2026-06-09T00:51:55Z https://journals.uran.ua/oai

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128539 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128539 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 7-15 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Gridnyev, A. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/128539 Array Array Array Мета — дослідити ефективність та безпечність препарату адеметіонін, ліофілізат для розчину для ін’єкцій 400 мг, у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ).Матеріали та методи. Обстежено 60 пацієнтів з НАСГ, яких розподілили на дві групи. Пацієнтам ос­нов­ної групи (15 чоловіків та 15 жінок, середній вік — (51,5 ± 3,6) року) призначали генеричний препарат адеметіоніну «Гепаметіон®» («Артеріум») по 400 мг внутрішньовенно щоденно впродовж 2 тиж, як референтний препарат пацієнтам групи порівняння (14 чоловіків та 16 жінок, середній вік — (51,8 ± 3,2) року) — оригінальний препарат адеметіоніну «Гептрал®» по 400 мг внутрішньовенно щоденно впродовж 2 тиж. Групи були зіставні за співвідношенням статей, віком, метаболічними показниками (р > 0,05). Діаг­ноз неалкогольної жирової хвороби печінки встановлювали відповідно до міжнародних та національних протоколів і стандартів її діагностики. Рівень депресії визначали методом анкетування з використанням стандартного опитувальника Бека.Результати. На тлі призначення адеметіоніну у пацієнтів з НАСГ відзначено статистично значущу позитивну динаміку показників цитолізу (р < 0,05) і запалення (фактор некрозу пухлини α (р < 0,001)) уже на 18-­ту–22-­гу добу терапії, яка зберігалася при оцінці віддалених результатів на 48­-му–52­-гу добу порівняно з вихідними даними (р < 0,001), досягнуто усунення ознак депресії, про що свідчило статистично значуще зниження рівня депресії (р < 0,001).Висновки. Результати використання адеметіоніну дають змогу позитивно оцінити його дію у пацієнтів із НАСГ як патогенетичного лікарського засобу з додатковим вираженим антидепресивним ефектом. Досліджуваний препарат адеметіоніну порівнянний з референтним (р > 0,05).

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128541 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128541 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 16-21 Skrypnyk, I. M.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава Maslova, G. S.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава Mandryka, Ya. A.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава Gopko, O. F.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава Skrypnyk, R. I.; Р. І. Скрипник url:https://sgastro.com.ua/article/view/128541 Array Array Array Мета — дослідити взаємозв’язок між порушеннями кишкового мікробіоценозу та рівнем серотоніну в сироватці крові у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.Матеріали та методи. На базі санаторію «Березовий гай» ПрАТ СКК «Миргородкурорт» обстежено 126 хворих на ЦД 2 типу середньої тяжкості у стадії субкомпенсації без ознак кетоацидозу із діабетичною ентеропатією, з них 75 (59,5 %) жінок та 51 (40,5 %) чоловік. Середній вік хворих — (56,90 ± 5,41) року. Тривалість ЦД 2 типу становила в середньому (11,80 ± 2,91) року. Всі пацієнти для корекції порушень вуглеводного обміну отримували цукрознижувальну терапію у стабільних дозах протягом не менше ніж 6 міс. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (n = 72) — хворі з переважанням закрепів, ІІ (n = 54) — з переважанням діареї. До контрольної групи було залучено 22 практично здорові особи, з них 12 (54,5 %) жінок та 10 (45,5 %) чоловіків. Середній вік — (22,8 ± 3,1) року. Всім пацієнтам проводили оцінку стану вуглеводного обміну за концентрацією глюкози в сироватці крові натще, постпрандіальним вмістом глікозильованого гемоглобіну та С-пептиду за допомогою апарата CGMS MMT-71002W Medtronik (MiniMed, США). Рівень серотоніну в сироватці крові визначали методом високо­ефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1100 (Agilent Technologies, США). Стан мікробіоценозу товстої кишки оцінювали за бактеріограмою калових мас. Проводили анкетування з метою оцінки скарг з боку шлунково-кишкового тракту. В анкеті хворі відзначали інтенсивність і частоту виникнення зазначених скарг протягом доби та тижня.Результати. У хворих з діабетичною ентеропатією з переважанням діареї відзначено більшу інтенсивність і частоту виникнення абдомінального больового синдрому порівняно з пацієнтами з переважанням закрепів, зростання сироваткового рівня серотоніну вдвічі порівняно з контрольною групою і у 3,2 разу порівняно з пацієнтами з переважанням закрепів. За даними дихального водневого тесту, у хворих з переважанням діареї виявлено зростання пропульсивної активності кишечника за умов збереження функції ілеоцекального клапана, що супроводжувалося різким зменшенням кількості біфідобактерій за одночасного зменшенням титру кишкової палички і зростання вмісту умовно-патогенної мікрофлори.Висновки. У хворих на ЦД 2 типу з переважанням синдрому діареї відзначено значне зменшення кількості біфідобактерій, що призводить до зростання впливу умовно-патогенної мікрофлори і, відповідно, до потенціювання запалення у стінці кишечника із активацією вивільнення серотоніну.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128570 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128570 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 22-26 Pasiyeshvili, L. M.; Харківський національний медичний університет Vyun, T. I.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/128570 Array Array Array Мета — визначити поліморфізм маркера 13910 С/Т гена лактази (LCТ), асоційованого з поєднаним перебігом хронічного панкреатиту (ХП) та гіпертонічної хвороби (ГХ).Матеріали та методи.. Обстежено 110 пацієнтів з ХП, з них у 70 він перебігав на тлі ГХ. Діагностичний пошук передбачав дослідження поліморфізму гена LCТ з визначенням можливого впливу на перебіг захворювання та формування ускладнень. До групи контролю було залучено 78 практично здорових осіб аналогічного віку та статі.Результати. У 57,5 % пацієнтів з ХП сформувалася лактозна недостатність (ЛН). У разі коморбідності ХП та ГХ кількість таких осіб була більшою (68,6 %), що  можна розглядати як результат порушення судинної регуляції підшлункової залози. Формування ЛН відбувалося на тлі нормальних (С/С) поліморфних варіантів гена LCТ. У 35,7 % зареєстровано остеопенічні стани, однак їх наявність не асоціювалася з поліморфізмом гена LCТ.Висновки. Формування ЛН у пацієнтів з ХП та при його коморбідності з ГХ відбувається при нормальних поліморфних варіантах гена LCТ. Розвиток остеодефіциту може бути зумовлений порушенням всмоктування кальцію в кишечнику при ЛН, однак його асоціації з поліморфізмом гена LCТ не виявлено.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128575 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128575 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 29-38 Paliy, I. G.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Zaika, S. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Yankovetska, A. G.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова url:https://sgastro.com.ua/article/view/128575 Array Array Array Мета — у хворих із патологією серцево-судинної системи за допомогою опитувальника GSRS установити вплив препаратів ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на виникнення шлунково-кишкових розладів та оцінити їх вираженість залежно від прийому інгібіторів протонної помпи.Матеріали та методи. На базі ЦПМСД № 2 за допомогою опитувальника GSRS проведено анкетування 157 пацієнтів (84 чоловіки та 73 жінок), котрі приймали 75 мг АСК щоденно з приводу патології серцево-судинної системи.Результати. Установлено, що виникнення шлунково-кишкових розладів прямо пропорційно залежить від тривалості прийому препаратів АСК. Доведено, що диспепсичний синдром був провідним синдромом у тих пацієнтів, котрі приймали препарати від 6 міс до 1 року та більше 1 року, порівняно із тими, хто приймав АСК менше 1 міс та від 1 до 6 міс (p < 0,05). Щодо діарейного, констипаційного, рефлюксного синд­ромів та синдрому абдомінального болю таких відмінностей не виявлено (p > 0,05). При порівнянні за статтю та віком статистично значущих відмінностей щодо наявності шлунково-кишкових розладів не виявлено (p > 0,05). Одночасне застосування АСК та інгібіторів протонної помпи сприяє зменшенню виявів диспепсичного і рефлюксного синдрому, а також синдрому абдомінального болю.Висновки. Опитувальник GSRS дає змогу в амбулаторних умовах провести анкетування пацієнтів для раннього виявлення диспепсичних розладів у осіб з патологією серцево-судинної системи, котрі приймають АСК щоденно. Тривале застосування АСК збільшує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, зокрема синдрому диспепсії (p < 0,05). Вік та стать не мають статистично значущого впливу на виникнення диспепсичних розладів у пацієнтів з патологією серцево-судинної системи, які приймають АСК щоденно. Використання пантопразолу є статистично значущо (p < 0,05) ефективнішим, ніж омепразолу.