дослідження, оскільки конкретні докази ефективності відсутні та існує невизначеність щодо правильної тактики ведення в залежності від симптомів. Економічний ефект менеджменту міоми матки є значним, і розробка нових методів лікування, альтернативних хірургічному втручанню, є вкрай важливою.З’являється все більше доказів, які свідчать про вирішальну роль прогестеронових шляхів у патофізіології міоми матки у зв’язку з використанням селективних модуляторів прогестеронових рецепторів, таких як уліпристала ацетат. Ефективність довгострокового переривчастого лікування уліпристала ацетатом нещодавно була продемонстрована в рандомізованих контрольованих дослідженнях. Це ще раз підкреслює важливість знаходження альтернативи хірургічному втручанню, особливо для жінок, які прагнуть зберегти свою фертильність. Такою альтернативою на даний час можуть виступити селективні модулятори прогестеронових рецепторів, що, як було доведено, ефективні в лікуванні симптомів міоми. Тепер гінекологи мають нові інструменти в своєму арсеналі, що відкриває шляхи до розроблення нових стратегій для менеджменту міоми матки. ООО "Трилист" 2016-09-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/78807 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 30 (2016); 93-100 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 30 (2016); 93-100 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 30 (2016); 93-100 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/78807/74538 Авторське право (c) 2016 Jacques Donnez, Marie-Madeleine Dolmans https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/87008 2016-12-20T23:30:41Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Assessment of the effectiveness of targeted therapy in women with hyperplastic gynecological syndrome and comorbid diseases Оценка эффективности таргетной терапии у женщин с гиперпластическим гинекологическим синдромом и коморбидной патологией Оцінка ефективності таргетної терапії в жінок із гіперпластичним гінекологічним синдромом та коморбідною патологією Шурпяк, С. О. targeted therapy Epihalin Brest subclinical hypothyroidism combined benign proliferative disease of the reproductive system comorbid conditions таргетная терапия Эпигалин Брест субклинический гипотиреоз сочетанные доброкачественные пролиферативные заболевания репродуктивной системы коморбидная патология таргетна терапія Епігалін Брест субклінічний гіпотиреоз поєднані доброякісні проліферативні захворювання репродуктивної системи коморбідні стани In the structure of general gynaecological morbidity a leading place is occupied by combined benign proliferative diseases of the reproductive system, which are considered by number of authors as a “hyperplastic gynecological syndrome”. The global effects on receptor apparatus of the entire reproductive system causes many common gynecological diseases (uterine fibroids, endometriosis, endometrial hyperplasia) and benign breast diseases as hormone-receptor tissue simultaneously respond to adverse irritants. Stress, immune disorders, infectious diseases, structural and functional disorders of the thyroid gland can initiate imbalance of the hypothalamic-pituitary-ovarian system. The lack of thyroid hormone affects almost all processes of life, as their impact is realized on the cellular and molecular levels, of all organs and body systems.Were conducted a study evaluating the effectiveness of a 6-month target therapy by Epihalin Brest in the complex treatment of patients with combined benign proliferative diseases of reproductive organs and comorbid disorders (subclinical hypothyroidism, excessive body weight).The criteria for the effectiveness of therapy by dynamics of reduction of clinical symptoms, normalization of hormonal homeostasis condition of the endometrium and breast. Combined therapy of this category of patients as a result of synergies medicinal components (Epihalin Brest, vaginal micronized progesterone, levothyroxine) allowed to reach full clinical and laboratory effects in 98.0% of women, while maintaining in the comparison group (therapy without Epihalin Brest) menstrual disorders in 10% cyclic mastalgia and mastodynia in 43.3% of patients.The positive effect of Epihalin Brest in case of combined dishormonal proliferative processes of reproductive organs on the background of comorbid pathology based on multifocal influences withe universal anti-estrogenic and anti-proliferative effects which eliminate the state of relative and absolute hyper-oestrogens, reduce local inflammation in target organs, improve or restore fully hierarchical mechanisms of hormonal regulation of the menstrual cycle and trophic receptor apparatus and target organs and thyroid. Post-therapeutic positive effect of Epihalin Brest confirmed the absence of recurrence of clinical manifestations in 96.0% of patients and high occurrence of desired pregnancies. В структуре общей гинекологической заболеваемости ведущее место занимают сочетанные доброкачественные пролиферативные заболевания органов репродуктивной системы, которые рассматриваются рядом авторов как «гинекологический гиперпластический синдром». Глобальность влияний на рецепторный аппарат всей репродуктивной системы обусловливает общность многих гинекологических болезней (миомы матки, эндометриоза, гиперплазии эндометрия) и доброкачественных заболеваний молочных желез, поскольку гормон-рецепторные ткани синхронно реагируют на неблагоприятные раздражители. Стрессовые ситуации, иммунные нарушения, инфекционные заболевания, структурно-функциональные расстройства щитовидной железы могут инициировать нарушение баланса гипоталамо-гипофизарно-яичниковой системы.Недостаток тиреоидных гормонов отражается практически на всех процессах жизнедеятельности, поскольку их влияние реализуется на клеточных и молекулярных уровнях всех органов и систем организма.Проведено исследование оценки эффективности 6-месячной таргетной терапии Эпигалином Брест в комплексе лечения пациенток с доброкачественными сочетанными пролиферативными заболеваниями репродуктивных органов и коморбидной патологией (субклинический гипотиреоз, избыточная масса тела).Критериями эффективности терапии были динамика редукции клинической симптоматики, нормализация гормонального гомеостаза, состояния эндометрия и молочных желез. Комплексная терапия данной категории пациенток в результате синергического действия медикаментозных компонентов (Эпигалин Брест, вагинальный микронизированный прогестерон, левотироксин) позволила достичь полного клинико-лабораторного эффекта у 98,0% женщин при сохранении в группе сравнения (терапия без Эпигалина Брест) нарушений менструального цикла в 10% случаев, масталгии и цикличной мастодинии – у 43,3% пациенток.Позитивный эффект Эпигалина Брест при сочетанных дисгормональных пролиферативных процессах репродуктивных органов на фоне коморбидной патологии основывается на мультифокальных влияниях с многовекторными универсальными антиэстрогенными и антипролиферативными эффектами, которые ликвидируют состояние относительной и абсолютной гиперэстрогении, уменьшают локальное воспаление в органах-мишенях, улучшают или полностью возобновляют иерархические механизмы гормональной регуляции менструального цикла, а также трофику и рецепторный аппарат органов-мишеней и щитовидной железы. Посттерапевтический позитивный эффект применения Эпигалина Брест подтверждается отсутствием рецидивов клинических проявлений у 96,0% пациенток и высоким уровнем наступления желаемых беременностей. В структурі загальної гінекологічної захворюваності провідне місце займають поєднані доброякісні проліферативні захворювання органів репродуктивної системи, які розглядаються низкою авторів як «гінекологічний гіперпластичний синдром». Глобальність впливів на рецепторний апарат всієї репродуктивної системи обумовлює спільність багатьох гінекологічних хвороб (міоми матки, ендометріозу, гіперплазії ендометрія) і доброякісних захворювань молочних залоз, оскільки гормон-рецепторні тканини синхронно реагують на несприятливі подразники. Стресові ситуації, імунні порушення, інфекційні захворювання, структурно-функціональні розлади щитоподібної залози можуть ініціювати порушення балансу гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Нестача тиреоїдних гормонів позначається практично на всіх процесах життєдіяльності, оскільки їх вплив реалізується на клітинних і молекулярних рівнях всіх органів і систем організму.Проведено дослідження оцінки ефективності 6-місячної таргетної терапії Епігаліном Брест в комплексі лікування пацієнток із доброякісними поєднаними проліферативними захворюваннями репродуктивних органів і коморбідною патологією (субклінічний гіпотиреоз, надмірна маса тіла).Критеріями ефективності терапії були динаміка редукції клінічної симптоматики, нормалізація гормонального гомеостазу, стану ендометрія і молочних залоз. Комплексна терапія даної категорії пацієнток в результаті синергічної дії медикаментозних компонентів (Епігалін Брест, вагінальний мікронізований прогестерон, левотироксин) дозволила досягти повного клініко-лабораторного ефекту у 98,0% жінок при збереженні в групі порівняння (терапія без Епігаліну Брест) в 10% випадків порушень менструального циклу, масталгії і циклічної мастодинії – у 43,3% пацієнток.Позитивний ефект Епігаліну Брест при поєднаних дисгормональних проліферативних процесах репродуктивних органів на фоні коморбідної патології грунтується на мультифокальних впливах із багатовекторними універсальними антиестрогенними і антипроліферативними ефектами, які ліквідовують стан відносної й абсолютної гіперестрогенії, зменшують локальне запалення в органах-мішенях, покращують або повністю відновлюють ієрархічні механізми гормональної регуляції менструального циклу, а також трофіку і рецепторний апарат органів-мішеней і щитовидної залози. Посттерапевтичний позитивний ефект застосування Епігаліну Брест підтверджується відсутністю рецидивів клінічних проявів у 96,0% пацієнток і високим рівнем настання бажаних вагітностей. ООО "Трилист" 2016-10-21 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/87008 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 31 (2016); 90-96 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 31 (2016); 90-96 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 31 (2016); 90-96 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/87008/82603 Авторське право (c) 2016 С. О. Шурпяк https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/87009 2016-12-20T23:30:41Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Postoperative rehabilitation after organ-preserving treatment of benign epithelial ovarian tumorsod non-endometrioid origin Послеоперационная реабилитация при органосохраняющем лечении доброкачественных эпителиальных опухолей яичников неэндометриоидного происхождения Післяопераційна реабілітація при органозберігаючому лікуванні доброякісних епітеліальних пухлин яєчників неендометріоїдного походження Лисенко, М. А. benign epithelial ovarian tumors of nonendometrioid origin organ-preserving treatment post-operative rehabilitation serous cystadenoma mucinous cystadenoma combined oral contraceptives (COC) L-glutathione L-arginine ceruloplasmin a complex of vit доброкачественные эпителиальные опухоли неэндометриоидного происхождения органосохраняющее лечение послеоперационная реабилитация серозная цистаденома муцинозная цистаденома комбинированные оральные контрацептивы (КОК) L-глутатион L-аргинин церуло доброякісні епітеліальні пухлини неендометріоїдного походження органозберігаюче лікування післяопераційна реабілітація серозна цистаденома муцинозна цистаденома комбіновані оральні контрацептиви (КОК) L-глутатіон L-аргінін церулоплазмін комплекс In recent years, special attention in biomedical research is given to relation the processes of tumorigenesis from antioxidant capacities of the organism, systems’ of free radical oxidation, antioxidant protection and nitric oxide (NO) and recovery dysfunction of DNA. The latent pathological trace of dysregulation pathology is the place of least resistance and not manifested during the clinical recovery, but in the case of a new pathogenic effect in this step may cause a relapse. Therefore, after clinical recovery must be carried the rehabilitation period, that is necessary for disappearance of latent pathological traces or for their permanent “immurement” through plastic sanogenetic mechanisms. The adequate pathogenetic therapy should promote to elimination of the traces.The aim of the study was the development and implementation of a comprehensive methodology of postoperative rehabilitation after organ-preserving treatment of benign tumors of epithelial origin of nonendometrioid origin.We observed 150 women of reproductive age of which: 60 – with a serous cystadenoma, 60 – with mucinous cystadenoma; 30 female control group. Postoperatively, women of main groups, who underwent surgery, received COCs, as well as drugs with antioxidant and detoxification action: L-glutathione, L-arginine, ceruloplasmin, and a complex of vitamins A and E.Postoperative management of comparison groups is carried out in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine № 417 from 15.07.2011 “On the organization of outpatient obstetric care in Ukraine”.Application of the developed method of postoperative rehabilitation for women of main groups led compared by women with traditional rehabilitation to reduce the activity indicators of free radical oxidation and peroxidation of erythrocyte hemolysis; increase the activity of non-enzymatic and enzymatic antioxidant levels, of L-arginine and neutral NO metabolites. As a result, women with developed postoperative rehabilitation techniques had increased the number of cases of pregnancy and childbirth. В последнее время особое внимание в медико-биологических исследованиях уделяется зависимости процессов туморогенеза от антиоксидантных возможностей организма, выраженности дизрегуляции систем свободнорадикального окисления, антиоксидантной защиты и окиси азота (NO) и дисфункции восстановления ДНК. Латентный патологический след дизрегуляционной патологии является местом наименьшего сопротивления и не проявляется в период клинического выздоровления, однако в случае нового патогенного влияния на этой стадии может вызвать рецидив. Поэтому после клинического выздоровления должен быть проведен реабилитационный период, необходимый для того, чтобы латентные патологические следы исчезли или были прочно «замурованы» пластическими саногенетическими механизмами. Ликвидации следа должна способствовать адекватная патогенетическая терапия.Целью проведенного исследования стала разработка и внедрение комплексной методики послеоперационной реабилитации после органосохраняющего лечения доброкачественных эпителиальных опухолей неэндометриоидного происхождения.Под наблюдением находилось 150 женщин репродуктивного возраста, из них 60 – с серозными цистаденомами, 60 – с муцинозными цистаденомами, а также 30 женщин контрольной группы. В послеоперационном периоде прооперированные женщины основных групп получали комбинированные оральные контрацептивы, а также препараты с антиоксидантным и детоксикационным действием: L-глутатион, L-аргинин, церулоплазмин и комплекс витаминов А и Е. Послеоперационное ведение женщин групп сравнения осуществлялось в соответствии с приказом Минздрава Украины № 417 от 15.07.2011 «Об организации амбулаторной акушерско-гинекологической помощи в Украине».Результатом применения разработанной методики послеоперационной реабилитации женщин основных групп по сравнению с пациентками с традиционной реабилитацией стало снижение активности показателей свободнорадикального окисления и перекисного гемолиза эритроцитов; повышение активности ферментных и неферментных антиоксидантов, уровней L-аргинина и нейтральных метаболитов NO. В итоге у женщин, которые проходили реабилитацию по разработанной методике, отмечалось достоверное увеличение числа случаев наступления беременности и родов: при серозных цистаденомах – в 1,57 и 2,00 раза, при муцинозных цистаденомах – в 1,67 и 2,11 раза в сравнении с соответствующими категориями пациенток, которые прошли[традиционную реабилитацию. Останнім часом особлива увага в медико-біологічних дослідженнях приділяється залежності процесів туморогенезу від антиоксидантних можливостей організму, вираженості дизрегуляції систем вільнорадикального окислення, антиоксидантного захисту та окису азоту (NO) і дисфункції відновлення ДНК. Латентний патологічний слід дизрегуляційної патології є місцем найменшого опору і не проявляється під час клінічного одужання, однак в разі нового патогенного впливу на цій стадії може викликати рецидив. Через це після клінічного одужання має бути проведений реабілітаційний період, необхідний для того, щоб латентні патологічні сліди зникли або були міцно «замуровані» пластичними саногенетичними механізмами. Ліквідації сліду повинна сприяти адекватна патогенетична терапія.Метою проведеного дослідження стала розробка та впровадження комплексної методики післяопераційної реабілітації після органозберігаючого лікування доброякісних епітеліальних пухлин неендометріоїдного походження.Під спостереженням знаходилося 150 жінок репродуктивного віку, із них 60 – із серозними цистаденомами, 60 – із муцинозними цистаденомами, а також 30 жінок контрольної групи. У післяопераційному періоді прооперовані жінки основних груп отримували комбіновані оральні контрацептиви, а також препарати з антиоксидантною та детоксікаційною дією: L-глутатіон, L-аргінін, церулоплазмін та комплекс вітамінів А і Е. Післяопераційне ведення жінок груп порівняння здійснювалося відповідно до наказу МОЗ України № 417 від 15.07.2011 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні».Результатом застосування розробленої методики післяопераційної реабілітації жінок основних груп в порівнянні з пацієнтками із традиційною реабілітацією стало зниження активності показників вільнорадикального окислення і перекисного гемолізу еритроцитів; підвищення активності ферментних і неферментних антиоксидантів, рівнів L-аргініну і нейтральних метаболітів NO. У підсумку в жінок, які проходили реабілітацію за розробленою методикою, відзначалося вірогідне збільшення числа випадків настання вагітності та пологів: при серозних цистаденомах – у 1,57 і 2,00 рази, при муцинозних цистаденомах – в 1,67 і 2,11 разу порівняно з відповідними категоріями пацієнток, які пройшли традиційну реабілітацію. ООО "Трилист" 2016-10-21 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/87009 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 31 (2016); 97-102 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 31 (2016); 97-102 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 31 (2016); 97-102 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/87009/82604 Авторське право (c) 2016 М. А. Лисенко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/100035 2017-04-24T16:30:30Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Safety of treatment of uterine fibroids with the selective progesterone receptor modulator, ulipristal acetate Безопасность лечения миомы матки улипристала ацетатом – селективным модулятором прогестероновых рецепторов Безпека лікування міоми матки уліпристала ацетатом – селективним модулятором прогестеронових рецепторів Donnez, Jacques Donnez, Olivier Dolmans, Marie-Madeleine uterine fibroids selective progesterone receptors modulators ulipristal acetate safety progesterone receptor modulator-associated endometrial changes миома матки селективные модуляторы рецепторов прогестерона улипристала ацетат безопасность ассоциированные с применением селективних модуляторов прогестероновых рецепторов изменения эндометрия міома матки селективні модулятори рецепторів прогестерону уліпристала ацетат безпека асоційовані із застосуванням селективних модуляторів прогестеронових рецепторів зміни ендометрія Introduction: During the last decade, there has been increased emphasis on the role of progesterone in the promotion of fibroid growth, as well as heightened interest in modulating progesterone pathways by use of selective progesterone receptor modulators. Among them, ulipristal acetate (UPA) has proved its efficacy in the management of symptomatic myomas by controlling bleeding and inducing amenorrhea, and reducing the size of myomas in the majority of cases.Areas covered: In this review, we summarize published scientific studies exploring evidence of the safety of selective progesterone receptor modulators and particularly UPA, a drug approved for the management of symptomatic uterine fibroids. We focus essentially on endometrial changes induced by UPA, and also evaluate other safety outcomes.Expert opinion: Data from published reports of randomized controlled trials over 5 years have demonstrated that UPA does indeed induce endometrial changes (known as progesterone receptor modulator-associated endometrial changes), but they have been shown to be both benign and reversible.Novel algorithms published very recently provide an extensive overview that may be considered as the latest expert opinion. Thus, in infertile women of reproductive age, two courses of 3 months of UPA are recommended in case of type 2 myomas or multiple myomas distorting the uterine cavity. Subsequent therapy is determined depending on the response and restoration of the uterine cavity. If there is no desire for pregnancy, long-term (four courses) intermittent therapy may be initiated. In case of a good response, treatment is stopped and restarted only if symptoms recur. In premenopausal women wishing to preserve their uterus, four courses of 3 months is the proposed strategy.Contraindications to prescribing UPA include pregnancy, breastfeeding, genital bleeding of unknown etiology of origin other than uterine fibroids, and presence of uterine, cervical, ovarian, or breast cancer. Введение: в последнее десятилетие повышенное внимание уделяется роли прогестерона в способствовании росту миомы матки, а также наблюдается возросший інтерес к модуляции прогестероновых путей с помощью селективных модуляторов прогестероновых рецепторов. Среди них свою эффективность в менеджменте симптоматической миомы матки доказал улипристала ацетат (УПА), который контролирует кровотечение и вызывает аменорею, а также в большинстве случаев уменьшает размер миомы матки.Сфера изучения: в этом обзоре суммированы результаты опубликованных научных исследований, которые изучали доказательства безопасности селективних модуляторов прогестероновых рецепторов и в частности, УПА, – препарата, одобренного для лечения симптоматической миомы матки. Авторы сфокусировались в основном на изменениях эндометрия, обусловленных действием улипристала ацетата, а также оценивали другие показатели его безопасности.Мнение экспертов: результаты рандомизированных контролируемых исследований, опубликованных за 5 лет, показали, что УПА действительно вызывает изменения эндометрия (известные как изменения эндометрия, ассоциированные с применением селективных модуляторов прогестероновых рецепторов), но, как было показано, они были доброкачественными и обратимыми.Опубликованные недавно новые алгоритмы содержат обширный обзор, который может быть рассмотрен в качестве новейшего мнения экспертов. Так, для бесплодных женщин репродуктивного возраста рекомендованы два 3-месячных курса УПА при миоме 2-го типа или множественных миомах, деформирующих полость матки.Последующая терапия определяется в зависимости от реакции на лечение и восстановления полости матки. При отсутствии у женщины желания забеременеть может быть начата длительная (четыре курса) интермиттирующая терапия. В случае хорошего ответа лечение прекращается и возобновляется только при рецидивировании симптомов.Для пременопаузальных женщин, желающих сохранить матку, предлагаемой тактикой могут стать четыре курса 3-месячной терапии УПА.Противопоказания к назначению УПА включают беременность, кормление грудью, генитальное кровотечение неясной этиологии (кроме миомы матки), а также наличие рака матки, шейки матки, яичников или молочной железы. Вступ: в останнє десятиріччя підвищена увага приділяється ролі прогестерону в сприянні росту міоми матки, а також спостерігається зростання інтересу до модуляції прогестеронових шляхів за допомогою селективних модуляторів прогестеронових рецепторів. Серед них свою ефективність в менеджменті симптоматичної міоми матки довів уліпристала ацетат (УПА), який контролює кровотечу і викликає аменорею, а також у більшості випадків зменшує розмір міоми матки.Сфера дослідження: в цьому огляді підсумовані результати опублікованих наукових досліджень, які вивчали докази безпеки селективних модуляторів прогестеронових рецепторів і, зокрема, УПА, – препарату, схваленого для лікування симптоматичної міоми матки. Автори сфокусувалися в основному на змінах ендометрія, обумовлених дією уліпристала ацетату, а також оцінювали інші показники його безпеки.Думка експертів: результати рандомізованих контрольованих досліджень, опублікованих за 5 років, показали, що УПА дійсно викликає зміни ендометрія (відомі як зміни ендометрія, асоційовані із застосуванням селективних модуляторів прогестеронових рецепторів), але, як було показано, вони були доброякісними і оборотними.Опубліковані нещодавно нові алгоритми містять великий огляд, який може бути розглянутий як новітня думка експертів. Так, для неплідних жінок репродуктивного віку рекомендовані два 3-місячних курси УПА при міомі 2-го типу або множинних міомах, що деформують порожнину матки. Подальша терапія визначається в залежності від реакції на лікування і відновлення порожнини матки. При відсутності у жінки бажання завагітніти може бути розпочата тривала (чотири курси) інтермітуюча терапія. В разі хорошої відповіді лікування припиняється і відновлюється тільки при рецидивуванні симптомів. Для пременопаузальних жінок, які бажають зберегти матку, пропонованою тактикою можуть стати чотири курси 3-місячної терапії УПА.Протипоказання до призначення УПА включають вагітність, годування грудьми, генітальну кровотечу неясної етіології (крім міоми матки), а також наявність раку матки, шийки матки, яєчників або молочної залози. ООО "Трилист" 2017-02-24 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/100035 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 33 (2017); 59-67 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 33 (2017); 59-67 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 33 (2017); 59-67 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/100035/95104 Авторське право (c) 2017 Jacques Donnez, Olivier Donnez, Marie-Madeleine Dolmans https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/101109 2017-05-08T19:27:49Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Problematic issues of diagnosis of trophoblastic disease Проблемные вопросы диагностики трофобластической болезни Проблемні питання діагностики трофобластичної хвороби Педаченко, Н. Ю. Мухомор, О. І. Аветисьян, К. Л. Денисенко, Ю. С. trophoblastic disease mollar pregnancy malignant tumor pathology human chorionic gonadotropin cancer transformation трофобластическая болезнь полный пузырный занос частичный пузырный занос хорионический гонадотропин онкологическая трансформация трофобластична хвороба повний міхурцевий занесок частковий міхурцевий занесок хоріонічний гонадотропін онкологічна трансформація The article investigates the difficulties of diagnosis of trophoblastic disease in practice. Till nowadays there is no general strategy in the detection and treatment of gestational trophoblastic disease, as there is no clear status. The diagnosis of this pathology is multifactorial in nature, which also presents some difficulties in the timely detection of gestational trophoblastic disease. This shown that the occurrence of this disease depends on many factors, including the important role of pathogenetic predisposition.In the current study the features of diferrential diagnosis of trophoblastic disease in the early stages of development by ultrasonography and hystologycal analysis were investigated. It was proved that these studies play an important role in the differentiation of uterine molar pregnancy. A clinical case is presented, in which disagreements in diagnoses of a pregnant patient are noted. Also there is a need to respect modern principles of medical ethics and deontology (another device, “other eye” of researcher).As the authors of the article notes, the interpretation of cases with pathology of small pregnancy terms should implemented by doctors of diagnosts together with gynecologists, who have sufficient experience and special training on the problems of trophoblastic disease. In this case, the ultrasound data in the dynamics and the results of clinical and laboratory studies should be taken into account in the complex. Histological studies should be carried out by doctors in specialized institutions (oncological centers, scientific institutions of the 4th level). This problem continues to be relevant, given the high risk of transformation of the physiological conditions of pregnancy into oncopathology, and radical decisions in such cases should be taken by the consilium.With the increase in the number of pregnant women after infertility treatment, including methods of assisted reproduction, such cases can happen more often for different reasons.Therefore doctors who are entrusted to watch and treat such patients should always take into account the significant moral, psychological and possibly additional legal aspects, the occurrence of which can often be foreseen and prevented. Статья посвящена исследованию проблем диагностики трофобластической болезни в практической деятельности врача акушера-гинеколога. На сегодня нет единой стратегии в выявлении и лечении гестационной трофобластической болезни, поскольку отсутствует четкая диагностика этого состояния. Патология имеет мультифакторный характер, что также связано с некоторыми трудностями в своевременном выявлении гестационной трофобластической болезни. На данный момент доказано, что возникновение этой патологии зависит от многих факторов, в частности важную роль играет патогенетическая предрасположенность.В представленном исследовании изучались особенности дифференциальной диагностики трофобластической болезни на ранних этапах развития с помощью ультразвукового и патогистохимического исследований. Было доказано, что эти исследования играют важную роль в различении молярной и маточной беременностей. Приведен клинический случай, в котором отмечены расхождения в диагнозах беременной пациентки. Также отмечена необходимость соблюдения современных принципов медицинской этики и деонтологии (другой аппарат, «другие глаза» исследователя).Как отмечают авторы статьи, интерпретацию случаев с патологией малых сроков беременности должны осуществлять врачи-диагносты совместно с врачами-гинекологами, которые имеют достаточный опыт и специальную подготовку по проблемам трофобластической болезни. При этом данные ультразвукового исследования в динамике и результаты клинико-лабораторных исследований должны обязательно учитываться в комплексе. Гистологические исследования должны проводить врачи в специализированных учреждениях (онкоцентры, научные учреждения 4-го уровня). Данная проблема продолжает оставаться актуальной, учитывая высокий риск трансформации физиологических состояний беременности в онкопатологию, и радикальные решения в таких случаях должны приниматься консилиумом.С увеличением количества беременных женщин после лечения бесплодия, в том числе методами вспомогательной репродукции, подобные случаи по разным причинам могут случаться чаще. Поэтому врачам, которым доверено наблюдать и лечить таких пациенток, следует всегда учитывать существенные морально-психологические и, возможно, дополнительные юридические аспекты, возникновение которых чаще всего можно предусмотреть и предупредить. Стаття присвячена дослідженню проблем діагностики трофобластичної хвороби в практичній діяльності лікаря акушера-гінеколога. Наразі немає єдиної стратегії у виявленні та лікуванні гестаційної трофобластичної хвороби, оскільки відсутня чітка діагностика цього стану. Патологія має мультифакторний характер, що також пов’язано з деякими труднощами у своєчасному виявленні гестаційної трофобластичної хвороби. На даний момент доведено, що виникнення цієї патології залежить від багатьох факторів, зокрема важливу роль відіграє патогенетична схильність.В представленому дослідженні вивчалися особливості диференційної діагностики трофобластичної хвороби на ранніх етапах розвитку за допомогою ультразвукового та патогістохімічного досліджень. Було доведено, що ці дослідження відіграють важливу роль в розрізненні молярної та маткової вагітностей. Наведено клінічний випадок, в якому відзначено розбіжності в діагнозах вагітної пацієнтки. Також відзначено необхідність дотримання сучасних принципів медичної етики та деонтології (інший апарат, «інші очі» дослідника).Як відзначають автори статті, інтерпретацію випадків з патологією малих термінів вагітності повинні здійснювати лікарі-діагности спільно з лікарями-гінекологами, які мають достатній досвід та спеціальну підготовку з проблем трофобластичної хвороби. При цьому дані ультразвукового дослідження в динаміці та результати клініко-лабораторних досліджень повинні обов’язково враховуватись у комплексі. Гістологічні дослідження мають проводити лікарі в спеціалізованих закладах (онкоцентри, наукові заклади 4-го рівня). Дана проблема продовжує залишатись актуальною з огляду на високий ризик перетворення фізіологічних станів вагітності на онкопатологію, і радикальні рішення в таких випадках мають прийматися консиліумом.Зі збільшенням кількості вагітних жінок після лікування безпліддя, в тому числі методами допоміжної репродукції, схожі випадки з різних причин можуть траплятися частіше. Тому лікарям, яким довірено спостерігати та лікувати таких пацієнток, слід завжди враховувати суттєві морально-психологічні та, можливо, додаткові юридичні аспекти, виникнення яких найчастіше можна передбачити і попередити. ООО "Трилист" 2017-04-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/101109 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 34 (2017); 68-76 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 34 (2017); 68-76 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 34 (2017); 68-76 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/101109/96318 Авторське право (c) 2017 Н. Ю. Педаченко, О. І. Мухомор, К. Л. Аветисьян, Ю. С. Денисенко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/101110 2017-05-08T19:27:49Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Cystic changes in the mammary gland structure in different age periods Кистозные изменения структуры молочной железы в разные возрастные периоды Кістозні зміни структури молочної залози у різні вікові періоди Травина, М. Л. Попов, А. Г. Попов, С. А. Куликова, Е. В. маммология киста молочной железы фиброзно-кистозная мастопатія УЗИ молочной железы пункция кисты мамологія кіста молочної залози фіброзно-кістозна мастопатія УЗД молочної залози пункція кісти mammalogy breast cysts fibrocystic breast disease breast ultrasound puncture the cyst The article is devoted to problems of diagnosis of cystic disease of breast at different ages including children and teens. Analyzed various options for classification of cystic changes.The main method of detecting liquid formation is breast ultrasound, then, as a final verification is possible after thorough laboratory studies education (cytological, biochemical and histological method).Therapeutic and diagnostic puncture cysts do not affect the continued operation of the glandular tissue and can be used at any age. Active sanitation of cysts in children due to the high probability of occurrence of inflammation on the available background cystic cavity. In the adult diagnostic and treatment interventions have a diagnostic character and for reducing local pain symptoms associated with overexertion cysts.Analysis of the results carried out on the basis of examination and treatment of 22 381 patients aged 8 to 72 years, who applied to receive a specialized mammography department of the Federal State Autonomous Institution “National Health Research and Practical Center for Children” of the Ministry of Health of the Russian Federation for the period from 2008 to 2015. According to the results of instrumental studies, cystic changes were detected in 12.1% of 6 126 examined children and adolescents aged from 8 to 17 years, as well as in 49% of 16 255 examined patients over the age of 18.The authors summarize that the current International Classification of Diseases of the 10th revision does not reflect the structural features of the revealed cystic breast pathology for determining forms with increased oncological alertness. At present, for the formation of groups of oncological alertness, the most approximate to the work of the clinician is the classification of cysts according to Berg, which more closely examines the internal structure of the revealed cystic formations and determines indications not only for cytological, but for histological examination in groups whose types of cysts have high risk of malignancy. Статья посвящена проблемам диагностики кистозной патологии молочной железы в разные возрастные периоды, включая детско-подростковый возраст. Проанализированы различные варианты классификаций кистозных изменений.Основным методом выявления жидкостного образования в молочной железе является ультразвуковое исследование, тогда как окончательная верификация возможна после углубленного лабораторного исследования образования (цитологическим, биохимическим и гистологическим методом). Лечебно-диагностическая пункция кистозных образований не влияет на дальнейшее функционирование железистой ткани и может применяться в любом возрасте. Активное санирование кист в детском возрасте с высокой вероятностью обусловлено возникновением воспалительного процесса на фоне имеющейся кистозной полости. Во взрослом возрасте лечебно-диагностические вмешательства имеют диагностический характер, а также проводятся для снижения локального болевого симптома, связанного с перенапряжением кист.Анализ результатов проведен на основании осмотра и лечения 22 381 пациенток в возрасте от 8 до 72 лет, обратившихся на прием в специализированное маммологическое отделение Федерального государственного автономного учреждения «Национальный научно-практический центр здоровья детей» Минздрава Российской Федерации за период с 2008 по 2015 г. По результатам инструментальных исследований кистозные изменения выявлены у 12,1% из 6 126 осмотренных детей и подростков в возрасте от 8 до 17 лет, а также у 49% из 16 255 обследованных пациенток старше 18 лет.Авторы статьи резюмируют, что актуальная на сегодняшний день Международная классификация болезней 10-го пересмотра не отражает структурной особенности выявленной кистозной патологии молочной железы для определения форм с повышенной онкологической настороженностью. На данный момент для формирования групп онкологической настороженности наиболее приближенной к работе клинициста является классификация кист по Бергу, в которой более подробно рассматривается внутренняя структура выявленных кистозных образований и определяются показания не только к цитологическому, но и к гистологическому исследованию у групп, типы кист в которых имеют высокий риск озлокачествления. Стаття присвячена проблемам діагностики кістозної патології молочної залози у різні вікові періоди, включаючи дитячо-підлітковий вік. Проаналізовано різні варіанти класифікацій кістозних змін.Основним методом виявлення рідинного утворення у молочній залозі є ультразвукове дослідження, тоді як остаточна верифікація можлива після поглибленого лабораторного дослідження утворення (цитологічним, біохімічним і гістологічним методами). Лікувально-діагностична пункція кістозних утворень не впливає на подальше функціонування залозистої тканини і може застосовуватися в будь-якому віці. Активне санування кіст у дитячому віці зумовлено високою ймовірністю виникнення запального процесу на тлі наявної кістозної порожнини. В дорослому віці лікувально-діагностичні втручання мають діагностичний характер, а також застосовуються для нівелювання локального больового симптому, пов’язаного з перенапруженням кіст.Аналіз результатів здійснено на підставі огляду та лікування 22 381 пацієнток у віці від 8 до 72 років, які звернулися на прийом до спеціалізованого мамологічного відділення Федеральної державної автономної установи «Національний науково-практичний центр здоров’я дітей» МОЗ РФ за період з 2008 до 2015 р. За результатами інструментальних досліджень кістозні зміни виявлені у 12,1% із 6 126 оглянутих дітей і підлітків у віці від 8 до 17 років, а також у 49% із 16 255 обстежених пацієнток, старших за 18 років.Автори статті резюмують, що актуальна на сьогоднішній день Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду не відображає структурної особливості виявленої кістозної патології молочної залози для визначення форм із підвищеною онкологічною настороженістю. На даний момент для формування груп онконастороженості найбільш наближеною до роботи клініциста є класифікація кіст за Бергом, в якій більш детально розглядається внутрішня структура виявлених кістозних утворень і визначаються показання не тільки до цитологічного, але й до гістологічного дослідження в групах, типи кіст в яких мають високий ризик виникнення злоякісної пухлини. ООО "Трилист" 2017-04-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/101110 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 34 (2017); 77-83 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 34 (2017); 77-83 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 34 (2017); 77-83 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/101110/96319 Авторське право (c) 2017 М. Л. Травина, А. Г. Попов, С. А. Попов, Е. В. Куликова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/104823 2017-06-21T10:19:30Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Modern concept of prevention of tumor breast pathology Cовременная концепция профилактики опухолевой патологии молочной железы Сучасна концепція профілактики пухлинної патології молочної залози Вдовиченко, Ю. П. Потапов, В. А. фіброзно-кістозна мастопатія терапія профілактика раку молочної залози Епігалін Брест фиброзно-кистозная мастопатия терапия профилактика рака молочной железы Эпигалин Брест fibrocystic breast disease therapy prevention of breast cancer Epigalin Brest In the article the data on the genetic and molecular and epigenetic mechanisms of carcinogenesis, shows the evolution of phenotypic similarity benign hyperplastic processes of mammary glands and breast cancer (BC). With critical positions represented a modern strategy for the prevention and treatment of breast cancer, benign breast disease, conducted an analysis of a number of pharmacological efficacy of drugs for these purposes are disclosed benefits of targeted therapy with phytonutrients.From the standpoint of evidence-based discussion about onkoprotection properties mediating most of the major pathogenetic links hyperproliferation and tumor growth in mammary glands, fitocomposition Epigalin Brest, active ingredients which are natural dopamine agonist – Vitex agnus-castus extract usual and the two most famous fitoprotection targeted 3,3-Diindolymethane and epigallocatechin-3-gallate, as well as the possibility of using Epigalin Brest as multitargeted therapy benign breast disease and prevention of carcinogenesis in women at risk for breast cancer.It is concluded that Epigalin Brest is unique fitoresources as an additional component to the diet daily diet in order to maintain the normal state of function of cells and natural deterministic genetic mechanisms onkoprotection as in patients with benign breast disease, and in healthy women who want to make informed choices in relation to the safe the prevention of breast cancer, the risk of developing that over the life of each woman has. В статье систематизированы данные о генетико-молекулярных и эпигенетических механизмах канцерогенеза, показана схожесть фенотипической эволюции доброкачественных гиперпластических процессов молочных желез и рака молочной железы. С критических позиций представлена современная стратегия профилактики рака молочной железы и терапии фиброзно-кистозной мастопатии, проведен анализ фармакологической эффективности ряда лекарственных средств для этих целей, раскрыты преимущества таргетной терапии с использованием фитонутриентов.С позиций доказательной медицины обсуждается вопрос об онкопротекторных свойствах, опосредующих большинство основных патогенетических звеньев гиперпролиферации и опухолевого роста в молочных железах, фитокомпозиции Эпигалин Брест, активными компонентами которого являются природный агонист дофамина – экстракт прутняка обыкновенного и два наиболее известных таргетных фитоонкопротектора: 3,3-дииндолилметан и эпигаллокатехин-3-галлат. Кроме того, обсуждается возможность использования Эпигалин Брест в качестве мультитаргетной терапии фиброзно-кистозной мастопатии и профилактики канцерогенеза у женщин, входящих в группу риска развития рака молочной железы.Сделано заключение, что Эпигалин Брест является уникальным фитосредством в качестве дополнительного компонента к рациону повседневного питания с целью поддержания нормального состояния функции клеток и природных детерминированных генетических механизмов онкозащиты, как у пациенток с фиброзно-кистозной мастопатией, так и у здоровых женщин, желающих сделать осознанный выбор в отношении безопасной профилактики рака молочной железы, риск заболеть которым на протяжении жизни имеет каждая женщина. У статті систематизовано дані про генетико-молекулярні та епігенетичні механізми канцерогенезу, показана схожість фенотипової еволюції доброякісних гіперпластичних процесів молочних залоз і раку молочної залози. З критичних позицій представлена сучасна стратегія профілактики раку молочної залози і терапії фіброзно-кістозної мастопатії, проведений аналіз фармакологічної ефективності низки лікарських засобів з цією метою, розкриті переваги таргетної терапії з використанням фітонутрієнтів.З позицій доказової медицини обговорюється питання про онкопротекторні властивості, що опосередковують більшість основних патогенетичних ланок гіперпроліферації і пухлинного росту в молочних залозах, фітокомпозиції Епігалін Брест, активними компонентами якого є природний агоніст дофаміну – екстракт прутняка звичайного і два ьнайбільш відомих таргетних фітоонкопротектори: 3,3-дііндолілметан і епігаллокатехін-3-галлат, а також можливість використання Епігалін Брест як мультитаргетної терапії фіброзно-кістозної мастопатії і профілактики канцерогенезу в жінок, що входять до групи ризику розвитку раку молочної залози.Зроблено висновок, що Епігалін Брест є унікальним фітозасобом як додатковий компонент до раціону повсякденного харчування з метою підтримання нормального стану функції клітин та природних детермінованих генетичних механізмів онкозахисту, як у пацієнток із фіброзно-кістозною мастопатією, так і в здорових жінок, які бажають зробити свідомий вибір щодо безпечної профілактики раку молочної залози, ризик захворіти на який протягом життя має кожна жінка. ООО "Трилист" 2017-06-21 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/104823 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 35 (2017); 17-30 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 35 (2017); 17-30 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 35 (2017); 17-30 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/104823/99975 Авторське право (c) 2017 Ю. П. Вдовиченко, В. А. Потапов https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/110060 2017-09-14T01:52:21Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

The experience of ulipristal acetate using in patients with uterine leiomyoma Опыт применения улипристала ацетата у пациенток с лейомиомой матки Досвід застосування уліпристала ацетату в пацієнток із лейоміомою матки Сафонов, Р. А. Сафонова, И. Н. uterine myoma therapy ulipristal acetate миома матки терапия улипристала ацетат міома матки терапія уліпристала ацетат In the study of clinical experience of the use of ulipristal acetate (UPA) – a selective modulator of progesterone receptors – in women with symptomatic uterine leiomyoma, 65 women with a clinically significant tumor were treated. The drug was given to patients both as a drug monotherapy, and as a stage of complex treatment before surgery.The analysis of the effectiveness of therapy in terms of primary clinical results, the features of changes in the ultrasound pattern, as well as intraoperative features and the possibilities of restoring the reproductive function was held. Thus, with monotherapy was reduced the severity of clinical manifestations of abnormal metrorrhagia (in 63 of 65 women), was decreased the volume of nodes by 35.5 ± 9.8% on average, with a very slight decrease in their linear axial dimensions measured in perpendicular ultrasound sections (in an average of 10.13 ± 0.48%), as well as was tagged a reduction in 3D-PD indices of vascularization of the leiomyoma nodes and the degree of vascularization of nodes in ultrasound scanning in the color Doppler mapping mode. A persistent relapse-free effect of volume reduction and vascularization of the myoma node was noted during the first year of follow-up. Combined treatment in several cases had the effect of a «slippage» of the myomatous node with the transformation of the 2–3th type of growth into the 0–1 type, a significant decrease in intraoperative blood loss was noted in comparison with patients who had not received preoperative preparation of the UPA (120 ± 26 vs. 190 ± 33 ml, p <0.05), as well as facilitation of the surgical stage of node exudation provided that the pseudocapsule is correctly identified. The restoration of reproductive function in 6 patients with the possibility of urgent vaginal birth was noted.In the opinion of the authors of the article, to assess the effectiveness of preoperative preparation, it is inappropriate to do a control ultrasound study before the end of the 12-week course of the UPA. In addition, sonologists performing ultrasound monitoring of treatment should take into account the features of node measurement and specific changes in the endometrium associated with selective modulators of progesterone receptors. In general, the use of UPA opens up new opportunities and prospects for the management of patients with uterine leiomyoma in both monotherapy and multi-stage combined treatment. В рамках изучения клинического опыта применения улипристала ацетата (УПА) – селективного модулятора прогестероновых рецепторов – у пациенток с симптомной лейомиомой матки было пролечено 65 женщин с клинически значимой опухолью. Препарат назначался пациенткам как в качестве медикаментозной монотерапии, так и в виде этапа комплексного лечения перед хирургическим вмешательством.Проведен анализ эффективности терапии с точки зрения первичных клинических результатов, особенностей изменений ультразвуковой картины, а также интраоперационных особенностей и возможностей восстановления репродуктивной функции. Так, при монотерапии было выявлено снижение тяж ести клинических проявлений аномальных метроррагий (у 63 из 65 женщин), уменьшение объема узлов в среднем на 35,5 ± 9,8% при весьма незначительном уменьшении их линейных осевых размеров, измеренных в перпендикулярных УЗ срезах (в среднем на 10,13 ± 0,48%), а также снижение 3D-PD индексов васкуляризации узлов лейомиомы и степени васкуляризации узлов при УЗ сканировании в режиме цветового доплеровского картирования. Отмечен стойкий безрецидивный эффект уменьшения объема и васкуляризации узла миомы на протяжении первого года катамнестического наблюдения. При комбинированном лечении в нескольких наблюдениях имелся эффект «соскальзывания» миоматозного узла с трансформацией 2–3-го типа роста в 0–1-й тип, отмечено достоверное снижение интраоперационной кровопотери в сравнении с пациентками, не получавшими предоперационную подготовку УПА (120 ± 26 против 190 ± 33 мл, р < 0,05), а также облегчение хирургического этапа вылущивания узла при условии корректной идентификации его псевдокапсулы. Отмечено восстановление репродуктивной функции у 6 пациенток с возможностью срочных вагинальных родов.По мнению авторов статьи, для оценки эффективности проведенной предоперационной подготовки нецелесообразно делать контрольное УЗ исследование ранее окончания 12-недельного курса УПА. Кроме того, сонологи, осуществляющие УЗ мониторинг лечения, должны учитывать особенности измерения узлов и специфические изменения эндометрия, ассоциированные с селективными модуляторами прогестероновых рецепторов. В целом применение УПА открывает новые возможности и перспективы для ведения пациенток с лейомиомой матки как при монотерапии, так и при многоэтапном комбинированном лечении. В межах вивчення клінічного досвіду застосування уліпристала ацетату (УПА) – селективного модулятора прогестеронових рецепторів – у пацієнток із симптомною лейоміомою матки було проліковано 65 жінок із клінічно значущою пухлиною. Препарат призначався пацієнткам як медикаментозна монотерапія, так і у вигляді етапу комплексного лікування перед хірургічним втручанням.Проведено аналіз ефективності терапії з погляду первинних клінічних результатів, особливостей змін ультразвукової картини, а також інтраопераційних особливостей і можливостей відновлення репродуктивної функції. Так, при монотерапії було виявлено зниження тяжкості клінічних проявів аномальних метрорагій (у 63 з 65 жінок), зменшення об’єму вузлів у середньому на 35,5 ± 9,8% при досить незначному зменшенні їхніх лінійних осьових розмірів, виміряних в перпендикулярних УЗ зрізах (в середньому на 10,13 ± 0,48%), а також зниження 3D-PD індексів васкуляризації вузлів лейоміоми і ступеня васкуляризації вузлів при УЗ скануванні в режимі колірного доплерівського картування. Відзначено стійкий безрецидивний ефект зменшення об’єму і васкуляризації вузла міоми протягом першого року катамнестичного спостереження. При комбінованому лікуванні в декількох спостереженнях зафіксовано ефект «зісковзування» міоматозного вузла з трансформацією 2–3-го типу росту в 0–1-й тип, відзначено достовірне зниження інтраопераційної крововтрати в порівнянні з пацієнтками, які не отримували передопераційну підготовку УПА (120 ± 26 проти 190 ± 33 мл, р <0,05), а також полегшення хірургічного етапу вилущування вузла за умови коректної ідентифікації його псевдокапсули. Відзначено відновлення репродуктивної функції у 6 пацієнток з можливістю термінових вагінальних пологів.На думку авторів статті, для оцінки ефективності проведеної передопераційної підготовки недоцільно робити контрольне УЗ дослідження раніше закінчення 12-тижневого курсу УПА. Крім того, сонологи, які здійснюють УЗ моніторинг лікування, повинні враховувати особливості вимірювання вузлів і специфічні зміни ендометрія, асоційовані з селективними модуляторами прогестеронових рецепторів. В цілому застосування УПА відкриває нові можливості і перспективи для ведення пацієнток із лейоміомою матки як при монотерапії, так і при багатоетапному комбінованому лікуванні. ООО "Трилист" 2017-09-14 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/110060 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 36 (2017); 76-81 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 36 (2017); 76-81 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 36 (2017); 76-81 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/110060/105020 Авторське право (c) 2017 Р. А. Сафонов, И. Н. Сафонова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/110061 2017-09-14T01:52:21Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

