2026-05-15T14:27:11Z https://journals.uran.ua/oai

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128635 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Медикаментозно-індуковані ураження печінки: тактика діагностики і лікування Zhuravlyova, L. V. Харківський національний медичний університет Shekhovtsova, I. O. Харківський національний медичний університет Наведено дані про медикаментозно-­індуковані ураження печінки, які посідають важливе місце у загальній структурі печінкової патології. Висвітлено основні напрями терапевтичної корекції медикаментозно­індукованих уражень печінки. Один із патогенетично обґрунтованих напрямів лікування — застосування гепатопротекторів. Препарати урсодезоксихолевої кислоти є найбільш ефективними і безпечними засобами з широким клінічним спектром застосування. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/128635 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128638 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Нові можливості лікування неалкогольного стеатогепатиту Fadieienko, G. D. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kolesnikova, O. V. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomenseva, T. A. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Мета — оцінити ефективність та безпечність дієтичної добавки «Cхізандрин®», таблетки по 250 мг (ТОВ ВТФ «Фармаком»), у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ). Матеріали та методи. Обстежено 40 (18 (45 %) чоловіків та 22 (55 %) жінки) хворих на НАСГ віком від 25 до 65 років (середній вік — (43,6 ± 11,3) року). До контрольної групи залучено 10 здорових осіб. Клінічне обстеження передбачало оцінку антропометричних даних, вимірювання артеріального тиску, визначення рівня С-реактивного протеїну та фактора некрозу пухлини α у сироватці крові, а також ступеня стеатозу печінки. Лікування здійснювали препаратом «Cхізандрин®» протягом 12 тиж у різних режимах дозування: I група — 20 хворих, які отримували препарат по 1 таблетці тричі на добу, II група — 20 хворих, котрі отримували препарат по 2 таблетки тричі на добу. Результати. Під впливом лікування спостерігали суттєву динаміку основних клінічних виявів — зникнення або зменшення вираженості симптомів, які швидше зменшувалися у хворих ІІ групи, а також зниження активності запального процесу в тканині печінки. Прийом «Cхізандрину®» значно знижував активність амінотрансфераз та вміст маркерів холестазу, ефект мав дозозалежний характер. Наприкінці 3-го місяця терапії виявлено зниження рівня високочутливого С-реактивного протеїну та фактора некрозу пухлини α у сироватці крові, більш суттєві зміни — у хворих ІІ групи. Установлено поліпшення ультразвукових характеристик, зокрема тенденцію до нормалізації акустичної щільності та розмірів печінки за рахунок зменшення ступеня її стеатозу. Висновки. «Cхізандрин®» позитивно впливає на перебіг НАСГ. Препарат продемонстрував більшу ефективність та дозозалежний ефект у режимі лікування по 2 таблетки тричі на добу протягом 3 міс. У такому дозуванні препарат має високий профіль безпечності та переносності. «Cхізандрин®» може бути альтернативою для лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на стадії НАСГ не лише в стадії активації запального процесу в тканині печінки, а і на етапі підтримувальної терапії для запобігання прогресуванню захворювання. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/128638 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128646 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Особливості впливу рослинних засобів на функціональний стан кишечника при лікуванні хворих із запором Anokhina, G. А. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Kharchenko, V. V. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Chervak, I. N. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Проаналізовано літературні джерела щодо лікарських рослин оперкуліни послаблювальної (Operculina turpethum), ембліки лікарської (Terminalia chebula), касії трубчастої (Cassia fistula), солодки голої (Glycyrrhiza glabra), які входять до складу дієтичної добавки «Ізіду» (EasyDo), котра, крім послаблювального ефекту, має широкий спектр позитивної фармакотерапевтичної дії, поліпшує функціональний стан кишечника, зменшує запальні процеси та вияви інтоксикації. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/128646 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128655 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Проблемні питання сучасної фармакотерапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби: роль і місце прокінетиків Paliy, I. G. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Zaika, S. V. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Kolisnyk, S. P. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Tkachuk, I. V. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Висвітлено сучасні патофізіологічні механізми розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Розглянуто питання виникнення резистентності до інгібіторів протонної помпи під час лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Надано клінічне та патофізіологічне обґрунтування використання прокінетиків у лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби за умов недостатньої ефективності інгібіторів протонної помпи. Описано переваги домперидону як щодо антирефлюксного ефекту, так і щодо безпечності застосування. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/128655 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128687 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Практичні підходи до оптимізації діагностики і лікування інфекції Helicobacter pylori в Україні Tkach, S. M. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів та тканин МОЗ України, Київ Приведены основные положения Маастрихтского консенсуса V (2015) относительно ведения Helicobacter pylori-инфицированных пациентов. С учетом современных научных данных даны практические рекомендации по оптимизации диагностики и лечения инфекции H. pylori в Украине. Подчеркивается, что повышению эффективности лечения H. pylori способствует преимущественное назначение в составе антихеликобактерной терапии ингибиторов протонной помпы, слабо взаимодействующих с цитохромным изоферментом CYP2С19, ответственным за метаболизм ингибиторов протонной помпы в печени, например, рабепразола. Многообещающие результаты в отношении повышения эффективности эрадикации и снижения количества ее побочных эффектов получены при применении пре- и пробиотиков, в частности лактобактерий или Saccharomyces boulardii. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/128687 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129036 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Роль кишкової мікробіоти в розвитку метаболічних порушень Kolesnikova, O. V. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Людська кишка містить понад 100 трлн мікроорганізмів, які відіграють важливу роль у регуляції метаболізму людини за допомогою симбіотичних взаємодій з господарем. Змінені кишкові мікробні екосистеми пов’язані зі збільшенням метаболічних та імунних порушень. Уточнено молекулярні взаємодії, які пов’язують кишкову мікробіоту з енергетичним метаболізмом господаря, накопиченням ліпідів та імунітетом. Проте точні механізми, за допомогою яких певні зміни у складі мікробіоти кишечника впливають на розвиток ожиріння та метаболічних захворювань у людей, не з’ясовано через складну етіологію цих патологій. Розглянуто основні функції кишкової мікробіоти у пацієнтів з метаболічними порушеннями. Представлено досвід застосування пробіотика «Пробіокс», який чинить комплексну дію на макроорганізм за рахунок підвищення резистентності колонізації кишечника, зниження вираженості запальних процесів, поліпшення загального соматичного стану, що розширює його клінічне застосування для пацієнтів з різними виявами метаболічного синдрому і дисфункцією кишечника. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/129036 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129043 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Функціональна диспепсія: можливості діагностики та терапії Dorofeyev, A. E. Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев Rudenko, N. N. Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев Kugler, T. E. Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев Snisarevskaya, T. P. Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев Цель — изучить влияние пищеварительных ферментов на симптоматику функциональной диспепсии (ФД) и состояние желудочной моторики. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находилось 60 больных ФД (21 мужчина и 39 женщин, средний возраст — (44,2 ± 3,0) года). В исследование включали только пациентов с постпрандиальным дистресс­синдромом (n = 33) и смешанной формой (n = 27). Диагноз ФД и ее форму устанавливали на основании IV Римских критериев. Выраженность симптоматики определяли количественно по 5­-сантиметровой визуальной аналоговой шкале. У всех больных до начала лечения для оценки моторики желудка и висцеральной гиперчувствительности проводили ультразвуковой тест с питьевой нагрузкой. Больных рандомизировали на две сопоставимые по соотношению полов, возрасту и форме диспепсии группы. Первая группа (n = 30) получала растительный ферментный препарат «Санзим» по 1 таблетке 3 раза в сутки во время еды и итоприда гидрохлорид по 50 мг 3 раза в сутки, вторая (n = 30) — только итоприда гидрохлорид в той же дозе. Результаты. Через 4 нед лечения в первой группе пациентов отмечено снижение индекса диспепсии на 61 % (до (0,92 ± 0,45) см (p = 0,044)), во второй — на 35 % (до (1,59 ± 0,42) см), однако во второй группе изменения по сравнению с исходными показателями не достигли статистически значимого значения (р = 0,24). Установлена позитивная динамика показателей питьевой ультразвуковой пробы. В первой группе отмечено статистически значимое улучшение аккомодации, проявившееся увеличением прироста площади сечения желудка S1 на 31 % (до (37,2 ± 3,1) см2 (p = 0,042)). Во второй группе прирост S1 составил 11 % (до (33,5 ± 3,4) см2) и был статистически незначимым (p = 0,4). В первой группе зафиксировано ускорение эвакуации из желудка на 5­й минуте (S2 уменьшилась на 23 % до (81,2 ± 8,3) см2 (p = 0,047), тогда как во второй — на 18 % до (85,1 ± 7,9) см2 (p = 0,094)). Висцеральная чувствительность в первой группе уменьшилась на 77 % (до (0,56 ± 0,47) балла (p = 0,026)), во второй — на 60 % (до (0,88 ± 0,35) балла (p = 0,037)). Выводы. У больных с постпрандиальным дистресс­синдромом и смешанной формой ФД применение растительного ферментного препарата «Санзим» позволяет добиться статистически значимого улучшения желудочной аккомодации, эвакуации жидкости из желудка и уменьшить висцеральную гиперчувствительность, что сопровождается статистически значимым снижением выраженности клинической симптоматики. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/129043 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129063 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Алкогольний фіброз печінки: сучасний стан проблеми Zvyagintseva, T. D. Харківська медична академія післядипломної освіти Chernobay, A. I. Харківська медична академія післядипломної освіти Представлены данные о патогенетических механизмах развития фиброгенеза и алкогольного фиброза печени. Определены факторы прогрессирования и обратимости болезни. Показана роль препарата «Гепаризин» как комбинированного гепатопротектора, имеющего антифибротическую  активность, противовоспалительное, мембранопротекторное, антиоксидантное и антитоксическое действие. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/129063 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129065 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Лікарські ураження печінки в онкогематологічних пацієнтів: оцінка ефективності сублінгвальної форми адеметіоніну Zak, M. Yu. Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв Shinkarenko, Yu. N. Міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4, Дніпро Представлены современные взгляды на механизмы развития, факторы риска и лечение медикаментозно-индуцированного хронического гепатита. Проведен анализ эффективности влияния сублингвальной формы адеметионина на клинические и лабораторные показатели лекарственного гепатита у онкогематологических больных. Показано, что прием сублингвальной формы адеметионина между курсами полихимиотерапии способствует улучшению общего самочувствия пациентов, снижению уровня общего билирубина в 1,5 раза (р < 0,05) и значимому уменьшению активности хронического гепатита у 54,1 % больных. Publishing Company VIT-A-POL 2018-05-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/129065 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133205 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc НПЗП-гастропатії в практиці сімейного лікаря Zhuravlyova, L. V. Харківський національний медичний університет Oliinyk, M. O. Харківський національний медичний університет Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — засоби, які найчастіше застосовують для лікування різної патології. Однак їх використання асоціюється з розвитком різних побічних ефектів, одним з найпоширеніших є НПЗП-гастропатія. З віком потреба в прийомі різних препаратів збільшується, що потребує обґрунтованих і чітких рекомендацій щодо призначення НПЗП у хворих з коморбідною патологією з урахуванням чинників ризику розвитку побічних ефектів. Розглянуто методи раціонального призначення НПЗП. Обґрунтовано вибір препаратів для профілактики і фармакотерапії НПЗП-гастропатій. Publishing Company VIT-A-POL 2018-06-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-48 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142288 2019-04-21T09:27:22Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Вибір гепатопротектора при мультиморбідних захворюваннях гепатобіліарної системи Kharchenko, V. V. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Anokhina, H. A. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Мета — вивчити ефективність та переносність комплексу «Артижель» при лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) у поєднанні з хронічним некаменевим холециститом (ХНХ) із дисфункцією жовчного міхура (ДЖМ) гіпотонічного типу. Матеріали та методи. Проведено дослідження 40 хворих на НАЖХП у поєднанні з ХНХ та ДЖМ гіпотонічного типу. Середній вік пацієнтів становив (42,5 ± 5,8) року. Серед хворих переважали жінки (32 (80 %)). Крім загальноприйнятих клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень, у крові визначали показники функціонального стану печінки та вміст ліпідів. Залежно від лікування хворих розподілили на дві групи: основну (n = 20) — «Артижель» по 1 саше тричі на добу та групу порівняння (n = 20) — артишоку екстракту (таблетки 200 мг) по 2 таблетки тричі на добу. Тривалість лікування в обох групах становила 4 тиж. Результати. До лікування клінічні вияви захворювання, показники функціонального стану печінки, вміст ліпідів у крові та сонографічні критерії стану жовчного міхура у групах не відрізнялися. Після лікування у пацієнтів основної групи виявлено зменшення товщини стінки жовчного міхура в 1,9 разу порівняно із показниками до лікування (р < 0,05), у групі порівняння — в 1,3 разу (р > 0,05). Частка хворих із сладжем у жовчному міхурі в основній групі становила 5 %, у групі порівняння — 45 %. Активність аланін­амінотрансферази в основній групі зменшилася в 2,2 разу порівняно з вихідним показником, у групі порівняння — в 1,4 разу, аспартатамінотрансферази — відповідно в 1,8 та 1,3 разу. Вміст лужної фосфатази і γ-глутамілтранспептидази в основній групі зменшився в 1,7 та 1,5 разу відповідно (р < 0,05), тоді як у групі порівняння — незначне зменшення (р > 0,05). Рівень загального холестерину в крові хворих основ­ної групи знизився в 1,6 разу (р < 0,001), хворих групи порівняння — в 1,1 разу (р > 0,05), холестерину ліпопротеїнів низької густини — відповідно в 1,5 разу (р < 0,001) і 1,2 разу (р < 0,05). Висновки. Призначення комплексу «Артижель» хворим на НАЖХП у поєднанні з ХНХ та ДЖМ гіпотонічного типу сприяє нормалізації показників функціонального стану печінки, жовчного міхура та ліпідного обміну. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142288 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142289 2019-04-21T09:27:28Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Хронічний запор: механізми розвитку і тактика лікування Zvyagintseva, T. D. Харківська медична академія післядипломної освіти Shargorod, I. I. Харківська медична академія післядипломної освіти Освещены современные представления о механизмах развития и лечения запора. Приведена классификация слабительных препаратов. Лекарственные растения, входящие в состав препарата «Изиду», позволяют использовать его при хроническом запоре любого этиопатогенеза. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142289 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142292 2019-04-21T09:27:34Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc «Аденомак» - нові можливості в лікуванні захворювань печінки Solomentseva, T. A. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків - Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142292 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142293 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc V Маастрихтський консенсус: персоніфікований підхід до ерадикаційної терапії з урахуванням регіональних особливостей України Bondarenko, O. O. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Agibalov, О. М. Багатопрофільна лікарня «Вітацентр», Запоріжжя Рассмотрены ключевые положения V Маастрихтского консенсуса относительно диагностики и лечения хеликобактерной инфекции. Проанализированы основные результаты эрадикационной терапии за последние 30 лет, ее преимущества для инфицированных больных. Показаны региональные особеннос­ти резистентности к антибактериальным препаратам (кларитромицину, метронидазолу) в Украине. Предложены основные пути повышения эффективности эрадикационной терапии: учет региональной резистентности к антибиотикам, удвоение дозы ингибиторов протонной помпы, более широкое использование висмутсодержащих препаратов и пробиотиков. На клинических примерах пациентов с пептическими язвами продемонстрирована необходимость персонифицированного подхода к эрадикационной терапии. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142293 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142294 2019-04-21T09:29:35Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Синдром подразненого кишечника у молодому віці: роль «Салофальку» в лікуванні Dorofeyev, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Zhigal, Yu. V. Донецький національний медичний університет імені Максима Горького, Лиман Цель — изучить влияние гранул месалазина на течение синдрома раздраженной кишки (СРК) у подростков и пациентов молодого возраста. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находились 58 пациентов в позднем подростковом возрасте (от 15 до 18 лет) и 120 молодых взрослых в возрасте от 19 до 25 лет. В обеих группах преобладали больные женского пола — соответственно 44 (75,9 %) и 87 (72,5 %). Исследование носило характер открытого многоцентрового. Диагноз СРК устанавливали на основании IV Римских критериев. Больные как в детской, так и во взрослой популяции были рандомизированы на две группы. В группе 1П 30 подростков (средний возраст — (16,8 ± 1,7) года) и в группе 1В 60 молодых взрослых (средний возраст –(23,3 ± 1,1) года) получали, помимо базисной терапии, месалазин («Салофальк») в гранулах по 1,5 г один раз в сутки. В группе 2П 28 подростков (средний возраст — (16,1 ± 2,0) года) и в группе 2В 60 взрослых (средний возраст — (24,7 ± 1,5) года) получали только базисную терапию. До начала лечения и через 6 нед терапии у всех пациентов оценивали частоту стула и его форму по Бристольской шкале, выраженность болевого синдрома по 10-сантиметровой визуальной аналоговой шкале, выраженность метеоризма по коэффициенту ультразвуковой доступности. У всех больных также определяли уровень фекального кальпротектина и наличие синдрома избыточного бактериального роста с помощью водородного дыхательного теста с лактулозой. Результаты. Через 6 нед лечения во всех группах больных уменьшилась выраженность болевого синдрома. В группе 1П интенсивность боли снизилась на 46 % по сравнению с исходной ((3,5 ± 0,8) см по визуальной аналоговой шкале, р = 0,042), в группе 2П — на 21 % ((5,3 ± 1,0) см, р = 0,419), в группе 1В — на 42 % ((4,0 ± 0,9) см, р = 0,044), в группе 2В — на 29 % ((4,7 ± 1,1) см, р = 0,246). В группах приема месалазина у большего количества пациентов не отмечены боли в животе. В группе 1П боли сохранялись у 9 (30 %) лиц, в группе 1В — у 21 (35 %), в группе 2П — у 15 (54 %), в группе 2В — у 32 (53 %), (все р < 0,001). Применение месалазина способствовало уменьшению степени метеоризма. Коэффициент ультразвуковой доступности в группе 1П составил (52,8 ± 7,1) % (p = 0,008), в группе 1В — (49,7 ± 6,3) % (р = 0,026), в группе 2П — (44,2 ± 6,9) % (р = 0,11), в группе 2В — (41,1 ± 5,3) % (р = 0,074). Выводы. В группе подростков с СРК с диареей и смешанным подтипом постинфекционный вариант встречался почти в 2 раза чаще, чем у молодых взрослых, — у 22,4 и 13,3 % соответственно. При постинфекционном варианте чаще отмечали повышение уровня фекального кальпротектина и синдрома избыточного бактериального роста. Применение месалазина в гранулах способствовало снижению интенсивности и частоты абдоминальной боли как в детской, так и во взрослой популяции. У больных с постинфекционным вариантом СРК отмечена бо′ль­шая эффективность месалазина. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142294 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142295 2020-08-24T07:54:44Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Механізми розвитку синдрому подразненого кишечника і лікування абдомінального болю в світлі Римських критеріїв IV Zvyagintseva, Т. D. Харківська медична академія післядипломної освіти Chernobay, A. I. Харківська медична академія післядипломної освіти Цель — оценить клиническую эффективность препарата «Капсумен» у пациентов с синдромом раздраженного кишечника (СРК) с болевым синдромом. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 17 пациентов (7 женщин и 10 мужчин в возрасте от 19 до 52 лет) с верифицированным диагнозом СРК на основании Римских критериев IV. Качество жизни пациентов оценивали по опроснику GSRS. Пациенты получали стандартную схему медикаментозного лечения заболевания, в частности масло мяты перечной (согласно рекомендациям Римских критериев IV пересмотра, 2016) — препарат «Капсумен» по 1 капсуле 3 раза в сутки сразу после приема пищи. Результаты. Через 2 нед лечения купирование болевого синдрома отмечено у 16 (94,1 %) пациентов, уменьшение проявлений кишечной диспепсии — у 9 (52,9 %). У 7 (58,3 %) пациентов вздутие и урчание в животе статистически значимо снизились после лечения препаратом «Капсумен» (р < 0,05). Зафиксированы более высокие показатели качества жизни, касающиеся эмоционального, физического и социального функционирования пациентов с СРК. Выводы. У пациентов с разными вариантами СРК применение препарата «Капсумен» улучшает клиническое течение заболевания, позволяет статистически значимо уменьшить абдоминальный болевой синдром и диспепсические проявления (метеоризм), что сопровождается повышением качества жизни. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142295 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142296 2019-04-21T09:29:48Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Синдром підвищеної кишкової проникності: акцент на мікробіоту Anokhina, G. А. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Наведено дані літератури щодо синдрому підвищеної кишкової проникності, ролі порушень кишкової мікробіоти в розвитку підвищеної кишкової проникності та впливу на розвиток захворювань кишечника, печінки, серцево-судинної і нервової системи, метаболічних порушень, особливостей дієтичної корекції та застосування пробіотиків. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142296 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142297 2019-04-21T09:29:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"180928 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба в осіб з метаболічним синдромом: особливості перебігу та сучасні підходи до лікування Zhuravlyova, L. V. Харківський національний медичний університет Filonenko, M. V. Харківський національний медичний університет Наведено дані щодо поширеності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та стравоходу Барретта у пацієнтів з метаболічним синдромом. Розглянуто основні етіопатогенетичні механізми формування та сучасні підходи до терапії гастроезофагеального рефлюксу в хворих на метаболічний синдром. Висвітлено питання лікарських взаємодій, а також механізми метаболізму фармакологічних препаратів за наявності метаболічного синдрому. Обґрунтовано призначення пантопразолу («Золопент») як препарату, котрий має мінімум побічних впливів, не взаємодіє з іншими лікарськими засобами та придатний для тривалого лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і стравоходу Барретта у пацієнтів з метаболічним синдромом. Publishing Company VIT-A-POL 2018-10-08 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/142297 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147417 2019-04-19T12:41:42Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181031 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Застосування пробіотиків для профілактики та корекції антибіотикорезистентності Khaitovich, N. V. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Антибіотикорезистентність перешкоджає ефективній профілактиці та лікуванню низки інфекцій, спричинених бактеріями, грибами тощо, кількість яких постійно зростає. Без ефективних антибіотиків знижується користь хірургічної операції та хіміотерапії онкологічних хворих. Антибіотикорезистентність суттєво підвищує вартість лікування пацієнтів через подовження терапії, витрати на більш дорогі лікарські засоби тощо. Швидке поширення антибіотикорезистентності є глобальною загрозою для охорони здоров’я, і тому існує нагальна потреба у використанні альтернативних напрямів терапії. Найвищу активність спостерігають при профілактичному застосуванні пробіотиків. Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-03 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/147417 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147420 2019-04-19T12:42:31Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181031 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Раціональний вибір препарату для лікування диспепсії в амбулаторно-поліклінічних умовах Shcherbynina, M. B. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Hladun, V. M. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Shevchenko, T. M. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Lusta, M. V. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Цель — провести сравнительную оценку клинической эффективности пантопразола, геля алюминия фосфата и дротаверина в лечении пациентов с диспепсией. Материалы и методы. В открытом сравнительном исследовании приняли участие 97 пациентов с диспепсией, из них 54 (55,67 %) женщины и 43 (44,33 %) мужчины. Возраст пациентов — от 18 до 32 лет (средний возраст — (26,8 ± 7,6) года). Методом случайной выборки пациенты были разделены на три группы. В 1-й группе (n = 34) для лечения использовали пантопразол («Золопент®», «Кусум Фарм», Украина), во 2-й (n = 31) — оральный гель алюминия фосфата, в 3-й (n = 32) — дротаверин. Курс лечения — 14 дней. Для оценки терапевтической эффективности использовали 5-балльную шкалу. Об удовлетворенности пациента терапией судили с помощью 10-балльной визуальной аналоговой шкалы. Результаты. Диспептические проявления лучше всего были купированы в 1-й группе. Полностью прошли курс лечения в 1-й группе 94,12 % пациентов, во 2-й и 3-й — соответственно 83,87 и 75,00 %. Наибольшие значения удовлетворенности терапией (в среднем — (8,52 ± 1,14) балла) отмечены в 1-й группе (n = 32). Отличия от оценок пациентов 2-й и 3-й групп были статистически значимыми (соответственно (5,71 ± 0,68) балла, р < 0,05 (n = 26) и (4,33 ± 0,88) балла, р < 0,01 (n = 24)). Выводы. Сравнение клинической эффективности пантопразола, геля алюминия фосфата и дротаверина в лечении пациентов с диспепсией выявило достижение наилучшего результата у большинства пациентов, получавших пантопразол в суточной дозе 40 мг. В этой группе пациенты были наиболее удовлетворены терапией. Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-03 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/147420 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147517 2019-04-19T12:42:01Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181031 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc «Лактімак форте»: надійна профілактика дисбіозу у хворих на гострі респіраторні вірусні інфекції Duda, O. K. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Kotsiubailo, L. P. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ - Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-03 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/147517 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147521 2019-04-19T12:42:10Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181031 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Препарат «Фіброколіум» у лікуванні синдрому подразненого кишечника із запором. Перший досвід в Україні Dorofeyev, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Snisarevska, T. P. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Цель — сравнить клиническую эффективность препарата «Фиброколиум» («Specchiasol S.r.l», Италия) с препаратом псиллиума у больных с синдромом раздраженной кишки с запорами (СРК-З). Материалы и методы. Исследование носило характер простого открытого. Под нашим наблюдением находились 34 больных с СРК-З. Диагноз устанавливали по IV Римским критериям. Среди больных преобладали женщины (29 (72,5 %)). Средний возраст пациентов составил (37,4 ± 5,2) года. Больные были распределены на две сопоставимые по соотношению полов и возрасту группы: в первой (n = 12) получали «Фиброколиум» по 1 порошку 2 раза в сутки с не менее чем 200 мл воды, во второй (n = 22) — препарат псиллиума по 1 порошку (5 г) 2 раза в сутки с достаточным количеством воды. За 10 дней до начала лечения пациенты прекращали прием препаратов слабительного, спазмолитического и прокинетического действия. Во время лечения больные находились на стандартной диете. У всех больных до начала лечения и на 14-е сутки терапии определяли частоту дефекации, форму кала по Бристольской шкале, выраженность метеоризма по коэффициенту ультразвуковой доступности, выраженность абдоминальной боли по визуальной аналоговой шкале и время кишечного (оро-анального) транзита по карболеновой пробе. Результаты. Через 2 нед лечения в первой группе у 10 (84 %) больных отмечен стул 3 — 6-го типа, у 1 (8 %) — 7-го типа, еще у 1 (8 %) — 2-го типа. Во второй группе стул 3 — 6-го типа был у 16 (73 %) лиц, 7 — 8-го типа — у 2 (9 %), 1 — 2-го типа — у 4 (18 %). Частота дефекации в первой группе увеличилась на 95 % (до (3,7 ± 0,3) раза в неделю), а во второй — на 94 % (до (3,5 ± 0,3) раза в неделю). Время кишечного транзита в первой группе сократилось на 31 % (до (58,6 ± 16,5) ч), во второй — на 24 % (до (71,2 ± 18,9) ч). Значение коэффициента ультразвуковой доступности в первой группе увеличилось на 28 % (до (51,2 ± 7,1) %), во второй — на 10 % (до (49,7 ± 6,9) %). Выраженность боли по визуальной аналоговой шкале в первой группе снизилась на 33 % (до (5,2 ± 1,1) см), во второй — на 10 % (до (6,6 ± 1,4) см). Все отличия между группами статистически незначимы (р > 0,05). У больных обеих групп отсутствовали такие побочные эффекты лечения, как профузная диарея, электролитные расстройства и изменение биохимических показателей. У одного пациента в первой группе и у двоих во второй были жалобы на чувство тяжести в животе после приема препарата, что не потребовало прекращения лечения. Выводы. Препарат «Фиброколиум», содержащий псиллиум, тамаринд, имбирь и растительные ферменты, так же эффективен в устранении запора у больных с СРК, как и препарат псиллиума. Благодаря дополнительным растительным компонентам препарат более эффективно уменьшает выраженность метеоризма и боли у пациентов с СРК-З. Препарат является безопасным. Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-03 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/147521 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2018) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147522 2019-04-19T12:42:21Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181031 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Кишковий мікробіом: склад, функції та терапевтичні можливості його відновлення Babak, O. Ya. Харківський національний медичний університет Висвітлено сучасні уявлення про кишковий мікробіом людини. Розглянуто особливості формування мікробіома, вікові зміни його складу, основні функції та участь у процесах травлення, підтримки метаболізму та захисту організму хазяїна від патогенів. Представлено несприятливі чинники, що впливають на мікробіоту, шляхи відновлення балансу екосистеми кишечника та особливості їх клінічного застосування. Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-03 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/147522 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154062 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181228 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Вплив L-орнітину-L-аспартату на вияви мінімальної печінкової енцефалопатії в динаміці цитостатичної терапії Skrypnyk, I. M. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Maslova, G. S. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Skrypnyk, R. I. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Мета — дослідити вплив L-орнітину-L-аспартату (LOLA, оригінальний препарат Гепа-Мерц) на клінічні вияви мінімальної печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на множинну мієлому (ММ) у динаміці цитостатичного лікування. Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих на ММ, які вперше отримували хіміотерапію (ХТ), із них 18 (42,8 %) чоловіків і 24 (57,2 %) жінки середнім віком (62,30 ± 8,67) року. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (n = 20) — хворі, котрі отримували ХТ, II (n = 22) — хворі, які додатково отримували LOLA (Гепа-Мерц) у дозі 15 г/добу всередину протягом усього періоду спостереження. Оцінку стану хворих проводили двічі: до лікування та на 56-ту добу. Аналізували показники загального аналізу крові, біохімічної панелі, проводили тест чисел. Результати. Під час первинного обстеження у 28 (66,7 %) хворих на ММ відзначено вияви мінімальної ПЕ, що супроводжувалось змінами біохімічної панелі, які відповідають активній фазі ММ. Після проведення двох курсів ХТ виявлено зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу (р < 0,05), зменшення виявів ПЕ за тестом чисел. Проте відзначено зростання активності γ-глутамілтранспептидази у 2,3 разу порівняно із нормою (р < 0,05). На тлі застосування комбінації ХТ і LOLA (Гепа-Мерц) спостерігали зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу порівняно із первинним обстеженням (р < 0,05), що супроводжувалось зменшенням частоти реєстрації і ступеня ПЕ та відсутністю відхилень функціональних печінкових тестів. Висновки. У хворих на ММ на тлі ХТ рекомендовано призначати LOLA (Гепа-Мерц), що ефективно усуває вияви мінімальної ПЕ і чинить протективну дію на гепатоцити. Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-28 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/154062 Сучасна гастроентерологія; № 6 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154065 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"181228 2018 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Місце домперидону в лікуванні коморбідної патології стравоходу та шлунка (випадки із клінічної практики) Palii, I. G. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Zaika, S. V. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Kolisnyk, S. P. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Chernova, I. V. Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Близько 20 % пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) мають клінічні ознаки синдрому функціональної диспепсії, 20 — 30 % хворих, насамперед з неерозивною рефлюксною хворобою і/або позастравохідними виявами ГЕРХ, погано відповідають на терапію інгібіторами протонної помпи. Вважають, що це пов’язано з порушеннями моторики стравоходу та шлунка, що є патогенетичним обґрунтуванням використання прокінетиків при лікуванні коморбідної патології стравоходу і шлунка. Наведено два клінічних випадки ефективного застосування домперидону («Мотиліум®») при лікуванні неерозивної та ерозивної форми ГЕРХ у поєднанні із функціональною диспепсією, проілюстровані результатами добового езофаго-рН-моніторингу. Publishing Company VIT-A-POL 2018-12-28 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/154065 Сучасна гастроентерологія; № 6 (2018) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159772 2019-11-13T12:59:41Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190225 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Гастроентерологічні вияви впливу метотрексату в дітей, хворих на ювенільний ідіопатичний артрит Parkhomenko, L. K. Харківська медична академія післядипломної освіти Strashok, L. A. Харківська медична академія післядипломної освіти Pavlova, O. S. Харківська медична академія післядипломної освіти Висвітлено сучасні погляди щодо найпоширеніших гастроентерологічних виявів впливу метотрексату при лікуванні дітей, хворих на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА). За останні десятиліття відбулися суттєві зміни в терапії ЮІА, але метотрексат залишається ключовим препаратом для лікування ЮІА. Метотрексат є препаратом першої лінії серед синтетичних хворобомодифікуючих протиревматичних препаратів, який у разі відсутності протипоказань призначається відразу після встановлення діаг­нозу за наявності факторів несприятливого прогнозу та середній або високій активності запального процесу. Гастроентерологічні вияви метотрексату при лікуванні ЮІА розглянуто як важливий чинник, що ускладнює не тільки якість життя пацієнта, а також і подальшу можливість застосування цього препарату при ЮІА. Відображено основні механізми та клінічні вияви виникнення несприятливих дій препарату. Представлені дані зареєстрованих випадків нудоти і блювання при застосуванні метотрексату при лікуванні ЮІА у світі, що спонукає подальше вивчення причин і механізмів їх виникнення. Зважаючи на те, що особливо важливим є запобігання незворотних наслідків лікування, при призначенні метотрексату необхідно зосередити зусилля на профілактиці подальших гастроентерологічних ускладнень, а саме медикаментозних пошкоджень печінки, не доводячи до формування неалкогольної жирової хвороби печінки (nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD)). NAFLD охоплює великий спектр патологічних змін, починаючи від стеатозу до більш тяжких форм NAFLD, а саме: до неалкогольного стеатогепатиту, фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. Представлені дані міжнародних досліджень, які підтверджують актуальність цієї проблематики, а також ефективність запобігання виникнення побічних реакцій при лікуванні ЮІА. Publishing Company VIT-A-POL 2019-02-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/159772 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159777 2019-11-13T12:59:48Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190225 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Нові можливості лікування хворих з хронічними запорами Stepanov, Yu. M. ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро Vlasova, O. M. ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро Мета — проаналізувати ефективність використання рослинного препарату «Ізіду» в пацієнтів з хронічним запором. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 40 пацієнтів з хронічним запором віком від 18 до 65 років, яких розподілили на дві групи. Пацієнти першої групи приймали проносний засіб «Ізіду» по 3 капсули на добу, хворі другої групи не приймали постійно проносні засоби, а лише виконували загальні рекомендації (питний режим до 1,5 — 2,0 л, збільшення вмісту в раціоні рослинної клітковини та зменшення — тваринного білка). Оцінку стану хворих проводили тричі: до лікування, на 7-му та 14-ту добу. Результати. Під час первинного обстеження всі хворі пред’являли скарги на біль у животі. Переважав абдомінальний біль та відчуття дискомфорту, які зменшувалися після дефекації. Хворі 1-ї групи на 7-му добу відзначили більшу динаміку зниження інтенсивності болю порівняно з 2-ю групою ((1,84 ± 0,16) бала проти (2,38 ± 0,11) бала; р < 0,05). На 14-ту добу зазначений показник зменшився до (0,41 ± 0,11) та (1,28 ± 0,06) бала відповідно (р < 0,05). У 5 (25 %) хворих 1-ї групи не було запору в першу добу лікування, у 14 (70 %) — на другу добу. Лише один пацієнт мав дефекацію на 3-тю добу. Така скарга, як необхідність натужування при акті дефекації, була оцінена хворими обох груп до лікування 3 балами, але на 7-му добу в 1-й групі цей показник становив (1,02 ± 0,08) бала, у 2-й — (2,10 ± 0,14) бала (р < 0,01). На 14-ту добу в 1-й групі інтенсивність симптому зменшилася до (0,05 ± 0,02) бала, тоді як у 2-й групі не зазнала зміни ((2,10 ± 0,11) бала). Висновки. Як безпечний проносний препарат пацієнтам, котрі потребують тривалого лікування запору, може бути рекомендований рослинний комплексний препарат «Ізіду». Препарат сприяє нормалізації випорожнення та значному зменшенню больового синдрому у хворих на хронічний запор. Publishing Company VIT-A-POL 2019-02-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/159777 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159782 2019-11-13T13:00:46Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190225 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Дослідження фітопрепарату Холелесан® у хворих із функціональною патологією жовчовивідних шляхів і кишечника Dorofeyev, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Цель — оценить эффективность препарата Холелесан® в лечении больных с функциональными заболеваниями желчевыводящих путей (ФЗ ЖВП) в сочетании с синдромом раздраженного кишечника с запорами (СРК-З). Материалы и методы. Обследованы 60 больных с СРК-З в сочетании с ФЗ ЖВП (дисфункцией желчного пузыря) в возрасте от 18 до 65 лет (средний возраст — (39,2 ± 3,1) года). Женщин было 41 (68,3 %), мужчин — 19 (31,7 %). Диагноз СРК-З и ФЗ ЖВП устанавливали в соответствии с Римскими диагностическими критериями IV. Больных разделили на две группы по 30 лиц. В первой группе пациенты получали Холелесан® («Артериум») по 2 капсулы 3 раза в сутки за 30 мин до еды, во второй — препарат артишока по 400 мг 3 раза в сутки. Длительность лечения составляла 20 дней. До начала лечения и на 21-е сутки оценивали частоту дефекации, характер стула по Бристольской шкале (БШ), выраженность абдоминальной боли по визуальной аналоговой шкале (ВАШ). Сократимость желчного пузыря определяли сонографически при проведении пищевой нагрузочной пробы, синдром избыточного бактериального роста (СИБР) — при помощи лактулозной Н2-дыхательной пробы. Результаты. Через 3 нед лечения у больных первой группы отмечено улучшение состояния, проявив­шееся в уменьшении интенсивности боли на 51 % — до (3,5 ± 0,8) см по ВАШ (р = 0,01), у 23,3 % пациентов боли не было. Частота дефекации увеличилась вдвое — до (2,4 ± 0,6) раза в неделю (р = 0,08), а форма стула по БШ достигла 3,3 ± 0,6 (р = 0,045). У 56,7 % больных отмечен стул 3 — 4-го типа. Зафиксировано улучшение сократительной функции желчного пузыря, его фракция выброса достигла (45,3 ± 6,1) % (р = 0,05), значительно реже определялся желчный сладж (23,3 %), который исходно имел место у 40 % больных. СИБР после лечения выявляли почти вдвое реже (у 43,3 % больных этой группы; р > 0,05). Во второй группе пациентов также отмечено улучшение. Интенсивность боли по ВАШ уменьшилась на треть и составила (4,6 ± 0,8) см (р = 0,06) (отсутствовала боль у 10 % пациентов). Частота дефекации увеличилась на 50 % и составила (2,1 ± 0,4) раза в неделю (р = 0,17). Форма стула по БШ соответствовала 2,2 ± 0,5 (р = 0,37). Нормальный стул отмечен к концу исследования у 26,7 % больных. Фракция выброса желчного пузыря составляла (43,8 ± 6,0) % (р = 0,047). После лечения СИБР выявили у 63,3 % пациентов (р > 0,05). Выводы. Натуральный растительный мультикомпонентный препарат Холелесан® оказывает достоверный холекинетический, слабительный и пребиотический эффект и может быть рекомендован для лечения функциональной патологии желчевыводящих путей и СРК-З. Publishing Company VIT-A-POL 2019-02-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/159782 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166330 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190425 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Нові можливості лікування діарейного синдрому в клініці внутрішніх хвороб Fadieienko, G. D. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Острая и хроническая диарея — тяжелые клинические синдромы, которые могут наблюдаться при разных заболеваниях внутренних органов. Неустановленная причина диарейного синдрома затрудняет назначение этиотропной терапии. Эффективное и своевременное лечение способствует улучшению качества жизни и препятствует развитию осложнений. «Смекталия» — новая форма диоктаэдрического смектита, антидиарейного препарата, применяемого для лечения инфекционно-воспалительных заболеваний кишечника, а также диарейного синдрома разной этиологии. Благодаря пространственной структуре и высокой пластической вязкости диосмектит имеет высокую обволакивающую способность по отношению к слизистой оболочке желудочно-кишечного тракта. Взаимодействуя с гликопротеинами пристеночной слизи, увеличивает толщину муцинового слоя, повышает вязкость муцина и уменьшает его растворимость, восстанавливая цитопротективые свойства слизистой оболочки, в результате чего возрастает ее резистентность к воздействию повреждающих факторов (желчных кислот, свободных радикалов, бактериальных токсинов). Диосмектит связывает некоторые бактериальные и вирусные токсины, что, как полагают, способствует его антидиарейному эффекту. Сообщалось о клинических доказательствах влияния диосмектита на диарею у больных с воспалительными заболеваниями кишечника. Так, он уменьшал диарею, индуцированную эндогенными агентами, особенно воспалительными цитокинами или другими факторами, в том числе при воспалительных заболеваниях кишечника. В литературе имеются сообщения об эффективном применении диоктаэдрического смектита для лечения диареи при эндокринной патологии, диарее, развившейся в результате лучевой терапии, химиотерапии и синдрома приобретенного иммунодефицита прокальцитонина. Понимание антидиарейных эффектов диосмектита может открыть новые возможности для лечения острой и хронической диареи в клинике внутренних болезней. Publishing Company VIT-A-POL 2019-04-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/166330 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166333 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Урсодезоксихолева кислота при біліарній патології: сучасні уявлення Shcherbynina, M. B. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Урсодезоксихолевая кислота (УДХК) относится к медикаментозным средствам, широко используемым в клинической практике. Статья посвящена обзору исследований возможности применения УДХК при заболеваниях билиарной системы. Профилактика образования и растворение желчных камней является одним из основных показаний для назначения УДХК. Препараты УДХК созданы на основе химического синтеза, но имеют при этом естественную природу и обладают комплексным воздействием на организм в целом. Терапевтическое действие УДХК направлено сразу на несколько патогенетических звеньев, что способствует нормализации метаболического обмена в организме человека. Это позволяет избежать полипрагмазии и имеет важное значение не только для эффективности и безопасности лечения, но и для оптимизации экономических затрат на приобретение медикаментов для пациентов с коморбидной патологией, часто лиц пожилого возраста. Коротко представлена эпидемиология желчнокаменной болезни, ее клинические проявления, особенности изменения состава желчи при формировании холелитиаза. Молекула УДХК охарактеризована по механизму действия. Обсуждены преимущества УДХК по сравнению с лекарственным травам и препаратам на их основе, в частности безопасность применения и плейотропность молекулы УДХК. Показана ее роль в нормализации процессов метаболизма в организме человека, особенно липидного обмена. Подробно рассмотрены такие нарушения, как дисфункциональные расстройства билиарного тракта, билиарный сладж и желчнокаменная болезнь. Особое внимание уделено формированию желчных камней на фоне генетических мутаций (мутации в гене, кодирующем фосфатидилхолинфлоппазу ABCB4; мутации гена UGT1A1, ответственные за развитие болезни или синдрома Жильбера). Указаны рекомендуемые дозы и режим приема УДХК при этих патологиях согласно современным клиническим представлениям. Накопленный успешный опыт по их консервативному лечению с помощью УДХК вселяет оптимизм в достижении положительных результатов (нормализация билиарной моторики, устранение билиарной недостаточности и билиарного сладжа, первичная профилактика и лечение желчнокаменной болезни). Publishing Company VIT-A-POL 2019-04-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/166333 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166337 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190425 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Медикаментозно-індуковані ураження верхніх відділів травного тракту: профілактика і лікування Bondarenko, O. O. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Agibalov, O. M. Багатопрофільна лікарня «Вітацентр», Запоріжжя Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) являются каузальным фактором повреждения слизистой оболочки не только желудка и двенадцатиперстной кишки, но и пищевода, запуская механизмы развития гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ). Известно, что прием НПВП (включая низкие дозы аспирина) способен существенно увеличивать вероятность развития пептического эзофагита с риском образования язв, кровотечения или формированием стриктур. В последние годы увеличилось количество работ, посвященных поражениям пищевода и изучению механизмов развития ГЭРБ, возникающих на фоне приема НПВП (включая низкие дозы ацетилсалициловой кислоты) и других лекарственных средств. Проанализирована структура лекарственно-индуцированных поражений верхних отделов желудочно-кишечного тракта у пациентов, принимающих НПВП. Изучена частота и особенности поражений пищевода у больных с остеоартрозом крупных суставов, получающих лечение НПВП, и определены факторы, повышающие риск развития данной патологии. Выбран наиболее рацио­нальный подход диагностики и первичной профилактики НПВП-индуцированного эзофагита с учетом рассмотренных факторов риска, что в большинстве случаев должно уменьшить частоту побочных эффектов НПВП-ассоциированных поражений пищевода. Вычленены основные направления в лечении НПВП-ассоциированных повреждений пищевода, а именно: изменение образа жизни, рациональное питание, изменение дозы и режима приема НПВП или перевод на селективный НПВП, современная фармакотерапия и хирургическое лечение. На клинических примерах пациентов с повреждениями пищевода и желудка, ассоциированными с длительным приемом НПВП и антитромбоцитарных средств, обсуждены меры профилактики и лечения этой категории пациентов с использованием ингибиторов протонной помпы и висмутсодержащих препаратов. Publishing Company VIT-A-POL 2019-04-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/166337 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166338 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190425 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сфера використання урсодезоксихолевої кислоти при гастроентерологічній патології Zhuravlyova, L. V. Харківський національний медичний університет Ogneva, O. V. Харківський національний медичний університет Висвітлено сучасні уявлення про застосування урсодезоксихолевої кислоти в клінічній практиці лікаря-інтерніста. Особливу увагу приділено ефектам урсодезоксихолевої кислоти, сучасному спектру застосування ії препаратів у лікуванні хворих із гастроентерологічною патологією, зокрема із гастро­езофагеальною рефлюксною хворобою, неалкогольною жировою хворобою печінки, автоімунними процесами гепатобіліарного тракту, хронічними гепатитами, кишковим дисбіозом. Наведено результати світових досліджень щодо ефектів урсодезоксихолевої кислоти при використанні у пацієнтів із зазначеними нозологіями. Доведено ефективність використання препарату в зменшенні клінічних виявів внутрішньопечінкового холестазу у вагітних без побічних ефектів. Висвітлено історичні дані щодо виділення урсодезоксихолевої кислоти, перші дослідження за результатами її застосування, перелічено ефекти препарату та сфера його застосування. Наведено дані щодо збільшення виживання хворих із первинним біліарним холангітом на тлі прийому урсодезоксихолевої кислоти. Наголошено, що тривалий прийом препаратів урсодезоксихолевої кислоти при вірусних гепатитах, поряд із етіотропною терапією, дає змогу усунути клінічні вияви та запобігти розвитку ускладнень. Продемонстровано, що урсодезоксихолева кислота має захисні властивості проти ушкоджувальної дії жовчних кислот на стінки стравоходу при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. Наведено дані щодо позитивного впливу препарату на ліпідний спектр у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Повідомлено про істотні позитивні зміни у складі та функції мікробіому після тривалого застосування урсодезоксихолевої кислоти. Publishing Company VIT-A-POL 2019-04-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/166338 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166343 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190425 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Нове в лікуванні запальних захворювань кишечника: результати симпозіуму 213, організованого Falk Foundation Kurinna, O. G. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків - Publishing Company VIT-A-POL 2019-04-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/166343 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/173966 2020-03-12T17:17:11Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190628 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сучасні підходи до лікування поєднання неалкогольної жирової хвороби печінки і серцево-судинних захворювань Gubergrits, N. B. Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V. Донецький національний медичний університет, Лиман Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є основною причиною хронічних захворювань печінки. Ця патологія прогресує від стеатозу до стеатогепатиту, фіброзу і цирозу. Доведено, що НАЖХП є мультисистемним захворюванням, яке уражує не тільки печінку, а й інші органи, зокрема серце і судини. Наприклад, НАЖХП збільшує ризик виникнення серцево-судинних захворювань (ССЗ). Незважаючи на те що первинне ураження печінки при НАЖХП відбувається на структурному та функціональному рівні гепатоцитів, найбільша кількість летальних випадків у пацієнтів з НАЖХП зумовлена ССЗ. Основні фізіологічні функції печінки, зокрема метаболізм глюкози та ліпідів, зазнають значних змін при НАЖХП і можуть бути асоційовані з формуванням системного запального «середовища», частково — під впливом цитокінів і молекул, котрі синтезуються в печінці. Різні молекули, які секретуються в жировій тканині, такі як адипонектин, лептин та інтерлейкіни, беруть участь у розвитку НАЖХП і НАЖХП-індукованих ССЗ. S-аденозил-L-метіонін (SAMe) є важливою метаболічно активною плейотропною молекулою, котра бере участь у різних клітинних реакціях, які передують синтезу глутатіону. SAMe — це основний донор метилових груп, необхідних для метилування нуклеїнових кислот, фосфоліпідів, біологічних амінів і білків. При хронічних захворюваннях печінки синтез SAMe пригнічується, тому існує певний інтерес до застосування SAMe при НАЖХП для зменшення тяжкості захворювання і НАЖХП-індукованих ССЗ. У огляді обговорено дані, опубліковані в науковій літературі, котрі демонструють фізіологічну і патофізіологічну роль SAMe, а також його терапевтичне застосування при НАЖХП та НАЖХП-індукованих ССЗ. Publishing Company VIT-A-POL 2019-07-26 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/173966 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/179361 2020-03-12T17:14:45Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190930 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Особливості деяких гастроентерологічних захворювань у осіб похилого віку Kolesnikova, O. V. ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України» Radchenko, A. O. ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України» Наведені дані ґрунтуються на дослідженнях минулих років та чинних рекомендаціях. Патологічні зміни гастроентерологічного профілю серед осіб віком понад 65 років є найпоширенішими. У цієї категорії пацієнтів захворювання можуть бути легкими або атиповими, що призводить до пізньої діагностики та затримки призначення своєчасного лікування. До найпоширеніших захворювань в осіб похилого віку, окрім дисфагії та одинофагії, належать гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стравохід Барретта та медикаментозний езофагіт. З віком частіше трапляється хронічний атрофічний гастрит та зростає смертність унаслідок ускладнень виразкової хвороби. Особливу увагу приділено тому факту, що багато пацієнтів похилого віку застосовують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), антитромбоцитарні або антикоагулянтні препарати через наявність супутніх захворювань, що зумовлює необхідність індивідуального підходу до оцінки ризиків та раціонального підходу до продовження прийому цих препаратів разом з антисекреторними препаратами. Гастропатії, індуковані прийомом НПЗЗ, є частою причиною зростання смертності від кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Для ефективного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, хронічного атрофічного гастриту, гастропатії, індукованої вживанням НПЗЗ, доцільним є призначення пантопразолу. У вітчизняних дослідженнях доведено клінічну ефективність та безпечність застосування пантопразолу («Золопенту») у хворих похилого віку, продемонстровано низку переваг над іншими інгібіторами протонної помпи: триваліший кислотопригнічувальний ефект, більша pH-селективність та низький рівень взаємодії з іншими лікарськими препаратами, що має важливе значення при лікуванні пацієнтів з мультиморбідністю та поліпрагмазією. Негативні впливи з віком відбуваються і в печінці. Більшого поширення набувають алкогольне ураження із синдромом холестазу та медикаментозні гепатити. З віком достовірно зростає кількість холестатичних уражень печінки. Переваги в лікуванні має урсодезоксихолева кислота. Обґрунтовано доцільність її застосування у пацієнтів похилого віку із синдромом холестазу завдяки антихолестатичному та цитопротективному ефектам, а також за наявності біліарного рефлюксу. Використання вітчизняного препарату «Укрлів» виправдане з точки зору фармакоекономічних переваг і терапевтичної ефективності. Publishing Company VIT-A-POL 2019-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/179361 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/180153 2020-03-12T17:14:45Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190930 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Функціональні кишкові симптоми у хворих із запальними захворюваннями кишки: рекомендації Американської асоціації гастроентерологів (2019) Tkach, S. M. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ Dorofeev, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Kuzenko, Yu. G. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ Рассмотрены последние рекомендации Американской гастроэнтерологической ассоциации по ведению больных с наличием функциональной кишечной симптоматики. Отмечено, что распространенность синдрома раздраженной кишки у больных с воспалительными заболеваниями кишечника в среднем достигает 39 %. Его чаще отмечают при болезни Крона, чем при неспецифическом язвенном колите. В качестве чувствительного маркера, позволяющего дифференцировать функциональные и воспалительные изменения в кишке, следует рассматривать уровень фекального кальпротектина. Мониторируют содержание фекального кальпротектина 1 раз в 3 — 6 мес. При выявлении повышения его уровня можно прогнозировать риск обострения воспалительного заболевания кишечника. Если при наличии соответствующей симптоматики уровень фекального кальпротектина повышен или пограничный, то обязательно проводят колоноскопию с биопсией и гистологическим исследованием. При подозрении на фибростенозирующую форму болезни Крона или наличие свищей выполняют компьютерную энтероколографию. Из патофизиологических механизмов, потенциально способных влиять на персистенцию функциональных кишечных симптомов у больных с воспалительными заболеваниями кишечника, рассмотрены воспалительно-ассоциированные отклонения со стороны оси «желудочно-кишечный тракт — центральная нервная система», механизмы, неспецифически связанные с воспалительными заболеваниями кишечника, изменения структуры и функции желудочно-кишечного тракта вследствие воспалительных заболеваний кишечника, такие как мальабсорбция желчных кислот, синдром избыточного бактериального роста, экзокринная недостаточность поджелудочной железы, мальабсорбция углеводов и другие. Сделан вывод, что при сочетании функциональных кишечных симптомов и воспалительных заболеваний кишечника потенциально полезны рестриктивные диеты, психотерапия, спазмолитики, антидепрессанты, антибиотики (рифаксимин) и пробиотики. Необходимо провести дополнительные рандомизированные контролированные исследования по этому вопросу с целью создания более персонифицированного подхода к ведению больных с упомянутой патологией, а также изучение новых методов лечения, таких как трансплантация фекальной микробиоты. Publishing Company VIT-A-POL 2019-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/180153 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/180158 2020-03-12T17:14:45Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190930 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Дисбіоз кишечника, ожиріння і метаболічний синдром: як вибратися із підступного трикутника? Gubergrits, N. B. Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V. Донецький національний медичний університет, Лиман Tsys, O. V. Запорізький державний медичний університет Rachmetova, V. S. Медичний університет Астана, Республіка Казахстан Проанализированы данные мировой литературы и результаты доказательных экспериментальных и клинических исследований о взаимосвязи особенностей питания и микробиоты кишечника. Особое внимание уделено участию дисбиоза кишечника и синдрома избыточного бактериального роста в тонкой кишке в патогенезе ожирения и метаболического синдрома. Приведены аргументы в пользу двух основных гипотез: метаболической эндотоксемии и «хранения». Первая рассматривает механизмы влияния липополисахарида грамотрицательной кишечной флоры, повышения проницаемости кишечной стенки, эндоканнабиоидной системы и кишечной щелочной фосфатазы. Гипотеза «хранения» учитывает особенности ферментации пищевых полисахаридов, абсорбцию моносахаридов и роль кишечной микробиоты и метаболитов ее жизнедеятельности (в частности короткоцепочечных жирных кислот) в регуляции липидного обмена. Особое внимание уделено лечению: изменению пищевого рациона, использованию про- и пребиотиков, фекальной трансплантации. Проанализировано влияние компонентов пищи на кишечную микробиоту, в частности пищевых волокон, таких как резистентный крахмал и инулин, а также жира и белков. Показано, что состав кишечной микробиоты отражает пищевые привычки и состав рациона. Диета с высоким содержанием жиров резко увеличивает кишечную проницаемость благодаря механизму, связанному с пониженной экспрессией белков эпителиального плотного соединения, в частности зонулина и окклюдина. Обоснована гипотеза о том, что кишечный микробиом, связанный с ожирением, обладает повышенной способностью к получению энергии из рациона («эффект накопления»). Проанализированы преимущества антибиотика с низкой кишечной абсорб­цией — рифаксимина. Приведены результаты исследований, доказывающих эубиотические свойства рифаксимина и его эффективность при дисбиозе кишечника. Publishing Company VIT-A-POL 2019-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/180158 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/180165 2020-03-12T17:14:45Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190930 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Автоімунний гастрит: проблеми діагностики та терапії Zak, M. Yu. Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв Muzyka, S. V. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Klymenko, M. O. Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв Хронический гастрит (ХГ) — одно из наиболее распространенных заболеваний внутренних органов, которым страдает до 20 % взрослой популяции. Современная парадигма ХГ рассматривает заболевания как стартовую площадку для формирования рака желудка, а также эрозивно-язвенных поражений, в том числе индуцированных приемом противовоспалительных препаратов. Широкая распространенность симптомов желудочной диспепсии нередко обусловливает гипердиагностику ХГ, тогда как верификация диагноза должна базироваться исключительно на клинико-эндоскопических и патоморфологических критериях. В последние годы представлен большой массив научных данных о роли разных видов микроорганизмов, в том числе бактерии H. pylori, дуоденогастрального рефлюкса, приема медикаментов в развитии и прогрессировании ХГ. Однако аутоиммунная форма этого заболевания является малоизученной. Общеизвестно, что аутоиммунный гастрит (АИГ) — это важнейший фактор развития пернициозной анемии, а гипохлоргидрия приводит к железодефицитной анемии. Роль АИГ в формировании желудочной атрофии и метаплазии изучена не достаточно, так же, как и гастроканцерогенный потенциал АИГ. В отличие от других морфологических форм ХГ диагностика АИГ требует не только определения клинико-эндоскопических и патогистологических показателей, но и анализа серологических данных. С позиции современных классификаций ХГ (Киотского консенсуса и системы OLGA/OLGIM) представляет интерес корреляция между серологическими и патогистологическими маркерами у пациентов с АИГ. Лечение АИГ неспецифично и принципиально не отличается от терапии других форм ХГ. Однако, учитывая патогенетические особенности АИГ, перспективной является разработка методов коррекции иммунопатологических процессов, которые характеризуют это заболевание. Лечение АИГ направлено на эрадикацию инфекции, восстановление моторно-эвакуаторной функции гастродуоденальной зоны, нейтрализацию повреждающего действия желчных кислот, однако стратегическим направлением в терапии заболевания является гастропротекция. Использование препаратов на основе солей висмута способствует восстановлению структурного и функционального состояния слизистой оболочки желудка, регрессу атрофии и кишечной метаплазии, тормозит прогрессирование АИГ. Publishing Company VIT-A-POL 2019-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/180165 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/180726 2020-03-12T17:14:45Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190930 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Фіброгенез у підшлунковій залозі: сучасні уявлення Gubergrits, N. B. Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V. Донецький національний медичний університет, Лиман Klochkov, A. Y. Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G. Донецький національний медичний університет, Лиман Yaroshenko, L. A. Донецький національний медичний університет, Лиман Rachmetova, V. S. Медичний університет Астана, Республіка Казахстан Панкреатические звездчатые клетки представляют собой плюрипотентные клетки, расположенные между дольками поджелудочной железы и окружающими их ацинусами. В состоянии покоя (неактивированном состоянии) панкреатические звездчатые клетки cодержат в цитоплазме запас витамина А (ретиноидов), промежуточные филаменты, десмин, глиофибриллярный кислый белок, нестин, нейроэктодермальные белки, молекулы адгезии нервных клеток и фактор роста нервов. После активации панкреатические звездчатые клетки могут трансформироваться в миофибробластоподобные клетки. Они утрачивают липидные капли с витамином A, в них уменьшается содержание виментина, десмина. Повышается пролиферация, миграция, возрастает синтез внутриклеточного матрикса. Доказательные данные свидетельствуют о том, что активированные панкреатические звездчатые клетки являются основным источником накопления белка внеклеточного матрикса при патологических состояниях, которые приводят к фиброзу поджелудочной железы при хроническом панкреатите и раке поджелудочной железы. Проанализированы современные данные литературы о механизмах фиброза поджелудочной железы, роли звездчатых клеток в фиброгенезе. Приведены результаты исследований функций панкреатических звездчатых клеток в норме и при патологии (остром и хроническом панкреатите, раке поджелудочной железы). Описаны варианты фиброза поджелудочной железы, механизмы его развития при старении. Обобщены результаты недавних исследований биологических свойств панкреатических звездчатых клеток, включая их участие в синтезе экзосом, процессах клеточного старения, эпителиальной мезенхимальной трансформации, метаболизме. Особое значение имеет разработка антифибротической терапии на основе теоретических знаний и результатов экспериментальных исследований. Publishing Company VIT-A-POL 2019-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/180726 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/180734 2020-03-12T17:14:45Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190930 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сучасні підходи до лікування пацієнтів із функціональним запором Skrypnyk, I. M. Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, Полтава Gopko, O. F. Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, Полтава Kryvoruchko, I. G. Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, Полтава Мета — вивчити ефективність та переносимість застосування комплексу «Лактофор®» (Ananta Medicare) в амбулаторних пацієнтів з верифікованим відповідно до Римських критеріїв IV перегляду діагнозом «функціональний запор» (ФЗ). Матеріали та методи. У спостереженні брал участь 30 амбулаторних пацієнтів із ФЗ віком 33 — 59 років (середній вік — (47,6 ± 5,9) року) із середньою тривалістю захворювання — (14,9 ± 4,8) року, які приймали комплекс «Лактофор®» протягом 28 днів за схемою: перших 5 днів — 2 саше на добу, потім — 1 — 2 саше на добу. Критеріями ефективності лікування були: динаміка частоти дефекацій, форма калу за Бристольською шкалою, оцінка показників больового синдрому та метеоризму за візуальною аналоговою шкалою, результат водневого дихального тесту з лактулозою. Оцінку стану пацієнтів та якості життя проводили за допомогою спеціалізованих опитувальників (PAC-SYM (Patient Assessment of Constipation Symptoms) і PAC-QoL (Patient Assessment of Constipation Quality of Life questionnaire)). Результати. Призначення комплексу «Лактофор®» пацієнтам із ФЗ сприяло збільшенню частоти дефекацій (через 28 днів спостереження всі пацієнти відзначили щоденну дефекацію, відсутність відчуття напруження та неповного випорожнення) та нормалізації характеру випорожнень, що підтверджено зростанням оцінки випорожнень за Бристольською шкалою (2,07 ± 0,4 і 3,42 ± 0,25; р < 0,05). Установлений вплив досліджуваного комплексу на зменшення симптомів ФЗ, зокрема інтенсивності та виразності метеоризму в 1,9 разу (р < 0,01), абдомінального больового синдрому в 2,1 разу (р < 0,01). Відзначено позитивну динаміку показників опитувальників кількості симптомів (PAC-SYM) та якості життя (PAC-QoL). Зниження показників на всіх етапах водневого дихального тесту підтвердило позитивний вплив досліджуваного комплексу щодо зменшення виразності синдрому надмірного бактеріального росту. Висновки. Призначення комплексу «Лактофор®» пацієнтам із ФЗ сприяло підвищенню частоти дефекацій, нормалізації характеру випорожнень, зменшенню інтенсивності та виразності метеоризму, абдомінального больового синдрому, а також поліпшенню якості життя. Publishing Company VIT-A-POL 2019-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/180734 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/184636 2020-03-12T17:14:34Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"191031 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Хронічний панкреатит — кислотозалежне захворювання. Який знак поставити в кінці речення: питання, оклику, крапку чи три крапки? Gubergrits, N. B. Донецький національний медичний університет, Лиман Bieliaieva, N. V. Донецький національний медичний університет, Лиман Berezhna, E. V. ТОВ «МЦ Медикап», Одеса Хронический панкреатит (ХП) — одно из наиболее распространенных гастроэнтерологических заболеваний, патогенетические механизмы возникновения которого продолжают исследовать. Описаны основные этапы изучения взаимосвязи желудочной и панкреатической секреции, результаты исследований И. П. Павлова и его учеников. Строго следуя принципам теории «нервизма», великий физиолог и его соратники сделали неправильные выводы о наличии локальных нервных связей (периферической рефлекторной дуги) между двенадцатиперстной кишкой и поджелудочной железой, не предполагая наличия гуморальных взаимодействий. Приведены современные данные, доказывающие, что ацидификация двенадцатиперстной кишки приводит ко вторичному дефициту эндогенных панкреатических ферментов, усилению стимуляции панкреатической секреции, усугублению симптомов экзокринной панкреатической недостаточности, повышению секреторного напряжения в ткани поджелудочной железы, протокового и тканевого давления и увеличению риска атаки ХП. Однако после утверждения «ХП — это кислотозависимое заболевание» можно поставить точку только предварительно. Для лечения кислотозависимых заболеваний в мире используют ингибиторы протонной помпы (ИПП). Однако ни в европейских, ни в российских рекомендациях ИПП не указаны в качестве базисного средства лечения ХП. Рассмотрены результаты проспективного рандомизированного контролируемого исследования, в котором доказана эффективность лечения ХП с использованием комбинации аналгетиков и ИПП. Результатов одного исследования недостаточно для рекомендации включения ИПП в базисную терапию ХП. Проанализированы положения европейского руководства по диагностике и лечению ХП, описывающие случаи обоснованного включения ИПП в комплексное лечение ХП. Приведены данные доказательной медицины, иллюстрирующие, что подавление желудочной секреции может повысить эффективность ферментных препаратов по сравнению с приемом одного панкреатина. Проанализированы преимущества пантопразола перед другими представителями группы ИПП. Рассмотрен клинический случай лечения ХП с обоснованным назначением пантопразола («Нольпазы»). Publishing Company VIT-A-POL 2019-12-26 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/184636 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/184638 2020-03-12T17:14:34Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"191031 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Нові можливості терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби Dorofeyev, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Dyadyk, O. O. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, м. Київ Zvyagintseva, T. D. Харківська медична академія післядипломної освіти Chichula, Yu. V. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Stukalo, O. A. Українсько-німецький гастроентерологічний центр «БІК-Київ» Цель — оценить клиническую эффективность при добавлении эмульсии «Гиалера» («Альпифлор с. р. л.», Италия) к стандартной терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) и изучить влияние такой комбинации на состояние эпителия пищевода. Материалы и методы. Проведено мультицентровое рандомизированное открытое сравнительное исследование с параллельным контролем. Под нашим наблюдением находились 60 больных ГЭРБ в возрасте от 18 до 65 лет. Женщин было 25 (42 %), мужчин — 35 (58 %). Критерием включения в исследование было наличие симптоматики ГЭРБ (в первую очередь изжоги), подтвержденной эндоскопически и морфологически. Больных распределили на две группы по 30 человек. В качестве базисной терапии в обеих группах применяли омепразол в дозе 20 мг 2 раза в сутки и домперидон в дозе 10 мг 3 раза в сутки. В первой группе дополнительно назначали эмульсию «Гиалера» (в стиках по 15 мл) по 1 стику после еды 3 раза в день. Результаты. Частота изжоги в первой группе после лечения была почти в три раза меньше, чем в группе сравнения (р = 0,035). В этой группе отсутствовала изжога в ночное время, а также дисфагия (во второй группе сохранилась почти у 7 % больных). Частота отрыжки в обеих группах составляла соответственно 17 и 20 %. Эндоскопически во второй группе в 4,5 раза чаще, чем в первой, выявляли эзофагит, причем у 1 больного — эрозивный. По данным морфологического исследования у пациентов первой группы отмечена статистически значимая положительная динамика. Выводы. У больных ГЭРБ добавление к стандартной терапии ингибитором протонной помпы и прокинетиком эмульсии «Гиалера» позволило статистически значимо (по сравнению с контрольной группой) уменьшить частоту и выраженность изжоги, степень повреждения пищевода по данным эзофагоскопии, устранить дисфагию и изжогу в ночное время. При морфологическом анализе в слизистой оболочке пищевода отмечено уменьшение степени воспаления и дегенерации эпителия, увеличение синтеза защитной слизи и интеграции эпителия за счет клаудина 1 в плотных контактах. Publishing Company VIT-A-POL 2019-12-26 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/184638 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/184641 2020-03-12T17:14:34Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"191031 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Ефективність діосмектиту в лікуванні синдрому подразненого кишечника з діареєю Fadieienko, G. D. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Синдром раздраженного кишечника (СРК) является одним из наиболее распространенных желудочно-кишечных расстройств, характеризующихся болями в животе, вздутием, изменениями частоты и консистенции стула. Эти симптомы не могут быть объяснены структурными изменениями кишечника. СРК рассматривают как функциональное расстройство. Не существует специального лабораторного теста или специфического биомаркера для диагностики СРК. Диагноз устанавливают на основании характерных жалоб, анамнеза, результатов тщательного физического осмотра и дополнительных исследований с учетом отсутствия симптомов органического заболевания. Несмотря на большое количество исследований, патофизиология СРК не до конца понятна. Считают, что большое количество факторов способствует развитию симптомов у пациентов с СРК. Измененная моторика желудочно-кишечного тракта, висцеральная гиперчувствительность и взаимодействие между мозгом и кишечником являются важными классическими концепциями в патофизиологии СРК. Новые исследования в этой области посвящены постинфекционному воспалению слабой степени, генетическим и иммунологическим факторам, изменениям микробиоты, диетическим факторам и энтероэндокринным клеткам. Несмотря на значительные успехи в понимании патогенеза СРК с диареей, лечение данной категории пациентов представляет большие трудности. Немногие методы лечения продемонстрировали эффективность и безопасность при СРК с преобладанием диареи. «Смекталия» — новая лекарственная форма смектита диокта­эдрического, зарегистрированная на фармацевтическом рынке Украины. Диосмектит защищает слизистую оболочку кишечника, способствует уменьшению диареи, метеоризма и абдоминальной боли. Применение препарата у больных с СРК с преобладанием диареи показало хорошую эффективность и высокий профиль безопасности. Результаты проанализированных клинических исследований позволяют рекомендовать диосмектит для широкого применения в схемах лечения СРК с диареей. Publishing Company VIT-A-POL 2019-12-26 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/184641 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2019) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/189165 2020-03-12T17:14:39Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Можливості застосування комбінованого фітопрепарату «Фумарта» в лікуванні захворювань гепатобіліарної системи Shcherbynina, M. B. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Bondarenko, Yu. M. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Захворювання гепатобіліарної системи є актуальною проблемою медицини. Найчастіше у пацієнтів виявляють різні типи дискінезії жовчовивідних шляхів, хронічний безкам’яний холецистит та ураження печінки, формування яких пов’язане з порушенням обміну ліпідів і вуглеводів при метаболічному синдромі (стеатогепатоз, стеатогепатит). Цим клінічним станам притаманна різноманітність клінічних виявів, тривалий перебіг з періодами затяжних загострень, дебют у молодому віці, обмеження працездатності. Ці захворювання потребують своєчасного лікування, оскільки неминуче призводять до розвитку наслідків, які загрожують життю людини. Одним із сучасних препаратів для лікування захворювань печінки та біліарного тракту є комбінований лікарський засіб рослинного походження «Фумарта» («Фармак»). До складу 1 капсули препарату входить екстракт трави рутки лікарської (Fumaria officinalis L.) — 275,1 мг і плодів розторопші плямистої (Silybum marianum (L.) Gaetner) — 80 — 98 мг, що еквівалентно 50 мг силімарину. Препарат рекомендований для лікування пацієнтів із дискінезією жовчовивідних шляхів (зокрема після холецистектомії) і супутніми хронічними захворюваннями печінки. Обґрунтовано доцільність використання препарату «Фумарта» при зазначеній групі захворювань. Розглянуто механізми розвитку дискінезій жовчовивідних шляхів, ураження печінки при метаболічному синдромі, холестероз жовчного міхура, жовчнокам’яну хворобу. Представлено сучасні підходи до лікування гепатобіліарних захворювань. Детально описано ефекти та механізми дії компонентів препарату. Наведено дані про високу безпечність і добру переносність силімарину. Комплексний препарат «Фумарта» має широкий спектр дії, його рослинне походження, доступність, а також мінімальна кількість побічних ефектів дають підставу вважати його одним з кращих для ефективної профілактики та лікування захворювань гепатобіліарної системи.   Publishing Company VIT-A-POL 2019-12-26 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2019-6-28 Сучасна гастроентерологія; № 6 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/189168 2020-03-12T17:14:39Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

2521-649X 1727-5725 dc Чинники ризику і протекції при запальних захворюваннях кишечника Tkach, S. M. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин, Київ Dorofeyev, A. E. Національна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Вивчено 71 чинник ризику і профілактики розвитку запальних захворювань кишечника (ЗЗК), неспецифічного виразкового коліту (НВК) та хвороби Крона (ХК), зокрема спосіб життя, гігієнічні умови, хірургічні операції, вплив лікарських препаратів, дієти, нутрієнтів, мікроорганізмів та щеплень. Серед них виявлено 9 чинників ризику (тютюнокуріння (ХК), проживання в місті (ХК/ЗЗК), апендектомія (ХК), тонзилектомія (ХК), лікування антибіотиками (ЗЗК), прийом оральних контрацептивів (ЗЗК), безалкогольних напоїв (НВК), дефіцит вітаміну D (ЗЗК), ентерогепатичні штами бактерій Helicobacter (ЗЗК)) і 7 чинників профілактики (фізичні навантаження (ХК), годування груддю (ЗЗК), загальна постіль (ХК), споживання чаю (НВК), високий рівень фолієвої кислоти (ЗЗК), високий рівень вітаміну D (ХК), інфекція H. pylori (ХК/НВК/ЗЗК)), які мають помірний або високий рівень доказів, а також 11 чинників ризику та 16 захисних чинників, які мають низький рівень доказів. Хоча можливі механістичні основи цих асоціацій не зовсім зрозумілі, для кількох чинників є біологічне пояснення. Аналіз розглянутих чинників ризику і профілактики ЗЗК відкриває перспективи для профілактики цих захворювань. Наприклад, з огляду на помірні та виразні захисні ефекти фізичної активності та споживання чаю доцільно рекомендувати їх для профілактики ЗЗК, насамперед особам із сімейною історією ЗЗК. Необхідно провести додаткові добре сплановані якісні епідеміологічні дослідження зазначених чинників, зокрема уточнення дозозалежних ефектів і вивчення різних популяцій. Такі дослідження дадуть змогу краще зрозуміти роль чинників ризику і протекції при ЗЗК, а також розробити нові методи профілактики.   Publishing Company VIT-A-POL 2019-12-26 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2019-6-37 Сучасна гастроентерологія; № 6 (2019) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/197964 2020-03-12T17:19:06Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200210 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Стратегія захисту цілісності слизової оболонки стравоходу в лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби Shcherbуnina, M. B. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Solovіovа, N. E. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба є поширеним захворюванням, яке значно погіршує якість життя пацієнтів та асоціюється з ризиком розвитку аденокарциноми стравоходу. Консервативне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби за допомогою інгібіторів протонної помпи не завжди успішне, особливо у разі неерозивної рефлюксної хвороби. За сучасними уявленнями в терапії пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою слід ураховувати стан слизової оболонки стравоходу з посиленням впливу на відновлення її бар’єрної функції. Наведено сучасні дані щодо механізмів пошкодження тканинного бар’єра стравоходу за наявності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, а також щодо можливостей медикаментозної корекції цього розладу за допомогою альгінатів. Розглянуто загальні механізми тканинної резистентності слизової оболонки стравоходу на преепітеліальному, епітеліальному та постепітеліальному рівні. Висвітлено характеристики морфологічного та функціонального компонентів. Обговорено переваги дії альгінатів як препаратів, котрі завдяки фізико‑хімічним властивостям запобігають появі рефлюксу та чинять локальний вплив на відновлення слизової оболонки стравоходу. Наведено результати експериментальних досліджень з використанням новітніх технологій та дані систематичних оглядів і метааналізів. На фармацевтичному ринку України з альгінатів представлена фармакологічна лінійка «Гавіскон» (ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна», Велика Британія) з активними інгредієнтами — натрію альгінатом та натрію гідрокарбонатом або бікарбонатом, кальцію карбонатом, калію бікарбонатом, співвідношення та концентрація яких залежать від форми випуску. Препарати випускають у вигляді суспензії, саше, таблеток. Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-10 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-1-46 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/197966 2020-03-12T17:19:06Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200210 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Цитопротекторна терапія в сучасній гастроентерології: роль та місце ребаміпіду Skrypnyk, I. M. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Оглядова стаття присвячена проблемам лікування та профілактики захворювань органів травлення із застосуванням цитопротектора ребаміпіду, який стимулює продукцію ендогенних простагландинів у слизовій оболонці шлунка і тонкої кишки, прискорюючи загоєння ерозивно‑виразкових уражень, виразкових уражень, спричинених Нelicobacter pylori, прийомом стероїдів і нестероїдних протизапальних засобів. Основними властивостями ребаміпіду є підвищення синтезу простагландинів і захисних глікопротеїнів (фукопротеїнів), пригнічення процесів перекисного окиснення ліпідів, запальних цитокінів. Призначення комбінації інгібітора протонної помпи і цитопротектора ребаміпіду на тлі хіміотерапії дає змогу підвищити резистентність слизового бар’єра, зменшити вираженість процесів вільнорадикального окиснення та метаболічної інтоксикації і може вважатись ефективним методом профілактики ерозивно‑виразкових уражень гастродуоденальної зони у хворих на гострі лейкемії в динаміці цитостатичного лікування. Прямий зв’язок ризику розвитку раку шлунка з тяжкістю і ступенем атрофічного гастриту, кишкової метаплазії і дисплазії, відсутність зворотного розвитку кишкової метаплазії і дисплазії на тлі ерадикації H. pylori передбачає використання в якості засобів первинної і вторинної профілактики препаратів гастропротективної дії. Ребаміпід — високоефективний і безпечний засіб первинної та вторинної профілактики раку шлунка завдяки антигелікобактерному ефекту, протизапальній дії, здатності відновлювати клітинну структуру епітелію шлунка. Перевагою ребаміпіду порівняно з іншими цитопротекторами є доведена його додаткова дія на слизову оболонку тонкої та товстої кишки.   Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-10 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-1-55 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/197982 2020-03-12T17:19:06Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200210 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сучасні підходи до лікування функціональних розладів кишечника із запорами Fadieienko, G. D. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Функціональні захворювання шлунково‑кишкового тракту, до яких належать синдром подразненого кишечника і функціональний запор, викликають інтерес лікарів різних спеціальностей. Дослідження останніх років виявили нові етіологічні чинники і механізми розвитку цих захворювань. Як стандартне визначення хронічного функціонального запору були розроблені Римські критерії, перша версія яких була опублікована в 1994 р. Нині використовують Римські критерії 4‑го перегляду, прийняті в 2016 р. Розуміння механізмів розвитку запорів при функціональних захворюваннях кишечника змінює підходи до ведення цієї групи хворих. Вивчення функціональних захворювань кишечника, поява нових знань про патогенез і формування симптомів сприяло появі нових стратегій лікування зазначених захворювань. Функціональні запори не пов’язані з небезпечними для життя захворюваннями, такими як рак товстої кишки та запальні захворювання кишечника, тому сучасні настанови рекомендують застосовувати емпіричну терапію. Основним напрямом лікування пацієнтів з функціональними розладами кишечника з переважанням запорів є призначення ефективних і безпечних проносних препаратів, здатних поліпшити моторну активність кишечника, розм’якшити калові маси, таким чином сприяючи регулярному випорожненню кишечника. Найбільш ефективними і безпечними проносними засобами є препарати, які не всмоктуються. Макрогол 4000, біологічно інертний, осмотичний проносний засіб є високоефективним препаратом першої лінії для лікування хронічних функціональних запорів у дітей і дорослих та не має побічних ефектів. Ефективність та безпечність макроголу без електролітів доведено в багатьох дослідженнях. Його використання для лікування запорів сприяє регулярному випорожненню кишечника та поліпшує життя пацієнтів. Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-10 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-1-62 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/197984 2020-03-12T17:19:06Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"190210 2019 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Порівняльне вивчення ефективності та безпечності препарату «Ентероспазміл» у хворих на функціональну кишкову патологію Tkach, S. M. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ Мета — вивчити ефективність і безпечність препарату «Ентероспазміл» у хворих з синдромом подразненого кишечника (СПК). Матеріали та методи. Обстежено 62 хворих із СПК віком від 23 до 60 років (середній вік — (38 ± 16) років), з них 42 жінки і 20 чоловіків. У всіх хворих органічну кишкову патологію заперечено за даними колоноскопії. Діагноз СПК установлено відповідно до Римських критеріїв IV. Залежно від лікування пацієнтів рандомізовано на дві групи: основну (n = 32) і контрольну (n = 30). У контрольній групі хворі отримували базисну терапію, яка передбачала індивідуальну дієту з обмеженням ферментувальних оліго‑ і моносахаридів, прийом лопераміду на вимогу (у разі СПК з діареєю), псиліуму на вимогу (у разі СПК із запором) і спазмолітика (мебеверин по 1 капсулі двічі на добу) протягом 1 міс. В основній групі пацієнти, крім базисної терапії, замість мебеверину отримували «Ентероспазміл» (2 капсули тричі на добу до їди) протягом 1 міс. Результати. На лікування мебеверином відповіли 15 (50 %) хворих, на лікування «Ентероспазмілом» — 20 (62,5 %), що було статистично значущо більше (р < 0,05). Вираженість больового і діарейного синдромів за опитувальником GSRS після лікування «Ентероспазмілом» була статистично значущо меншою, ніж у хворих контрольної групи. Такі показники якості життя за опитувальником SF‑36, як загальний стан здоров’я, життєва і фізична активність, в основній групі були статистично значущо вищими, ніж у конт­рольній групі. Значущих несприятливих побічних ефектів при прийомі «Ентероспазмілу» не виявлено. У жодного хворого із СПК без запору під час лікування цим препаратом запор не відзначено. Висновки. Відкрите порівняльне дослідження підтвердило ефективність і безпечність «Ентероспазмілу» в комплексній стандартній терапії хворих із СПК. Цей препарат за всіма основними показниками (кількість респондерів, інтенсивність болю, швидкість полегшення больового синдрому, зменшення метеоризму, поліпшення якості життя) перевищував ефективність застосування мебеверину.   Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-10 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-1-68 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/202287 2020-05-12T20:58:37Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200229 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сучасні можливості корекції вісцеральної гіперчутливості у хворих на синдром подразненого кишечника Skrypnyk, І. М.  Українська медична стоматологічна академія, Полтава Kryvoruchko, I. H. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Gopko, O. F. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Prykhodko, N. P. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Мета — вивчити терапевтичну ефективність та переносність олії м’яти перцевої у пацієнтів з верифікованим діагнозом синдрому подразненого кишечника (СПК) залежно від фенотипу. Матеріали та методи. До клінічного дослідження було залучено 54 амбулаторних пацієнтів (середній вік — (37,6 ± 5,9) року), котрим згідно з Римськими критеріями IV (2016) установлено діагноз СПК, із них СПК із закрепом (СПК‑З) — у 18 хворих, СПК з діареєю (СПК‑Д) — у 19, СПК змішаного типу (СПК‑Зм) — у 17. Спостереження проводили впродовж 28 днів. Усі пацієнти приймали олію м’яти перцевої («Капсумен») за схемою: 1 капсула тричі на добу впродовж 3 діб, потім 1 капсула двічі на добу до 28‑ї доби. Критерії ефективності: динаміка частоти дефекацій, форма калу за Бристольською шкалою, оцінка больового синдрому та метеоризму за візуальною аналоговою шкалою. Оцінку тяжкості симптомів та якості життя (ЯЖ) пацієнтів проводили за допомогою спеціалізованих опитувальників (IBS‑SSI (Irritable Bowel Syndrome‑Symptom Severity Index) і IBS‑QoL (Evaluation of the Irritable Bowel Syndrome Quality of Life)). Результати. Призначення дієтичної добавки «Капсумен» сприяло зниженню тяжкості симптомів у пацієнтів із СПК‑З в 1,7 разу, із СПК‑Зм — в 1,4 разу, із СПК‑Д — в 1,3 разу (р < 0,01). У хворих на СПК‑З установлено м’який послаблювальний ефект препарату, що сприяло поліпшенню задоволення випорожненнями в 1,7 разу та зниженню впливу СПК на ЯЖ у 1,8 разу (р < 0,01). У групах пацієнтів із СПК‑Зм та СПК‑Д статистично значуще зниження ступеня тяжкості захворювання відбулося лише за рахунок зменшення інтенсивності болю в 1,8 і 1,5 разу (р < 0,01) відповідно та кількості днів, коли виникали больові відчуття, в 1,6 та 1,5 разу (р < 0,01). Загальний бал ЯЖ за опитувальником IBS‑QoL статистично значущо (р < 0,01) зменшився, що підтверджує статистично значуще поліпшення ЯЖ та окремих її складових. Висновки. Олія м’яти перцевої — ефективний засіб для швидкого усунення симптомів СПК, є доступним і безпечним для тривалої терапії захворювання.   Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-29 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-2-37 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/202288 2020-05-12T20:58:37Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200229 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Крила метелика і кишковий мікробіом, або мегаеволюція в світі пробіотиків Gubergrits, N. B. Багатопрофільна клініка Into-Sana, Одеса Byelyayeva, N. V. Багатопрофільна клініка Into-Sana, Одеса Освещены особенности возникновения такого побочного действия антибактериальных препаратов, как дисбиотические нарушения кишечного микробиома и современные способы их коррекции при помощи пробиотических средств. Рассмотрены положения практического руководства Всемирной гастроэнтерологической организации (2017), определяющие понятие «пробиотик», а также механизмы действия пробиотических штаммов (иммунологические и неиммунологические). Изложены особенности возникновения благотворных эффектов при приеме пробиотиков: иммуномодулирующего, противовоспалительного, противобактериального действия, восстановления целостности эпителиального барьера. Приведены данные доказательной медицины (метаанализов и систематических обзоров), подтверждающие эффективность пробиотиков в лечении и профилактике антибиотик‑ассоциированной диареи, Clostridium difficile‑ассоциированной диареи в разных возрастных группах и популяциях больных. Подробно рассмотрены преимущества назначения спорообразующих бактерий на примере вида Bacillus subtilis: высокий профиль безопасности, наличие у них QPS‑ и GRAS‑статусов, способность самоэлиминироваться и синтезировать противомикробные вещества, стимулировать иммунитет и рост нормальной микрофлоры, образовывать и усиливать всасывание некоторых нутритивных веществ. Описаны особенности создания рекомбинантного штамма В. subtilis УКМ В‑5020 и приобретенные им преимущества, выгодно отличающие его от других пробиотиков: противовирусное действие, устойчивость к антибиотикам, способность синтезировать человеческий a2‑интерферон, высокая антидиарейная активность. Приведены показания для назначения пробиотических штаммов В. subtilis УКМ В‑5020. Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-29 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-2-47 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2020) rus ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/202289 2020-05-12T20:58:37Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200229 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Синбіотичний вплив з метою корекції композиції та функцій кишкової мікробіоти Shvets, O. V. Асоціація дієтологів України Динамічна взаємодія кишкової мікробіоти з імунною та нервовою системою і вплив на основні функції органів травлення значною мірою залежать від зовнішніх чинників, зокрема від харчування. Раціон більшості міського населення характеризується низьким вмістом клітковини внаслідок обмеження споживання рослинної їжі. Недостатність харчових волокон у дієті зумовлює зміни складу мікробної спільноти, зменшення вмісту коменсальних бактерій, деградацію слизового шару та порушення бар’єрної функції. Регулярне споживання їжі з високим вмістом харчових волокон і пробіотиків забезпечує належний рівень утворення постбіотиків (органічних кислот, пептидогліканів, коротколанцюгових жирних кислот, тейхоєвих кислот, флавоноїдів тощо) з численними корисними ефектами. Коротколанцюгові жирні кислоти чинять різноплановий вплив, зокрема збільшують абсорбцію кальцію, сприяють зниженню апетиту та стабілізації кількості холестерину в крові, живлять клітини епітелію товстого кишечника, виявляють імуномодулювальну, десенсибілізувальну та протизапальну дію. Сукупними ефектами від постійного надходження пребіотиків і пробіотиків є створення умов для збільшення кількості біфідобактерій, лактобацил та інших коменсалів з одночасним обмеженням росту умовно‑патогенних і патогенних бактерій в ободовій кишці. Пребіотична молекула інулін також запобігає руйнуванню слизового бар’єра внаслідок споживання наночастинок ксенобіотиків, зокрема двоокису титану. Вживання дієтичних добавок, до складу яких входять як пробіотики, так і пребіотики (синбіотики), дає змогу відновити порушену кишкову бар’єрну функцію, запобігти антибіотик‑асоційованій діареї та побічним ефектам антигелікобактерної терапії, сприяє нормалізації кишкових функцій та усуненню функціональних симптомів. Publishing Company VIT-A-POL 2020-02-29 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-2-60 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/206471 2020-06-27T14:40:08Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200519 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Дуоденальна гіпертензія — наріжний камінь гастроентерології Gubergrits, N. B. Медичний центр «Медікап», Одеса Belyaeva, N.V. Медичний центр «Медікап», Одеса Lukashevich, G. M. Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G. Донецький національний медичний університет, Лиман Borodiy, K. N. Донецький національний медичний університет, Лиман Linevskaya, K. Yu. К. Ю. Ліневська Представлено огляд літератури щодо дуже поширеного синдрому — хронічної дуоденальної гіпертензії (ХДГ), симптомокомплексу органічної (механічної) або функціональної природи, який характеризується утрудненням просування (пасажу) харчового хімусу по дванадцатипалій кишці та затримкою його евакуації у нижні відділи тонкої кишки. Наведено класифікацію ХДГ. Велику увагу приділено функціональному та органічному генезу патології (останню називають хронічною дуоденальною непрохідністю). Висвітлено сучасні уявлення щодо етіології і патогенезу ХДГ. Розглянуто особливості формування хронічної дуоденальної непрохідності при постхолецистектомічному синдромі. Наголошено на ролі біліарної і панкреатичної недостатності, котрі знижують бактерицидність дуоденального вмісту та призводять до мікробного обсіменіння тонкої кишки. Наведено механізми рефлекторного збудження блювотного центру, зроблено акцент на розтягуванні стінок головної панкреатичної протоки (характерне для обструктивного панкреатиту) і загальної жовчної протоки (спостерігається при жовчнокам’яній хворобі на тлі біліарного хронічного панкреатиту). Роз’яснено механізми формування інтоксикації, головного болю та нудоти. Проведено аналіз механізмів розвитку симптомів дуоденальної гіпертензії і виникнення психосоматичної астенізації, зниження розумової продуктивності та фізичної працездатності. Розглянуто нюанси фармакотерапевтичної та хірургічної корекції ХДГ. Наведено власне клінічне спостереження, котре ілюструє випадок ХДГ на тлі жовчнокам’яної хвороби і постхолецистектомічного синдрому. Викладено факти, які обґрунтовують призначення ферментів підшлункової залози, інгібіторів протонної помпи, препаратів вісмуту та жовчних кислот для корекції симптомів ХДГ. Publishing Company VIT-A-POL 2020-05-19 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-3-7 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/206477 2020-06-27T14:40:08Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200519 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Дисплазія сполучної тканини у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника та методи корекції супутньої патології Dorofeyv, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Konovalova-Kushnir, T. A. Медичний центр «Євромед», Київ Derkach, I. A. Трускавецька міська лікарня Dynya, Yu. Z. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Мета — вивчити частоту і вираженість дисплазії сполучної тканини (ДСТ) у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СПК), а також оцінити можливості терапії супутньої патології у цих пацієнтів. Матеріали та методи. Обстежено 136 пацієнтів з усіма підтипами СПК. Серед пацієнтів було 42 (30,9 %) чоловіки і 94 (69,1 %) жінки. Вік хворих становив від 18 до 55 років (у середньому — (35,7 ± 4,8) року). У всіх пацієнтів вивчено частоту виявлення та характеристику стигм ДСТ і дис­ембріо­генезу (ДЕГ). Для виявлення вісцеральних стигм ДСТ і ДЕГ використовували додаткові інструментальні методи обстеження: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ректороманоскопію або колоноскопію за потреби. Результати. Аналіз частоти виникнення стигм ДСТ у пацієнтів із СПК виявив наявність принаймні ­однієї ознаки ДСТ або ДЕГ у кожного хворого. У 81 (59,56 %) пацієнта зафіксували менше ніж 3 стигми ДСТ і ДЕГ, у 43 (31,62 %) — від 3 до 5 стигм ДСТ і/або ДЕГ, у 12 (8,82 %) — понад 5 стигм, що відповідає тяжкому ступеню ДСТ. Статистично значущих відмінностей у частоті та вираженості ДСТ у пацієнтів з різними формами СПК не виявлено. Висновки. У 40,4 % пацієнтів із СПК відзначено наявність 3 стигм ДСТ і більше. Ці зміни можуть спричинити тяжчий перебіг СПК і зумовити наявність супутньої патології, такої як геморой і варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Наявність супутньої патології погіршує якість життя пацієнтів і потребує додаткової терапії у хворих із СПК. У комплекс терапії таких пацієнтів доцільно включати системні венотоніки, такі як «Флего». Publishing Company VIT-A-POL 2020-05-19 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-3-19 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/206480 2020-06-27T14:40:08Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200519 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Хронічні захворювання печінки в період пандемії: профілактична підтримка комбінованим фітопрепаратом «Фумарта» Shcherbуnina, M. B. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Bondarenko, Yu. N. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Поширення в людській популяції вірусу SARS‑CoV‑2 (Severe acute respiratory syndrome coronavirus‑2, коронавірус 2 типу) зумовило низку нових завдань у медичній науці. В цьому зв’язку має важливе значення розуміння можливого залучення печінки в інфекційний процес, а також впливу цього вірусу на функції печінки при її хронічній патології. Наведено огляд доступних джерел інформації щодо думок стосовно прямого ураження печінки вірусом SARS‑CoV‑2, а також особливостей перебігу та прогнозу коронавірусної хвороби 2019 року (COVID‑19) у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки і цирозом печінки. Наголошено, що хронічні захворювання печінки розглядають як чинник високого ризику інфікування SARS‑CoV‑2, а інфіковані особи за прогнозом належать до групи підвищеного ризику тяжкого перебігу COVID‑19 з розвитком ускладнень. Значну підтримку пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки в період пандемії COVID‑19 може надати комбінований фітопрепарат «Фумарта» (фармацевтична компанія «Фармак»), до складу якого входять алкалоїд фумарин з екстракту трави рутки лікарської та силімарин з екстракту плодів розторопші плямистої. Такий склад препарату дає змогу нормалізувати порушення травлення, які супроводжують хронічні захворювання печінки. Порушення травлення розглянуто з позицій біліарної недостатності, котра має місце при всіх хронічних захворюваннях печінки. Нормалізація утворення жовчі, її складу з відновленням реологічних властивостей дає змогу поліпшити загальне самопочуття пацієнта, а також позитивно впливає на відновлення функціональних можливостей печінки. Наведено дані щодо дослідження кожного з активних компонентів препарату «Фумарта», що вказує на доцільність його використання при цій групі захворювань. Лікувальні властивості препарату «Фумарта» зумовлені оптимальним поєднанням гепатопротекторної дії силімарину з нормалізацією фумарином секреції жовчі та моторики жовчовивідних шляхів. Поєднання гепатопротекторної та жовчогінної активності підсилюють дію одна одної, що сприяє оптимізації функціонування всієї гепатобіліарної системи. Пацієнтам з патологією печінки в умовах пандемії COVID‑19 рекомендовано приймати препарат «Фумарта», компоненти якого мають різнобічну позитивну дію при хронічних захворюваннях печінки, як профілактичну підтримку. Нині розглядають підходи до фармакотерапії хронічних захворювань печінки у реконвалесцентів COVID‑19. Тому препарат «Фумарта» можна вважати одним з оптимальних препаратів вибору для реабілітаційного курсу в таких пацієнтів. Publishing Company VIT-A-POL 2020-05-19 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-3-29 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/208391 2020-09-30T09:47:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200924 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Кишкова мікробіота при функціональних захворюваннях кишечника та целіакії Gubergrits, N. B.  Багатопрофільна клініка Into-Sana, Одеса Byelyayeva, N. V.  Багатопрофільна клініка Into-Sana, Одеса Klochkov, O. Ye.  Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G.  Донецький національний медичний університет, Лиман Rachmetova, V. S.  Медичний університет Астана, Нур-Султан Tsys, A. V.  Запорізький державний медичний університет Voronin, K. O.  Донецький національний медичний університет, Лиман Протягом останніх десятиліть опубліковано велику кількість досліджень, які підтвердили роль кишкової мікробіоти в патогенезі функціональних захворювань кишечника. Розглянуто основні механізми, за допомогою яких мікроорганізми, котрі колонізують травний тракт, сприятливо впливають на організм людини. Наведено результати експериментальних досліджень, які підтвердили здатність різних бактерій провокувати розвиток синдрому надлишкового бактеріального росту, синдрому подразненого кишечника і функціонального запору. Розглянуто доказові дані, котрі підтверджують роль кишкової мікробіоти у прогресуванні целіакії. Проаналізовано ефективність різних способів відновлення еубіозу кишечника: за допомогою застосування антибіотиків, які не адсорбуються (рифаксиміну), пробіотиків і трансплантації фекальної мікробіоти. Представлено дані щодо доцільності застосування рифаксиміну при синдромі подразненого кишечника. Наведено доказові дані, які підтверджують наявність у рифаксиміну, крім бактерицидних і бактеріостатичних властивостей, притаманних багатьом антибіотикам, еубіотичної активності. Розглянуто результати метааналізів, в яких вивчали ефективність різних пробіотиків у лікуванні функціонального запору. Наголошено на неоднозначності доказової бази щодо доцільності проведення трансплантації фекальної мікробіоти з метою нівелювання рефрактерного синдрому подразненого кишечника. Доведено доцільність включення еубіотиків у схеми лікування функціональних захворювань кишечника. Необхідно провести дослідження для визначення перспектив лікування дисбіозу кишечника при функціональних захворюваннях травного тракту за допомогою пробіотиків. Publishing Company VIT-A-POL 2020-09-30 12:47:53 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-4-51 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/213060 2020-09-30T09:47:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200924 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Вплив Bifidobacterium infantis 35624 на клінічний перебіг синдрому подразненого кишечника залежно від фенотипу: результати локального неінтервенційного проспективного епідеміологічного дослідження «СПК-Контроль» Skrypnyk, I. M. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Kryvoruchko, I. G. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Gopko, O. F. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Prykhodko, N. P. Українська медична стоматологічна академія, Полтава Мета — оцінити клінічну ефективність Bifidobacterium infantis 35624 на перебіг синдрому подразненого кишечника (СПК) залежно від фенотипу. Матеріали та методи. У клінічному дослідженні взяли участь 1870 пацієнтів, з них для подальшого спостереження відібрано 1260 з верифікованим діагнозом СПК згідно з Римськими критеріями IV (2016). Залежно від фенотипу пацієнтів розподілили на три групи: СПК з діареєю (СПК‑Д) — 522, СПК із запором (СПК‑З) — 376, СПК за змішаним типом (СПК‑Зм) — 362. Усім пацієнтам призначали дієтичну добавку «Альфлорекс», яка містить оригінальний штам B. infantis 35624 у дозі > 109 бактерій по 1 капсулі 1 раз на добу. Критерії ефективності: динаміка частоти дефекацій, форма калу за Бристольською шкалою, оцінка больового синдрому і метеоризму за візуальною аналоговою шкалою. Оцінку тяжкості симптомів проводили за допомогою спеціалізованого опитувальника IBS‑SSI (Irritable Bowel Syndrome‑Symptom Severity Index). Результати. Через 8 тиж лікування відсутність болю встановлено у 450 (86,2 %) обстежених із СПК‑Д, 296 (79,6 %) — із СПК‑Зм та 282 (75,0 %) — із СПК‑З. Були задоволені випорожненням через 4 тиж лікування відповідно 309 (59,2 %), 166 (44,6 %) і 93 (24,7 %) осіб. Наприкінці 8‑го тижня цей показник значно поліпшився у 420 (80,5 %), 231 (62,1 %) і 184 (49,0 %) пацієнтів. Через 8 тиж лікування найбільш виражений позитивний вплив B. infantis 35624 на інтенсивність больового синдрому встановлено в пацієнтів із СПК‑Д: у 2,4 разу (р < 0,02) та 1,9 разу (р < 0,05) менше порівняно з хворими на СПК‑З та СПК‑Зм відповідно. У пацієнтів із СПК‑Д, окрім нормалізації випорожнень, відзначено статистично значуще зменшення частоти випорожнень в 1,4 разу (р < 0,05) вже на першому тижні лікування. Згідно з опитувальником IBS‑SSI на тлі прийому B. infantis 35624 зменшення тяжкості СПК встановлено в усіх групах пацієнтів, але через 4 тиж найшвидшу позитивну динаміку — у хворих на СПК‑Д, у яких спостерігали статистично значуще зменшення тяжкості симптомів у 2,0 рази (р < 0,01) за рахунок зменшення відчуття здуття і тяжкості в животі, інтенсивності болю, кількості днів, коли виникав біль. Висновки. Доведено, що на тлі лікування B. infantis 35624 найбільш вираженою динаміка зменшення симптомів СПК була у хворих на СПК‑Д. За оцінкою пацієнтів, незалежно від типу нормалізується характер та частота випорожнень і зменшуються інтенсивність болю та метеоризму.   Publishing Company VIT-A-POL 2020-09-30 12:47:53 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-4-13 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/213064 2020-09-30T09:47:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200924 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Ефективність рифаксиміну в лікуванні абдомінального болю при синдромі подразненого кишечника Tkach, S. M. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ Dorofeev, A. E. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Mirzabaeva, N. M. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Мета — уточнити ефективність рифаксиміну в лікуванні абдомінальної болю у хворих із синдромом подразненого кишечника (CПК) без запорупорівняно зі спазмолітиками. Матеріали та методи. Проведено відкрите порівняльне рандомізоване дослідження ефективності первинного та повторного застосування рифаксиміну в лікуванні абдомінального болю у хворих із СПК без запору. Обстежено і проліковано 60 хворих, порівнянних за віком, анамнезом та клінічними виявами. Залежно від лікування пацієнтів за допомогою комп’ютерного методу випадкових чисел у співвідношенні 1 : 1 розподілили в дві групи. У 1‑й групі, крім дієти, призначали рифаксімін («Альфа Нормікс», АльфаСигма) в дозі 1200 мг/ добу (по 400 мг тричі на добу) протягом 14 днів, у 2‑й — мебеверін по 200 мг тричі на добу протягом 14 днів. Клінічну ефективність лікування в кожній групі хворих оцінювали за кількістю респондерів (хворих, які позитивно відповіли на лікування). Виразність абдомінального болю оцінювали щодня за допомогою візуальної аналогової шкали в балах від 0 до 10. Вивчали ефективність як первинного лікування, так і повторного курсу лікування з приводу рецидиву СПК, який виник протягом 18 тиж спостереження. Результати. В обох групах пацієнтів лікування було успішним, але на всіх етапах його оцінки (через 2, 4 і 12 тиж) ефективність у 1‑й групі пацієнтів була вище. Через 4 тиж після початку лікування число респондерів в обох групах було статистично значущо більше, ніж через 2 тиж, а інтенсивність больового синдрому — нижче. На всіх етапах оцінки ефективності лікування інтенсивність больового синдрому в обох групах хворих статистично значущо зменшувалася порівняно з вихідним рівнем, але в групах статистично значущо не відрізнялася. Поліпшення випорожнення у хворих 1‑ї групи через 2, 4 і 12 тиж було статистично значущо більш вираженим, ніж у 2‑й групі. Курсове лікування рифаксиміном супроводжувалося протирецидивним ефектом, так як у більшості хворих (57,9 %) протягом 18 тиж спостереження на відміну від пацієнтів, які отримували спазмолітики (27,8 %, р < 0,005), рецидивів СПК не відзначено. Тривалість безрецидивного періоду в групі рифаксиміну була статистично значущо більшою, ніж у групі спазмолітиків (15,2 і 12,3 тиж, р < 0,05). Висновки. Отримані дані підтверджують безперечну користь прийому рифаксиміну в дозі 1200 мг/ добу протягом 14 днів з метою зменшення абдомінального болю у хворих із СПК, а також для поліпшення консистенції та частоти випорожнення. Повторні курси лікування рифаксиміном пацієнтів із СПК без запору не менш ефективні та безпечні, ніж його первинне застосування.   Publishing Company VIT-A-POL 2020-09-30 12:47:53 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-4-22 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/213072 2020-09-30T09:47:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200924 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Оптимізація лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих з ожирінням за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень: корекція дисліпідемії та інсулінорезистентності Khukhlina, O. S. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Hryniuk, O. Ye. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Antoniv, A. A. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Мета — визначити ефективність застосування «Антралю» та його комбінації із «Фітостатином» щодо впливу на стан ліпідного спектру крові, глікемії, ступінь інсулінорезистентності у хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Матеріали та методи. Обстежено 90 хворих на НАСГ із ожирінням І ступеня та ХОЗЛ 2 — 3 D, з них 25 (перша (контрольна) група) отримували базисну терапію НАСГ (есенціальні фосфоліпіди у дозі 300 мг по 2 капсули тричі на добу) впродовж 60 днів і терапію ХОЗЛ (будесонід 160 мкг + формотеролу фумарат 4,5 мкг на добу) інгаляційно двічі на добу впродовж 60 днів, іпратропіум/фенотерол (250/500 мкг/мл) небулайзерні інгаляції двічі на добу, азитроміцин в дозі 500 мг 1 раз на добу впродовж 10 днів. Друга група (n = 35), окрім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, як гепатопротектор отримували «Антраль» («Фармак», Україна) у дозі 200 мг тричі на добу впродовж 60 днів, третя група (n = 30), окрім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, як гепатопротектор — «Антраль» («Фармак», Україна) у дозі 200 мг тричі на добу і «Фітостатин» (поліконазол) у дозі 20 мг після вечері впродовж 60 днів. Середній вік пацієнтів становив (55,7 ± 3,22) року. Контрольну групу утворили 30 практично здорових осіб. Результати. Концентрація загальних ліпідів у крові пацієнтів 1‑ї групи після лікування знизилася статистично незначущо і перевищувала нормативні значення (р < 0,05), а у хворих 2‑ї та 3‑ї груп — знизилась відповідно на 15,6 і 23,3 % (р < 0,05). Вміст у крові загального холестеролу статистично значуще зменшився в усіх групах спостереження (на 9,2, 19,3 та 23,9 % (р < 0,05)) порівняно з показником до лікування, але перевищував показник контрольної групи (р < 0,05). Підвищений до лікування рівень у крові тріацилгліцеролів статистично значущо знизився лише у хворих 2‑ї та 3‑ї груп (відповідно на 22,2 та 31,5 % (р < 0,05)), але нормативних значень не досяг. У пацієнтів 1‑ї групи зміни в динаміці лікування були статистично незначущі (р > 0,05). Аналіз показників постпрандіальної глікемії у хворих 1, 2 та 3‑ї груп показав зменшення вмісту глюкози відповідно на 10,6, 21,3 і 21,9 % (р < 0,05) порівняно з показниками до лікування (р < 0,05) і досягнення норми. Індекс HOMA був знижений натще (відповідно на 11,1, 46,2 та 46,8 % (р < 0,05). Висновки. Встановлено вплив комбінації «Антралю» та поліконазолу щодо корекції ліпідного дистрес‑синдрому зі статистично значущим зниженням вмісту в крові загального холестеролу, тріацилгліцеролів, холе­стеролу ліпопротеїнів низької густини (р < 0,05), що супроводжувалось статистично значущим зменшенням ступеня стеатозу печінки. У динаміці лікування «Антралем» і поліконазолом упродовж 60 днів хворих на НАСГ із супутніми ХОЗЛ та ожирінням значно знизився підвищений до лікування вміст у крові інсуліну, нормалізувався рівень у крові постпрандіальної глюкози, знизився ступінь інсулінорезистентності (р < 0,05).   