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128576 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128576 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 39-44 Kolyada, O. K.; ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ Syzenko, G. K.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Moseiko, V. V.; ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ Budovska, L. O.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Puchkov, K. S.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Havalko, Yu. V.; ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ Vaiserman, O. M.; ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ Romanenko, M. S.; ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ url:https://sgastro.com.ua/article/view/128576 Array Array Array Мета — вивчити відмінності у складі основних типів мікробіоти кишечника  у дорослого населення України та їх зв’язок з індексом маси тіла (ІМТ).Матеріали та методи. Обстежено 61 дорослу особу (15 чоловіків та 46 жінок) віком від 19 до 76 років (середній вік — (44,3 ± 1,6) року).  Пацієнтів розподілили на чотири групи за величиною ІМТ:  І —  ІМТ <18,5 кг/м2 (знижена маса тіла), ІІ —  ІМТ від 18,5 до 24,9 кг/м2  (норма), ІІІ —  ІМТ від 25,0 до 29,9 кг/м2  (надмірна маса тіла), ІV — ІМТ ³ 30,0 кг/м2  (ожиріння).  Проаналізовано концентрацію  Actinobacteria, Firmicutes, Bacteroidetes та відношення Firmicutes/Bacteroidetes (F/B) у фекаліях.Результати. Кількість Firmicutes поступово підвищувалася, а Bacteroidetes — зменшувалася зі збільшенням величини ІМТ та, відповідно, зростало відношення F/B. У некоригованій моделі логістичної регресії  установлено  кореляцію величини відношення F/B з ІМТ (відношення шансів — 1,23, 95 % довірчий інтервал — 1,09 — 1,38), яка залишалась значущою при коригуванні таких чинників як вік, стать, фізична активність  і тютюнокуріння (відношення шансів — 1,33, 95 % довірчий інтервал  — 1,11 — 1,60).Висновки. Склад мікробіому кишечника у дорослих осіб з надмірною масою тіла або ожирінням в Україні характеризується значно більшим вмістом Firmicutes  та меншим — Bacteroidetes порівняно із дорослими особами з нормальною та зниженою масою тіла.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128635 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128635 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 47-52 Zhuravlyova, L. V.; Харківський національний медичний університет Shekhovtsova, I. O.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/128635 Array Array Array Наведено дані про медикаментозно-­індуковані ураження печінки, які посідають важливе місце у загальній структурі печінкової патології. Висвітлено основні напрями терапевтичної корекції медикаментозно­індукованих уражень печінки. Один із патогенетично обґрунтованих напрямів лікування — застосування гепатопротекторів. Препарати урсодезоксихолевої кислоти є найбільш ефективними і безпечними засобами з широким клінічним спектром застосування.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128638 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128638 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 53-60 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kolesnikova, O. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomenseva, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/128638 Array Array Array Мета — оцінити ефективність та безпечність дієтичної добавки «Cхізандрин®», таблетки по 250 мг (ТОВ ВТФ «Фармаком»), у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ).Матеріали та методи. Обстежено 40 (18 (45 %) чоловіків та 22 (55 %) жінки) хворих на НАСГ віком від 25 до 65 років (середній вік — (43,6 ± 11,3) року). До контрольної групи залучено 10 здорових осіб. Клінічне обстеження передбачало оцінку антропометричних даних, вимірювання артеріального тиску, визначення рівня С-реактивного протеїну та фактора некрозу пухлини α у сироватці крові, а також ступеня стеатозу печінки. Лікування здійснювали препаратом «Cхізандрин®» протягом 12 тиж у різних режимах дозування: I група — 20 хворих, які отримували препарат по 1 таблетці тричі на добу, II група — 20 хворих, котрі отримували препарат по 2 таблетки тричі на добу.Результати. Під впливом лікування спостерігали суттєву динаміку основних клінічних виявів — зникнення або зменшення вираженості симптомів, які швидше зменшувалися у хворих ІІ групи, а також зниження активності запального процесу в тканині печінки. Прийом «Cхізандрину®» значно знижував активність амінотрансфераз та вміст маркерів холестазу, ефект мав дозозалежний характер. Наприкінці 3-го місяця терапії виявлено зниження рівня високочутливого С-реактивного протеїну та фактора некрозу пухлини α у сироватці крові, більш суттєві зміни — у хворих ІІ групи. Установлено поліпшення ультразвукових характеристик, зокрема тенденцію до нормалізації акустичної щільності та розмірів печінки за рахунок зменшення ступеня її стеатозу.Висновки. «Cхізандрин®» позитивно впливає на перебіг НАСГ. Препарат продемонстрував більшу ефективність та дозозалежний ефект у режимі лікування по 2 таблетки тричі на добу протягом 3 міс. У такому дозуванні препарат має високий профіль безпечності та переносності. «Cхізандрин®» може бути альтернативою для лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на стадії НАСГ не лише в стадії активації запального процесу в тканині печінки, а і на етапі підтримувальної терапії для запобігання прогресуванню захворювання.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128646 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128646 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 61-66 Anokhina, G. А.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Kharchenko, V. V.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Chervak, I. N.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ url:https://sgastro.com.ua/article/view/128646 Array Array Array Проаналізовано літературні джерела щодо лікарських рослин оперкуліни послаблювальної (Operculina turpethum), ембліки лікарської (Terminalia chebula), касії трубчастої (Cassia fistula), солодки голої (Glycyrrhiza glabra), які входять до складу дієтичної добавки «Ізіду» (EasyDo), котра, крім послаблювального ефекту, має широкий спектр позитивної фармакотерапевтичної дії, поліпшує функціональний стан кишечника, зменшує запальні процеси та вияви інтоксикації.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128655 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128655 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 67-73 Paliy, I. G.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Zaika, S. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Kolisnyk, S. P.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Tkachuk, I. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова url:https://sgastro.com.ua/article/view/128655 Array Array Array Висвітлено сучасні патофізіологічні механізми розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Розглянуто питання виникнення резистентності до інгібіторів протонної помпи під час лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Надано клінічне та патофізіологічне обґрунтування використання прокінетиків у лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби за умов недостатньої ефективності інгібіторів протонної помпи. Описано переваги домперидону як щодо антирефлюксного ефекту, так і щодо безпечності застосування.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128687 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128687 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 74-79 Tkach, S. M.; Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів та тканин МОЗ України, Київ url:https://sgastro.com.ua/article/view/128687 Array Array Array Наведено основні положення Маастрихтського консенсусу V (2015) щодо ведення Helicobacter pylori-інфікованих пацієнтів. З урахуванням сучасних наукових даних надано практичні рекомендації щодо оптимізації діагностики та лікування інфекції H. pylori в Україні. Наголошено, що підвищенню ефективності лікування H. pylori сприяє переважне призначення в складі антигелікобактерної терапії інгібіторів протонної помпи, які слабко взаємодіють із цитохромним ізоферментом CYP2С19, відповідальним за метаболізм інгібіторів протонної помпи в печінці, наприклад, рабепразолу. Багатообіцяючі результати щодо підвищення ефективності ерадикації і зниження кількості її побічних ефектів отримано при застосуванні пре- і пробіотиків, зокрема лактобактерій або Saccharomyces boulardii.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128716 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128716 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 80-87 Dyadyk, O. O.