New views on the treatment of uterine leiomyoma in women of reproductive age Новые взгляды на лечение лейомиомы матки у женщин репродуктивного возраста Нові погляди на лікування лейоміоми матки в жінок репродуктивного віку Корнацька, А. Г. Ревенько, О. О. Колесніченко, І. С. Флаксемберг, М. А. Обухова, Г. Ю. uterine leiomyoma infertility combined therapy лейомиома матки бесплодие комбинированная терапия лейоміома матки неплідність комбінована терапія Uterine leiomyoma is the most common reproductive system disease in women of fertile age, which takes the leading place in frequency among tumors of the female sexual sphere. It is diagnosed in 20–70% of women of reproductive age. The uterine leiomyoma is still often treated surgically, and is the most common cause of hysterectomies.The article examines the issues of increasing the effectiveness of treatment of uterine leiomyoma and its complications in women of reproductive age by using combined methods of conservative treatment. The results of examination and treatment of 55 patients aged 27–45 with different forms of leiomyoma are presented: intramural nodes (18–32.7%), intramuralsubserous (21–38.3%) and intramural-submucous (16–29.0%). The size of the dominant node varied from 4.5 to 12 cm. Clinical manifestations of leiomyoma was hyperpolimenorrhea (82.3%), lower abdominal pain (34.7%), frequent urination (15%). Also, 86% of women suffered from a decrease in hemoglobin in the blood.In respect of all patients, organ-preserving surgical treatment was planned in connection with the desire of women to giving birth to a child. Patients took ulipristal acetate in a continuous regimen of 5 mg per day and indole-3-carbinol with epigallocatechin-3-gallate 1 tablet 2 times a day for 12 weeks. Women with anemia concurrently with this basic therapy took iron preparations inside.43 (78.3%) women had amenorrhea since the beginning of treatment within a month. The mean decrease in the size of the uterus was 40.7%. After the end of treatment, 49 (89.0%) patients successfully underwent conservative myomectomy, and in 6 (11.0%) patients after the termination of treatment surgical intervention was avoided. During the year after the termination of the course of treatment 13 women became pregnant.In using the combination therapy with ulipristal acetate in combination with indole-3-carbinol and epigallocatechin-3-gallate for 3 months the hemoglobin level was normalized, and the size of the leiomyoma was decreased, which is important for the safe operation. This therapy is a method of choice for the treatment of young women, who intend to exercise their reproductive function. Лейомиома матки – наиболее распространенное заболевание репродуктивной системы у женщин фертильного возраста, которое занимает ведущее место по частоте среди опухолей женской половой сферы. Ее диагностируют у 20–70% женщин репродуктивного возраста. Лейомиома матки до сих пор часто лечится хирургическим путем и является наиболее частой причиной гистерэктомий.Статья рассматривает вопросы повышения эффективности лечения лейомиомы матки и ее осложнений у женщин репродуктивного возраста путем применения комбинированных методов консервативного лечения. Представлены результаты обследования и лечения 55 больных в возрасте 27–45 лет с различными формами лейомиомы: интрамуральными узлами (18–32,7%), интрамурально-субсерозными (21–38,3%) и интрамурально-субмукозными (16–29,0%). Размер доминантного узла варьировался от 4,5 до 12 см. Клинически проявлениями лейомиомы были: гиперполименорея (82,3%), боли внизу живота (34,7%), частое мочеиспускание (15%). Также 86% женщин страдали снижением уровня гемоглобина в крови.В отношении всех пациенток было запланировано органосохраняющее хирургическое лечение в связи с желанием женщин в дальнейшем родить ребенка. Пациентки принимали улипристала ацетат в непрерывном режиме по 5 мг в сутки и индол-3-карбинол с эпигаллокатехин-3-галлатом по 1 таблетке 2 раза в сутки в течение 12 недель.Женщины с анемией одновременно с указанной основной терапией принимали внутрь препараты железа.У 43 (78,3%) женщин с момента начала лечения в течение месяца наступила аменорея. Среднее значение уменьшения размеров матки составило 40,7%. После окончания лечения 49 (89,0%) пациенткам была успешно проведена консервативная миомэктомия, у 6 (11,0%) пациенток удалось избежать хирургического вмешательства. В течение года после окончания курса лечения забеременели 13 женщин.При применении комбинированной терапии улипристала ацетатом в сочетании с индол-3-карбинолом и эпигаллокатехин-3-галлатом в течение 3 месяцев была достигнута нормализация уровня гемоглобина и уменьшение размеров миомы у большинства пациенток, что является важным для безопасного выполнения операции. Упомянутая терапия является методом выбора для лечения молодых женщин, которые в будущем намерены осуществить свою репродуктивную функцию. Лейоміома матки – найбільш розповсюджене захворювання репродуктивної системи в жінок фертильного віку, яке займає провідне місце за частотою серед пухлин жіночої статевої сфери. Її діагностують у 20–70% жінок репродуктивного віку. Лейоміома матки досі часто лікується хірургічним шляхом і є найчастішою причиною гістеректомій.Стаття розглядає питання підвищення ефективності лікування лейоміоми матки та її ускладнень у жінок репродуктивного віку шляхом застосування комбінованих методів консервативного лікування. Представлено результати обстеження та лікування 55 хворих віком 27–45 років з різними формами лейоміоми: інтрамуральними вузлами (18–32,7%), інтрамурально-субсерозними (21–38,3%) та інтрамурально-субмукозними (16–29,0%). Розмір домінантного вузла варіювався від 4,5 до 12 см. Клінічно проявами лейоміоми були: гіперполіменорея (82,3%), болі внизу живота (34,7%), часте сечовипускання (15%). Також 86% жінок страждали на зниження рівня гемоглобіну в крові.Стосовно всіх пацієнток було заплановано органозберігаюче хірургічне лікування у зв’язку з бажанням жінок в подальшому народити дитину. Пацієнтки приймали уліпристала ацетат у безперервному режимі по 5 мг на добу та індол-3-карбінол із епігаллокатехін-3-галатом по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 12 тижнів. Жінки з анемією одночасно із зазначеною основною терапією приймали перорально препарати заліза.У 43 (78,3%) жінок з моменту початку лікування протягом місяця настала аменорея. Середнє значення зменшення розмірів матки склало 40,7%. Після закінчення лікування 49 (89,0%) пацієнткам було успішно проведено консервативну міомектомію, у 6 (11,0%) пацієнток вдалося уникнути хірургічного втручання. Протягом року після закінчення курсу лікування завагітніло 13 жінок.При застосуванні комбінованої терапії уліпристала ацетатом у поєднанні з індол-3-карбінолом та епігаллокатехін-3-галатом протягом 3 місяців було досягнуто нормалізації рівня гемоглобіну та зменшення розмірів лейоміоми у більшості пацієнток, що є важливим для безпечного виконання операції. Згадана терапія є методом вибору для лікування молодих жінок, які в майбутньому мають намір здійснити свою репродуктивну функцію. ООО "Трилист" 2017-09-14 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/110061 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 36 (2017); 82-85 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 36 (2017); 82-85 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 36 (2017); 82-85 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/110061/105021 Авторське право (c) 2017 А. Г. Корнацька, О. О. Ревенько, І. С. Колесніченко, М. А. Флаксемберг, Г. Ю. Обухова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/110062 2017-09-14T01:52:21Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Possibilities for therapy of a comorbidity of uterine myoma and benign breast dysplasias Возможности терапии сочетания миомы матки и доброкачественных дисплазий молочных желез Можливості терапії поєднання міоми матки і доброякісних дисплазій молочних залоз Радзинский, В. Е. Ордиянц, И. М. Масленникова, М. Н. Павлова, Е. А. Карданова, В. В. benign breast dysplasia uterine myoma доброкачественная дисплазия молочных желез миома матки доброякісна дисплазія молочних залоз міома матки Objective. To improve the reproductive health of women with benign breast dysplasia (BBD) and uterine myoma, by elaborating a differentiated approach to preventing and treating comorbid diseases.Subject and methods. The investigation included 175 women with concomitant genital diseases and BBD who were treated at the Gynecology Unit of the City Clinical Hospital No. 12, Moscow. The results of their examination and differentiated treatment for comorbid diseases of the uterus and breast were analyzed.Results. The altered ratio of steroid hormone levels as absolute or relative hyperestrogenemia underlies the pathogenesis of BBD in women with uterine myoma. The elaborated differentiated approach allows quality of life to be improved of 43.4% of patients with combined diseases of the mammary glands and genitals, to reduce the progression and recurrence of BBD in patients with uterine myoma from 36.7 to 15.9%.Conclusion. The findings strongly suggest that the women of this category must form a special follow-up gynecological group and their treatment must be a preventive measure against the progression and recurrence of BBD. Цель исследования. Улучшить репродуктивное здоровье женщин с доброкачественной дисплазией молочных желез (ДДМЖ) и миомой матки на основе разработки дифференцированного подхода к профилактике и лечению сочетанных заболеваний.Материал и методы. В исследование были включены 175 женщин с сочетанными заболеваниями гениталий и ДДМЖ, находившихся на лечении в гинекологическом отделении городской клинической больницы №12 г. Москвы. Был проведен анализ результатов обследования и дифференцированное лечение сочетанных заболеваний матки и молочных желез.Результаты исследования. В основе патогенеза ДДМЖ у женщин с миомой матки лежит изменение соотношения уровня стероидных гормонов в виде абсолютной или относительной гиперэстрогении. Разработанный дифференцированный подход позволяет улучшить качество жизни 43,4% пациенток с сочетанными заболеваниями молочних желез и гениталий, уменьшить прогрессирование и рецидивирование ДДМЖ у больных с миомой матки с 36,7 до 15,9%.Заключение. Полученные данные убедительно свидетельствуют о том, что женщины данной категории должны составлять особую группу диспансерного наблюдения гинекологом, а их лечение должно быть профилактическим мероприятием в отношении прогрессирования и рецидивирования ДДМЖ. Мета дослідження. Поліпшити репродуктивне здоров’я жінок із доброякісною дисплазією молочних залоз (ДДМЗ) і міомою матки на основі розробки диференційованого підходу до профілактики та лікування поєднаних захворювань.Матеріал і методи. У дослідження були включені 175 жінок із поєднаними захворюваннями геніталій і ДДМЗ, які перебували на лікуванні в гінекологічному відділенні міської клінічної лікарні №12 м. Москви. Був проведений аналіз результатів обстеження та диференційоване лікування поєднаних захворювань матки і молочних залоз.Результати дослідження. В основі патогенезу ДДМЗ у жінок із міомою матки лежить зміна співвідношення рівня стероїдних гормонів у вигляді абсолютної або відносної гіперестрогенії. Розроблений диференційований підхід дозволяє поліпшити якість життя 43,4% пацієнток із поєднаними захворюваннями молочних залоз і геніталій, зменшити прогресування і рецидивування ДДМЗ у хворих із міомою матки з 36,7 до 15,9%.Висновок. Отримані дані переконливо свідчать про те, що жінки даної категорії повинні становити особливу групу диспансерного спостереження гінекологом, а їхнє лікування має бути профілактичним заходом стосовно прогресування і рецидивування ДДМЗ. ООО "Трилист" 2017-09-14 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/110062 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 36 (2017); 86-89 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 36 (2017); 86-89 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 36 (2017); 86-89 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/110062/105022 Авторське право (c) 2017 В. Е. Радзинский, И. М. Ордиянц, М. Н. Масленникова, Е. А. Павлова, В. В. Карданова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/119837 2017-12-28T06:09:47Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Symptomatic uterine fibroids – targeted pharmacotherapy Consensus of an expert meeting Симптоматическая миома матки: целевая медикаментозная терапия Консенсусная позиция экспертной встречи Симптоматична міома матки: цільова медикаментозна терапія Консенсусна позиція експертної зустрічі Römer, T. Doubek, K. Foth, D. лейомиома матки целевая терапия алгоритм лечения улипристала ацетат УПА лейоміома матки цільова терапія алгоритм лікування уліпристала ацетат УПА uterine fibroid targeted pharmacotherapy treatment algorithm ulipristal acetate UPA On 14 December 2016, independent and hospital-based gynaecologists gathered in Frankfurt am Main for an expert meeting with a view to developing a consensus paper on the treatment of uterine fibroids (leiomyomas) in gynaecological practice. Attention was paid in particular to the new aspects of targeted pharmacotherapy.The experts reached consensus on the requisite diagnostic examinations, and devised an algorithm for managing symptomatic uterine fibroids in premenopausal and perimenopausal women. The central decision in the treatment algorithm is the question whether there is a desire to preserve the uterus. Prior to performing hysterectomy in an anaemic patient not wanting to preserve the uterus, preoperative treatment with UPA is worthwhile. If there is an indication for surgery combined with the desire to preserve the uterus, it is necessary to consider from the surgeon’s perspective, how useful it would be to undertake preoperative treatment with UPA. In particular, this applies to hysteroscopic resection. Preoperative treatment may also be worthwhile prior to laparoscopy and laparotomy procedures if there are large or multiple fibroids as per FIGO 2.In case of secondary anaemia or fibroids in an unfavourable location, especially in patients who wish to have children, e.g. close to the tubes or cervix, preoperative pharmacological treatment with UPA may also be indicated. The surgery can thus be optimised and in patients wishing to have children it will prove less detrimental.In general, in the management of fibroids, it is preferable to take a causal approach early on by employing targeted pharmacological treatments. Combined oral contraceptives, progestins and LNG-IUS therefore are not advantageous in such a situation. Flexible interval therapy with UPA, ideally beginning with two 12-week courses of treatment separated by a treatment-free interval of approximately two months, offers an alternative to surgical and interventional radiological procedures.As experts says, the use of targeted, long-term pharmacological treatments can help reduce the need for surgery on uterine fibroids and also lower the number of hysterectomies, in particular, and in the long term improve patient quality of life. 14 декабря 2016 во Франкфурте-на-Майне состоялась экспертная встреча гинекологов, ведущих практику самостоятельно или в клиниках. Целью встречи была разработка консенсусного документа по лечению миомы (лейомиомы) матки в гинекологической практике. Особое внимание было уделено новым аспектам целевой медикаментозной терапии.Эксперты пришли к общему выводу насчет необходимых диагностических исследований и разработали алгоритм лечения симптоматической миомы матки у пременопаузальных и перименопаузальных женщин. Основным решением в алгоритме лечения является вопрос, хочет ли пациентка сохранить матку. Перед проведением гистерэктомии у пациенток с анемией, которые не хотят сохранить матку, целесообразно предоперационное лечение улипристала ацетатом (УПА). При наличии показаний к хирургическому вмешательству в сочетании с желанием сохранить матку необходимо решить с точки зрения хирурга, насколько результативным будет предоперационное лечение УПА. В частности это касается проведения гистероскопической резекции. Предоперационное лечение также может быть целесообразным перед проведением лапароскопии и лапаротомии при наличии больших или многочисленных узлов согласно классификации FIGO.В случае вторичной анемии или неблагоприятного расположения узлов, например, вблизи маточных труб или шейки матки, в частности у пациенток, которые хотят сохранить репродуктивную функцию, также может быть показано предоперационное медикаментозное лечение УПА. Таким образом можно оптимизировать хирургическое вмешательство, а у пациенток, которые хотят иметь детей, процедура будет иметь меньшее негативное влияние.В целом в лечении миомы желательно отдавать предпочтение причинному подходу от самого начала целевой медикаментозной терапии. Поэтому КОК, прогестины и ЛНГ-ВМС нецелесообразны в этой ситуации. Гибкая интервальная терапия с применением УПА, которую желательно начинать двумя 12-недельными курсами лечения, разделенными интервалом без лечения продолжительностью примерно 2 месяца, является альтернативой хирургическим и интервенционным рентгенологическим методикам.Как отметили эксперты, применение целевой долгосрочной медикаментозной терапии может помочь уменьшить необходимость в хирургическом вмешательстве по поводу миомы матки, снизить количество гистерэктомий, а также улучшить качество жизни пациентки в долгосрочной перспективе. 14 грудня 2016 р. у Франкфурті-на-Майні відбулася експертна зустріч гінекологів, які ведуть практику самостійно або в клініках. Метою зустрічі була розробка консенсусного документа щодо лікування міоми (лейоміоми) матки в гінекологічній практиці. Особливу увагу було приділено новим аспектам цільової медикаментозної терапії.Експерти дійшли спільного висновку щодо необхідних діагностичних досліджень та розробили алгоритм лікування симптоматичної міоми матки у пременопаузальних та перименопаузальних жінок. Основним рішенням в алгоритмі лікування є питання, чи хоче пацієнтка зберегти матку. Перед проведенням гістеректомії в пацієнток із анемією, які не хочуть зберегти матку, доцільним є передопераційне лікування уліпристала ацетатом (УПА). За наявності показань до хірургічного втручання в поєднанні з бажанням зберегти матку необхідно вирішити з точки зору хірурга, наскільки результативним буде передопераційне лікування УПА. Зокрема це стосується проведення гістероскопічної резекції. Передопераційне лікування також може бути доцільним перед проведенням лапароскопії та лапаротомії за наявності великих або численних вузлів згідно з класифікацією FIGO.У випадку вторинної анемії або несприятливого розташування вузлів, наприклад, поблизу маткових труб або шийки матки, зокрема в пацієнток, які хочуть зберегти репродуктивну функцію, також може бути показане передопераційне медикаментозне лікування УПА. Таким чином можна оптимізувати хірургічне втручання, а в пацієнток, які хочуть мати дітей, процедура матиме менший негативний вплив.Загалом у лікуванні міоми бажано віддавати перевагу причинному підходу від самого початку цільової медикаментозної терапії. Тому КОК, прогестини та ЛНГ-ВМС не є доцільними в цій ситуації. Гнучка інтервальна терапія із застосуванням УПА, яку бажано починати двома 12-тижневими курсами лікування, розділеними інтервалом без лікування тривалістю приблизно 2 місяці, є альтернативою хірургічним та інтервенційним рентгенологічним методикам.Як відзначили експерти, застосування цільової довгострокової медикаментозної терапії може допомогти зменшити необхідність у хірургічному втручанні з приводу міоми матки, знизити кількість гістеректомій, а також покращити якість життя пацієнтки у довгостроковій перспективі. ООО "Трилист" 2017-12-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/119837 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 38 (2017); 35-41 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 38 (2017); 35-41 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 38 (2017); 35-41 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/119837/114524 Авторське право (c) 2017 T. Römer, K. Doubek, D. Foth https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128282 2018-04-10T14:50:41Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Correction of hormonal imbalance in patients with diffuse forms of mastopathy – the basis of pathogenetic therapy and oncoprophylaxis Коррекция гормонального дисбаланса у пациенток с диффузными формами мастопатии – основа патогенетической терапии и онкопрофилактики Корекція гормонального дисбалансу в пацієнток із дифузними формами мастопатії – основа патогенетичної терапії й онкопрофілактики Косей, Н. В. breast cancer fibro-cystic disease progesterone Progestogel рак молочной железы фиброзно-кистозная болезнь прогестерон Прожестожель рак молочної залози фіброзно-кістозна хвороба прогестерон Прожестожель The physiological processes of cell division occurring in the tissues of the non-invading mammary gland (MG) are a response to the cyclic changes in the level of estrogens and progesterone released by the ovaries. Violation of the balance between estrogen and progesterone in women of reproductive age can cause dyshormonal hyperplasia of the mammary gland (DHMG). The cyclic form of mastalgia is dangerous not only for its manifestations, but also for the existence of a proven connection with an increased risk of breast cancer (BC).In particular, in a large cohort study in France, it was shown that women who had suffered from cyclic mastalgia for more than 3 years and who had not received treatment had a 5-fold increased risk of breast cancer compared to women who did not have it. In 2016, a meta-analysis of the numerous studies was confirmed that the use of estrogen with micronized progesterone is associated with a lower risk of breast cancer compared with synthetic progestogens. It has been established that progesterone deficiency creates conditions for uncontrolled proliferation in MG tissues and promotes the development of Fibro-cystic disease (FCD).The use of transdermal gel progesterone allows you to balance the excess effects of estrogens on MG, primarily eliminating the excess permeability of tissue capillaries, the mitotic activity of milk duct cells and the painful stretching of the MG tissue. Studies have shown that when using a gel with progesterone (Progestogel®), there is a decrease in mitotic activity in normal cells of the lobular epithelium of the MF. The antiproliferative effect of the Progestogel® is realized when it is used in a continuous mode – every day of the cycle, including the days of menstruation.A retrospective study of the effectiveness of the use of Progestogel® in monotherapy with FCD showed that against a background of local therapy with gel with progesterone there was a statistically significant decrease and disappearance of mastalgia, mastodynia, decrease average size and number of cysts. Progestogel® with course treatment reduces the mammographic density of MG, which is also considered as an independent and extremely significant risk factor for breast cancer. The local application of the gel with progesterone makes it possible to avoid many unnecessary surgical operations to remove cysts. Физиологические процессы клеточного деления, происходящие в тканях нелактирующей МЖ, являются ответом на циклические изменения уровня эстрогенов и прогестерона, выделяемых яичниками. Нарушение баланса между эстрогенами и прогестероном у женщин репродуктивного возраста может стать причиной дисгормональных гиперплазий МЖ (ДГМЖ). Циклическая форма масталгии опасна не только своими проявлениями, но и наличием доказанной связи с повышенным риском рака МЖ (РМЖ).В частности, в крупном когортном исследовании, проведенном во Франции, было показано, что у женщин, страдавших от циклической масталгии более 3 лет и не получавших лечения, риск РМЖ был повышен в 5 раз по сравнению с женщинами, ее не имевшими. В 2016 году мета-анализ ряда публикаций подтвердил, что использование эстрогеновс микронизированным прогестероном ассоциировано с более низким риском РМЖ по сравнению с синтетическими прогестагенами. Установлено, что дефицит прогестерона создает условия для неконтролируемой пролиферации в тканях МЖ и способствует развитию фиброзно-кистозной болезни (ФКБ).Применение трансдермального геля прогестерона позволяет сбалансировать избыточные эффекты эстрогенов в отношении МЖ, в первую очередь устраняя избыточную проницаемость тканевых капилляров, митотическую активность клеток млечных протоков и болезненное растяжение ткани МЖ. Исследования показали, что при применении геля с прогестероном (Прожестожель®) отмечается снижение митотической активности в нормальных клетках долькового эпителия МЖ. Антипролиферативное действие геля Прожестожель® реализуется при его использовании в непрерывном режиме – каждый день цикла, включая дни менструации.Ретроспективное исследование эффективности применения геля Прожестожель® в режиме монотерапии при ФКБ показало, что на фоне местной терапии гелем с прогестероном наблюдалось статистически значимое снижение и исчезновение масталгии, мастодинии, уменьшение среднего размера и числа кист. Прожестожель® при курсовом лечении снижает маммографическую плотность МЖ, которая также рассматривается в качестве самостоятельного и крайне значимого фактора риска РМЖ. Локальное применение геля с прогестероном дает возможность избежать многих ненужных хирургических операций по удалению кист. Фізіологічні процеси клітинного ділення, що відбуваються в тканинах нелактуючих молочних залоз (МЗ), є відповіддю на циклічні зміни рівня естрогенів і прогестерону, які виділяються яєчниками. Порушення балансу між естрогенами і прогестероном в жінок репродуктивного віку може стати причиною дисгормональних гіперплазій МЗ (ДГМЗ).Циклічна форма масталгії небезпечна не тільки своїми проявами, а й наявністю доведеного зв’язку з підвищеним ризиком раку МЗ (РМЗ).Зокрема, у великому когортному дослідженні, проведеному у Франції, було показано, що в жінок, які страждали на циклічну масталгію понад 3 роки і не отримували лікування, ризик РМЗ був підвищений в 5 разів у порівнянні з жінками, які її не мали. У 2016 році мета-аналіз низки публікацій підтвердив, що використання естрогенів з мікронізованим прогестероном асоційоване з меншим ризиком РМЗ у порівнянні з синтетичними прогестагенами. Встановлено, що дефіцит прогестерону створює умови для неконтрольованої проліферації в тканинах МЗ та сприяє розвитку фіброзно-кістозної хвороби (ФКХ).Застосування трансдермального гелю прогестерону дозволяє збалансувати надлишкові ефекти естрогенів щодо МЗ, в першу чергу усуваючи надмірну проникність тканинних капілярів, мітотичну активність клітин молочних проток і болісне розтягання тканини МЗ. Дослідження показали, що при застосуванні гелю з прогестероном (Прожестожель®) відзначається зниження мітотичної активності в нормальних клітинах часточкового епітелію МЗ. Антипроліферативна дія гелю Прожестожель® реалізується при його використанні в безперервному режимі – кожен день циклу, включаючи дні менструації.Ретроспективне дослідження ефективності застосування гелю Прожестожель® в режимі монотерапії при ФКХ показало, що на тлі місцевої терапії гелем з прогестероном спостерігалося статистично значуще зниження і зникнення масталгії, мастодинії, зменшення середнього розміру і кількості кіст. Прожестожель® при курсовому лікуванні знижує мамографічну щільність МЗ, яка також розглядається як самостійний і вкрай значущий чинник ризику розвитку РМЗ. Локальне застосування гелю з прогестероном дає можливість уникнути багатьох непотрібних хірургічних операцій з видалення кіст. ООО "Трилист" 2018-02-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/128282 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 39 (2018); 8-14 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 39 (2018); 8-14 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 39 (2018); 8-14 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/128282/123326 Авторське право (c) 2018 Н. В. Косей https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128286 2018-04-10T14:50:41Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Modern methods of treatment of cervix inflammatory diseases in women of reproductive age. Literature review Современные методы лечения воспалительных заболеваний шейки матки у женщин репродуктивного возраста. Обзор литературы Сучасні методи лікування запальних захворювань шийки матки в жінок репродуктивного віку. Огляд літератури Дубчак, А. Е. Милевский, А. В. цервіцит ектопія та ерозія шийки матки етіологія та патогенез запалення бензидаміна гідрохлорид Тантум Роза ніфуратель Макмірор Комплекс цервицит эктопия и эрозия шейки матки этиология и патогенез воспаления бензидамина гидрохлорид Тантум Роза нифуратель Макмирор Комплекс cervicitis ectopia and erosion of the cervix etiology and pathogenesis of inflammation benzidamine hydrochloride Tantum Rosa Nifuratel Macmiror Complex The article describes contemporary views on the problem of inflammatory diseases of the cervix uterus – cervicitis with the presence of ectopia, erosion, ectropion or without them. The emphasis is placed on the fact that the development of the disease occurs due to two reasons: the persistent action (persistence) of the pathogen – the etiology of inflammation; increased concentration of proinflammatory cytokines – tumor necrosis factor and interleukin-1 – pathogenesis of inflammation. Cytokine-induced activation and output of leukocytes from the vascular bed leads to tissue damage, the development of clinical manifestations of inflammation, promotes chronization of the process and the occurrence of relapses. Therefore, rational treatment of inflammatory diseases of the cervix must be comprehensive and include an etiotropic and pathogenetic component.When choosing etiotropic therapy, it is necessary to take into account the increasing resistance of pathogens to major activated heric remedies. In this case, resistance to nitrofuran occurs very rarely. Nifuratel (Macmiror Complex) is a nitrofuran of the last generation, the only preparation of this group for local application in gynecology, has a pronounced bactericidal effect against a wide range of pathogens (bacteria, mushrooms, protozoa) and provides a reliable eradication of microorganisms. In the Macmiror Complex vaginal cream, the expressed bactericidal effect of nifuratel is combined with high fluidity and pronounced adhesive properties of the carbomeric basis of the cream, which provides a reliable coating of the cervix and a high concentration of the active substance in the focal point of the lesion.Benzodiamine hydrochloride (Tantum RosaR) is the only local non-steroidal anti-inflammatory agent in gynecology, which provides powerful suppression of the synthesis of proinflammatory cytokines, the tumor necrosis factor and interleukin-1, at the very earliest stages, as the recommended pathogenetic therapy of inflammation. Thus, the combination therapy of Macmiror Complex vaginal cream (nifuratel) and Tantum RosaR (benzidamine hydrochloride) has a comprehensive effect on the etiology and pathogenesis of the disease, provides a compelling clinical recovery and prevent relapse in inflammatory diseases of the cervix. В статье описаны современные взгляды на проблему воспалительных заболеваний шейки матки – цервицита с наличием эктопии, эрозии, эктропиона или без них. Сделан акцент на том, что развитие заболевания происходит вследствие двух причин: постоянное действие (персистенция) возбудителя – этиология воспаления; повышенная концентрация провоспалительных цитокинов – фактора некроза опухоли и интерлейкина-1 – патогенез воспаления. Цитокин-индуцированная активация и выход лейкоцитов из сосудистого русла приводит к повреждению тканей, развитию клинических проявлений воспаления, способствует хронизации процесса и возникновению рецидивов. Поэтому рациональная терапия воспалительных заболеваний шейки матки должна быть комплексной и включать в себя этиотропный и патогенетический компонент.При выборе этиотропной терапии следует учитывать возрастающую устойчивость возбудителей к основным актимикробным препаратам. При этом резистентность к нитрофуранам возникает крайне редко. Нифуратель (Макмирор Комплекс) – нитрофуран последнего поколения, единственный препарат данной группы для местного применения в гинекологии, обладает выраженным бактерицидным эффектом против широкого спектра возбудителей (бактерии, грибы, простейшие) и обеспечивает надежную эрадикацию микроорганизмов. В препарате Макмирор Комплекс в виде вагинального крема выраженный бактерицидный эффект нифурателя сочетается с высокой текучестью и выраженными адгезивными свойствами карбомерной основы крема, что обеспечивает надежное покрытие шейки матки и высокую концентрацию действующего вещества в очаге поражения.В качестве патогенетической терапии воспаления рекомендован бензидамина гидрохлорид (Тантум РозаR) – единственное местное нестероидное противовоспалительное средство в гинекологии, которое обеспечивает мощное угнетение синтеза провоспалительных цитокинов – фактора некроза опухоли и интерлейкина-1 – уже на самых ранних этапах. Таким образом, комбинированная терапия Макмирор Комплекс вагинальный крем (нифуратель) и Тантум РозаR (бензидамина гидрохлорид) осуществляет комплексное влияние на этиологию и патогенез заболевания, обеспечивает убедительное клиническое выздоровление и предупреждение рецидивов при воспалительных заболеваниях шейки матки. У статті описані сучасні погляди на проблему інфекційних захворювань шийки матки – цервіциту з наявністю ектопії, ерозії, ектропіону або без них. Зроблено акцент на тому, що розвиток захворювання відбувається внаслідок двох причин: постійна дія (персистенція) збудника – етіологія запалення; підвищена концентрація прозапальних цитокінів – фактора некрозу пухлини та інтерлейкіну-1 – патогенез запалення. Цитокин-індукована активація і вихід лейкоцитів із судинного русла призводить до пошкодження тканин, розвитку клінічних проявів запалення, сприяє хронізації процесу і виникненню рецидивів. Тому раціональна терапія запальних захворювань шийки матки повинна бути комплексною і включати в себе етіотропний і патогенетичний компонент.Під час вибору етіотропної терапії слід враховувати зростаючу стійкість збудників до основних актимікробних препаратів. При цьому резистентність до нітрофуранів виникає вкрай рідко. Ніфуратель (Макмірор Комплекс) – нітрофуран останнього покоління, єдиний препарат даної групи для місцевого застосування в гінекології, має виражений бактерицидний ефект проти широкого спектру збудників (бактерій, грибів, найпростіших) і забезпечує надійну ерадикацію мікроорганізмів. В препараті Макмірор Комплекс у вигляді вагінального крему виражений бактерицидний ефект ніфурателя поєднується з високою текучістю та вираженими адгезивними властивостями карбомірної основи крему, що забезпечує надійне покриття шийки матки і високу концентрацію діючої речовини в осередку ушкодження.Як патогенетична терапія запалення рекомендований бензидаміна гідрохлорид (Тантум РозаR) – єдиний місцевий нестероїдний протизапальний засіб у гінекології, який забезпечує потужне пригнічення синтезу прозапальних цитокінів – фактора некрозу пухлини та інтерлейкіну-1 – вже на ранніх стадіях. Таким чином, комбінована терапія Макмірор Комплекс вагінальний крем (ніфуратель) і Тантум РозаR (бензидаміна гідрохлорид) чинить комплексний вплив на етіологію та патогенез захворювання, забезпечує переконливе клінічне одужання та попередження рецидивів при запальних захворюваннях шийки матки. ООО "Трилист" 2018-02-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/128286 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 39 (2018); 16-20 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 39 (2018); 16-20 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 39 (2018); 16-20 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/128286/123328 Авторське право (c) 2018 А. Е. Дубчак, А. В. Милевский https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/131186 2018-05-16T08:17:14Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Breast cancer and pregnancy Рак молочной железы и беременность Рак молочної залози і вагітність Татарчук, Т. Ф Поминчук, Д. В. Шулига-Недайхлебова, О. В. breast cancer BC pregnancy treatment of breast cancer in pregnant women diagnosis of breast cancer in pregnant women рак молочной железы РМЖ беременность лечение РМЖ у беременных диагностика РМЖ у беременных рак молочної залози РМЗ вагітність лікування РМЗ у вагітних діагностика РМЗ у вагітних Actuality. Today, the urgency of the problem of breast cancer (breast cancer) can not be said much. The steady increase in the incidence among the female population around the world and the figures are self-evident. In particular, in Ukraine more than 15 thousand new cases of breast cancer are recorded annually. The percentage of breast cancer in pregnant women ranges from 8 to 15% of cases in different countries of Europe.Diagnosis of breast cancer in pregnant women has a number of difficulties in terms of visualization. First of all, it is connected with morphological and structural changes in the breast tissue during pregnancy and lactation. A number of changes in palpation in pregnant and lactating women can be mistakenly regarded by clinicians as tumor formations and, more dangerously, it can happen the other way around when a woman complains of a clear compaction with specific symptoms, and the clinician neglects it and recommends observation without sending it to additional research. Safe and most informative methods of examination are ultrasound of the mammary glands in combination with a biopsy.Treatment of breast cancer in pregnant and lactating women is a rather complex and not fully understood issue.There are three main tactical concepts for the treatment of breast cancer in pregnant women:1) the concept of fetal preservation – is aimed at eliminating any risks to the fetus, treatment of breast cancer is postponed until the natural end of pregnancy;2) the concept of saving the mother – the immediate termination of pregnancy (abortion, cesarean section, removal of the uterus with appendages) and the beginning of breast cancer treatment;3) compromise concept – breast cancer is treated without interruption of pregnancy, as well as in its absence, with the exception of chemotherapy (not performed in the I trimester of pregnancy), radiation therapy , endocrine and targeted therapy (excluded throughout pregnancy).The most justified and taking into account the interests of all parties to date is a compromise concept, on the basis of which it can be said that the presence of breast cancer in the first trimester of pregnancy in the early stages of the disease can be accompanied by a surgical stage of treatment, and the planning of chemotherapy should be transferred to II and III trimesters. If the patient is diagnosed with stage III–IV disease, premature termination of pregnancy with subsequent complex treatment of breast cancer according to generally accepted standards will be optimal. Treatment of pregnant women in the II and III trimesters can be accompanied by both radical surgery and chemotherapy. Conduction of radiation therapy is not recommended at any term of pregnancy and is recommended in the postpartum period. Актуальность. Сегодня об актуальности проблемы рака молочной железы (РМЖ) много говорить не приходится. Неуклонный рост заболеваемости среди женского населения по всему миру и цифры свидетельствуют сами за себя. В частности, в Украине ежегодно фиксируется более 15 тыс. новых случаев РМЖ. Частота РМЖ у беременных составляет от 8 до 15% случаев в разных странах Европы.Диагностика РМЖ у беременных имеет ряд сложностей в плане визуализации. Прежде всего, это связано с морфологическими и структурными изменениями в ткани молочной железы во время беременности и лактации. Ряд изменений при пальпации у беременных и кормящих могут быть ошибочно расценены клиницистами как опухолевые образования и, что более опасно, может произойти наоборот, когда женщина предъявляет жалобы на четкое уплотнение с конкретными симптомами, а клиницист пренебрегает этим и рекомендует наблюдение, не отправляя ее на дополнительные исследования. Безопасными и наиболее информативными методами обследования являются УЗИ молочных желез в сочетании с биопсией.Лечение РМЖ у беременных и кормящих – достаточно сложный и не до конца изученный вопрос.Существует три основные тактические концепции лечения РМЖ у беременных:1) концепция сохранения плода – направлена на устранение каких-либо рисков для плода, лечение РМЖ откладывается до естественного завершения беременности;2) концепция спасения матери – немедленное прекращение беременности (аборт, кесарево сечение, удаление матки с придатками) и начало лечения РМЖ;3) компромиссная концепция – РМЖ лечится без прерывания беременности так же, как и при ее отсутствии, за исключением химиотерапии (не проводится в І триместре беременности), лучевой терапии, эндокринной и таргетной терапии (исключается на всем протяжении беременности).Наиболее оправданной и учитывающей интересы всех сторон на сегодняшний день является компромиссная концепция, исходя из которой, можно говорить о том, что наличие у пациентки РМЖ в I триместре беременности при ранних стадиях заболевания может сопровождаться хирургическим этапом лечения, а планирование химиотерапии должно быть перенесено на II и III триместры. При выявлении у пациентки III–IV стадии заболевания оптимальным будет преждевременное прерывание беременности с последующим комплексным лечением РМЖ по общепринятым стандартам. Лечение беременных во II и III триместрах может сопровождаться как радикальным хирургическим вмешательством, так и проведением химиотерапии. Проведение лучевой терапии не рекомендовано на любом сроке беременности, а лишь в послеродовом периоде. Актуальність. Сьогодні про актуальність проблеми раку молочної залози (РМЗ) багато говорити не доводиться. Неухильне зростання захворюваності серед жіночого населення по всьому світу і цифри свідчать самі за себе. Зокрема, в Україні щорічно фіксується понад 15 тис. нових випадків РМЗ. Частота РМЗ у вагітних становить від 8 до 15% випадків в різних країнах Європи.Діагностика РМЗ у вагітних має ряд складнощів в плані візуалізації. Перш за все, це пов’язано з морфологічними і структурними змінами в тканині молочної залози  під час вагітності та лактації. Ряд змін при пальпації у вагітних і жінок, що годують, можуть бути помилково розцінені клініцистами як пухлинні утворення і, що більш небезпечно, може статися навпаки, коли жінка скаржиться на чітке ущільнення з конкретними симптомами, а клініцист нехтує цим і рекомендує спостереження, не відправляючи її на додаткові дослідження. Безпечними і найбільш інформативними методами обстеження є УЗД молочних залоз у поєднанні з біопсією.Лікування РМЗ у вагітних і жінок, що годують – досить складне і не до кінця вивчене питання.Існує три основні тактичні концепції лікування РМЗ у вагітних:1) концепція збереження плода – спрямована на усунення будь-яких ризиків для плода, лікування РМЗ відкладається до природного завершення вагітності;2) концепція порятунку матері – негайне припинення вагітності (аборт, кесарів розтин, видалення матки з придатками) і початок лікування РМЗ;3) компромісна концепція – РМЗ лікується без переривання вагітності так само, як і за її відсутності, за винятком хіміотерапії (не проводиться в І триместрі вагітності), променевої терапії, ендокринної та таргетной терапії (виключається протягом усієї вагітності).Найбільш виправданою і такою, що враховує інтереси всіх сторін, на сьогоднішній день є компромісна концепція, виходячи з якої, можна говорити про те, що наявність у пацієнтки РМЗ в I триместрі вагітності на ранніх стадіях захворювання може супроводжуватися хірургічним етапом лікування, а планування хіміотерапії має бути перенесено на II і III триместри. При виявленні у пацієнтки III–IV стадії захворювання оптимальним буде передчасне переривання вагітності з подальшим комплексним лікуванням РМЗ за загальноприйнятими стандартами. Лікування вагітних у II і III триместрах може супроводжуватися як радикальним хірургічним втручанням, так і проведенням хіміотерапії. Проведення променевої терапії не рекомендоване на будь-якому терміні вагітності, а лише в післяпологовому періоді. ООО "Трилист" 2018-04-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/131186 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 40 (2018); 16-22 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 40 (2018); 16-22 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 40 (2018); 16-22 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/131186/127036 Авторське право (c) 2018 Т. Ф Татарчук, Д. В. Поминчук, О. В. Шулига-Недайхлебова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/131192 2018-05-16T08:17:15Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Uterine myoma: еtiology and morphogenesis Миома матки: к вопросу об этиоморфогенезе Міома матки: до питання про етіоморфогенез Косей, Н. В. uterine leiomyoma myoma ethiology morphogenesis ultrastructure submicroscopic clinic-pathogenetic variants isolated myoma combined with dishormonal diseases of mammary glands лейомиома матки миома этиология морфогенез ультраструктура электронная микроскопия клинико-патогенетические варианты изолированная миома сочетанная с дисгормональными заболеваниями молочных желез лейоміома матки міома етіологія морфогенез ультраструктура електронна мікроскопія клініко-патогенетичні варіанти ізольована міома поєднана з дисгормональними захворюваннями молочних залоз Uterine myoma is the most common tumor of female genital organs. Despite the significant achievements of modern science and the many studies devoted to this benign tumor, its initiating factors remain unknown. To investigate etiological factors and features of the morphogenesis of uterine leiomyoma for further development of the tactics of its prevention and treatment, the literature data and the results of our original studies, including results of submicroscopic studies, were analyzed. It was revealed that among important etiological factors are African-American ethnic group, nutrition rich in meat, high blood pressure, age, inflammation and stress.Different clinical and pathogenetic variants of development of uterine myomas have been identified: isolated and combined with dyshormonal diseases of the mammary glands. At the ultrastructural level, the development of isolated uterine myoma was accompanied by significant changes in the organelles of a degenerative-destructive nature along with significant pericellular fibrosis, while the combined variant of uterine leiomyoma was characterized by activation of nuclear structures and an increase in the number of energy and plastic organelles, which indicates intensification of metabolic processes in them and an increase in the proliferative potential.It was shown that the tumor develops from a single stem cell of the myometrium and grows, moving aside normal uterine tissues and creating around itself pseudocapsule – a site of compressed myometrium at the border of healthy tissue and fibroids, rich in collagen fibers, neurofibrils and blood vessels, which provides regeneration and restoration of myometrium functionality after myomectomy.The frequency of recurrence of the tumor is significantly higher in the presence of multiple myomas, which should be taken into account when planning conservative myomectomy. When planning the treatment of uterine leiomyoma, it is also necessary to take into account the clinical and pathogenetic variant of its development. In the presence of an isolated variant, the first stage is necessary to perform anti-inflammatory therapy and correction of local factors, after which it is possible to perform specific treatment for fibroids, and in combination with other dyshormonal pathology – first of all to correct systemic disorders and then plan the treatment of fibroids. Лейомиома матки является наиболее распространенной опухолью женских половых органов. Несмотря на значительные достижения современной науки и множество исследований, посвященных этой доброкачественной опухоли, инициирующие ее факторы по-прежнему остаются неизвестными. С целью уточнения этиологических факторов и особенностей морфогенеза лейомиомы матки для дальнейшей разработки тактики ее профилактики и лечения проведен анализ литературных данных и результатов собственных исследований, в том числе данных электронной микроскопии. Выявлено, что среди этиологических факторов основную роль играют наследственность, принадлежность к афроамериканской этнической группе, особенности питания с большим количеством мяса, повышенное артериальное давление, возраст, воспаление и стресс.Определены различные клинико-патогенетические варианты развития миомы матки: изолированный и сочетанный с дисгормональными заболеваниями молочных желез. На ультраструктурном уровне развитие изолированной миомы матки сопровождалось выраженными изменениями органелл дегенеративно-деструктивного характера на фоне выраженного перицеллюлярного фиброза, в то время как для сочетанной лейомиомы матки характерны активизация ядерных структур и увеличение количества энергетических и пластических органелл, что указывает на интенсификацию в них обменных процессов и увеличение пролиферативного потенциала.Показано, что опухоль развивается из одной стволовой клетки миометрия и растет, раздвигая ткани матки и создавая вокруг себя псевдокапсулу – участок сжатого миометрия на границе здоровой ткани и миомы, богатый коллагеновыми волокнами, нейрофибриллами и кровеносными сосудами и обеспечивающий регенерацию и восстановление функциональности миометрия после миомэктомии. Частота рецидивирования опухоли достоверно выше при наличии множественных миом, что следует учитывать при планировании консервативной миомэктомии. При планированиилечения лейомиомы матки необходимо также учитывать клинико-патогенетический вариант ее развития. При наличии изолированного варианта первым этапом необходимо проводить противовоспалительную терапию и коррекцию локальных факторов, после чего возможно осуществить специфическое лечение миомы, а при ее сочетании с другой дисгормональной патологией – в первую очередь скорректировать системные нарушения, а затем планировать лечение миомы. Лейоміома матки є найбільш поширеною пухлиною жіночих статевих органів. Незважаючи на значні досягнення сучасної науки і безліч досліджень, присвячених цій доброякісній пухлині, фактори, що її ініціюють, як і раніше, залишаються невідомими. З метою уточнення етіологічних чинників і особливостей морфогенезу лейоміоми матки для подальшої розробки тактики її профілактики і лікування проведено аналіз літературних даних та результатів власних досліджень, в тому числі даних електронної мікроскопії. Виявлено, що серед етіологічних чинників основну роль відіграють спадковість, приналежність до афроамериканської етнічної групи, особливості харчування з великою кількістю м’яса, підвищений артеріальний тиск, вік, запалення і стрес.Визначено різні клініко-патогенетичні варіанти розвитку міоми матки: ізольований і поєднаний з дисгормональними захворюваннями молочних залоз. На ультраструктурному рівні розвиток ізольованої міоми матки супроводжувався вираженими змінами органел дегенеративно-деструктивного характеру на тлі вираженого перицелюлярного фіброзу, в той час як поєднаній лейоміомі матки були притаманні активізація ядерних структур і збільшення кількості енергетичних і пластичних органел, що вказує на інтенсифікацію в них обмінних процесів і збільшення проліферативного потенціалу. Показано, що пухлина розвивається з однієї стовбурової клітини міометрія і росте, розсуваючи тканини матки і створюючи навколо себе псевдокапсулу – ділянку стисненого міометрія на межі здорової тканини і міоми, яка багата на колагенові волокна, нейрофібрили та кровоносні судини та забезпечує регенерацію і відновлення функціональності міометрія після міомектомії.Частота рецидивування пухлини є достовірно вищою за наявності множинних міом, що слід враховувати при плануванні консервативної міомектомії. Плануючи лікування лейоміоми матки, необхідно також враховувати клініко-патогенетичний варіант її розвитку. За наявності ізольованого варіанту першим етапом необхідно проводити протизапальну терапію і корекцію локальних факторів, після чого можливо здійснити специфічне лікування міоми, а в разі її поєднання з іншою дисгормональною патологією – в першу чергу скорегувати системні порушення, а потім планувати лікування міоми. ООО "Трилист" 2018-04-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/131192 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 40 (2018); 23-32 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 40 (2018); 23-32 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 40 (2018); 23-32 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/131192/127037 Авторське право (c) 2018 Н. В. Косей https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133770 2018-06-15T12:49:04Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Possibilities of non-hormonal therapy of uterine fibroids in women of reproductive age Возможности негормональной терапии миомы матки у женщин репродуктивного возраста Можливості негормональної терапії лейоміоми матки в жінок репродуктивного віку Корнацька, А. Г. Чубей, Г. В. Флаксемберг, М. А. Ровенько, О. О. uterine leiomyoma non-hormonal therapy immunohistochemical markers Epigalin лейомиома матки негормональная терапия иммуногистохимические маркеры Эпигалин лейоміома матки негормональна терапія імуногістохімічні маркери Епігалін The urgency of the problem of uterine fibroids is associated with a high frequency and a constant tendency to increase, rejuvenation of the pathology and adverse effects on the possibility of implementing reproductive function. The study was made of the efficacy of Epigalin in the treatment of uterine fibroids in women of reproductive age for influencing the clinical manifestations of the disease, the size of the nodes and the uterus, taking into account the immunohistochemical markers of the pathological process.In the clinical study, 80 patients of reproductive age with uterine leiomyoma aged from 26 to 43 years were under observation. 43 women who formed the main group received a complex preparation of plant origin Epigalin containing 200 mg of indole-3-carbinol and 45 mg of epigallocatechin-3-gallate, 1 capsule twice a day for 3 months. The results were compared with the data of 37 patients with uterine leiomyoma receiving a single-component preparation containing indole-3-carbinol at a daily dose of 400 mg divided into two doses for 3 months(comparison group). The effectiveness of treatment was assessed after three months for clinical manifestations, complaints and ultrasound data.Immunohistochemical studies have shown that the lower the expression of TNF-α as a key mediator of the inflammatory response and immune response, which provides antitumor protection by regulating apoptosis, the greater the proliferative potential in uterine myoma cells. Therefore, the administration of drugs that regulate apoptosis, in particular epigallocatechin-3-gallate, is pathogenetically justified.Depending on the clinical and morphological picture of the disease, Epigalin can be used as an independent therapy, or in combination with other drugs, as well as adjuvant therapy after surgical treatment, since myomectomy does not eliminate the underlying cause of the disease. Using Epigalin for 2 capsules for 3 months in women with uterine leiomyoma allows to achieve subjective and objective improvement in 65.1% and 60.5% of patients. A good tolerance and safety of the drug allows you to assign it a long course. Актуальность проблемы лейомиомы матки (ЛМ) связана с высокой частотой заболевания и постоянной тенденцией к ее увеличению, омоложением патологии и неблагоприятным воздействием на возможность реализации репродуктивной функции. Было проведено исследование эффективности Эпигалина в лечении ЛМ у женщин репродуктивного возраста по влиянию на клинические проявления заболевания, размеры узлов и матки с учетом иммуногистохимических маркеров патологического процесса.В клиническом исследовании под наблюдением находились 80 больных с ЛМ репродуктивного возраста от 26 до 43 лет. 43 женщины, которые составили основную группу, получали комбинированное фитохимическое средство Эпигалин, содержащее 200 мг индол-3-карбинола и 45 мг эпигаллокатехин-3-галлата, по 1 капсуле 2 раза в сутки в течение 3 месяцев. Полученные результаты сравнивали с данными 37 больных с ЛМ, принимавших однокомпонентное средство, содержащее индол-3-карбинол в суточной дозе 400 мг, разделенной на два приема в течение 3 месяцев (группа сравнения). Эффективность лечения оценивали через три месяца по клиническим проявлениям, жалобам и данным УЗИ.Проведенные иммуногистохимические исследования показали, что чем ниже экспрессия TNF-α, как ключевого медиатора воспалительной реакции и иммунного ответа, который обеспечивает противоопухолевую защиту путем регуляции апоптоза, тем больше пролиферативный потенциал в клетках миомы матки. Поэтому назначение препаратов, регулирующих апоптоз, в частности эпигаллокатехин-3-галлата, является патогенетически обоснованным.В зависимости от клинико-морфологической картины заболевания Эпигалин может использоваться как в качестве самостоятельной терапии, так и в сочетании с другими препаратами, а также как адъювантная терапия после хирургического лечения, поскольку проведение миомэктомии не устраняет основную причину заболевания. Использование Эпигалина по 2 капсулы в течение 3 месяцев у женщин с ЛМ позволяет добиться субъективного и объективного улучшения в 65,1% и 60,5% случаев соответственно. А хорошая переносимость и безопасность препарата позволяет назначать его длительными курсами. Актуальність проблеми лейоміоми матки (ЛМ) пов’язана з високою частотою захворюваності та постійною тенденцією до її збільшення, омолодженням патології та несприятливим впливом на можливість реалізації репродуктивної функції. Було проведено дослідження ефективності Епігаліну в лікуванні ЛМ у жінок репродуктивного віку щодо впливу на клінічні прояви захворювання, розміри вузлів та матки з урахуванням імуногістохімічних маркерів патологічного процесу.У клінічному дослідженні під спостереженням знаходилися 80 хворих з ЛМ репродуктивного віку від 26 до 43 років. 43 жінки, які склали основну групу, отримували комбінований фітохімічний засіб Епігалін, що містить 200 мг індол-3-карбінолу та 45 мг епігаллокатехін-3-галлату, по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 3 місяців. Отримані результати порівнювали з даними 37 хворих із ЛМ, які отримували однокомпонентний засіб, що містить індол-3-карбінол у добовій дозі 400 мг, розділеній на два прийоми, протягом 3 місяців (група порівняння). Ефективність лікування оцінювали через три місяці за клінічними проявами, скаргами і даними УЗД.Проведені імуногістохімічні дослідження показали: що нижчою є експресія TNF-α, як ключового медіатора запальної реакції та імунної відповіді, який забезпечує протипухлинний захист шляхом регуляції апоптозу, то більшим є проліферативний потенціал в клітинах ЛМ. Тому призначення засобів, що регулюють апоптоз, зокрема епігаллокатехіну-3-галлату, є патогенетично обгрунтованим.