Publishing Company VIT-A-POL 2020-09-30 12:47:53 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-4-29 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/213073 2020-09-30T09:47:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"200924 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Особливості ведення хворих з НПЗП-індукованою гастропатією: від розуміння механізмів розвитку до стратегії профілактики та лікування. Ризики короткочасного застосуваннянестероїдних протизапальних препаратів. Частина I Bondarenko, O. O. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Agibalov, O. M. Багатопрофільна лікарня «Вітацентр», Запоріжжя Dyadyk, O. O. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Steshenko, A. O. Багатопрофільна лікарня «Вітацентр», Запоріжжя Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — велика група різних за хімічною структурою препаратів, об’єднаних загальним механізмом фармакологічної дії і здатністю надавати знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. НПЗП — один з основних інструментів терапії гострого і хронічного болю при широкому колі захворювань і патологічних станів. Використання НПЗП є невід’ємною частиною роботи терапевтів, ревматологів, неврологів, анестезіологів, хірургів, травматологів, гінекологів та представників інших медичних спеціальностей. НПЗП ефективні і зручні у використанні, але можуть викликати серйозні ускладнення і перш за все з боку шлунково‑кишкового тракту. Проаналізовано структуру медикаментозно‑індукованих уражень верхніх відділів шлунково‑кишкового тракту у пацієнтів, які приймають НПЗП. Обговорено ризики виникнення несприятливих явищ на тлі короткочасного застосування НПЗП з анальгетичною, протизапальною і антипіретичною метою. Представлено дані щодо частоти та особливостей клінічних, ендоскопічних і морфологічних виявів НПЗП‑гастропатій. Продемонстровано небезпеку цих ускладнень, які можуть супроводжуватися загрозливими для життя станами, такими як кровотеча або перфорація. Оцінено роль сучасних ендоскопічних методів діагностики НПЗП‑гастропатій. На основі клінічного прикладу запропоновано стратегію профілактики та лікування НПЗП‑гастропатії, яка виникла на тлі безсимптомного перебігу гелікобактерної інфекції. Наведено сучасні дані щодо стратегій лікування і профілактики НПЗП‑гастропатій. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що найкращими стратегіями є застосування інгібіторів протонної помпи та ерадикація інфекції Helicobacter pylori. Використання подвійних доз ІПП дає змогу підвищити ефективність профілактики і лікування НПЗП‑гастропатій, а також ерадикаційної терапії.   Publishing Company VIT-A-POL 2020-09-30 12:47:53 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-4-39 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/216778 2020-11-23T13:10:54Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"201116 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Лікування виразкового коліту: фокус на прихильність до терапії Fadieienko, G. D. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Виразковий коліт — це хронічне запальне захворювання, котре вражає товсту кишку. Захворюваність на нього зростає в світі. Патогенез є багатофакторним (генетична схильність, дефекти епітеліального бар’єра, порушення регульованої імунної відповіді та чинники довкілля). У пацієнтів з виразковим колітом запалення слизової оболонки починається в прямій кишці та може постійно поширюватися на прок­симальні сегменти товстої кишки. Виразковий коліт зазвичай виявляється кривавою діареєю і діагнос­тується за допомогою колоноскопії та гістологічних досліджень. Мета лікування — індукувати, а потім підтримувати ремісію, тобто зникнення симптомів та загоєння ерозій і виразок за даними ендоскопії. Деяким пацієнтам може знадобитися колектомія при медично рефрактерній хворобі або для лікування неоплазії товстої кишки. Доступно кілька класів препаратів, які використовують залежно від клінічної тяжкості захворювання. При захворюваннях легкого та середнього ступеня тяжкості застосовують пероральні або ректальні препарати 5‑аміносаліцилової кислоти (5‑АСК). Пероральні 5‑АСК — це ефективне лікування виразкового коліту та сучасний стандарт допомоги більшості пацієнтам, які потребують тривалого підтримувального лікування протягом усього життя. Однак показники комплаєнсу, особливо у пацієнтів з ремісією, залишаються низькими. Нині актуальним є пошук інструментів, які поліпшують прихильність пацієнтів до лікування, оскільки встановлено, що багаторазове дозування є прогностичним чинником недотримання режиму лікування при запальних захворюваннях кишечника та пов’язані зі значно підвищеним ризиком рецидиву виразкового коліту. Одна доза 5‑АСК на добу має таку саму ефективність, як і розділ дози, і може збільшити прихильність до лікування. Препарат «Aсакол» містить гранули 5‑AСК, призначені для вивільнення в термінальному відділі клубової кишки та товстій кишці завдяки покриттю Eudragit‑S — смолі, яка розчиняється при рН > 7. «Aсакол» є ефективним препаратом, який добре переноситься, для початкової терапії у пацієнтів з легким або помірно активним виразковим колітом. Publishing Company VIT-A-POL 2020-11-23 15:10:54 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-5-38 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/216781 2020-11-23T13:10:54Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"201116 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Проблема неалкогольної жирової хвороби печінки, метаболічного синдрому та атеросклерозу: від єдності патогенезу до можливості корекції урсодезоксихолевою кислотою Gubergrits, N. B. Медичний центр «Медікап», Одеса Mozhyna, T. L. Центр здорового серця, Харків Byelyayeva, N. V. Медичний центр «Медікап», Одеса Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є однією з найвідоміших патологій печінки, поширеність якої неухильно зростає в світі. Серцево‑судинні захворювання є іншою групою широко поширених захворювань, які мають подібні патофізіологічні механізми з НАЖХП. Серцево‑судинні захворювання і НАЖХП виникають на тлі метаболічного синдрому, системної інсулінорезистентності, окисного стресу, зміни метаболізму ліпідів. Перебіг обох нозологій призводить до розвитку ендотеліальної дисфункції та формування/дестабілізації атеросклеротичних бляшок. Прогресування НАЖХП асоціюється зі збільшенням товщини комплексу інтима — медіа, кальцифікацією коронарних артерій, що супроводжується зростанням ризику розвитку субклінічного і клінічно значущого атеросклерозу. Хворим на НАЖХП властивий високий кардіоваскулярний ризик, максимальне зростання якого слід очікувати у пацієнтів з вираженим фіброзом (F3—F4 за шкалою NAFLD Fibrosis Score). Урсодезоксихолева кислота зменшує виразність системної запальної відповіді та окисного стресу, поліпшує метаболізм ліпідів, посилює гіполіпідемічну дію статинів, зменшує ступінь гіперглікемії та інсулінорезистентності, гальмує утворення атеросклеротичних бляшок, сприяє вазодилатації. Наявність значних плейотропних властивостей у поєднанні з виразною цитопротекторною, холеретичною, антиапоптичною, антихолестатичною, імуномоделювальною активністю дає змогу включати урсодезоксихолеву кислоту в схеми лікування НАЖХП, неалкогольного стеатогепатиту з метою зменшення клінічних виявів атеросклерозу і профілактики прогресування серцево‑судинних захворювань. Publishing Company VIT-A-POL 2020-11-23 15:10:54 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-5-46 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/220872 2020-12-27T12:45:33Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"201205 2020 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Роль і місце домперидону в сучасній практиці лікарів. Огляд можливостей вибору на сучасному етапі Nikiforova, Ya. V. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Захворювання органів шлунково‑кишкового тракту посідають значне місце в загальній структурі соматичних захворювань у всьому світі. Найбільшу групу хронічних захворювань органів травлення становлять хвороби органів гастродуоденальної зони. Крім функціональних захворювань (функціональна диспепсія трапляється у 20 % населення), поширені запальні та деструктивні (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба — у майже 40 % населення, хронічний гастрит і хронічний дуоденіт — у 45 — 50 %, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки — у 14 — 15 %). Ці захворювання відрізняються за особливостями етіопатогенезу та підходами до лікування. Спільним патологічним чинником, який спричиняє розвиток зазначених нозологій, є порушення моторно‑евакуаторної функції. Складовою терапії є призначення препаратів, котрі нормалізують перистальтичну активність. Спектр препаратів, які володіють прокінетичною активністю щодо органів шлунково‑кишкового тракту, великий. Одним з ефективних та безпечних прокінетиків в Україні є препарат домперидону «Допрокін» (World Medicine). Цей лікарський засіб має доведену ефективність при лікуванні пацієнтів із функціональною диспепсією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, хронічними гастритами, особливо при коморбідності із цукровим діабетом 2 типу (діабетичний гастропарез), та гастропарезами іншої етіології. Це селективний антагоніст допаміну, який блокує D2‑рецептори в центральній і периферичній нервовій системі. Препарат підвищує тонус нижнього стравохідного сфінктера, стравохідний кліренс, зменшує внутрішньошлунковий тиск, активує перистальтику стравоходу і антрального відділу шлунка, збільшує частоту, амплітуду і тривалість скорочень дванадцятипалої кишки, зменшує час пасажу харчових мас по тонкій кишці. Показаннями для призначення домперидону є полегшення симптомів нудоти, блювання, печії, відригування повітрям, раннє насичення, здуття. На відміну від метоклопраміду він майже не проникає через гематоенцефалічний бар’єр і не спричиняє небажаних центральних побічних реакцій. Препарат відпускають без рецепта. Для дорослих рекомендована доза — 1 таблетка (10 мг) тричі на добу (за 15 — 30 хв до їди). Максимальна добова доза — 30 мг. Максимальна тривалість лікування не має перевищувати 1 тиж. Publishing Company VIT-A-POL 2020-12-05 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2020-6-34 Сучасна гастроентерологія; № 6 (2020) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/225702 2021-03-22T13:01:25Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"210322 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Клінічна ефективність гепатопротектора в комплексній терапії неалкогольного стеатогепатиту на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень Хухліна, О. С. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Гринюк, О. Є. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Мета — встановити ефективність застосування «Антралю» щодо впливу на інтенсивність клінічних та біохімічних синдромів неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Матеріали та методи. Обстежено 65 хворих на НАСГ із ожирінням І ступеня та ХОЗЛ 2 — 3 D. Пацієнтів розділили на дві групи. Контрольна (n = 32) отримувала терапію НАСГ («Ессенціалє форте Н» («Санофі‑Авентіс/Наттерман енд Сайї ГмбХ», Німеччина) у дозі 300 мг по 2 капсули тричі на добу впродовж 30 днів і базисну терапію ХОЗЛ, основна (n = 33) — крім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, «Антраль» («Фармак», Україна) у дозі 200 мг тричі на добу впродовж 30 днів. Середній вік пацієнтів становив (56,30 ± 3,21) року. Значення показників 30 практично здорових осіб використовували як референтні. Результати. За шкалою суб’єктивної оцінки інтенсивності астенії після лікування у хворих основної групи ефективність її усунення перевищувала показник хворих контрольної групи у 3,9 разу (відносний ризик — 3,87, 95 % довірчий інтервал — 1,16 — 12,91; р < 0,05). Вияви диспепсії зникали швидше у хворих основної групи. Застосування «Антралю» в 3,7 разу більше впливало на вияви холестазу (р < 0,05). Індекс маси тіла > 32 кг/м2 після лікування зафіксовано у 13 хворих основної групи (39,4 %) і 29 (90,6 %) — контрольної групи (p < 0,05). Після лікування впродовж місяця маркери цитолізу виявлено в 1 (3,0 %) та 9 (28,1 %) пацієнтів відповідно (відносний ризик — 9,28, 95 % довірчий інтервал — 1,11 — 77,52; р < 0,05). Підвищеною активність маркерів холестазу була у 5 (15,2 %) та 22 (68,8 %) пацієнтів. У динаміці лікування хворих основної групи виявлено статистично значуще підвищення білоксинтезувальної функції печінки (вміст альбумінів збільшився на 30,56 % (р < 0,05) щодо показника у контрольній групі). Протягом дослідження випадків побічної дії препаратів не встановлено. Висновки. Застосування «Антралю» в комплексній терапії хворих на НАСГ із ожирінням та ХОЗЛ ефективніше порівняно з традиційною терапією і сприяло усуненню клінічних синдромів НАСГ: астено‑вегетативного, диспепсії, абдомінального дискомфорту, холестазу, гепатомегалії, біохімічних синдромів: цитолізу, холестазу, мезенхімального запалення, печінково‑клітинної недостатності, а також зниженню ступеня стеатозу печінки.   Publishing Company VIT-A-POL 2021-02-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/225702 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/225727 2021-03-22T13:01:25Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"210322 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Клінічне застосування інгібітора протонної помпи в лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ускладненої стравоходом Барретта (випадок із практики) Джанелідзе, Д. Т. Гастроцентр «Олімед», Київ У статті розглянуто клінічний випадок пацієнта зі стравоходом Барретта. Пацієнт 36 років звернувся в клініку зі скаргами на печію, яка не припинялася на тлі прийому стандартної дози інгібітора протонної помпи. Після огляду та езофагогастродуоденоскопії із біопсією встановлено діагноз: кила стравохідного отвору діафрагми. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стравохід Барретта, С0М4, невизначена дисплазія, з типовим рефлюксним синдромом. Пацієнту призначено корекцію харчування та терапію інгібітором протонної помпи («Нольпаза» 40 мг, по 1 таблетці двічі на день) з тривалістю прийому 6 місяців. Після закінчення лікування проведено повторний огляд та езофагогастродуоденоскопію із біопсією в динаміці. Діагноз змінено на: стравохід Барретта без дисплазії. Пацієнту рекомендовано контроль гастроскопії через 3 роки та тривалий прийом інгібітора протонної помпи. Цей випадок вказує на те, що радикальні методи лікування за наявності такого передракового стану, як стравохід Барретта, не завжди єдино можливі. Є варіанти стравоходу Барретта, за яких достатньою є медикаментозна терапія подвоєною дозою ІПП та періодичне спостереження за пацієнтом за допомогою верхньої ендоскопії. На підставі світових стандартів щодо ведення пацієнтів зі стравоходом Барретта з невизначеною дисплазією цей клінічний приклад дає підстави рекомендувати прийом пантопразолу («Нольпаза») як ефективного препарату за діагнозу «стравохід Барретта». Publishing Company VIT-A-POL 2021-02-25 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/225727 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/230792 2021-05-12T11:46:15Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"210512 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Жовч in excess Губергріц, Н. Б. Багатопрофільна клініка «Інто-Сана», Одеса Агібалов, О. М. «ВітаЦентр», Запоріжжя Розглянуто патогенетичні механізми виникнення дуоденогастрального та дуоденогастроезофагеального рефлюксу, їхню роль у виникненні жовчного рефлюкс‑гастриту і рефлюкс‑езофагіту. Принциповими основами формування жовчного рефлюксу є неспроможність сфінктерного апарату, антродуоденальна дисмоторика, ліквідація природного антирефлюксного бар’єра. Чинниками ризику первинного дуоденогастрального рефлюксу вважають дисфункцію жовчного міхура і дуоденальну дисмоторику. Провідним механізмом розвитку дуоденогастрального і дуоденогастроезофагеального рефлюксу після холецистектомії є порушення гастродуоденальної моторики та гастродуоденальна гіпертензія. Ці синдроми виникають також при жовчнокам’яній хворобі та інших органічних і функціональних патологічних станах, зокрема при панкреатичній недостатності. Синдром хронічної дуоденальної гіпертензії, або «дуоденального демона», виявляється відчуттям тяжності в епігастрії, відрижкою, печією, нудотою, блюванням, метеоризмом, порушеннями випорожнення. Він доповнюється явищами психосоматичної астенізації, зниженням розумової і фізичної працездатності, апатією, похмурою оцінкою життєвих перспектив. Розглянуто клінічні особливості хологенної діареї, продемонстровано диференційно‑діагностичні ознаки діареї при хронічній дуоденальній гіпертензії та синдромі подразненого кишечника. Наведено клініко‑патогенетичне обґрунтування лікування хронічної дуоденальної гіпертензії, котра супроводжується хологенною діареєю, препаратами колоїдного вісмуту. Коротко викладено результати порівняльного аналізу фізико‑хімічних і структурних властивостей таблетованих форм препаратів, які містять вісмуту трикалію субцитрат: оригінального лікарського засобу «Де‑Нол» (Astellas) і дженерика «Улькавіс» (КRКА). Зроблено висновок щодо доцільності включення препарату «Улькавіс» у схему лікування хворих із хологенною діареєю. Publishing Company VIT-A-POL 2021-04-29 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/230792 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/235361 2021-06-29T07:49:00Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"210629 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Медикаментозно-індукований езофагіт: патогенетичні механізми розвитку та сучасні підходи до лікування Звягінцева, Т. Д. Харківська медична академія післядипломної освіти Чернобай, А. І. Харківська медична академія післядипломної освіти Захворюваність на медикаментозний езофагіт становить 3,9 випадку на 100 тис. населення на рік. До чинників розвитку медикаментозного езофагіту належать поліпрагмазія в лікуванні літніх пацієнтів і наявна у них поліморбідність, положення лежачи на спині під час та протягом 30 хв після прийому препарату, недостатня кількість води при прийомі лікарських засобів, вживання таблетованих лікарських препаратів великого розміру та/або в желатиновій капсулі, наявність супутньої патології стравоходу. Медикаментозно‑індуковані ураження стравоходу виникають як унаслідок прямої токсичної дії лікарських препаратів, так і їхнього впливу на нервову систему. Патогенез езофагіту, спричиненого препаратами, полягає у прямій подразнювальній дії та порушенні цитопротекторного бар’єра слизової оболонки стравоходу, що є особливо виражено при тривалому контакті подразників і може призвести до пошкодження епітелію стравоходу. Клінічні симптоми медикаментозного езофагіту різноманітні та неспецифічні: загруднинний біль, печія, одинофагія, дисфагія, втрата маси тіла. Золотим стандартом діагностики є ендоскопія, котра дає змогу виявити ураження стравоходу (ерозії, кровотечі, виразки), а також залишкові фрагменти лікарських засобів. Діагноз медикаментозного ураження стравоходу часто недооцінюють, тому що воно нерідко маскується гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та її фенотипами. Наведено дані про ефективність застосування засобу «Гіалера» (комбінації гіалуронової кислоти та альгінату) при медикаментозно‑індукованому езофагіті. Засіб чинить захисну, протизапальну, протинабрякову та репаративну дію на слизову оболонку стравоходу і шлунка. Гіалуронова кислота і альгінат мають синергічний ефект, зменшують тяжкість та частоту печії, регургітацію, біль за грудниною, захищають слизову оболонку стравоходу, полегшують симптоми захворювання і поліпшують якість життя хворих. «Гіалера» — ефективний засіб для усунення симптомів рефлюкс‑езофагіту, зумовлених прийомом лікарських засобів. Publishing Company VIT-A-POL 2021-06-29 10:49:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/235361 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/235455 2021-06-29T07:49:00Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"210629 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Корекція функціонального стану печінки при її хронічних захворюваннях Чернявський, В. В. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Неверовський, А. В. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Хронічні захворювання печінки є однією з основних причин захворюваності, інвалідності та смертності у світі. Хронічні захворювання печінки будь‑якої етіології призводять до поступового та прогресуючого порушення основних функцій печінки та розвитку потенційно фатальних ускладнень. Головним напрямком лікування хронічних захворювань печінки є вплив на причину захворювання, але це не завжди є можливим та ефективним. Незважаючи на винайдення та впровадження у клінічну практику нових засобів етіотропного лікування низки хронічних захворювань печінки, досі лишається відкритим питання можливості та ефективності патогенетичного лікування. Тому застосування додаткової терапії для корекції функціонального стану печінки, зокрема S‑аденозил‑L‑метіоніну (SAMe), є перспективним. SAMe відіграє важливу фізіологічну роль як основний донор метильних груп для низки ферментативних реакцій, зокрема синтезу глутатіону — природного внутрішньоклітинного антиоксиданту, а також впливає на процеси диференціації та проліферації гепатоцитів. Хронічні захворювання печінки призводять до значного зниження продукції SAMe, що спричиняє зменшення синтезу глутатіону та розвиток оксидативного стресу, також можлива малігнізація. Доклінічні та клінічні дослідження, метааналізи та систематичні огляди виявили, що застосування SAMe при хронічних захворюваннях печінки різної етіології ефективне щодо зменшення вираженості клінічних симптомів, поліпшення показників печінкового біохімічного профілю та зменшення ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми. З огляду на безпечний профіль і добру переносність, зокрема при вагітності, додаткове лікування препаратами SAMe можна рекомендувати пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки для корекції функціонального стану печінки, а також зменшення ризику прогресування захворювання в кінцеві стадії та розвитку небезпечних ускладнень. Publishing Company VIT-A-POL 2021-06-29 10:49:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/235455 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/241888 2021-10-21T11:13:54Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"211008 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сучасні уявлення про стан епітеліального бар’єра стравоходу при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та можливості корекції за допомогою альгінатів Щербиніна, М. Б. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Соловйова, Н. Є. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Патратій, М. В. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) залишається актуальною проблемою клінічної медицини. Пошук шляхів ефективного лікування зумовлює необхідність розставлення нових акцентів у мультифакторному патогенезі захворювання. Відповідно до сучасних тенденцій особливу увагу приділяють епітеліальному бар’єру стравоходу. В статті розглянуто структуру епітеліального шару слизової оболонки, особ­ливості транспортних шляхів і міжклітинних взаємодій епітелію стравоходу. Особливу увагу приділено феномену розширення міжклітинних просторів (РМП) і синдрому підвищеної епітеліальної проникності (СПЕП) при ГЕРХ. Дано трактування цих понять, розкрито їхню роль у реалізації запальних процесів і клінічних виявів захворювання, таких як печія та біль. Наведено дані про можливі механізми формування феномену РМП і СПЕП, методи їхньої діагностики та аспекти, які обговорюються в науковому світі. Показано можливість цитопротекторної терапії за допомогою застосування альгінатних препаратів. На фармацевтичному ринку України з альгінатів представлено фармакологічну лінійку Гавіскон® («Реккітт Бенкізер Україна», Велика Британія). Наведено результати експериментальних досліджень з використанням новітніх технологій і дані рандомізованих клінічних досліджень, що підтверджують клінічну ефективність альгінатів. Феномен РМП епітелію стравоходу та СПЕП для чинників агресії — одна з провідних ланок патогенезу ГЕРХ, зокрема її неерозивної форми, та певною мірою визначає особливості клінічних виявів захворювання. Лікування ГЕРХ із застосуванням альгінатів обґрунтоване, його успішно використовують у клінічній практиці та активно вивчають. Використання препаратів фармакологічної лінійки Гавіскон® є доцільним завдяки їхньому унікальному механізмові дії із забезпеченням підвищення резистентності слизової оболонки стравоходу.   Publishing Company VIT-A-POL 2021-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/241888 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/241892 2021-10-21T11:13:54Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"211008 2021 eng " 2521-649X 1727-5725 dc НПЗП-гастропатії, пов’язані з лікуванням інфекції SARS‑CoV‑2: як підвищити безпечність терапії? Фокус на езомепразол Бондаренко, О. О. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Мета — за допомогою опитувальника mFSSG визначити наявність гастроінтестинальних розладів, асоційованих з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у хворих із середньотяжким перебігом інфекції SARS‑CoV‑2 та вивчити здатність езомепразолу («Езонекса», «Фармак») запобігати виникненню диспепсичних та рефлюксних симптомів у цих пацієнтів. Матеріали та методи. Всі хворі з установленим діагнозом коронавірусної хвороби (n = 85), які перебували на стаціонарному лікуванні в Центрі терапії клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, після отримання інформованої згоди стали учасниками відкритого контрольованого дослідження ефективності препарату «Езонекса» при цій патології. Препарат призначали в дозі 20 мг/добу вранці за 30 хв до їди, яку застосовували для профілактики НПЗП‑гастропатії, впродовж 28 днів. Хворі були рандомізовані простим сліпим методом на дві групи. У першій (n = 45) пацієнти приймали езомепразол, друга група (n = 40) була контрольною, активну профілактику НПЗП‑гастропатії в ній не проводили. Середній вік пацієнтів становив (69,4 ± 2,6) року. Середній вік чоловіків — (66,4 ± 2,4) року, жінок — (72,3 ± 2,7) року. Термін спостереження — 4 тиж. Усім пацієнтам проводили огляд і стандартизоване опитування для оцінки динаміки клінічних виявів захворювання на тлі лікування коронавірусної інфекції. Також хворі запов­нювали анкету‑опитувальник mFSSG для оцінки виразності диспепсичних та рефлюксних виявів. Огляд і опитування проводили в 1‑шу, на 10 — 14‑ту та 28‑му добу спостереження. Оцінювали показники якості життя за опитувальником SF‑36 у всіх пацієнтів до початку терапії і через 4 тиж від початку дослідження. Результати. В 1‑шу добу дослідження за опитувальником mFSSG не виявлено статистично значущої різниці між пацієнтами обох груп щодо диспепсії та клінічних виявів рефлюксу. При повторному тестуванні на 10 — 14‑ту добу у пацієнтів першої групи оцінка симптомів диспепсії та рефлюксу не змінилася, тоді як у другій групі зафіксовано наявність ознак НПЗП‑гастропатії з виразним диспепсичним та помірним рефлюксним синдромами у 49,6 % пацієнтів. На 28‑му добу в 11,3 % хворих першої групи та 78,6 % — другої виникли симптоми як диспепсії, так і рефлюксу. Порівняльний аналіз не виявив відмінностей між групами за віком та співвідношенням статей. Однак коморбідна патологія, з приводу якої пацієнти постійно приймали низькі дози ацетилсаліцилової кислоти, була додатковим обтяжливим чинником ризику розвитку НПЗП‑гастропатії. Аналіз показників якості життя хворих обох груп на початку дослідження виявив статистично значуще (р < 0,05) зниження за більшістю шкал, крім шкал фізичного функціонування та болю. На тлі лікування езомепразолом зареєстрували позитивну динаміку за всіма показниками якості життя, найбільшу — за шкалами болю, життєздатності, соціального та рольового емоційного функціонування. Висновки. Езомепразол у добовій дозі 20 мг продемонстрував високу ефективність щодо захисту слизової оболонки шлунково‑кишкового тракту у літніх пацієнтів з групи високого ризику, які особливо чутливі до гастродуоденальної НПЗП‑індукованої токсичності навіть за короткотривалого курсу терапії з приводу інфікування коронавірусом. «Езонексу» можна вважати препаратом вибору для терапії НПЗП‑гастропатії, який тривало і стійко пригнічує кислотопродукцію, сприяє швидкому усуненню симптомів. Завдяки феномену стереоселективності препарат має фармакокінетичні особливості, що забезпечують його високу клінічну ефективність при кислотозалежних захворюваннях.   Publishing Company VIT-A-POL 2021-09-30 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/241892 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2021) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/259878 2022-12-05T11:56:13Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"221205 2022 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Оцінка ефективності застосування інуліну при функціональному запорі у дітей Няньковська, О. С. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Няньковський, С. Л. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Яцула, М. С. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Городиловська, М. І. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Вівчарівська, Г. З. КНВП «Лікарня Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова» Шайдич, В. Д. КНВП «Лікарня Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова» Горайська, О. М. КНВП «Лікарня Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова» Заставна, Л. В. КНВП «Лікарня Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова» Томків, Я. В. КНВП «Лікарня Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова» Томків, З. В. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Камуть, Н. В. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Троцький, Г. М. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Возняк, А. В. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Лісний , А. Є. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Функціональний запор є поширеною педіатричною проблемою, на яку припадає близько 3 % відвідувань педіатра і близько 25 % відвідувань дитячого гастроентеролога. Наявність функціонального запору знач­ною мірою впливає на якість життя дитини, її сім’ї та витрати на систему охорони здоров’я. Настанови Північноамериканського товариства дитячої гастроентерології, гепатології та харчування (NASPGHAN) рекомендують підтримувальне лікування проносними, навчання, збільшити споживання клітковини і рідини та фізичної активності при запорі у дітей. Сучасні фармакологічні методи лікування можуть бути неефективними у деяких пацієнтів через неоптимальне дозування, поганий комплаєнс або використання препаратів з механізмами дії, які не впливають на основні патофізіологічні чинники. Багато пацієнтів із запорами повідомляють про незадоволення традиційними методами лікування через недостатню ефективність. Мета — вивчити ефективність пребіотичного препарату «Інулін‑Нео» для дітей віком від 3 до 18 років з функціональним запором. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 48 дітей віком від 3 до 18 років з діагнозом «функціональний запор». Пацієнтів розподілили на дві групи: основну — 29 дітей, які отримували пребіотичий препарат «Інулін‑Нео», та контрольну — 19 дітей, які не отримували пребіотичного препарату. Результати. У дітей основної групи через 30 днів лікування спостерігали статистично значущо кращу позитивну динаміку порівняно з пацієнтами контрольної групи, а саме: зменшення болю в животі та під час дефекації, кольок і здуття живота, нормалізацію частоти дефекацій та консистенції випорожнень, збільшення кількості біфідофлори, нормалізацію копрологічних показників, що свідчить про ефективність препарату і доцільність його використання у схемах лікування функціонального запору у дітей. Висновки. Симптоми функціонального запору значно зменшилися або зникли у дітей, які отримували препарат «Інулін‑Нео», а більшість показників мікробіоценозу та копрологічного дослідження значно поліпшилися, тоді як у дітей контрольної групи відзначено лише тенденцію до їхнього поліпшення. Не виявлено ознак непереносності чи побічних дій пребіотичного препарату «Інулін‑Нео».   Publishing Company VIT-A-POL 2022-12-05 13:56:13 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/259878 Сучасна гастроентерологія; № 1—2 (2022) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/274454 2023-02-27T13:26:55Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230227 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Можливості лікування хворих з перехрестом функціональної диспепсії та синдрому подразненого кишечника Дорофєєв, А. Е. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Ткач, С. М. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ http://orcid.org/0000-0003-1772-9562 Гуркало, Ю. З. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Куглер, Т. Є. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Жигаль, Ю. В. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Чичула, Ю. В. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Мета — вивчити особливості змін кишкового дисбіозу та психоемоційного статусу у хворих з перехрестом функціональної диспепсії (ФД) і синдрому подразненого кишечника (СПК) та оцінити ефективність використання олії м’яти перцевої в лікуванні таких хворих. Матеріали та методи. Обстежено 92 хворих з перехрестом ФД та СПК, з них 35 (38,0 %) чоловіків та 57 (62,0 %) жінок. Переважали хворі молодого віку (до 45 років) — 72 (78,3 %). У12 (13,0 %) хворих виявлено синдром епігастрального болю, у 21 (22,8 %) — постпрандіальний дистрес‑синдром, а 59 (64,1 %) хворих — змішану форму ФД. У 51 із 59 (86,4 %) хворих зі змішаною формою ФД діагностовано СПК з чергуванням запору та діареї. Для вивчення психоемоційного статусу проводили психологічне тестування. Використовували шкалу HADS для виявлення тривожно‑депресивних розладів. До та після лікування всі пацієнти заповнювали опитувальники для оцінки якості життя SF‑36. Для діагностики стану кишкової мікробіоти визначали наявність синдрому надмірного бактеріального росту за допомогою водневого дихального тесту з навантаженням лактулозою. Для лікування пацієнтів з перехрестом ФД і СПК застосовували препарат олії м’яти перцевої («Капсумен»,  капсули кишковорозчинні). Результати. Використання препарату «Капсумен» у комплексному лікуванні пацієнтів з ФД та СПК сприяло швидкому зниженню інтенсивності абдомінального болю (р < 0,05). Окрім позитивної клінічної динаміки та зменшення АБ, у хворих виявлено нормалізацію кишкового мікробіому. Частота синдрому надмірного бактеріального росту у пацієнтів, які отримували «Капсумен», статистично значущо знижувалася порівняно з вихідними показниками і статистично значущо не відрізнялась від показників практично здорових осіб. У всіх пацієнтів із ФД та СПК на тлі терапії поліпшувалася якість життя та зменшувались тривожно‑депресивні розлади порівняно з показниками до лікування (р < 0,05). Висновки. Продемонстровано ефективність та безпечність використання олії м’яти перцевої у пацієнтів з ФД та СПК. Зареєстровано зменшення частоти виникнення та інтенсивності абдомінального болю, що поєднувалося з позитивним впливом на кишковий мікробіом та нормалізацією якості життя, зменшенням тривожно‑депресивних розладів. Publishing Company VIT-A-POL 2023-02-27 15:26:55 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/274454 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/277987 2023-04-30T17:20:05Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230430 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Тактика ведення хворих із хронічним гастритом після ерадикації Helicobacter pylori Дорофєєв, А. Е. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Ткач, С. М. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ http://orcid.org/0000-0003-1772-9562 Дядик, О. О. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Чичула, Ю. В. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Куглер, Т. Є. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Гуркало, Ю. З. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Мета — вивчити поширення інфекції Helicobacter pylori у пацієнтів з органічною та функціональною диспепсією, які мешкають у центральному регіоні України, та провести клініко‑морфологічну оцінку ефективності застосування препарату «Гіалера» у комплексному лікуванні пацієнтів хронічним гастритом після ерадикації H. pylori. Матеріали та методи. Для оцінки поширення H. pylori проведено аналіз ендоскопічних даних та частоти контамінації слизової оболонки шлунка H. pylori у 5903 пацієнтів гастроентерологічного профілю віком від 18 до 94 років. Дослідження мало мультицентровий, мультиплікативний крос‑секційний характер і тривало з 2016 до 2022 р. Середній вік пацієнтів становив (50,5±15,6) року. Жінок було 3188 (54,0%), чоловіків — 2715 (46,0%). Наявність інфекції H. pylori оцінювали за допомогою 13С‑уреазного дихального тесту, який проводився за стандартною методикою до початку лікування. Пацієнтів із хронічним гастритом, у яких після успішної ерадикації H. pylori, підтвердженої повторним 13С‑уреазним дихальним тестом, через 1 міс зберігалися диспепсичні явища (n=60), залучили в другу стадію дослідження. Проведено мультицентрове рандомізоване сліпе порівняльне дослідження оцінки ефективності та безпечності застосування «Гіалери» в комплексному лікуванні диспепсії у хворих із хронічним гастритом після ерадикації H. pylori. Пацієнтів розподілили на дві групи по 30 осіб: перша група отримувала інгібітор протонної помпи у дозі 40 мг/добу та «Гіалеру», друга група — лише інгібітор протонної помпи в аналогічній дозі. За наявності тяжкості в епігастрії хворі обох груп могли приймати прокінетик. Усім пацієнтам до та після лікування, окрім клінічного обстеження та оцінки інтенсивності абдомінального болю, проводили ендоскопічне дослідження стравоходу,  шлунка та дванадцятипалої кишки із біопсією слизової оболонки шлунка.  Біоптат забарвлювали гематоксиліном та еозином, проводили PAS‑реакцію, імуногістохімічне дослідження  із герметизувальними білками щільних з’єднань (клаудини 1 та 7). Результати. У популяції українських пацієнтів з ураженнями верхніх відділів шлунково‑кишкового тракту переважають хворі з функціональною диспепсією (51,1%), тоді як на частку пацієнтів з органічною диспепсією припадає 46,1%, з яких 52,8% мають хронічний гастрит з високою інфікованістю H. pylori, що у більшості випадків потребує проведення ерадикаційної антигелікобактерної терапії. Після ерадикації у частини пацієнтів зберігаються диспепсичні скарги на тлі морфологічної картини хронічного гастриту без ознак виразної активності, з елементами атрофії залоз зі збереженою секрецією слизу, слабкою запальною клітинною інфільтрацією та підвищенням епітеліальної проникності при зниженні експресії клаудинів 1 та 7. Висновки. Застосування комбінованої терапії із «Гіалерою» сприяє швидшому зменшенню інтенсивності абдомінального болю та його стабільній відсутності після закінчення лікування. Позитивна клінічна симптоматика поєднується з поліпшенням морфологічних змін слизової оболонки шлунка (мінімізація гістологічних ознак запалення, поліпшення слизоутворення, тенденція до стабілізації епітеліальної проникності слизової оболонки шлунка, нормалізація експресії клаудинів 1 та 7).   Publishing Company VIT-A-POL 2023-04-30 20:20:05 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/277987 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/277988 2023-04-30T17:20:05Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230430 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Оцінка ефективності застосування інуліну в терапії пацієнтів із синдромом подразненого кишечника із запором Дорофєєв, А. Е. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Ткач, С. М. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ http://orcid.org/0000-0003-1772-9562 Жигаль, Ю. В. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Кир’ян, О. А. Полтавський державний медичний університет Гуркало, Ю. З. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Мета — оцінити клінічну ефективність та безпечність застосування «Інуліну‑Нео 5» у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СПК) із запорами, проаналізувати вплив лікування на кишковий мікробіом пацієнтів. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 75 пацієнтів із СПК із запорами (СПК‑З) віком від 23 до 54 років. Чоловіків було 32, жінок — 46. Усі хворі протягом дослідження вели щоденник, в якому реєстрували частоту та характер випорожнення, виразність абдомінального болю (АБ), ступінь метеоризму та загальне самопочуття. Пацієнти оцінювали АБ за візуальною аналоговою шкалою до лікування, на 14‑й день терапії та після закінчення курсу прийому препаратів. Для діагностики стану кишкової мікробіоти визначали наявність синдрому надмірного бактеріального росту за допомогою водневого дихального тесту з навантаженням лактулозою. У 60 хворих проаналізовано зміни основних бактеріальних ентеротипів методом qRT‑PCR з використанням праймерів, орієнтованих на 16S рРНК. Були вивчені Bacteroidetes, Firmicutes, Actinobacteria, а також рівень бутиратпродукувальних бактерій (Faecalibacterium prausnitzii, Akkermansia muciniphila) і метаногенної археї Methanobrevibacter smithii. Після рандомізації 30 пацієнтів із СПК‑З отримували монотерапію препаратом «Інулін‑Нео 5» у дозі 12,0 г/добу протягом 4 тиж, 45 хворих приймали проносні засоби. Пацієнти обох груп за потреби могли приймати спазмолітики. Результати. При застосуванні «Інуліну‑Нео 5» у хворих із СПК‑З зменшувався АБ, нормалізувалася частота випорожнення, знижувалася інтенсивність метеоризму. Клінічні ефекти препарату зумовлені його пребіотичними властивостями та позитивним впливом на кишковий мікробіом. Після курсу терапії препаратом «Інулін‑Нео 5» у хворих із СПК‑З зменшується частота виявлення та інтенсивність синдрому надмірного бактеріального росту, підвищувався рівень Bacteroidetes і регуляторних бутиратпродукувальних бактерій Faecalibacterium prausnitzii та Akkermansia muciniphila і зменшувався вміст Firmicutes та Methanobrevibacter smithii. Висновки. Препарат «Інулін‑Нео 5» є ефективним та безпечним при лікуванні хворих із СПК‑З. При його застосуванні у пацієнтів нормалізувалося випорожнення, що сприяло зменшенню абдомінального болю та метеоризму, клінічна ефективність поєднувалась з позитивним впливом на мікрофлору кишечника. Publishing Company VIT-A-POL 2023-04-30 20:20:05 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/277988 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/277989 2023-04-30T17:20:05Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230430 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc НПЗП-езофагіт: як розірвати замкнені кола патогенезу? Клінічний випадок Губергріц, Н. Б. Багатопрофільна клініка «Інто-Сана», Одеса http://orcid.org/0000-0003-3655-9554 Представлено складний клінічний випадок лікарсько‑індукованого ерозивного езофагіту ступеня С з формуванням кільця Шацькі у хворої віком 85 років. Особливістю цього випадку була тривала персистенція як стравохідних (дисфагія, одинофагія), так і позастравохідних (торакалгії) скарг, що потребувало проведення великої диференціальної діагностики та заперечення кардіального генезу больового синдрому. Діагностичний пошук ускладнювали літній вік хворої, наявність серйозної супутньої соматичної патології, помірне когнітивне зниження, суперечливість даних рентгенологічного дослідження і комп’ютерної томографії, категорична відмова пацієнтки від проведення біопсії, що унеможливлювало гістологічне підтвердження ймовірного діагнозу. Емпіричне призначення пантопразолу («Нольпаза») дало змогу нівелювати явища одинофагії, поліпшити стан слизової оболонки стравоходу, але для відновлення ерозивно‑деструктивних змін ураженого стравоходу та шлунка знадобився тривалий прийом пантопразолу у високих дозах. Наведено огляд літератури, що висвітлює сучасні уявлення про механізми виникнення кільця Шацькі, особливості ведення і лікування пацієнтів із дисфагією та кільцем Шацькі згідно з рекомендаціями авторитетних міжнародних організацій — Всесвітньої гастроентерологічної організації і Американського коледжу гастроентерології. Представлено ключові положення рекомендацій зазначених організацій, що регламентують дії лікаря під час ведення пацієнтів з кільцем Шацькі. Описано переваги призначення пантопразолу («Нольпаза») з урахуванням особливостей механізму його дії, біоеквівалентності оригінальному пантопразолу, CYP450‑неасоційованого печінкового метаболізму, відсутності значущих міжлікарських взаємодій, серйозних небажаних побічних дій, можливості призначення хворим літнього та старечого віку без коригування дози, доцільність та безпечність тривалого прийому.   Publishing Company VIT-A-POL 2023-04-30 20:20:05 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/277989 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/283266 2023-06-29T10:20:48Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230629 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Цитопротектор «Доктовіт»: перспективи застосування при кислотозалежних захворюваннях гастродуоденальної зони Фадєєнко, Г. Д. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків http://orcid.org/0000-0003-0881-6541 Гріднєва, С. В. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна http://orcid.org/0000-0002-7498-9574 Проаналізовано публікації щодо застосування цитопротектора «Доктовіт» (комплексу вітамінів U (метилметіонін) і В5 (декспантенол)) при кислотозалежних захворюваннях гастродуоденальної зони та перспективу використання препарату при запально‑ерозивних ушкодженнях стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. Представлено патогенетичне обґрунтування доцільності застосування цитопротектора «Доктовіт» при ерозивно‑виразкових (Нelicobacter рylori‑асоційованих) ураженнях гастродуоденальної зони та при НПЗП‑гастропатіях, а також при збереженні запальних змін у слизовій оболонці шлунка після антигелікобактерної терапії (постерадикаційний синдром). Описано механізм дії компонентів цитопротектора «Доктовіт». Наведено огляд досліджень, що демонструють нормалізацію секреторної функції шлунка (зокрема за рахунок метилювання вітаміном U гістаміну та перетворення його на неактивну форму), швидше загоєння виразок, знеболювальний, гастропротекторний, антиоксидантний та ліпотропний ефекти, які сприяють стимуляції загоєння ерозій і виразок слизової оболонки травного тракту, позитивній динаміці гістологічної картини слизової оболонки гастродуоденальної зони у хворих, які отримували в складі комплексної терапії «Доктовіт» (зниження виразності запальної клітинної інфільтрації власної пластинки слизової оболонки, зникнення лімфоїдних фолікулів за рахунок поліпшення стану епітелію внаслідок підвищення його компенсаторної репаративної регенерації, поліпшення стану покривно‑ямкового епітелію шлунка після лікування та посилення його муцинпродукувальної функції з поліпшенням якості слизу). Обґрунтовано доцільність застосування цитопротектора «Доктовіт» у пацієнтів із кислотозалежною патологією травного тракту.   Publishing Company VIT-A-POL 2023-06-29 13:20:48 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/283266 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/286689 2023-08-31T20:17:13Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230831 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Оцінка ефективності, переносності та безпечності препарату адеметіоніну у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом із синдромом внутрішньопечінкового холестазу. Відкрите порівняльне багатоцентрове рандомізоване проспективне дослідження HEPARD Барна, О. М. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ; МЦ ТОВ «Превентклініка» http://orcid.org/0000-0003-2711-4430 Корост, Я. В. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ; МЦ ТОВ «Превентклініка» http://orcid.org/0000-0003-0992-6515 Мета — довести, що препарат «Гепаметіон» (таблетки кишковорозчинні по 500 мг, виробництва АТ «Київмедпрепарат», Україна) не поступається за ефективністю оригінальному препарату адеметіоніну (таблетки кишковорозчинні по 500 мг) при курсовому застосуванні у пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом із синдромом внутрішньопечінкового холестазу. Матеріали та методи. В дослідження було рандомізовано 110 пацієнтів, які відповідали критеріям залучення. Їх розподілили на дві групи. Пацієнтам основної групи (28 (51,9%) чоловіків і 26 (48,1%) жінок, середній вік — (46,37±9,86) року) призначали генеричний препарат адеметіоніну «Гепаметіон», таблетки кишковорозчинні по 500 мг, пацієнтам контрольної групи (29 (52,7%) чоловіків і 26 (48,1%) жінок, середній вік — (46,49±10,69) року) — оригінальний препарат адеметіоніну, таблетки кишковорозчинні по 500 мг. Початкова терапія в обох групах — протягом 14 (± 3) діб у добовій дозі 1000 мг, підтримувальна терапія — з 15‑го (± 3) до 60‑го (± 3) дня: пацієнти основної групи отримували «Гепаметіон» по 1 таблетці (500 мг) між прийомами їжі тричі на добу (добова доза — 1500 мг), пацієнти контрольної групи отримували референтний препарат по 1 таблетці (500 мг) між прийомами їжі тричі на добу (добова доза — 1500 мг). Обидві групи були порівнянними за демографічними й антропометричними характеристиками, оцінками тяжкості стану, виразністю та наявністю скарг і симптомів, вітальними функціями, результатами інструментального та лабораторного дослідження, супутньою терапією і патологією (р >0,05). Діагноз «неалкогольний стеатогепатит із синдромом внутрішньопечінкового холестазу» установлювали відповідно до вітчизняних та міжнародних рекомендацій. Результати. В результаті проведеного клінічного дослідження доведено, що ефективність препарату «Гепаметіон», таблетки кишковорозчинні по 500 мг, виробництва АТ «Київмедпрепарат» (Україна) при курсовому 2‑місячному застосуванні в лікуванні пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом із синдромом внутрішньопечінкового холестазу не поступається ефективності оригінального адеметіоніну. Відмінності між групами були статистично незначущими (р >0,05). Курсова 2‑місячна терапія адеметіоніном неалкогольного стеатогепатиту із синдромом внутрішньопечінкового холестазу сприяла нормалізації маркерів ступеня виразності синдрому внутрішньопечінкового холестазу (рівень прямого білірубіну, активність ЛФ і ГГТ), а також зменшенню клінічних симптомів холестазу (р <0,05). Висновки. Адеметіонін може бути рекомендований як ефективний і безпечний лікарський засіб при курсовому 2‑місячному лікуванні пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом із синдромом внутрішньопечінкового холестазу. Досліджуваний препарат порівнянний з оригінальним препаратом аде­метіо­­ніну (р >0,05).   Publishing Company VIT-A-POL 2023-08-31 23:17:13 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/286689 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/286701 2023-08-31T20:17:13Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"230831 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Цитопротекція при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та перспективи використання засобів цитопротекторної дії Скрипник, І. М. Полтавський державний медичний університет http://orcid.org/0000-0002-3426-3429 Маслова, Г. С. Полтавський державний медичний університет Городницька, І. М. Полтавський державний медичний університет Савченко, Л. В. Полтавський державний медичний університет Проведено аналіз публікацій, присвячених проблемі лікування та профілактики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) із застосуванням цитопротекторів. Особливу увагу приділено новому комплексу рослинного походження — «Гастротопу». «Гастротоп» («Ербозета С. п. А», Сан‑Марино) — новий засіб цитопротекторної дії, що містить «Mucosave CG» — стандартизований комплекс полісахаридів зі стебел Opuntia ficus‑indica (33,5%), листя Olea europaea L. (24,0%), суміші альгінату натрію та солей (альгінат натрію — 50 мг, гідрокарбонат калію — 10 мг, карбонат кальцію — 10 мг), екстракту листя Malva sylvestris L. (50 мг), дія яких спрямована на підвищення захисту слизової оболонки стравоходу і гастродуоденальної зони від подразнювальної дії хлористоводневої кислоти, пепсину та детергентного ефекту жовчі під час рефлюксу завдяки формуванню міцної мукоадгезивної біоплівки на стінках стравоходу. Наведено результати рандомізованого подвійного сліпого контрольованого клінічного дослідження ефективності та безпечності препарату на основі альгінату/гідрокарбонату натрію в поєднанні з екстрак­тами, отриманими з Opuntia ficus‑indica та Olea europaea, на динаміку симптомів ГЕРХ. Установлено добру переносність «Гастротопу» та його ефективність для контролю симптомів, пов’язаних із помірними виявами ГЕРХ. Показана перспективність призначення стандартизованого комплексу полісахаридів у складі «Гастротопу» за потреби відміни антисекреторних препаратів (зокрема інгібіторів протонної помпи), наприклад, перед оцінкою персистенції інфекції Helicobacter pylori або для контролю за ефективністю ерадикації. Застосування цитопротекторів при ГЕРХ сприяє зниженню частоти і профілактиці ускладнень за тривалого призначення інгібіторів протонної помпи.   Publishing Company VIT-A-POL 2023-08-31 23:17:13 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/286701 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/290019 2023-10-31T23:07:22Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"231031 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Первинні та вторинні запори: причини виникнення, шляхи корекції Харченко, Н. В. Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-6683-3748 Шендрик, В. Г. Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0001-7700-7700 Коруля, І. А. Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0001-9453-780X Харченко, В. В. Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0001-7443-2314 Лопух, І. Я. Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0003-2105-0966 На запор страждає близько 30% дорослого населення економічно розвинених країн. Основною причиною виникнення запорів є особливості способу життя: малорухливість та незбалансованість харчування. При запорі змінюються функції товстої кишки (моторна, абсорбційна та секреторна). Лікування хворих із запорами починають після визначення причин запору та заперечення уражень товстої кишки, які могли спричинити запор. У раціоні харчування слід збільшити вміст як розчинних, так і нерозчинних харчових волокон. Основний підхід до лікування — використання комбінованої терапії, за недостатності ефекту рекомендовано призначити проносні засоби. Мета — оцінити ефективність та безпечність застосування багатокомпонентного проносного засобу «Ізіду» в лікуванні хворих на функціональний запор та синдром подразненого кишечника (СПК) із запором. Матеріали та методи. У дослідження відібрали 28 пацієнтів із функціональним запором/СПК із запором, які відповідали Римським критеріям IV (2016). Серед пацієнтів переважали жінки — 19 (68,0%). У 15 (53,6%) хворих діагностовано СПК із запором, у 13 (46,4%) — функціональний запор. Пацієнтам призначали препарат «Ізіду» («Пракруті Продактс Пвт. Лтд.», Індія), до складу якого входить суміш натуральних екстрактів лікарських рослин (оперкуліни проносної (Operculina turpethum), касії трубчастої (Cassia fistula), ембліки лікарської (Terminalia chebula), солодки голої (Glycyrrhiza glabra)), по 2 таблетки ввечері, а також надавали рекомендації щодо зміни способу життя, додавання в раціон харчових волокон з індивідуальним підбором дози. Оцінювали динаміку таких симптомів: відсутність регулярного випорожнення, утруднення при дефекації, відчуття неповного випорожнення, здуття живота тощо. Інтенсивність кожного із симптомів оцінювали за 5‑бальною шкалою Лайкерта. Результати. Аналіз ефективності проведено через 3 тиж прийому «Ізіду». Усі пацієнти відзначали позитивні зміни, але ступінь позитивної динаміки був різним. Після лікування збільшилася кількість випорожнень на тиждень: у 21 (75%) пацієнтів — 3 і більше випорожнень без непродуктивних натужувань. Суттєво зменшилася виразність скарг у більшості пацієнтів. Висновки. Згідно з отриманими результатами, ефективність використання препарату «Ізіду» була виразною у 21 (75,0%) пацієнта, помірною — у 6 (21,4%), відсутність ефекту зареєстровано в 1 (3,6%) особи. Комбінація рослинних компонентів у складі «Ізіду» має м’яку проносну дію, добре переноситься і може бути рекомендована як складова комплексного лікування хворих із запорами.   Publishing Company VIT-A-POL 2023-10-31 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/290019 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/290030 2023-10-31T23:07:22Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"231031 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Дієвість застосування гепатотропного комплексу «Лесил» у профілактиці гепатотоксичних ефектів антигелікобактерної терапії Щербиніна, М. Б. Медичне об’єднання «Доктрина», Дніпро https://orcid.org/0000-0002-2358-5406 Шевченко, Т. М. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Новоженіна, Л. І. Дніпровський державний медичний університет Мета — оцінити ефективність гепатотропного комплексу «Лесил®» для профілактики розвитку медикаментозного ураження печінки в пацієнтів, які отримують антигелікобактерну терапію (АГТ). Матеріали та методи. Під спостереженням перебували основна та контрольна групи по 40 осіб у кожній. Пацієнтів із захворюваннями гастродуоденальної зони залучали в дослідження за умови первинного виявлення Helicobacter pylori‑інфекції. Призначено 14‑денний курс 4‑компонентної АГТ (пантопразол, амоксицилін, кларитроміцин, колоїдний субцитрат вісмуту). Основна група додатково впродовж 6 тиж отримувала препарат «Лесил®» (ТОВ «Профарма Плант», Україна) по 2 капсули на день. Задоволеність терапією пацієнти оцінювали за візуальною аналоговою шкалою. Статистичну обробку одержаних результатів проводили стандартними методами. Результати. Після курсу лікування ерадикації H. pylori досягнуто у 76 (95%) осіб. Після завершення АГТ в основній групі не зареєстровано зміни печінкових проб, тоді як у контрольній групі виявлено підвищення активності аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази відповідно в 2,4 рази (р<0,05) та 2,9 рази (р<0,01), рівня γ‑глутамілтранспептидази (р<0,01) та лужної фосфатази (р<0,01), збільшення фракції прямого білірубіну. Пацієнти контрольної групи були менш задоволені лікуванням: середня оцінка за візуальною аналоговою шкалою становила 4,97±068, в основній групі — 8,43±1,21 (р<0,05). Висновки. На тлі АГТ (інгібітор протонної помпи в стандартній дозі, амоксицилін, кларитроміцин, колоїдний субцитрат вісмуту) упродовж 14 днів виявлено ознаки медикаментозного ураження печінки, які зберігалися протягом 4 тиж після завершення терапії. Гепатокомплекс «Лесил®» є ефективним засобом для запобігання медикаментозному ураженню печінки. Це підтверджується відсутністю ознак цитолітичного та холестатичного синдромів у групі пацієнтів, які отримували «Лесил®» по 2 капсули на день протягом 6 тиж додатково до схеми АГТ. Гепатокомплекс «Лесил®» продемонстрував безпечність та добре переносився пацієнтами, які були задоволені АГТ у поєднанні з препаратом «Лесил®».   