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V.; Донецький національний медичний університет, Лиман url:https://sgastro.com.ua/article/view/128716 Array Array Array Обговорено дані літератури про рідкісний варіант хронічного гастриту — глибокий кістозний гастрит (gastritis cystica profunda). Захворювання частіше діагностують гістологічно у пацієнтів з прооперованим шлунком. Етіологія і патогенез не з’ясовані. Кістозний гастрит нерідко асоціюється з кишковою метаплазією слизової оболонки шлунка та аденокарциномою, тому його вважають передраковим захворюванням. Лікування не розроблено у зв’язку з рідкістю патології. Автори навели власне клінічне спостереження з детальним описом та ілюстраціями гістологічних змін шлункової слизової оболонки.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128720 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128720 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 88-93 Rudichenko, V. M.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Lebid, T. O.; Київська міська клінічна лікарня № 8 url:https://sgastro.com.ua/article/view/128720 Array Array Array У 1910 р. Д. Хілаідіті (Demetrius Chilaiditi) описав випадки без клінічної симптоматики, які мали вигляд внутрішньоабдомінального вільного повітря при абдомінальному або грудному рентгенологічному обстеженні, спричинені інтерпозицією кишечника між печінкою та правим куполом діафрагми. Cимптом Хілаідіті не обов’язково супроводжується клінічними симптомами. Для цього синдрому характерні спричинені незвичним анатомічним розташуванням кишечника симптоми: абдомінальний біль, відчуття розтягнення, здуття, нудота, блювання, метеоризм, порушення дефекації, а також рідкісніші маніфестації, такі як субстернальний біль, серцеві аритмії, задишка та респіраторні порушення. У чоловіків синдром виявляється в чотири рази частіше, ніж у жінок. Симптом Хілаідіті зафіксовано в осіб віком від 5 міс до 81 року, найчастіше (1 %) — у популяції осіб похилого віку. Наведено клінічний опис візуалізованого гіперпневматозу товстого кишечника, який супроводжувався розгорнутою клінічною симптоматикою, спричиненою правобічним піддіафрагмальним синдромом Хілаідіті та лівобічною піддіафрагмальною доліхосигмою, зроблений у Київській міській клінічній лікарні № 8. У хворого віком 80 років клінічними скаргами були запор (протягом тривалого часу), відчуття розтягнення, здуття живота, знач­ний метеоризм з відходом, за суб’єктивною оцінкою, значної кількості газу, особливо при тряских поїздках. Також хворий відзначав часом біль переважно в лівому підребер’ї, подеколи — в епігастральній ділянці, інколи з печією, яку усував прийом антацидів. Іноді виникала нудота з блювотою. У 2016 р. установлений діагноз доліхосигми з перекручуванням сигмоподібної кишки та кишковою непрохідністю, проведено лапаротомію, резекцію сигмоподібної кишки з анастомозом за типом кінець-у-кінець.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/128723 2020-03-12T17:20:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/128723 2020-03-12T17:20:57Z P № 1 (2018); 94-101 Gubska, O. Yu.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Alianova, T. S.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ url:https://sgastro.com.ua/article/view/128723 Array Array Array Наведено сучасні погляди щодо імунологічних чинників розвитку функціональної диспепсії, дані про її мікроморфологічне підґрунтя. Імунну дисфункцію розглянуто як важливий чинник патогенезу функціональної диспепсії на різних рівнях — місцевому (у вигляді дуоденальної еозинофільної інфільтрації із дегрануляцією еозинофілів та мастоцитозу) та загальному (дисбаланс клітинного і гуморального імунітету з переважанням прозапальних цитокінів). Доведено перспективність подальшого вивчення ролі імунної регуляції в патогенезі функціональної диспепсії.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129011 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129011 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 10-15 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, Т. А.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/129011 Array Array Array Мета — вивчити особливості метаболічних порушень у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) та їх роль у розвитку та прогресуванні стеатозу печінки.Матеріали та методи.. Обстежено 62 хворих на НАЖХП (26 (40 %) чоловіків та 36 (60 %) жінок). Середній вік хворих — (57,34 ± 9,2) року. До контрольної групи було залучено 20 здорових донорів аналогічної вікової категорії чоловічої та жіночої статі. Всім хворим проводили оцінку параметрів об’єктивного огляду та інструментальне обстеження згідно з наказом МОЗ України № 826 від 06.11.2014 р. Додатково визначали склад тіла пацієнтів за допомогою електронного приладу OMRON BF-­511 (Японія, 2011). Дисфункцію вісцеральної жирової тканини (ВЖТ) оцінювали за величиною індексу вісцерального ожиріння за методом M. C. Amato (2010).Результати. Клінічна симптоматика у хворих на НАЖХП на тлі метаболічного синдрому була малосимптомною, що не відповідало суттєвим змінам показників лабораторних та інструментальних дослід­жень. Більшість пацієнтів мали метаболічні порушення у вигляді цукрового діабету 2 типу (45 %), артеріальної гіпертензії (28 %), надлишкової маси тіла та ожиріння (74 %). У всіх хворих були підвищені показники ВЖТ. У хворих на неалкогольний стеатогепатит величина індексу вісцерального ожиріння перевищувала таку у пацієнтів зі стеатозом печінки (р < 0,05).Висновки. Статистично значуще підвищення частки ВЖТ та ступеня її активності у хворих на НАЖХП незалежно від величини індексу маси тіла свідчить про патогенетичну роль вісцерального ожиріння в розвитку метаболічних змін у цієї категорії хворих.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129012 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129012 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 16-22 Skrypnyk, I. M.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава Maslova, G. S.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава url:https://sgastro.com.ua/article/view/129012 Array Array Array Мета — дослідити частоту розвитку і характер порушень функціонального стану печінки у хворих на гострі мієлоїдні лейкемії (ГМЛ) залежно від морфологічного варіанта за FAB-класифікацією та призначеної схеми хіміотерапії (ХТ).Матеріали та методи. Обстежено 63 пацієнти із вперше встановленим діагнозом ГМЛ, із них 29 (46 %) жінок та 34 (54 %) чоловіки. Загальний стан хворих за ECOG I — II, за індексом Карновського 60 — 80 %. Пацієнти розподілені на групи: І (n = 27) — хворі на ГМЛ М0, М1, М2 за FAB­класифікацією; ІІ (n = 36) — хворі на ГМЛ М4, М5 за FAB­-класифікацією. Пацієнти отримували 1­-й курс індукції ремісії. Досліджували активність аланінової і аспарагінової амінотрансфераз, лужної фосфатази, концентрацію загального білірубіну в сироватці крові до початку ХТ, на 7-­й, 14­-й та 28-­й дні лікування.Результати. Проведення 1-­го курсу індукції ремісії на тлі ГМЛ М0 — М2 варіантів супроводжувалось розвитком гепатотоксичності І ступеня тяжкості на 7-­й і 14-­й дні у 2 (7,4 %) хворих, а на тлі ГМЛ М4 — М5 варіантів — у 11 (30,5 %) хворих, із них у 8 (22,2 %) хворих спостерігався І ступінь тяжкості, у 3 (8,3 %) — ІІ ступінь. У 2 (7,4 %) хворих на ГМЛ М0 — М2 варіантів І групи гепатотоксичні реакції характеризувались цитолітичним типом. У хворих на ГМЛ М4 — М5 варіантів ІІ групи зареєстровані такі типи гепатотоксичних реакцій: у 2 (5,5 %) — цитолітичний, у 4 (11,1 %) — холестатичний і у 5 (13,9 %) — змішаний. У всіх хворих груп порівняння, що мали на 7-­й і 14-­й дні спостереження порушення печінкових проб, до 28­-го дня відмічалось відновлення показників функціонального стану печінки.Висновки. М4 — М5 варіанти ГМЛ супроводжуються зростанням ризику виникнення гепатотоксичних реакцій, що зумовлено морфологією гемобластозу та більшою токсичністю режимів ХТ із включенням до їх складу етопозиду.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129016 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129016 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 25-31 Prosolenko, K. О.; Харківський національний медичний університет Molodan, V. I.; Харківський національний медичний університет Shalimova, A. S.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/129016 Array Array Array Мета — порівняти структурно­функціональний стан серця, судин і печінки у пацієнтів з ізольованою гіпертонічною хворобою (ГХ) і у поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП).Матеріали та методи.. Обстежено 117 пацієнтів з НАЖХП та ГХ ІІ стадії, 2 ступеня, які перебували на лікуванні у ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», з них 63 (53,86 %) чоловіки та 54 (46,14 %) жінки. Середній вік пацієнтів — (54,4 ± 5,9) року. Пацієнтів розподілили на групи залежно від наявності НАЖХП та показника NAFLD fibrosis score (НІФ): 1-­ша група — 74 пацієнти з ГХ та НАЖХП (НІФ ≥ –1,455), 2-­га група — 43 пацієнти з ГХ та НАЖХП (НІФ < –1,455), 3-­тя група — 30 пацієнтів ГХ без НАЖХП. До контрольної групи було залучено 20 практично здорових осіб. Групи були порівнянні за віком, співвідношенням статей, стадією ГХ, ступенем артеріальної гіпертензії, функціональним класом хронічної серцевої недостатності. Для діагностики стеатозу печінки застосовували ультразвуковий метод дослід­ження з використанням діагностичних систем GE (США) та Ultima РА («Радмір», Україна) в одно­, двовимірному і допплерівських режимах з кольоровим картуванням за загальноприйнятими методиками.