Залежно від клініко-морфологічної картини захворювання Епігалін може використовуватися і як самостійна терапія, і в поєднанні з іншими препаратами, а також як ад’ювантна терапія після хірургічного лікування, оскільки проведення міомектомії не усуває основну причину захворювання. Використання Епігаліну по 2 капсули на добу протягом 3 місяців у жінок із ЛМ дозволяє домогтися суб’єктивного і об’єктивного поліпшення у 65,1% і 60,5% випадків відповідно. А хороша переносимість і нешкідливість препарату дозволяє призначати його тривалими курсами. ООО "Трилист" 2018-06-15 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/133770 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 41 (2018); 38-41 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 41 (2018); 38-41 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 41 (2018); 38-41 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/133770/130264 Авторське право (c) 2018 А. Г. Корнацька, Г. В. Чубей, М. А. Флаксемберг, О. О. Ровенько https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133775 2018-06-15T12:49:04Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Laboratory assessment of the risks of malignant neoplasms of the mammary gland and ovaries Лабораторная оценка рисков развития злокачественных новообразований молочной железы и яичников Лабораторна оцінка ризиків розвитку злоякісних новоутворень молочної залози та яєчників Шумицький, А. В. Бурка, О. А. Сідорова, І. В. breast cancer ovarian cancer testing genetics oncomarkers рак молочной железы рак яичников тестирование генетика онкомаркеры рак молочної залози рак яєчників тестування генетика онкомаркери In most cases, oncological diseases are hereditary: for breast cancer – 5–10%, and for ovarian cancer – 10–17%, and associated with the support of mutations in certain genes derived from one of the parents. Genetic testing can identify predisposition to hereditary forms of cancer and direct efforts to prevent and early diagnosis of cancer.BRCA1 and BRCA2 are the main genes that are involved in the development of hereditary breast and ovarian cancer syndrome. Mutations in the BRCA1 and BRCA2 genes are caused by 20–50% of the hereditary forms of breast cancer, 90–95% of hereditary ovarian cancer cases in women, and up to 40% of breast cancer cases in males.Mutations in the BRCA1 and BRCA2 genes cause an increased risk of breast cancer and ovarian cancer. In the carriers of mutations of these genes, breast cancer has morphological, molecular and immunophenotypic features. Unlike sporadic, BRCA-associated breast cancer is characterized by a higher degree of malignancy.The article prescribes, among other things, the two most common methods for detecting mutations in the BRCA1 and BRCA2 genes, which are currently used in world-wide laboratory diagnostics. The first method is a real-time polymerase chain reaction method used to detect mutations of the most common gene variants. The second method is the Next-Generation Sequencing (NGS) sequencing, which complete genome sequencing to exclude the carrier of frequent and rare mutations. In addition, the authors cite the recommendations of a number of leading American organizations and the Ministry of Health of Ukraine regarding the timing of screening for breast cancer, depending on age and hereditary/genetic risks of development of the oncological diseases.ML DILA offers the identification of the most common BRCA1 and BRCA2 variants among the European mutation population, as well as the ability to detect not only the genetic risks of cancer, but also to evaluate the progression and monitoring of treatment by the definition of oncologists. В большинстве случаев онкологические заболевания являются наследственными: для рака молочной железы – 5–10% и для рака яичников – 10–17%, и связаны с носительством мутаций в определенных генах, полученных от одного из родителей. Генетическое тестирование позволяет идентифицировать предрасположенность к наследственным формам рака и направить усилия на профилактику и раннюю диагностику онкологических заболеваний.BRCA1 и BRCA2 являются основными генами, которые участвуют в развитии наследственного синдрома рака молочной железы и яичников. Мутациями именно в генах BRCA1 и BRCA2 обусловлено 20–50% наследственных форм рака молочной железы, 90–95% случаев наследственного рака яичников у женщин, а также до 40% случаев рака молочных желез у мужчин.Мутации в генах BRCA1 и BRCA2 обусловливают повышенный риск возникновения рака молочной железы и яичников. У носителей мутаций этих генов рак молочной железы имеет морфологические, молекулярные и иммунофенотипические особенности. В отличие от спорадического, BRCA-ассоциированный рак молочной железы характеризуется более высокой степенью злокачественности.В статье, среди прочего, рассматриваются два наиболее распространенных метода выявления мутаций генов BRCA1 и BRCA2, которые на сегодняшний день применяются в мировой лабораторной диагностике. Первый метод – это метод полимеразной цепной реакции в режиме реального времени, который используется для выявления мутаций наиболее распространенных геновариантов. Второй метод – секвенирование «нового поколения» (Next-Generation Sequencing, NGS), то есть метод полного секвенирования генома для исключения носительства частых и редких мутаций. Кроме того, авторы приводят рекомендации ряда ведущих американских организаций и МОЗ Украины относительно сроков скрининга на рак молочной железы в зависимости от возраста и наследственных/генетических рисков развития онкозаболевания.Медицинская лаборатория «ДИЛА» предлагает выявление наиболее распространенных среди европейской популяции мутаций генов BRCA1 и BRCA2, а также дает возможность определить не только генетические риски развития раков, но и провести оценку прогрессирования и мониторинга лечения с помощью исследования онкомаркеров. У більшості випадків онкологічні захворювання є спадковими: для раку молочної залози – 5–10% і для раку яєчників – 10–17%, і пов’язані з носійством мутацій в певних генах, отриманих від одного з батьків. Генетичне тестування дозволяє ідентифікувати схильність до спадкових форм раку і спрямувати зусилля на профілактику та ранню діагностику онкологічних захворювань.BRCA1 і BRCA2 є основними генами, які беруть участь у розвитку спадкового синдрому раку молочної залози і яєчників. Мутаціями саме в генах BRCA1 і BRCA2 обумовлені 20–50% спадкових форм раку молочної залози, 90–95% випадків спадкового раку яєчників у жінок, а також до 40% випадків раку молочних залоз у чоловіків.Мутації в генах BRCA1 та BRCA2 обумовлюють підвищений ризик виникнення раку молочних залоз та яєчників. У носіїв мутацій цих генів рак молочних залоз має морфологічні, молекулярні та імунофенотипні особливості. На відміну від спорадичного, BRCA-асоційований рак молочної залози характеризується вищим ступенем злоякісності.У статті, серед іншого, розглядаються два найпоширеніших методи виявлення мутацій генів BRCA1 та BRCA2, які на сьогоднішній день застосовуються в світовій лабораторній діагностиці. Перший метод – це метод полімеразно-ланцюгової реакції в режимі реального часу, який використовується для виявлення мутацій найбільш розповсюджених геноваріантів. Другий метод – секвенування «нового покоління» (Next-Generation Sequencing, NGS), тобто метод повного секвенування геному для виключення носійства частих і рідкісніших мутацій. Крім того, автори наводять рекомендації низки провідних американських організацій та МОЗ України щодо термінів скринінгу на рак молочної залози в залежності від віку та спадкових/генетичних ризиків розвитку онкозахворювання.  Медична лабораторія «ДІЛА» пропонує виявлення найбільш розповсюджених серед європейської популяції мутацій геноваріантів BRCA1 та BRCA2, а також надає можливість визначити не тільки генетичні ризики розвитку раку, а й провести оцінку прогресування та моніторинг лікування за допомогою визначення онкомаркерів. ООО "Трилист" 2018-06-15 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/133775 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 41 (2018); 43-47 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 41 (2018); 43-47 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 41 (2018); 43-47 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/133775/130265 Авторське право (c) 2018 А. В. Шумицький, О. А. Бурка, І. В. Сідорова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/144277 2018-10-12T15:47:34Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Features of the somatic status and clinical characteristics of breast cancer in postmenopausal women Особенности соматического статуса и клинической характеристики рака молочной железы у женщин в период постменопаузы Особливості соматичного статусу та клінічної характеристики раку молочної залози в жінок у період постменопаузи Грибач, С. М. breast cancer postmenopausal body mass index clinical features concomitant pathology рак молочной железы постменопауза индекс массы тела клинические особенности сопутствующая патология рак молочної залози постменопауза індекс маси тіла клінічні особливості супутня патологія Breast cancer (BC) is one of the most urgent as medical and social problems. In Ukraine, from 1995 to the present time, BC occupies the first rank in the structure of cancer morbidity and mortality among women. In the analysis of the incidence of BC, there are two age spikes: the first peak is 40–45 years (premenopausal BC), the second – after 50–65 years (postmenopausal BC). Features of the tumor process in postmenopausal women can be modified by a number of somatic diseases (obesity of varying degrees, vascular diseases, diseases of the gastrointestinal tract, etc.).129 patients in postmenopausal women who were diagnosed with stage I–III breast cancer were examined. Analysis of clinical data showed a different prevalence of the tumor process in the mammary glands of patients. The greatest number of patients with stage II of BC (80 patients, 62.0%), in other patients the prevalence of the tumor process corresponded to stage I (16 people, 12.4%) and stage III of BC (33 patients, 25.6%). Based on the survey, most postmenopausal patients with BC have signs of metabolic status disorders, namely high body mass index, obesity of grade II–III, a wide range of gynecological and somatic diseases carried over the course of their life. The size of breast tumors was variable and ranged from 1cm to 2.5cm or more, which is respectively observed in 34.9% and 56.6% of observations. The total number of patients with different degrees of regional lymph node metastases was 76%, but the advantage of fewer affected lymph nodes was noted. The heterogeneity of tumors with histological variants with prevalence of infiltrative protocol cancer was established (51.9% of patients).The obtained results testify to the necessity of an integrated approach to the examination of patients with postmenopausal pulmonary arterial hypertension, including the somatic status and metabolic syndrome, which can modify the features of the course of the tumor process. Рак молочной железы (РМЖ) является одной из наиболее актуальных как медицинских, так и социальных проблем. В Украине с 1995 года по настоящее время РМЖ занимает первое ранговое место в структуре онкологической заболеваемости и смертности среди женского населения. При анализе показателей заболеваемости РМЖ наблюдается два возрастных пика: первый приходится на 40–45 лет (пременопаузальный РМЖ), второй – на период после 50–65 лет (постменопаузальный РМЖ). На особенности опухолевого процесса у постменопаузальных женщин может влиять ряд соматических заболеваний (ожирение различной степени, сосудистые болезни, болезни желудочно-кишечного тракта и др.).Было обследовано 129 пациенток в постменопаузе, у которых диагностирован РМЖ I–III стадии. Анализ клинических данных показал различную распространенность опухолевого процесса в молочных железах больных. Наибольшим было количество больных РМЖ II стадии (80 пациенток, 62,0%), у остальных больных распространенность опухолевого процесса соответствовала І (16 человек, 12,4%) и III стадии заболевания (33 пациентки, 25,6%). На основании обследования выявлено, что у большинства постменопаузальных больных РМЖ наблюдаются признаки нарушения метаболического статуса, а именно высокие показатели индекса массы тела, ожирение II–III степени, широкий спектр перенесенных в течение жизни гинекологических и соматических заболеваний. Размеры опухолей молочных желез были вариабельными и колебались от 1 до 2,5 см и более, что отмечено соответственно в 34,9% и56,6% наблюдений. Общее количество пациенток с различной степенью поражения метастазами регионарных лимфатических узлов составило 76%, но отмечено преимущество меньшего количества пораженных лимфатических узлов. Установлена гетерогенность опухолей с гистологическими вариантами с преобладанием инфильтративного протокового рака (51,9% больных).Полученные результаты свидетельствуют о необходимости комплексного подхода к обследованию больных РМЖ в постменопаузальный период, в том числе с учетом соматического статуса и метаболического синдрома, которые могут модифицировать особенности течения опухолевого процесса. Рак молочної залози (РМЗ) є однією з найбільш актуальних як медичних, так і соціальних проблем. В Україні з 1995 року до теперішнього часу РМЗ займає перше рангове місце в структурі онкологічної захворюваності і смертності серед жіночого населення. Під час аналізу показників захворюваності на  РМЗ спостерігається два вікових піки: перший припадає на вік 40–45 років (пременопаузальний РМЗ), другий – на період після 50–65 років (постменопаузальний РМЗ). На особливості пухлинного процесу в жінок у постменопаузі може впливати низка соматичних захворювань (ожиріння різного ступеня, судинні хвороби, хвороби шлунково-кишкового тракту та ін.)Було обстежено 129 пацієнток у постменопаузальному періоді, в яких діагностовано РМЗ І–ІІІ стадії. Аналіз клінічних даних показав різну розповсюдженість пухлинного процесу в молочних залозах хворих. Найбільшою була кількість хворих на РМЗ ІІ стадії (80 пацієнток, 62,0%), у решти хворих розповсюдженість пухлинного процесу відповідала І (16 осіб, 12,4%) та ІІІ стадії захворювання (33 пацієнтки, 25,6%). На підставі обстеження виявлено, що у більшості постменопаузальних хворих на РМЗ спостерігаються ознаки порушення метаболічного статусу, а саме високі показники індексу маси тіла, ожиріння ІІ–ІІІ ступеня, широкий спектр перенесених протягом життя гінекологічних та соматичних захворювань. Розміри пухлин молочних залоз були варіабельними і коливались від 1 до 2,5 см та більше, що відзначено відповідно у 34,9% і 56,6% спостережень. Загальна кількість пацієнток із різним ступенем ураження метастазами регіонарних лімфатичних вузлів становила 76%, але відзначена перевага меншої кількості уражених лімфатичних вузлів. Встановлена гетерогенність пухлин за гістологічними варіантами з перевагою інфільтративного протокового раку (51,9% хворих).Отримані результати свідчать про необхідність комплексного підходу до обстеження хворих на РМЗ у постменопаузальний період, в тому числі з урахуванням соматичного статусу та метаболічного синдрому, які можуть модифікувати особливості перебігу пухлинного процесу. ООО "Трилист" 2018-10-12 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/144277 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 42 (2018); 76-81 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 42 (2018); 76-81 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 42 (2018); 76-81 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/144277/142176 Авторське право (c) 2018 С. М. Грибач https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/149316 2018-12-03T18:00:19Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Progesterone “against” progesterone. New links in the pathogenesis and future strategies in treatment of uterine fibroids Прогестерон «против» прогестерона. Новые звенья в патогенезе и будущие стратегии в лечении миомы матки Прогестерон «проти» прогестерону. Нові ланки в патогенезі та майбутні стратегії в лікуванні міоми матки Григоренко, А. Н. uterine fibroids progesterone proliferation ulipristal acetate Esmya миома матки прогестерон пролиферация улипристала ацетат Эсмия міома матки прогестерон проліферація уліпристалу ацетат Есмія Uterine myoma is a benign monoclonal solid tumor of the pelvis emanating from the smooth muscle tissue of the myometrium. Previously, it was considered that only hyperestrogens are the cause of the appearance and growth of fibromatosis. The high prevalence of uterine fibroids in the population forces the scientific world to explore the most subtle pathogenetic mechanisms in order to find an individual, personalized approach to its treatment.The last decade has been quite rich with new data on the pathogenesis of uterine fibroids, and yet, none of the theories of the initiation of the pathological process not been fully studied. At the same time, experts understand the situation and have a certain resource for pathogenetically influence on the growth of fibroids. “Turning off” the action of steroid hormones, and especially progesterone, is possible to create the conditions for the natural involution of fibroids. Therefore, the appearance of ulipristal acetate has changed the views on treatment and preoperative preparation of women with uterine myomas.Unreasonable use of medicine threatens patients with uterine myoma with adverse effects. Therefore, in modern conditions, a careful control is carried out to the choice of treatment method and patients to whom one or another method is indicated. Modern treatment of uterine myoma is a personalized approach and a combination of various methods (surgical and non-surgical).To date, it has been shown that ulipristal acetate allows not only delaying surgery, but in some cases avoiding it altogether. After treatment with ulipristal acetate,the therapeutic effect is more pronounced and lasts longer compared to other pharmacological regimens proposed earlier. This opens up great prospects for practical gynecology, including its outpatient level. With proper use, monitoring, and proper selection of patients, ulipristal acetate is an innovative strategy for organ-preserving uterine fibroids when surgical treatment is not indicated. Миома матки – это доброкачественная моноклональная солидная опухоль малого таза, исходящая из гладкомышечной ткани миометрия. Ранее считалось, что причиной появления и роста фиброматозных узлов является только гиперэстрогения. Высокая распространенность миомы матки в популяции заставляет научный мир исследовать самые тонкие патогенетические механизмы, чтобы найти индивидуальный, персонализированный подход в ее лечении.Последнее десятилетие оказалось довольно богатым в отношении новых данных о патогенезе миомы матки, и все же ни одна из теорий инициации патологического процесса не изучена до конца. В то же время специалисты понимают ситуацию и имеют определенный ресурс, чтобы патогенетически воздействовать на рост миомы. «Выключая» действие стероидных гормонов, в первую очередь прогестерона, можно создать условия для естественной инволюции миомы. Поэтому появление селективного модулятора прогестероновых рецепторов улипристала ацетата изменило взгляды на лечение и предоперационную подготовку женщин с миомами матки.Необоснованное применение препаратов грозит пациенткам с миомой матки неблагоприятными последствиями. Поэтому в современных условиях осуществляется тщательный контроль за выбором метода лечения для пациенток, которым показан тот или иной метод. Современное лечение миомы матки –это персонализированный подход и сочетание различных методов (хирургических и нехиругических).К настоящему времени показано, что улипристала ацетат позволяет не только отсрочить оперативное вмешательство, но и в некоторых случаях вовсе его избежать. После лечения улипристала ацетатом терапевтический эффект более выражен и сохраняется дольше по сравнению с другими фармакологическими схемами, предложенными ранее. Это открывает большие перспективы для практической гинекологии, в том числе для ее амбулаторного звена. При правильном применении, контроле и верном выборе пациенток улипристала ацетат – это инновационная стратегия органосберегающей терапии миомы матки, когда не показано оперативное лечение. Міома матки – це доброякісна моноклональна солідна пухлина малого таза, яка виходить з гладком’язової тканини міометрія. Раніше вважалося, що причиною появи і зростання фіброматозних вузлів є тільки гіперестрогенія. Висока поширеність міоми матки в популяції змушує науковий світ досліджувати найтонші патогенетичні механізми, щоб знайти індивідуальний, персоналізований підхід до її лікування.Останнє десятиріччя виявилося досить багатим на нові дані про патогенез міоми матки, і все ж жодна з теорій ініціації патологічного процесу не вивчена до кінця. В той же час фахівці розуміють ситуацію і мають певний ресурс, щоб патогенетично впливати на ріст міоми. «Вимикаючи» дію стероїдних гормонів,в першу чергу прогестерону, можна створити умови для природної інволюції міоми. Тому поява селективного модулятора прогестеронових рецепторів уліпристалу ацетату змінила погляди на лікування та передопераційну підготовку жінок із міомами матки.Необґрунтоване застосування препаратів загрожує пацієнткам із міомою матки несприятливими наслідками. Тому в сучасних умовах здійснюється ретельний контроль за вибором методу лікування для пацієнток, яким показаний той або інший метод. Сучасне лікування міоми матки – це персоналізований підхід і поєднання різних методів (хірургічних та нехіругічних).На даний час показано, що уліпристалу ацетат дозволяє не тільки відтермінувати оперативне втручання, але і в деяких випадках зовсім його уникнути. Після лікування уліпристалу ацетатом терапевтичний ефект більш виражений і зберігається довше в порівнянні з іншими фармакологічними схемами, запропонованими раніше. Це відкриває великі перспективи для практичної гінекології, в тому числі для її амбулаторної ланки. При правильному застосуванні, контролі й вірному виборі пацієнток уліпристалу ацетат – це інноваційна стратегія органозберігаючої терапії міоми матки, коли не показане оперативне лікування. ООО "Трилист" 2018-12-03 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/149316 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 43 (2018); 77-81 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 43 (2018); 77-81 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 43 (2018); 77-81 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/149316/148473 Авторське право (c) 2018 А. Н. Григоренко https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/153332 2018-12-28T14:55:11Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Hormonal status of patients after surgical treatment of fibrocystic mastopathy Гормональный статус пациенток после хирургического лечения фиброзно-кистозной мастопатии Гормональний статус пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії Присташ, Ю. Я. mastopathy postoperative rehabilitation mastodynia Mastodynon мастопатия послеоперационная реабилитация мастодиния Мастодинон мастопатія післяопераційна реабілітація мастодинія Мастодинон The purpose of the study was to investigate the efficacy of Mastodynon® in terms of indications in elevated doses versus the standard dose.Materials and methods. Data were analyzed for 60 patients after surgical treatment of fibrocystic mastopathy. Depending on the postoperative therapy received by the patients, they were divided into three equal groups. Patients of Group I were observed in accordance with the standards established in mammal practice and did not receive special agents that affect hormonal homeostasis. Patients of Group II in addition to observation received Mastodynon® (1 tablet or 30 drops 2 times a day) for 6 months. Patients of Group III were given for a postoperative rehabilitation Mastodynon® in a double dose (2 tablets or 60 drops 2 times a day) for 6 months.Results. Surgical treatment without conservative therapy eliminates organic changes in the breast, but hormonal disorders that have led to pathologic and histological changes in the tissues of breast continue to exist for a long time and can lead to repeated nodal formations. In group І, 25% of patients within 2 years performed repeated sectoral resections on recurrence of nodule formation. The use of Mastodynon® in standard doses (group II) for postoperative rehabilitation contributes to a significant improvement in hormonal homeostasis (normalization of prolactin, estradiol and progesterone levels), a 24.7 mm decrease in the degree of cyclic mastodynia according to the visual analog scale (VAS), and the improvement of ultrasound scan picture of breast in 75% of patients. The most pronounced effect of this rehabilitation approach after the surgical treatment phase was noted for the use of Mastodynon® in double doses (2 tablets or 60 drops 2 times a day) in Group III. In these patients, the degree of reduction of cyclic mastodynia was 30 mm for VAS and positive changes in the tissues of breast were noted in 85% of patients.Conclusion. Despite the presence of short-term side effects and rapid rebounding in the double-dose Mastodynon® group, our study showed better results than standard doses, faster and more stable therapeutic effect. Taking into account the results obtained, it can be argued that the use of high doses of Mastodynon® may be recommended to patients for the treatment of mastopathy. Цель исследования: изучение эффективности применения Мастодинона по показаниям в увеличенных дозах по сравнению со стандартной дозой.Материалы и методы. Были проанализированы данные 60 пациенток после хирургического лечения фиброзно-кистозной мастопатии. В зависимости от послеоперационной терапии, которую получали больные, они были разделены на три равные группы. Пациентки группы I наблюдались в соответствии со стандартами, установленными в маммологической практике, и не получали специальных средств, влияющих на гормональный гомеостаз. Пациентки группы ІІ, помимо наблюдения, получали препарат Мастодинон® (1 таблетка или 30 капель 2 раза в сутки) в течение 6 мес. Женщины из группы ІІІ получали для послеоперационной реабилитации Мастодинон® в двойной дозе (2 таблетки или 60 капель 2 раза в сутки) в течение 6 мес.Результаты. Хирургическое лечение без консервативной терапии ликвидирует только органические изменения в молочных железах (МЖ), но гормональные нарушения, которые привели к патолого-гистологическим изменениям тканей МЖ, продолжают существовать в течение длительного времени и могут привести к повторным узлообразованиям. Так, в І группе 25% больных в течение 2 лет выполняли повторные секторальные резекции по поводу рецидива узлообразования. Использование препарата Мастодинон® в стандартных дозах (группа II) для послеоперационной реабилитации способствует значительному улучшению гормонального гомеостаза (нормализация уровня пролактина, эстрадиола и прогестерона), снижению степени циклической мастодинии на 24,7 мм по данным ВАШ и улучшению картины УЗИ МЖ у 75% больных. Наиболее ярко положительное влияние такого подхода к реабилитации после хирургического лечения отмечено при использовании Мастодинона в двойных дозах (2 таблетки или 60 капель 2 раза в сутки) в группе ІІІ. У этих пациенток степень снижения циклической мастодинии составлял 30 мм по ВАШ, и положительные изменения в тканях МЖ были отмечены у 85% больных.Заключение. Несмотря на наличие побочных эффектов, которые имели непродолжительный течение и быстро купировались в группе с применением двойной дозы Мастодинона, наше исследование показало лучшие результаты такого лечения, более быстрый и стойкий терапевтический эффект, чем при применении стандартных доз. Учитывая полученные результаты, можно утверждать, что употребление повышенных доз Мастодинона можно рекомендовать пациенткам для лечения мастопатии. Мета дослідження: вивчення ефективності застосування Мастодинону за показаннями у підвищених дозах у порівнянні зі стандартною дозою.Матеріали та методи. Були проаналізовані дані 60 пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії. Залежно від післяопераційної терапії, яку отримували хворі, вони були розподілені на три рівні групи. Пацієнтки групи І спостерігались згідно зі стандартами, встановленими у мамологічній практиці, та не отримували спеціальних засобів, які впливають на гормональний гомеостаз. Пацієнтки групи ІІ, крім спостереження, отримували препарат Мастодинон® (1 таблетка або 30 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс. Жінки групи ІІІ отримували для післяопераційної реабілітації Мастодинон® у подвійній дозі (2 таблетки або 60 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс.Результати. Хірургічне лікування без консервативної терапії ліквідує тільки органічні зміни в молочних залозах (МЗ), але гормональні порушення, що призвели до патолого-гістологічних змін тканин МЗ, продовжують існувати протягом тривалого часу і можуть призвести до повторних вузлоутворень. Так, у групі І 25% хворих протягом 2 років виконували повторні секторальні резекції з приводу рецидиву вузлоутворення. Використання препарату Мастодинон®у стандартних дозах (група ІІ) для післяопераційної реабілітації сприяє значному покращенню гормонального гомеостазу (нормалізація рівня пролактину, естрадіолу та прогестерону), зниженню ступеня циклічної мастодинії на 24,7 мм за даними ВАШ та покращенню УЗД-картини молочних залоз у 75% хворих. Найбільш яскраво позитивний вплив такого підходу до реабілітації після етапу хірургічного лікування відзначено за використання Мастодинону в подвійних дозах (група ІІІ). У цих пацієнток ступінь зниження циклічної мастодинії становив 30 мм за ВАШ, а позитивні зміни у тканинах МЗ було відзначено у 85% хворих.Висновок. Незважаючи на наявність побічних ефектів, які мали нетривалий перебіг і швидко купірувалися у групі із застосуванням подвійної дози Мастодинону, дослідження засвідчило кращі результати такого лікування, швидший і стійкіший терапевтичний ефект, ніж при застосуванні стандартних доз. Ураховуючи отримані результати, можна стверджувати, що вживання підвищених доз Мастодинону можна рекомендувати пацієнткам для лікування мастопатії. ООО "Трилист" 2018-12-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/153332 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 44 (2018); 36-39 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 44 (2018); 36-39 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 44 (2018); 36-39 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/153332/152731 Авторське право (c) 2018 Ю. Я. Присташ https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/170084 2020-11-19T14:20:34Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Thyroid carcinoma in woman. gynecologist view Карцинома щитовидной железы у женщин. взгляд гинеколога Карцинома щитоподібної залози в жінок. погляд гінеколога Татарчук, Т. Ф. Калугіна, Л. В. Данилова, А. О. щитоподібна залоза рак щитоподібної залози радіойод-терапія супресивна терапія щитовидная железа рак щитовидной железы радиойод-терапия супрессивная терапия thyroid gland thyroid cancer radioiodine therapy suppressive therapy Over the past decade the incidence of thyroid cancer in Ukraine has increased 1.5 times, and the average age of diagnosis among women is 36 years. Thyroid cancer is the most common endocrine cancer, occurs in 5–10% of patients with thyroid nodules. Papillary carcinoma is 80% of all thyroid malignant neoplasms and is three times more common in women than in men. The peak incidence in women is observed in 40–49 years, while in men the peak is 60–69 years.In addition to established risk factors such as female sex, exposure to ionizing radiation, a history of benign thyroid disease, deficiency or excess of iodine in the diet, somatic mutations BRAFV600E, RET/PTC, NTRK, remain relevant studies of the role of estrogen imbalance and progesterone and progesterone expression of their receptors sensitive in the development of thyroid carcinogenesis.Recent studies devoted to improving the diagnosis of thyroid cancer, surgical intervention techniques, subsequent radioactive iodine therapy and duration of thyroid stimulating hormone suppression. Thanks to this patients with thyroid papillary carcinoma have favorable prognoses, because the 5-year survival rate is more than 98%.According to the American Thyroid Association a modern approach to the treatment of papillary thyroid cancer has several stages and depends on the recurrence risk in a patient. Thus, patients in accordance with the tumor size, the presence of local, distant metastases, BRAF V600E mutations, etc. are divided into three groups: low, medium and high risk of developing a relapse.At the first stage of treatment surgical intervention (thyroidectomy or lobectomy) is performed, followed by histopathological verification of the diagnosis, radioiodine diagnosis of the presence of metastases, evaluation of risk factors for recurrence, and the decision to conduct a course of radioiodine therapy during the second stage of treatment. The further management of these patients also depends on the risk group and includes the long-term suppressive treatment of thyroid stimulating hormone with levothyroxine. За последнее десятилетие показатель заболеваемости раком щитовидной железы в Украине увеличился в 1,5 раза, а средний возраст постановки диагноза среди женщин составляет 36 лет. Рак щитовидной железы является наиболее частым эндокринным раком, встречающимся у 5–10% пациентов с узлами щитовидной железы. Папиллярная карцинома составляет 80% от всех злокачественных новообразований щитовидной железы и встречается в три раза чаще у женщин, чем у мужчин. Пик заболеваемости у женщин наблюдается в 40–49 лет, в то время как у мужчин пик приходится на 60–69 лет.Кроме установленных факторов риска, таких как женский пол, воздействие ионизирующего излучения, доброкачественная патология щитовидной железы в анамнезе, дефицит или избыток йода в рационе питания, соматические генные мутации BRAFV600E, RET/PTC, NTRK, актуальными остаются исследования роли в развитии канцерогенеза железы дисбаланса эстрогенов и прогестерона и экспрессии чувствительных к ним рецепторов.Исследования последних лет посвящены совершенствованию диагностики рака щитовидной железы, техникам оперативного вмешательства, последующей терапии радиоактивным йодом и продолжительности супрессии тиреотропного гормона. Благодаря этому больные папиллярной карциномой щитовидной железы имеют благоприятные прогнозы, ведь 5-летняя выживаемость составляет более 98%.Согласно данным Американской тиреоидной ассоциации, современный подход к лечению папиллярного рака щитовидной железы имеет несколько этапов и зависит от группы риска рецидива у пациента. Так, в соответствии с размером опухоли, наличия локальных, удаленных метастазов, мутации BRAF V600E и др. пациенты делятся на три группы: низкой, средней и высокой степени риска развития рецидива.На первом этапе лечения проводят оперативное вмешательство (тиреоидэктомия или лобэктомия) с последующей патогистологической верификацией диагноза, радиойод-диагностикой наличия метастазов, определением факторов риска рецидива и решением вопроса о проведении вторым этапом лечения курса терапии радиоактивным йодом. Дальнейшее ведение таких пациентов также зависит от группы риска и состоит в долгосрочной супрессивной терапии тиреотропного гормона препаратами левотироксина. За останнє десятиріччя показник захворюваності на рак щитоподібної залози в Україні збільшився у 1,5 раза, а середній вік встановлення діагнозу серед жінок складає 36 років. Рак щитоподібної залози є найчастішим ендокринним раком, що зустрічається у 5–10% пацієнтів з вузлами щитоподібної залози. Папілярна карцинома складає 80% від усіх злоякісних новоутворень щитоподібної залози і зустрічається втричі частіше в жінок, ніж у чоловіків. Пік захворюваності в жінок спостерігається в 40–49 років, тоді як у чоловіків пік припадає на 60–69 років.Окрім встановлених факторів ризику, таких як жіноча стать, вплив іонізуючого випромінювання, доброякісна патологія щитоподібної залози в анамнезі, дефіцит або надлишок йоду в раціоні харчування, соматичні генні мутації BRAFV600E, RET/PTC, NTRK, актуальними залишаються дослідження ролі в розвитку канцерогенезу залози дисбалансу естрогенів і прогестерону та експресії чутливих до них рецепторів.Дослідження останніх років присвячені вдосконаленню діагностики раку щитоподібної залози, технікам оперативного втручання, подальшій терапії радіоактивним йодом і тривалості супресії тиреотропного гормону. Завдяки цьому хворі на папілярну карциному щитоподібної залози мають сприятливі прогнози, адже 5-річна виживаність складає більше ніж 98%.Згідно з даними Американської тиреоїдної асоціації, сучасний підхід до лікування папілярного раку щитоподібної залози складається з кількох етапів і залежить від групи ризику рецидиву в пацієнта. Так, відповідно до розміру пухлини, наявності локальних, віддалених метастазів, мутації BRAF V600E та ін. хворі поділяються на три групи: низького, середнього та високого ступеня ризику рецидиву.На першому етапі лікування проводять оперативне втручання (тиреоїдектомія або лобектомія) з подальшою патогістологічною верифікацією діагнозу, радіойод-діагностикою наявності метастазів, визначенням факторів ризику рецидиву і вирішенням питання щодо проведення другим етапом лікування курсу терапії радіоактивним йодом. Подальше ведення таких пацієнтів також залежить від групи ризику і полягає у довготривалій супресивній терапії тиреотропного гормону препаратами левотироксину. ООО "Трилист" 2019-06-11 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/170084 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 47 (2019); 20-24 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 47 (2019); 20-24 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 47 (2019); 20-24 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/170084/169854 Авторське право (c) 2019 Т. Ф. Татарчук, Л. В. Калугіна, А. О. Данилова https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/179808 2020-11-19T14:20:32Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Operative delivery in women with benign uterine tumors Оперативное родоразрешение женщин с доброкачественными опухолями матки Оперативне родорозрішення жінок із доброякісними пухлинами матки Ольшевський, В. С. Ольшевська, О. В. доброякісні пухлини матки типи лейоміоми матки тактика розродження оперативне родорозрішення доброкачественные опухоли матки типы лейомиомы матки тактика родоразрешения оперативное родоразрешение benign uterine tumors types of uterine leiomyoma childbirth tactics operative delivery Objective of the study: to determine the role of operative delivery in the childbirth tactics for women with benign uterine tumors based on the identification of pathogenetically substantiated criteria for operative birth, to prevent obstetric and perinatal complications.Materials and methods. In 110 women with uterine leiomyoma (LM) – 77 (70.0%) with one node (Group 1) and 33 (30.0%) with multiple nodes (Group 2) delivery tactics were defined. For this purpose, the type of LM, the location of the nodes relative to the placenta, complications of pregnancy, childbirth were revealed and analyzed.Study results and discussion. The revealed coincidence of the location for І–ІV types LM nodes and placenta in 33 (42.86%) cases of one node and in 23 (69.70%) of multiple LM caused complications in the gestational period: placental insufficiency – in 44.16% and 45.45%; threat of interruption – in 30.30% and 5.96%; partial detachment of the placenta – in 18.18% and 27.27%; myomectomy – in 7.70% and 15.15%; fetal distress – in 31.17% and 36.36%; the threat of premature birth – in 24.68% and 24.24% of cases with the one node and multiple LM respectively and necessitated the determination of delivery tactics. Caesarean section was done in 42 (38.18%) cases: in 28 (36.36%) women with one node and in 14 (42.42%) with multiple nodes. The tendency to a higher frequency of operative delivery with multiple LM is due to the greater frequency of coincidence of the nodes location and placenta and pregnancy complications. Urgent delivery was made in 28.57% cases with one node of LM and in 14.28% with multiple nodes due to premature detachment of the placenta and bleeding, fetal distress. A smaller percentage of urgent operative delivery is due to an increase frequency of elective caesarean section for LM.Conclusions. The coincidence of II–IV types LM node/nodes and placenta location is considered to be a pathogenetic factor in placental insufficiency, placental abruption in the gestational period and during childbirth, bleeding, fetal distress, and the prognostic criterion for obstetric and perinatal complications. Among pathogenetically substantiated criteria for operative delivery along with other factors consider: coincidence of the location of the placenta and II–IV types LM node or multiple І-ІV types LM nodes; myomectomy. Presence of these criteria determines the planned caesarean section by the method of choice in the childbirth tactics for women with LM. Цель исследования: определение роли оперативного родоразрешения в тактике родоразрешения женщин с доброкачественными опухолями матки на основании выявления патогенетически обоснованных критериев для оперативного родоразрешения, предупреждения акушерских и перинатальных осложнений.Материалы и методы. У 110 женщин с лейомиомой матки (ЛМ) – 77 (70,0%) с одним узлом (1 группа) и 33 (30,0%) с множественными узлами (2 группа) определена тактика родоразрешения. Для этого проанализирован тип ЛМ, расположение узлов относительно плаценты, осложнения беременности, родов.Результаты исследования и их обсуждение. Выявленное совпадение расположения узлов ЛМ І–ІV типов и плаценты у 33 (42,86%) беременных с одним узлом и у 23 (69,70%) с множественными узлами ЛМ повлекло осложнения в гестационном периоде: плацентарную недостаточность – у 44,16% и 45,45%; угрозу прерывания беременности – у 30,30% и 25,96%; частичную отслойку плаценты – у 18,18% и 27,27%; миомэктомию – у 7,70% и 15,15%; дистресс плода – у 31,17% и 36,36%; угрозу преждевременных родов – у 24,68% и 24,24% женщин соответственно с одним узлом и множественной ЛМ и потребовало определения тактики родоразрешения. Кесарево сечение было выполнено в 42 (38,18%) случаях: у 28 (36,36%) женщин с одним узлом и у 14 (42,42%)с множественными. Тенденция к большей частоте оперативных родов при множественной ЛМ обусловлена большей частотой совпадения расположения узлов и плаценты и осложнений беременности. Ургентное родоразрешение выполнено у 28,57% беременных с одним узлом ЛМ и у 14,28% с множественными узлами вследствие преждевременной отслойки плаценты и кровотечения, дистресса плода. Меньший процент ургентного оперативного родоразрешения обусловлен увеличением частоты планового кесаревого сечения при ЛМ.Выводы. Совпадение расположения узла/узлов ЛМ ІІ–ІV типов и плаценты можно считать патогенетическим фактором плацентарной недостаточности, отслойки плаценты в гестационном периоде и в родах, кровотечения, дистресса плода и прогностическим критерием акушерских и перинатальных осложнений. Патогенетически обоснованными критериями для оперативного родоразрешения наряду с другими факторами следует считать: совпадение расположения плаценты и узла ЛМ ІІ–ІV типов или множественных узлов І–ІV типов; миомэктомию. Наличие указанных критериев делает плановое кесарево сечение методом выбора в тактике родоразрешения женщин с ЛМ. Мета дослідження: визначення ролі оперативного родорозрішення в тактиці розродження жінок із доброякісними пухлинами матки на підставі виявлення патогенетично обґрунтованих критеріїв для оперативного розродження, запобігання акушерським і перинатальним ускладненням.Матеріали та методи. У 110 жінок із лейоміомою матки (ЛМ) – 77 (70,0%) з одним вузлом (1 група) і 33 (30,0%) з множинними вузлами (2 група) визначена тактика розродження. Для цього проаналізовано тип ЛМ, розташування вузлів відносно плаценти, ускладнення вагітності та пологів.Результати дослідження та їх обговорення. Виявлений збіг локалізації вузлів ЛМ І–ІV типів і плаценти в 33 (42,86%) жінок з одним вузлом і в 23 (69,70%) з множинними вузлами ЛМ спричинив ускладнення в гестаційному періоді: плацентарну недостатність – у 44,16% і 45,45%; загрозу переривання вагітності – в 30,30% і 25,96%; часткове відшарування плаценти – у 18,18% і 27,27%; міомектомію – в 7,70% і 15,15%; дистрес плода – в 31,17% і 36,36%; загрозу передчасних пологів – у 24,68% і 24,24% вагітних відповідно з одним вузлом і множинною ЛМ та потребував визначення тактики розродження. Кесарів розтин було виконано в 42 (38,18%) випадках: у 28 (36,36%) жінок з одним вузлом і в 14 (42,42%) з множинними. Тенденція до більшої кількості оперативних пологів при множинній ЛМ обумовлена більшою частотою збігу розташування вузлів і плаценти та ускладнень вагітності. Ургентне родорозрішення відбулося у 28,57% вагітних з одним вузлом і в 14,28% з множинною ЛМ внаслідок передчасного відшарування плаценти і кровотечі, дистресу плода. Менший відсоток ургентного оперативного розродження обумовлений збільшенням частоти планового кесаревого розтину при ЛМ.Висновки. Збіг розташування вузла/вузлів ЛМ ІІ–ІV типів і плаценти можна вважати патогенетичним підґрунтям плацентарної недостатності, відшарування плаценти в гестаційному періоді та в пологах, кровотечі, дистресу плода і прогностичним критерієм акушерських і перинатальних ускладнень. Патогенетично обґрунтованими критеріями для планового оперативного родорозрішення поряд із іншими чинниками слід вважати: збіг розташування плаценти і вузла ЛМ ІІ–ІV типів або множинних вузлів І-ІV типів; міомектомію. Наявність зазначених критеріїв робить плановий кесарів розтин методом вибору в тактиці розродження жінок із ЛМ. ООО "Трилист" 2019-10-03 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/179808 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 48 (2019); 68-76 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 48 (2019); 68-76 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 48 (2019); 68-76 2411-1295 2309-4117 ukr eng https://reproduct-endo.com/article/view/179808/179801 https://reproduct-endo.com/article/view/179808/179803 Авторське право (c) 2019 Василь Сергійович Ольшевський, О. В. Ольшевська https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/179810 2020-11-19T14:20:32Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Herbal medicinal products in a treatment of mastalgia in gynecologic patients Фитопрепараты в лечении гинекологических больных с выраженной масталгией Фітопрепарати в лікуванні гінекологічних хворих із вираженою масталгією Кедрова, А. Г. Леваков, С. А. диффузная дисгормональная дисплазия молочных желез масталгия предменструальный синдром Vitex agnus-castus Мастодинон дифузна дисгормональна дисплазія молочних залоз масталгія передменструальний синдром Vitex agnus-castus Мастодинон diffuse dyshormonal breast dysplasia mastalgia premenstrual syndrome Vitex agnus-castus Mastodynon Implementation of breast cancer screening using digital mammography improved the diagnosis of primary proliferative regressive structural changes in the breast, manifested as diffuse or diffusely-nodal deformations of tissues. Currently, women are significantly more likely to seek medical consultation for damages of the breast that could not be evaluated earlier. This requires the development of special tactics for their treatment and follow-up. Nowadays, searching for prognostic markers and choosing adequate therapy for nodular and diffuse mastopathy are among the most discussed issues in mammology, because up to 25% of all breast cancer cases are diagnosed during the in situ phase. In this article we try to reassess the problem of dyshormonal changes in the breast and develop an optimal approach to their treatment.The purpose of research was to study data on the effectiveness of the drug Mastodinon® in gynecological patients with diffuse dishormonal breast dysplasia complicatedby mastalgia. The study included 127 women with mastalgia, which were divided into 2 groups: group I included 96 women with cyclic mastalgia, and group II included 31 women with non-cyclic mastalgia. Patients were recommended the herbal drug Mastodynon® 1 tablet 2 times a day for 6 months. Evaluation of the effect was carried out on the subjective sensations of patients and on the objective data of ultrasound or mammography. Only 78 (61.4%) patients were assessed in dynamics according to the results of control examinations performed in the period from the 4th to the 8th month after the start of therapy. The results of the study in the treatment group Mastodynon® was 2.6 times better than in the untreated group: on average by the 6th month of therapy a positive response was observed in 71% of cases in the form of the disappearance or reduction in the mastalgia severity. В настоящее время скрининг рака молочной железы путем цифровой маммографии улучшил диагностику начальных пролиферативных и регрессивных структурных изменений этого органа, проявляющихся в виде диффузных или диффузно-узловых деформаций тканей. Теперь все большее число женщин обращаются за консультациями по поводу повреждений молочной железы, которые в прошлом не оценивались, и это требует выработки специальной тактики наблюдения и терапии. Сегодня поиск маркеров прогноза и выбор адекватной терапии узловых и диффузных форм мастопатии – самые обсуждаемые вопросы клинических дискуссий, так как до 25% всех выявляемых случаев рака молочной железы составляет рак in situ. Настоящая статья посвящена переосмыслению проблемы фоновых дисгормональных изменений тканей молочной железы и выработке оптимального подхода в их лечении.Цель исследования – изучить данные по эффективности применения препарата Мастодинон® у гинекологических больных с диффузной дисгормональной дисплазией молочной железы, осложненной масталгией. Исследование включало 127 женщин с масталгией, которые были разделены на 2 группы: в группу I вошли 96 женщин с циклической масталгией, а в группу II – 31 женщина с нециклической масталгией. Пациенткам был рекомендован растительный комбинированный препарат Мастодинон® по 1 таблетке 2 раза в день в течение 6 мес. Оценка эффекта проводилась по субъективным ощущениям пациенток и по объективным данным ультразвукового исследования или маммографии. По результатам контрольных осмотров, выполненных в период от 4-го до 8-го месяца после начала терапии, удалось оценить в динамике состояние только 78 (61,4%) пациенток. Результаты исследования в группе терапии препаратом Мастодинон® были в 2,6 раза лучше, чем в группе без лечения: в среднем к 6-му месяцу терапии в 71% наблюдений был отмечен положительный ответ в виде исчезновения или снижения тяжести масталгии. В даний час скринінг раку молочної залози шляхом цифрової мамографії поліпшив діагностику початкових проліферативних і регресивних структурних змін даного органу, що проявляються у вигляді дифузних або дифузно-вузлових деформацій тканин. Тепер все більша кількість жінок звертається за консультаціями з приводу ушкоджень молочної залози, які в минулому не оцінювалися, і це вимагає вироблення спеціальної тактики спостереження та терапії. Сьогодні пошук маркерів прогнозу і вибір адекватної терапії вузлових і дифузних форм мастопатії – найбільш обговорювані питання клінічних дискусій, оскільки до 25% всіх виявлених випадків раку молочної залози становить рак in situ. Ця стаття присвячена переосмисленню проблеми фонових дисгормональних змін тканин молочної залози і вироблення оптимального підходу в їх лікуванні.Мета дослідження – вивчити дані з ефективності застосування препарату Мастодинон® у гінекологічних хворих з дифузною дисгормональною дисплазією молочної залози, ускладненою масталгією. Дослідження включало 127 жінок із масталгією, які були розділені на 2 групи: до групи I увійшли 96 жінок із циклічною масталгією, а до групи II – 31 жінка з нециклічною масталгією. Пацієнткам рекомендували рослинний комбінований препарат Мастодинон® по 1 таблетці 2 рази на день протягом 6 міс. Оцінка ефекту проводилася за суб'єктивними відчуттями пацієнток і за об'єктивними даними ультразвукового дослідження або мамографії. За результатами контрольних оглядів, виконаних в період від 4-го до 8-го місяця після початку терапії, вдалося оцінити в динаміці стан тільки 78 (61,4%) пацієнток. Результати дослідження в групі терапії препаратом Мастодинон® були в 2,6 рази кращими, ніж у групі без лікування: в середньому до 6-го місяця терапії в 71% спостережень була відзначена позитивна відповідь у вигляді зникнення або зниження тяжкості масталгії. ООО "Трилист" 2019-10-03 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/179810 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 48 (2019); 77-81 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 48 (2019); 77-81 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 48 (2019); 77-81 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/179810/179802 Авторське право (c) 2019 А. Г. Кедрова, С. А. Леваков https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/185859 2020-11-19T14:20:27Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Strategy for prevention of uterine leiomyoma recurrence in combination with adenomiosis after organ-conserving operations in reproductive aged women Стратегия профилактики рецидива миомы матки в сочетании с аденомиозом после органосохраняющих операций у женщин репродуктивного возраста Стратегія профілактики рецидивів лейоміоми матки в поєднанні з аденоміозом після органозберігаючих операцій у жінок репродуктивного віку Потапов, В. А. Івах, В. І. лейоміома матки в поєднанні з ендометріозом міомектомія післяопераційна терапія віддалені результати операції рецидиви пухлини лейомиома матки в сочетании с эндометриозом миомэктомия послеоперационная терапия отдаленные результаты операции рецидивы опухоли uterine leiomyoma in combination with endometriosis myomectomy postoperative therapy long-term surgery results tumor recurrence Aim of the study: to reduce the number of relapses and improve the reproductive function of women after surgical removal of uterine leiomyoma (LM).Materials and methods: the study included 76 women of reproductive age who underwent organ-preserving surgical treatment for LM. Women were divided into two groups depending on the adenomyosis presence. Group I included 35 women with isolated LM, group II included 41 women with LM in combination with adenomyosis. Groups I and II were divided into 4 subgroups: in Ia and IIa subgroups during preparation for surgery patients received one of the agonists of gonadotropin releasing hormone (GnRH) for 3 months. In Ib and IIb subgroups suppressive therapy was not performed prior to surgical treatment. After a myomectomy women of I and II groups received one of the GnRH agonists for the first three months, followed by the low-dose combined oral contraceptive. The choice of funds was justified on the results of an immunohistochemical study of the Ki-67 antigen expression (proliferation marker), estrogen and progesterone receptors, and cyclooxygenase-2 (COX-2). Group IIb women were additionally prescribed non-hormonal therapy with fibrinolytic (streptokinase) and proteolytic (streptodornase) enzymes, as well as herbal antiproliferative agent containing indole-3-carbinol and epigallocatechin-3-gallate.Results of the study: an immunohistochemical study showed that in women who did not receive suppressive therapy before surgery (Ib and IIb groups) Kі-67 antigen expression in the tumor nodes was significantly increased. Almost 2 times greater was the difference between the Ki-67 antigen expressions in the LM nodes with the adenomyosis combination. GnRH agonists did not inhibit the expression of estrogen and progesterone receptors. COX-2 expression was significantly higher than in intact myometrium. In women with combined uterine pathology the number of cells with a positive immunohistochemical reaction to COX-2 was 6.4 times higher than with isolated LM. Conclusions: myomectomy surgery only partially solves the problems of reproductive health restoration in women with combined uterine pathology. The proposed long-term suppressive therapy made it possible to reduce the tumor relapses number by almost 2.6 times after surgical organ-preserving treatment and to improve reproductive function in almost every third woman. Цель исследования: уменьшение количества рецидивов и улучшение репродуктивной функции женщин после хирургического удаления миомы матки (ЛМ).Матариалы и методы: в исследование вошло 76 женщин репродуктивного возраста, которым было проведено органосохраняющее оперативное лечение по поводу ЛМ. Женщины были разделены на две группыв зависимости от наличия аденомиоза. В группу І вошли 35 женщин с изолированной ЛМ, в группу II – 41 женщина с ЛМ в сочетании с аденомиозом. Группы I и II были разделены на 4 подгруппы: в подгруппах Іаи ІІа в период подготовки к операции больные в течение 3 месяцев получали один из агонистов гонадотропин-рилизинг-гормона (ГнРГ). В подгруппах Iб и IIб супрессивная терапия перед оперативным лечениемне проводилась. После миомэктомии женщины групп I и II в течение первых трех месяцев получали один из агонистов ГнРГ с последующим применением низкодозированного комбинированного орального контрацептива. Выбор средств был обоснован полученными результатами иммуногистохимического исследования экспрессии антигена Кі-67 (маркер пролиферации), рецепторов к эстрогенам и прогестерону, циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2). Женщинам группы IIб дополнительно назначалась негормональная терапия фибринолитическим (стрептокиназа) и протеолитическим (стрептодорназа) энзимами, а также растительным антипролиферативным средством, содержащим индол-3-карбинол и эпигаллокатехин-3-галлат.