Publishing Company VIT-A-POL 2023-10-31 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/290030 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/290031 2023-10-31T23:07:22Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"231031 2023 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Біліарні захворювання: від універсальних програм лікування до персоналізованих рішень Щербиніна, М. Б. Медичне об’єднання «Доктрина», Дніпро https://orcid.org/0000-0002-2358-5406 Метою статті є поінформувати практичних лікарів про можливості застосування препарату «Холоплант®‑Тау» при захворюваннях біліарної системи та для профілактики жовчнокам’яної хвороби. Біліарні захворювання представлені широким спектром патології. Серед них визначають як функційні порушення, так і низку органічних станів із домінуванням жовчнокам’яної хвороби. Останніми роками вдвічі збільшилася кількість пацієнтів із хронічним холециститом. Загалом у світі спостерігається стрімке зростання кількості випадків жовчнокам’яної хвороби. З огляду на еволюцію стану біліарної системи у бік погіршення здоров’я пацієнтів не схвалюється застосування лікарями пасивної діагностичної та лікувальної тактики. Основою сучасної терапії є лікарські засоби, що мають найбільш фізіологічні механізми корекції. Найперспективнішим вважають поєднання компонентів із гепатопротекторною та жовчогінною активністю. До таких засобів відновлення й підтримання функції печінки, жовчовивідних шляхів і жовчного міхура належить «Холоплант®‑Тау» (ТОВ «Профарма Плант», Україна). Його особливістю є унікальне поєднання 4 компонентів: екстракту листя артишоку (Cynara scolymus L.) 200 мг, екстракту кореня дягеля китайського (Angelica sinensis) 50 мг, урсодезоксихолевої кислоти 100 мг і таурину 100 мг. Інформацію надано у вигляді запитань і відповідей щодо ключових моментів ведення пацієнтів для отримання кращого клінічного результату. Висвітлено досвід застосування препарату «Холоплант®‑Тау» українськими лікарями. Стаття орієнтована на практичних лікарів. Висновки. Чотири компоненти препарату «Холоплант®‑Тау» (артишок, дягель, урсодезоксихолева кислота, таурин) доповнюють і підсилюють дію один одного, що сприяє нормалізації функцій усієї гепатобіліарної системи, стимулює збільшення вироблення жовчі та жовчних кислот, нормалізує кишкову мікрофлору, усуває запалення та м’язові спазми жовчного міхура і кишечника. Препарат «Холоплант®‑Тау» є вдалим вибором для вирішення багатьох проблем біліарної системи. Publishing Company VIT-A-POL 2023-10-31 00:00:00 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/290031 Сучасна гастроентерологія; № 5 (2023) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/299052 2024-02-29T17:32:19Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240229 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Ефективність адеметіоніну в пацієнтів із синдромом внутрішньопечінкового холестазу на тлі ураження печінки медикаментами Бондаренко, О. О. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького http://orcid.org/0000-0003-2266-5743 Максимець, Т. А. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Мета — дослідити ефективність та безпечність генеричного препарату адеметіоніну «Гепаметіон», ліофілізат для розчину для ін’єкцій (виробництва АТ «Київмедпрепарат», корпорація «Артеріум»), порівняно з оригінальним препаратом адеметіоніну в пацієнтів із синдромом внутрішньопечінкового холестазу на тлі медикаментозного ураження печінки при лікуванні коронавірусної хвороби. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів із медикаментозним ураженням печінки. Пацієнтам основної групи (13 чоловіків і 17 жінок, середній вік — відповідно (54,6±18,2) та (48,7±19,2) року) призначали генеричний препарат адеметіоніну «Гепаметіон» по 1000 мг внутрішньовенно щодня впродовж 10 днів, пацієнтам групи порівняння (14 чоловіків і 16 жінок, середній вік — відповідно (55,4±18,6) та (50,3±18,6) року) — оригінальний препарат адеметіоніну по 1000 мг внут­рішньовенно впродовж 10 днів. Групи були порівнянними за співвідношенням статей, віком, біохімічними показниками (р >0,05). Візити та оцінку скарг і біохімічних показників проводили згідно із затвердженим дизайном дослідження. Результати. При динамічному обстеженні пацієнтів в обох групах через 10 днів від початку терапії відзначено суттєве зниження лабораторних показників та шкірних виявів жовтяниці (p <0,05). Зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку внутрішньопечінкового холестазу в обох групах. Висновки. Результати використання адеметіоніну дають підставу позитивно оцінити його ефективність як патогенетичного лікарського засобу в пацієнтів із синдромом внутрішньопечінкового холестазу на тлі медикаментозного ураження печінки при лікуванні коронавірусної інфекції. Досліджуваний препарат адеметіоніну порівнянний із референтним. Publishing Company VIT-A-POL 2024-02-29 19:32:19 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/299052 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/305678 2024-06-15T11:34:30Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240615 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Клінічний досвід застосування «Холоплант®-Тау» при біліарних ураженнях Щербиніна, М. Б. Медичне об’єднання «Доктрина», Дніпро https://orcid.org/0000-0002-2358-5406 Біларні захворювання належать до поширених у лікарській практиці. За відсутності первинно‑органічних змін біліарного тракту порушення холединаміки мають функціональний характер. Однак зазвичай вони спричиняють прогресування патологічних процесів (обмінно‑запальних змін стінки жовчного міхура, появу біліарного сладжу та жовчнокам’яної хвороби). До засобів, що дають змогу відновити та підтримати функції печінки, жовчовивідних шляхів і жовчного міхура, належить «Холоплант®‑Тау» (ТОВ «Профарма Плант», Україна). Це унікальний гепатокомплекс, що містить екстракт листя артишоку (200 мг), екстракт кореня дягеля китайського (50 мг), урсодезоксихолеву кислоту (100 мг), таурин (100 мг). Така композиція завдяки потенціалу кожної складової дає змогу досягти ефективнішого впливу, ніж при застосуванні великих доз окремих лікарських речовин. У статті розглянуто лікувальні можливості гепатокомплексу «Холоплант®‑Тау» на клінічних прикладах ведення пацієнтів. Перший випадок стосується печінкового абдомінального синдрому, другий — стеатотичної хвороби печінки із супутніми хронічним холециститом із біліарним сладжем та гастродуоденальною патологією. Наведено дані, що дають змогу підтвердити діагноз, а також призначене лікування з оцінюванням його ефективності й рекомендації, надані пацієнтам. Для кожного клінічного випадку детально проаналізовано причини та механізми розвитку зазначених станів, а також наведено прогноз. Зроблено висновок, що застосування гепатокомплексу «Холоплант®‑Тау» при біліарних порушеннях є доцільним через багатогранність його впливу на ключові патогенетичні ланки формування групи цих захворювань та високу терапевтичну ефективність.   Publishing Company VIT-A-POL 2024-06-15 14:34:30 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/305678 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/305779 2024-06-15T11:34:30Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240615 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Можливості ерадикації Helicobacter pylori на основі сучасних рекомендацій Маастрихта VI/Флорентійського консенсусу у cвіті та Україні Фадєєнко, Г. Д. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків https://orcid.org/0000-0003-0881-6541 Нікіфорова, Я. В. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків https://orcid.org/0000-0002-0792-1377 Мета — визначити роль додавання тетрацикліну до вісмутовмісної квадротерапії у підвищенні ефективності ерадикації. Helicobacter pylori визнаний основним патогеном для людини понад 40 років тому. Незважаючи на лікування H. pylori‑позитивних осіб та зниження передачі інфекції в популяціях, у яких поліпшилися соціально‑економічні стандарти рівня життя, він, як і раніше, залишається найпоширенішим бактеріальним патогеном, яким інфіковано майже половину населення планети. Як наслідок, цей патоген є значущою причиною захворюваності та смертності в усьому світі. Питання ефективної ерадикації H. pylori, основною метою якої є профілактика раку шлунка, є актуальним протягом багатьох років. Згідно із положеннями Маастрихта VI/Флорентійського консенсусу ерадикація показана всім інфікованим пацієнтам, оскільки H. pylori визнано інфекцією  шлунка, а H. pylori‑асоційований гастрит є інфекційним захворюванням, що спричинює канцерогенез. Ерадикаційна терапія є канцеропревенцією в будь‑якому віці в дорослих, але її ефективність зменшується з віком. Отже, проведення своєчасної ефективної антигелікобактерної терапії дає змогу запобігти негативним наслідкам у H. pylori‑інфікованих пацієнтів. Поріг ерадикації H. pylori у більшості країн і зокрема в Україні не досягає 85%. Одним із чинників, що знижують ефективність антигелікобактерної терапії на сучасному етапі, є резистентність H. pylori до антибактеріальних засобів, що зростає. В Україні рівень кларитроміцин‑резистентності H. pylori точно не визначено, але, без сумніву, він є високим. Відзначають швидке зростання резистентності до фторхінолонів. Тому для першої лінії ерадикаційної терапії відповідно до Маастрихта VI рекомендують квадротерапію з препаратами колоїдного субцитрату вісмуту, інгібіторами протонної помпи, тетрацикліну та метронідазолу впродовж 10—14 днів. У травні 2024 року на український фармацевтичний ринок виходить  новий лікарський засіб «Тетрамакс», що містить 500 мг тетрацикліну гідрохлориду в одній капсулі. Це єдиний тетрациклін в Україні зі зручним дозуванням, який дасть змогу призначати рекомендовану схему ефективної ерадикації H. pylori. Цей підхід є актуальним та найефективнішим в умовах невизначеної або високої резистентності до кларитроміцину.   Publishing Company VIT-A-POL 2024-06-15 14:34:30 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/305779 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/305785 2024-06-15T11:34:30Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240615 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc У пошуках причини залізодефіцитної анемії: клінічний випадок у практиці гастроентеролога Губергріц, Н. Б. Медичний центр «Медікап», Одеса http://orcid.org/0000-0003-3655-9554 Науменко, К. О. Медичний дім «Odrex», Одеса Можина, Т. Л. Центр здорового серця, Харків Бєляєва, Н. В. Медичний центр «Медікап», Одеса; Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв http://orcid.org/0000-0001-7571-2406 У статті представлено клінічний випадок розвитку малосимптомної шлунково‑кишкової кровотечі (ШКК), залізодефіцитної анемії (ЗДА), причиною якого була виразка Кемерона (ВК; ерозивне ураження слизової оболонки шлунка, що локалізується в грижовому мішку грижі стравохідного отвору діафрагми). Наведено короткий огляд даних літератури та практичних настанов Американської гастроентерологічної асоціації (AGA), які доводять, що ВК є типовою гастроентерологічною причиною розвитку ЗДА, що маніфестує прихованою або явною ШКК. Одночасний прийом нестероїдних протизапальних препаратів може спровокувати ШКК, що загрожує життю, у хворих на ВК. Грижу стравохідного отвору діафрагми великого розміру, супутній гельмінтоз, інфікування H. pylori визнано обтяжливими чинниками розвитку ШКК і ЗДА. Золотим стандартом діагностики ВК є верхня ендоскопія, хоча з низки причин цей виразковий дефект може бути не відразу виявлений, що потребує виконання рентгенологічного дослідження шлунка. Першою лінією терапії ЯК вважають призначення кислотосупресивних препаратів, оптимальним способом оперативного лікування — лапароскопічну фундоплікацію. У статті описано підхід до призначення ерадикаційної терапії відповідно до положень VI Маастрихтського консенсусу. Пояснено необхідність персоніфікації антигелікобактерної терапії у конкретного хворого та застосування трикомпонентної схеми з кларитроміцином. Розглянуто переваги застосування вісмутвмісних препаратів у схемах ерадикації. Описано клінічну ефективність вітчизняних лікарських засобів (інгібітор протонної помпи «Езонекса®», вісмутвмісний препарат «Віс‑Нол®», прокінетик «Ітоприд‑Фармак») щодо загоєння ВК.   Publishing Company VIT-A-POL 2024-06-15 14:34:30 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/305785 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/305812 2024-06-15T11:34:30Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240615 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Роль біомаркерів запалення в пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом та супутньою артеріальною гіпертензією, можливості лікування Дорофєєв, А. Е. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Швець, Н. І. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ https://orcid.org/0000-0003-1215-2397 Хайрнасова, А. В. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ; 2 Українсько-німецький противиразковий гастроентерологічний центр «Бік- Київ», Київ https://orcid.org/0009-0005-9472-5567 Мета — оцінити та порівняти біомаркери запалення (фекальний кальпротектин, зонулін у сироватці крові) у пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом (НВК) і супутньою артеріальною гіпертензією (АГ) до та після застосування препарату месалазину («Пентаса», Ferring International Center, Швейцарія). Матеріали та методи. У дослідження було залучено 96 пацієнтів із НВК віком від 18 до 60 років. Пацієнтам проведено амбулаторне вимірювання артеріального тиску та виявлено АГ. Сформовано дві групи: група І — пацієнти з НВК та супутньою АГ (n=49; середній вік — (41,20±12,31) року, медіана — 38 років) та група ІІ — пацієнти з НВК без супутньої АГ (n=47; середній вік — (40,20±10,82) року, медіана — 41 рік). Усім пацієнтам проведено фізикальне обстеження. Діагноз НВК підтверджено гістологічно після виконання колоноскопії. Ендоскопічну оцінку тяжкості НВК проводили за Mayo ulcerative colitis system. Клінічно та ендоскопічно визначено легкий і середньотяжкий ступінь активності НВК. Проведено оцінку змін біомаркерів запалення (фекальний кальпротектин, зонулін у сироватці крові) в обох групах через 6 тиж застосування месалазину в дозі 5,0 г/добу (4,0 г per os та 1,0 г per rectum) порівняно з показником до лікування. За допомогою імуноферментного аналізу визначали рівень фекального кальпротектину (Bühlmann fCAL ІФА) і зонуліну в сироватці крові (IDK Zonulin ELISA, Immunodiagnostic AG, Німеччина). Статистичне опрацювання даних проводили з використанням пакета програм «Statistica 10». Результати. Середній рівень фекального кальпротектину в групі І становив (367,05±148,23) мкг/г, у групі ІІ — (319,57±146,65) мкг/г. До та після лікування різниця між групами за цим показником була статистично незначущою (р=0,124 та р=0,263 відповідно). Середній показник зонуліну в сироватці крові в групі І становив (75,09±15,94) нг/мл, у групі ІІ — (65,98±11,40) нг/мл (p=0,0034). Показник зонуліну в сироватці крові після лікування в групі І був кращим, ніж у групі II (р=0,041). Сироватковий зонулін є високочутливим показником для оцінки кишкової проникності в пацієнтів із НВК і супутньою АГ. Висновки. Застосування препарату «Пентаса» у пацієнтів із НВК є ефективним за рахунок активної протизапальної дії на патологічно змінені ділянки стінки кишечника. Визначення біомаркерів запалення, таких як фекальний кальпротектин і зонулін у сироватці крові, є безпечним, доступним і неінвазивним методом, який можна застосовувати для контролю лікування в пацієнтів із НВК та супутньою АГ. Препарат «Пентаса» можна використовувати у хворих як з ізольованим НВК, так і в поєднанні з АГ.   Publishing Company VIT-A-POL 2024-06-15 14:34:30 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/305812 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/311688 2024-09-19T11:55:32Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240919 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Патогенетичне значення змін слизового бар’єра кишечника в пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом та можливості корекції Дорофєєв, А. Е. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Ткач, С. М. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії,трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України,Київ http://orcid.org/0000-0003-1772-9562 Дядик, О. О. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Криворук, О. М. Клінічна лікарня «Феофанія», Київ Гуркало, Ю. З. Українська військово-медична академія, Київ Мета — оцінити зміни слизового бар’єра товстого кишечника в пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом (НВК) і вивчити вплив застосування препарату «Зафакол IQ» у комплексній терапії таких пацієнтів. Матеріали та методи. Проведено проспективне багатоцентрове рандомізоване порівняльне дослідження в паралельних групах ефективності та безпечності застосування в комплексній терапії хворих із НВК препарату «Зафакол IQ». У дослідження було залучено 64 пацієнти з лівобічним НВК середньотяжкого перебігу в стадії загострення. Серед хворих було 34 чоловіки і 30 жінок. Середній вік — (46,6±5,8) року. Діагноз НВК установлювали клінічно та підтверджували ендоскопічно й гістологічно. У дослідження залучали пацієнтів, які хворіли на НВК не менше ніж 1 рік. Усім хворим проведено ендоскопічне дослідження товстого кишечника з біопсією до лікування та через 6 тиж терапії. Біоптат забарвлювали гематоксиліном та еозином, проводили PAS‑реакцію. Для визначення вмісту муцинів у товстокишковому слизі та стану щільних контактів проводили імуногістохімічне дослідження із муцинами (MUC‑2, MUC‑4) та білками сімейства щільних контактів клаудином‑1 (Claud‑1) та клаудином‑7 (Claud‑7). До та після терапії в усіх хворих вивчали стан основних бактеріальних ентеротипів (Bacteroidetes, Firmicutes, Actinobacteria), а також рівень регуляторних бактерій, що продукують бутират (Faecalibacterium prausnitzii, Akkermansia muciniphila), методом полімеразної ланцюгової реакції qRT‑PCR. Результати. У хворих із НВК до терапії на тлі розвитку клінічної симптоматики зареєстровано порушення цілісності епітелію з формуванням ерозивно‑виразкових дефектів та змінами слизової оболонки товстого кишечника з розвитком запальноклітинної інфільтрації, порушеннями слизоутворення, збільшенням епітеліальної проникності. До лікування у пацієнтів із НВК виявлено зміни мікробного пейзажу товстої кишки зі статистично значущим зниженням вмісту Bacteroidetes і Firmicutes на тлі збільшення представників Actinobacteria та іншої, переважно умовно‑патогенної флори, а також зниження рівня регуляторних бактерій, що продукують бутират (Akkermansia muciniphila, Faecalibacterium prausnitzii). Застосування препарату «Зафакол IQ» сприяло зниженню клінічної активності захворювання, збільшенню частоти досягнення ендоскопічної ремісії НВК, зменшенню активних нейтрофілів у клітинному інфільтраті, поліпшенню слизоутворення із тенденцією до нормалізації його якісних характеристик, підвищенню вмісту глікопротеїнів та глікозаміногліканів, а також MUC2 у товстокишковому слизі, зменшенню епітеліальної проникності та підвищенню експресії Claud‑1 і Claud‑7 у келихоподібних клітинах зі збільшенням вмісту Bacteroidetes, Firmicutes та Faecalibacterium prausnitzii. Висновки. Застосування «Зафаколу IQ» у комплексній терапії хворих із НВК було ефективним і безпечним. Використання препарату разом з месалазином сприяло позитивній клінічній динаміці та зниженню клінічної активності захворювання, підвищувало частоту ендоскопічної ремісії НВК. Зареєстровано виразну позитивну динаміку: поліпшення слизоутворення, підвищення інтенсивності PAS‑реакції, підвищення рівня MUC2 у товстокишковому слизі, зменшення епітеліальної проникності та підвищення експресії Claud‑1 і Claud‑7 як у келихоподібних клітинах, так і в поверхневому епітелії. Комплексна терапія із призначенням «Зафаколу IQ» сприяла нормалізації кишкового мікробіому у хворих із НВК — збільшенню вмісту Bacteroidetes, Firmicutes та Faecalibacterium prausnitzii при тенденції до зменшення кількості Actinobacteria. Publishing Company VIT-A-POL 2024-09-19 14:55:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/311688 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/311692 2024-09-19T11:55:32Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240919 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Перехрест дисфункції жовчного міхура та синдрому подразненого кишечника: клініко-мікробіологічні особливості й терапевтичні можливості Дорофєєв, А. Е. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Ткач, С. М. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії,трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України,Київ http://orcid.org/0000-0003-1772-9562 Доготар, В. Б. Український науково-практичний центр ендокринної хірургії,трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України,Київ Гуркало, Ю. З. Українська військово-медична академія, Київ Жигаль, Ю. В. Українська військово-медична академія, Київ Приходько, В. М. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Мета — проаналізувати клініко‑мікробіологічні особливості у хворих із перехрестом дисфункції жовч­ного міхура (ДЖМ) та синдрому подразненого кишечника (СПК) й провести комплексну оцінку ефективності та безпечності застосування препарату урсодезоксихолевої кислоти («Урсіс®») у цих пацієнтів. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 115 пацієнтів із перехрестом ДЖМ та СПК віком від 19 до 52 років. Серед них переважали жінки (62,6%). Усі хворі скаржились на абдомінальний біль, переважно без чіткої локалізації або у правому підребер’ї та по ходу товстого кишечника. Запор діагностовано у 83 (72,2%) пацієнтів, здуття живота — у 89 (77,4%). Тому для подальшого дослідження відібрано 62 пацієнтів із перехрестом ДЖМ та СПК, що мали абдомінальний біль, запор і метеоризм. Усі хворі протягом дослідження вели щоденник, в якому реєстрували частоту та характер випорожнення, виразність абдомінального болю, ступінь метеоризму. Усім пацієнтам до та після лікування проводили ультразвукове дослідження черевної порожнини, яке передбачало вивчення скорочувальної функції жовчного міхура, коефіцієнта спорожнення жовчного міхура, товщини та щільності його стінки і щільності жовчі. Проаналізовано зміни основних бактеріальних ентеротипів методом qRT‑PCR із використанням праймерів, орієнтованих на 16S рРНК. Вивчали Bacteroidetes, Firmicutes, Actinobacteria, а також вміст бактерій, що продукують бутират (Faecalibacterium prausnitzii та Akkermansia muciniphila) і метаногенів (Methanobrevibacter smithii та Methanosphaera stadmanae). Результати. До лікування в усіх пацієнтів мали місце абдомінальний біль помірної інтенсивності ((6,9±0,7) бала) переважно без чіткої локалізації, запори з частотою випорожнення (1,4±0,5) разу на тиждень і метеоризм. У пацієнтів із перехрестом ДЖМ та СПК до лікування зареєстровано зміни скорочувальної функції жовчного міхура зі зменшенням коефіцієнта спорожнення, потовщення стінки жовч­ного міхура та підвищення її щільності та щільності жовчі, а також порушення кишкового мікробіому (збільшення кількості Firmicutes, Actinobacteria і метаногенних архей та зменшення вмісту Bacteroidetes і бактерій, що продукують бутират). Висновки. Застосування препарату «Урсіс®» у комплексній терапії хворих із перехрестом ДЖМ та СПК є ефективним і безпечним. Призначення препарату сприяло виразнішій позитивній динаміці (зменшенню інтенсивності абдомінального болю, нормалізації частоти випорожнення, зменшенню метеоризму та поліпшенню загального самопочуття), ніж у пацієнтів групи порівняння. Після лікування із застосуванням препарату «Урсіс®» збільшувався коефіцієнт спорожнення жовчного міхура, зменшувалися товщина та щільність його стінки. Використання в комплексній терапії хворих із перехрестом ДЖМ та СПК препарату «Урсіс®» сприяло поліпшенню кишкової флори: збільшенню кількості Bacteroidetes і бактерій, що продукують бутират (Faecalibacterium prausnitzii та Akkermansia muciniphila), і зменшенню вмісту метаногенів (Methanobrevibacter smithii та Methanosphaera stadmanae).   Publishing Company VIT-A-POL 2024-09-19 14:55:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/311692 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/311718 2024-09-19T11:55:32Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"240919 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Вплив стресу на функції печінки Манжалій, Е. Г. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ http://orcid.org/0000-0003-0920-4627 Кондратюк, В. Є. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ https://orcid.org/0000-0002-4891-2338 Сокальська, Г. М. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ http://orcid.org/0009-0008-4430-917X «Психосоціальний стрес» стає все більш поширеним поняттям у складному та високовимогливому сучасному суспільстві. Незважаючи на те, що печінка є одним із найстійкіших органів організму, вона все ще вразлива до руйнівних впливів стресу та старіння, що призводить до її захворювань, утворення серйозних рубців і порушення функціональної здатності. Психічний стрес збільшує смертність від захворювань печінки. Стресові фактори активують макрофаги та запускають вроджену імунну відповідь, що призводить до індукції запалення та пошкодження печінки. При її захворюваннях такі симптоми, як низька енергія, втома, зміни статусу зайнятості та функціональності, також можуть спричинити розвиток депресії. Різноманітні фізіологічні ефекти глюкокортикоїдів і катехоламінів, які виділяються в кровообіг під час стресу, призводять до запалення та окисного стресу в печінці. Дослідження пояснили складні взаємодії, які відбуваються між ефекторами системи стресу та запаленням. Хронічний психологічний стрес призводить до підвищення концентрації глюкокортикоїдів у сироватці крові та вивільнення катехоламінів, що збільшує потребу в інсуліні. Інсулінорезистентність спричинює розвиток метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки. Висока поширеність гепатогенної втоми при хронічних дифузних захворюваннях печінки, її негативний вплив на якість життя пацієнтів, відсутність впливу базисного лікування зумовлюють її підсилення внаслідок стресу. Сублінгвальний S-аденозил-L-метіонін є ефективним для лікування гепатогенної втоми при стресі як при короткотривалому, так і тривалому застосуванні в складі комплексної терапії захворювань печінки. Publishing Company VIT-A-POL 2024-09-19 14:55:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/311718 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/317576 2024-12-16T19:59:08Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"241216 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Роль молекули бетаїну в процесі метилювання ДНК Колеснікова, О. В. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків http://orcid.org/0000-0001-5606-6621 Стаття містить узагальнені дані наукових досліджень щодо механізмів процесів метилювання ДНК та їхньої ролі в епігенетичній регуляції в організмі людини, її здоров’ї, сприятливості до хронічних неінфекційних захворювань, гомеостазі та нормальному функціонуванні клітин, метаболізмі нуклеотидів, білків і ліпідів, синтезі нейротрансмітерів, кислотно‑основному стані, регуляції експресії генів, епігенетичному успадкуванні, клітинному диференціюванні, підтримці стабільності геному та геномному імпринтингу. Описано, завдяки яким нутрієнтам і саплементам відбувається безпосередній епігенетичний вплив на метилювання та шляхи реалізації цього. Розглянуто важливість впливу на одновуглецевий метаболізм деяких поживних речовин, зокрема вітамінів В2, В4, В6, B9, В12, метіоніну, холіну й бетаїну, та їхнього збалансованого вмісту в організмі, що описано на прикладі молекули бетаїну як основної ланки циклу метіоніну. В епігенетичній регуляції бетаїн відіграє роль через модифікацію гена та метилювання ДНК специфічних генів. Специфічним механізмом може бути зменшення мікросом, гіперметилювання промотора білка перенесення тригліцеридів (MTTP), підвищення метилювання геному, стимуляція мітохондріальної активності та зворотна модифікація N6‑метиладенозину, що регулює метилювання РНК. Описано механізми залучення бетаїну в метилювання ДНК за рахунок метильної групи, участі в перетворенні гомоцистеїну на метіонін із подальшим утворенням S‑аденозил‑L‑метіонін (SAM) та 5‑метилцитозину, що відіграє важливу роль в експресії генів. Наявність антиоксидантного та протизапального ефектів, участь у процесах формування інсулінорезистентності дає підставу розглядати цю молекулу як потужну при захворюваннях, які супроводжуються метаболічною дисфункцією. Особливу увагу приділено превентивній і терапевтичній ролі молекули бетаїну як основного учасника циклу метіоніну при захворюваннях печінки, нирок та в ментальному здоров’ї.   Publishing Company VIT-A-POL 2024-12-16 21:59:07 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/317576 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/317582 2024-12-16T19:59:08Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"241216 2024 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Клінічний досвід застосування біциклолу при стеатогепатиті метаболічного та метаболічно-алкогольного генезу Щербиніна, М. Б. Медичне об’єднання «Доктрина», Дніпро http://orcid.org/0000-0002-2358-5406 Шевченко, Т. М. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара http://orcid.org/0000-0002-9204-0469 Новоженіна, Л. І. Дніпровський державний медичний університет http://orcid.org/0000-0003-4882-3420 Закревська, О. В. КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпропетровської міської ради http://orcid.org/0009-0002-4896-6931 Мета — оцінити клінічну ефективність застосування біциклолу при стеатогепатиті метаболічного та метаболічно‑алкогольного генезу на підставі даних лабораторно‑інструментальних досліджень. Матеріали та методи. У відкритому порівняльному дослідженні взяли участь 60 амбулаторних пацієнтів європеоїдної раси, з них 38 чоловіків і 22 жінки. Середній вік пацієнтів — (49,5±8,1) року. Пацієнтів розподілили на групи. В першу групу було залучено 34 пацієнти з метаболічно‑асоційованою стеатотичною хворобою печінки, у другу — 26 пацієнтів із метаболічною алкоголь‑асоційованою хворобою печінки. Групи були порівнянними за співвідношенням статей і віком. Діагнози встановлювали за сучасними рекомендаціями. Пацієнти обох груп протягом 12 тиж отримували біциклол внутрішньо в дозі 25 мг (1 таблетка) тричі на день за 2 год після їди. Лабораторно‑інструментальні показники оцінювали до початку лікування та наприкінці спостереження. Статистичну обробку одержаних результатів проводили методами варіаційної статистики за допомогою програми Microsoft Excel. Результати. Застосування біциклолу продемонструвало позитивну динаміку в обох групах. Зареєстрували усунення цитолітичного синдрому у вигляді зниження активності печінкових трансфераз (відповідно в 1‑й та 2‑й групі p <0,01 та p <0,05), зменшення виразності внутрішньопечінкового холестазу, відсутності порушень пігментного обміну, стабілізацію рівня холестерину, тригліцеридів і глюкози. Терапія біциклолом сприяла зниженню первинно підвищеного рівня феритину в пацієнтів із метаболічно‑асоційованою стеатотичною хворобою печінки майже вдвічі (p <0,01), у пацієнтів із метаболічною алкоголь‑асоційованою хворобою печінки — в 1,5 разу (p <0,01). В обох групах зареєстрували зменшення розмірів печінки, позитивні зміни показників стеатозу та фіброзу печінки. Висновки. Біциклол завдяки комплексному механізму дії є доцільним для застосування при стеатогепатиті метаболічного та метаболічно‑алкогольного генезу. Біциклол сприяє поліпшенню лабораторно‑інструментальних показників, зокрема знижує активність цитолітичних і холестатичних процесів у печінці, стабілізує ліпідний та вуглеводний обмін, значно зменшує вияви фероптозу, позитивно впливає на сонографічні показники, що відображують ступінь виразності стеатозу та фіброзу печінки. Препарат демонструє сприятливий профіль переносності та безпечності.   