Результати. Установлено, що для пацієнтів з НАЖХП та ГХ є характерними порушення структурно­функціонального стану серця та артерій. Хворі на ГХ у поєднанні з НАЖХП та фіброзом печінки відрізняються від пацієнтів з ГХ у поєднанні з НАЖХП без фіброзу печінки та ізольованою ГХ статистично значущо більшими величинами товщини комплексу інтима — медія (ТІМ) сонних артерій, індексу маси міокарда (ІММ) лівого шлуночка (ЛШ) та інтегрального показника діастолічного наповнення ЛШ (Е/е). У пацієнтів з коморбідністю НАЖХП, ГХ та фіброзу печінки збережена систолічна функція ЛШ, мають місце прогностично несприятливіші варіанти ремоделювання ЛШ (концентрична (55,4 %) та ексцент­рична (43,8 %) гіпертрофія). Виявлено наявність статистично значущого прямо пропорційного зв’язку між значеннями НІФ та ІММ (rs = +0,34), що доводить вплив прогресування ураження печінки на прогресування гіпертрофії ЛШ у пацієнтів з НАЖХП та ГХ, між НІФ і ТІМ (rs = +0,28) а також статистично значущий обернено пропорційний кореляційний зв’язок між НІФ та Е/е (rs = –0,32), між НІФ та ступенем ендотелійзалежної вазодилатації плечових артерій (rs = –0,31), що свідчить про зв’язок між наявністю і ступенем фіброзу печінки та станом артерій у пацієнтів з коморбідністю НАЖХП та ГХ.Висновки. У пацієнтів з коморбідністю ГХ, НАЖХП і фіброзу печінки є характерним збільшення величини ТІМ сонних артерій, ІММ ЛШ, Е/е. Зміни судинної стінки у цих пацієнтів виявляються вираженішим збільшенням ТІМ і зниженням ступеня ендотелійзалежної вазодилатації плечових артерій порівняно з хворими на ізольовану ГХ.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129028 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129028 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 32-36 Babak, O. Ya.; Харківський національний медичний університет Lapshyna, K. A.; Харківський національний медичний університет Chernyak, А. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМНУ», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/129028 Array Array Array Мета — вивчити вплив комплексної терапії на рівень цитокератину (ЦК)­18 і фактора росту фібробластів (FGF)­21 та метаболічні показники в плазмі хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП).Матеріали та методи.. Обстежено 90 хворих на НАЖХП віком від 30 до 60 років (середній вік — (48,61 ± 4,1) року). До контрольної групи залучено 20 практично здорових добровольців. Статистично значущої відмінності за гендерним розподілом груп не виявлено. Визначення рівня ЦК­18 і FGF­21 у плазмі крові на початку та через 1 міс лікування комбінацією урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) та адеметіоніну проводили імуноферментним методом з використанням наборів ELISA.Результати. У хворих на НАЖХП до лікування виявлено підвищення ферментативної активності печінки (р ≤ 0,05), показників ліпідного профілю (р ≤ 0,05), рівня інсуліну та величини НОМА­ІR (р = 0,002), вмісту цитокінів ЦК-­18 та FGF-­21 у плазмі крові (р ≤ 0,05). Через місяць лікування відзначено зниження вмісту трансаміназ (р £ 0,05), глюкози на 10,5 %, величини НОМА­ІR на 41 % (р = 0,001). Вміст загального холестерину знизився з 5,6 до 4,89 ммоль/л, тригліцеридів — з 1,7 до 1,24 ммоль/л (р = 0,001).Висновки. Призначення комплексної терапії з використанням адеметіоніну та УДХК у хворих на НАЖХП сприяло зниженню рівня трансаміназ, глюкози та величини НОМА­ІR, усуненню гіперліпідемії та гіпертригліцеридемії, зниженню процесів апоптозу в печінці.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129036 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129036 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 37-45 Kolesnikova, O. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/129036 Array Array Array Людська кишка містить понад 100 трлн мікроорганізмів, які відіграють важливу роль у регуляції метаболізму людини за допомогою симбіотичних взаємодій з господарем. Змінені кишкові мікробні екосистеми пов’язані зі збільшенням метаболічних та імунних порушень. Уточнено молекулярні взаємодії, які пов’язують кишкову мікробіоту з енергетичним метаболізмом господаря, накопиченням ліпідів та імунітетом. Проте точні механізми, за допомогою яких певні зміни у складі мікробіоти кишечника впливають на розвиток ожиріння та метаболічних захворювань у людей, не з’ясовано через складну етіологію цих патологій. Розглянуто основні функції кишкової мікробіоти у пацієнтів з метаболічними порушеннями. Представлено досвід застосування пробіотика «Пробіокс», який чинить комплексну дію на макроорганізм за рахунок підвищення резистентності колонізації кишечника, зниження вираженості запальних процесів, поліпшення загального соматичного стану, що розширює його клінічне застосування для пацієнтів з різними виявами метаболічного синдрому і дисфункцією кишечника.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129043 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129043 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 46-51 Dorofeyev, A. E.; Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев Rudenko, N. N.; Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев Kugler, T. E.; Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев Snisarevskaya, T. P.; Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, Киев url:https://sgastro.com.ua/article/view/129043 Array Array Array Мета — вивчити вплив травних ферментів на симптоматику функціональної диспепсії (ФД) і стан шлункової моторики.Матеріали та методи. Під нашим наглядом перебували 60 хворих на ФД (21 чоловік та 39 жінок, середній вік — (44,2 ± 3,0) року). У дослідження залучали лише пацієнтів з постпрандіальним дистрес­синдромом (n = 33) і змішаною формою (n = 27). Діагноз ФД та її форму встановлювали на підставі IV Римських критеріїв. Вираженість симптоматики визначали кількісно за 5­-сантиметровою візуальною аналоговою шкалою. В усіх хворих до початку лікування для оцінки моторики шлунка і вісцелярної гіперчутливості проводили ультразвуковий тест з питним навантаженням. Хворих рандомізували на дві порівнянні за співвідношенням статей, віком і формою диспепсії групи. Перша група (n = 30) отримувала рослинний ферментний препарат «Санзим» по 1 таблетці тричі на добу під час їди та ітоприду гідрохлорид по 50 мг тричі на добу, друга (n = 30) — лише ітоприду гідрохлорид в тій самій дозі.Результати. Через 4 тиж лікування в першій групі пацієнтів відзначено зниження індексу диспепсії на 61 % (до (0,92 ± 0,45) см (p = 0,044)), у другій — на 35 % (до (1,59 ± 0,42) см), проте в другій групі зміни порівняно з вихідними показниками не досягли статистично значущого значення (р = 0,24). Установлено позитивну динаміку показників питної ультразвукової проби. У першій групі відзначено статистично значуще поліпшення акомодації, що виявилося збільшенням приросту площі перерізу шлунка S1 на 31 % (до (37,2 ± 3,1) см2 (p = 0,042)). У другій групі приріст S1 становив 11 % (до (33,5 ± 3,4) см2) і був статистично незначущим (p = 0,4). У першій групі зафіксовано прискорення евакуації зі шлунка на 5­й хвилині (S2 зменшилася на 23 % до (81,2 ± 8,3) см2 (p = 0,047)), тоді як у другій — на 18 % (до (85,1 ± 7,9) см2 (p = 0,094)). Вісцелярна чутливість у першій групі зменшилася на 77 % (до (0,56 ± 0,47) бала (p = 0,026)), у другій — на 60 % (до (0,88 ± 0,35) бала (p = 0,037)).Висновки. У хворих з постпрандіальним дистрес­синдромом і змішаною формою ФД застосування рослинного ферментного препарату «Санзим» дає змогу досягти статитично значущого поліпшення шлункової акомодації, евакуації рідини зі шлунка і зменшити вісцелярну гіперчутливість, що супроводжується статистично значущим зниженням вираженості клінічної симптоматики.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129063 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129063 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 52-60 Zvyagintseva, T. D.; Харківська медична академія післядипломної освіти Chernobay, A. I.; Харківська медична академія післядипломної освіти url:https://sgastro.com.ua/article/view/129063 Array Array Array Представлено дані щодо патогенетичних механізмів розвитку фіброгенезу та алкогольного фіброзу печінки. Визначено чинники прогресування та звортності хвороби. Показано роль препарату ­«Гепаризин» як комбінованого гепатопротектора, який має антифібротичну активність, протизапальну, мембранопротекторну, антиоксидантну і антитоксичну дію.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129065 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129065 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 63-69 Zak, M. Yu.; Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв Shinkarenko, Yu. N.; Міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4, Дніпро url:https://sgastro.com.ua/article/view/129065 Array Array Array Представлено сучасні погляди на механізми розвитку, чинники ризику та лікування медикаментозно-індукованого хронічного гепатиту. Проведено аналіз ефективності впливу сублінгвальної форми адеметіоніну на клінічні та лабораторні показники медикаментозного гепатиту в онкогематологічних хворих. Показано, що прийом сублінгвальної форми адеметіоніну між курсами поліхіміотерапії сприяє поліпшенню загального самопочуття пацієнтів, зниженню рівня загального білірубіну в 1,5 разу (р < 0,05) і значущому зменшенню активності хронічного гепатиту в 54,1 % хворих.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129131 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9F%D0%94