Результаты исследования: иммуногистохимическое исследование показало, что у женщин, которые не получали супрессивную терапию до операции (группы Iб и IIб), экспрессия антигена Кі-67 в узлах опухоли была значительно повышена. Почти в 2 раза была больше разница между экспрессией антигена Кі-67 в узлах ЛМ при сочетании опухоли с аденомиозом. Агонисты ГнРГ не подавляли экспрессию эстрогеновых и прогестероновых рецепторов. Экспрессия ЦОГ-2 была существенно выше, чем в интактном миометрии. У женщин с сочетанной патологией матки количество клеток с положительной иммуногистохимической реакцией на ЦОГ-2 было в 6,4 раза больше, чем при изолированной ЛМ.Выводы: операция миомэктомии лишь частично решает проблемы, связанные с восстановлением репродуктивного здоровья женщин с сочетанной патологией матки. Предложенная долгосрочная супрессивная терапия позволила уменьшить число рецидивов опухоли почти в 2,6 раза после оперативного органосохраняющего лечения и улучшить репродуктивную функцию почти у каждой третьей женщины Мета дослідження: зменшення кількості рецидивів та покращення репродуктивної функції жінок після хірургічного видалення лейоміоми матки (ЛМ).Матаріали та методи: у дослідження увійшло 76 жінок репродуктивного віку, яким було проведено органозберігаюче оперативне лікування з приводу ЛМ. Жінки були розподілені на дві групи залежно від наявності аденоміозу. До групи І увійшли 35 жінок з ізольованою ЛМ, до групи ІІ – 41 жінка з ЛМ у поєднанні з аденоміозом. Групи I і II були розподілені на 4 підгрупи: у підгрупах Іа і ІІа в період підготовки до операції хворі протягом 3 місяців отримували один із агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ). У підгрупах Іб і ІІб супресивна терапія перед оперативним лікуванням не проводилась. Після міомектомії жінки груп І і ІІ протягом перших трьох місяців отримували один із агоністів ГнРГ з подальшим застосуванням низькодозованого комбінованого орального контрацептиву. Вибір засобів був обґрунтований отриманими результатами імуногістохімічного дослідження експресії антигену Кі-67 (маркер проліферації), рецепторів до естрогенів та прогестерону, циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Жінкам групи ІІб додатково призначалась негормональна терапія фібринолітичним (стрептокіназа) і протеолітичним (стрептодорназа) ензимами, а також рослинним антипроліферативним засобом, що містить індол-3-карбінол та епігаллокатехін-3-галлат.Результати дослідження: імуногістохімічне дослідження показало, що в жінок, які не отримували супресивної терапії до операції (групи Іб та ІІб), експресія антигену Кі-67 у вузлах пухлини була значно підвищена. Майже в 2 рази була більшою різниця між експресією антигену Кі-67 у вузлах ЛМ при поєднанні пухлини з аденоміозом. Агоністи ГнРГ не пригнічували експресію естрогенових та прогестеронових рецепторів. Експресія ЦОГ-2 була істотно вищою, ніж в інтактному міометрії. В жінок із поєднаною патологією матки кількість клітин із позитивною імуногістохімічною реакцією на ЦОГ-2 була в 6,4 рази більшою, ніж при ізольованій ЛМ.Висновки: операція міомектомії лише частково вирішує проблеми, пов'язані з відновленням репродуктивного здоров'я жінок із поєднаною патологією матки. Запропонована довгострокова супресивна терапія дозволила зменшити число рецидивів пухлини майже в 2,6 разу після оперативного органозберігаючого лікування та покращити репродуктивну функцію майже в кожної третьої жінки. ООО "Трилист" 2019-12-06 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/185859 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 49 (2019); 12-16 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 49 (2019); 12-16 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 49 (2019); 12-16 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/185859/185559 Авторське право (c) 2019 В. А. Потапов, В. І. Івах https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/185861 2020-11-19T14:20:27Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Comparative evaluation of the efficiency of complex bioactive indol and vitex-containing medicines in treatment of dishormonal dysplasia of the mammary glands Сравнительная оценка эффективности комплексных биоактивных индоло- и прутнякосодержащих препаратов в лечении доброкачественной дисплазии молочной железы Порівняльна оцінка ефективності комплексних біоактивних індоло- і прутняковмісних препаратів у лікуванні доброякісної дисплазії молочної залози Пирогова, В. І. Шурпяк, С. О. Місюра, А. Г. фіброзно-кістозна хвороба дисгормональна дисплазія молочних залоз мастопатія індол-3-карбінол епігаллокатехін-3-галлат Епігалін Брест фиброзно-кистозная болезнь дисгормональная дисплазия молочных желез мастопатия индол-3-карбинол эпигаллокатехин-3-галлат Эпигалин Брест fibrocystic disease dishormonal dysplasia of the mammary glands mastopathy indole-3-carbinol epigallocatechin-3-gallat Epigalin Brest Purpose of study. Comparison the efficacy of therapy of fibrocystic breast disease (FBD) in women of reproductive age with different complex bioactive indole-containing and vitex-containing drugs.Materials and methods. The study involved 80 patients with FBD who received Epigalin Brest (Group I, 40 women) and Depapillin (Group II, 40 women). Methods of study included anthropometry, hormonal profile, ultrasound examination of the breast and pelvic organs, mastodin score.Results and discussion. By ultrasound characteristics diffuse dyshormonal mammary dysplasia was prevalent among patients of Groups I and II. By the degree of severity of mastopathy patients were divided into groups evenly. Hormonal examinations revealed the presence of relative hyperestrogenia, hypoprogesteroneemia and transient hyperprolactinemia. Three months later a complete reduction in pain was obtained in 70.0% patients of Group I and 37.5% of Group II. After 6 months 90.0% patients of Group I and 75.0% patients of Group II noted the absence of mastalgia. Positive ultrasound changes after a three-month course of therapy in 81.8% patients of Group I with diffuse mastopathy with predominance of the glandular component and 73.7% of Group II were characterized by the lack of visualization of hypertrophied glandular lobules, enlarged milk ducts, but complete months only occurred in patients of Group I (100.0%).Conclusions. A comparative study demonstrated the high efficacy of the complex bioactive drug Epigalin Brest: clinical efficacy with complete reduction of pain in 70.0% patients after three months and 90.0% after six months of therapy. The undeniable advantages of Epigalin Brest are the presence of 3,3-diindolylmethane, which is a finished product of indole-3-carbinol conversion, characterized by higher bioavailability and stability, which provides a pronounced clinical effect and a clear dosage of epigallocatechin-3-gallate. Цель исследования. Сравнение эффективности терапии фиброзно-кистозной болезни молочной железы (ФКБ МЖ) у женщин репродуктивного возраста различными комплексными биоактивными индолосодержащими и прутнякосодержащими препаратами.Материалы и методы. В исследование были включены 80 пациенток с ФКБ МЖ, которые получали Епигалин Брест (I группа, 40 женщин) и Депапилин (II группа, 40 женщин). Методы исследования включали антропометрию, гормональный профиль, УЗ исследование МЖ и органов малого таза, балльную оценку мастодинии.Результаты и обсуждение. По эхографическими характеристикам среди пациенток I и II групп преобладала диффузная дисгормональная дисплазия МЖ. По степени выраженности мастодинии пациентки были распределены на равные группы. Гормональное обследование показало наличие относительной гиперэстрогении, гипопрогестеронемии и транзиторной гиперпролактинемии. Через три месяца получена полная редукция болевого синдрома у 70,0% пациенток I группы и 37,5% II группы. Через 6 месяцев отсутствие проявлений масталгии отметили 90,0% пациенток I группы и 75,0% пациенток II группы. Положительные изменения при УЗИ после трехмесячного курса терапии у 81,8% пациенток I группы с диффузной мастопатией с преобладанием железистого компонента и 73,7% женщин II группы характеризовались отсутствием визуализации гипертрофированных железистых долек, расширенных молочных протоков, однако полная нормализация сонографической картины МЖ через 6 месяцев наблюдалась только у пациенток I группы (100,0%).Выводы. Сравнительное исследование показало высокую эффективность комплексного биоактивного препарата Эпигалин Брест: клиническая эффективность с полной редукцией болевого синдрома у 70,0% пациенток через три месяца и у 90,0% через шесть месяцев терапии. Неоспоримое преимущество препарата Эпигалин Брест – наличие в его составе 3,3-дииндолилметана, который является готовым продуктом преобразования индол-3-карбинола, характеризуется более высокой биодоступностью и стабильностью, что обеспечивает выраженный клинический эффект и четкое дозирование эпигаллокатехин-3-галлата. Мета дослідження. Порівняння ефективності терапії фіброзно-кістозної хвороби молочної залози (ФКХ МЗ) в жінок репродуктивного віку різними комплексними біоактивними індоловмісними і прутняковмісними препаратами.Матеріали і методи. У дослідження були залучені 80 пацієнток із ФКХ МЗ, які отримували Епігалін Брест (І група, 40 жінок) і Депапілін (ІІ група, 40 жінок). Методи дослідження включали антропометрію, гормональний профіль, УЗ дослідження МЗ і органів малого таза, бальну оцінку мастодинії.Результати і обговорення. За ехографічними характеристиками серед пацієнток І і ІІ груп переважала дифузна дисгормональна дисплазія МЗ. За ступенем вираженості мастопатії пацієнтки були розподілені на рівні групи. Гормональні обстеження засвідчили наявність відносної гіперестрогенії, гіпопрогестеронемії та транзиторної гіперпролактинемії. Через три місяці отримана повна редукція больового синдрому в 70,0% пацієнток І групи і 37,5% ІІ групи. Через 6 місяців відсутність проявів масталгії відмітили 90,0% пацієнток І групи і 75,0% пацієнток ІІ групи. Позитивні зміни при УЗД після тримісячного курсу терапії у 81,8% пацієнток І групи з дифузною мастопатією з переважанням залозистого компонента і 73,7% жінок ІІ групи характеризувались відсутністю візуалізації гіпертрофованих залозистих часточок, розширених молочних проток, однак повна нормалізація сонографічної картини МЗ через 6 місяців спостерігалася тільки в пацієнток І групи (100,0%).Висновки. Порівняльне дослідження засвідчило високу ефективність комплексного біоактивного препарату Епігалін Брест: клінічна ефективність з повною редукцією больового синдрому в 70,0% пацієнток через три місяці і в 90,0% через шість місяців терапії. Незаперечна перевага препарату Епігалін Брест – наявність у його складі 3,3-диіндолілметану, який є готовим продуктом перетворення індол-3-карбінолу, характеризується більш високою біодоступністю і стабільністю, що забезпечує виражений клінічний ефект та чітке дозування епігаллокатехін-3-галлату. ООО "Трилист" 2019-12-06 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/185861 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 49 (2019); 18-23 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 49 (2019); 18-23 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 49 (2019); 18-23 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/185861/185560 Авторське право (c) 2019 В. І. Пирогова, С. О. Шурпяк, А. Г. Місюра https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/190437 2020-11-19T14:20:26Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Clinical status of reproductive aged women with combined pathology of the uterus – leiomyoma and adenomyosis Клиническое состояние женщин репродуктивного возраста при сочетанной патологии матки – лейомиоме и аденомиозе Клінічний стан жінок репродуктивного віку, хворих на поєднану патологію матки – лейоміому та аденоміоз Запорожченко, М. Б. Сидоренко, А. В. Парубіна, Д. Ю. поєднана патологія матки лейоміома матки аденоміоз сочетанная патология матки лейомиома матки аденомиоз combined uterine pathology uterine leiomyoma adenomyosis Clinical assessment of the general status of patients with combined uterine pathology (leiomyoma (LM) and adenomyosis) has a practical importance for determining specific therapeutic tactics. The study of the general condition of reproductive aged women with this pathology allows determining of many factors that can affect the clinical course of disease.Purpose of the study was to investigate the clinical status of reproductive aged women who suffer from combined uterine pathology – LM and adenomyosis.Materials and methods. 120 women of reproductive age were examined. Group IA united 60 patients with combined uterine pathology – asymptomatic LM and nodal, diffuse, diffuse-focal adenomyosis III, IV degrees of severity with active clinical course; group IB united 60 patients with combined uterine pathology - symptomatic LM and diffuse, diffuse focal adenomyosis I, II degrees of severity with inactive clinical course. Examination was carried out in accordance with the orders of the Ministry of Health of Ukraine.Results. A study of the general status of reproductive aged women has revealed many factors that can affect the clinical course of disease. The study of nosological forms of extragenital pathology revealed a wide range of different organs and systems diseases, co-morbidities of mainly chronic course, varying severity in 100% of women. A number of somatic diseases can be both a cause and a consequence of gynecological pathology, especially hormonal etiology. Analysis of the anamnestic data on the transferred gynecological diseases showed 100% frequency of the combined and concomitant pathology of the female genital tract.Conclusions. Completed study involving reproductive aged women with combined uterine pathology (LM and adenomyosis) showed many factors that can affect the clinical course of disease. Obtained data indicate that there are complex metabolic disorders in the women’s body suffering from that combined uterine pathology. Клиническая оценка общего состояния пациенток при сочетанной патологии матки – лейомиоме матки (ЛМ) и аденомиозе – имеет практическое значение для определения конкретной терапевтической тактики. Изучение общего состояния женщин репродуктивного возраста, у которых выявлена эта патология, позволяет определить наличие многих факторов, которые могут влиять на клиническое течение заболевания.Цель работы – исследовать клиническое состояние женщин репродуктивного возраста с сочетанной патологией матки (ЛМ и аденомиоз).Материалы и методы исследования. Обследовано 120 женщин репродуктивного возраста. Группа IА объединила 60 больных с бессимптомной ЛМ и аденомиозом узловым, диффузным, диффузно-очаговым III, IV степеней тяжести активного клинического течения; группа IIБ – 60 больных с симптоматической ЛМ и аденомиозом диффузным, диффузно-очаговым I, II степеней тяжести неактивного клинического течения. Обследование проводили согласно действующим приказам МЗ Украины.Результаты исследования. Изучение общего состояния женщин репродуктивного возраста показало наличие многих факторов, которые могут влиять на клиническое течение заболевания. Изучение наличия и нозологических форм экстрагенитальной патологии выявило широкий спектр заболеваний различных органов и систем, сопутствующих заболеваний преимущественно хронического течения различной степени тяжести у 100% обследованных. Ряд соматических заболеваний можетбыть как причиной, так и следствием гинекологической патологии, особенно гормональной этиологии. Анализ анамнестических данных относительно перенесенных гинекологических заболеваний показал 100% частоту сочетанной и сопутствующей патологии женской половой сферы у обследуемых.Выводы. Выполненное исследование с участием женщин репродуктивного возраста, у которых наблюдается сочетанная патология матки (ЛМ и аденомиоз), показало наличие многих факторов, которые могут влиять на клиническое течение заболевания. Полученные данные указывают на сложные метаболические нарушения в организме женщин с указанной сочетанной патологией матки. Клінічна оцінка загального стану пацієнток при поєднаній патології матки – лейоміомі матки (ЛМ) та аденоміозі – має практичне значення для визначення конкретної терапевтичної тактики. Вивчення загального стану жінок репродуктивного віку, в яких виявлено цю патологію, дозволяє визначити наявність багатьох факторів, які можуть впливати на клінічний перебіг захворювання.Мета роботи – дослідити клінічний стан жінок репродуктивного віку з поєднаною патологією матки (ЛМ і аденоміоз).Матеріали і методи дослідження. Обстежено 120 жінок репродуктивного віку. Група ІА об’єднала 60 хворих на безсимптомну ЛМ в поєднанні з аденоміозом вузловим, дифузним, дифузно-вогнищевим ІІІ, ІV ступенів тяжкості активного клінічного перебігу; група ІБ – 60 хворих на симптомну ЛМ в поєднанні з аденоміозом дифузним, дифузно-вогнищевим І, ІІ ступенів тяжкості неактивного клінічного перебігу. Обстеження проводили згідно з чинними наказами МОЗ України.Результати дослідження. Вивчення загального стану жінок репродуктивного віку показало наявність багатьох факторів, що можуть впливати на клінічний перебіг захворювання. Вивчення наявності та нозологічних форм екстрагенітальної патології виявило широкий спектр захворювань різних органів і систем, супутніх захворювань переважно хронічного перебігу різного ступеня тяжкості у 100% обстежуваних. Низка соматичних захворювань може бути як причиною, так і наслідком гінекологічної патології, особливо гормональної етіології. Аналіз анамнестичних даних відносно перенесених гінекологічних захворювань показав 100% частоту поєднаної та супутньої патології жіночої статевої сфери в обстежуваних.Висновки. Виконане дослідження за участю жінок репродуктивного віку, в яких спостерігається поєднана патологія матки (ЛМ і аденоміоз), показало наявність багатьох факторів, які можуть впливати на клінічний перебіг захворювання. Отримані дані вказують на складні метаболічні порушення в організмі жінок зі згаданою поєднаною патологією матки. ООО "Трилист" 2019-12-28 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/190437 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 50 (2019); 51-55 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 50 (2019); 51-55 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 50 (2019); 51-55 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/190437/190285 Авторське право (c) 2019 М. Б. Запорожченко, А. В. Сидоренко, Д. Ю. Парубіна https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/202580 2020-11-19T14:20:20Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Research of systemic immunity and hemostasis in women with pathological processes of the epithelium of the genitals with atypia of cells of unclear genesis in women with infertility Исследование системного иммунитета и гемостаза у женщин с доброкачественными и предопухолевыми процессами железистого эпителия гениталий с атипией клеток неясного генеза и бесплодием Дослідження системного імунітету та гемостазу в жінок із доброякісними і передпухлинними процесами залозистого епітелію геніталій з атипією клітин не ясного генезу та безпліддя Камінський, В. В. Бондарук, О. Я. Гак, І. О. доброякісні та передпухлинні патологічні процеси залозистого епітелію геніталій з атипією залозистих клітин неясного ґенезу безпліддя системний імунітет судинно-тромбоцитарна ланка системи гемостазу доброкачественные и предопухолевые патологические процессы железистого эпителия гениталий с атипией железистых клеток неясного генеза бесплодие системный иммунитет сосудисто-тромбоцитарное звено системы гемостаза benign and pretumor pathological processes of genital epithelium with atypical glandular cells not otherwise specified infertility systemic immunity vascular-platelet hemostasis Purpose of the study: to study the systemic immunity and hemostasis in women with infertility and pathological processes of glandular epithelium of genitals with atypical glandular cells not otherwise specified.Materials and methods. The study included 173 women with infertility and pathological processes of glandular epithelium of genitals with atypical glandular cells not otherwise specified (main group). The comparison group consisted of 100 women with infertility and without pathological processes of cervical epithelium. All patients underwent studies of the immune systems (population of lymphocytes, circulating immune complexes) and hemostasis (screening coagulation tests, number and aggregation function of platelets).Results. Analysis of the immune system revealed certain changes in the main group, more pronounced in women with endometrial pathology - inhibition of the cell link (evidenced by a decrease in absolute and relative CD3+ T cells value, absolute number of CD4+, CD16 and phagocytic number) against the background of humoral immunity activation (increase in the CD22+ level, circulating immune complexes, IgG and IgA). The study of the vascular-platelet hemostasis showed a decrease of platelets against the background of a tendency to an increase in platelet anisocytosis and an increase in platelet counts in women with endometrial pathology. An analysis of platelet aggregation function revealed a significant increase in platelet aggregation to adenosine diphosphate, adrenaline and collagen in patients with endometrial pathology, also a tendency to hypercoagulation.Conclusions. In women with infertility and pathological processes of glandular epithelium of genitals with atypical glandular cells there is suppression of the cellular immune system against the background of humoral immunity hyperactivation. Activation of the vascular–platelet hemostasis and a tendency to hypercoagulative state were revealed. Цель исследования: изучить состояние системного иммунитета и гемостаза у женщин с бесплодием и наличием патологических процессов железистого эпителия гениталий с атипией клеток неясного генеза.Материалы и методы исследования. В исследование вошли 173 женщины с бесплодием и наличием патологических процессов железистого эпителия гениталий с атипией клеток неясного генеза (основная группа). Группу сравнения составили 100 женщин с бесплодием и отсутствием патологических процессов эпителия шейки матки. Всем пациенткам проводились исследования систем иммунитета (изучали популяцию лимфоцитов, циркулирующие иммунные комплексы) и гемостаза (выполняли скрининговые коагуляционные тесты, определяли количество и агрегационную функцию тромбоцитов).Результаты. Анализ состояния иммунной системы выявил определенные изменения у пациенток основной группы, более выраженные у женщин с патологией эндометрия, – угнетение клеточного звена (о чем свидетельствует снижение как абсолютного, так и относительного количества Т-лимфоцитов CD3+, абсолютного количества CD4+, CD16 и фагоцитарного числа) на фоне активации гуморального звена иммунной системы (рост уровня CD22+, циркулирующих иммунных комплексов, IgG и IgA). Исследование состояния сосудисто-тромбоцитарного звена системы гемостаза показало, что у женщин основной группы с патологией эндометрия наблюдается снижение количества тромбоцитов на фоне тенденции к повышению анизоцитоза тромбоцитов и рост значений тромбоцитопоэза. При анализе агрегационной функции тромбоцитов у обследованных с патологией эндометрия выявлено достоверное повышение агрегационной способности тромбоцитов к аденозиндифосфату, адреналину и коллагену, а также отмечена тенденция к гиперкоагуляции.Выводы. У пациенток с бесплодием и наличием патологических процессов железистого эпителия гениталий с атипией клеток неясного генеза отмечается угнетение клеточного звена иммунной системы на фоне гиперактивации гуморального звена. Обнаружена активация сосудисто-тромбоцитарного звена системы гемостаза и тенденция к гиперкоагуляционным состояниям. Мета дослідження: вивчити стан системного імунітету та гемостазу жінок із безпліддям і наявністю патологічних процесів залозистого епітелію геніталій з атипією клітин неясного генезу.Матеріали та методи дослідження. У дослідження увійшли 173 жінки з безпліддям і наявністю патологічних процесів залозистого епітелію геніталій з атипією клітин неясного ґенезу (основна група). Групу порівняння склали 100 жінок з безпліддям та відсутністю патологічних процесів епітелію шийки матки. Всім пацієнткам проводились дослідження систем імунітету (вивчали популяцію лімфоцитів, циркулюючі імунні комплекси) та гемостазу (виконували скринінгові коагуляційні тести, визначали кількість та агрегаційну функцію тромбоцитів).Результати. Аналіз стану імунної системи виявив певні зміни в пацієнток основної групи, більш виражені в жінок із патологією ендометрія – супресію клітинної ланки (про що свідчить зниження як абсолютної, так і відносної кількості Т-лімфоцитів CD3+, абсолютної кількості CD4+, CD16 та фагоцитарного числа) на фоні активації гуморальної ланки імунної системи (зростання рівня CD22+, циркулюючих імунних комплексів, IgG та IgA). Дослідження стану судинно-тромбоцитарної ланки системи гемостазу показало, що в жінок основної групи з патологією ендометрія спостерігається зниження кількості тромбоцитів на фоні тенденції до підвищення анізоцитозу тромбоцитів і зростання значень тромбоцитопоезу. При аналізі агрегаційної функції тромбоцитів у обстежених із патологією ендометрія виявлено достовірне підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів до аденозиндифосфату, адреналіну та колагену, а також відмічена тенденція до гіперкоагуляції.Висновки. У пацієнток із безпліддям і наявністю патологічних процесів залозистого епітелію геніталій з атипією клітин неясного генезу відмічається супресія клітинної ланки імунної системи на фоні гіперактивації гуморальної ланки. Виявлена активація судинно-тромбоцитарної ланки системи гемостазу та тенденція до гіперкоагуляційного стану. ООО "Трилист" 2020-05-13 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/202580 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 52 (2020); 24-27 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 52 (2020); 24-27 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 52 (2020); 24-27 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/202580/202461 Авторське право (c) 2020 В. В. Камінський, О. Я. Бондарук, І. О. Гак https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/202583 2020-11-19T14:20:20Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Modern treatment of endometrial local hyperplastic processes from positions of the pathogenic approach Современное лечение локальных гиперпластических процессов эндометрия с позиции патогенетического подхода Сучасне лікування локальних гіперпластичних процесів ендометрія з позиції патогенетичного підходу Benyuk, V. O. Kravchenko, Y. V. Kovaliuk, T. V. Beniuk, S. V. Usevych, I. A. intrauterine pathology endometrial local hyperplasia endometrial polyposis uteroscopy immune histochemical study cytokines внутрішньоматкова патологія локальна гіперплазія ендометрія поліпоз ендометрія гістероскопія імуногістохімічне дослідження цитокіни внутриматочная патология локальная гиперплазия эндометрия полипоз эндометрия гистероскопия иммуногистохимическое исследование цитокины Purpose of research: to improve the treatment effectiveness of patients with endometrial local hyperplasia by use of endoscopic technologies and pathogenetical postoperative therapy.Materials and methods. 66 women whose treatment algorithm included 4 stages (hysteroscopic polyp ablation followed by the morphological study, hormonal therapy aimed at the endometrium suppression, hormonal status optimization and dispensary observation within 5 years) were the subject of the study. After complex examination and histological verification of endometrial polyposis diagnosis patients were divided into two groups: A (n = 34) with the immune corrective therapy and B (n = 32). Examination algorithm included the endometrial immune histochemical examination with its immune histochemical profile definition.Study results. Histological screening of endometrium state resulted that 9 (26.5%) patients in the A group had the chronic endometritis features. The corresponding index for the B group stood for 15 patients (46.9%) that is 20.4% higher compared to the A group. Estrogen receptors expression with the background of progestogen treatment indicated the 1.2 times lowering for both groups. The viral and bacterial complex screening indicated the endometrial pathogenic contamination dramatic decrease. Study of tumor necrosis factor’s level determined the straightforward tendency with the CD 138 index dynamics. In a year term the complete treatment effect in A group was observed among 29 patients (85.2%), and the endometrial polyposis recurrence was observed among 5 (14.8%) patients.Conclusions. It is necessary to take into account the woman’s age, joint genital and somatic pathology’s presence and the immune histochemical profile of hyperplastic endometrial while determining the endometrial pathology differentiated treatment tactics. Additional immune corrective therapy with the antibacterial treatment determines the receptor phenotype restoration, normalization of tumor necrosis factor-α lever and increases the endometrial polyposis treatment effectiveness up to 22.7%. Цель исследования: повышение эффективности лечения больных с локальной гиперплазией эндометрия путем применения эндоскопических технологий и патогенетически обоснованной послеоперационной терапии.Материалы и методы. В исследование вошли 66 женщин, алгоритм лечения которых состоял из 4 этапов: гистероскопическое удаление полипа и измененного эндометрия с последующим морфологическим исследованием, гормональная терапия, направленная на супрессию эндометрия, оптимизация гормонального статуса, диспансерное наблюдение в течение 5 лет. После комплексного обследования и гистологической верификации диагноза больные с полипозом эндометрия были разделены на две группы: группа А (n = 34), которая дополнительно получала иммунокорригирующую терапию, и группа В (n = 32). Алгоритм обследования включал иммуногистохимическое исследование эндометрия с определением его иммуногистохимического профиля.Результаты исследования. Гистологический скрининг состояния эндометрия показал, что у 9 (26,5%) больных группы А наблюдались признаки хронического эндометрита. В группе В этот показатель составил 15 (46,9%), что на 20,4% больше, чем в группе А. Уровень экспрессии эстрогеновых рецепторов на фоне лечения прогестинами показал снижение в 1,2 раза в обеих группах. Проведение комплексного вирусно-бактериального скрининга выявило резкое уменьшение количества патогенов контаминации эндометрия. Исследование уровня фактора некроза опухоли в смывах из полости матки указало на однонаправленную тенденцию с динамикой показателя CD 138. Полный эффект лечения в группе А определен через год у 29 (85,2%) больных, у 5 (14,8%) женщин наблюдали рецидив полипоза эндометрия.Выводы. Определяя тактику дифференцированного лечения патологии эндометрия, необходимо учитывать возраст женщины, наличие сочетанной генитальной и сопутствующей соматической патологии, данные иммуногистохимического профиля гиперплазированного эндометрия. Дополнение антибактериального лечения иммунокорригирующей терапией содействует восстановлению рецепторного фенотипа, нормализации уровня фактора некроза опухоли, увеличивает на 22,7% эффективность лечения локальной гиперплазии эндометрия (полипов эндометрия). Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих з локальною гіперплазією ендометрія шляхом застосування ендоскопічних технологій та патогенетично обґрунтованої післяопераційної терапії.Матеріали і методи. У дослідження включили 66 жінок, алгоритм лікування яких складався з 4 етапів: гістероскопічне видалення поліпа і зміненого ендометрія з подальшим морфологічним дослідженням, гормональна терапія, спрямована на супресію ендометрія, оптимізація гормонального статусу, диспансерне спостереження протягом 5 років. Після комплексного обстеження і гістологічної верифікації діагнозу хворі з поліпозом ендометрія були розділені на дві групи: група А (n = 34), яка додатково отримувала імунокоригуючу терапію, і група В (n = 32). Алгоритм обстеження включав імуногістохімічне дослідження ендометрія з визначенням його імуногістохімічного профілю.Результати дослідження. Гістологічний скринінг стану ендометрія показав, що у 9 (26,5%) хворих групи А спостерігалися ознаки хронічного ендометриту. У групі В цей показник склав 15 (46,9%), що на 20,4% більше, ніж у групі А. Рівень експресії естрогенових рецепторів на фоні лікування прогестинами показав зниження в 1,2 разу в обох групах. Проведення комплексного вірусно-бактеріального скринінгу показало різке зменшення кількості патогенів контамінації ендометрія. Дослідження рівня фактора некрозу пухлини в змивах з порожнини матки засвідчило односпрямовану тенденцію з динамікою показника CD 138. Повний ефект лікування в групі А визначено через рік у 29 (85,2%) хворих, у 5 (14,8%) жінок спостерігали рецидив поліпозу ендометрія.Висновки. Визначаючи тактику диференційованого лікування патології ендометрія, необхідно враховувати вік жінки, наявність поєднаної генітальної і супутньої соматичної патології, дані імуногістохімічного профілю гіперплазованого ендометрія. Доповнення антибактеріального лікування імунокоригуючою терапією сприяє відновленню рецепторного фенотипу, нормалізації рівня фактору некрозу пухлин, збільшує на 22,7% ефективність лікування локальної гіперплазії ендометрія (поліпів ендометрія). ООО "Трилист" 2020-05-13 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/202583 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 52 (2020); 28-32 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 52 (2020); 28-32 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 52 (2020); 28-32 2411-1295 2309-4117 eng https://reproduct-endo.com/article/view/202583/202462 Авторське право (c) 2020 V. O. Benyuk, Y. V. Kravchenko, T. V. Kovaliuk, S. V. Beniuk, I. A. Usevych https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/214770 2020-11-19T14:20:13Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Photodynamic therapy in the treatment of patients with vulvar premalignant diseases. First experience of its use in Ukraine Фотодинамическая терапия в лечении пациенток с предопухолевыми заболеваниями вульвы. Первый опыт применения метода в Украине Фотодинамічна терапія в лікуванні пацієнток із передпухлинними захворюваннями вульви. Перший досвід застосування методу в Україні Дунаевская, В. В. Татарчук, Т. Ф. Захаренко, Н. Ф. Церковский, Д. А. Сольский, В. С. фотодинамическая терапия фотосенсибилизатор предопухолевые заболевания вульвы фотодинамічна терапія фотосенсибілізатор передпухлинні захворювання вульви photodynamic therapy photosensitizer vulvar premalignant diseases Objective of the study was to evaluate the tolerability and effectiveness of photodynamic therapy (PDT) in patients with vulvar premalignant diseases.Materials and methods. Study was performed in 10 patients on the basis of the National Cancer Institute of Ukraine (Kyiv). Age of patients ranged from 31 to 67 years old (mean age 53.3 ± 3.6 years old). Diagnosis was made on the basis of medical history, complaints and clinical examination of patients, vulvoscopy and results of morphological examination of pathologically altered vulvar tissues. A drug of the chlorine series “Photolon” (RUE “Belmedpreparaty”, Republic of Belarus) in doses from 1 to 2.5 mg/kg was used as a photosensitizer (FS). Photoirradiation of pathologically altered foci was performed 3–4 hours after the end of the FS infusion using a laser coagulator universal “Lika-surgeon” (“Photonics Plus”, Ukraine, λ = 660 nm) with a radiation power of 0.4 W in exposure doses of 100 up to 150 J/cm2. PDT tolerability was assessed basing on the frequency and severity of adverse reactions (CTCAE, version 3.0). PDT effectiveness was assessed basing on the presence/absence of complaints, data from visual observation of changes in the area of treated lesions and morphological examination data at 3 and 6 months after treatment (WHO criteria).Results. No serious adverse reactions associated with FS infusion and PDT session were observed: no allergic reactions (Quincke’s edema, urticaria, drop in blood pressure, bronchospasm), no symptoms of skin phototoxicity. There was remission of clinical symptoms (itch in the area of vulva) in the treated pathological centers and high frequency of clinical and morphological regressions in the control observation terms of patients.Conclusion. Obtained results indicate the relevance and prospects of further researches in the field of laser technology and PDT as options for organ-preserving treatment of vulvar premalignant diseases Цель исследования: оценить переносимость и эффективность метода фотодинамической терапии (ФДТ) у пациенток с предопухолевыми заболеваниями вульвы.Материалы и методы. Исследование выполнено с участием 10 пациенток на базе Национального института рака Украины (г. Киев). Возраст пациенток варьировал от 31 до 67 лет (средний возраст – 53,3 ± 3,6 года). Диагноз был установлен на основании анамнеза заболевания, жалоб и клинического осмотра пациенток, вульвоскопии и результатов морфологического исследования патологически измененных тканей вульвы. В качестве фотосенсибилизатора (ФС) использовали препарат хлоринового ряда «Фотолон» (РУП «Белмедпрепараты», Республика Беларусь) в дозах от 1 до 2,5 мг/кг. Фотооблучение патологически измененных очагов проводили через 3–4 ч после окончания инфузии ФС с использованием коагулятора лазерного универсального «Лика-хирург» («Фотоника Плюс», Украина, длина волны 660 нм) с мощностью излучения 0,4 Вт в экспозиционных дозах света от 100 до 150 Дж/см2. Оценку переносимости ФДТ выполняли на основании частоты и степени выраженности нежелательных реакций (классификация CTCAE, версия 3.0). Оценку эффективности ФДТ осуществляли, основываясь на наличии/отсутствии жалоб, данных визуального наблюдения за изменением площади пролеченных патологических очагов и данных морфологического исследования через 3 и 6 мес после лечения (критерии ВОЗ).Результаты. Серьезных нежелательных реакций, связанных с введением ФС и сеансом ФДТ, отмечено не было: аллергических реакций (отек Квинке, крапивница, падение артериального давления, бронхоспазм), симптомов кожной фототоксичности не выявлено. В указанные контрольные сроки наблюдения у пациенток отмечена ремиссия клинических симптомов заболевания (зуд в области вульвы) в пролеченных патологических очагах, а также высокая частота клинических и морфологических регрессий.Вывод. Полученные результаты свидетельствуют об актуальности и перспективности дальнейших исследований в области применения лазерных технологий и ФДТ как опции органосохраняющего лечения предопухолевых заболеваний вульвы Мета дослідження: оцінити переносимість і ефективність методу фотодинамічної терапії (ФДТ) у пацієнток із передпухлинними захворюваннями вульви.Матеріали і методи. Дослідження виконано за участю 10 пацієнток на базі Національного інституту раку України (м. Київ). Вік пацієнток варіював від 31 до 67 років (середній вік – 53,3 ± 3,6 року). Діагноз був встановлений на підставі анамнезу захворювання, скарг та клінічного огляду пацієнток, вульвоскопії і результатів морфологічного дослідження патологічно змінених тканин вульви. Як фотосенсибілізатор (ФС) використовували препарат хлоринового ряду «Фотолон» (РУП «Белмедпрепарати», Республіка Білорусь) в дозах від 1 до 2,5 мг/кг. Фотоопромінення патологічно змінених осередків проводили через 3–4 год після закінчення інфузії ФС з використанням коагулятора лазерного універсального «Ліка-хірург» («Фотоніка Плюс», Україна, довжина хвилі 660 нм) з потужністю випромінювання 0,4 Вт в експозиційних дозах світла від 100 до 150 Дж/см2. Оцінку переносимості ФДТ проводили на підставі частоти і ступеня вираженості небажаних реакцій (класифікація CTCAE, версія 3.0). Оцінку ефективності ФДТ здійснювали, ґрунтуючись на наявності/відсутності скарг, даних візуального спостереження за зміною площі пролікованих патологічних вогнищ і даних морфологічного дослідження через 3 і 6 міс після лікування (критерії ВООЗ).Результати. Серйозних небажаних реакцій, пов'язаних із введенням ФС і сеансом ФДТ, відзначено не було: алергічних реакцій (набряк Квінке, кропив'янка, падіння артеріального тиску, бронхоспазм), симптомів шкірної фототоксичності не виявлено. У зазначені контрольні терміни спостереження в пацієнток відзначена ремісія клінічних симптомів захворювання (свербіж в області вульви) в пролікованих патологічних осередках, а також висока частота клінічних і морфологічних регресій.Висновок. Отримані результати свідчать про актуальність і перспективність подальших досліджень в області застосування лазерних технологій і ФДТ як опції органозберігаючого лікування передпухлинних захворювань вульви ООО "Трилист" 2020-10-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/214770 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 54 (2020); 22-26 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 54 (2020); 22-26 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 54 (2020); 22-26 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/214770/214859 Авторське право (c) 2020 В. В. Дунаевская, Т. Ф. Татарчук, Н. Ф. Захаренко, Д. А. Церковский, В. С. Сольский https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/214772 2020-11-19T14:20:14Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Features of hormonal homeostasis in women of reproductive age with uterine leiomioma in the dynamics of treatment Особенности гормонального гомеостаза у женщин репродуктивного возраста с лейомиомой матки в динамике лечения Особливості гормонального гомеостазу в жінок репродуктивного віку з лейоміомою матки в динаміці лікування Корнацька, А. Г. Трохимович, О. В. Флаксемберг, М. А. лейоміома матки гормональний гомеостаз лікування агоністи гонадотропного рилізинг-гормону антагоністи рецепторів прогестерону міфепристон гозерелін репродуктивний вік лейомиома матки гормональный гомеостаз лечение агонисты гонадотропного рилизинг-гормона антагонисты рецепторов прогестерона мифепристон гозерелин репродуктивный возраст uterine leiomyoma hormonal homeostasis treatment gonadotropin-releasing hormone agonists progesterone receptor antagonists mifepristone goserelin reproductive age Objective of the study was to determine the characteristics of hormonal homeostasis in women with uterine leiomyoma in the course of treatment.Materials and methods. The hormonal status of 60 women with uterine leiomyoma at the age of 26–45 years was studied. 30 women received treatment with a progesterone receptor antagonist – mifepristone 50 mg per day for 3 months, 30 women received therapy with a gonadotropic-releasing hormone agonist goserelin 3.6 mg per day for 3 menstrual cycles. The control group consisted of 20 healthy women of reproductive age.Results. Uterine leiomyoma was associated with the absence of a preovulatory peak of luteinizing hormone and follicle-stimulating hormone against the background of relative increase of estradiol in the follicular phase of menstrual cycle and progesterone increase in the periovulatory period. Subclinical hypothyroidism was established in 23.3% of women with uterine leiomyoma, and hyperandrogenism of mixed genesis in 13.3% of women with uterine leiomyoma. A relative increase of cortisol was noted in 21.7% of patients with uterine leiomyoma, that is indicates on the chronic stress as one of the triggers for pathogenesis of hormonal disorders due to uterine leiomyoma. Mifepristone did not affect the serum concentrations of sex hormones and gonadotropins, that is indicates the drug effect is at the local level only. Gonadotropic-releasing hormone agonists leads to inhibition of the pituitary-ovarian axis, manifested by changes in hormonal homeostasis in the form of temporary hypoestrogenia and hypoprogesteronemia against the background of a significant decrease of gonadotropins, which is reversible and allows to use these drugs to restore reproductive function in women with uterine leiomyoma. Conclusions. The established changes in hormonal homeostasis are determined by the peculiarities of the combination of concomitant endocrine pathology and functional state of the reproductive system, and hyperproliferative process arises as a result of the endocrine system dysfunction. Mifepristone does not change hormonal homeostasis, and goserelin leads to a hypoestrogenism and hypoprogesteronemia, which is temporary and reversible Цель исследования – определить особенности гормонального гомеостаза у женщин с лейомиомой матки в динамике лечения.Материалы и методы. Исследован гормональный статус 60 женщин в возрасте 26-45 лет с лейомиомой матки. 30 женщин получали лечение антагонистом рецепторов прогестерона – мифепристоном в дозе 50 мг/сут в течение 3 месяцев, 30 женщин – терапию агонистом гонадотропного рилизинг-гормона гозерелином в дозе 3,6 мг/сут в течение 3 менструальных циклов. Контрольную группу составили 20 здоровых женщин репродуктивного возраста.Результаты. Наличие лейомиомы матки ассоциировалось с отсутствием преовуляторного пика лютеинизирующего и фолликулостимулирующего гормонов на фоне относительного роста концентрации эстрадиола в фолликулиновую фазу менструального цикла и увеличения уровня прогестерона в периовуляторный период. Субклинический гипотиреоз установлен у 23,3% женщин с лейомиомой матки, гиперандрогении смешанного генеза – у 13,3% женщин с миомой. У 21,7% пациенток с лейомиомой матки отмечено относительное повышение концентрации кортизола, что свидетельствует о наличии хронического стресса как одного из пусковых механизмов патогенеза гормональных нарушений в условиях лейомиомы матки. Назначение мифепристона не влияло на сывороточные концентрации половых гормонов и гонадотропинов, что свидетельствует о действии препарата исключительно на локальном уровне. Применение агонистов гонадотропного рилизинг-гормона приводит к торможению функции оси гипофиз-яичники, проявляясь изменениями гормонального гомеостаза в виде временной гипоэстрогении и гипопрогестеронемии на фоне достоверного снижения уровня гонадотропинов, что имеет обратимый характер и позволяет использовать их для восстановления репродуктивной функции у женщин с лейомиомой матки.Выводы. Отмеченные изменения гормонального гомеостаза определяются особенностями сочетания сопутствующей эндокринной патологии и функционального состояния репродуктивной системы, а гиперпролиферативный процесс возникает как следствие дисфункции эндокринной системы в целом. Мифепристон не вызывает изменений гормонального гомеостаза, а гозерелин приводит к состоянию гипоэстрогении и гипопрогестеронемии, что имеет временный обратимый характер Мета дослідження – визначити особливості гормонального гомеостазу в жінок із лейоміомою матки в динаміці лікування.Матеріали та методи. Досліджено гормональний статус 60 жінок віком 26–45 років із лейоміомою матки. 30 жінок отримували лікування антагоністом рецепторів прогестерону – міфепристоном у дозі 50 мг/добу протягом 3 місяців, 30 жінок – терапію агоністом гонадотропного рилізинг-гормону гозереліном у дозі 3,6 мг/добу протягом 3 менструальних циклів. Контрольну групу склали 20 здорових жінок репродуктивного віку.Результати. Наявність лейоміоми матки асоціювалась із відсутністю преовуляторного піку лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів на фоні відносного зростання концентрації естрадіолу у фолікулінову фазу менструального циклу та збільшення рівня прогестерону в периовуляторний період. Субклінічний гіпотиреоз встановлено у 23,3% жінок із лейоміомою матки, а гіперандрогенії змішаного генезу – у 13,3% жінок із міомою. У 21,7% пацієнток з лейоміомою матки відзначено відносне підвищення концентрації кортизолу, що свідчить про наявність хронічного стресу як одного з пускових механізмів патогенезу гормональних порушень за умов лейоміоми матки. Призначення міфепристону не впливало на сироваткові концентрації статевих гормонів і гонадотропінів, що свідчить про дію препарату виключно на локальному рівні. Застосування агоністів гонадотропного рилізинг-гормону призводить до гальмування функції осі гіпофіз-яєчники, проявляючись змінами гормонального гомеостазу у вигляді тимчасової гіпоестрогенії та гіпопрогестеронемії на фоні достовірного зниження рівня гонадотропінів, що має оборотний характер та дозволяє використовувати їх з метою відновлення репродуктивної функції в жінок із лейоміомою матки.Висновки. Встановлені зміни гормонального гомеостазу визначаються особливостями поєднання супутньої ендокринної патології та функціональним станом репродуктивної системи, а гіперпроліферативний процес виникає як наслідок дисфункції ендокринної системи в цілому. Міфепристон не викликає змін гормонального гомеостазу, а гозерелін призводить до стану гіпоестрогенії і гіпопрогестеронемії, що має тимчасовий оборотний характер ООО "Трилист" 2020-10-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/214772 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 54 (2020); 27-31 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 54 (2020); 27-31 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 54 (2020); 27-31 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/214772/214860 Авторське право (c) 2020 А. Г. Корнацька, О. В. Трохимович, М. А. Флаксемберг https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/218450 2021-01-04T20:16:47Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Bilateral prophylactic mastectomy as an option for prevention of contralateral breast cancer Профилактическая бимастектомия как способ профилактики контралатерального рака молочной железы Профілактична бімастектомія як спосіб профілактики контралатерального раку молочної залози Pominchuk, D. V. Shevchuk, T. S. контралатеральний рак молочної залози профілактична мастектомія рак молочної залози контралатеральный рак молочной железы профилактическая мастэктомия рак молочной железы сontralateral breast cancer prophylactic mastectomy breast cancer The article discusses the risk factors for contralateral breast cancer and the role of prophylactic bimastectomy in reducing these risks. Breast cancer is the most frequent cancer among women. Several strategies have been implemented to reduce the risk of occurrence and recurrence of breast cancer: lifestyle changes, early detection through diagnosis and screening, chemotherapy, and surgery.Prophylactic mastectomy is one of the growing strategies to reduce the risk of breast cancer. Evidence suggests that the incidence of prophylactic bimastectomy in patients with unilateral breast cancer is steadily increasing, due not only to cancer case but also with requirements in women to modern quality of life. For women who choose or need to undergo a therapeutic mastectomy, removal of the contralateral breast is often discussed. Although the risk of contralateral breast cancer is relatively low for patients without hereditary genetic mutations with an established primary diagnosis of breast cancer, the total number of women who are at risk of developing contralateral breast cancer has increased markedly over the past few decades. Thus, among the risk factors influencing the occurrence of cancer in the contralateral healthy breast are young women with breast cancer, genetic mutation carriers, strong family history, ductal non-invasive cancer, tumour characteristics, which are indication to bilateral prophylactic mastectomy with immediate breast reconstruction.However, at the present stage of development oncoplastic and reconstructive breast cancer surgery, in the leading position one of the indications for prophylactic contralateral subcutaneous mastectomy with immediate breast reconstruction – is the patient's desire to preserve aesthetics and femininity. The level of satisfaction among women with bilateral mastectomy and breast reconstruction is higher than in women with unilateral mastectomy and reconstruction. Improvement of reconstructive and surgical techniques for performing contralateral prophylactic mastectomy provides the best aesthetic result among patients. Therefore, the present data requires a more detailed study of this issue and approval in the scientific community. В статье рассмотрены факторы риска возникновения контралатерального рака молочной железы (РМЖ) и роль профилактической бимастектомии в уменьшении этих рисков. РМЖ занимает первое место среди онкологических заболеваний женщин во всем мире. Снизить риск возникновения и рецидива РМЖ можно путем применения нескольких стратегий: это изменение образа жизни, раннее выявление с помощью диагностики и скрининга, химиотерапия и хирургическое вмешательство. Профилактическая мастэктомия является одной из распространяющихся в последнее время стратегий снижения риска РМЖ. Частота выполнения профилактической бимастектомии у пациенток с односторонним РМЖ неуклонно растет, что обусловлено не только онкологическими проблемами, но и современными требованиями женщин к качеству жизни. Для женщин, которые выбирают или нуждаются в терапевтической мастэктомии, часто обсуждается возможность удаления контралатеральной молочной железы. Хотя риск контралатерального РМЖ сравнительно низок для пациенток без наследственных генетических мутаций с установленным первичным диагнозомРМЖ, общее количество женщин с таким риском за последние несколько десятилетий заметно выросло. Среди факторов риска, влияющих на возникновение рака в противоположной здоровой железе, выделяют молодой возраст при диагностике первичного РМЖ, наличие мутаций, отягощенный наследственный анамнез, протоковый неинвазивный рак, гистологическую характеристику опухоли, что чаще всего требует бимастектомии с реконструктивными элементами.Однако на современном этапе развития онкореконструктивной и пластической хирургии МЖ ведущую позицию среди показаний к выполнению профилактической контралатеральной подкожной мастэктомии с реконструкцией занимает желание пациентки сохранить эстетику и женственность. При этом уровень удовлетворения женщин внешним видом молочной железы при двусторонней мастэктомии с одновременным эндопротезированием выше, чем у женщин с односторонней мастэктомией с установлением импланта. Совершенствование реконструктивных и хирургических техник выполнения контралатеральной профилактической мастэктомии обеспечивает пациенткам лучший эстетический результат. Поэтому сегодняшний день требует более детального изучения этого вопроса и утверждения единого подхода в научной среде. У статті розглянуто фактори ризику виникнення контралатерального раку молочної залози (РМЗ) та роль профілактичної бімастектомії в зменшенні цих ризиків. РМЗ займає перше місце серед онкологічних захворювань жінок у всьому світі. Знизити ризик виникнення та рецидиву РМЗ можна шляхом впровадження кількох стратегій: це зміна способу життя, раннє виявлення за допомогою діагностики та скринінгу, хіміотерапія і хірургічне втручання.Профілактична мастектомія є однією зі стратегій зниження ризику розвитку РМЗ, що набувають поширення. Частота виконання профілактичної бімастектомії в пацієнток із одностороннім РМЗ невпинно зростає, що зумовлено не тільки онкологічними проблемами, а й сучасними вимогами жінок до якості життя. Для жінок, які вибирають чи потребують виконання терапевтичної мастектомії, часто обговорюється можливість видалення контралатеральної молочної залози. Хоча ризик контралатерального РМЗ порівняно низький для пацієнток без спадкових генетичних мутацій зі встановленим первинним діагнозом РМЗ, загальна кількість жінок із ризиком розвитку контралатерального РМЗ за останні кілька десятиліть помітно зросла. Серед факторів ризику, що впливають на виникнення раку в протилежній здоровій залозі, виділяють молодий вік при діагностиці первинного РМЗ, наявність мутацій, обтяжений спадковий анамнез, протоковий неінвазивний рак, гістологічну характеристику пухлини, що найчастіше може потребувати виконання бімастектомії з реконструктивними елементами.