Publishing Company VIT-A-POL 2024-12-16 21:59:07 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/317582 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2024) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/325314 2025-03-26T19:42:18Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250326 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Комбінована гепатопротекторна терапія захворювань печінки Губергріц, Н. Б. Багатопрофільна клініка «Інто-Сана», Одеса http://orcid.org/0000-0003-3655-9554 Шухтіна, І. М. Одеський національний медичний університет https://orcid.org/0000-0002-1448-2106 Бєляєва, Н. В. Багатопрофільна клініка «Інто-Сана», Одеса; Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв http://orcid.org/0000-0001-7571-2406 Цис, О. В. Центр інноваційних медичних технологій НАН України, Київ http://orcid.org/0000-0001-5932-3443 Метою комбінованого застосування гепатопротекторів може бути розширення спектра гепатотропної дії або односпрямоване збільшення певного фармакологічного ефекту завдяки сумації або потенціюванню (синергізму). Прикладом сумації ефектів адеметіоніну й силімарину є дослідження, яке вперше показало, що комбінація адеметіоніну та силібініну інгібує як запалення, так і окисний стрес за допомогою двох окремих сигнальних шляхів. І адеметіонін, і силімарин гальмують накопичення жиру в печінці, що підтверджено в пілотному клінічному дослідженні. У хворих на метаболічно­асоційовану стеатотичну хворобу печінки при лікуванні комбінацією гепатопротекторів зменшився ступінь стеатозу печінки за даними ультразвукового дослідження. Синергізм дії комбінації виявляється в лікуванні депресії при стеатотичній хворобі печінки й агоністичному впливі на фарнезоїдний рецептор при алкогольній хворобі печінки. Ефективність комбінації при алкогольних гепатопатіях доведена в клінічному дослідженні. Розширення спектра терапевтичної дії при комбінації адеметіоніну та силімарину полягає в тому, що, незважаючи на ефективність обох засобів при токсичних та лікарських ураженнях печінки, є ситуації, коли доцільнішим є призначення певного лікарського засобу. Наприклад, силімарин ефективний при отруєнні блідою поганкою, а адеметіонін — ні. Адеметіонін ефективний при внутрішньопечінковому холестазі, а силімарин — ні. Важливими є й інші властивості силімарину, які також дають змогу розширити спектр ефектів комбінації: антифібротичні, протипухлинні, імуномодулювальні, жовчогінні, противірусні, участь у регуляції апоптозу та регенерації гепатоцитів. І адеметіонін, і силімарин при тривалому лікуванні сприяють збільшенню тривалості життя хворих на цироз печінки. Таким чином, комбінація адеметіоніну та силімарину (препарат «Аденомак Плюс») є патогенетично обґрунтованою, ефективною та перспективною, ґрунтується на доказових дослідженнях.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-03-26 21:42:13 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/325314 Сучасна гастроентерологія; № 1 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/331431 2025-06-06T16:44:39Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250606 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Модифікації складу мікробіоти кишечника при синдромі подразненої кишки під впливом пробіотичної терапії: аналіз методом секвенування нового покоління Щербиніна, М. Б. Медичне об’єднання «Доктрина», Дніпро https://orcid.org/0000-0002-2358-5406 Ніельсен, В. П. Госпіталь Південної Ютландії, Сендерборг https://orcid.org/0009-0003-4715-3696 Мета — оцінити ефективність застосування пробіотика «Неофлорум» у пацієнтів із синдромом подразненої кишки (СПК) на основі аналізу динаміки клінічних симптомів та змін у складі кишкової мікробіоти, визначених методом секвенування нового покоління (NGS). Матеріали та методи. У відкритому порівняльному дослідженні взяли участь троє чоловіків віком 50—53 років з діагнозом СПК із діареєю. Протягом 28 днів пацієнти вживали пробіотик «Неофлорум» у дозуванні 2 капсули на добу під час прийому їжі. Проведено оцінку клінічного стану. Зразки кишкової мікробіоти збирали до початку лікування та після його завершення. Для дослідження мікробного складу застосовано метагеномне ДНК‑секвенування із використанням високопродуктивної технології NGS на платформі Ion GeneStudio S5 System (Thermo Fisher). Аналіз проводили з використанням набору реагентів Ion 16S Metagenomics Kit (ref 26216, LOT 2311034), IonCode Barcode Adapters (ref A36524) та Ion 540™ Kit‑Chef (ref A37865). Ампліконне секвенування здійснювалося за геном 16S рРНК. Біоінформаційну обробку результатів проводили в програмному забезпеченні Ion Reporter™ із використанням спеціалізованого модуля метагеномного аналізу Ion 16S™. Результати. У всіх пацієнтів СПК із діареєю тривав протягом останнього року. До лікування відзначено дисбаланс мікроорганізмів, зокрема надлишок Prevotellaceae та дефіцит Faecalibacterium, що супроводжувалося клінічними виявами (абдомінальний біль, здуття, порушення випорожнення). Після курсу препарату «Неофлорум» виявлено позитивні зміни мікробного складу — зменшення вмісту патогенних бактерій (Enterobacteriaceae) та збільшення кількості представників, які підтримують бар’єрну функцію кишечника й синтез коротколанцюгових жирних кислот (Eubacterium rectale, Ruminococcus). Зафіксовано також метаболічне поліпшення: збільшення продукції ацетату та пропіонату, зниження активності аміак‑продуцентів і β‑глюкуронідази. Клінічно це супроводжувалося зменшенням абдомінального болю в 4 рази та діарейного синдрому в 3 рази. Побічних реакцій не зареєстровано. Висновки. Застосування методу NGS дало змогу доказово підтвердити позитивний вплив «Неофлоруму» на склад кишкової мікробіоти. Прийом «Неофлоруму» продемонстрував ефективність при СПК із діа­реєю завдяки цілеспрямованій дії. Відзначено нормалізацію мікробіоти, зменшення запального навантаження, поліпшення ферментативної активності та метаболічного потенціалу (білковий і вуглеводний обмін, зниження токсичного навантаження). Рекомендується продовження терапії до 1—2 міс із моніторингом та корекцією харчування.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-06-06 19:44:38 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/331431 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/331435 2025-06-06T16:44:39Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250606 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Сучасний погляд на урсодезоксихолеву кислоту: відповіді на щоденні клінічні питання Щербиніна, М. Б. Медичне об’єднання «Доктрина», Дніпро https://orcid.org/0000-0002-2358-5406 Патратій, М. В. Буковинський державний медичний університет, Чернівці Мета — узагальнити сучасні дані щодо ролі урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) у клінічній практиці та висвітлити актуальні напрями її застосування. Оглядова стаття написана у форматі запитання‑відповідь, що дає змогу швидко орієнтуватися в ключових питаннях щодо дозування, тривалості лікування, можливостей комбінаційної терапії та прогнозу терапевтичної відповіді. Узагальнено сучасні дані щодо багатовекторних механізмів дії УДХК на рівні печінки, жовчного міхура та слизової оболонки верхніх відділів шлунково‑кишкового тракту. Висвітлено механізми дії УДХК, що забезпечують її ефективність при холестатичних захворюваннях, стеатогепатиті, біліарному сладжі, біліарному рефлюксі, постхолецистектомічному синдромі, естрогендомінуванні. Представлено обґрунтування комбінованого застосування УДХК із S‑аденозилметіоніном і метформіном при поєднаних метаболічних та функціональних порушеннях. Окрему увагу приділено новій терапевтичній опції — європейському препарату «Урсокер®», зареєстрованому в Україні. «Урсокер®» виготовлений повним циклом на одному підприємстві в Італії, що гарантує контроль якості кожного етапу виробництва. Препарат має сучасну форму випуску (капсули по 250 мг), стабільні фармакокінетичні властивості, добру переносність і адаптивність до індивідуальних схем лікування. Його висока якість, відповідність стандартам GMP, зручне дозування та оптимальне співвідношення ціни й ефективності роблять «Урсокер®» перспективним вибором для тривалого застосування. Висновки. Урсодезоксихолева кислота залишається ключовим компонентом у веденні широкого спектра гепатобіліарних захворювань та метаболічних розладів. Вона має багатовекторний механізм дії з ефективністю, доведеною в численних клінічних дослідженнях, а клінічний досвід свідчить про її безпечність навіть при тривалому застосуванні. «Урсокер®» є сучасною терапевтичною опцією, що втілює надійність, доказовість та зручність щоденного застосування в практиці лікаря.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-06-06 19:44:38 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/331435 Сучасна гастроентерологія; № 2 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/336761 2025-09-26T04:47:33Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250926 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Ефективність застосування комбінованого високодозового пробіотичного комплексу в пацієнтів із синдромом подразненого кишечника з діареєю Харченко, Н. В. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0002-6683-3748 Коруля, І. А. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0001-9453-780X Анохіна, Г. А. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ https://orcid.org/0000-0002-2254-4987 Харченко, В. В. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ http://orcid.org/0000-0001-7443-2314 Ярова, Ю. С. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ Синдром подразненого кишечника (СПК) є найпоширенішим функціональним гастроентерологічним розладом, що значно знижує якість життя пацієнтів. Відсутність засобів етіотропної терапії СПК стимулює пошук нових терапевтичних стратегій, зокрема найефективніших комбінацій сучасних пробіотичних мікроорганізмів. До таких комбінацій належить високодозовий комплекс, що містить сахароміцети, лактобактерії, біфідобактерії, а також молочнокислі стрептококи, — «Пробіз® Інтенс». Мета — дослідити ефективність застосування комплексу «Пробіз® Інтенс» у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника з діареєю та оверлап‑синдромом (поєднанням синдрому подразненого кишечника та функціональної диспепсії). Матеріали та методи. У проспективному дослідженні взяли участь 38 пацієнтів, яких рандомізували на дві групи: контрольну (FODMAP‑дієта, симптоматичні засоби) та основну (аналогічна терапія + «Пробіз® Інтенс» 1 капсула/добу протягом 28 днів). Оцінку динаміки симптомів проводили з використанням анкети на 0, 14 та 28‑й день. Результати. Отримані результати переконливо довели високу клінічну ефективність пробіотичного комплексу «Пробіз® Інтенс» у пацієнтів із СПК із діареєю. Уже на 2‑й тиждень терапії в основній групі зареєстровано статистично значуще зниження частоти рідких випорожнень, болю та здуття живота, а також поліпшення загального самопочуття, що свідчить про швидкий початок дії комплексу. Надалі в цій групі відзначена стійка позитивна динаміка за усіма досліджуваними показниками, яка за виразністю значно перевершувала таку контрольної групи. Також в основній групі значно зменшилася потреба в застосуванні лопераміду та спазмолітиків. Висновки. Комплекс «Пробіз® Інтенс» можна ефективно використовувати в лікуванні та персоналізованій підтримувальній терапії пацієнтів із діарейною формою СПК.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-09-26 07:47:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/336761 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/339654 2025-09-26T04:47:33Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250926 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Пробіотики в комплексі ерадикаційної терапії Helicobacter pylori: ефективність, можливості профілактики ускладнень Дорофєєв, А. Е. Українська військово-медична академія, Київ http://orcid.org/0000-0002-2631-8733 Гуркало, Ю. З. Українська військово-медична академія, Київ Ситніков, А. С. Українсько-німецький гастроентерологічний центр «БІК-Київ», Київ Чуста, С. М. Українська військово-медична академія, Київ Мета — оцінити ефективність і безпечність комплексної ерадикаційної терапії Helicobacter рylori із застосуванням Saccharomyces boulardii («Есбуларді™»), а також визначити вплив лікування на кишковий мікробіом і роль пробіотика в профілактиці дисбіозу. Матеріали та методи. Проведено мультицентрове проспективне рандомізоване контрольоване порівняльне дослідження в паралельних групах. Під нашим спостереженням перебувало 78 пацієнтів із хронічним гастритом, асоційованим із інфекцією H. pylori, з наявністю ерозій слизової оболонки шлунка (СОШ) без попередніх епізодів ерадикації хелікобактерної інфекції. Серед пацієнтів було 40 чоловіків і 38 жінок віком від 26 до 53 років. Також обстежено 30 практично здорових осіб аналогічного віку (контрольна група). Для аналізу наявності H. pylori всім пацієнтам проводили 13С‑уреазний дихальний тест. До та після терапії оцінювали зміни кишкового мікробіому за даними водневого дихального тесту для виявлення наявності синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР). До залучення в дослідження всім пацієнтам проводили фіброгастродуоденоскопію. Під час ендоскопії проводили біопсію СОШ для підтвердження діагнозу хронічного гастриту. Із 78 пацієнтів рандомізовано 62, яких розділили на дві групи: 30 пацієнтів отримували квадротерапію для ерадикації H. pylori (амоксицилін, кларитроміцин протягом 14 днів, інгібітор протонної помпи, препарат вісмуту) у дозуванні, що відповідає рекомендаціям Маастрихт VI. Крім того, хворі отримували пробіотик «Есбуларді™» (Saccharomyces boulardii) компанії «Біхелс» (Україна), 32 хворих — лише стандартну ерадикаційну терапію (група порівняння). Результати. До лікування клінічна, ендоскопічна й морфологічна картина хронічного гастриту у хворих обох груп не відрізнялась. У пацієнтів із H. pylori ‑асоційованим хронічним гастритом з ерозіями СОШ до лікування домінували скарги на епігастральний біль і вияви органічної диспепсії (постпрандіальний дистрес‑синдром) з наявністю поодиноких ерозій в антральному відділі шлунка, збільшенням кількості прозапальних клітин у СОШ, атрофією залоз та вогнищевою метаплазією. Використання «­Есбуларді™» у комплексній ерадикаційній терапії H. pylori дало змогу поліпшити переносність курсу лікування та підвищити його ефективність. У групі хворих, які приймали «Есбуларді™», лікування завершили всі пацієнти, тоді як у групі порівняння — лише 28 (87,5%). Ефективність лікування в основній групі становила 86,7%, у групі порівняння — 78,2% (p<0,05). Використання «Есбуларді™» суттєво впливало на симптоми органічної диспепсії у хворих з H. pylori‑асоційованим хронічним гастритом, мінімізація яких поліпшує переносність курсу ерадикації та клінічну картину захворювання. У групі хворих, які приймали «Есбуларді™», частота СНБР статистично значущо (p<0,05) знижувалася порівняно з показником до лікування (30,0 і 58,0% відповідно), тоді як у хворих, що отримували стандартну ерадикаційну терапію, — збільшувалась і перевищувала показник не лише основної групи, а й вихідний (59,4%). Висновки. Використання «Есбуларді™» у комплексній терапії у хворих на H. pylori‑асоційований хронічний гастрит із наявністю ерозій СОШ було ефективним та безпечним, поліпшувало переносність лікування та підвищувало рівень ерадикації інфекції. Застосування «Есбуларді™» знижувало частоту й інтенсивність СНБР, що запобігало розвитку уражень кишечника.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-09-26 07:47:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/339654 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/339656 2025-09-26T04:47:33Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250926 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Мікроскопічний коліт: сучасний погляд на проблему Скрипник, І. М. Полтавський державний медичний університет http://orcid.org/0000-0002-3426-3429 Приходько, Н. П. Полтавський державний медичний університет Шапошник, О. А. Полтавський державний медичний університет Шевченко, Т. І. Полтавський державний медичний університет Мікроскопічний коліт (МК) — хронічне запальне захворювання товстої кишки, що виявляється водянистою діареєю без домішок крові за нормальної або мінімально зміненої ендоскопічної картини. Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності МК (11,4 випадку на 100 тис. людино‑років у західних країнах), його частою недооцінкою в первинній медичній допомозі та значним впливом на якість життя пацієнтів. Діагностують МК у 10% осіб із хронічною діареєю без домішок крові, що потребує вивчення його етіології, патогенезу та підходів до діагностики. Мета — систематизувати сучасні наукові дані щодо етіології, патогенезу, клінічних виявів, діагностики та лікування МК, а також дослідити його асоціацію з автоімунними захворюваннями. Матеріали та методи. Проведено систематичний аналіз наукової літератури (проспективні, багатоцентрові та популяційні дослідження) щодо чинників ризику, патогенетичних механізмів і терапевтичних підходів до МК. Результати. Установлено, що МК частіше діагностують у жінок та осіб віком понад 50 років. Він асоціюється з автоімунними захворюваннями (відношення шансів — 5,5), генетичними чинниками (HLA‑гаплотип 8.1), дисбіозом мікробіоти (зменшення представників Clostridiales, переважання бактерій Prevotella), інфекціями (Clostridium difficile, Campylobacter concisus) та чинниками ризику, такими як куріння (відношення шансів — 3,58) і застосування інгібіторів протонної помпи, нестероїдних протизапальних препаратів або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Гістологічне дослідження біоптатів залишається золотим стандартом діагностики, а будесонід — основним препаратом для індукції ремісії (81% ефективності). Висновки. МК є значущою причиною хронічної діареї, що потребує проведення диференційної діагностики, особливо в пацієнтів з автоімунними захворюваннями та неспецифічними симптомами. Дисбіоз, генетична схильність і зовнішні тригери відіграють ключову роль у патогенезі. Необхідно провести дослідження для уточнення біомаркерів, механізмів трансформації форм МК і розробки персоналізованих терапевтичних стратегій.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-09-26 07:47:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/339656 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/339925 2025-09-26T04:47:33Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"250926 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Дисфункція жовчного міхура в пацієнтів з HCV-паст-інфекцією: особливості перебігу та можливості терапії Господарський, І. Я. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України Прокопчук, О. В. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України Даньчак, С. В. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України Гаврилюк, Н. М. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України У більшості хворих після успішно проведеного противірусного лікування залишаються зміни, спричинені вірусом С: фіброз печінки, кріопатії, васкуліти, дискінезії жовчного міхура та сфінктера Одді, ураження інших органів травлення. За даними різних авторів, найчастішими залишковими змінами є порушення моторики жовчовивідних шляхів (30—85%). У більшості випадків такі зміни активно не виявляються та не коригуються фахівцями, які проводили противірусне лікування цих пацієнтів. Часто лікування таких виявів обмежується рекомендаціями щодо зміни способу харчування і прийому спазмолітиків «на вимогу». Одним із засобів для ефективного лікування цих пацієнтів є дієтична добавка «Холівер», до складу якої входять порошок куркуми, екстракт артишоку й екстракт медичної жовчі. Мета — виявити частоту дисфункції жовчного міхура в пацієнтів, які завершили курс противірусної терапії щодо гепатиту С, а також дослідити ефективність застосування дієтичної добавки «Холівер» у таких хворих. Матеріали та методи. Обстежено 163 пацієнтів (75 чоловіків, 88 жінок) віком від 21 до 65 років із підтвердженою елімінацією HCV. У 55 (33,7%) виявлено симптоми дисфункції жовчного міхура. Пацієнтів рандомізували в дві групи: 1‑ша отримувала стандартну терапію (n=23), 2‑га — додатково «Холівер» по 2 таблетки тричі на день протягом 1 міс, упродовж другого місяця вони отримували лише спазмолітики на вимогу при появі нападів болю  (n=22). Пацієнтам проводили клінічне обстеження до початку лікування, через 2 тиж, 1 і 2 міс, а також лабораторне та ультразвукове дослідження до початку лікування, через 1 та 2 міс. Результати. У групі, яка приймала «Холівер», зареєстровано статистично значуще зниження інтенсивності абдомінального болю, гіркоти в роті та метеоризму (p<0,05), а також потреби в спазмолітиках. Відзначено зменшення рівня білірубіну, активності лужної фосфатази, підвищення індексу скорочення жовчного міхура та зниження частоти виявлення сладжу за даними ультразвукового дослідження. Досягнутий позитивний ефект зберігався через місяць після завершення терапії. Висновки. Дисфункція жовчного міхура діагностована в третини пацієнтів після успішного лікування гепатиту С, переважно у формі гіпомоторної. Застосування препарату «Холівер» є ефективним і безпечним, сприяє поліпшенню клінічних виявів, лабораторних показників і функціонального стану жовчного міхура.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-09-26 07:47:32 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/339925 Сучасна гастроентерологія; № 3 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/342325 2025-12-23T17:51:44Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"251223 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Медикаментозно-індуковані ураження печінки протитуберкульозними препаратами: поширення та можливості корекції Господарський, І. Я. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського https://orcid.org/0000-0003-4993-1079 Грищук, Л. А. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського https://orcid.org/0000-0002-2528-8843 Кравченко, Н. С. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Корнага, С. І. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Прокопчук, О. В. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Мета — проаналізувати частоту токсичних побічних реакцій у хворих на туберкульоз легень залежно від чутливості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів та ефективність корекції за допомогою вітчизняного гепатопротекторного комплексу глутатіону, адеметіоніну й ацетилцистеїну. Матеріали та методи. Проаналізовано 237 медичних карт хворих на туберкульоз легень, які перебували на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Тернопільському обласному фтизіопульмонологічному центрі. Медикаментозно-індуковані ураження печінки (МІУП) зареєстровані в 46 пацієнтів як із чутливим до лікарських препаратів туберкульозом, так і зі стійким. Для лікування пацієнтів із МІУП унаслідок прийому протитуберкульозних препаратів застосовували гепатопротекторний комплекс вітчизняного виробництва, який містив L-глутатіон 300 мг, адеметіонін 500 мг і N-ацетилцистеїн 250 мг («-Ліводінол макс®», ТОВ "НУТРІМЕД"): по 1 капсулі білого і червоного кольору двічі на день упродовж 1 міс. Результати. Застосування протитуберкульозних засобів асоціювалося з високою частотою розвитку МІУП (19,4%). Ураження печінки частіше виявлялося впродовж перших тижнів лікування препаратами етіотропної терапії (від 1 тиж до 1 міс — 43,5% від усіх випадків). Ризик розвитку МІУП значно вищий у пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні та частіше мали перебіг середньої тяжкості (50,0%) або тяжкий (34,8%), що зумовлювало потребу в медикаментозній корекції функції печінки. Більшість пацієнтів із МІУП мали анамнестичні обтяжливі чинники: зловживали алкоголем (23,9%), мали хронічні захворювання органів травлення (26,1%), хронічні ураження печінки (39,1%). Призначення гепатопротекторного комплексу вітчизняного виробництва, який містить L-глутатіон, адеметіонін і N-ацетилцистеїн, дало змогу нормалізувати показники холестазу та цитолізу, зумовлені впливом протитуберкульозних препаратів, а також завершити призначений раніше протиінфекційний курс терапії. Висновки. Застосування протитуберкульозних засобів супроводжується частими медикаментозними ураженнями печінки. Такі ушкодження зазвичай виявляються протягом перших тижнів лікування препаратами етіотропної терапії. Використання вітчизняного гепатопротекторного засобу, до складу якого входять L-глутатіон, адеметіонін та N-ацетилцистеїн, впродовж 1 місяця сприяло усуненню холестазу і печінкового цитолізу, спричиненого впливом туберкулостатиків, а також дозволило завершити призначений курс протиінфекційного лікування.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-12-23 19:51:43 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/342325 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement##

oai:ojs.journals.uran.ua:article/345732 2025-12-23T17:51:44Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

"251223 2025 eng " 2521-649X 1727-5725 dc Порушення когнітивної діяльності в пацієнтів із помірним і просунутим фіброзом печінки на ґрунті метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки Господарський, І. Я. Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського https://orcid.org/0000-0003-4993-1079 Господарська, С. І. Університет Страсбурга https://orcid.org/0009-0007-2926-296X Мета — вивчити порушення когнітивної діяльності в пацієнтів із помірним і просунутим фіброзом печінки на ґрунті метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП) за допомогою когнітивних тестів, а також дослідити можливі шляхи корекції таких розладів. Матеріали та методи.  Обстежено 86 пацієнтів (43 чоловіки та 43 жінки віком від 24 до 55 років), у яких підтверджено діагноз МАСХП із фіброзом 2-го (46 осіб) і 3-го (40 осіб) ступеня. Проводили первинне (скринінгове) клінічне, психометричне й лабораторне обстеження до початку лікування та через 1 міс. На початку спостереження пацієнтів рандомізували на дві групи, порівнянні за віком, статтю й виразністю клінічних виявів. У першій групі 43 пацієнти дотримувалися стандартних рекомендацій для хворих на МАСХП, зокрема порад щодо зміни способу життя (харчування та фізичної активності). У другій групі 43 особи додатково отримували «Гепа-Мерц» (L-орнітин-L-аспартат) по 1 саше (3 г) двічі на день під час їди впродовж 1 міс. Усім пацієнтам проведено стандартизовані неінвазивні психометричні тести для об’єктивної оцінки когнітивних функцій. Тести обирали разом із клінічним психологом. Тестування проводив кваліфікований асистент-дослідник в окремій тихій кімнаті для обстежень. Оцінювання когнітивних функцій здійснювали в такому порядку: міні-шкала для оцінки психічного статусу (MMSE), Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій  (MoCA), 10-бальний тест малювання годинника.  Статистичний аналіз виконано за допомогою програмного забезпечення Statistica. Результати. У більшості пацієнтів не було характерних скарг з боку органів травлення. Вони переважно скаржилися лише на фізичну слабкість і швидку втомлюваність. Більшість пацієнтів пов’язували когнітивні зміни й зниження розумової працездатності з такими причинами, як стрес, недосипання, тривалі перевантаження. Про ці зміни хворі повідомляли здебільшого лише при активному розпитуванні лікарем. Зміни лабораторних печінкових проб були слабко виразні та нехарактерні для таких пацієнтів. Застосування стандартних когнітивних тестів виявило легкі когнітивні порушення навіть у пацієнтів із помірним фіброзом печінки. Для їхнього виявлення найчутливішим був 10-бальний тест малювання годинника, менш ефективним — МоСА. Стандартний тест MMSE був неінформативним для виявлення мінімальних когнітивних порушень. Зазначені тести проводили повторно після 15-хвилинного читання пацієнтом тексту вголос. Ця модифікація дала змогу об’єктивно виявити феномен швидкої когнітивної втомлюваності. У здорових добровольців таке когнітивне навантаження практично не вплинуло на показники трьох тестів. Натомість у пацієнтів із помірним фіброзом печінки виявлено різке зниження показників усіх тестів (р<0,05). У пацієнтів із просунутим фіброзом печінки (F3) показники когнітивних тестів були знижені значно більшою мірою, ніж при F2. На етапі скринінгу всі результати були статистично значущо нижчими порівняно з даними контрольної групи (р<0,05). Ще нижчими були ці показники при проведенні когнітивних тестів після 15-хвилинного читання пацієнтом тексту вголос (р<0,05). Застосування L-орнітину-L-аспартату по 1 саше (3 г) двічі на день під час їди протягом 1 місяця сприяло статистично значущому поліпшенню показників когнітивної діяльності в пацієнтів із МАСХП. Зазначений лікувальний ефект був більш швидким у хворих із помірно виразним фіброзом печінки, що свідчить на користь більш раннього призначення препарату. Висновки. Наявність МАСХП супроводжується легкими когнітивними порушеннями навіть за наявності помірно виразних фібротичних змін у печінці (F2). Для їхнього виявлення найчутливішим був 10-бальний тест малювання годинника. У пацієнтів із помірно виразними фібротичними змінами у печінці (F2) має місце швидка когнітивна втомлюваність, яку можна ефективно виявити за допомогою зазначених когнітивних тестів після 15-хвилинного читання тексту. Такі зміни можуть суттєво впливати на працездатність пацієнтів, особливо у випадку інтелектуальної діяльності чи професій, які потребують постійної уваги й концентрації. У випадку просунутого фіброзу печінки (F3) практично в усіх обстежених пацієнтів виявляли не лише швидку когнітивну втомлюваність, а й суттєве зниження результатів за всіма когнітивними тестами. Виявлені нами зміни відповідали стадії помірних когнітивних порушень, що може порушувати не лише професійну діяльність, а й повсякденне життя та соціальну адаптацію таких хворих. Застосування L-орнітину-L-аспартату впродовж 1 міс сприяло статистично значущому поліпшенню показників когнітивної діяльності в пацієнтів із МАСХП. Лікувальний ефект наставав швидше у хворих із помірно виразним фіброзом печінки.   Publishing Company VIT-A-POL 2025-12-23 19:51:43 application/pdf https://sgastro.com.ua/article/view/345732 Сучасна гастроентерологія; № 4 (2025) ukr ##submission.copyrightStatement## b0771101e4df78ebe8f5363e6e60bd42