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129131 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 70-76 Zhuravlyova, L. V.; Харківський національний медичний університет Shekhovtsova, Yu. O.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/129131 Array Array Array Викладено сучасні погляди на використання інгібіторів протонної помпи у клінічній практиці з урахуванням віку пацієнтів, тривалості терапії, наявності коморбідних захворювань. Проаналізовано дані літератури та рандомізованих контрольованих досліджень щодо ефективності застосування цих засобів у різних клінічних ситуаціях і можливих небажаних виявів. Оскільки інгібітори протонної помпи призначають різним групам пацієнтів, наголошено на необхідності визначення індивідуального ризику виникнення побічної дії.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129132 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129132 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 77-82 Dorofeyev, A. E.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Shvetz, N. I.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Snisarevska , T. P.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ url:https://sgastro.com.ua/article/view/129132 Array Array Array Нині синдром подразненого кишечника (СПК) посідає перше місце серед хронічних захворювань кишечника. Його поширеність становить від 1 до 36 %, у середньому — близько 7 %. Питання діагностики і лікування СПК є актуальними, оскільки у хворих на СПК значно знижується якість життя. Вона нижче, ніж у хворих на хронічну серцеву недостатність 3-го функціонального класу і пацієнтів з ревматоїдним артритом. Діагностика СПК ґрунтується на трьох ключових пунктах: 1) клінічна картина і аналіз історії захворювання; 2) ретельне об’єктивне обстеження; 3) проведення мінімальної кількості лабораторних тестів і лише за наявності суворих показань, колоноскопії та інших інструментальних досліджень. Оскільки СПК — мультифакторне захворювання, лікування має бути спрямоване на різні ланки патогенезу. Вважають, що стартова терапія СПК має бути симптом-орієнтованою, тобто усувати найвираженіші симптоми. У IV Римському консенсусі рекомендовано застосування пробіотиків. У консенсусі згадується лише один пробіотик з конкретним штамом — Bifidobacterium infantis 35624, який в Україні зареєстровано як «Альфлорекс». Указано, що застосування Bifidobacterium infantis 35624 у хворих на СПК сприяє значному полегшенню абдомінального болю/дискомфорту, здуттю і поліпшенню дефекації. Наш невеликий досвід використання цього препарату пов’язаний з його недавньою появою в Україні. «Альфлорекс» понад 10 років успішно застосовують у США. Він є штамом № 1 за рекомендаціями гастроентерологів США. Таким чином, у діагностиці і лікуванні СПК слід орієнтуватися на рекомендації IV Римського консенсусу, в якому чітко визначена необхідність застосування пробіотиків. Використання Bifidobacterium infantis 35624 («Альфлорекс») у пацієнтів із СПК відповідає сучасним міжнародним рекомендаціям. Ефективність використання цього препарату в лікуванні хворих на СПК доведена у багатьох клінічних дослідженнях.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129134 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129134 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 85-94 Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V.; Донецький національний медичний університет, Лиман Klochkov, O. Ye.; Донецький національний медичний університет, Лиман Suprun, O. O.; Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G.; Донецький національний медичний університет, Лиман url:https://sgastro.com.ua/article/view/129134 Array Array Array Проаналізовано дані літератури щодо ролі кислотопродукувальної функції шлунка в панкреатичній секреції. Пояснено показання до призначення інгібіторів протонної помпи при хронічному панкреатиті на підставі міжнародних рекомендацій і результатів доказових досліджень. Описано переваги пантопразолу («Нольпаза»). Як приклад ефективності «Нольпази» при хронічному панкреатиті наведено власне клінічне спостереження пацієнтки з кальцифікуючим панкреатитом, вираженим больовим синдромом і тяжкою зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/129135 2020-03-12T17:21:02Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/129135 2020-03-12T17:21:02Z P № 2 (2018); 95-103 Filippov, Yu. A.; Обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова, Дніпро Zack, M. Yu.; Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв url:https://sgastro.com.ua/article/view/129135 Array Array Array Розглянуто сучасні уявлення про механізми формування та прогресування хронічного гастриту, асоційованого з жовчним рефлюксом. Висвітлено основні чинники виникнення дуоденогастрального рефлюксу. Особливу увагу приділено проблемі рефлюкс-гастриту як пусковому механізму формування передканцерозних змін шлункового епітелію та ролі інфекції Helicobacter pylori при цій формі хронічного гастриту. Наведено результати власного дослідження стану слизової оболонки шлунка за різних морфологічних форм хронічного гастриту, асоційованого з біліарним рефлюксом. Проаналізовано сучасні підходи до діагностики та лікування рефлюкс-гастриту.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133188 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-7 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 7-13 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nesen, А. О.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Krakhmalova, О. О.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Izmailova, O. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-7 Array Array Array Мета — визначити можливі транснозологічні механізми формування коморбідності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та ішемічної хвороби серця (ІХС).Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 65 хворих з ГЕРХ у поєднанні з ІХС, з них 54 (83,08 %) чоловіки та 11 (16,92 %) жінок віком від 32 до 89 років (середній вік — (61,57 ± 11,37) року). Застосовували лабораторно-біохімічні, клініко-інструментальні та статистичні методи.Результати. За даними анамнезу давність ГЕРХ становила від 0,5 до 11,0 років (у середньому — (4,12 ± 2,25) року, медіана — 4 роки), тривалість ІХС — від 1 до 21 року (у середньому — (7,07 ± 4,61) року, медіана — 6 років). Пацієнтів розподілили на дві групи: 21 (32,31 %) особа з неерозивною ГЕРХ та ІХС і 44 (67,69 %) особи з ерозивною ГЕРХ та ІХС. В обох групах у жінок виявлено в середньому нижчий рівень кардіоваскулярного ризику (КВР) за різними шкалами та вищий відсотковий рівень 10-річної виживаності, що асоціюється з модифікованими чинниками ризику (тютюнокуріння, зловживання алкоголем, індекс маси тіла, неправильне харчування, низька фізична активність, порушення ліпідного обміну). Визначено залежність тяжкості синдрому обструктивного апное/гіпопное сну (СОАГС) від ендоскопічної форми ГЕРХ (p = 0,0007) і ступеня порушень сну від клініко-морфологічних виявів ГЕРХ (p = 0,0498). Отримані дані вказують на фактичність важливих транснозологічних механізмів формування коморбідності ГЕРХ та ІХС: підвищення КВР і ступеня коморбідності на тлі порушень ліпідного спектра та синтезу низки нейрогормонів, наявність кардіальних («кардіальна маска») та легеневих («легенева маска») виявів, депресивних розладів та порушень сну.Висновки. Чинником несприятливого перебігу коморбідності ГЕРХ та ІХС є СОАГС як один з варіантів інсомнії. Це один із транснозологічних механізмів, котрий спричиняє численні органічні й функціональні систематичні порушення. При коморбідності ГЕРХ та ІХС тяжкість інсомнії і депресії залежить від віку хворого, тривалості ІХС та індексу маси тіла (p < 0,05). При різних формах ГЕРХ наявні статистично значущі відмінності за основними діагностичними параметрами тяжкості СОАГС. Тяжкість СОАГС асоцію­ється з ендоскопічною формою ГЕРХ (p = 0,0007). Існує залежність ступеня порушень сну від клініко-морфологічних виявів ГЕРХ (p = 0,0498). Зростання ступеня коморбідності пропорційне збільшенню ймовірності летальності (r = 0,782; p < 0,001). Коригування показників коморбідності та чинників КВР дає змогу точніше визначити прогноз поєднаного захворювання та суттєво поліпшити ефективність лікувально-профілактичних заходів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133190 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-14 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 14-20 Viun, T. I.; Харківський національний медичний університет Pasiyeshvili, L. M.