Однак на сучасному етапі розвитку онкореконструктивної та пластичної хірургії МЗ провідну позицію серед показань до виконання профілактичної контралатеральної підшкірної мастектомії з реконструкцією посідає бажання пацієнтки зберегти естетику та жіночність. При цьому рівень задоволення жінок зовнішнім виглядом молочної залози при двосторонній мастектомії з одночасним ендопротезуванням вищий, ніж у жінок із односторонньою мастектомією зі встановленням імпланта. Вдосконалення реконструктивних та хірургічних технік виконання контралатеральної профілактичної мастектомії забезпечує пацієнткам кращий естетичний результат. Тому сьогодення потребує детальнішого вивчення цього питання та затвердження єдиного підходу в науковому середовищі. ООО "Трилист" 2020-11-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/218450 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 55 (2020); 72-78 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 55 (2020); 72-78 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 55 (2020); 72-78 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/218450/218118 Авторське право (c) 2020 D. V. Pominchuk, T. S. Shevchuk https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/218454 2021-01-04T20:16:47Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Phytoselective therapy is a method of choice for the treatment of mastopathy in combination with premenstrual syndrome Фитоселективная терапия – метод выбора лечения мастопатии в сочетании с предменструальным синдромом Фітоселективна терапія − метод вибору лікування мастопатії в поєднанні з передменструальним синдромом Gryshchenko, O. V. Bobrytska, V. V. дисгормональные заболевания молочной железы предменструальный синдром Тазалок Vitex agnus-castus дисгормональні захворювання молочної залози передменструальний синдром Тазалок Vitex agnus-castus breast dishormonal diseases premenstrual syndrome Tazalok Vitex agnus-castus Breast dishormonal diseases and premenstrual syndrome (PMS) have a common pathogenetic mechanism: hyperprolactinemia, decreased progesterone levels, thyroid dysfunction, increased cortisol including as a result of stress, dysphoric disorders.Purpose of the study was to optimize monotherapy of breast dishormonal diseases in combination with PMS with phytoselective complex Tazalok™ and to compare the clinical efficacy with traditional therapy with Vitex agnus-castus derivative.Materials and methods. 120 women aged 22–39 years were observed into 2 groups: group I – 60 patients who received monotherapy Tazalok™ for 3 months; group II – 60 patients who received monotherapy with derivative of Vitex agnus-castus. Data analysis was performed after 1 and 3 months of treatment. Sex hormones, thyroid, gonadotropic hormones levels were determined. Ultrasound examination with color Doppler flow mapping of mammary glands, pelvic organs, and thyroid was performed. Dysphoric disorders were assessed on the Beck depression scale, pain was assessed on the visual-analog scale (VAS).Results. Group I showed an improvement in hormonal profile, reduction of subjective complaints after 1 month, in group II there was mainly a decrease in prolactin and relative normalization of follicle-stimulating hormone, luteinizing hormone; PMS complaints persisted. By 3 months patients in group I had normalization of all hormonal parameters, including cortisol, thyroid hormones, decreased pathological vascularization of mammary glands, thyroid, and pelvic organs, and a significant reduction in the Beck depressive score and VAS. In group II there was no normalization of cortisol, thyroid hormones, significantly reduced levels of progesterone and luteinizing hormone compared to group I, there was pathological vascularization in the thyroid gland, uterus. Dysphoric disorders decreased slightly, pain syndrome on the VAS decreased moderately, but the score was higher than among women taking Tazalok™.Conclusions. Tazalok™ directly affects reproductive system and balance of stress hormones, has a therapeutic effect on the thyroid gland. Under its action sonographic picture of hormone-dependent organs was normalized in contrast to the Vitex agnus-castus derivative. Tazalok™ has a pronounced effect on dysphoric disorders of PMS, helps to normalize the neuropsychological and cognitive state, to prevent of psychosomatic disorders. Дисгормональные заболевания молочной железы (ДЗМЖ) и предменструальный синдром (ПМС) имеют общий патогенетический механизм: гиперпролактинемия, снижение уровня прогестерона, нарушения функции щитовидной железы (ЩЖ), повышение уровня кортизола, в том числе в результате стресса, дисфорические расстройства.Цель исследования – оптимизация терапии ДЗМЖ в сочетании с ПМС с использованием монотерапии комплексным фитоселективным препаратом Тазалок™ и сравнение клинической эффективности с традиционной терапией препаратом-производным Vitex agnus-castus.Материалы и методы. Под наблюдением находились 120 женщин 22–39 лет: I группа – 60 пациенток, которые получали монотерапию Тазалок™ в течение 3 месяцев; II группа – 60 пациенток, получавших монотерапию производным Vitex agnus-castus. Анализ данных проводили через 1 и 3 месяца лечения. Определяли уровень гормонов ЩЖ, половых и гонадотропных гормонов. Проводили УЗИ молочных желез (МЖ), органов малого таза (ОМТ), ЩЖ, с цветным допплеровским картированием. Степень дисфорических расстройств оценивали по шкале депрессии Бека, болевой синдром – по визуально-аналоговой шкале (ВАШ).Результаты. Через 1 месяц пациентки I группы демонстрировали улучшение гормонального профиля, уменьшение субъективных жалоб по сравнению с II группой, где наблюдалось в основном снижение уровня пролактина и относительная нормализация фолликулостимулирующего и лютеинизирующего гормонов, сохранялись жалобы на симптомы ПМС. К 3 месяцу у пациенток I группы наблюдалась нормализация всех гормональных показателей, в том числе кортизола, гормонов ЩЖ, снижение патологической васкуляризации МЖ, ЩЖ и ОМТ, значительное снижение оценок по шкале депрессии Бека и ВАШ. Во II группе наблюдали отсутствие нормализации уровня кортизола, гормонов ЩЖ, достоверно сниженные показатели уровня прогестерона и лютеинизирующего гормона по сравнению с I группой, наличие патологической васкуляризации в ЩЖ, ОМТ. Степень дисфорических расстройств снизилась незначительно, болевой синдром по шкале ВАШ умеренно снизился, но оставался выше, чем у женщин, принимавших Тазалок™.Выводы. Тазалок™ непосредственно влияет на репродуктивную систему и баланс гормонов стресса, оказывает лечебный эффект на ЩЖ. Под его действием происходит нормализация сонографической картины гормонозависимых органов, в отличие от производного Vitex agnus-castus. Тазалок™ оказывает выраженное влияние на дисфорические расстройства ПМС, способствует нормализации нервно-психического и когнитивного состояния пациентки, является профилактикой развития психосоматических нарушений. Дисгормональні захворювання молочної залози (ДЗМЖ) і передменструальний синдром (ПМС) мають загальний патогенетичний механізм: гіперпролактинемія, зниження рівня прогестерону, порушення функції щитовидної залози (ЩЗ), підвищення рівня кортизолу, в тому числі в результаті стресу, дисфоричні розлади.Мета дослідження – оптимізація терапії ДЗМЖ в поєднанні з ПМС з використанням монотерапії комплексним фітоселективним препаратом Тазалок™ і порівняння клінічної ефективності з традиційною терапією препаратом-похідним Vitex agnus-castus.Матеріали і методи. Під спостереженням знаходилися 120 жінок 22–39 років: I група – 60 пацієнток, які отримували монотерапію Тазалок™ протягом 3 місяців; II група – 60 пацієнток, які отримували монотерапію похідним Vitex agnus-castus протягом 3 місяців. Аналіз даних проводили через 1 і 3 місяці лікування. Визначали рівень гормонів ЩЗ, статевих і гонадотропних гормонів. Проводили УЗД молочних залоз (МЗ), органів малого таза (ОМТ), ЩЗ, з кольоровим допплерівським картуванням. Ступінь дисфоричних розладів оцінювали за шкалою депресії Бека, больовий синдром – за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ).Результати. Через 1 місяць пацієнтки I групи демонстрували покращення гормонального профілю, зменшення суб'єктивних скарг у порівнянні з II групою, де спостерігалось в основному зниження рівня пролактину і відносна нормалізація фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів. До 3 місяця дослідження в пацієнток I групи спостерігалась нормалізація всіх гормональних показників, у тому числі кортизолу, гормонів ЩЗ, зниження патологічної васкуляризації МЗ, ЩЗ і ОМТ, значне зниження оцінок за шкалою депресії Бека і ВАШ. У II групі спостерігали відсутність нормалізації рівня кортизолу, гормонів ЩЗ, достовірно знижені рівні прогестерону і лютеїнізуючого гормону в порівнянні з I групою, наявність патологічної васкуляризації в ЩЗ, ОМТ. Ступінь дисфоричних розладів знизилася незначно, больовий синдром за шкалою ВАШ помірно знизився, але був вищим, ніж у жінок, які приймали Тазалок™. Висновки. Тазалок™ безпосередньо впливає на репродуктивну систему і баланс гормонів стресу, чинить лікувальний вплив на ЩЗ. Під його дією відбувається нормалізація сонографічної картини гормонозалежних органів, на відміну від похідного Vitex agnus-castus. Тазалок™ має виражений вплив на дисфоричні розлади ПМС, сприяє нормалізації нервово-психічного і когнітивного стану пацієнтки, профілактує розвиток психосоматичних порушень. ООО "Трилист" 2020-11-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/218454 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 55 (2020); 79-89 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 55 (2020); 79-89 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 55 (2020); 79-89 2411-1295 2309-4117 rus https://reproduct-endo.com/article/view/218454/218119 Авторське право (c) 2020 O. V. Gryshchenko, V. V. Bobrytska https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/218461 2021-01-04T20:16:47Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Lymph nodes dissection in advanced ovarian cancer Лимфодиссекция при распространенном раке яичников Лімфодисекція при розповсюдженому раку яєчників Svintsitskiy, V. S. Tsip, N. P. Nespryadko, S. V. Kopetskyi, V. I. Yegorov, M. Y. Movchan, O. M. Renkas, O. P. Bubliieva, O. I. рак яєчників системна лімфодисекція первинна циторедукція парааортальні лімфатичні вузли тазові лімфатичні вузли рак яичников системная лимфодиссекция первичная циторедукция парааортальные лимфатические узлы тазовые лимфатические узлы ovarian cancer systematic lymphadenectomy primary cytoreduction para-aortic lymph nodes pelvic lymph nodes Ovarian cancer becomes the most aggressive disease among all cancer pathology in women’s reproductive system. Surgery and chemotherapy are the main options on the way of ovarian cancer treatment. Cytoreductive surgeries are the main way of surgical treatment of patients with advanced ovarian cancer. The goal of this kind of surgeries is resections of all macroscopic implants.The opportunity of systematic lymph nodes dissection from renal vessels to obturator nerve is the reason of scientific discussion. LION trial (Lymphadenectomy In Ovarian Neoplasms) showed no significant difference in overall survival in two groups of patients with advanced ovarian cancer with IIВ–IV stages, who performed systematic lymphadenectomy and who did not. Authors showed higher level of postoperative complications in group with systematic lymph node dissections. But it was analyzed only those patients, who had intraoperative clinically insignificant lymph nodes. However, if the lymph nodes are macroscopically changed, performing a lymphadenectomy is advisable in order to achieve complete cytoreduction.Purpose of the study: assessment of lymph nodes dissection in patients with advanced ovarian cancer.Materials and methods. Retrospective analysis of patients with primary ovarian cancer IIIC–IV stages with clinically significant lymph nodes, which were subjected to interval or primary cytoreduction with systematic lymphodissection from the level of renal vessels to the obturator pit.Results. Complete and optimal cytoreduction was achieved in patients with systemic para-aortic and pelvic lymphodissection from the level of renal vessels to the obturator pit, which was not accompanied by postoperative complications and fatality.Conclusion. The study results demonstrates the possibility of safe systemic lymphodissection, which contributes to the achievement of complete or optimal cytoreduction, and improves the rates of disease-free survival. Рак яичников – наиболее агрессивная патология среди всех онкологических заболеваний репродуктивной системы женщины. На сегодня хирургический метод и химиотерапия остаются основными путями в лечении этого вида рака. Выполнение циторедуктивных операций является беспрекословной основой в хирургической тактике врача, главная цель которой – удаление всех макроскопически пораженных участков.Целесообразность системного удаления лимфатических узлов от уровня почечных сосудов до обтураторной ямки до недавнего времени была предметом научной дискуссии. Опубликованное исследование LION (Lymphadenectomy In Ovarian Neoplasms) показало, что данный этап операции у пациенток с распространенным раком яичника IIB–IV стадий не влияет на показатели общей выживаемости. В группе выполненных полных циторедуктивных операций с проводимой системной лимфодиссекцией уровень послеоперационных осложнений был выше, чем в группе сравнения. Но стоит отметить, что анализировались только те пациентки, у которых лимфатические узлы были клинически значимы как на этапе предоперационной диагностики, так и при интраоперационной оценке. А если лимфатические узлы макроскопически изменены, выполнение лимфаденэктомии целесообразно с целью достижения полной циторедукции.Цель исследования: оценить целесообразность выполнения системной лимфодиссекции при распространенном раке яичников.Материалы и методы. Ретроспективный анализ историй болезней пациенток с первичным раком яичников IIIС–ІV стадий с клинически значимыми лимфатическими узлами, которым была выполнена интервальная или первичная циторедукция с системной лимфодиссекцией от уровня почечных сосудов до запирательной ямки.Результаты. У пациенток с клинически значимыми лимфатическими узлами с проведенной системной парааортальной и тазовой лимфодиссекцией от уровня почечных сосудов до запирательной ямки была достигнута полная и оптимальная циторедукция, не сопровождающаяся послеоперационными осложнениями и летальностью.Вывод. Результаты исследования показывают возможность безопасного выполнения системной лимфодиссекции, что способствует достижению полной или оптимальной циторедукции, которая улучшает показатели безрецидивной выживаемости. Рак яєчників – найагресивніша патологія серед усіх онкологічних захворювань репродуктивної системи жінки. На сьогодні хірургічний метод та хіміотерапія є основними шляхами в лікуванні цього виду раку. Виконання циторедуктивних операцій беззаперечно залишається основою в хірургічній тактиці лікаря, головною метою якого є видалення всіх макроскопічно уражених ділянок. Доцільність системного видалення лімфатичних вузлів від рівня ниркових судин до обтураторної ямки донедавна зоставалась предметом наукової дискусії. Опубліковане дослідження LION (Lymphadenectomy In Ovarian Neoplasms) показало, що даний етап операції в пацієнток із розповсюдженим раком яєчника IIB–IV стадій не впливає на показники загальної виживаності. В групі виконаних повних циторедуктивних операцій із проведеними системними лімфодисекціями рівень післяопераційних ускладнень був вищим, ніж у групі порівняння. Але варто зазначити, що аналізувалися лише ті пацієнтки, в яких лімфатичні вузли не були клінічно значущими як на етапі доопераційної діагностики, так і при інтраопераційній оцінці. А якщо лімфатичні вузли є макроскопічно зміненими, виконання лімфаденектомії є доцільним з метою досягнення повної циторедукції.Мета дослідження: оцінити доцільність виконання системної лімфодисекції при розповсюдженому раку яєчників.Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнток із первинним раком яєчника IIIС–ІV стадій з клінічно значущими лімфатичними вузлами, яким була проведена інтервальна або первинна циторедукція з системною лімфодисекцією від рівня ниркових судин до затульної ямки.Результати. У пацієнток із клінічно значущими лімфатичними вузлами із проведеною системною парааортальною та тазовою лімфодисекцією від рівня ниркових судин до затульної ямки була досягнута повна та оптимальна циторедукція без післяопераційних ускладнень та летальності.Висновок. Результати дослідження показують можливість безпечного виконання системної лімфодисекції, що сприяє досягненню повної або оптимальної циторедукції, яка покращує показники безрецидивної виживаності. ООО "Трилист" 2020-11-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/218461 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 55 (2020); 90-93 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 55 (2020); 90-93 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 55 (2020); 90-93 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/218461/218120 Авторське право (c) 2020 V. S. Svintsitskiy, N. P. Tsip, S. V. Nespryadko, V. I. Kopetskyi, M. Y. Yegorov, O. M. Movchan, O. P. Renkas, O. I. Bubliieva https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/222061 2020-12-29T20:33:59Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

External genital tumors in women: role of differentiation, localization and histological types for predicting long-term survival value Опухоли наружных гениталий у женщин: роль дифференциации, локализации и гистологических типов в прогнозировании уровня длительного выживания Пухлини зовнішніх геніталій у жінок: роль диференціації, локалізації та гістологічних типів у прогнозуванні рівня тривалого виживання Samokhvalova, O. O. Kopchak, K. V. Tkalia, Y. G. Svintsitsky, V. S. external genital tumors survival value differentiation degree histological type пухлини зовнішніх статевих органів віддалена летальність ступінь диференціювання локалізація гістологічний тип опухоли наружных половых органов удаленная летальность степень дифференцировки локализация гистологический тип Purpose of the study was to investigate the role of the tumor degree, localization and histological type of tumor at the level of long-term survival by 25-year retrospective observation in women with external genitalia cancer.Materials and methods. 557 medical records of patients treated in National Cancer Institute have been analyzed during the period of 1993–2018 years. Impact of the differentiation degree, localization and histological type on the long-term survival value has been evaluated.Results. It has been proved that the long-term survival value decreased by 27.3% during transition from high (G3) to intermediate (G2) tumor grade, by 10.8% during transition from intermediate (G2) to low (G1) tumor grade. The overall level of 25-year survival retrospectively constituted 45.0% with G3 tumor grade, 31.0% with G2, and 26.0% with G1 tumor grade (p <0.05).The highest mortality has been demonstrated with total affection (66.7%), as well as with lesions of several zones (80.9%). The multiple Kaplan-Meier survival analysis showed that the most unfavorable localization was the area of labia minora, where the probability of survival at 25-year-long observation was 6.0% versus 23.0% for the primary tumor localization in the area of labia majora, and versus 35.0% in the vulvar region localization.Conclusion. The highest rates of cancer mortality are verified in non-differentiated forms of tumor (100.0%) and for sarcoma (63.6%) depending on the morphological form of primary tumor. Mortality rate was more than 50.0% for all forms of squamous cell cancer. Carcinoma and adenocarcinoma with a level of mortality by 20.6 % and 21.4% respectively were more favorable compared to the other morphological forms. Целью исследования было изучение роли степени опухоли, ее локализации и гистологического типа на уровне длительного выживания путем 25-летнего ретроспективного наблюдения женщин с раком наружных половых органов.Материалы и методы. Проанализированы 557 историй болезней пациенток за период 1993–2018 гг., которые проходили лечение на базе Национального института рака. Проведена оценка зависимости отдаленной летальности от степени дифференцировки, локализации и гистологического типа опухоли.Результаты. Доказано, что при переходе от высокой к умеренной степени дифференцировки общая смертность увеличивалась на 27,3%, при переходе от умеренной к низкой степени дифференцировки – на 10,8%. Общий уровень 25-летней выживаемости при ретроспективном наблюдении составил 45,0% при высокой степени дифференцировки, 31,0% – при умеренной, 26,0% – при низкой степени дифференцировки (р < 0,05).При оценке прогностического значения локализации первичной опухоли наиболее высокий уровень смертности наблюдался при тотальном поражении (66,7%), а также поражении нескольких участков (80,9%). При анализе выживаемости по методу Каплана-Мейера наиболее неблагоприятной локализацией был участок малых половых губ, где вероятность выживаемости при 25-летнем ретроспективном наблюдении достигала 6,0% против 23,0% при локализации первичной опухоли в области больших половых губ и 35,0% при локализации в области вульвы.Выводы. В зависимости от морфологической формы первичной опухоли наиболее высокие показатели смертности верифицированы при недифференцированных формах опухоли (100,0%) и саркоме (63,6%). При всех формах плоскоклеточного рака смертность составляла более 50,0%. Сравнительно более благоприятными были карцинома и аденокарцинома с уровнем смертности соответственно 20,6% и 21,4%. Метою дослідження було вивчення ролі ступеня пухлини, її локалізації та гістологічного типу на рівні тривалого виживання шляхом 25-річного ретроспективного спостереження жінок із раком зовнішніх статевих органів.Матеріали та методи. Проаналізовано 557 історій хвороб пацієнток за період 1993–2018 рр., які лікувались на базі Національного інституту раку. Проведено оцінку впливу ступеня диференціювання, локалізації та гістологічного типу на рівень віддаленої летальності.Результати. Доведено, що при переході від високого до помірного ступеня диференціювання смертність зростала на 27,3%, при переході від помірного до низького ступеня диференціювання – на 10,8%. Загальний рівень 25-річної виживаності при ретроспективному спостереженні становив 45,0% при високому ступені диференціювання пухлини, 31,0% – при помірному, 26,0% – при низькому ступені диференціювання (р < 0,05).Під час оцінювання прогностичного значення локалізації первинної пухлини найвищу смертність доведено при тотальному ураженні (66,7%), а також при ураженні кількох ділянок (80,9%). При множинному аналізі виживаності за методом Каплана-Мейера найбільш несприятливою локалізацією була ділянка малих статевих губ, де вірогідність виживаності при 25-річному ретроспективному спостереженні досягала 6,0% проти 23,0% при локалізації первинної пухлини в ділянці великих статевих губ та 35,0% при локалізації в ділянці вульви.Висновки. Залежно від морфологічної форми первинної пухлини найвищі показники смертності верифіковані при недиференційованих формах пухлини (100,0%) та при саркомі (63,6%). При всіх формах плоскоклітинного раку смертність становила більше 50,0%. Порівняно сприятливішими відносно інших морфологічних форм були карцинома та аденокарцинома з рівнем смертності відповідно 20,6% та 21,4%. ООО "Трилист" 2020-12-29 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/222061 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 56 (2020); 35-37 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 56 (2020); 35-37 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 56 (2020); 35-37 2411-1295 2309-4117 eng https://reproduct-endo.com/article/view/222061/222283 Авторське право (c) 2020 O. O. Samokhvalova, K. V. Kopchak, Y. G. Tkalia, V. S. Svintsitsky https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/222070 2020-12-29T20:33:59Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Diagnostic peculiarities of benign ovarian tumors during pregnancy Особенности диагностики доброкачественных опухолей яичников во время беременности Особливості діагностики доброякісних пухлин яєчників під час вагітності Boichuk, O. H. Hulii, D. Y. пухлини яєчників вагітність онкомаркери МРТ УЗД опухоли яичников беременность онкомаркеры МРТ УЗИ ovarian tumors pregnancy tumor markers MRI ultrasonography Objective of the study: improvement of diagnostic methods for pregnant women with tumor-like formations and ovarian tumors.Materials and methods. 60 pregnant women were examined and divided into 3 groups: group I – 28 pregnant women with ovarian tumors who underwent surgical treatment during pregnancy; group II – 21 women with ovarian tumors who underwent surgical treatment at various times after spontaneous delivery; group III (control) – 11 women with a normal course of pregnancy without ovarian tumors.Doppler ultrasound was performed on a mandatory basis at the screening time, and as well as needed. MRI was performed in 8 diagnostically difficult cases. In the II trimester of pregnancy at 12–24 weeks in 49 women with ovarian tumors tumor markers were determined: CA-125, HE-4, β2-microglobulin, transthyretin, transferrin and apolipoprotein A-I, and combined ROMA and RMI indices.Results. The analysis showed the characteristic echographic signs of most ovarian tumors in pregnant women. The overall accuracy of ultrasound in determining the ovarian tumor structure at the outpatient level was extremely low and amounted to 21.8%, in a specialized medical institution it was 79.2%. In the diagnosis of mature teratomas were found MRI sensitivity and specificity of 100%, less diagnostic value (sensitivity 91.7%, specificity 96.9%) was typical for endometrioid ovarian cysts. MRI efficiency in detecting malignant potential (borderline and malignant tumors) was quite high (sensitivity 80.0%, specificity 97.4%).The presence of any ovarian tumor, except for mature teratomas, was accompanied by a significant increase in CA-125 level. The strongest correlation was found for RMI index and CA-125 and HE-4 tumor markers.Conclusions. Doppler ultrasound and MRI are complementary highly informative methods for diagnosing ovarian tumors in pregnant women. Tumor markers used for the differential diagnosis of benign and malignant tumors outside pregnancy (CA-125, HE-4, apolipoprotein A-I, transferrin, transthyretin, β2-microglobulin) do not have a high enough diagnostic value in ovarian tumors in pregnant women, therefore their tests should be supportive. Цель исследования: совершенствование методов диагностики беременных с опухолевидными образованиями и опухолями яичников.Материалы и методы. Обследовано 60 беременных, которые были разделены на 3 группы: I группа – 28 беременных с опухолями яичников, которым была сделана хирургическая операция во время беременности, II группа – 21 женщина с опухолями яичников, которых прооперировали в различные сроки после физиологических родов, III группа (контрольная) – 11 женщин с нормальным течением беременности без опухолей яичников.УЗИ с допплерометрией выполняли в обязательном порядке в сроки скрининга, а также по мере необходимости. В 8 диагностически сложных случаях проводилась МРТ. Во II триместре беременности на 12–24 неделе у 49 женщин с опухолями яичников определяли уровни онкомаркеров: СА-125 и НЕ-4, β2-микроглобулин, транстиретин, трансферрин и аполипопротеин А-I, а также комбинированные показатели ROMA и RMI.Результаты. Проведенный анализ показал наличие характерных эхографических признаков большинства опухолей яичников у беременных. Общая точность УЗИ в определении структуры опухоли яичника на амбулаторно-поликлиническом уровне была крайне низкой и составляла 21,8%, в специализированном лечебном учреждении она составила 79,2%. При МРТ чувствительность и специфичность в 100% была обнаружена при диагностике зрелых тератом, меньшая диагностическая ценность (чувствительность 91,7%, специфичность 96,9%) была характерна для эндометриоидных кист яичников. Эффективность МРТ в определении опухолей злокачественного потенциала (пограничных и злокачественных опухолей) была достаточно высокой (чувствительность 80,0%, специфичность 97,4%).Наличие любой опухоли яичников, кроме зрелых тератом, сопровождалась достоверным повышением уровня СА-125. Наиболее сильная корреляционная связь была выявлена для показателя RMI и онкомаркеров СА-125 и НЕ-4.Выводы. УЗИ с допплерометрией и МРТ являются взаимодополняющими высокоинформативными методами диагностики опухолей яичников у беременных. Онкомаркеры, используемые для дифференциальной диагностики доброкачественных и злокачественных опухолей вне беременности (СА-125, НЕ-4, аполипопротеин А-I, трансферрин, транстиретин, β2-микроглобулин), имеют недостаточно высокую диагностическую ценность при опухолях яичников у беременных, поэтому определение их уровня должно иметь вспомогательный характер. Мета дослідження: вдосконалення методів діагностики вагітних із пухлиноподібними утвореннями і пухлинами яєчників.Матеріали та методи. Обстежено 60 вагітних, яких було розподілено на три групи: I група – 28 вагітних з пухлинами яєчників, яким було проведено хірургічне лікування під час вагітності, II група – 21 вагітна з пухлинами яєчників, яким було зроблено операції в різні терміни після фізіологічних пологів, III група (контрольна) – 11 жінок з нормальним перебігом вагітності без пухлин яєчників.УЗД з допплерометрією виконували в обов'язковому порядку в терміни скринінгу, а також за необхідності. У 8 діагностично складних випадках проводилася МРТ. У II триместрі вагітності на 12–24 тижні у 49 жінок з пухлинами яєчників визначали рівні онкомаркерів: СА-125 і НЕ-4, β2-мікроглобулін, транстиретин, трансферин і аполіпопротеїн А-I, а також комбіновані показники ROMA і RMI.Результати. Проведений аналіз показав наявність характерних ехографічних ознак більшості пухлин яєчників у вагітних. Загальна точність УЗД у визначенні структури пухлини яєчника на амбулаторно-поліклінічному рівні була вкрай низькою і складала 21,8%, у спеціалізованому лікувальному закладі вона склала 79,2%. При МРТ чутливість і специфічність у 100% була виявлена в діагностиці зрілих тератом, менша діагностична цінність (чутливість 91,7%, специфічність 96,9%) була виявлена для ендометріоїдних кіст яєчників. Ефективність МРТ у визначенні пухлин злоякісного потенціалу (пограничних і злоякісних пухлин) була досить високою (чутливість 80,0%, специфічність 97,4%).Наявність будь-якої пухлини яєчників, крім зрілих тератом, супроводжувалася достовірним підвищенням рівня СА-125. Найсильніший кореляційний зв'язок був виявлений для показника RMI та онкомаркерів СА-125 і НЕ-4.Висновки. УЗД з допплерометрією та МРТ є взаємодоповнюючими високоінформативними методами діагностики пухлин яєчників у вагітних. Онкомаркери, що використовуються для диференціальної діагностики доброякісних і злоякісних пухлин поза вагітністю (СА-125, НЕ-4, аполіпопротеїн А-I, трансферин, транстиретин, β2-мікроглобулін), мають не досить високу діагностичну цінність при пухлинах яєчників у вагітних, тому визначення їх рівня повинно мати допоміжний характер. ООО "Трилист" 2020-12-29 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/222070 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 56 (2020); 38-42 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 56 (2020); 38-42 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 56 (2020); 38-42 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/222070/222284 Авторське право (c) 2020 O. H. Boichuk, D. Y. Hulii https://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/229046 2021-04-13T21:53:00Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

The cytological component of cervical cancer screening: causes of false negative and false positive results, and ways to avoid them Цитологическая составляющая скрининга на рак шейки матки: причины ложноотрицательных и ложноположительных результатов, пути их избежания Цитологічна складова скринінгу на рак шийки матки: причини хибнонегативних і хибнопозитивних результатів, шляхи їх уникнення Бурка, О. А. Лигирда, Н.Ф. Куцовол, В.В. Свінціцька, А.В. Пап-тест рідинна цитологія атипія атрофія реактивні зміни репаративні зміни Pap test liquid cytology atypia atrophy reactive changes reparative changes Пап-тест жидкостная цитология атипия атрофия реактивные изменения репаративные изменения Cervical cancer (CC) screening is a major component of secondary prevention of CC and involves screening all women at risk of developing this disease, most of whom are asymptomatic. Cytology remains an important component of CC screening in the era of primary screening by genotyping the human papillomavirus. Papanikolaou staining is the method of choice for CC screening. This review highlights the causes of false negative results for various methods of Pap tests and how they can be prevented. A detailed analysis of conditions accompanied by a high probability of false positive abnormal results of the Pap test, an explanation of the pathophysiological basis of this phenomenon, clinical and cytological criteria for differential diagnosis is also presented.Pap test is a screening test. The aim of the cytological examination in CC screening is to assign the patient to a group with absent neoplastic changes in the cervical epithelium, a group with neoplastic changes in the cervical epithelium present, or a group when it is impossible to make an accurate differential diagnosis between benign reactive changes and neoplasia. The Bethesda Cytology Reporting System is used to unify and standardize these categories in most countries of the world. Benign conditions are a common cause of false positive reports of cellular atypia on cervical screening, as evidenced by a large number of studies. This fact should be taken into account both in the interpretation of the results and, if possible, in the planning of cervical screening. The most common conditions that are accompanied by reactive changes in the cervical epithelium, which can be incorrectly assessed as atypia, are: reactive and reparative inflammatory changes, atrophy, metaplasia, reactive changes caused by intrauterine devices. In this regard, when working with the cytological component of cervical screening, it is important for the clinician to understand the basic principles of assessing the cervical epithelium, which will allow using the descriptive part of the report to determine tactics if a false negative or false positive screening result is suspected.Thus, understanding the impact of common benign conditions on the cervical epithelium makes it possible to rationally plan cytological cervical screening and correctly interpret its results in order to achieve the best clinical results that are not limited to the detection of precancerous conditions. Скрининг на рак шейки матки (РШМ) или цервикальный скрининг является основной составляющей вторичной профилактики РШМ и предусматривает обследование всех женщин группы риска развития этого заболевания, большинство из которых не имеет симптомов. Цитологическое исследование остается важной составляющей скрининга РШМ в эпоху первичного скрининга с помощью генотипирования вируса папилломы человека. Окраска цервиковагинальных препаратов по Папаниколау является методикой выбора для такого скрининга. В данном обзоре освещены причины ложноотрицательных результатов различных видов Пап-теста и способы их предотвращения. Также подробно рассмотрены состояния, сопровождающиеся высокой вероятностью ложноположительных аномальных результатов Пап-теста, объяснены патофизиологические основы этого явления, клинические и цитологические критерии дифференциальной диагностики.Пап-тест является скрининговым методом обследования. Цель цитологического исследования в ходе скрининга РШМ – определить пациентку в группу с отсутствующими неопластическими изменениями цервикального эпителия, группу с присутствующими неопластическими изменениями цервикального эпителия или в группу, где невозможно провести точную дифференциальную диагностику между доброкачественными реактивными изменениями и неоплазией. Для унификации и стандартизации этих категорий в большинстве стран мира используется система репортирования цитологических заключений Bethesda. Доброкачественные состояния являются частой причиной ложноположительных заключений о клеточной атипии при цервикальном скрининге, что подтверждено большим количеством исследований. Этот факт должен учитываться как при интерпретации результатов, так и по возможности при планировании цервикального скрининга. Наиболее распространенными состояниями, которые сопровождаются реактивными изменениями цервикального эпителия и могут быть неправильно оценены как атипия, являются реактивные и репаративные воспалительные изменения, атрофия, метаплазия, реактивные изменения на фоне внутриматочного контрацептива. Поэтому при работе с цитологической составляющей цервикального скрининга клиницисту важно понимать основные принципы оценки цервикального эпителия, что позволит использовать описательную часть заключения для определения тактики при подозрении на ложноотрицательный или ложноположительный результат скрининга.Таким образом, понимание влияния распространенных доброкачественных состояний на цервикальный эпителий позволяет рационально планировать цитологический цервикальный скрининг и правильно интерпретировать его результаты для достижения лучших клинических результатов, которые не ограничиваются выявлением предраковых состояний. Скринінг на рак шийки матки (РШМ) або цервікальний скринінг є основною складовою вторинної профілактики РШМ і передбачає обстеження всіх жінок групи ризику розвитку цього захворювання, більшість з яких не має симптомів. Цитологічне дослідження залишається важливою складовою скринінгу РШМ в епоху первинного скринінгу за допомогою генотипування віруса папіломи людини. Фарбування цервіковагінальних препаратів за Папаніколау є методикою вибору для такого скринінгу. В даному огляді висвітлено причини хибнонегативних результатів різних видів Пап-тесту та способів їх уникнення. Також детально розглянуті стани, що супроводжуються високою вірогідністю хибнопозитивних аномальних результатів Пап-тесту, пояснюються патофізіологічні основи цього явища, клінічні і цитологічні критерії диференційної діагностики. Пап-тест є скринінговим методом обстеження. Метою цитологічного дослідження в ході скринінгу на РШМ є віднесення пацієнтки до групи з відсутніми неопластичними змінами цервікального епітелію, групи з наявними неопластичними змінами цервікального епітелію, або групи, де точну диференційну діагностику між доброякісними реактивними змінами і неоплазією провести неможливо. Для уніфікації і стандартизації цих категорій в більшості країн світу використовується система репортування цитологічних висновків Bethesda. Доброякісні стани є частою причиною хибнопозитивних висновків про клітинну атипію при цервікальному скринінгу. Цей факт має враховуватись як при інтерпретації результатів, так і за можливості при плануванні цервікального скринінгу. Найбільш розповсюдженими станами, які супроводжуються реактивними змінами цервікального епітелію, що можуть бути хибно оцінені як атипія, є реактивні і репаративні запальні зміни, атрофія, метаплазія, реактивні зміни на фоні внутрішньоматкового контрацептиву. Через це при роботі з цитологічною складовою цервікального скринінгу клініцисту важливо розуміти основні принципи оцінки цервікального епітелію, що дозволить використовувати описову частину висновку для визначення тактики при підозрі на хибнонегативний чи хибнопозитивний результат скринінгу.Таким чином, розуміння впливу розповсюджених доброякісних станів на цервікальний епітелій дозволяє раціонально планувати цитологічний цервікальний скринінг і правильно інтерпретувати його результати для досягнення кращих клінічних результатів, які не обмежуються виявленням передракових станів. ООО "Трилист" 2021-03-31 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/229046 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 57 (2021); 61-67 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 57 (2021); 61-67 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 57 (2021); 61-67 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/229046/228021 Авторське право (c) 2021 О. А. Бурка, Н.Ф. Лигирда, В.В. Куцовол, А.В. Свінціцька http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/229047 2021-04-13T21:53:00Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Epigenetic profile of endometrial proliferation in the different morphotypes of endometrial hyperplasia Эпигенетический профиль пролиферации эндометрия при различных морфотипах гиперплазии Епігенетичний профіль проліферації ендометрія при різних морфотипах гіперплазії Громова, О.Л. Потапов, В.О. Хасхачих, Д.А. Фінкова, О.П. Гапонова, О.В. Кукіна, Г.О. Пеннер, К.В. эпигенетический профиль неатипичная гиперплазия эндометрия атипичная гиперплазия эндометрия экспрессия рецепторов к эстрадиолу и прогестерону циклин D1 ядерный антиген Кі-67 Е-кадгерин β-катенин епігенетичний профіль неатипова гіперплазія ендометрія атипова гіперплазія ендометрія експресія рецепторів до естрадіолу та прогестерону циклін D1 ядерний антиген Кі-67 Е-кадгерин β-катенін epigenetic profiles endometrial hyperplasia without atypia endometrial hyperplasia with atypia estradiol receptor expression progesterone receptor expression cyclin D1 nuclear antigen Кі-67 E-cadherin β-catenin Research aim: to investigate the proliferative status of endometrium in the different morphotypes of endometrial hyperplasia based upon the identification of key molecular markers of the cell cycle.Materials and methods. Endometrial samples taken from 137 women were investigated: 40 – normal endometrium (NE), 61 – non-atypical endometrial hyperplasia (ЕH), 36 – atypical hyperplasia (AHE). Expression of gene cyclin D1, nuclear antigen Кі-67, glycoproteins Е-cadherin and β-catenin, estradiol receptors (ER) and progesterone receptors (PGR) were investigated. Results. ER expression of NE was high in the proliferative phase and decreased significantly in the secretory phase. PGR expression was high in both phases. ER expression of EH in glandular (180 ± 8.3) and in stromal cells (170.5 ± 4.1) exceed the indicators of the secretory phase. PGR expression in the stromal cells of EH (197.5 ± 9.3) exceed significantly indicators of NE. ER and PGR expression significantly and reliably decreased if there was AHE. ER expression of glandular cells was 2.6 times lower (74.6 ± 3.9) compere to proliferative NE (p <0.05) and 2.4 times lower to EH (р <0.05). ER of stromal AHE cells dropped to 30.3 ± 2.8, which was 5.5–5.6 times lower than in the proliferative NE and EH (p <0.002). PGR expression was 2.5–2.7 times lower (71.1 ± 2.3) in AHE glands than in NE and 2.8 times lower than in EH (p <0.05). Gene cyclin D1 expression was reliably increased in AHE cells compere to NE and EH. Protein Кі-67 expression in the glandular cells of EH was 2.6 times lower (p <0.05) and in AHE 2.9 times lower (p <0.05) than NE proliferative phase. We discovered strong direction to decreasing Е-cadherin expression in EH and it was lowest for AHE. Opposite direction was expression of β-catenin. The highest numbers of positive samples were observed in AHE and it was 100%. The highest numbers of negative β-catenin samples were in the NE cells (32,5–35%).Conclusion. The epigenetic profile investigation of endometrial hyperplasia will be useful for future development of carcinogenesis risk stratification, identifying patients with high risk of endometrial cancer and also for choosing the optimal way to influence the pathological process in the endometrium. Цель исследования: определение пролиферативной активности нормального и гиперплазированного эндометрия на основе изучения ключевых молекулярных маркеров клеточного цикла. Материалы и методы. Обследовано 137 женщин: 40 – с нормальным состоянием эндометрия (НЭ), 61 – с неатипичной (НГЭ), 36 – с атипичной гиперплазией эндометрия (АГЭ). Исследовали экспрессию гена циклин D1, антигена Кі-67, Е-кадгерина и β-катенина, рецепторов к эстрадиолу (ER) и прогестерону (PGR).Результаты. Как железы, так и строма НЭ имели высокую экспрессию ER в пролиферативную фазу цикла, которая значительно снижалась в секреторной фазе. Экспрессия PGR была высокой в обе фазы цикла. При НГЭ экспрессия ER как в эпителии желез (180 ± 8,3), так и в строме (170,5 ± 4,1) превышала показатели секреторной фазы. Экспрессия PGR в клетках стромы НГЭ (197,5 ± 9,3) достоверно превышала показатели НЭ. Напротив, при АГЭ экспрессия ER и PGR значительно уменьшалась. В железах Н-индекс ER был в 2,4–2,6 раза ниже (74,6 ± 3,9), чем в пролиферативном эндометрии и при НГЭ (р < 0,05); в строме АГЕ снизился до 30,3 ± 2,8, что в 5,5–5,6 раза ниже, чем в НЭ пролиферативной фазы и при НГЭ (p < 0,002). В железах АГЭ экспрессия PGR была в 2,5–2,7 раза ниже (71,1 ± 2,3), чем в НЭ, и в 2,8 раза меньше, чем при НГЭ (p < 0,05). Экспрессия гена циклин D1 достоверно увеличивалась в сравнении с НЭ и НГЭ. Экспрессия белка Кі-67 в железах при НГЭ была ниже в 2,6 раза, при АГЭ – в 2,9 раза по сравнению с НЭ фазы пролиферации (p < 0,05). Экспрессия Е-кадгерина была самой низкой при АГЭ. Наибольшая часть положительных по β-катенину клеток выявлена при АГЭ (100%), отрицательных – при НЭ (32,5–35%).Вывод. Данные об эпигенетическом профиле эндометрия в норме и при гиперплазии могут быть использованы для разработки оценки рисков малигнизации, выявления пациенток с повышенным риском канцерогенеза, выбора оптимального воздействия на патологический процесс в эндометрии. Мета дослідження: визначення проліферативної активності нормального та гіперплазованого ендометрія на підставі ключових молекулярних маркерів клітинного циклу.Матеріали та методи. Обстежено 137 жінок: 40 – з нормальним станом ендометрія (НЕ), 61 – з неатиповою гіперплазією ендометрія (НГЕ), 36 – з атиповою (АГЕ). Досліджували експресію гена циклін D1, антигена Кі-67, глікопротеїнів Е-кадгерину та β-катеніну, рецепторів до естрадіолу (ER) та прогестерону (PGR). Результати. Клітини залоз і строми НЕ мали високу експресію ER у проліферативну фазу циклу, яка значно знижувалась у секреторній фазі. Експресія PGR була високою в обидві фази циклу. При НГЕ експресія ER як в епітелії залоз (180 ± 8,3), так і в стромі (170,5 ± 4,1) перевищувала показники секреторної фази. Експресія PGR в клітинах строми НГЕ (197,5 ± 9,3 балів) достовірно перевищувала показники НЕ. Навпаки, при АГЕ експресія ER і PGR значно зменшувалася. В залозах Н-індекс ER (74,6 ± 3,9) був в 2,4–2,6 разу нижчим, ніж у проліферативному ендометрії та при НГЕ (р < 0,05); в стромі АГЕ знизився до 30,3 ± 2,8, що в 5,5–5,6 разів нижче, ніж в НЕ проліферативної фази та при НГЕ (p < 0,002). В залозах АГЕ експресія PGR була в 2,5–2,7 разу меншою (71,1 ± 2,3), ніж в НЕ, та в 2,8 разу меншою, ніж при НГЕ (p < 0,05). Експресія гена циклін D1 достовірно збільшувалась при АГЕ порівняно з НЕ та НГЕ. Експресія білка Кі-67 в залозах при НГЕ була нижчою в 2,6 разу, при АГЕ – у 2,9 разу порівняно з НЕ фази проліферації (p < 0,05). Експресія Е-кадгерину була найнижчою при АГЕ. Найбільший відсоток позитивних за β-катеніном клітин був при АГЕ (100%), негативних – при НЕ (32,5–35%).Висновок. Дані про епігенетичний профіль ендометрія в нормі та при гіперплазії можуть бути застосовані для розробки оцінки ризиків малігнізації, виявлення осіб із підвищеним ризиком канцерогенезу, вибору оптимального впливу на патологічний процес в ендометрії. ООО "Трилист" 2021-03-31 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/229047 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 57 (2021); 68-78 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 57 (2021); 68-78 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 57 (2021); 68-78 2411-1295 2309-4117 ukr eng https://reproduct-endo.com/article/view/229047/228022 https://reproduct-endo.com/article/view/229047/228023 Авторське право (c) 2021 О.Л. Громова, В.О. Потапов, Д.А. Хасхачих, О.П. Фінкова, О.В. Гапонова, Г.О. Кукіна, К.В. Пеннер http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/232906 2021-05-30T08:38:59Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Vitex agnus-castus Ze 440 extract in the therapy of cyclic mastodynia in women with non-tumor breast damage Роль экстракта Vitex agnus-castus Ze 440 в терапии циклической мастодинии у женщин с неопухолевым поражением молочных желез Роль екстракту Vitex agnus-castus Ze 440 у терапії циклічної мастодинії в жінок із непухлинним ураженням молочних залоз Ковальов, О.О. Алівапова, Л.І. cyclic mastalgia pain syndrome Prefemin Vitex agnus-castus циклічна масталгія больовий синдром Префемін Vitex agnus-castus циклическая масталгия болевой синдром Префемин Vitex agnus-castus Cyclic mastalgia of varying intensity occurs every month in at least 70% of women, persistent pain in the mammary glands of moderate and severe degree is occur in about 50% of patients with benign mastopathy. The cause of mastodynia is the morphofunctional rearrangement of the glandular and stromal components of tissues with the expansion of ducts and proliferation of epithelial structures due to a lack of progesterone and an increase in prolactin levels. Therapy for cyclical and chronic mastalgia is empirical and not always effective. Herbal medicine with Vitex agnus-castus is a reasonable alternative to hormonal treatment for women suffering from cyclic mastalgia in combination with other manifestations of premenstrual syndrome. The main effect of such drugs is an increase of luteinizing hormone and progesterone synthesis, effect on the hypothalamic-pituitary system, prolactin and endorphins release, which can increase the level of endogenous opioids.Purpose of the study: to study the effect of the phytopreparation Prefemin (Vitex agnus-castus extract Ze 440) on the intensity of chronic pain syndrome in women with diffuse non-tumor breast lesion. Materials and methods. The study involved 30 women aged 22 to 43 years with various types of benign breast diseases and chest pain lasting at least 3 months. In 12 patients there was diffuse fibroadenoma, in 18 – diffuse cystofibroadenoma (small cystic variant) and duct ectasia.Results. Therapy with Prefemin (Ze 440) allowed to completely eliminate pain syndrome in 93.3% of women and to reduce the frequency of mastodynia in the group with moderate severity in 90.0% of patients with diffuse fibroadenoma and cystofibroadenoma.Conclusions. Phytopreparation Prefemin, which is obtained from the medicinal plant Vitex agnus-castus, has demonstrated high efficacy in the mastalgia treatment in women with diffuse fibrocystic breast disease. This drug was well tolerated and there were no side effects. Циклическая масталгия различной интенсивности возникает ежемесячно не менее чем у 70% женщин, постоянная боль в области молочных желез (МЗ) средней и тяжелой степени наблюдается примерно у 50% пациенток с доброкачественными мастопатиями. Причиной мастодинии является морфофункциональная перестройка железистого и стромального компонентов тканей с расширением протоков и пролиферацией эпителиальных структур, что обусловлено нехваткой прогестерона и повышением уровня пролактина. Терапия циклической и хронической масталгии эмпирическая и не всегда бывает эффективной. Фитотерапия препаратами Vitex agnus-castus является разумной альтернативой гормональному лечению женщин, страдающих от циклической масталгии в сочетании с другими проявлениями предменструального синдрома. Основным механизмом действия таких препаратов является увеличение выработки лютеинизирующего гормона и прогестерона, влияние на гипоталамо-гипофизарную систему, высвобождение пролактина и эндорфинов, что может способствовать повышению уровня эндогенных опиоидов.Цель исследования: изучение влияния фитопрепарата Префемин (экстракт Vitex agnus-castus Ze 440) на интенсивность хронического болевого синдрома у женщин с диффузным неопухолевым поражением МЗ.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 30 женщин в возрасте от 22 до 43 лет с различными видами доброкачественных заболеваний МЗ и болью в груди продолжительностью не менее 3 месяцев. У 12 пациенток был диффузный фиброаденоматоз, у 18 – диффузный цистофиброаденоматоз (мелкокистозный вариант) и дуктэктазия. Результаты. Терапия препаратом Префемин (Ze 440) позволила полностью ликвидировать болевой синдром у 93,3% женщин и уменьшить частоту мастодинии в группе со средней степенью тяжести у 90,0% пациенток с диффузным фиброаденоматозом и цистофиброаденоматозом.Выводы. Фитопрепарат Префемин, который получают из лекарственного растения Vitex agnus-castus, продемонстрировал высокую эффективность в лечении масталгии у женщин с диффузной фиброзно-кистозной болезнью МЗ. Отмечена хорошая переносимость препарата и отсутствие побочных эффектов. Циклічна масталгія різної інтенсивності виникає щомісяця не менше ніж у 70% жінок, постійний біль в області молочних залоз (МЗ) середнього та важкого ступеня наявний приблизно у 50% пацієнток із доброякісними мастопатіями. Причиною мастодинії є морфофункціональна перебудова залозистого і стромального компонентів тканин із розширенням протоків та проліферацією епітеліальних структур, що обумовлено нестачею прогестерону і підвищенням рівня пролактину. Терапія циклічної та хронічної масталгії емпірична і не завжди буває ефективною. Фітотерапія препаратами Vitex agnus-castus є розумною альтернативою гормональному лікуванню жінок, які страждають на циклічну масталгію в поєднанні з іншими проявами передменструального синдрому. Основним механізмом дії таких препаратів є збільшення вироблення лютеїнізуючого гормону та прогестерону, вплив на гіпоталамо-гіпофізарну систему, вивільнення пролактину й ендорфінів, що може сприяти підвищенню рівня ендогенних опіоїдів.Мета дослідження: вивчення впливу фітопрепарату Префемін (екстракт Vitex agnus-castus Ze 440) на інтенсивність хронічного больового синдрому в жінок із дифузним непухлинним ураженням МЗ. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 30 жінок віком від 22 до 43 років із різноманітними видами доброякісних захворювань МЗ та болем у грудях тривалістю не менше 3 місяців. У 12 жінок був дифузний фіброаденоматоз, у 18 – дифузний цистофіброаденоматоз (дрібнокістозний варіант) та дуктектазія. Результати. Терапія препаратом Префемін (Ze 440) дозволила повністю ліквідувати больовий синдром у 93,3% жінок і зменшити частоту мастодинії в групі з середнім ступенем важкості у 90,0% пацієнток із дифузним фіброаденоматозом і цистофіброаденоматозом. Висновки. Фітопрепарат Префемін, який отримують з лікарської рослини Vitex agnus-castus, продемонстрував високу ефективність у лікуванні масталгії в жінок із дифузною фіброзно-кістозною хворобою МЗ. Відмічена хороша переносимість препарату і відсутність побічних ефектів. ООО "Трилист" 2021-05-27 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/232906 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 58 (2021); 79-82 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 58 (2021); 79-82 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 58 (2021); 79-82 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/232906/231706 Авторське право (c) 2021 О.О. Ковальов, Л.І. Алівапова http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/232908 2021-05-30T08:54:54Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Analysis of the results of combined treatment of cervix precancerous pathology in reproductive aged women Анализ результатов комбинированного лечения цервикальной интраэпителиальной неоплазии у женщин репродуктивного возраста Аналіз результатів комбінованого лікування цервікальної інтраепітеліальної неоплазії в жінок репродуктивного віку Рожковська, Н.М. Гладчук, І.З. Каштальян, Н.М. дисплазія шийки матки цервікальна інтраепітеліальна неоплазія «холодна» плазма аблятивне лікування Алокін-альфа дисплазия шейки матки цервикальная интраэпитальная неоплазия аблятивное лечение «холодная» плазма Аллокин-альфа cervical dysplasia cervical intraepithelial neoplasia ablative treatment “cold” plasma Allokin-alfa Aim of the study. Comparative analysis of the results of cervical epithelial neoplasia (CIN) I and II levels (p16ink4a-negative) (LSIL in LAST terminology) treatment against the background of highly oncogenic HPV infection using cold plasma ablation and immunomodulatory therapy with Аllokin-alpha.Materials and methods. We examined 60 women who received treatment for CIN I and CIN II (p16ink 4A negative) at the Multidisciplinary Medical Center of Odessa National Medical University. All women were of reproductive age, had mild dysplasia, high-risk HPV infection (HPV 16, 18, 31, 45) and histological confirmation of CIN I and CIN II (p16ink 4A negative). The patients were divided into 2 groups: 1 (main) group consisted of 30 women who received cold plasma ablation of cervical dysplasia in combination with immunomodulatory therapy with Аllokin-alpha (1 mg subcutaneously every other day, 3 injections before surgery and 3 injections after ablation), Group 2 (control) consisted of 30 patients who received standard cold plasma ablative treatment without prescribing immunomodulators. All women underwent cytomorphological examination of the cervical epithelium, HPV testing by RealTime PCR and colposcopy with mandatory targeted biopsy at the preoperative stage.Results. The use of combined cold plasma ablative treatment of CIN I and CIN II (p16ink 4A negative) in combination with the administration of the immunomodulator Аllokin-alpha significantly reduced the duration of discharge after ablation to 5.44 ± 1.03 days (95% CI: 4.96–6.05), the timing of epithelialization is up to 29.31 ± 1.12 days (95% CI: 26.81–32.32), and to exclude cases of recurrence of genital warts and cervical keratosis. Chances of HPV elimination 6 months after treatment (OR – 5.48; 95% CI: 1.56–29.03; p = 0.0075) and 12 months after treatment (OR – 15.48; 95% CI : 2.05–136.45; p = 0.0094), significantly higher with the combined with immunomodulation method of treatment, in contrast to only cold plasma ablation.Conclusion. Combined, with the use of cold plasma ablation and immunomodulation by perioperative management of Аllokin-alpha, LSIL treatment against the background of highly oncogenic HPV infection in women of reproductive age is accompanied by better functional results, compared with the use of cold plasma ablation alone: reduction in the duration of discharge, acceleration of epithelialization, normalization of the colposcopic and cytologic picture, decrease in the frequency of relapses, a significant increase in the frequency of HPV elimination. Цель исследования. Сравнительный анализ результатов лечения цервикальной интраэпителиальной неоплазии ЦИН І и ЦИН ІІ (негативной на белок p16ink4), или LSIL по терминологии LAST, на фоне высокоонкогенной ВПЧ-инфекции с применением холодноплазмовой абляции и иммуномодулирующей терапии препаратом Аллокин-альфа.Материалы и методы. Было обследовано 60 женщин, получивших лечение ЦИН І и ЦИН ІІ (негативной на белок p16ink4) в многопрофильном медицинском центре Одесского национального медицинского университета. Все женщины были репродуктивного возраста, имели слабую дисплазию, ВПЧ-инфекцию высокого онкогенного риска (ВПЧ 16, 18, 31, 45) и гистологическое подтверждение ЦИН І и ЦИН ІІ (негативной на белок p16ink4a). Пациентки были разделены на 2 группы: 1 (основную) группу составили 30 женщин, получивших холодноплазмовую абляцию дисплазии шейки матки в сочетании с иммуномодулирующей терапией Аллокином-альфа (подкожно 1 мг через день, 3 инъекции до хирургического вмешательства и 3 инъекции после абляции), 2 (контрольную) группу составили 30 пациенток, получивших стандартное холодноплазмовое аблятивное лечение без назначения иммуномодуляторов. Всем женщинам проводилось цитоморфологическое исследование эпителия шейки матки, ВПЧ-тестирование методом RealTime ПЦР и кольпоскопия с обязательной прицельной биопсией на предоперационном этапе.Результаты исследования. Использование комбинированного холодноплазмового абляционного лечения LSIL в комплексе с назначением иммуномодулятора Аллокин-альфа позволило значительно сократить продолжительность выделений после абляции – до 5,44 ± 1,03 дня (95% ДИ: 4,96–6,05), сроки эпителизации – до 29,31 ± 1,12 дня (95% ДИ: 26,81–32,32), а также исключить случаи рецидива остроконечных кондилом и кератоза шейки матки. Шансы элиминации ВПЧ через 6 мес (ОШ – 5,48; 95% ДИ: 1,56–29,03; р = 0,0075) и через 12 мес после лечения (ОШ – 15,48; 95% ДИ: 2,05–136,45; р = 0,0094) достоверно выше при комбинированном с иммуномодуляцией методе терапии, в отличие от только холодноплазмовой абляции. Вывод. Комбинированное лечение женщин репродуктивного возраста с ЦИН І и ЦИН ІІ (негативной на белок p16ink4a) на фоне высокоонкогенной ВПЧ-инфекции с использованием холодноплазмовой абляции и имуномодуляции путем периоперационного введения Аллокина-альфа сопровождается лучшими функциональными результатами по сравнению с использованием только холодноплазмовой абляции: сокращение продолжительности выделений, ускорение эпителизации, нормализация кольпоскопической и цитологической картины, уменьшение частоты рецидивов, достоверное увеличение частоты элиминации ВПЧ. Мета дослідження: порівняльний аналіз результатів лікування цервікальної інтраепітеліальної неоплазії ЦІН І і ЦІН ІІ (негативної на білок p16ink4a), або LSIL за термінологією LAST, на тлі високоонкогенної ВПЛ-інфекції із застосуванням холодноплазмової абляції та імуномоделюючої терапії препаратом Алокін-альфа. Матеріали і методи. Було обстежено 60 жінок, які отримали лікування ЦІН І і ЦІН ІІ (негативної на білок p16ink4a) у багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету. Усі жінки були репродуктивного віку, мали слабку дисплазію, ВПЛ-інфекцію високого онкогенного ризику (ВПЛ 16, 18, 31, 45) та гістологічне підтвердження ЦІН І і ЦІН ІІ (негативної на білок p16ink4a). Пацієнтки були розподілені на 2 групи: 1 (основну) групу склали 30 жінок, що отримали холодноплазмову абляцію дисплазії шийки матки в комбінації з імуномодулюючою терапією Алокіном-альфа (підшкірно 1 мг через день, 3 ін’єкції до хірургічного втручання і 3 ін’єкції після абляції), 2 (контрольну) групу склали 30 пацієнток, які отримали стандартне холодноплазмове аблятивне лікування без призначення імуномодуляторів. Усім жінкам проводилося цитоморфологічне дослідження епітелію шийки матки, ВПЛ-тестування методом RealTime ПЛР та кольпоскопія з обов’язковою прицільною біопсією на передопераційному етапі.Результати дослідження. Використання комбінованого холодноплазмового абляційного лікування LSIL у комплексі з призначенням цитокіноподібного олігопептиду алоферону Алокін-альфа дозволило значно скоротити тривалість виділень після абляції – до 5,44 ± 1,03 дня (95% ДІ: 4,96–6,05), терміни епітелізації – до 29,31 ± 1,12 дня (95% ДІ: 26,81–32,32), а також виключити випадки рецидиву гострокінцевих кондилом та кератозу шийки матки. Шанси елімінації ВПЛ через 6 міс (ВШ – 5,48; 95% ДІ: 1,56–29,03; р = 0,0075) і через 12 міс після лікування (ВШ – 15,48; 95% ДІ: 2,05–136,45; р = 0,0094) достовірно вищі при застосуванні комбінованого з імуномодуляцією методу терапії, на відміну від лише холодноплазмової абляції. Висновок. Комбіноване лікування ЦІН І і ЦІН ІІ (негативної на білок p16ink4a) на тлі високоонкогенної ВПЛ-інфекції в жінок репродуктивного віку з використанням холодноплазмової абляції та імунокорекції шляхом периопераційного введення Алокіну-альфа супроводжується кращими функціональними результатами в порівнянні з використанням лише холодноплазмової абляції: скорочення тривалості виділень, прискорення епітелізації, нормалізація кольпоскопічної та цитологічної картини, зменшення частоти рецидивів, достовірне збільшення частоти елімінації ВПЛ. ООО "Трилист" 2021-05-27 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/232908 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 58 (2021); 83-88 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 58 (2021); 83-88 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 58 (2021); 83-88 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/232908/231707 Авторське право (c) 2021 Н.М. Рожковська, І.З. Гладчук, Н.М. Каштальян http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/232910 2021-05-30T09:24:27Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Effectiveness of local application of antiseptic with octenidin dihydrochloride molecule in smoking women with ASC-US and LSIL Эффективность местного применения антисептического средства с молекулами октенидина дигидрохлорида в лечении курящих женщин с ASC-US и LSIL Ефективність місцевого застосування антисептичного засобу з молекулою октенідину дигідрохлориду в лікуванні жінок із Asc-Us та LSIL, які курять Акуліна, О.О. ПАП-тест ASC-US LSIL паління вірус папіломи людини мікробіота кольпоскопія антисептик Продексин ПАП-тест ASC-US LSIL курение вирус папилломы человека микробиота кольпоскопия антисептик Продексин Pap test ASC-US LSIL smoking human papillomavirus microbiota colposcopy antiseptic Prodexin This article presents the results of our own experience of topical use of the Prodexin antiseptic that is contained an octenidine dihydrochloride molecule as a monotherapy for ASC-US and LSIL cervical pathology (identified with in fluid cytology) associated with human papillomavirus in smoking women.Study objective: To study the efficacy of topical application of the octenidine dihydrochloride molecule in the Prodexin vaginal suppositories in the treatment of smoking women with ASC-US and LSIL.Materials and methods. The study involved 45 female smokers with identified ASC-US or LSIL. The complex of examination included: Pap test based on liquid cytology, testing for human papillomavirus 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 68 types in a quantitative format, screening for the causes of vaginitis, extended colposcopy to exclude cervical intraepithelial neoplasia II+. Prodexin suppositories were used according to a 3-month treatment regimen (20 suppositories daily, and then 10 suppositories in two consecutive cycles).Results. Clinical and laboratory assessment of the therapy effectiveness has convincingly shown its positive effect on the vagina and cervix. Treatment with the Prodexin antiseptic associated with microbiota normalization, colposcopic picture improvement and changes in the Pap smear to NILM I or II. Regress to NILM was recorded in 20 (86.9%) patients with ASC-US and in 15 (68.8%) women with LSIL.Conclusions. Prodexin allows to avoid a worsening of the situation and prevent the changes progression in HSIL. Proposed treatment had no side effects, was convenient to use and did not require additional visits to doctor during therapy. The control over the human papillomavirus and study of the viral load has been postponed for 6–12 months from the beginning of the examination, that will be the second stage of work. В статье приведены результаты собственного опыта местного применения у курящих женщин антисептика Продексин с молекулой октенидина дигидрохлорида в качестве монотерапии патологии шейки матки, выявленной в виде цитологических изменений в жидкостной цитологии ASCUS и LSIL, ассоциированных с вирусом папилломы человека.Цель исследования: изучить эффективность местного применения молекулы октенидина дигидрохлорида в составе вагинальных суппозиториев Продексин в лечении женщин с ASC-US и LSIL, учитывая статус курения.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 45 курящих женщин с выявленными ASC-US или LSIL. Комплекс обследования включал: ПАП-тест на основе жидкостной цитологии, тестирование на вирус папилломы человека 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 68 типов в количественном формате, скрининг причин вагинита, расширенную кольпоскопию с целью исключения цервикальной интраэпителиальной неоплазии II степени и выше. Суппозитории Продексин применялись по схеме 3-месячного лечения (20 суппозиториев ежедневно, а затем по 10 в двух последовательных циклах). Результаты. Клинико-лабораторная оценка эффективности проводимой терапии убедительно показала ее положительное влияние на состояние влагалища и шейки матки. Лечение антисептиком Продексин способствовало нормализации микробиоты, улучшению кольпоскопической картины и изменений в ПАП-мазке до типа I или II NILM. У 20 (86,9%) больных с ASC-US и у 15 (68,8%) женщин с LSIL зафиксирована регрессия до NILM.Выводы. Применение препарата позволяет избежать ухудшения ситуации и не допустить прогрессирования изменений в HSIL. Предложенное лечение не имело побочных эффектов, было удобным в применении и не требовало дополнительных посещений врача во время терапии. Контроль за наличием вируса папилломы человека и изучение вирусной нагрузки отложены на 6–12 месяцев от начала обследования, это будет вторым этапом работы. У статті наведені результати власного досвіду місцевого застосування в жінок, які курять, антисептика Продексин з молекулою октенідину дигідрохлориду як монотерапії патології шийки матки, виявленої у вигляді цитологічних змін у рідинній цитології ASCUS і LSIL, асоційованих із вірусом папіломи людини. Мета дослідження: вивчити ефективність місцевого застосування молекули октенідину дигідрохлориду у складі вагінальних супозиторіїв Продексин в лікуванні жінок із ASC-US і LSIL, враховуючи статус куріння. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 45 жінок із виявленими ASC-US або LSIL, які курять. До комплексу обстеження входили: ПАП-тест на основі рідинної цитології, тестування на вірус папіломи людини 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 68 типів у кількісному форматі, скринінг причин вагініту, розширена кольпоскопія з метою виключення цервікальної інтраепітеліальної неоплазії II ступеня і вище. Супозиторії Продексин застосовувались за схемою 3-місячного лікування (20 супозиторіїв щодоби, а потім по 10 у двох послідовних циклах).Результати. Клініко-лабораторне оцінювання ефективності проведеної терапії переконливо показало її позитивний вплив на стан піхви та шийки матки. Лікування антисептиком Продексин сприяло нормалізації мікробіоти, покращенню кольпоскопічної картини та змін у ПАП-мазку до типу I або II NILM. У 20 (86,9%) хворих із ASC-US та в 15 (68,8%) жінок із LSIL зафіксована регресія до NILM. Висновки. Застосування препарату дозволяє уникнути погіршення ситуації і не допустити прогресування змін до HSIL. Запропоноване лікування не мало побічних дій, було зручним у застосуванні та не потребувало додаткових відвідувань лікаря під час терапії. Контроль за наявністю вірусу папіломи людини та вивчення вірусного навантаження відкладено на 6–12 місяців від початку обстеження, це буде другим етапом роботи. ООО "Трилист" 2021-05-27 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/232910 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 58 (2021); 90-96 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 58 (2021); 90-96 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 58 (2021); 90-96 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/232910/231708 Авторське право (c) 2021 О.О. Акуліна http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/232914 2021-05-30T09:38:56Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Preconception prevention of lactation disorders in women with fibrocystic breast disease Преконцепционная профилактика нарушений лактации у женщин с фиброзно-кистозной болезнью молочных желез Преконцепційна профілактика порушень лактації у жінок із фіброзно-кістозною хворобою молочних залоз Жук, С.І. Кондратюк, В.К. Кондратюк, К.О. фіброзно-кістозна хвороба молочних залоз преконцепція лактація fibrocystic breast disease preconception lactation фиброзно-кистозная болезнь молочных желез преконцепция лактация Study objective: to establish the clinical efficacy of 1.0% micronized progesterone gel Progestogel® at the preconception stage in order to prevent lactation disorders in women with fibrocystic breast disease (FBD).Materials and methods. The main group consisted of 30 women with diffuse forms of FBD who applied on each mammary gland 2.5 g 1.0% micronized progesterone gel Progestogel® for 6 months daily at the stage of pregnancy planning. The comparison group included 30 women with diffuse forms of FBD who did not use Progestogel® at the stage of pregnancy planning. The control group consisted of 30 healthy pregnant women without pathological changes in mammary glands. Stages of observation included preconception period, pregnancy, postpartum period, lactation period and long-term period (6 month after the end of lactation).Results. Preconception preparation with transdermal 1.0% micronized progesterone gel Progestogel® in patients with diffuse forms of FBD promoted long-term breastfeeding and a regressive course of the breast pathological process. Examination of this group of patients in the long-term period (6 month after the end of lactation) showed no clinical manifestations of the breast disease (pain syndrome and edema) in 24 (80.0%) women and regression of ultrasound signs of FBD in 21 (70.0%) patients. Manifestation of both clinical and echographic signs of the breast disease was diagnosed in 26 (86.7%) women in the comparison group. Transdermal 1.0% micronized progesterone gel in the preconception preparation associated with no complications of the early lactation period in 83.3% of patients and provided a long (12 months) lactation process in 66.7% of patients.Conclusion. Progestogel® is an effective pathogenically substantiated means of safe therapy for diffuse forms of FBD. The protective effect of 1.0% micronized progesterone gel Progestogel® associated with regression of clinical and echographic manifestations of FBD in 80.0% of women. Цель исследования: установить клиническую эффективность применения 1,0% геля микронизированного прогестерона Прожестожель® на этапе преконцепционной подготовки с целью профилактики нарушений лактации у женщин с фиброзно-кистозной болезнью (ФКБ) молочных желез (МЗ).Материалы и методы. Основную группу обследованных составили 30 женщин с диффузными формами ФКБ МЗ, которые на этапе планирования беременности ежедневно в течение 6 месяцев трансдермально наносили на каждую МЗ по 2,5 г 1,0% геля микронизированного прогестерона Прожестожель®. В группу сравнения вошли 30 женщин с диффузными формами ФКБ МЗ, которые на этапе прегравидарной подготовки не применяли Прожестожель®. Группу контроля составили 30 здоровых беременных без патологических изменений МЗ. Этапы наблюдения включали: преконцепционный период, беременность, послеродовой период, период лактации и отдаленный период (шестой месяц после окончания лактации).Результаты. Преконцепционная подготовка трансдермальным 1,0% гелем микронизированного прогестерона Прожестожель® у пациенток с диффузными формами ФКБ МЗ способствовала длительному грудному вскармливанию и регрессивному течению патологического процесса МЗ. Результаты обследования этой группы пациенток в отдаленный период (шестой месяц после окончания лактации) засвидетельствовали отсутствие клинических проявлений заболевания МЗ (болевой синдром и отек) у 24 (80,0%) женщин и регресс ультразвуковых признаков ФКБ МЗ у 21 (70,0%) пациенток. Напротив, в группе сравнения манифестация клинических и эхографических признаков поражения МЗ была диагностирована у 26 (86,7%) обследованных. Применение в комплексе преконцепционной подготовки трансдермального 1,0% геля микронизированного прогестерона реализовалось в отсутствии осложнений раннего лактационного периода у 83,3% пациенток и обеспечило длительный (12 месяцев) лактационный процесс у 66,7% пациенток.Вывод. Прожестожель® является эффективным патогенетически обоснованным средством безопасной терапии диффузных форм ФКБ МЗ. Протективное действие 1,0% геля микронизированного прогестерона Прожестожель® способствовало регрессивному течению клинических и эхографических проявлений ФКБ МЗ у 80,0% женщин. Мета дослідження: встановити клінічну ефективність застосування 1,0% гелю мікронізованого прогестерону Прожестожель® на етапі преконцепційної підготовки з метою профілактики порушень лактації у жінок із фіброзно-кістозною хворобою (ФКХ) молочних залоз (МЗ).Матеріали та методи. Основну групу обстежених склали 30 жінок із дифузними формами ФКХ МЗ, які на етапі планування вагітності щодня протягом 6 місяців трансдермально наносили на кожну МЗ по 2,5 г 1,0% гелю мікронізованого прогестерону Прожестожель®. До групи порівняння увійшли 30 жінок із дифузними формами ФКХ МЗ, які на етапі прегравідарної підготовки не застосовували Прожестожель®. Групу контролю склали 30 здорових вагітних без патологічних змін МЗ. Етапи спостереження включали: преконцепційний період, вагітність, післяпологовий період, період лактації та віддалений період (шостий місяць після завершення лактації). Результати. Преконцепційна підготовка трансдермальним 1,0% гелем мікронізованого прогестерону Прожестожель® у пацієнток із дифузними формами ФКХ МЗ сприяла тривалому грудному вигодовуванню та регресивному перебігу патологічного процесу МЗ. Результати обстеження цієї групи пацієнток у віддалений період (шостий місяць після завершення лактації) засвідчили відсутність клінічних проявів захворювання МЗ (больовий синдром та набряк) у 24 (80,0%) жінок та регрес ультразвукових ознак ФКХ МЗ у 21 (70,0%) пацієнток. На противагу, в групі порівняння маніфестація клінічних і ехографічних ознак ураження МЗ була діагностована у 26 (86,7%) обстежених. Застосування в комплексі преконцепційної підготовки трансдермального 1,0% гелю мікронізованого прогестерону реалізувалось у відсутності ускладнень раннього лактаційного періоду у 83,3% пацієнток та забезпечило тривалий (12 місяців) лактаційний процес у 66,7% пацієнток.Висновок. Прожестожель® є ефективним патогенетично обґрунтованим засобом безпечної терапії дифузних форм ФКХ МЗ. Протективна дія 1,0% гелю мікронізованого прогестерону Прожестожель® сприяла регресивному перебігу клінічних та ехографічних проявів ФКХ МЗ у 80,0% жінок. ООО "Трилист" 2021-05-27 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/232914 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 58 (2021); 97-100 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 58 (2021); 97-100 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 58 (2021); 97-100 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/232914/231709 Авторське право (c) 2021 С.І. Жук, В.К. Кондратюк, К.О. Кондратюк http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/237628 2021-07-22T11:37:39Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

An integrated approach to the treatment of pelvic pain associated with adenomyosis Комплексный подход к лечению болевого синдрома при аденомиозе Комплексний підхід до лікування больового синдрому при аденоміозі Татарчук, Т.Ф. Калугіна, Л.В. Данилова, А.О. Павлова, К.С. аденомиоз болевой синдром дисменорея COVID-19 эндотелиальная дисфункция донатор оксида азота дидрогестерон L-аргинин аденоміоз больовий синдром дисменорея COVID-19 ендотеліальна дисфункція донатор оксиду азоту дидрогестерон L-аргінін adenomyosis pelvic pain dysmenorrhoea COVID-19 endothelial dysfunction nitric oxide donor dydrogesterone L-arginine Dysmenorrhoea and intermenstrual pelvic pain are the most common symptoms of clinical manifestations of adenomyosis, which significantly impair the quality of women’s life. Adequate and long-term pain correction and alternative therapeutic approaches became extremely important for patients with adenomyosis during the COVID-19 pandemic. Research objective: to examine the clinical efficacy of nitric oxide donor (L-arginine) in the complex treatment of pelvic pain syndrome associated with adenomyosis.Materials and methods. The study included 63 women diagnosed with adenomyosis. Patients were divided into 2 groups by simple randomization: I (D) group (n = 31) received dydrogesterone 30 mg from 5 to 25 days of the menstrual cycle, II (D+T) group (n = 32) in addition to dydrogesterone received a nitric oxide donor L-arginine (Тivortin) according to the scheme. Pelvic pain was assessed before treatment with a Visual Analogue Scale and a McGill Pain Questionnaire, and an assessment of the overall pain impact on women's well-being was based on the SF-36 Health Status Survey. The effectiveness of pelvic pain therapy was assessed after the first and third months of treatment, as well as three months after the end of therapy with the above methods.Results. Researchers achieved a therapeutic effect in the treatment of chronic pelvic pain in both study groups, but in group II (D + T) after 3 months of treatment there was a significant reduction in pelvic pain, while patients of the standard therapy group have prolonged progestogen intake. There was a further improvement in the clinical condition in group I (D) after 6 months of follow-up, as well as no recurrence of pain in group II (D + T).Conclusions. The results of study demonstrate a significant effect of Tivortin as part of complex therapy on the rate of achievement and duration of therapeutic effect in the treatment of pelvic pain associated with adenomyosis. В большинстве случаев клинические проявления аденомиоза манифестируют в виде болевого синдрома в менструальный и межменструальный период, что в значительной мере нарушает качество жизни женщин. В период пандемии COVID-19 перед пациентками с аденомиозом встал чрезвычайно актуальный вопрос адекватной и долговременной коррекции болевого синдрома и использования возможностей альтернативных терапевтических подходов. Цель исследования: изучение клинической эффективности донатора оксида азота (L-аргинин) в составе комплексной терапии синдрома тазовой боли, ассоциированной с аденомиозом.Материалы и методы. В исследование вошли 63 женщины с диагностированным аденомиозом. Методом простой рандомизации пациентки были разделены на 2 группы: I (Д) группа (n = 31) в качестве терапии получала дидрогестерон 30 мг с 5 по 25 день менструального цикла, II (Д+Т) группа (n = 32) дополнительно к стандартной терапии дидрогестероном получала донатор оксида азота L-аргинин (Тивортин) по схеме. Оценка тазовой боли проводилась до начала лечения с использованием визуально-аналоговой шкалы и болевого опросника Мак-Гилла, оценка суммарного воздействия болевого синдрома на общее состояние обследованных проводилась на основе неспецифического опросника качества жизни SF-36 Health Status Survey. Эффективность терапии синдрома тазовой боли оценивалась после первого и третьего месяцев лечения, а также через 3 месяца после окончания терапии с использованием вышеуказанных методов.Результаты. В обеих группах обследования удалось достичь терапевтического эффекта в лечении тазовой боли, однако в группе II (Д+Т) значительное снижение интенсивности тазовой боли наблюдалось уже через 3 месяца лечения, в то время как пациенткам группы стандартной терапии прием гестагенов был пролонгирован. Через 6 месяцев наблюдения отмечено дальнейшее улучшение клинического состояния пациенток I (Д) группы, а также отсутствие рецидива болевого синдрома у женщин II (Д + Т) группы.Выводы. Результаты исследования демонстрируют значительное влияние препарата Тивортин в составе комплексной терапии на скорость достижения и продолжительность терапевтического эффекта в лечении тазовой боли, ассоциированной с аденомиозом. Аденоміоз найчастіше маніфестує у вигляді менструального та міжменструального больового синдрому, що значною мірою порушує якість життя жінок. В період пандемії COVID-19 перед пацієнтками з аденоміозом постало надзвичайно актуальне питання адекватної та довготривалої корекції больового синдрому і використання можливостей альтернативних терапевтичних підходів. Мета дослідження: вивчення клінічної ефективності донатора оксиду азоту (L-аргініну) в комплексному лікуванні синдрому тазового болю, асоційованого з аденоміозом.Матеріали та методи. У дослідження було включено 63 жінки з діагностованим аденоміозом. Методом простої рандомізації пацієнтки були поділені на 2 групи: І (Д) група (n = 31) як терапію отримувала дидрогестерон 30 мг з 5 по 25 день менструального циклу, ІІ (Д+Т) група (n = 32) додатково до дидрогестерону отримувала донатор оксиду азоту L-аргінін (Тівортін) за схемою. Оцінка тазового болю проводилась до початку лікування з використанням візуально-аналогової шкали та больового опитувальника Мак-Гілла, оцінка сумарного впливу больового синдрому на самопочуття жінок проводилась на основі неспецифічного опитувальника якості життя SF-36 Health Status Survey. Ефективність терапії тазового болю оцінювалась після першого та третього місяців лікування, а також через 3 місяці після закінчення терапії за вищезазначеними методами.Результати. Дослідникам вдалося досягти терапевтичного ефекту в лікуванні хронічного тазового болю в обох групах обстеження, однак у групі ІІ (Д+Т) значне зниження інтенсивності рівня тазового болю спостерігалося вже через 3 місяці лікування, в той час як пацієнткам групи стандартної терапії було пролонговано прийом гестагенів. Через 6 місяців спостереження відмічено подальше покращення клінічного стану пацієнток І (Д) групи, а також відсутність рецидиву больового синдрому в жінок ІІ (Д+Т) групи.Висновки. Результати дослідження демонструють значний вплив препарату Тівортін в складі комплексної терапії на швидкість досягнення і тривалість терапевтичного ефекту в лікуванні тазового болю, що асоційований з аденоміозом. ООО "Трилист" 2021-07-22 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/237628 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 59 (2021); 53-60 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 59 (2021); 53-60 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 59 (2021); 53-60 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/237628/236340 Авторське право (c) 2021 Т.Ф. Татарчук, Л.В. Калугіна, А.О. Данилова, К.С. Павлова http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/237629 2021-07-22T11:37:39Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Endometriosis, hormonal therapy and oncological risks: Literature review Эндометриоз, гормональная терапия и онкологические риски: Обзор литературы Ендометріоз, гормональна терапія та онкологічні ризики: Огляд літератури Григоренко, А.М. ендометріоз онкологічні ризики рак яєчників эндометриоз онкологические риски рак яичников endometriosis cancer risks ovarian cancer Endometriosis is now considered as benign disease. However, a correlation was found between endometriosis and several types of cancer. Endometriomas are found in 17–44% of patients with endometriosis and can be frequent precursors of ovarian cancer (endometrioid and clear cell ovarian tumors are more common). This process can be realized through several mechanisms: predominance of certain cytokines, oxidative stress and local hyperestrogenia, genetic mutations including PTEN, PIK3CA, ARID1A, Wnt/β-catenin, microsatellite instability, Src and KRAS.There are no generally accepted approaches to non-invasive early diagnosis of ovarian cancer, especially in borderline tumors and early stages of malignancy. The lack of accurate screening programs for ovarian cancer emphasizes the importance of identifying high-risk, moderate-risk, and low-risk groups. Screening is not recommended in the general population in the low-risk group. Annual CA125 evaluation and transvaginal pelvic ultrasound with general and special gynecological examination are recommended in the moderate-risk group in postmenopause. Transvaginal ultrasound of the pelvic organs with CA125 evaluation is performed every 6 months in the high-risk group, starting from 30 years or 5–10 years before the youngest age of ovarian cancer onset in relatives. The main method of diagnosing tumors is expert ultrasound of the pelvic organs (simultaneously with transabdominal ultrasound). The main tumor markers are CA125 (single evaluation has low diagnostic value), risk malignancy index (RMI) and HE4.Clinical trials are going on and various methods of prevention, screening and treatment of these diseases are being developed. Probably, dienogest can help to solve the problem. Existing results of research are promising, but insufficient since they show both the positive effects of progestin therapy and minor cases of cancer detection during therapy that are not related to the use of progestins, but probably indicate unknown mechanisms of transformation in endometriosis. Эндометриоз сегодня рассматривается как доброкачественное заболевание, однако установлена его связь с развитием нескольких типов рака. Эндометриомы обнаруживаются у 17–44% пациенток с эндометриозом и могут быть частыми предшественниками рака яичников (чаще встречаются эндометриоидные и светлоклеточные опухоли яичников). Этот процесс может быть реализован за счет нескольких механизмов: преобладания определенных цитокинов, окислительного стресса, локальной гиперэстрогении, генетических мутаций, включая PTEN, PIK3CA, ARID1A, Wnt/β-catenin, микросателлитную нестабильность, Src и KRAS. В мире не существует общепринятых подходов к неинвазивной ранней диагностике рака яичников, особенно при пограничных опухолях и на ранних стадиях малигнизации. Отсутствие точных скрининговых программ выявления рака яичников подчеркивает важность выделения групп риска – высокого, умеренного и низкого. В группе низкого риска скрининг в общей популяции не рекомендуется. В группе умеренного риска в постменопаузе рекомендуется ежегодное определение онкомаркеров СА-125 в сочетании с трансвагинальной эхографией органов малого таза и общим и специальным гинекологическим осмотром. В группе высокого риска проводят трансвагинальное УЗИ органов малого таза с определением СА125 каждые 6 месяцев, начиная с 30 лет или за 5–10 лет до самого раннего возраста дебюта рака яичников у родственницы. Основным методом диагностики опухолей остается экспертное УЗИ органов малого таза (одновременно с трансабдоминальным УЗИ). К основным онкомаркерам относятся: СА125 (моноопределение имеет низкую диагностическую ценность), индекс риска малигнизации RMI и НЕ4.Сегодня исследования продолжаются и разрабатываются различные методы профилактики, скрининга и лечения упомянутых заболеваний. Вероятно, помочь решению задачи сможет применение диеногеста. Имеющиеся исследования оптимистичны, но недостаточны, поскольку сообщают как о положительных эффектах прогестиновой терапии, так и о единичных случаях выявления рака на фоне терапии эндометриоза, которые не связаны с применением прогестинов, а достоверно свидетельствуют о неизвестных механизмах трансформации при эндометриозе. Ендометріоз наразі розглядається як доброякісне захворювання, однак встановлений зв'язок між цим захворюванням та розвитком деяких типів раку. Ендометріоми виявляються у 17–44% пацієнток із ендометріозом і можуть бути частими попередниками раку яєчників (частіше зустрічаються ендометріоїдні і світлоклітинні пухлини яєчників). Цей процес може бути реалізований за рахунок декількох механізмів: дії певних цитокінів, окисного стресу, локальної гіперестрогенії, генетичних мутацій, включаючи PTEN, PIK3CA, ARID1A, Wnt/β-catenin, мікросателітну нестабільність, Src і KRAS. У світі не існує загальноприйнятих підходів до неінвазивної ранньої діагностики раку яєчників, особливо при пограничних пухлинах і на ранніх стадіях малігнізації. Відсутність точних скринінгових програм виявлення раку яєчників підкреслює важливість виділення груп ризику – високого, помірного і низького. В групі низького ризику скринінг не рекомендований у загальній популяції. У групі помірного ризику в постменопаузі рекомендується щорічне визначення онкомаркера СА125 в поєднанні з трансвагінальною ехографією органів малого таза і загальним та спеціальним гінекологічним оглядом. У групі високого ризику проводять трансвагінальне УЗД органів малого таза з визначенням СА125 кожні 6 місяців, починаючи з 30 років або за 5–10 років до найменшого віку дебюту раку яєчників у родички. Основним методом діагностики пухлин залишається експертне УЗД органів малого таза (одночасно з трансабдомінальним УЗД). До основних онкомаркерів належать: СА125 (моновизначення має низьку діагностичну цінність), індекс ризику малігнізації RMI та НЕ4.Наразі тривають дослідження і розробляються різні методи профілактики, скринінгу і лікування згаданих захворювань. Ймовірно, допомогти вирішенню завдання зможе застосування дієногесту. Наявні дослідження оптимістичні, але недостатні, оскільки повідомляють як про позитивні ефекти прогестинової терапії, так і про поодинокі випадки виявлення раку на фоні терапії ендометріозу, які не пов’язані із застосуванням прогестинів, а вірогідно свідчать про невідомі механізми трансформації при ендометріозі. ООО "Трилист" 2021-07-22 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/237629 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 59 (2021); 61-65 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 59 (2021); 61-65 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 59 (2021); 61-65 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/237629/236341 Авторське право (c) 2021 А.М. Григоренко http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/237630 2021-07-22T11:37:39Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Problems of primary fallopian tube cancer diagnostics during and after surgery Проблемы диагностики первичного рака маточных труб во время и после операции Проблеми діагностики первинного раку маткових труб під час і після операції Сумцов, Д.Г. Гладчук, І.З. Сумцов, Г.О. Гирявенко, Н.І. Линдін, М.С. Сікора, В.В. Запорожан, В.М. primary fallopian tube cancer laparoscopy laparotomy suboperative diagnosis первичный рак маточных труб лапароскопия лапаротомия субоперационная диагностика первинний рак маткових труб лапароскопія лапаротомія субопераційна діагностика To date, the reliable diagnoses primary fallopian tube cancer (PFTC) before surgery range from 0% to 10–15%. Number of misdiagnosis even during operations reaches 30–50% and PFTC is often disguised as innocent hydro-hematosalpinx or other diseases.Research objective: to study the possibilities of PFTC diagnosis during laparotomy and laparoscopy, macroscopic examination of removed macrodrugs, suboperative use of morphological studies, problems of histological interpretation of PFTC after surgery.Materials and methods. During the period from 1966 to 2020 authors of article selected and retrospectively studied quite informative medical histories of 105 patients with PFTC aged 34 to 78 years (mean age 55.8 years). All patients were operated. Revision of the pelvic organs and abdominal cavity was performed during operations. Removed macrodrugs were examined macroscopically and histologically. According to the indications during operations histological and cytological methods of rapid diagnosis were used. Immunohistochemical methods were used to interpret rare and difficult to diagnose tumors after surgery.Results. Only 7 (6.6%) from 105 patients with PFTC was not recognized during surgery, and 18 (17.1%) were diagnosed only after suboperative histological examination. Errors during operations in the initial PFTC forms (without careful study of macrodrugs and suboperative morphological examination) can reach 23.8%. Problems with the primary lession interpretation, which arose in 11 (10.5%) patients with a pronounced tumor process, did not prevent the choice of adequate surgery. The tumor dissemination of the fallopian tube outside was detected in 69 (72.4%) patients, in 25 (26.2%) among them there were lymph node metastases.Conclusion. Careful revision of the abdominal organs and macroscopic examination of removed drugs using suboperative morphological studies avoids errors in the diagnosis and surgical treatment of patients with PFTC. К настоящему времени при первичном раке маточных труб (РМТ) достоверные диагнозы до операции колеблются от 0% до 10–15%. Даже во время операций число ошибочных диагнозов достигает 30–50%, поскольку РМТ часто маскируется под безобидный гидро-гематосальпинкс или другие заболевания.Цель исследования: изучить возможности диагностики РМТ при лапаротомии и лапароскопии, макроскопическом исследовании удаленных макропрепаратов, субоперационном применении морфологических исследований, исследовать проблемы гистологической интерпретации опухоли после операции.Материалы и методы. За период с 1966 по 2020 годы авторами статьи выбраны и ретроспективно изучены достаточно информативные истории болезни 105 больных РМТ в возрасте от 34 до 78 лет (средний возраст – 55,8 года). Все больные прооперированы. Во время операций проведены ревизии органов таза и брюшной полости. Удаленные макропрепараты исследованы макроскопически и гистологически. По показаниям во время операций применены гистологические и цитологические методы экспресс-диагностики. Для интерпретации редких и трудных для диагностики опухолей после операций использовались иммуногистохимические методы исследования. Результаты. Только у 7 (6,6%) из 105 больных РМТ опухоль во время операции не была распознана, а у 18 (17,1%) диагноз был установлен лишь после субоперационного гистологического исследования. Ошибки во время операций при начальных формах РМТ (без тщательного изучения макропрепаратов и субоперационного морфологического исследования) могут достигать 23,8%. Проблемы с интерпретацией первичности поражения, которые возникли у 11 (10,5%) больных с выраженным опухолевым процессом, не помешали выбору адекватной операции. Распространение опухоли за пределы маточной трубы обнаружено у 69 (72,4%) пациенток, у 25 (26,2%) из них – с метастазами в лимфатические узлы.Вывод. Тщательная ревизия органов брюшной полости и макроскопическое обследование удаленных препаратов с применением субоперационных морфологических исследований позволяет избежать ошибок в диагностике и хирургическом лечении больных РМТ. До теперішнього часу при первинному раку маткових труб (РМТ) достовірні діагнози до операції коливаються від 0% до 10–15%. Навіть під час операцій число помилкових діагнозів досягає 30–50%, оскільки РМТ часто маскується під невинний гідро-гематосальпінкс або інші захворювання.Мета дослідження: вивчити можливості діагностики РМТ при лапаротомії та лапароскопії, макроскопічному дослідженні видалених макропрепаратів, субопераційному застосуванні морфологічних досліджень, дослідити проблеми гістологічної інтерпретації пухлини після операції.Матеріали і методи. За період з 1966 по 2020 роки авторами статті вибрані і ретроспективно вивчені досить інформативні історії хвороби 105 хворих на РМТ у віці від 34 до 78 років (середній вік – 55,8 років). Всі хворі прооперовані. Під час операцій проведені ревізії органів таза і черевної порожнини. Видалені макропрепарати досліджені макроскопічно і гістологічно. За показаннями під час операцій застосовані гістологічні і цитологічні методи експрес-діагностики. Для інтерпретації рідкісних і важких для діагностики пухлин після операцій застосовані імуногістохімічні методи дослідження.Результати. Тільки в 7 (6,6%) з 105 хворих на РМТ пухлину під час операції не було розпізнано, а у 18 (17,1%) діагноз встановлений лише після субопераційного гістологічного дослідження. Помилки під час операцій при початкових формах РМТ (без ретельного вивчення макропрепаратів і субопераційного морфологічного дослідження) можуть досягати 23,8%. Проблеми з інтерпретацією первинності ураження, які виникли в 11 (10,5%) хворих з вираженим пухлинним процесом, не завадили вибору адекватної операції. Поширення пухлини за межі маткової труби виявлено у 69 (72,4%) пацієнток, у 25 (26,2%) з них – з метастазами в лімфатичні вузли. Висновок. Ретельна ревізія органів черевної порожнини і макроскопічне обстеження видалених препаратів із застосуванням субопераційних морфологічних досліджень дозволяє уникнути помилок в діагностиці та хірургічному лікуванні хворих на РМТ. ООО "Трилист" 2021-07-22 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/237630 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 59 (2021); 66-71 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 59 (2021); 66-71 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 59 (2021); 66-71 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/237630/236342 Авторське право (c) 2021 Д.Г. Сумцов, І.З. Гладчук, Г.О. Сумцов, Н.І. Гирявенко, М.С. Линдін, В.В. Сікора, В.М. Запорожан http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/243088 2021-10-22T22:13:07Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Therapeutic options of endometrial hyperplasia management. Current recommendations and prospective directions of treatment: Literature review Терапевтические опции менеджмента гиперплазии эндометрия. Современные рекомендации и перспективные направления лечения: Обзор литературы Терапевтичні опції менеджменту гіперплазії ендометрію. Сучасні рекомендації та перспективні напрями лікування: Огляд літератури Татарчук, Т.Ф. Кваша, Т.І. Захаренко, Н.Ф. Косей, Н.В. Сольський, В.С. Шмулян, І.В. гіперплазія ендометрію з атипією рак ендометрію прогестеронові рецептори консервативне лікування криданімод прогестини гиперплазия эндометрия с атипией рак эндометрия прогестероновые рецепторы консервативное лечение криданимод прогестины endometrial hyperplasia with atypia endometrial cancer progesterone receptors conservative treatment cridanimod progestins Endometrial hyperplasia (EH) is a pathological condition characterized by proliferation of the endometrial glands with an increase in the glands/stroma ratio compared to normal proliferative endometrium. EH is a precursor to the development of one of the most common gynecological malignancies – endometrial cancer. There are EH without atypia and with atypia.Total hysterectomy with bilateral salpingo-oophorectomy is the method of choice in the treatment of atypical EH. It is important to eliminate risk factors – overweight patients should lose weight by adjusting diet, increase physical activity. Recently, aromatase inhibitors have also proven to be an effective treatment option for EH with atypia. Oral progestogens and the levonorgestrel-releasing intrauterine device are methods of choice for conservative treatment of premenopausal and postmenopausal women with atypical EH.However, not all patients can use progestins for a long time due to possible side effects. Failure of progestin treatment may depend on various factors, such as the patient’s age, health status, other conditions, and the degree or type of hyperplasia. So it is important to look for new methods of EH management and adjuvant drugs that will potentiate the effectiveness of basic treatment, as well as opportunities to reduce the risks of progesterone receptor resistance and potentiation of progestins. Cridanimod is a new small molecule that has been shown in studies to increase the progesterone receptors expression in the endometrium. It has been suggested that in combination with progestin therapy it increases the progesterone receptors expression and thus improves the effectiveness of treatment. Research results allows to consider the possibility of using cridanimod in complex EH therapy, especially against the background of viral infection. Cridanimod reduces the risk of resistance to progestogen therapy in EH, provides the best result after conservative treatment and reduces the number of relapses. Гиперплазия эндометрия (ГЭ) – патологическое состояние, характеризующееся пролиферацией желез эндометрия с увеличением соотношения желез к строме по сравнению с нормальным пролиферативным эндометрием. ГЭ является предшественником развития одного из самых распространенных гинекологических злокачественных новообразований – рака эндометрия. Различают ГЭ без атипии и с атипией.При ГЭ с атипией методом выбора в лечении является тотальная гистерэктомия с двусторонней сальпинго-оофорэктомией. При этом важное значение имеет устранение факторов риска – следует снизить массу тела при избыточном весе путем коррекции диеты, повысить физическую активность. В последнее время как эффективный вариант лечения пациенток с ГЭ с атипией также показали себя ингибиторы ароматазы. Методом выбора консервативного лечения женщин в пре- и постменопаузе с атипичной ГЭ остается применение пероральных прогестагенов и внутриматочной системы, высвобождающей левоноргестрел.Однако не все пациентки могут длительно использовать прогестины из-за возможных побочных эффектов. Неудача лечения прогестинами может зависеть от различных факторов, таких как возраст пациентки, состояние здоровья, другие заболевания и степень или тип гиперплазии. С учетом этого важным является поиск новых методов менеджмента ГЭ и вспомогательных препаратов, которые будут усиливать эффективность основного лечения, а также возможностей снижения рисков резистентности прогестероновых рецепторов и потенцирования действия прогестинов. Криданимод – новая небольшая молекула, которая, как было показано в ходе исследований, увеличивает экспрессию рецепторов прогестерона в эндометрии. Предполагают, что в сочетании с терапией прогестинами он увеличивает экспрессию прогестероновых рецепторов и таким образом повышает эффективность лечения. Результаты проведенных исследований дают основания рассматривать возможность применения криданимода в комплексной терапии при ГЭ, особенно на фоне вирусного инфицирования. Криданимод снижает риск резистентности к терапии прогестагенами при ГЭ, позволяет получить лучший результат после консервативного лечения и уменьшить количество рецидивов. Гіперплазія ендометрію (ГЕ) – патологічний стан, який характеризується проліферацією залоз ендометрію зі збільшенням співвідношення залоз до строми порівняно з нормальним проліферативним ендометрієм. ГЕ є попередником розвитку одного з найпоширеніших гінекологічних злоякісних новоутворень – раку ендометрію. Розрізняють ГЕ без атипії та з атипією.При ГЕ з атипією методом вибору в лікуванні є тотальна гістеректомія з двобічною сальпінго-оофоректомією. При цьому важливе значення має усунення факторів ризику – слід знизити масу тіла при надмірній вазі шляхом корекції дієти, підвищити фізичну активність. Останнім часом як ефективний варіант лікування пацієнток із ГЕ з атипією також показали себе інгібітори ароматази. Методом вибору консервативного лікування жінок у пре- і постменопаузі з атиповою ГЕ залишається застосування пероральних прогестагенів і внутрішньоматкової системи, що вивільняє левоноргестрел.Однак не всі пацієнтки можуть тривало використовувати прогестини через можливі побічні ефекти. Невдача лікування прогестинами може залежати від різних чинників, як-от вік пацієнтки, стан здоров’я, інші захворювання та ступінь або тип гіперплазії. З огляду на це важливим є пошук нових методів менеджменту ГЕ та допоміжних препаратів, які будуть потенціювати ефективність основного лікування, а також можливостей зниження ризиків резистентності рецепторів прогестерону і потенціювання дії прогестинів. Криданімод – нова невелика молекула, що, як було показано під час досліджень, збільшує експресію рецепторів прогестерону в ендометрії. Припускають, що в поєднанні з терапією прогестинами він збільшує експресію прогестеронових рецепторів і в такий спосіб покращує ефективність лікування. Результати проведених досліджень дають підстави розглядати можливість застосування криданімоду в комплексній терапії при ГЕ, особливо на тлі вірусного інфікування. Криданімод знижує ризик резистентності до терапії прогестагенами при ГЕ, дозволяє отримати кращий результат після консервативного лікування та зменшити кількість рецидивів. ООО "Трилист" 2021-09-24 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/243088 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 60 (2021); 86-90 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 60 (2021); 86-90 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 60 (2021); 86-90 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/243088/240944 Авторське право (c) 2021 Т.Ф. Татарчук, Т.І. Кваша, Н.Ф. Захаренко, Н.В. Косей, В.С. Сольський, І.В. Шмулян http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/243089 2021-10-22T22:13:07Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Comprehensive rehabilitation of patients of reproductive age with precancerous pathology of the cervix after organ saving surgeons Комплексная реабилитация пациенток репродуктивного возраста с предраковой патологией шейки матки после органосохраняющих хирургических вмешательств Комплексна реабілітація пацієнток репродуктивного віку з передраковою патологією шийки матки після органозберігальних хірургічних втручань Рибін, А.І. дисплазія шийки матки цервікальна епітеліальна неоплазія лікування реабілітація дисплазии шейки матки цервикальная эпителиальная неоплазия лечение реабилитация cervical dysplasia cervical epithelial neoplasia treatment rehabilitation The frequency of cervical dysplasia (cervical neoplasia) in the population is up to 5%, and in the structure of cervical diseases – 17–20%. Malignant transformation of the multilayered squamous epithelium is observed in almost 30% of patients with cervical dysplasia. The main surgical method of treatment of these conditions is diathermoconization of the cervix. But quite often patients have complaints in the late postoperative period. Comprehensive rehabilitation of patients of reproductive age with precancerous pathology of the cervix should include early restoration of sexual, reproductive and social functions of women. Research objective: to study the clinical effectiveness of the drug Femiclean (dequalinium chloride) in the comprehensive rehabilitation of patients with precancerous pathology of the cervix after organ-sparing surgery. Materials and methods. The first (main) group included 25 patients who, on the background of traditional treatment (broad diathermoconization of the cervix) for 6 days before and 12 days after treatment were treated with vaginal suppositories once a day Femiclean. The second (control) group consisted of 25 patients who underwent traditional treatment (broad diathermoconization of the cervix) with iodine-containing vaginal suppositories. Results. In patients of reproductive age with precancerous pathology of the cervix, who applied the developed concept of management in the postoperative period, the recurrence rate was probably lower; the epithelialization time was significantly higher than in women of the control group. The epithelialization time of the cervix in patients who used Femiclean vaginally in the pre- and postoperative period was 7.8 days faster compared to women who used standard vaginal drugs. The drug of domestic production Femiclean, according to our data, is well tolerated by patients and does not cause side effects.Conclusions. The developed complex rehabilitation of reproductive aged patients with precancerous pathology of the cervix after organ-sparing surgery has shown high clinical efficiency in comparison with traditional treatment this pathology. Частота дисплазии (цервикальной неоплазии) шейки матки в популяции составляет до 5%, а в структуре заболеваний шейки матки – 17–20%. Злокачественная трансформация многослойного плоского эпителия наблюдается почти у 30% больных с дисплазиями шейки матки. Основной хирургической методикой лечения данных состояний является диатермоконизация шейки матки. Но довольно часто пациентки предъявляют жалобы в позднем послеоперационном периоде. Комплексная реабилитация пациенток репродуктивного возраста с предраковой патологией шейки матки должна предусматривать раннее восстановление половой, репродуктивной и социальной функций женщин.Цель исследования: изучение клинической эффективности препарата Фемиклин (деквалиния хлорида) в комплексной реабилитации больных с предраковой патологией шейки матки после органосохраняющих хирургических операций.Материалы и методы. В первую (основную) группу вошли 25 пациенток, которые на фоне традиционного лечения (широкая диатермоконизация шейки матки) в течение 6 дней до и 12 дней после терапии применяли вагинальные суппозитории Фемиклин один раз в сутки. Вторую (контрольную) группу составили 25 больных, которые получали традиционное лечение (диатермоконизация шейки матки) с назначением йодсодержащих вагинальных свечей.Результаты. У пациенток репродуктивного возраста с предраковой патологией шейки матки, которым применяли разработанную концепцию менеджмента в послеоперационном периоде, частота рецидивов заболевания была достоверно ниже, а время эпителизации – достоверно короче, чем у женщин контрольной группы. Продолжительность эпителизации шейки матки у пациенток, которые использовали Фемиклин вагинально в пред- и послеоперационном периоде, была на 7,8 дня меньше по сравнению женщинами, которые применяли стандартные вагинальные препараты. Препарат отечественного производства Фемиклин обладал хорошей переносимостью и не вызывал побочных эффектов.Выводы. Разработанная комплексная реабилитация пациенток репродуктивного возраста с предраковой патологией шейки матки после органосохраняющих хирургических вмешательств показала высокую клиническую эффективность в сравнении с традиционными методами лечения данной патологии. Частота дисплазій (цервікальної неоплазії) шийки матки в популяції становить до 5%, а у структурі захворювань шийки матки – 17–20%. Злоякісна трансформація багатошарового плоского епітелію спостерігається майже у 30% хворих із дисплазіями шийки матки. Основною хірургічною методикою лікування цих станів є діатермоконізація шийки матки. Але досить часто пацієнтки мають скарги в пізньому післяопераційному періоді. Комплексна реабілітація пацієнток репродуктивного віку з передраковою патологією шийки матки повинна передбачати раннє відновлення статевої, репродуктивної та соціальної функцій жінок. Мета дослідження: вивчення клінічної ефективності препарату Феміклін (деквалінію хлориду) в комплексній реабілітації хворих із передраковою патологією шийки матки після органозберігальних хірургічних операцій.Матеріали та методи. До першої (основної) групи ввійшли 25 пацієнток, які на тлі традиційного лікування (широка діатермоконізація шийки матки) протягом 6 днів до та 12 днів після терапії застосовували вагінальні супозиторії Феміклін один раз на добу. Другу (контрольну) групу становили 25 хворих, які отримували традиційне лікування (діатермоконізація шийки матки) із призначенням йодовмісних вагінальних свічок. Результати. У пацієнток репродуктивного віку з передраковою патологією шийки матки, яким застосовували розроблену концепцію менеджменту в післяопераційному періоді, частота рецидивів захворювання була вірогідно нижчою, а час епітелізації – достовірно коротшим, ніж у жінок контрольної групи. Тривалість епітелізації шийки матки в пацієнток, які використовували Феміклін вагінально в перед- і післяопераційному періоді, була на 7,8 дня меншою порівняно з жінками, які застосовували стандартні вагінальні препарати. Препарат вітчизняного виробництва Феміклін мав добру переносимість і не викликав побічних ефектів.Висновки. Розроблена комплексна реабілітація пацієнток репродуктивного віку з передраковою патологією шийки матки після органозберігальних хірургічних втручань показала високу клінічну ефективність порівняно з традиційними методами лікування цієї патології. ООО "Трилист" 2021-09-24 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/243089 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 60 (2021); 91-94 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 60 (2021); 91-94 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 60 (2021); 91-94 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/243089/240945 Авторське право (c) 2021 А.І. Рибін http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/246765 2021-12-10T14:00:28Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Muramyl peptides in the complex treatment of cervical intraepithelial neoplasia associated with human papillomavirus Применение мурамилпептидов в комплексном лечении внутриэпителиальной неоплазии шейки матки, ассоциированной с вирусом папилломы человека Використання мурамілпептидів у комплексному лікуванні внутрішньоепітеліальної неоплазії шийки матки, асоційованої з вірусом папіломи людини Якимчук, Ю.