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-14 Array Array Array Мета — вивчити роль поліморфізму гена лактази (LCT C-13910T) і біохімічних маркерів кісткового метаболізму (загальний та іонізований кальцій, остеокальцин у сироватці крові) у ризику розвитку остеопенічних станів у хворих з коморбідністю хронічного панкреатиту (ХП) та гіпертонічної хвороби (ГХ).Матеріали та методи. Обстежено 110 пацієнтів, з них 70 осіб із ХП та ГХ (основна група) і 40 хворих на ізольований ХП (група порівняння). Контрольні показники отримано при дослідженні 78 практично здорових осіб. Групи були репрезентативними за віком і статтю. Досліджували вміст біохімічних маркерів кісткового метаболізму (загальний та іонізований кальцій, остеокальцин у сироватці крові) і поліморфізм гена LCT.Результати. Дослідження фракцій кальцію в сироватці крові пацієнтів на ХП виявило його зменшення як за рахунок білковозв’язаного, так і вільного пулу, при цьому практично не змінюючи співвідношення їх рівнів між клітиною і міжклітинним простором, про що свідчила величина кальцієвого коефіцієнта. Встановлено залежність вмісту кальцію від етіологічного чинника ХП: при алкогольному генезі захворювання виявлено суттєвіше збільшення білковозв’язаної фракції кальцію в сироватці крові ((2,36 ± 0,01) ммоль/л) на відміну від ХП біліарної етіології ((2,29 ± 0,01) ммоль/л). Приєднання ГХ призводило до гіпокальціємії та супроводжувалося перерозподілом цього макроелемента між біологічними рідинами. Відзначено зміну вмісту в сироватці крові остеокальцину — показника синтезу кісткової тканини. Встановлено зміни поліморфізму гена LCT і доведено їх вплив на частоту ураження кістково-суглобової системи: у носіїв С-алеля частіше мають місце предиктори остеопенічних станів.Висновки. У пацієнтів із рецидивним ХП виявлено зменшення вмісту фракцій кальцію в сироватці крові, більш значуще при приєднанні ГХ. Порушення співвідношення між пулами кальцію у таких пацієнтів можна розглядати як патогенетичну ланку розвитку артеріальної гіпертензії. Поєднання ХП і ГХ супроводжується змінами вмісту остеокальцину, що можна використати як маркер мінеральної щільності кісткової тканини. Поліморфні зміни гена LCT у пацієнтів із ХП і ГХ впливають на частоту ураження кістково-суглобової системи, при цьому найбільш несприятливий перебіг спостерігається у носіїв С-алеля (77 % пацієнтів) гена LCT.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133196 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-21 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 21-26 Khukhlina, O. S.; ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці Antoniv, A. A.; ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-21 Array Array Array Мета — встановити інтенсивність оксидативного та нітрозитивного стресу за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії.Матеріали та методи. Обстежено 105 (48 чоловіків та 57 жінок) хворих на неалкогольний стеатогепатит, з них 52 із ожирінням І ступеня (1-ша група), 53 з поєднанням ожиріння І ступеня та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії (2-га група). Середній вік пацієнтів становив (45,8 ± 3,81) року. Контрольну групу утворили 30 практично здорових осіб відповідного віку. Між групами значущих відмінностей за співвідношенням статей не було. Функціональний стан ендотелію вивчали за вмістом у крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену — нітритів та нітратів за методом L. C. Green та співавт. Кількість десквамованих ендотеліоцитів у крові визначали за методом J. Hladovec у модифікації Н. Н. Петрищева та співавт. Стан системи антиоксидантного захисту вивчали за вмістом в еритроцитах глутатіону відновленого, активністю глутатіонпероксидази, глутатіон-S-трансферази, каталази, супероксиддисмутази, церулоплазміну.Результати. Встановлено, що за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії зростає інтенсивність оксидативного стресу, що супроводжується накопиченням не лише проміжних, а й кінцевих продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів у всіх групах спостереження, що свідчить про наявність декомпенсованого оксидативного стресу у цього контингенту осіб. Останній факт є беззаперечним свідченням участі оксидативного стресу у патогенезі неалкогольного стеатогепатиту, інтенсивність якого зростає за коморбідності з хронічною хворобою нирок. Результати проведеного дослідження показали, що у хворих на неалкогольний стеатогепатит було встановлено істотне зростання вмісту NO у крові порівняно з показником у практично здорових осіб. Патологічна гіперпродукція NO ендотелієм та лейкоцитами запальних інфільтратів у печінці сприяла розвитку нітрозитивного стресу при неалкогольному стеатогепатиті. Підтвердженням наявності вираженої ендотеліальної дисфункції у хворих на неалкогольний стеатогепатит та хронічну хворобу нирок стало статистично значуще зростання кількості десквамованих ендотеліоцитів у 1,9 разу (р < 0,05).Висновки. За коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту із хронічною хворобою нирок І—ІІ стадії зростає інтенсивність оксидативного стресу, що супроводжується накопиченням проміжних та кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів, раннім розвитком ендотеліальної дисфункції (зростання вмісту в крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену та кількість десквамованих ендотеліоцитів) на тлі активності чинників протирадикального захисту (зниження вмісту в еритроцитах глутатіону відновленого, активності супероксиддисмутази, глутатіонзалежних ферментів).

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133199 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-29 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 29-36 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, Т. А.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-29 Array Array Array Мета — вивчити характер змін вуглеводного і ліпідного обміну залежно від розподілу та активності вісцеральної жирової тканини (ВЖТ) та ступеня стеатозу печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) на тлі метаболічного синдрому.Матеріали та методи. Обстежено 62 хворих на НАЖХП (26 (40 %) чоловіків та (60 %) 36 жінок). Середній вік хворих становив (57,3 ± 9,2) року. Контрольну групи утворили 30 здорових донорів. Групи були порівнянні за віком та співвідношенням статей. Усім хворим проводили оцінку параметрів об’єктивного огляду та лабораторно-інструментальне обстеження згідно з наказом МОЗ України № 826 від 06.11.2014 р. Також проводили моніторинг складу тіла. Для визначення дисфункції ВЖТ обчислювали індекс вісцерального ожиріння (ІВО) за методом M. C. Амато (2010).Результати. У хворих на НАЖХП установлено підвищення вмісту інсуліну ((29,23 ± 5,26) мкОД/мл) порівняно з контрольною групою ((6,83 ± 2,08) мкОД/мл) та статистично значуще збільшення величини індексу інсулінорезистентності (HOMA-IR) до (8,93 ± 3,01) мкмоль фруктози/1г Нb (р < 0,05). Максимальні значення вмісту інсуліну та HOMA-IR виявлено у хворих з ІВО понад 5 у. о. Концентрації загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької густини у хворих на НАЖХП статистично значущо перевищували відповідні показники контрольної групи (р < 0,05). Максимальну концентрацію тригліцеридів ((2,87 ± 0,14) ммоль) відзначено у хворих із високим ІВО (р < 0,05). Зі зростанням ІВО статистично значущо збільшувалися показники цитолізу та стеатозу печінки (р < 0,05).Висновки. Отримані дані свідчать про залежність глибини порушень вуглеводного та ліпідного обміну від активності ВЖТ. У хворих на НАЖХП на тлі метаболічного синдрому величина HOMA-IR, вміст загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької густини та ступінь стеатозу статистично значущо збільшуються у міру зростання ІВО (р < 0,05), що дає підставу розглядати ІВО не лише як важливий додатковий прогностичний критерій розвитку метаболічних порушень, а й чинник ризику прогресування процесів фіброзування.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133202 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-37 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 37-41 Bobro, L. M.; Харківський національний медичний університет Golovko, T. V.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-37 Array Array Array Мета — вивчити частоту і характер мікробного ураження слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у хворих з нестероїдіндукованими (НПЗП) гастропатіями на тлі цукрового діабету (ЦД).