Б. мурамилпептиды вирус папилломы человека внутриэпителиальная неоплазия шейки матки кольпоскопия Шведская шкала muramyl peptides human papilloma virus cervical intraepithelial neoplasia colposcopy Swedish scale мурамілпептиди вірус папіломи людини внутрішньоепітеліальна неоплазія шийки матки кольпоскопія Шведська шкала Research objective: the use of an immunomodulator III generation with a wide range of action (muramyl peptide drug Liastenum) to increase the effectiveness of treatment of cervical intraepithelial neoplasia grade I associated with human papilloma virus (HPV) and to reduce the recurrence of cervical pathology.Materials and methods. The study included 60 women with histologically confirmed cervical intraepithelial neoplasia associated with highly oncogenic HPV. The mean age of patients was 25.92 ± 0.61 years. The first group included 30 women who received traditional treatment, the second group included 30 women who additional received Liastenum 0.002 g intramuscularly 1 time per day, 5 injections per course, after that patients took 1 tablets Liastenum twice a day for 20 days.Traditional treatment included antibiotic therapy (doxycycline monohydrate), metronidazole, nystatin in standard dosage. Patients with herpes viruses received valaciclovir 500 mg twice/day for 5 days. Evaluation of treatment efficacy was performed at 6 and 12 months with co-testing, fluid cytology, HPV quantification, and colposcopy.Results. There was a significant decrease in the exposure level of highly oncogenic HPV in the second group compared to the first: after 12 months in the first group HPV was not detected in 2 women (6.67%), and in the second group HPV was no detected in 17 women (56.67%) (p < 0.05). Improvement of the colposcopic picture occurred in 70% of patients in the second group, and in 12 (40.0%) of patients colposcopic conclusion on the Swedish scale was less than 3 points after 12 months of observation. Only 8 (26.67%) women received improvement of the colposcopic picture with a score of 3 points on the Swedish scale in the first group, which was significantly different from the second group (p < 0.05).Conclusions. Advanced therapy with muramyl peptide Liastenum in the treatment of cervix for 12 months can increase the effectiveness of HPV elimination, improves the colposcopic picture by reducing the area of cervical lesions and normalized cytological picture in 70% of patients with cervical intraepithelial neoplasia grade I. Цель исследования: изучение применения иммуномодулятора III поколения широкого спектра действия – препарата мурамилпептидного ряда Лиастен для повышения эффективности лечения цервикальной интраэпителиальной неоплазии I степени, ассоциированной с вирусом папилломы человека (ВПЧ), и для снижения частоты рецидивов патологии шейки матки (ШМ).Материалы и методы. В исследование вошли 60 женщин с гистологически подтвержденной внутриэпителиальной неоплазией ШМ, ассоциированной с ВПЧ высокоонкогенного типа. Средний возраст пациенток составил 25,92 ± 0,61 года.В первую группу вошли 30 женщин, которые получали традиционный комплекс лечения, во вторую – 30 женщин, которые дополнительно получали Лиастен по 0,002 г внутримышечно 1 раз в сутки, 5 инъекций на курс, по окончании инъекций пациентки принимали по 1 таблетке Лиастена дважды в сутки в течение 20 дней.Традиционное лечение включало антибиотикотерапию (доксициклина моногидрат), метронидазол, нистатин в стандартной дозировке. При идентификации вирусов семейства герпеса пациентки получали валацикловир 500 мг дважды в сутки в течение 5 дней.Оценивание эффективности лечения проводили через 6 и 12 месяцев с использованием ко-тестирования, жидкостной цитологии, количественного определения ВПЧ и кольпоскопии. Результаты. Наблюдалось достоверное снижение уровня нагрузки высокоонкогенными штаммами ВПЧ во второй группе по сравнению с первой: через 12 месяцев в первой группе ВПЧ не выявлено лишь у 2 женщин (6,67%), а во второй группе ВПЧ уже не определялся у 17 пациенток (56,67%) (р < 0,05). Во второй группе через 12 месяцев наблюдения кольпоскопическая картина улучшилась у 70% лиц, а у 12 (40,0%) кольпоскопическое заключение по Шведской шкале составило менее 3 баллов. В первой группе улучшение кольпоскопической картины с оценкой 3 балла по Шведской шкале получили только 8 (26,67%) женщин, что достоверно отличалось от показателей второй группы (р < 0,05).Выводы. Назначение усовершенствованной терапии с использованием препарата группы мурамилпептидов (Лиастена) в комплексном лечении ШМ в течение 12 месяцев позволяет повысить эффективность элиминации ВПЧ, улучшить кольпоскопическую картину за счет уменьшения площади поражения ШМ и получить нормальную цитологическую картину у 70% пациенток с цервикальной интраэпителиальной неоплазией I степени. Мета дослідження: вивчення застосування імуномодулятора III покоління широкого спектру дії – препарату мурамілпептидного ряду Ліастен для підвищення ефективності лікування цервікальної інтраепітеліальної неоплазії I ступеня, асоційованої з вірусом папіломи людини (ВПЛ), та для зниження частоти рецидивів патології шийки матки (ШМ).Матеріали та методи. До дослідження ввійшли 60 жінок із гістологічно підтвердженою внутрішньоепітеліальною неоплазією ШМ, асоційованою з ВПЛ високоонкогенного типу. Середній вік пацієнток становив 25,92 ± 0,61 року.До першої групи ввійшли 30 жінок, які отримували традиційний комплекс лікування, до другої – 30 жінок, яким додатково призначали Ліастен по 0,002 г внутрішньом’язово 1 раз на добу, 5 ін’єкцій на курс, після закінчення ін’єкцій пацієнтки приймали по 1 таблетці Ліастену двічі на добу протягом 20 днів. Традиційне лікування включало антибіотикотерапію (доксицикліну моногідрат), метронідазол, ністатин у стандартному дозуванні. При виявленні вірусів сімейства герпесу пацієнтки отримували валацикловір 500 мг двічі на добу протягом 5 днів. Оцінювання ефективності лікування проводили через 6 і 12 місяців із використанням ко-тестування, рідинної цитології, кількісного визначення ВПЛ та кольпоскопії.Результати. Спостерігалося достовірне зниження рівня навантаження високоонкогенними штамами ВПЛ у другій групі порівняно з першою: через 12 місяців у першій групі ВПЛ не було виявлено лише у 2 жінок (6,67%), а у другій групі ВПЛ уже не визначався в 17 пацієнток (56,67%) (р < 0,05). У другій групі через 12 місяців спостереження кольпоскопічна картина покращилась у 70% осіб, а у 12 (40,0%) кольпоскопічний висновок за Шведською шкалою становив менш ніж 3 бали. У першій групі покращення кольпоскопічної картини з оцінкою 3 бали за Шведською шкалою отримали лише 8 (26,67%) жінок, що достовірно відрізнялося від показників другої групи (р < 0,05).Висновки. Призначення вдосконаленої терапії з використанням препарату групи мурамілпептидів (Ліастену) у комплексному лікуванні ШМ протягом 12 місяців дозволяє підвищити ефективність елімінації ВПЛ, покращити кольпоскопічну картину за рахунок зменшення площі ураження ШМ і отримати нормальну цитологічну картину в 70% хворих із цервікальною інтраепітеліальною неоплазією I ступеня. ООО "Трилист" 2021-11-25 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/246765 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 61 (2021); 89-94 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 61 (2021); 89-94 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 61 (2021); 89-94 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/246765/244166 Авторське право (c) 2021 Ю.Б. Якимчук http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/249909 2021-12-29T14:03:09Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Clinical case: pregnancy-associated breast cancer Клинический случай: рак грудных желез, ассоциированный с беременностью Клінічний випадок: рак грудних залоз, асоційований із вагітністю Ковтун, А.Ю. Гурандо, А.В. Тельний, В.В. Лісюткін, Л.О. Аксьонова, О.Г. Помінчук, Д.В. pregnancy-associated breast cancer full-field digital mammography breast MRI breast ultrasound digital breast tomosynthesis рак грудних залоз асоційований із вагітністю цифрова мамографія МРТ грудних залоз УЗД грудних залоз цифровий томосинтез грудних залоз рак грудных желез ассоциированный с беременностью цифровая маммография МРТ молочных желез УЗИ молочных желез цифровой томосинтез грудных желез This article presents a clinical case of pregnancy-associated breast cancer. We have analyzed the features of the diagnostic algorithm, considered the radiological manifestations and presented the main literature sources about this pathology.Pregnancy-associated breast cancer is breast cancer that occurs during pregnancy or within the first year after a baby birth. It is most often diagnosed only after first clinical symptoms, the most characteristic of which is a feeling of compaction in the breast, less often bloody discharge from the nipple, pain, breast deformation and baby's refusal to breastfeed.Radiological signs of pregnancy-associated breast cancer are not pathognomonic and may mimic benign changes associated with pregnancy and lactation at early stage: lactation adenoma, mastitis, abscess, galactocele, fibroadenoma. Uncertainty of physicians about the harm of radiological methods of examination for pregnant women and the fetus and, consequently, incorrect diagnostic algorithms can delay the early detection of pathology, establish an accurate diagnosis and worsen the prognosis for the patient.Compliance with a sequential diagnostic algorithm using sonographic diagnostics, X-ray mammography with digital breast tomosynthesis, magnetic resonance imaging in accordance with the diagnostic categories of the BI-RADS scale allows you to verify breast tumors. Diagnosis should be consistent with American College Radiology guidelines.In case of detection of suspicious breast pathology in a pregnant woman or woman in labor, a doctor of any specialty should refer the patient to specialized specialists in the diagnosis and treatment of breast diseases. Adherence to the correct algorithms for the appointment, conduct and interpretation of radiological studies, taking into account changes in the breast structure, will allow timely diagnosis, proper treatment and save the lives and health of childbearing aged women. В статье представлен клинический случай рака грудной железы, ассоциированного с беременностью. Проанализированы особенности алгоритма диагностики, рассмотрены радиологические проявления заболевания и приведена основная информация по этой патологии из литературных источников.Рак грудной железы, ассоциированный с беременностью, – это рак грудных желез, возникший во время беременности или в течение первого года после рождения ребенка. Чаще всего он диагностируется только после появления первых клинических симптомов, наиболее характерным из которых является ощущение уплотнения в грудной железе, реже – кровавые выделения из соска, боль, деформация железы и отказ малыша от грудного вскармливания. Радиологические признаки рака грудной железы, ассоциированного с беременностью, не являются патогномоничными и на раннем этапе могут имитировать доброкачественные изменения, связанные с беременностью и лактацией: лактационную аденому, мастит, абсцесс, галактоцеле, фиброаденому.Неуверенность врачей относительно вреда лучевых методов исследования для беременных и плода и ложные диагностические алгоритмы могут отсрочить раннее выявление злокачественных изменений, установление точного диагноза и ухудшить прогноз для пациентки. Соблюдение последовательного диагностического алгоритма с использованием сонографической диагностики, рентгенологической маммографии с цифровым томосинтезом, магнитно-резонансной томографии в соответствии с диагностическими категориями шкалы BI-RADS позволяет верифицировать опухоли грудных желез. Установление диагноза должно соответствовать рекомендациям Американского колледжа радиологов (American College Radiology).В случае выявления сомнительной патологии грудной железы у беременной или роженицы врачу любой специальности следует направить пациентку к узкопрофильным специалистам, занимающимся диагностикой и лечением заболеваний грудных желез. Соблюдение правильных алгоритмов назначения, проведения и интерпретации лучевых исследований с учетом изменений в структуре грудных желез – залог своевременно и точно установленного диагноза, правильного лечения и сохранения жизни и здоровья женщин детородного возраста. У статті представлено клінічний випадок раку грудної залози, асоційованого з вагітністю. Проаналізовано особливості алгоритму діагностики, розглянуто радіологічні прояви захворювання та наведено основну інформацію щодо цієї патології з літературних джерел.Рак грудної залози, асоційований із вагітністю, – це рак грудних залоз, що виник під час вагітності або впродовж першого року після народження дитини. Здебільшого його діагностують лише після появи перших клінічних симптомів, найхарактернішим із яких є відчуття ущільнення у грудній залозі, рідше – криваві виділення із соска, біль, деформація залози та відмова малюка від грудного вигодовування.Радіологічні ознаки раку грудної залози, асоційованого з вагітністю, не є патогномонічними й на ранньому етапі можуть імітувати доброякісні зміни, пов’язані з вагітністю та лактацією: лактаційну аденому, мастит, абсцес, галактоцеле, фіброаденому. Невпевненість лікарів щодо шкоди променевих методів дослідження для вагітних і плода та хибні діагностичні алгоритми можуть відстрочити раннє виявлення злоякісних змін, встановлення точного діагнозу та погіршити прогноз для пацієнтки. Дотримання послідовного діагностичного алгоритму з використанням сонографічної діагностики, рентгенологічної мамографії з цифровим томосинтезом, магнітно-резонансної томографії відповідно до діагностичних категорій шкали BI-RADS дозволяє верифікувати пухлини грудних залоз. Встановлення діагнозу має відповідати рекомендаціям Американського коледжу радіологів (American College Radiology).У разі виявлення сумнівної патології грудної залози у вагітної чи породіллі лікареві будь-якого фаху слід скерувати пацієнтку до вузькопрофільних спеціалістів, які займаються діагностикою та лікуванням захворювань грудних залоз. Дотримання правильних алгоритмів призначення, проведення та інтерпретації променевих досліджень з урахуванням змін у структурі грудних залоз – запорука вчасно й точно встановленого діагнозу, правильного лікування і збереження життя та здоров’я жінок дітородного віку. ООО "Трилист" 2021-12-29 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/249909 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 62 (2021); 86-91 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 62 (2021); 86-91 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 62 (2021); 86-91 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/249909/248325 Авторське право (c) 2021 А.Ю. Ковтун, А.В. Гурандо, В.В. Тельний, Л.О. Лісюткін, О.Г. Аксьонова, Д.В. Помінчук http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/259213 2022-06-17T10:34:45Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Uterine fibroids: synthesis of modern knowledge: Literature review Міома матки: синтез сучасних знань: Огляд літератури Плаксієва, К.Д. Татарчук, Т.Ф. Косей, Н.В. Мельник, К.Є. Козлов, О.С. uterine fibroids fertility myomectomy uterine artery embolization міома матки фертильність міомектомія емболізація маткових артерій Uterine fibroids is an extremely common tumor of the female reproductive system in the population. The problem of this pathology is the diversity of symptoms, mediated by the variety of sizes and locations of myomas, significant impact on reproductive function and frequent misunderstanding of the tumor nature, which leads to unwarranted hysterectomies, even among young women.Authors review the literature on the basis of modern guidelines, which reveals the potential of preserving methods of treatment of fibroids. It is also attempted to answer the most common questions about this pathology.The incidence of uterine fibroids increases with age. Fibroids are hormone dependent tumors, but the obvious cause has not yet been identified, although various risk factors are known, both modified (e.g., obesity, parity) and unmodified (race, age, etc.). Diagnosis of fibroids is simple – just an examination and ultrasound of the pelvis. Among the organ preservation methods of treatment are currently known medicinal (some of them can be used as mono-method or in combination with other methods), minimally invasive (among which stands out uterine artery embolization, as the most studied, effective and safe method) and surgical – conservative myomectomy, which can be performed by different approaches (laparoscopic, hysteroscopic or laparotomy) depending on the number and location of fibroids. This review considers the issues of fertility in uterine fibroids and after organ preservation technologies for its treatment. Differential diagnosis of uterine fibroids with leiomyosarcoma – a rare tumor and its diagnosis is quite difficult.The development of modern medical science, combining specialties with the formation of multidisciplinary teams (as in the case of collaboration with endovascular surgeons to perform uterine artery embolization) and use of an individual approach depending on the fibroids characteristics and patient needs helps reduce the proportion of hysterectomies for uterine fibroids, preservation of the organ and fertility. Міома матки – надзвичайно поширена в популяції пухлина жіночої репродуктивної системи. Проблематикою цієї патології є багатогранність симптомів, що зумовлено різноманітністю розмірів та локалізацій міоматозних вузлів, істотний вплив на репродуктивну функцію та часте нерозуміння природи пухлини. Усе це призводить до необґрунтованих гістеректомій навіть серед жінок молодого віку. У статті наведено огляд літератури на основі сучасних керівництв, що розкривають потенціал щадних методів лікування міоми. Також зроблена спроба відповісти на найчастіші запитання стосовно цієї патології.Частота виявлення міоми матки зростає з віком. Міома є гормонозалежною пухлиною, однак очевидної причини її виникнення досі не встановлено, хоча відомі різні чинники ризику – як модифіковані (наприклад, ожиріння, паритет), так і немодифіковані (раса, вік та ін.). Діагностика міоми проста, достатньо огляду та ультразвукового дослідження органів малого таза. Серед органозберігальних методів лікування наразі відомі медикаметозні (деякі з них можна використовувати як монометоди або в комплексі з іншими заходами), малоінвазивні (серед яких виокремлюється емболізація маткових артерій як найбільш досліджений, ефективний і безпечний метод) та оперативні – консервативна міомектомія, що може виконуватися різними доступами (лапароскопічним, гістероскопічним або лапаротомним) залежно від кількості та локалізації міом. В огляді висвітлено питання фертильності при міомі матки та після застосування органозберігальних технологій її лікування. Наведена диференційна діагностика міоми матки з лейоміосаркомою – рідкісною пухлиною, діагостика якої є достатньо складною.Розвиток сучасної медичної науки, поєднання спеціальностей із формуванням мультидисциплінарних команд (як у разі співпраці з ендоваскулярними хірургами для виконання емболізації маткових артерій) та застосування індивідуального підходу залежно від характеристик міом і потреб пацієнтки сприятимуть зменшенню частки гістеректомій із приводу міоми матки, збереженню органа та фертильності. ООО "Трилист" 2022-05-27 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/259213 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 63-64 (2022); 8-18 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 63-64 (2022); 8-18 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 63-64 (2022); 8-18 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/259213/255934 Авторське право (c) 2022 К.Д. Плаксієва, Т.Ф. Татарчук, Н.В. Косей, К.Є. Мельник, О.С. Козлов http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/265141 2022-09-26T08:04:50Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Characteristics of endometrial hormonal homeostasis and receptor apparatus in women with adenomyosus who had papillary thyroid carcinoma Особливості гормонального гомеостазу та рецепторного апарату ендометрію у жінок з аденоміозом, які перенесли папілярну карциному щитоподібної залози Данилова, А.О. Калугіна, Л.В. Косей, Н.В. Кваченюк, А.М. Аветіс’ян, І.Л. Маноляк, I.П. аденоміоз рак щитоподібної залози гормональний статус еутопічний ендометрій рецептори до естрогену рецептори до прогестерону adenomyosis thyroid cancer hormonal status eutopic endometrium estrogen receptors progesterone receptors Objectives: to evaluate the hormonal status and receptor apparatus of the eutopic endometrium in patients with adenomyosis who had a history of papillary thyroid carcinoma.Materials and methods. 63 women were examined: group I consisted of 31 patients with adenomyosis and papillary carcinoma of the thyroid gland in history, group II consisted of 32 patients with adenomyosis and unencumbered thyroid status. The severity of pelvic pain was assessed using a visual analog scale. The level of luteinizing and follicle-stimulating hormones, estradiol, prolactin, thyroid-stimulating hormone and progesterone was determined in the peripheral blood serum. The material for the morphological study was obtained using endometrial pipelle biopsy. Morphological research was performed on 30 biopsies of eutopic endometrium (15 samples from patients of group I and 15 samples from patients of group II). Immunohistochemical study was performed on 20 paraffin sections (10 samples from patients of group I and 10 samples from patients of group II) using monoclonal antibodies.Results. High ER-α expression was detected in the endometrial glandular epithelial cells (EGECs) in 80 and 50% of samples of patients from groups I and II, respectively (р < 0.05), no significant difference in the number of positive cells was found between groups. High ER-α expression in endometrial stromal cells (ESCs) was detected in 50% of samples in patients from both groups, the number of positive cells was significantly higher in the endometrium specimens from I group (84.0 (10.5%) in group I versus 62.2 (12.3%) in group II, р < 0.05). High PgR expression in the EGECs was detected in 90 and 75% of samples in groups I and II respectively (р < 0.05), ESCs expressed PgR in 100% of samples of patients from both groups. Significant difference in the number of positive cells was found between groups – 96.0 (8.4%) and 84.9 (12.6%) in groups I and II respectively, р < 0.05.Conclusions. Our results suggest that the ectopic endometrium in female thyroid cancer survivors with adenomyosis has high expression of ER and PgR, that may have important implications for the survival and proliferation of the eutopic endometrial cells. Further research is needed to optimise prevention and treatment algorithms for this group of patients. Мета дослідження: оцінити гормональний статус та стан рецепторного апарату еутопічного ендометрію у пацієнток з аденоміозом, які перенесли папілярну карциному щитоподібної залози. Матеріали і методи. Обстежено 63 жінки: І групу становила 31 пацієнтка з аденоміозом і папілярною карциномою щитоподібної залози в анамнезі, ІІ групу – 32 пацієнтки з аденоміозом і необтяженим тиреоїдним статусом. Оцінювання ступеня вираженості тазового болю здійснювали за візуально-аналоговою шкалою. У сироватці периферичної крові визначали рівень лютеїнізувального та фолікулостимулювального гормонів, естрадіолу, пролактину, тиреотропного гормону і прогестерону. Матеріал для морфологічного дослідження було отримано за допомогою пайпель-біопсії ендометрію. Морфологічне дослідження проводили на 30 біоптатах еутопічного ендометрію (15 зразків – пацієнтки І групи та 15 зразків – пацієнтки ІІ групи). Імуногістохімічне дослідження виконували на 20 парафінових зрізах (10 зразків – пацієнтки І групи та 10 зразків – пацієнтки ІІ групи) з використанням моноклональних антитіл. Результати. Не виявлено порушень гормонального профілю в пацієнток І та ІІ груп. Високий рівень експресії естрогенових рецепторів типу α (ER-α) клітинами залозистого епітелію значно частіше спостерігався у жінок І групи порівняно з ІІ групою (80 проти 50%, р < 0,05), але вірогідної різниці в кількості імунопозитивних клітин не виявлено. У 50% зразків еутопічного ендометрію пацієнток І та ІІ груп зафіксовано високий рівень експресії ER-α стромальними клітинами, однак виявлено значно більшу кількість імунопозитивних клітин у зразках пацієнток І групи (84,0 (10,5%) і 62,2 (12,3%), для пацієнток І та ІІ групи відповідно, р < 0,05). Виражену експресію прогестеронових рецепторів (PgR) зафіксовано в ендометрії пацієнток обох груп. У жінок І групи високий рівень експресії реєструвався значно частіше (90 і 75% у групах І та ІІ відповідно, р < 0,05), клітини ендометріальної строми експресували PgR у 100% випадків. Вірогідно більшу кількість імунопозитивних клітин було виявлено в стромальному епітелії пацієнток І групи (96,0 (8,4%) і 84,9 (12,6%), у групах І та ІІ відповідно, р < 0,05).Висновки. Пацієнтки з аденоміозом і папілярною карциномою щитоподібної залози в анамнезі мають високий ступень експресії рецепторів до естрогену та прогестерону, що значною мірою може впливати на процеси проліферації та апоптозу ендометріальних клітин. Враховуючи збереження експресії до прогестерону на тлі відносної гіпопрогестеронемії, можна припустити ефективність гестагенів у лікуванні аденоміозу в жінок з папілярною карциномою щитоподібної залози. ООО "Трилист" 2022-08-09 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/265141 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 65 (2022); 101-106 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 65 (2022); 101-106 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 65 (2022); 101-106 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/265141/261171 Авторське право (c) 2022 А.О. Данилова, Л.В. Калугіна, Н.В. Косей, А.М. Кваченюк, І.Л. Аветіс’ян, I.П. Маноляк http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/268958 2023-04-24T20:31:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Uterine fibroids and the problem of deep vein thrombosis of the lower extremities. View of a vascular specialist and hematologist Міома матки і проблематика тромбозів глибоких вен нижніх кінцівок. Погляд судинного фахівця та гематолога Чернуха, Л.М. Власенко, О.А. Родіонова, І.О. Марковець, Є.П. Власенко, Д.А. Влайков, Г.Г. міома менорагії тромбоз глибоких вен ендоваскулярна емболізація маткових артерій антикоагулянтна терапія uterine fibroids menorrhagia deep vein thrombosis endovascular uterine artery embolization anticoagulant therapy The article provides clinical data and an algorithm for the management of patients with symptomatic uterine fibroids complicated by metrorrhagia and venous thrombotic events.Objective: to improve the treatment of patients with uterine fibroids complicated by abnormal menstrual bleeding, anemia and venous thrombotic events due to the implementation of the developed algorithm for diagnosis and treatment.Materials and methods. The study included 15 patients aged 32–49 years with a diagnosis of uterine fibroids with menorrhagia and iron deficiency anemia, complicated by deep vein thrombosis of the lower extremities. Thromboembolism of small branches of the pulmonary artery was diagnosed in 5 (30%) of these patients.The examination algorithm included general clinical tests (general blood and urine analysis, biochemical blood analysis, coagulogram), evaluation of the D-dimer, soluble fibrin monomer complexes, ultrasound of the pelvic organs, ultrasound duplex scanning of the veins of lower extremities, electrocardiography, echocardiography, multispiral computed tomography of chest. All patients underwent endometrial biopsy to exclude oncological pathology.The proposed treatment included: uterine artery embolization to stop bleeding, correction of hemostatic parameters, and anticoagulant therapy of venous thrombotic events after stopping bleeding.Results. Bleeding was stopped in all 100% of patients after endovascular uterine artery embolization. The duration of anticoagulant therapy depended on the causes of venous thrombosis and was at least 3–6 months; it was extended for more than 6 months if there were concomitant risk factors.Conclusions. Uterine artery embolization allows quickly and reliably stopping bleeding and immediately starting adequate anticoagulant therapy for venous thrombotic events. У статті наведено клінічні дані та алгоритм ведення пацієнток із симптомними міомами матки, що ускладнилися метрорагіями та венозними тромботичними подіями. Мета дослідження: поліпшення результатів лікування пацієнток із міомою матки, ускладненою аномальними менструальними кровотечами, анемією та венозними тромботичними подіями, завдяки впровадженню розробленого алгоритму з діагностики і лікування.Матеріали та методи. До дослідження ввійшло 15 пацієнток віком від 32 до 49 років із діагнозом міоми матки, що супроводжується менорагіями та залізодефіцитною анемією, ускладненою тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок. З них тромбоемболія дрібних гілок легеневої артерії була діагностована у 5 (30%) жінок.Алгоритм обстеження включав загальноклінічні дослідження (загальний аналіз крові та сечі, біохімічне дослідження крові, коагулограма), визначення рівня D-димеру, розчинних фібрин-мономерних комплексів, УЗД органів малого таза, ультразвукове дуплексне сканування вен нижніх кінцівок, електрокардіографію, ехокардіографію, мультиспіральну комп’ютерну томографію органів грудної клітки. Усім пацієнткам виконували біопсію ендометрію з метою виключення онкологічної патології.Запропонована тактика лікування включала: емболізацію маткових артерій з метою зупинки кровотечі, корекцію гемостатичних показників та проведення антикоагулянтної терапії венозних тромботичних подій після зупинки кровотечі.Результати. У всіх 100% пацієнток кровотеча була зупинена після виконання ендоваскулярної емболізації маткових артерій. Тривалість антикоагулянтної терапії залежала від причин, що зумовили венозний тромбоз, і становила не менш як 3–6 місяців; за наявності супутніх чинників ризику її було продовжено до 6 місяців і більше.Висновки. Емболізація маткових артерій дає змогу швидко та надійно зупинити кровотечу й негайно розпочинати адекватну антикоагулянтну терапію венозних тромботичних подій. ООО "Трилист" 2022-08-10 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/268958 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 66 (2022); 82-88 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 66 (2022); 82-88 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 66 (2022); 82-88 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/268958/264419 Авторське право (c) 2022 Л.М. Чернуха, О.А. Власенко, І.О. Родіонова, Є.П. Марковець, Д.А. Власенко, Г.Г. Влайков http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/268964 2023-04-24T20:31:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Efficiency of treatment and diagnostic algorithms in the rehabilitation program of women after hysterectomy with opportunist salpingectomy due to uterine myoma Ефективність лікувально-діагностичних алгоритмів у реабілітаційній програмі жінок після перенесеної гістеректомії з опортуністичною сальпінгектомією з приводу міоми матки Прощенко, О.М. Венцківська, І.Б. hysterectomy with opportunistic salpingectomy genitourinary syndrome rehabilitation program гістеректомія з опортуністичною сальпінгектомією генітоуринарний синдром реабілітаційна програма Objectives: to determine the effectiveness of the rehabilitation program in women of reproductive age with uterine fibroids for correction of genitourinary syndrome after hysterectomy with opportunistic salpingectomy.Materials and methods. 160 women were examined after hysterectomy with fallopian tubes. State of the urogenital tract and urogenital dysfunction researched with the using the POP-Q system, the Barlow scale, vaginoscopy. Also it was used evaluation of the vaginal pH and mucosal microbiota state, assessment of the vaginal health index according to G. Bochmann, assessment of the impact of vulvovaginal symptoms on the life’s quality with the MOS SF-36 questionnaire in the dynamics of the postoperative period. The treatment algorithm included local preparations of hyaluronic acid, lactobacillus preparations in combination with vitamin D solution, in case of a severe course – topical estrogens, in case of vasomotor symptoms – estradiol 50 μg/day and vitamin D 4000 IU daily or 20,000 IU once a week.Results. Manifestations of genitourinary syndrome were revealed 1 year after surgery, namely: hypotrophy of the vaginal mucous membrane in 36.3% of women, urinary incontinence in almost a third of patients, prolapse of the vaginal walls of the I–II degree in 8.8% of women, a pathological microscopic picture in 68.1% of female. The proposed algorithms in the rehabilitation program made it possible to eliminate or reduce the severity of genitourinary symptoms 5 years after hysterectomy, in particular, to reduce the frequency of vulvovaginal atrophy by 25%, to normalize the biocenosis and pH of the vaginal contents, to reduce the clinical manifestations of urination disorders (pollakiuria and nocturia by 14% and 12,8%, respectively), feeling of incomplete emptying of the bladder by 12.9%, stress urinary incontinence by 17.9%, vaginal prolapse by 13.3% compared to the group with standard postoperative management.Conclusions. Hysterectomy with opportunistic salpingectomy for uterine fibroids has a positive effect on the life’s quality of patients by improving the physical comfort due to the reduction of clinical symptoms of uterine fibroids. However, changes in the quality of life after surgical intervention associated with disturbances in the psycho-emotional sphere were recorded in 49.4% of women, including those provoked by the manifestation of genitourinary syndrome in 19.3%. The proposed algorithm in the rehabilitation program made it possible to reduces the severity of genitourinary symptoms. Мета дослідження: визначити ефективність програми реабілітаційних заходів у жінок репродуктивного віку з міомою матки в аспекті корекції генітоуринарного синдрому після гістеректомії з опортуністичною сальпінгектомією. Матеріали та методи. Проведено обстеження 160 жінок після гістеректомії з матковими трубами. Досліджено стан урогенітального тракту й урогенітальної дисфункції з використанням системи POP-Q, шкали Barlow, вагіноскопії. Також визначено рН піхвового вмісту, стан мікробіоти слизових із відповідною оцінкою індексу вагінального здоров’я за G. Bochmann, оцінюванням впливу вульвовагінальної симптоматики на якість життя з використанням опитувальника MOS SF-36 у динаміці післяопераційного періоду. Лікувальний алгоритм включав місцеві препарати гіалуронової кислоти, препарати лактобактерій у комбінації з розчином вітаміну D, у разі тяжкого перебігу – топічні естрогени, при вазомоторних проявах – естрадіол 50 мкг/добу і вітамін D 4000 МО щодня або 20 000 МО раз на тиждень.Результати. За 1 рік після оперативного втручання виявлено прояви генітоуринарного синдрому, а саме: гіпотрофія слизової піхви – у 36,3% пацієнток, прояви нетримання сечі – майже у третини пацієнток, пролапс стінок піхви І–ІІ ступеня – у 8,8% жінок, патологічна мікроскопічна картина – у 68,1%. Використання запропонованих алгоритмів у реабілітаційній програмі дозволило нівелювати або зменшити вираженість генітоуринарних симптомів за 5 років після гістеректомії, зокрема знизити частоту вульвовагінальної атрофії на 25%, нормалізувати біоценоз і рН піхвового вмісту, зменшити клінічні прояви порушення сечовипускання – полакіурії та ніктурії на 14% і 12,8% відповідно, відчуття неповного спорожнення сечового міхура на 12,9%, стресової інконтиненції сечі на 17,9%, піхвового пролапсу на 13,3% порівняно з групою зі стандартним післяопераційним веденням. Висновки. Гістеректомія з опортуністичною сальпінгектомією з приводу міоми матки чинить позитивний вплив на якість життя пацієнток шляхом покращення рівня фізичного комфорту завдяки нівелюванню клінічної симптоматики міоми матки. Проте після оперативного втручання фіксуються зміни якості життя, пов’язані з порушеннями у психоемоційній сфері у 49,4% жінок, зокрема – спровоковані маніфестацією генітоуринарного синдрому у 19,3%. Використання запропонованого алгоритму в реабілітаційній програмі дало змогу нівелювати або зменшити вираженість генітоуринарних симптомів. ООО "Трилист" 2022-08-10 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/268964 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 66 (2022); 90-97 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 66 (2022); 90-97 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 66 (2022); 90-97 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/268964/264420 Авторське право (c) 2022 О.М. Прощенко, І.Б. Венцківська http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/268965 2023-04-24T20:31:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Diagnosis of complex breast cysts using X-ray pneumocystography and endoscopic mammocystoscopy Діагностика комплексних кіст грудної залози з використанням рентгенопневмокістографії та ендоскопічної мамокістоскопії Аксьонов, О.А. грудна залоза комплексна кіста рентгенопневмокістографія ендоскопічна мамокістоскопія діагностичний алгоритм breast complex cyst X-ray pneumocystography endoscopic mammocystoscopy diagnostic algorithm Background. Complex cysts of the breast (CCB), in contrast to simple and complicated cysts, are characterized by a high (up to 31.0%) oncological potential. Mammography and ultrasound (US) as the most common methods of radiological diagnosis do not allow to classify CCB on benign and malignant, and in the case of breast cancer (BC) are not detected the establishment of its molecular genetic subtype.Objectives: to analyze and popularize own experience of using endoscopic mammocystoscopy (EMCS) and X-ray pneumocystography (RPCG) for the diagnosis of CCB and biopsy navigation. Materials and methods. The clinical and anamnestic data, the results of radiological, endoscopic and pathomorphological studies in 286 adult women with simple, complicated breast cysts and CCB were analyzed (n = 45, 134 and 142, respectively).Results. The diagnostic and navigation capabilities of US are limited by frequent (18.1%) false-negative results, which are caused by atypical echosemiotics of CCB. Trepan-biopsy under US control becomes impossible when visualization of the CCB disappears, which often occurs during fine-needle aspiration of the liquid component. Technical difficulties arise when imitating a puncture needle with linear hyperechoic structures induced by Cooper’s ligaments, as well as when positioning the CCB in a bulky, non-fixed gland. In terms of diagnostic specificity and prognostic significance of a negative result, RPCG is slightly (5.6 and 4.7%, respectively) inferior to US and in certain clinical situations it can be used to assess the likelihood of BC, and in case of positive results for navigate a stereotaxic сore needle biopsy. EMCS is a low-traumatic procedure that provides direct visual contact with intracystic neoplasms, allows assessing the probability of BC and conducting a pinch biopsy.Conclusions. The consistent combined use of well-known and author’s methods with the involvement of US, RPCG and EMCS according to the given algorithm ensures effective management of CCB at the modern level. Обґрунтування. Комплексні кісти грудної залози (ККГЗ), на відміну від простих та ускладнених, характеризуються високим (до 31,0%) онкологічним потенціалом. Найбільш поширені методи радіологічної діагностики – мамографія і УЗД не забезпечують впевнений розподіл ККГЗ на добро- та злоякісні, а при раку грудної залози – встановлення його молекулярно-генетичного підтипу.Мета дослідження: аналіз і популяризація власного досвіду використання рентгенопневмокістографії (РПКГ) та ендоскопічної мамокістоскопії (ЕМКС) для діагностики й навігації біопсії при ККГЗ.Матеріали та методи. Проаналізовано клініко-анамнестичні дані, результати радіологічних, ендоскопічних і патоморфологічних досліджень у 286 дорослих жінок із простими, складними кістами грудної залози і ККГЗ (n = 45, 134 та 142 відповідно).Результати. Встановлено, що діагностично-навігаційні можливості УЗД обмежені частими (18,1%) хибнонегативними результатами, які зумовлені нетиповою ехосеміотикою ККГЗ. Трепан-біопсія під контролем ультразвуку стає неможливою при зникненні візуалізації ККГЗ, що часто відбувається в процесі тонкоголкової аспірації. Технічні труднощі виникають при імітації пункційної голки лінійними гіперехогенними структурами, індукованими зв’язками Купера, а також при позиціонуванні ККГЗ в об’ємній, нефіксованій залозі. За діагностичною специфічністю і прогностичною значущістю негативного результату РПКГ неістотно (5,6 та 4,7% відповідно) поступається УЗД і в певних клінічних ситуаціях може використовуватися для оцінювання ймовірності раку грудної залози, а при позитивних результатах – навігації стереотаксичної трепан-біопсії. ЕМКС – малотравматична процедура, яка забезпечує безпосередній візуальний контакт з внутрішньокістозними новоутвореннями, дає змогу оцінити ймовірність раку грудної залози та провести щипкову біопсію. Висновки. Послідовне сумісне використання відомих і авторських методик УЗД, РПКГ та ЕМКС згідно з наданим алгоритмом забезпечує ефективний менеджмент ККГЗ на сучасному рівні. ООО "Трилист" 2022-08-10 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/268965 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 66 (2022); 98-103 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 66 (2022); 98-103 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 66 (2022); 98-103 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/268965/264421 Авторське право (c) 2022 О.А. Аксьонов http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/268966 2023-04-24T20:31:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Prediction of severe post-castration syndrome in women after surgical menopause Прогнозування тяжкого ступеня перебігу посткастраційного синдрому у жінок після хірургічної менопаузи Бутіна, Л.І. Ольшевська, О.В. Шелестова, Л.П. Ольшевський, В.С. post-castration syndrome inflammatory changes in the uterine appendages surgical menopause severe post-castration syndrome prediction посткастраційний синдром запальні зміни у придатках матки хірургічна менопауза тяжкий ступінь перебігу посткастраційного синдрому прогнозування Objectives: prediction of severe post-castration syndrome (PCS) in women after surgical menopause.Materials and methods. The study included 67 surgically menopausal women aged 45–55 years who underwent surgical hysterectomy with or without appendages (the main group) and 30 naturally menopausal women (the comparison group). The method of constructing and analyzing multifactorial mathematical models was used to identify risk factors associated with the development of severe PCS in women after surgical menopause and assess its impact on the severity of PCS. 12 clinical and morphological factors were considered in the analysis. The severity of the PCS in women after surgical menopause was evaluated one month after surgery and symptoms of climacteric syndrome in women with natural menopause were assessed according to the modified Kupperman index.Results. Surgical menopause significantly increases the risk of severe PCS in comparison with natural menopause, when climacteric syndrome develops (p < 0.001). The risk of severe PCS increases with the removal of the uterine appendages, inflammatory changes in the uterine appendages, the ovarian cyst (p < 0.001), and uterine fibroids (p = 0.04). Three factor signs remain after selecting a set of independent signs in a multifactorial model for predicting the risk of severe PCS: removal of the uterine appendages (p < 0.001), inflammatory changes in the uterine appendages (p = 0.006), ovarian cyst (p = 0.082). Based on these factor signs, we can accurately predict the risk of severe PCS (AUC = 0.951, 95% CI 0.89–0.98).Conclusions. Women with surgical menopause after the uterine appendages removal, with inflammatory changes in the uterine appendages, and ovarian cysts are at risk for the development of severe PCS and therefore it is advisable for them to include in the complex treatment of PCS medicines which reduce inflammatory changes in the uterine appendages and restore immunological reactivity. Мета: прогнозування тяжкого ступеня перебігу посткастраційного синдрому (ТСП ПС) у жінок після хірургічної менопаузи. Матеріали та методи. До дослідження ввійшли 67 жінок віком від 45 до 55 років із хірургічною менопаузою, яким було виконано оперативне лікування з видаленням матки з придатками чи без них (основна група), та 30 жінок із природною менопаузою, які становили групу порівняння. Для виявлення чинників, пов’язаних із розвитком ТСП ПС у жінок після хірургічної менопаузи, та оцінювання їхнього впливу на ступінь тяжкості ПС був використаний метод побудови й аналізу багатофакторних математичних моделей. Під час проведення аналізу розглядали 12 клініко-морфологічних чинників. За допомогою модифікованого індексу Купермана оцінювали ТПС ПС у жінок після хірургічної менопаузи за місяць після операції та симптоми клімактеричного синдрому в жінок із природною менопаузою.Результати. Хірургічна менопауза вірогідно підвищує ризик розвитку ТСП ПС порівняно з природною менопаузою, коли формується клімактеричний синдром (p < 0,001). Ризик розвитку ТСП ПС збільшують такі чинники: видалення придатків матки, запальні зміни в придатках матки і кіста яєчника (p < 0,001), міома матки (p = 0,04). При відборі сукупності незалежних ознак у багатофакторній моделі прогнозування ризику розвитку ТСП ПС залишаються три факторні ознаки: видалення придатків матки (p < 0,001), запальні зміни у придатках матки (p = 0,006), кіста яєчника (p = 0,082). За цими факторними ознаками можна досить точно прогнозувати ризик розвитку ТСП ПС (AUC = 0,951, 95% ДІ 0,89–0,98). Висновки. Жінки після хірургічної менопаузи з видаленими придатками матки, запальними змінами у придатках матки, кістами яєчника становлять групу ризику щодо розвитку ТСП ПС, а тому для комплексного лікування ПС у них доцільно додатково застосовувати препарати, що зменшують запальні зміни у придатках матки й відновлюють імунологічну реактивність. ООО "Трилист" 2022-08-10 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/268966 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 66 (2022); 104-108 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 66 (2022); 104-108 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 66 (2022); 104-108 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/268966/264422 Авторське право (c) 2022 Л.І. Бутіна, О.В. Ольшевська, Л.П. Шелестова, В.С. Ольшевський http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/276229 2023-04-24T20:32:05Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Optimization of surgical treatment of uterine myoma in women with obesity and the metabolic syndrome Оптимізація оперативного лікування міоми матки у жінок з ожирінням та метаболічним синдромом Косей, Н.В. Татарчук, Т.Ф. Плаксієва, К.Д. Дубоссарська, Ю.О. Токар, Г.А. Козлов, О.С. міома матки ожиріння консервативна міомектомія передопераційна підготовка uterine myoma obesity conservative myomectomy preoperative preparation Objectives: to evaluate the benefits of delayed conservative myomectomy with the aim of reducing body weight and correcting hematological and metabolic parameters against the background of the use of gonadotropin-releasing hormone (GnRH) agonists and a combination of myo-inositol and D-chiro-inositol (Inofolic combi) in obese patients with metabolic syndrome by comparing this technique with immediate surgery.Materials and methods. The study included 72 patients with uterine fibroids and obesity who required conservative myomectomy. Patients were offered to postpone surgical intervention in order to correct body weight, metabolic and hematological indicators. As a preoperative preparation, patients were recommended to use GnRH agonists (goserelin), inositols, and iron preparations for anemia. Patients were divided into 2 groups: the first group (n = 31) followed all these recommendations, the second group (n = 41) refused to follow the recommendations and postponed surgical treatment. Group 1 underwent surgical treatment 3 months after the start of treatment, group 2 – after the initial consultation.Results. Patients of the first group lost an average of 7.3 ± 1.4 kg of body weight during preoperative preparation, their hemoglobin level increased by an average of 21.78%, and the volume of the largest myomatous node decreased by an average of 21.82%. The duration of the operation was significantly shorter in group 1 (75 ± 3.84 min) than in group 2 (118 ± 5.33 min). Laparotomy in the first group was not performed in any patient, in the second group it was performed in 9 patients (21.95%) (p < 0.05). There was a decrease in the severity of postoperative pain in group 1, (3.4 В± 1.25 points on the visual analog scale), which was significantly lower than in group 2 (5.1 В± 3.4 points).Conclusions. Body weight reduction against the background of the use of GnRH agonists (goserelin) and inositols (Inofolic combi) due to the improvement of the technical conditions of the operation, metabolic and hematological indicators allow to reduce the duration of surgical intervention and the frequency of laparotomies in patients with uterine fibroids against the background of obesity and metabolic syndrome. Мета дослідження: оцінити переваги відтермінованої консервативної міомектомії з метою зменшення маси тіла й корекції гематологічних і метаболічних параметрів на тлі застосування агоністів гонадотропного рилізинг-гормону (ГнРГ) та комбінації міо-інозитолу й D-хіро-інозитолу (препарат Інофолік комбі) у пацієнток з ожирінням і метаболічним синдромом шляхом порівняння зазначеної методики з проведенням негайної операції.Матеріали та методи. До дослідження ввійшли 72 пацієнтки з міомою матки та ожирінням, які потребували оперативного лікування в обсязі консервативної міомектомії. Пацієнткам пропонували відтермінувати оперативне втручання з метою корекції маси тіла, метаболічних та гематологічних показників. Як передопераційну підготовку пацієнткам рекомендували застосування агоністів ГнРГ (гозерелін) та інозитолів, а за наявності анемії – препаратів заліза. Пацієнтки були розподілені на 2 групи: перша (n = 31) група виконувала всі рекомендації, друга група (n = 41) відмовилася від виконання рекомендацій та відтермінування оперативного лікування. Пацієнткам групи 1 оперативне лікування виконували за 3 місяці після початку терапії, групи 2 – невдовзі після первинної консультації. Результати. Пацієнтки першої групи протягом передопераційної підготовки в середньому втратили 7,3 ± 1,4 кг маси тіла, рівень гемоглобіну в них зріс у середньому на 21,78%, об’єм найбільшого міоматозного вузла зменшився в середньому на 21,82%. У групі 1 тривалість операції була значно меншою (75 ± 3,84 хв), ніж у групі 2 (118 ± 5,33 хв). Лапаротомія в першій групі не була виконана в жодної пацієнтки, у другій групі проведена у 9 пацієнток (21,95%) (р < 0,05). У групі 1 зафіксовано зменшення ступеня вираженості післяопераційного болю за візуально-аналоговою шкалою (в середньому 3,4 ± 1,25 бала), що було значно нижче, ніж у групі 2 (5,1 ± 3,4 бала). Висновки. Зменшення маси тіла на тлі застосування агоністів ГнРГ (гозерелін) та інозитолів (Інофолік комбі) завдяки покращенню технічних умов операції, метаболічних і гематологічних показників дозволяє достовірно скоротити тривалість оперативного втручання й частоту лапаротомій у пацієнток з міомою матки на тлі ожиріння та метаболічного синдрому. ООО "Трилист" 2023-03-27 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/276229 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 67 (2023); 40-46 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 67 (2023); 40-46 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 67 (2023); 40-46 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/276229/271313 Авторське право (c) 2023 Н.В. Косей, Т.Ф. Татарчук, К.Д. Плаксієва, Ю.О. Дубоссарська, Г.А. Токар, О.С. Козлов http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/276370 2023-04-24T20:32:05Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Possibilities of multi-parameter ultrasonography in diagnostic and evaluation of Vitex agnus-castus treatment of patients with mastodynia and mastopathy Можливості мультипараметричного ультразвукового дослідження в діагностиці й оцінюванні лікування Vitex agnus-castus пацієнток із мастодинією та мастопатією Макарова, Ж.М. Федусенко, О.А. elastography of mammary glands ultrasonography prolactin hyperprolactinemia mastodynia mastopathy Vitex agnus-castus еластографія молочних залоз ультразвукова діагностика пролактин гіперпролактинемія мастодинія мастопатія Vitex agnus-castus Objectives: 1) to determine the elasticity of normal breast tissue (parenchyma and premammary adipose tissue) in healthy women using ultrasound two-dimensional shear wave elastography (2D-SWE); 2) to reveal a possible correlation between increased stiffness of the breast parenchyma and hyperprolactinemia in patients with mastodynia and mastopathy; 3) to evaluate the ability of the Vitex agnus-castus drug to reduce the stiffness of the breast glandular tissue; 4) to objectify the ability of the Vitex agnus-castus drug to affect the thickness of the breast parenchyma, the condition of the milk ducts and cystic changes.Materials and methods. Breast tissue stiffness was investigated using 2D shear wave elastography (2D-SWE) in 32 women aged 18–52 with cyclic mastalgia/mastopathy before and after treatment with Vitex agnus-castus drug. A correlation was made with laboratory parameters (prolactin level), the general condition of the breast according to the results of ultrasonography in gray scale mode. The control group consisted of 78 women without complaints, without signs of diffuse and focal pathology of the mammary glands.Results. The 2D-SWE elastography showed normal values of breast tissue stiffness in women without pathology. 2D-SWE in symptomatic women made it possible to detect increased stiffness of the breast parenchyma, thereby screening for its diffuse changes. At the same time, dynamic changes in the softbreast tissue as a result of the treatment (parenchyma thickness, dilatation of the milk ducts, the presence of simple cystic foci (BI-RADS 2)) were diagnosed, analyzed and compared in grayscale mode ultrasonography (2D). The majority of patients (90,6%) noted a decrease in the level of prolactin after treatment. Statistical evidence of the positive effect of the Vitex agnus-castus drug in the treatment of mastodynia/mastopathy has been proven.Conclusions. Assessment of the basic breast tissue stiffness using 2D-SWE makes it possible to screen patients with its elevated values. This fact makes it possible to assign these women to the risk group of developing breast cancer. Evaluation of changes in the mechanical stiffness properties of the breast soft tissues makes it possible to evaluate and objectify the effectiveness of the treatment. Мета дослідження: 1) встановити еластичність нормальної тканини молочної залози (МЗ) (паренхіми та премамарної жирової клітковини) у здорових жінок методом ультразвукової двоплощинної зсувнохвильової еластографії (2D-SWE); 2) виявити можливу кореляцію між підвищенням жорсткості паренхіми МЗ і гіперпролактинемією у пацієнток із мастодинією і мастопатією; 3) оцінити здатність препарату на основі Vitex agnus-castus знижувати жорсткість залозистої тканини МЗ; 4) об’єктивізувати можливість препарату на основі Vitex agnus-castus впливати на товщину паренхіми МЗ, стан молочних протоків і кістозні зміни.Матеріали та методи. За допомогою ультразвукової еластографії (2D-SWE) досліджено жорсткість МЗ у 32 жінок віком 18–52 років із циклічною масталгією/мастопатією до та після лікування препаратом на основі Vitex agnus-castus. Проведено кореляцію з лабораторними показниками (рівнем пролактину), загальним станом МЗ за результатами ультрасонографії в сірошкальному режимі. Контрольну групу становили 78 жінок без скарг, ознак дифузної та вогнищевої патології МЗ.Результати. Методом 2D-SWE отримані нормальні значення жорсткості м’яких тканин МЗ у жінок без патології. У симптомних жінок 2D-SWE дозволила виявити підвищення жорсткості паренхіми залоз, тим самим провести скринінг їхніх дифузних змін. При цьому в сірошкальному режимі при УЗД (2D) діагностовані, проаналізовані та порівняні динамічні зміни м’яких тканин МЗ внаслідок проведеного лікування (стан товщини паренхіми, дилатація молочних протоків, наявність простих кістозних вогнищ (категорія BI-RADS 2)). Після лікування в більшості пацієнток (90,6%) зафіксовано зниження рівня пролактину. Доведено статистичні докази позитивного впливу препарату на основі Vitex agnus-castus у лікуванні мастодинії/мастопатії.Висновки. Оцінювання базової жорсткості тканин МЗ за допомогою 2D-SWE дає змогу виявити пацієнток з її підвищеними значеннями. Цей факт дає можливість віднести цих жінок до групи ризику розвитку раку МЗ. Оцінювання змін механічних жорсткісних властивостей м’яких тканин МЗ дозволяє оцінити та об’єктивізувати ефективність лікування, що проводиться. ООО "Трилист" 2023-03-31 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/276370 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 67 (2023); 47-54 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 67 (2023); 47-54 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 67 (2023); 47-54 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/276370/271296 Авторське право (c) 2023 Ж.