Матеріали та методи. Обстежено 108 пацієнтів з НПЗП-гастропатіями (52 (48 %) чоловіки та 56 (53 %) жінок), які перебували на стаціонарному або амбулаторному лікуванні в клініці Харківського національного медичного університету. Середній вік пацієнтів — (42,5 ± 4,5) року. Основну групу сформовано з 51 (47 %) пацієнта з ЦД, групу порівняння — із 57 (53 %) хворих без ЦД. Обидві групи були репрезентативними за віком і співвідношенням статей. Проведено мікробіологічне дослідження матеріалу (зокрема гелікобактерної та грибкової інфекції) з антрального відділу шлунка та періульцерозної зони, отриманого під час фіброгастродуоденоскопії, визначення чутливості виявлених грибів і штамів бактерій до хіміо­терапевтичних препаратів.Результати. В основній групі статистично значущо переважали пацієнти з Helicobacter pylori-асоційованими гастропатіями (р < 0,05). У 70 (64,2 %) пацієнтів в обох групах у мікробному пейзажі переважали асоціації бактерій з грибами роду Candida. В основній групі біоплівки виявлено в усіх пацієнтів. При дефектах розміром понад 1,0 см достовірність приєднання грибкової інфекції зростала (відношення шансів — 7,0, 95 % довірчий інтервал — 2,67 — 8,33; р < 0,0001). Вивчення чутливості виявлених біоплівок до дії хіміопрепаратів показало, що найбільшу антимікотичну активність виявляли амфотерецин В і ністатин. Найчутливішими штами бактерій були до антибіотиків цефалоспоринового ряду та азитроміцину.Висновки. У пацієнтів з НПЗП-гастропатіями на тлі ЦД статистично значущо підвищується ризик контамінації слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту асоціаціями бактерій та грибів. Біоплівки призводять до збільшення резистентності мікроорганізмів до антифунгальних препаратів і антибіотиків. У пацієнтів з ЦД слід проводити цілеспрямоване обстеження на наявність дисбіозу слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту і визначення хіміочутливості кожного з ізольованих мікроорганізмів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133204 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-42 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 42-47 Kurinna, O. G.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Cherelyuk, N. I.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-42 Array Array Array Мета — визначити вплив активної комплексної немедикаментозної терапії (КНТ) на перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у хворих із супутнім ожирінням та асоційовані порушення вуглеводного обміну, зокрема на інсулінорезистентність.Матеріали та методи. Обстежено 105 хворих на НАЖХП (55 чоловіків та 50 жінок, вік — 45,0 (37,0 — 52,5) років). Пацієнти були рандомізовані в групи активної КНТ: 27 хворих на НАЖХП (група ІБ) та 27 хворих на НАЖХП із супутнім ожирінням (група ІІБ), і групи порівняння: 25 хворих на НАЖХП (група ІА) та 26 хворих на НАЖХП із супутнім ожирінням (група ІІА).Результати. Незалежно від наявності ожиріння активна КНТ була асоційована зі зниженням глікемії натще (р < 0,05), рівня інсуліну (р < 0,05) та індексу інсулінорезистентності НОМА (р < 0,05).Висновки. Активна КНТ НАЖХП протягом 24 тиж сприяє позитивній динаміці клінічного перебігу захворювання та поліпшенню асоційованих порушень вуглеводного обміну.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133205 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-48 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 48-53 Zhuravlyova, L. V.; Харківський національний медичний університет Oliinyk, M. O.; Харківський національний медичний університет url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-48 Array Array Array Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — засоби, які найчастіше застосовують для лікування різної патології. Однак їх використання асоціюється з розвитком різних побічних ефектів, одним з найпоширеніших є НПЗП-гастропатія. З віком потреба в прийомі різних препаратів збільшується, що потребує обґрунтованих і чітких рекомендацій щодо призначення НПЗП у хворих з коморбідною патологією з урахуванням чинників ризику розвитку побічних ефектів. Розглянуто методи раціонального призначення НПЗП. Обґрунтовано вибір препаратів для профілактики і фармакотерапії НПЗП-гастропатій.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133206 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-54 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 54-74 Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V.; Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G.; Донецький національний медичний університет, Лиман Chyrkov, Yu. E.; Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин, Київ url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-54 Array Array Array Нециротична портальна гіпертензія може бути спричинена різними чинниками. Представлено клінічний випадок портальної гіпертензії, зумовленої повторними мікротромбозами на тлі мієлопроліферативного захворювання, які, ймовірно, мали місце у дорослому житті та вразили дрібні й середні гілки портальної вени, що призвело до формування нециротичного портального фіброзу (НЦПФ). Клінічними ознаками захворювання були тривала спленомегалія, зростання рівня амінотрансфераз, γ-глутамілтранспептидази, тромбоцитоз. Периферичні стигми хронічного захворювання печінки були відсутні. При комп’ютерній томографії діагностовано зміни гілок портальної вени у печінкову артеріальну фазу. Пацієнт отримував лікування пропранололом і соматостатином. Нині пацієнт перебуває у відносно задовільному стані. У більшості випадків НЦПФ діагностують з великою затримкою, що зумовлено рідкістю цього захворювання. Клініцистам слід ураховувати, що НЦПФ є вірогідною причиною нециротичної портальної гіпертензії.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133208 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%9F%D0%94

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-75 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 75-77 Khamrabaeva, F. I.; Ташкентський інститут удосконалення лікарів url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-75 Array Array Array Представлено результати клінічних і статистичних досліджень впливу чинників ризику (віку, статі, пагубних звичок, раціону та режиму харчування, професійних шкідливостей тощо) на розвиток патології гепатопанкреатодуоденальної зони та особливості їх клінічного перебігу.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/133216 2020-03-12T17:21:06Z 1727-5725:%D0%A1%D0%94%D0%9B

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-78 2020-03-12T17:21:06Z P № 3 (2018); 78-93 Solomentseva, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/MG-2018-3-78 Array Array Array -

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142279 2019-04-21T09:24:00Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142279 2019-04-21T09:24:00Z P № 4 (2018); 7-12 Pasiieshvili, T. M.; Харківський національний медичний університет Zazdravnov, A. A.; Харківський національний медичний університет 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142279 Array Array Array Мета — оцінити психоемоційний стан пацієнтів молодого віку, які страждають на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), асоційовану з автоімунним тиреоїдитом (АІТ).Матеріали та методи. Обстежено 57 студентів з поєднаним перебігом ГЕРХ і АІТ. Середній вік — (22,1 ± 2,1) року. Серед пацієнтів переважали чоловіки (56,1 %). Скринінг ГЕРБ проводили з використанням анкети GERD Screener. Верифікацію форми ГЕРБ здійснювали ендоскопічним методом. При діагностиці АІТ ураховували клінічні вияви, результати інструментальних досліджень, рівень антитіл щитоподібної залози (ЩЗ) та її функцію. Статистична обробка передбачала обчислення критерію χ2 з поправкою Єтса.Результати. У 9 (15,8 %) пацієнтів установлено ерозивну форму ГЕРХ. Наявність АІТ було підтверджено збільшенням рівня антитіл до ЩЗ. Еутиреоз виявлено у 75,4 % випадків, зниження функції ЩЗ — у 17,5 %, явища гіпертиреозу — у 7,0 %. Тестування за методикою Спілбергера — Ханіна показало, що у 39 (68,4 %) випадках числові показники ситуативної тривожності відповідали високому рівню, в 11 (19,3 %) випадках — помірним виявам тривожності, 7 хворих відчували «відносний комфорт». Згідно з оцінкою особистісної тривожності більша частина осіб з ГЕРХ і АІТ (від 80,7 до 93,0 %) вказували на вияви, які призводять до сприйняття певних стимулів, як небезпечних для самооцінки і самоповаги. Рівні особистісної та ситуативної тривожності корелювали у 45 (78,9 %) осіб. У 12 випадках відзначено невідповідність між Т-властивістю і Т-станом (у 2 пацієнтів з гіпертиреозом, у 5 з гіпотиреозом, ще у 5 хворих з еутиреоїдним станом). Гормональна дисфункція ЩЗ достовірно впливала на розвиток «особистісно-ситуативного тривожнісного дисонансу». Залежності між виявами тривожності і морфологічними змінами в слизовій оболонці стравоходу не виявлено.Висновки. Студенти є контингентом, в якого через специфіку навчального процесу та міжособистісного спілкування можуть формуватися зміни в ЦНС і поведінковій сфері. Одночасний перебіг ГЕРБ і АІТ в осіб молодого віку відбувається на тлі підвищеної ситуативної та особистісної тривожності або в умовах «особистісно-ситуативного тривожнісного дисонансу». Ці психоемоційні розлади можуть погіршити клінічні вияви захворювань і спричинити їх часте рецидивування (загострення, прогресування).