М. Макарова, О.А. Федусенко http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/290281 2023-11-03T11:24:12Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Theranostics of uterine leiomyoma: present and future Тераностика лейоміоми матки: сьогодення та майбутнє Салех, О.С. Железов, Д.М. Гладчук, І.З. Волянська, А.Г. uterine myoma epigenetics theranostics prognosis міома матки епігенетика тераностика прогнозування Research objectives: to develop an algorithm for predicting the growth of uterine fibrodis, taking into account the state of epigenetic regulation.Materials and methods. The study was conducted on the basis of clinical divisions of the Department of Obstetrics and Gynecology in 2018–2021. 28 patients with uterine fibroids were examined. Expression of miRNA-29b and miRNA-146a in tumor tissue was determined in all women using real-time PCR. Obtained data were analyzed using the statistical program Statistica 10.0 (StatSoft Inc., USA).Results. The average age of the patients was 39.3 ± 1.0 years. The average number of nodes was 2.7 ± 0.4. The expression levels of microRNA-29b were most frequently determined in the range of 2–7 units and microRNA-146a in the range of 30–67 units in most of the examined tissue samples. The expression of miRNA-29b has the greatest significance for the growth forecast (Wald statistic). According to the logistic regression equation the prognostic factors are patient’s age, estradiol and progesterone level in the I and II phases of the menstrual cycle, diameter of the largest node, expression of miRNA-29b and miRNA-146a.Conclusions. This study shows that the use of miRNA expression profile as an additional marker in the diagnosis and treatment of uterine fibroids is promising and requires more detailed research. Further study of the correlation of clinical and paraclinical parameters can make it possible to predict the course of uterine fibroids, and therefore to apply an effective personalized treatment plan. Theranostics is a new approach to the diagnosis and treatment of patients, based on the uniqueness of each person in order to choose the optimal treatment strategy against the background of the molecular genetic technologies, in particular to determine epigenetic changes in hyperproliferative diseases. The study of miRNA expression may find its place in the theranostics of uterine fibroids in the future. Мета дослідження: розробка алгоритму прогнозування росту міоми матки з урахуванням стану епігенетичної регуляції.Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі клінічних підрозділів кафедри акушерства та гінекології у 2018–2021 рр. Обстежено 28 пацієнток із фіброміомою матки. У всіх жінок визначали експресію мікроРНК-29b та мікроРНК-146а у пухлинній тканині фіброміоми матки за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Дані оцінювали за допомогою статистичної програми Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США).Результати. Середній вік обстежених пацієнток становив 39,3 ± 1,0 року. Середня кількість вузлів – 2,7 ± 0,4. У більшості досліджених зразків тканини найчастіше визначалися рівні експресії мікроРНК-29b в межах 2–7 умовних одиниць та мікроРНК-146а у межах 30–67 умовних одиниць. Найбільше значення для прогнозу росту має експресія мікроРНК-29b (метод Wald). Одержано рівняння логістичної регресії, відповідно до якого прогностичним чинниками є вік пацієнтки, рівень естрадіолу та прогестерону в І та ІІ фазі менструального циклу, діаметр найбільшого вузла, експресія мікроРНК-29b і мікроРНК-146а. Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать, що застосування профілю експресії мікроРНК як додаткового маркера в діагностиці й лікуванні фіброміоми матки є перспективним і потребує більш детального дослідження. Подальше вивчення кореляції клінічних та параклінічних параметрів може дати змогу прогнозувати перебіг міоми матки, а отже, застосовувати ефективний персоніфікований план лікування. Тераностика є новим підхідом до діагностики та лікування пацієнтів, що ґрунтується на унікальності кожної людини, з метою вибору оптимальної лікувальної стратегії на тлі використання молекулярно-генетичних технологій, зокрема для визначення епігенетичних змін при гіперпроліферативних захворюваннях. Дослідження експресії мікроРНК надалі може знайти своє місце в тераностиці міоми матки. ООО "Трилист" 2023-09-29 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/290281 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 69 (2023); 95-103 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 69 (2023); 95-103 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 69 (2023); 95-103 2411-1295 2309-4117 ukr eng https://reproduct-endo.com/article/view/290281/290059 https://reproduct-endo.com/article/view/290281/290060 Авторське право (c) 2023 О.С. Салех, Д.М. Железов, І.З. Гладчук, А.Г. Волянська http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/301915 2024-04-14T21:58:14Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Impact on the links of the mastopathy pathogenesis: a view on the pathological cascade correction Вплив на ланки патогенезу мастопатії: погляд на корекцію патологічного каскаду Бобрицька, В.В. Страховецький, В.С. Головіна, О.В. Козуб, Т.О. dyshormonal diseases of breast thyroid gland mammary gland treatment Tazalok дисгормональні захворювання молочних залоз щитоподібна залоза молочна залоза лікування Тазалок Background. Dyshormonal diseases of the breast (DDB) are a mirror of gynecological problems and pathological conditions of the thyroid gland (TG). The herbal non-hormonal drug Tazalok, which has hormone-regulating, anti-estrogenic, anti-proliferative, anti-inflammatory, sedative and tonic effects, was chosen as a drug for the treatment of various clinical and morphological forms of DDB. Objectives of the study: to investigate the possibilities of optimizing the DDB treatment and to evaluate the effectiveness of phytoselective therapy with Tazalok on various pathogenic links of mastopathy, taking into account the role of the TG in the pathogenesis of DDB. Materials and methods. The study included 140 women of reproductive age with DDB, who were divided into 4 groups depending on the morphological forms of DDB, 35 women in each: I group – fibrocystic mastopathy; group II – the predominance of the cystic component, solitary cysts of the breast; III group – predominance of the fibrous component, with expansion of the milk ducts; group IV – mastodynia without organic changes in the breast. Patients received Tazalok 45 drops twice a day for 3 months. The level of sex steroids and thyroid hormones was determined before and after treatment, an ultrasound of the breast and TG was performed, and the dynamics of the pain syndrome were evaluated using a color analog scale. Results. A decrease in the level of estradiol to reference norms, an increase in follicle-stimulating and luteinizing hormones, progesterone, elimination of insufficiency of the luteal phase and restoration of ovulation were noted. The ratio of estradiol/progesterone in the study groups before the start of therapy was 1.6–4.5, after treatment it was 0.12–0.08, which indicates the disappearance of hyperestrogeny, as one of the main factors of DDB. The level of prolactin decreased from 1.6 to 2.0 times compare to the indicators before therapy. Thyroid function indicators improved, morphological signs of pathological changes in the TG and breast decreased, and the level of hormones normalized. Conclusions. Monotherapy with Tazalok is a highly effective method of treating DDB, which results in functional and organic changes in the breast, TG, reduction of pain syndrome and echographic signs of the disease. Обґрунтування. Дисгормональні захворювання молочних залоз (ДЗМЗ) є дзеркалом гінекологічних проблем та патологічних станів щитоподібної залози (ЩЗ). Препаратом для лікування ДЗМЗ різних клініко-морфологічних форм було обрано рослинний негормональний препарат Тазалок, що виявляє гормонорегулювальну, антиестрогенну, антипроліферативну, протизапальну, седативну та загальнозміцнювальну дії. Мета дослідження: вивчити можливості оптимізації лікування ДЗМЗ та оцінити ефективність впливу фітоселективної терапії препаратом Тазалок на різні ланки патогенезу мастопатії, з урахуванням ролі ЩЗ в патогенезі ДЗМЗ. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 140 пацієнток репродуктивного віку з ДЗМЗ, яких було розділено на 4 групи залежно від морфологічних форм ДЗМЗ, по 35 жінок у кожній: I група – фіброзно-кістозна мастопатія; II група – переважання кістозного компонента, солітарні кісти молочних залоз (МЗ); III група – переважання фіброзного компонента, з розширенням молочних протоків; IV група – мастодинія без органічних змін МЗ. Пацієнтки отримували Тазалок по 45 крапель двічі на день протягом 3 місяців. До та після лікування визначався рівень статевих стероїдів та гормонів ЩЗ, виконувалися УЗД МЗ і ЩЗ, оцінювалася динаміка больового синдрому за кольоровою аналоговою шкалою. Результати. Констатовано зниження рівня естрадіолу до референтних норм, ріст фолікулостимулювального і лютеїнізувального гормонів, прогестерону, ліквідацію недостатності лютеїнової фази циклу та відновлення овуляції. Співвідношення естрадіол/прогестерон у групах дослідження до початку терапії становило 1,6–4,5, після лікування – 0,12–0,08, що свідчить про зникнення гіперестрогенії як одного з основних чинників розвитку ДЗМЗ. Рівень пролактину зменшився в групах дослідження від 1,6 до 2,0 раз порівняно з показниками до початку терапії. Покращились показники функції ЩЗ, зменшились морфологічні ознаки патологічних змін ДЗМЗ та ЩЗ, нормалізувався рівень гормонів. Висновки. Монотерапія препаратом Тазалок є високоефективним методом лікування ДЗМЗ, що має наслідком не тільки функціональні, а й органічні зміни МЗ, ЩЗ, зменшення больового синдрому та ехографічних ознак захворювання. ООО "Трилист" 2024-03-15 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/301915 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 71 (2024); 72-83 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 71 (2024); 72-83 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 71 (2024); 72-83 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/301915/293960 Авторське право (c) 2024 В.В. Бобрицька, В.С. Страховецький, О.В. Головіна, Т.О. Козуб http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/301916 2024-04-14T21:58:14Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Vaginal microbiome and neoplasms of the female reproductive system: a marker or a factor of influence? Literature review Вагінальний мікробіом та новоутворення жіночої репродуктивної системи: маркер або чинник впливу? Огляд літератури Артьоменко, В.В. Настрадіна, Н.М. Чіканчі, В.О. Iacoban, S.R. вагінальний мікробіом новоутворення жіноча репродуктивна система передракові захворювання доброякісні пухлини злоякісні пухлини vaginal microbiome neoplasms female reproductive system precancerous diseases benign tumors malignant tumors The study of the human microbiome is one of the most pertinent areas of science and medicine today. The impact of changes in the microbiome is widely discussed in the context of new approaches to the diagnosis, treatment and prevention of many diseases. At the same time, approaches to the management of patients with precancerous and cancerous diseases are changing along with the discovery of new approaches to the management of this category of patients. Scientists all over the world are studying changes in the vaginal microbiome and its role in the female oncological pathology. This article contains the latest information in this direction. It is known that the vaginal microbiome is predominantly composed of anaerobic and facultative anaerobic flora. Normally, the dominant bacteria in the vagina are lactobacilli. A decrease in the number of lactobacilli facilitates the penetration of pathogenic bacteria and the development of sexually transmitted diseases and precancerous transformations. Studies on the effectiveness of chemotherapy have shown that interventions in the vaginal-cervical microbiome can improve patient response to platinum-based drugs and enhance the therapeutic effect of chemotherapy. Several studies have reported an increased prevalence of Sneаthia spp. in the vaginal microbiome of patients with high-risk human papillomaviruses, cervical intraepithelial neoplasia and invasive cervical carcinoma. Further research is needed on microbiome changes in vaginal and vulvar cancer. The composition and functions of the vaginal microbiome have been shown to change in women with human papillomavirus. In future studies, it is necessary to conduct analyses in larger samples and more complex populations, taking into account differences in the clinical characteristics of women and focusing on dynamic changes in cancer occurrence, in order to understand the overall development of the disease and the general trend of microbiome changes in gynecological cancer. In addition, close attention should be paid to the development of individualized screening and treatment, and by studying differences in populations, screening and treatment plans can be more precisely formulated and have better results. Дослідження мікробіому людини є одним із перспективних напрямів науки та медицини сьогодення. Вплив змін мікробіому широко обговорюється в контексті новітніх підходів до діагностики, лікування та профілактики багатьох захворювань. Водночас методи ведення пацієнтів із передраковими та раковими захворюваннями змінюються завдяки відкриттю новітніх підходів до менеджменту цієї категорії пацієнтів. Науковці всього світу досліджують зміни вагінального мікробіому та його роль у розвитку онкопатології жінок. Дана стаття містить найновітнішу інформацію з цього напряму. Відомо, що вагінальний мікробіом переважно складається з анаеробної та факультативної анаеробної флори. У нормі бактеріями, які домінують у піхві, є лактобацили. Зменшення кількості лактобактерій сприяє проникненню патогенних бактерій і розвитку захворювань, що передаються статевим шляхом, а також передраковій трансформації. Дослідження ефективності хімієтерапії показало, що втручання у вагінально-цервікальний мікробіом може покращити реакцію пацієнток на препарати платини та посилити терапевтичний ефект хімієтерапії. Кілька досліджень показали підвищену поширеність Sneаthia spp. у вагінальному мікробіомі жінок із високоонкогенними штамами вірусу папіломи людини, інтраепітеліальною неоплазією шийки матки та інвазивною карциномою шийки матки. Проте необхідні подальші дослідження щодо змін мікробіому при раку піхви та вульви. Наразі було доведено, що склад і функції вагінального мікробіому змінюються у жінок, інфікованих вірусом папіломи людини. У подальших дослідженнях необхідно проводити аналіз у більших вибірках та складніших сукупностях, беручи до уваги відмінності в клінічних показниках обстежених жінок та зосереджуючись на динамічних змінах виникнення раку, щоб зрозуміти загальний розвиток захворювання та тенденції змін мікробіому при гінекологічному раку. Крім того, пильну увагу слід приділити розробці індивідуального скринінгу та лікування, а завдяки вивченню відмінностей у популяціях можна точніше сформулювати плани скринінгу й лікування та отримати кращі результати. ООО "Трилист" 2024-03-15 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/301916 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 71 (2024); 84-92 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 71 (2024); 84-92 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 71 (2024); 84-92 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/301916/293961 Авторське право (c) 2024 В.В. Артьоменко, Н.М. Настрадіна, В.О. Чіканчі, S.R. Iacoban http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/308547 2024-07-15T08:30:34Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Evolution of the endometrial cancer staging system. Challenges for Ukraine: Literature review Еволюція системи стадіювання раку ендометрія. Виклики для України: Огляд літератури Свінціцький, В.С. Ціп, Н.П. Неспрядько, С.В. Ткаля, Ю.Г. Самохвалова, О.O. Єгоров, М.Ю. Гончарук, І.В. Дерменжи, Т.В. Ренкас, О.П. Рекута, А.С. Хоптяна, О.І. Лизогуб, М.В. endometrial cancer molecular classification International Federation of Gynecology and Obstetrics FIGO endometrial cancer staging lymphovascular invasion molecular profile рак ендометрія молекулярна класифікація Міжнародна федерація акушерів і гінекологів FIGO стадіювання раку ендометрія лімфоваскулярна інвазія Endometrial cancer is a disease that is still among the top ten causes of mortality and morbidity in Ukraine today. More and more new data about this malignant neoplasm appear every day, which forces us to revise the approaches in the diagnosis and treatment of it. In June 2023, the International Federation of Gynecology and Obstetrics (FIGO) published the staging of endometrial cancer, which included new data obtained in recent years in the process of studying this pathology.It is important to note that the new review is significantly different from the previous one, because it is based not only on the anatomical spread of the tumor, but also on histological characteristics: lymphovascular invasion and its spread, differentiation and histological type of the tumor, invasion into the myometrium. Molecular classification was implemented, taking into account the new WHO edition of histological forms of tumors of the female reproductive system in 2020.The 2023 FIGO staging calls attention to the important role of the histologist in deciding the stage of endometrial cancer. This is one of the challenges for the gynecological oncology community, which will require a single protocol that would include the main histological aspects in the description of the tumor.It is also indicated the molecular profile of the tumor, which plays an important role in FIGO-2023 staging of endometrial cancer. Knowledge of the molecular profile of the tumor is importantly in the management of patients in the early stages of endometrial cancer, namely stages I and II. The presence or absence of certain markers of tumor aggressiveness can not only change the stage, but also lead to de-escalation of the patient’s treatment.Currently, there is a challenge of financial inaccessibility of the NGS (next generation sequencing) method, which is why this type of diagnosis is often avoided. This requires the search for new adapted algorithms for determining the molecular profile of a tumor, until the determination of POLEmut becomes more accessible to the Ukrainian community. Рак ендометрія – захворювання, яке на сьогодні залишається однією з перших десяти причин смертності в Україні. Це злоякісне новоутворення ще вивчене недостатньо і з кожним днем з’являється все більше нових даних, що змушує регулярно переглядати підходи до діагностики та лікування цієї пухлини. У червні 2023 року Міжнародна федерація акушерів і гінекологів (International Federation of Gynecology and Obstetrics, FIGO) опублікувала оновлене стадіювання раку ендометрія, яке охоплювало нові дані, отримані протягом останніх років у процесі вивчення цієї патології.Важливо зазначити, що новий перегляд суттєво відрізняється від попереднього (2009 року), адже базується не тільки на анатомічному розповсюдженні пухлини, а й на гістологічних характеристиках, як-от лімфоваскулярна інвазія та її розповсюдження, диференціація та гістологічний тип пухлини, інвазія в міометрій. Було імплементовано молекулярну класифікацію, враховано нове тлумачення ВООЗ гістологічних форм пухлин жіночої репродуктивної системи 2020 року. FIGO-стадіювання 2023 року наголошує на важливій ролі гістолога в прийнятті рішення щодо стадії раку ендометрія. Це один із викликів для онкогінекологічної спільноти, що потребуватиме єдиного протоколу, який містив би основні гістологічні аспекти в описі пухлини. Також у новому перегляді окреслено молекулярний профіль пухлини, який відіграє важливу роль у стадіюванні раку ендометрія FIGO-2023. Знання про молекулярний профіль пухлини відіграють важливу роль у менеджменті пацієнток на ранніх стадіях раку ендометрія, а саме І та ІІ стадіях. Наявність або відсутність певних маркерів агресивності пухлини може не тільки впливати на визначення стадії, а й сприяти деескалації лікування пацієнтки. Наразі існує виклик фінансової недоступності методу NGS (секвенування нового покоління), внаслідок чого цей вид діагностики не є популярним. Це обумовлює потребу пошуку нових адаптованих алгоритмів визначення молекулярного профілю пухлини, допоки визначення POLEmut стане доступнішим для української спільноти. ООО "Трилист" 2024-06-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/308547 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 72 (2024); 71-76 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 72 (2024); 71-76 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 72 (2024); 71-76 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/308547/300126 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/332343 2025-06-10T20:49:03Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 195 «On approval of the standard of medical care ‘Breast Cancer’» dated 03.02.2025 Наказ МОЗ України №195 «Про затвердження стандарту медичної допомоги “Рак молочної залози”» від 03.02.2025 Editor, Editor ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНАДіагноз: Рак молочної залозиКоди стану або захворювання. НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я»:C50 Злоякісне новоутворення молочної залозиD05 Карцинома in situ молочної залози ООО "Трилист" 2025-05-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/332343 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 77 (2025); 64-77 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 77 (2025); 64-77 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 77 (2025); 64-77 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/332343/321354 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/335487 2025-07-15T18:55:21Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 535 «On approval of the standard of medical care ‘Benign diseases of the breast. Tactics of managing abnormal results of breast examination’» dated 26.03. 2025 Наказ МОЗ України № 535 «Про затвердження стандарту медичної допомоги “Доброякісні захворювання молочних залоз. Тактика ведення аномальних результатів обстеження молочних залоз”» від 26.03. 2025 Reproductive Endocrinology Загальна частинакоди стану або захворювання. НК 025:2021 «Класифікаторхвороб та споріднених проблем охорони здоров’я»:N60. Доброякісна дисплазія молочної залозиN60.0 Солітарна кіста молочної залозиN60.1 Дифузна кістозна мастопатіяN60.2 Фіброаденоз молочної залозиN60.3 Фібросклероз молочної залозиN60.4 Ектазія проток молочної залозиN60.8 Iнші доброякісні дисплазії молочної залози N60.9 Доброякісна дисплазія молочної залози, неуточненаN61. Запальні хвороби молочної залозиN63. Неуточнене утворення в молочній залозіN64. Iнші хвороби молочної залозиN64.3 Галакторея, не пов’язана з пологамиN64.4 МастодиніяN64.5 Iнші ознаки та симптоми, що стосуються молочноїзалозиN64.8 Iнші уточнені ураження молочної залозиN64.9 Ураження молочної залози, неуточнене ООО "Трилист" 2025-06-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/335487 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 78 (2025); 56-74 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 78 (2025); 56-74 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 78 (2025); 56-74 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/335487/324368 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/335488 2025-07-15T18:55:21Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Features of the formation of psycho-emotional disorders and identity crisis in patients with tumors of the reproductive system after hysterectomy Особливості формування психоемоційних розладів та кризи ідентичності у хворих із пухлинами репродуктивної системи після гістеректомії Беляк, В.О. Білобривка, Р.І. Якубець, О.І. криза ідентичності пухлини жіночої репродуктивної системи гістеректомія психоемоційні розлади NCCN-дистрес-термометр identity crisis tumors of the female reproductive system hysterectomy psychoemotional disorders NCCN Distress Thermometer Objective of the study: to evaluate the psychoemotional condition in patients with benign and malignant tumors of the reproductive system after hysterectomy and successfully completed treatment. Materials and methods. The study included 75 women aged 38 to 70 years who had undergone hysterectomy, including 53 women with malignant tumors of the female reproductive system (group 1) and 22 women with benign tumors (group 2). All patients were surveyed using the NCCN Distress Thermometer (Ukrainian version 2.2022) to determine the level of distress and identify psychoemotional disorders before and after surgical treatment. Results. The data obtained during the study allowed to establish that although before the surgical intervention was no statistically significant difference in the level of distress between the groups of women with malignant and benign tumors, after hysterectomy in the group of patients with malignant tumors was noted a significantly higher level of emotional problems (in particular, according to the parameters of the sadness and depression, loss of interest or ability to get pleasure, loneliness and feelings of worthlessness), social problems (relationships with children, family members, friends or colleagues, communication with medical professionals), as well as practical problems. At the same time, according to indicators of physical problems, as well as a number of emotional, social and practical problems, patients with benign tumors demonstrated the same high level of distress as patients with malignant tumors. Conclusions. The results of the study allow us to draw conclusions about the need for active screening to assess the level of distress. The presence of psychoemotional disorders and identity crises after hysterectomies was evident not only in the group of patients with malignant tumors, but also in women with benign tumors of the reproductive system. NCCN Distress Thermometer can be used for the purpose of such screening Мета дослідження: вивчення частоти та рівня дистресу, структури, клінічних проявів психоемоційних розладів та кризи ідентичності в жінок із доброякісними новоутвореннями та злоякісними пухлинами жіночої репродуктивної системи після завершення хірургічного лікування в об’ємі щонайменше гістеректомії. Матеріали та методи. Дослідження охоплювало 75 жінок віком від 38 до 70 років, яким було проведено гістеректомію, із них 53 особи – зі злоякісними пухлинами жіночої репродуктивної системи (група 1) та 22 особи – з доброякісними пухлинами (група 2). Усім пацієнткам для визначення рівня дистресу та виявлення психоемоційних розладів до та після перенесеного хірургічного лікування було проведено опитування з використанням NCCN-дистрес-термометра, української версії 2.2022. Результати. Отримані в ході дослідження дані засвідчили, що хоча до хірургічного втручання не було статистично значущої різниці в рівні дистресу між групами жінок зі злоякісними та доброякісними пухлинами, після гістеректомії в групі хворих зі злоякісними пухлинами відмічався вірогідно вищий рівень емоційних проблем (зокрема, за параметрами наявності смутку та депресії, втрати інтересу або здатності отримувати задоволення, самотності та відчуття нікчемності), соціальних проблем (стосунки з дітьми, членами сім’ї, друзями або колегами, комунікація з медичними працівниками), а також проблем практичного характеру. Водночас за показниками проблем фізичного характеру, а також низки проблем емоційного, соціального та практичного характеру пацієнтки з доброякісними пухлинами продемонстрували такий же високий рівень дистресу, як і пацієнтки зі злоякісними пухлинами. Висновки. Результати дослідження дають змогу зробити висновки про необхідність активного скринінгу для оцінки рівня дистресу. Психоемоційні розлади та кризи ідентичності після гістеректомій були виявлені не тільки в групі пацієнток зі злоякісними пухлинами, але й у жінок із доброякісними новоутвореннями репродуктивної системи. Як інструмент такого скринінгу може бути використаний опитувальник NCCN-дистрес-термометр. ООО "Трилист" 2025-06-20 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/335488 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 78 (2025); 75-85 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 78 (2025); 75-85 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 78 (2025); 75-85 2411-1295 2309-4117 ukr eng https://reproduct-endo.com/article/view/335488/324373 https://reproduct-endo.com/article/view/335488/324374 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/341108 2025-10-11T18:30:26Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Immunohistochemical and molecular genetic profiling in determining pathogenetic variants of malignant epithelial ovarian tumors Імуногістохімічне та молекулярно-генетичне профілювання у визначенні патогенетичних варіантів злоякісних епітеліальних пухлин яєчників Грицай, І.Р. Петрончак, О.А. Володько, Н.А. ovarian cancer histology carcinoma immunohistochemistry biomarkers pathomorphological types gene mutations molecular profiling рак яєчників гістологічне дослідження карцинома імуногістохімічне дослідження маркер патоморфологічні типи ген мутація Objective of the study: to investigate immunohistochemical and molecular markers in tumor samples representing different pathomorphological types of ovarian cancer (OC) and assess their predictive value.Materials and methods. A retrospective analysis was conducted on 37 tumor samples obtained from patients with OC through primary cytoreductive surgery, diagnostic laparoscopy with biopsy, or trephine biopsy of distant metastases. The study utilized an immunohistochemical panel assessing the expression of WT-1, p53, Napsin A, and progesterone receptors, along with a molecular genetic panel targeting mutations in HRR, TP53, and other key genes.Results. Histological analysis identified the following tumor distribution: high-grade serous carcinoma (HGSC) – 19 cases (51.4%), endometrioid carcinoma (ENOC) – 7 (18.9%), clear cell carcinoma (CCC) – 7 (18.9%), and unclassified tumors – 4 (10.8%). The distribution was revised following immunohistochemical analysis: HGSC – 21 cases (56.8%), ENOC – 7 (18.9%), CCC – 6 (16.2%), and low-grade serous carcinoma (LGSC) – 3 (8.1%). A discrepancy between pathomorphological and immunohistochemical diagnoses was observed in 21.6% of cases; however, immunohistochemical technique enabled a definitive subtype diagnosis in 97.3% of cases. Among 21 HGSC cases, TP53 mutations were detected in 11 (50%) patients, BRCA1 in 5 (22.7%), BRCA2 in 2 (9.1%), CDK12 in 2 (9.1%), and one case each of AR (4.5%) and PIK3CA (4.5%). In ENOC cases, BRCA1 mutations were found in 2 (25.6%) patients, TP53 in 3 (42.9%), and one case each – RAD51C (14.7%) and KRAS (14.7%). In CCC, molecular profiling revealed mutations in the following genes: TP53 –1 case (16.7%), NBN – 1 case (16.7%), RAD51C – 1 case (16.7%). Overall, TP53 mutations were identified in 11 (52.4%) cases using next-generation sequencing, while p53 protein abnormalities were observed in 14 (66.7%) cases via immunohistochemical analysis.Conclusions. Immunohistochemistry is essential for the accurate classification of malignant epithelial ovarian tumors. Concurrently, molecular profiling provides critical insights into homologous recombination repair deficiencies and reveals key mutations not only in HGSC but also in ENOC and CCC subtypes. Together, these tests support personalized treatment selection, including tailored chemotherapy regimens and targeted therapies, potentially enhancing treatment response and patient outcomes. Мета дослідження: проаналізувати імуногістохімічні та молекулярні маркери на зразках пухлин різних патоморфологічних типів раку яєчників (РЯ) та визначити їхню предиктивну цінність.Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 37 зразків пухлин, отриманих від пацієнток із РЯ під час первинної циторедукції, лапароскопічного діагностичного втручання з виконанням біопсії, або трепан-біопсії віддалених метастазів. Дослідження проведено з використанням імуногістохімічної панелі, що охоплювала визначення експресії WT-1, p53, Napsin A, рецепторів прогестерону, а також молекулярно-генетичної панелі (аналіз генів системи HRR, TP53 та інших точкових мутацій).Результати. Визначено наступний гістологічний розподіл пухлин: серозна карцинома високого ступеня злоякісності (HGSC) – 19 випадків (51,4%), ендометріоїдна карцинома (ENOC) – 7 випадків (18,9%), світлоклітинна карцинома (ССС) – 7 випадків (18,9%), некласифіковані пухлини – 4 випадки (10,8%). Після імуногістохімічного аналізу встановлено наступний розподіл морфотипів пухлин: HGSC – 21 випадок (56,8%), ENOC – 7 випадків (18,9%), ССС – 6 випадків (16,2%), серозна карцинома низького ступеня злоякісності (LGSC) – 3 випадки (14,3%). Оцінка результатів імуногістохімічного аналізу в досліджуваній групі пацієнток виявила невідповідність між патоморфологічним та імуногістохімічним діагнозом у 21,6% випадків. Водночас у 97,3% випадків імуногістохімічне дослідження дало змогу чітко підтвердити морфологічний підтип РЯ.Серед 21 випадку HGSC в 11 пацієнток виявлено мутацію гена ТР53 (50%), у 5 випадках – BRCA-1 (22,7%), у двох – BRCA-2 (9,1%), у двох – CDK12 (9,1%) і по одному випадку – AR (4,5%) та PIK3CA (4,5%).Серед 7 випадків ENOC у двох випадках виявлена мутація гена BRCA-1 (25,6%), у трьох – ТР53 (42,9%), по одному випадку – RAD51C (14,7%) та KRAS (14,7%).За CCC за допомогою молекулярного профілювання виявлено мутації в таких генах: TP53 – 1 випадок (16,7%), NBN – 1 випадок (16,7%), RAD51C – 1 випадок (16,7%). Мутація гена TP53 була виявлена в 11 випадках (52,4%) методом секвенування наступного покоління, а аномальний білок p53 було ідентифіковано в 14 випадках (66,7%) за допомогою імуногістохімічного аналізу.Висновки. Імуногістохімічне дослідження є необхідним діагностичним інструментом для встановлення певного морфопатогенетичного типу злоякісних епітеліальних пухлин яєчників. Водночас молекулярне профілювання дає змогу оцінити стан системи гомологічної рекомбінації та виявити ключові генетичні мутації, які можуть бути наявні не лише за HGSC, а й ENOC та CCC морфотипів. Проведення цих досліджень необхідне для персоналізованого вибору тактики лікування, яка охоплює оптимальні хімієтерапевтичні схеми, підтримувальну таргетну терапію, що може забезпечити прогнозовано високу відповідь на лікування. ООО "Трилист" 2025-09-18 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/341108 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 79 (2025); 65-76 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 79 (2025); 65-76 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 79 (2025); 65-76 2411-1295 2309-4117 eng ukr https://reproduct-endo.com/article/view/341108/329120 https://reproduct-endo.com/article/view/341108/329121 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/349291 2026-01-04T00:56:57Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Clinical, morphological and molecular markers in the formation of prognosis in patients with cervical cancer: Literature review Клінічні, морфологічні та молекулярні маркери у формуванні прогнозу у хворих на рак шийки матки: Огляд літератури Єжова, І.Є. Володько, Н.А. рак шийки матки фактори прогнозу раку маркери раку cervical cancer cancer prognosis factors cancer markers Cervical cancer (CC) remains one of the leading causes of cancer mortality among women in the world, despite significant progress in prevention, screening and treatment. Due to risk factors associated with the development of CC (smoking, early onset of sexual activity, sexually transmitted infections, number of sexual partners, oral contraceptive use, and immunosuppression), this disease is characterized by an early asymptomatic course. Despite the current methods of treatment of CC (surgical, radiological, chemotherapeutic, as well as the introduction of immunotherapy and targeted drugs in recent years), the prognosis for CC remains unfavorable. The choice of the correct treatment regimen depending on the prognostic and predictive factors of the course of CC is the most important stage. Classical clinicopathological prognostic factors do not sufficiently explain the variability of the course of the disease in patients with similar tumor characteristics, especially at intermediate risk.This review analyzes both known factors of prognosis of CC (stage of the disease, depth of stromal invasion, lymphovascular invasion, lymph node involvement, spread to the parametrium), and new markers, the role of which is actively studied: perineural invasion, tumor-free distance. Current data on known and promising prognostic biomarkers are summarized: the presence of human papillomavirus, viral load, proteins p16, p53, Ki-67, markers of hypoxia and angiogenesis HIF-1α, VEGF, serum antigens SCC Ag, CYFRA 21-1, hematological indices of systemic inflammation (NLR, PLR, PIV) and components of the tumor microenvironment, such as tumor-infiltrating lymphocytes (TILs), tumor-associated macrophages (TAMs), cancer-associated fibroblasts (CAF), programmed death ligand 1 (PD-L1). The role of the new biological markers microRNAs is associated with the development of many malignant neoplasms, in particular CC.The integration of these markers into clinical practice significantly increases the accuracy of predicting the course of CC, allows for a better assessment of the risk of recurrence and potential response to therapy, and also contributes to the individualization of treatment tactics. The presented review emphasizes the need for further multicenter studies to standardize and implement new prognostic markers into clinical practice. Рак шийки матки (РШМ) залишається однією з провідних причин онкологічної смертності серед жінок у світі, попри значний прогрес у профілактиці, скринінгу та лікуванні. Внаслідок дії факторів ризику, асоційованих із розвитком РШМ (куріння, ранній початок статевого життя, інфекції, що передаються статевим шляхом, кількість статевих партнерів, прийом оральних контрацептивів, імуносупресії), для цього захворювання характерний ранній безсимптомний перебіг. Незважаючи на актуальні методи лікування РШМ (хірургічний, радіологічний, хімієтерапевтичний, а також впровадження протягом останніх років імунотерапії та таргетних препаратів) прогноз за РШМ залишається несприятливим. Вибір правильної схеми лікування залежно від прогностичних та предиктивних факторів перебігу РШМ є найважливішим етапом. Класичні клініко-патологічні прогностичні чинники недостатньо пояснюють варіабельність перебігу захворювання в пацієнток із подібними характеристиками пухлини, особливо за проміжного ризику. У цьому огляді проаналізовані як відомі фактори прогнозу РШМ (стадія захворювання, глибина стромальної інвазії, лімфоваскулярна інвазія, ураження лімфатичних вузлів, поширення на параметрій), так і нові маркери, роль яких активно досліджується: периневральна інвазія, вільна від пухлини відстань. Узагальнено сучасні дані щодо відомих та перспективних прогностичних біомаркерів: наявність вірусу папіломи людини, вірусне навантаження, протеїни р16, p53, Ki-67, маркери гіпоксії та ангіогенезу HIF-1α, VEGF, сироваткові антигени SCC Ag, CYFRA 21-1, гематологічні індекси системного запалення (NLR, PLR, PIV) та компоненти пухлинного мікрооточення, а саме: пухлино-інфільтруючі лімфоцити (TILs), пухлиноасоційовані макрофаги (TAMs), асоційовані з пухлиною фібробласти (CAF), ліганд запрограмованої смерті 1 (PD-L1). Показана роль мікроРНК – нових біологічних маркерів, асоційованих із розвитком багатьох злоякісних новоутворень, зокрема РШМ. Інтеграція цих маркерів у клінічну практику значно підвищує точність прогнозування перебігу РШМ, дає змогу краще оцінити ризик рецидиву та потенційну відповідь на терапію, а також сприяє індивідуалізації лікувальної тактики. Представлений огляд підкреслює необхідність подальших багатоцентрових досліджень для стандартизації та впровадження нових прогностичних маркерів у клінічну практику. ООО "Трилист" 2025-12-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/349291 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 81 (2025); 43-58 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 81 (2025); 43-58 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 81 (2025); 43-58 2411-1295 2309-4117 ukr eng https://reproduct-endo.com/article/view/349291/336644 https://reproduct-endo.com/article/view/349291/336645 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/349292 2026-01-04T00:56:57Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Intramural uterine leiomyomas in early anamnesis: Clinical case Інтрамуральні лейоміоми матки в ранньому анамнезі: Клінічний випадок Ціп, Н.П. Бакай, О.О. лейоміома матки агоністи гонадотропного рилізинг-гормону консервативна міомектомія uterine leiomyoma gonadotropin-releasing hormone agonists conservative myomectomy Background. Uterine leiomyomas are benign smooth muscle tumors with significant global economic and healthcare impact. While typical in the fourth decade of a woman’s life, cases diagnosed in patients around 20 years old suggest unique biological mechanisms, including genetic predisposition (MED12 and HMGA2 gene mutations) and epigenetic reprogramming. Clinical case. A retrospective analysis of two clinical cases of intramural uterine leiomyomas, incidentally diagnosed in women aged 20 years, with tracking of their clinical evolution over 20 years is presented.Both patients remained asymptomatic for more than two decades, successfully realizing reproductive function. However, after the age of 40, both women experienced rapid tumor growth (up to 7–10 cm in diameter) and severe abnormal uterine bleeding.Treatment included preoperative therapy with gonadotropin-releasing hormone agonist (Zoladex) followed by successful conservative myomectomy. Menstruation in both patients resumed within a few months after the completion of postoperative gonadotropin-releasing hormone agonist therapy, and none of them was found to have disease recurrence during 15–16 months of follow-up.Histopathological examination revealed different variants of uterine leiomyomas: multiple proliferating leiomyomas in clinical case 1 (indicating a probable pathway associated with a MED12 gene mutation) and solitary cell leiomyoma in clinical case 2 (indicating a probable pathway associated with an HMGA2 gene mutation).Conclusions. Early-onset uterine leiomyoma exhibits a long indolent phase followed by aggressive symptomatic transformation in the perimenopausal period. A combined approach of gonadotropin-releasing hormone agonists and myomectomy is an effective organ-preserving strategy. Long-term follow-up and personalized molecular analysis are crucial for managing these patients. Вступ. Лейоміоми матки — це доброякісні гладком’язові пухлини, що мають значний глобальний вплив на економіку та систему охорони здоров’я. Вони є типовими для четвертої декади життя жінки. Випадки, діагностовані в пацієнток віком близько 20 років, свідчать про особливі біологічні механізми, зокрема генетичну схильність (мутації генів MED12, HMGA2) та епігенетичне перепрограмування.Клінічний випадок. Представлено ретроспективний аналіз двох клінічних випадків інтрамуральних лейоміом матки, випадково діагностованих у жінок у віці 20 років, із відстеженням їхньої клінічної еволюції протягом 20 років.Обидві пацієнтки залишалися асимптомними протягом понад двох десятиліть, успішно реалізувавши репродуктивну функцію. Однак після 40 років в обох жінок спостерігався стрімкий ріст пухлин (до 7–10 см у діаметрі) та тяжкі аномальні маткові кровотечі.Лікування передбачало передопераційну терапію агоністами гонадотропного рилізинг-гормону (препарат Золадекс) з подальшою успішною консервативною міомектомією.Менструація в обох пацієнток відновилася протягом кількох місяців після завершення післяопераційної терапії агоністом гонадотропного рилізинг-гормону і в жодної з них не був діагностований рецидив захворювання протягом 15–16 місяців спостереження.Гістопатологічне дослідження виявило різні варіанти лейоміом матки: множинні проліферуючі лейоміоми в клінічному випадку 1 (що вказує на імовірний шлях мутації гену MED12) та солітарну клітинну лейоміому в клінічному випадку 2 (що свідчить про імовірний шлях мутації гену HMGA2).Висновки. Лейоміоми матки в ранньому анамнезі жінки мають тривалу латентну фазу, після якої настає агресивна симптоматична трансформація в перименопаузальному періоді. Комбінований підхід, що поєднує агоністи гонадотропного рилізинг-гормону та міомектомію, є ефективною органозберігаючою стратегією. Довготривале спостереження та персоналізований молекулярний аналіз є критично важливими для ведення таких пацієнток. ООО "Трилист" 2025-12-30 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/349292 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 81 (2025); 60-64 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 81 (2025); 60-64 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 81 (2025); 60-64 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/349292/336646 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/357884 2026-04-18T02:54:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Cervical cancer screening from the perspective of a family doctor: Literature review Скринінг раку шийки матки з погляду сімейного лікаря: Огляд літератури Калугіна, Л.В. Татарчук, Ю.В. Татарчук, Т.Ф. human papillomavirus cervical cancer prevention cervical screening organizational and functional model family physician general practitioner-family medicine artificial intelligence liquid-based cytology вірус папіломи людини профілактика раку шийки матки цервікальний скринінг організаційно-функціональна модель сімейний лікар лікар загальної практики – сімейної медицини штучний інтелект рідинна цитологія Objective of the review: to determine the role of the family physician in the prevention of cervical cancer and to assess potential barriers and prospects for this role; to examine the possibilities of integrating artificial intelligence into the evaluation of liquid-based cytology results; and to assess the potential effects of implementing innovative technologies in cervical screening methods. Materials and methods. Bibliographic-semantic and analytical methods were applied. The search for relevant sources was conducted in international scientometric databases (PubMed, Scopus, Web of Science, DOAJ) covering publications from 2016 to 2026. Analysis of literature data. Most women in target groups eligible for cervical screening have a general awareness of human papillomavirus but underestimate its leading role in the development of cervical cancer. As a result, they tend to avoid participation in screening programs for various reasons (logistical, communicational, financial, etc.). An additional factor is insufficient awareness and limited engagement of physicians regarding the possibilities of addressing these barriers. Among the competencies of the family physician (and primary care in general), proactive monitoring and organization of priority target groups are particularly important. It is also worth noting that the possibility of patient self-sampling significantly facilitates the screening process and increases coverage. Another important aspect is the quality of laboratory diagnostics. There is evidence of a higher frequency of errors due to specialist fatigue resulting from a large volume of repetitive work. Given the rapid development of artificial intelligence, which has achieved a high level of accuracy in the analysis of typical visual patterns, it becomes possible to involve specialists primarily in ambiguous or complex cases, thereby improving the overall quality of diagnostics. Conclusions. The development and implementation of an effective organizational and functional model of primary healthcare (especially involving general practitioners – family physicians) should be a priority under conditions of limited healthcare resources. This will make it possible to increase coverage, improve population adherence to preventive care, and enhance the credibility of healthcare professionals. This, however, will not be possible without adequate education (including training in communication and social interaction) of healthcare providers. The integration of artificial intelligence with liquid-based cytology reduces the risk of missing precancerous conditions, improves the quality of results, and builds trust in screening outcomes not only among women but also within the population as a whole. Мета огляду: визначити роль сімейного лікаря в профілактиці раку шийки матки та оцінити можливі перешкоди й перспективи для такої ролі; розглянути можливості використання штучного інтелекту в процесі оцінювання результатів рідинної цитології; визначити можливі ефекти впровадження інноваційних технологій у методики проведення цервікального скринінгу. Матеріали та методи. Застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи. Пошук релевантних джерел здійснювався в міжнародних наукометричних базах даних: PubMed, Scopus, Web of Science, DOAJ, опублікованих від 2016 до 2026 року включно. Аналіз даних літератури. Більшість жінок із цільових груп, які підлягають цервікальному скринінгу, мають уявлення щодо вірусу папіломи людини, але недооцінюють його провідної ролі у розвитку раку шийки матки. Внаслідок цього вони в той чи інший спосіб уникають участі в програмах скринінгу, посилаючись на різноманітні причини (логістична, комунікаційна, фінансова тощо). Додатковим фактором є недостатні обізнаність і переконаність лікарів щодо можливостей корекції зазначених причин. Серед компетентностей сімейного лікаря (і первинної ланки медичної допомоги загалом) особливо виділяється проактивний моніторинг пріоритетних цільових груп та їх організація. Окремо варто виділити можливість самостійного забору матеріалу пацієнткою, що суттєво полегшує процес скринінгу та збільшує охоплення жінок. Наступним аспектом є якість виконання лабораторної діагностики. Можливою є більша частота помилок через втому спеціаліста внаслідок великого обсягу механічної роботи. З огляду на суттєвий розвиток штучного інтелекту, використання якого дає змогу досягти високого рівня достовірності в аналізі типових візуальних патернів, стає можливим залучати спеціалістів виключно до розгляду спірних або складних випадків, що покращує загальний рівень діагностики. Висновки. Розвиток та впровадження дієвої організаційно-функціональної моделі роботи первинної ланки (особливо лікаря загальної практики – сімейної медицини) має бути пріоритетним в умовах обмежених ресурсів системи охорони здоров’я. Це дасть змогу збільшити охоплення, підвищити прихильність населення до турботи про своє здоров’я та посилити авторитетність слів медичних працівників. Звісно, це буде неможливо без належної освіти (зокрема, у сфері соціалізації та комунікації) медичних працівників. Інтеграція штучного інтелекту та методу рідинної цитології знижує ризик пропуску передракових станів, підвищує якість діагностики та формує довіру до результатів аналізу не лише в жінок, які проходять обстеження, а й у населення загалом. ООО "Трилист" 2026-04-18 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/357884 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 82 (2026); 60-64 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 82 (2026); 60-64 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 82 (2026); 60-64 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/357884/343773 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

oai:ojs.journals.uran.ua:article/357918 2026-04-18T02:54:08Z 2309-4117:%D0%9F%D0%9F%D0%9F

Prevention of recurrence of uterine leiomyoma and endometriosis with coexisting disease in women of reproductive age after surgical treatment Профілактика рецидивів лейоміоми матки та ендометріозу за їхньої коморбідності в жінок репродуктивного віку після хірургічного лікування Дубчак, А.Є. Корнацька, А.Г. Ревенько, О.О. Трохимович, О.В. Шевчук, О.В. Ракша, І.І. Дубенко, О.Д. Полуянова, О.М. Блажко, О.І. women of reproductive age comorbidity uterine leiomyoma endometriosis laparoscopy laparotomy psychoemotional state conservative myomectomy dysmenorrhea recurrence prevention Rieko жінки репродуктивного віку лейоміома матки ендометріоз лапароскопія лапаротомія психоемоційний стан консервативна міомектомія дисменорея профілактика рецидиву Рієко Objective of the study: to evaluate the effectiveness of a medication containing a gonadotropin-releasing hormone antagonist, estradiol, and norethisterone (Rieko) in the postoperative period after surgical treatment of women of reproductive age with comorbidity of uterine leiomyoma and endometriosis in order to prevent recurrence of the disease. Materials and methods. The study included 49 women aged 26 to 45 years with a combination of uterine leiomyoma and endometriosis. 21 patients received the medication Rieko in the postoperative period starting from the first day of the menstrual cycle for the prevention of recurrence during three menstrual cycles (the main group). 28 patients in the postoperative period did not receive treatment with hormonal medications (comparison group). All patients underwent surgical laparoscopy or laparotomy via the Pfannenstiel approach under endotracheal anesthesia. Conservative myomectomy, removal of ovarian endometriomas, and/or vaporization or excision of endometrioid heterotopias on the pelvic organs were performed during laparoscopy or laparotomy. Results. Examination of patients after treatment showed that severe and moderate pain was observed only in 4.8% of women in the main group, which was almost three times less than in the comparison group and almost 19 times less than before surgical treatment. Dysmenorrhea was reported three times less frequently by patients in the main group. Abnormal uterine bleeding and significant blood loss ceased in the main group, in the comparison group they were observed in 17.9% of women (p < 0.05). Assessment of the psychoemotional state of the participants three months after treatment indicated an increase in the overall level of indicators in 95.2% of patients who received hormonal therapy. Conclusions. Timely administration of the medication Rieko in the postoperative period in women of reproductive age with comorbidity of uterine leiomyoma and endometriosis improves the psychoemotional state, reduces clinical manifestations of the disease, and prevents recurrence. Мета дослідження: вивчити ефективність препарату, до складу якого входять антагоніст гонадотропного рилізинг-гормону, естрадіол та норетистерон (Рієко), у післяопераційному періоді після хірургічного лікування жінок репродуктивного віку з коморбідністю лейоміоми матки та ендометріозу для запобігання рецидивів захворювання. Матеріали та методи. Дослідження охоплювало 49 жінок віком від 26 до 45 років, у яких було діагностовано поєднання лейоміоми матки та ендометріозу. Із них 21 пацієнтка в післяопераційному періоді з першого дня менструального циклу приймала препарат Рієко для профілактики рецидиву протягом трьох менструальних циклів (основна група). 28 пацієнток у післяопераційному періоді не отримували лікування гормональними препаратами (група порівняння). Усім пацієнткам проводилась хірургічна лапароскопія або лапаротомія за Пфанненштилем під ендотрахеальним наркозом. Під час лапароскопії або лапаротомії були виконані консервативна міомектомія, видалення ендометріом яєчників та/або вапоризація, або висічення ендометріоїдних гетеротопій на органах малого таза. Результати. Обстеження пацієнток після лікування показало, що сильний та помірний біль спостерігався лише в 4,8% жінок основної групи, що майже втричі менше, ніж у групі порівняння та майже в 19 разів менше, ніж до хірургічного лікування. Дисменорея в пацієнток основної групи виявлялася втричі рідше. Аномальні маткові кровотечі та значні крововтрати в основній групі припинилися, а в групі порівняння вони були наявні в 17,9% жінок (p < 0,05). Оцінка психоемоційного стану учасниць дослідження через 3 місяці після лікування свідчила про підвищення сумарного рівня показників у 95,2% пацієнток, які отримували гормональну терапію. Висновки. Своєчасне призначення препарату Рієко в післяопераційному періоді в жінок репродуктивного віку з коморбідністю лейоміоми матки та ендометріозу покращує психоемоційний стан, зменшує клінічні прояви захворювання та запобігає виникненню рецидиву. ООО "Трилист" 2026-04-18 info:eu-repo/semantics/article info:eu-repo/semantics/publishedVersion application/pdf https://reproduct-endo.com/article/view/357918 REPRODUCTIVE ENDOCRINOLOGY; No. 82 (2026); 66-72 РЕПРОДУКТИВНАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ; № 82 (2026); 66-72 РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ; № 82 (2026); 66-72 2411-1295 2309-4117 ukr https://reproduct-endo.com/article/view/357918/343800 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0