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142280 2019-04-21T09:24:06Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142280 2019-04-21T09:24:06Z P № 4 (2018); 13-16 Khamrabaeva, F. I.; Ташкентський інститут удосконалення лікарів 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142280 Array Array Array Мета — визначити роль емоційних і вегетативних розладів у хронізації виразкової хвороби (ВХ) дванадцятипалої кишки (ДПК).Матеріали та методи. Обстежено 62 хворих (39 чоловіків і 23 жінки) на ВХ ДПК віком від 18 до 42 років. Дослідження стану вегетативної нервової системи проводили за загальноприйнятою схемою з аналізом вихідного вегетативного тонусу. За допомогою уніфікованих анкет і схем аналізували наявність і вираженість синдрому вегетативної дистонії.Результати. Встановлено, що одним з механізмів хронізації ВХ ДПК є формування дисоціації між вегетативними та емоційними розладами — поєднання підвищеної тривожності з вегетативною парасимпатикотонією і недостатністю вегетативного забезпечення фізичної діяльності.Висновки. При лікуванні ВХ ДПК необхідно призначати транквілізатори і антидепресанти, а у разі хронічного перебігу хвороби — вегетотропні засоби з тонізувальною дією.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142281 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142281 2019-04-19T12:53:42Z P № 4 (2018); 17-24 Shcherbynina, M. B.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Hladun, V. M.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Borisova, J. V.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142281 Array Array Array Мета — проаналізувати поінформованість студентсько-викладацького контингенту щодо гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та визначити за допомогою анкетування поширеність серед них цього захворювання.Матеріали та методи. Пілотне дослідження проведено шляхом анкетування 120 осіб віком від 18 до 75 років (чоловіків — 45,0 %, жінок — 55,0 %). Анкета містила 10 запитань, об’єднаних у три блоки. Для діаг­ностування ГЕРХ використовували міжнародний стандартизований опитувальник GERD Q. Результати. Встановлено зв’язок між віком і ступенем поінформованості щодо ГЕРХ (φ* = 1,9 для р = 0,029) та між віком і схильністю розглядати ГЕРХ як чинник зниження якості життя (для респондентів похилого віку р < 0,01 — Zкритерій часток = 3,84 при Zкрит.= 2,32, для респондентів середнього віку — р < 0,05 (Zкритерій часток = –1,75 при Zкрит. = –1,64). При використанні GERD Q у 8 (6,7 %) респондентів загальний бал становив 8 та більше.Висновки. Більшість респондентів (83,3 %) не знають про ГЕРХ, з них 73 % — це особи, молодші 40 років. За даними GERD Q, близько 7 % респондентів мали гастроезофагеальний рефлюкс, з них лише 2/3 знали про наявність у них захворювання та розуміли наслідки.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142282 2019-04-21T09:24:12Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142282 2019-04-21T09:24:12Z P № 4 (2018); 25-29 Oparin, O. A.; Харьківська медична академія післядипломної освіти Yarantseva, N. A.; Харьківська медична академія післядипломної освіти 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142282 Array Array Array Мета — вивчити роль тиреоїдних гормонів у формуванні моторно-секреторних розладів при коморбідному перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та автоімунному тиреоїдиті (АІТ).Матеріали та методи. Обстежено дві групи хворих: перша — 25 пацієнтів (15 жінок ≥ 10 чоловіків віком від 18 до 25 років) з ізольованою ГЕРХ, друга — 23 пацієнти (12 жінок та 11 чоловіків віком від 19 до 25 років) із ГЕРХ у поєднанні з АІТ. Контрольну групу утворено з 15 практично здорових осіб відповідного віку. Всім хворим проведено комплексне обстеження відповідно до протоколів діагностики та лікування ГЕРХ (№ 943 від 31.10.2013) та АІТ і ультразвукове дослідження моторно-евакуаторної функції стравоходу і шлунка з водним навантаженням. Секреторну функцію шлунка оцінювали за допомогою рН-метрії інтрагастральним методом, функціональну активність щитоподібної залози — за допомогою імуноферментного аналізу рівня гормонів щитоподібної залози і наявністю антитіл до тиреопероксидази.Результати. Встановлено, що у хворих на ГЕРХ із АІТ на тлі гіперфункції щитоподібної залози статистично значущо підвищені показники агресії шлункового соку та знижені показники залужувальної функції антрума порівняно з пацієнтами з ізольованою ГЕРХ і спостерігається гіпертонус стінки шлунка, а при АІТ на тлі гіпофункції щитоподібної залози — зниження кислотності та статистично значуще зниження облуговуючої функції антрума, зменшення тонусу шлунка і нижнього стравохідного сфінктера.Висновки. Між показниками секреторної та моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, клінічними особливостями перебігу захворювання та рівнем гормонів щитоподібної залози виявлено чітку кореляційну залежність, що вказує на роль тиреоїдних гормонів у формуванні моторно-секреторних порушень при ГЕРХ.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142287 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142287 2019-04-19T12:53:42Z P № 4 (2018); 30-35 Mischuk, V. G.; ВДНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» Grigoruk, G. V.; ВДНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142287 Array Array Array Мета — вивчити базальний та постпрандіальний рівень греліну в сироватці крові, його зв’язок з типами харчової поведінки (ХП) та появою запорів у хворих із синдромом подразненої кишки (СПК) на тлі ожиріння.Матеріали та методи. Досліджено рівень греліну в сироватці крові 10 здорових осіб з нормальною масою тіла і 50 хворих. У 18 з них згідно з Римськими критеріями ІV діагностовано СПК із запорами (СПКз) на тлі нормальної маси тіла (індекс маси тіла (ІМТ) — (19,7 ± 0,4) кг/м2), а у 32 — СПКз на тлі ожиріння різного ступеня (у 12 — І ступеня (ІМТ — (33,0 ± 0,4) кг/м2), у 12 — ІІ (ІМТ — (37,9 ± 0,3) кг/м2), у 8 — ІІІ (ІМТ — (42,6 ± 0,5) кг/м2). Вміст греліну визначали імуноферментним методом з використанням наборів Ray Biotech Human Ghrelin EIA (США) натще і через 1 год після прийому їжі. Одночасно в усіх обстежених дослід­жували тип ХП з використанням опитувальника DEBQ (Dutch Eating Behaviour Questionnaire). Середній вік хворих із СПКз становив (49,0 ± 2,2) року, а осіб із СПКз та ожирінням — (53,1 ± 1,5) року. Серед хворих із СПКз було 61,1 % жінок та 38,9 % чоловіків, а серед пацієнтів з поєднаною патологією — 65,6 і 34,4 %.Результати. У хворих із СПКз концентрація греліну в сироватці крові натще була у 2,1 разу (р < 0,01) нижчою, ніж у здорових осіб. Через годину після прийому їжі у здорових осіб рівень греліну в крові знижувався в 2,7 разу (р < 0,05), тоді як у пацієнтів із СПКз зафіксовано лише тенденцію до зниження в 1,25 разу (р > 0,05). У хворих із СПКз та ожирінням концентрація греліну в сироватці крові натще порівняно із показником здорових осіб була нижчою в 1,8 разу при ожирінні І ступеня, у 4,2 разу — при ІІ ступеня та в 11,5 разу — при ІІІ, постпрандіальний вміст греліну відповідно у 1,5, 2,1 та 2,7 разу перевищував показник здорових осіб. У 56,25 % хворих з поєднаною патологією переважав емоційний тип ХП. Вірогідність розвитку запорів була найвищою у пацієнтів з емоційним типом ХП (відношення шансів — 24,43; p = 0,001), найнижчою — в осіб з екстернальним типом ХП (відношення шансів — 9,95; p = 0,04).Висновки. Відсутність зниження рівня греліну після прийому їжі у хворих із СПК на тлі ожиріння різного ступеня є мотиваційним чинником повторних епізодів їди, а через вплив на харчову поведінку і стреси (емоційний та екстернальний типи ХП) спричиняла формування запорів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142288 2019-04-21T09:27:22Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142288 2019-04-21T09:27:22Z P № 4 (2018); 36-42 Kharchenko, V. V.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Anokhina, H. A.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142288 Array Array Array Мета — вивчити ефективність та переносність комплексу «Артижель» при лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) у поєднанні з хронічним некаменевим холециститом (ХНХ) із дисфункцією жовчного міхура (ДЖМ) гіпотонічного типу.Матеріали та методи. Проведено дослідження 40 хворих на НАЖХП у поєднанні з ХНХ та ДЖМ гіпотонічного типу. Середній вік пацієнтів становив (42,5 ± 5,8) року. Серед хворих переважали жінки (32 (80 %)). Крім загальноприйнятих клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень, у крові визначали показники функціонального стану печінки та вміст ліпідів. Залежно від лікування хворих розподілили на дві групи: основну (n = 20) — «Артижель» по 1 саше тричі на добу та групу порівняння (n = 20) — артишоку екстракту (таблетки 200 мг) по 2 таблетки тричі на добу. Тривалість лікування в обох групах становила 4 тиж.Результати. До лікування клінічні вияви захворювання, показники функціонального стану печінки, вміст ліпідів у крові та сонографічні критерії стану жовчного міхура у групах не відрізнялися. Після лікування у пацієнтів основної групи виявлено зменшення товщини стінки жовчного міхура в 1,9 разу порівняно із показниками до лікування (р < 0,05), у групі порівняння — в 1,3 разу (р > 0,05). Частка хворих із сладжем у жовчному міхурі в основній групі становила 5 %, у групі порівняння — 45 %. Активність аланін­амінотрансферази в основній групі зменшилася в 2,2 разу порівняно з вихідним показником, у групі порівняння — в 1,4 разу, аспартатамінотрансферази — відповідно в 1,8 та 1,3 разу. Вміст лужної фосфатази і γ-глутамілтранспептидази в основній групі зменшився в 1,7 та 1,5 разу відповідно (р < 0,05), тоді як у групі порівняння — незначне зменшення (р > 0,05). Рівень загального холестерину в крові хворих основ­ної групи знизився в 1,6 разу (р < 0,001), хворих групи порівняння — в 1,1 разу (р > 0,05), холестерину ліпопротеїнів низької густини — відповідно в 1,5 разу (р < 0,001) і 1,2 разу (р < 0,05).Висновки. Призначення комплексу «Артижель» хворим на НАЖХП у поєднанні з ХНХ та ДЖМ гіпотонічного типу сприяє нормалізації показників функціонального стану печінки, жовчного міхура та ліпідного обміну.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142289 2019-04-21T09:27:28Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142289 2019-04-21T09:27:28Z P № 4 (2018); 45-50 Zvyagintseva, T. D.; Харківська медична академія післядипломної освіти Shargorod, I. I.; Харківська медична академія післядипломної освіти 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142289 Array Array Array Висвітлено сучасні уявлення про механізми розвитку та лікування запору. Наведено класифікацію послаб­ляючих препаратів. Лікарські рослини, які входять до складу препарату «Ізіду», дають змогу використовувати його при хронічному запорі будь-якого етіопатогенезу.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142292 2019-04-21T09:27:34Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142292 2019-04-21T09:27:34Z P № 4 (2018); 51-52 Solomentseva, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142292 Array Array -

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142293 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142293 2019-04-19T12:53:42Z P № 4 (2018); 55-66 Bondarenko, O. O.; Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Agibalov, О. М.; Багатопрофільна лікарня «Вітацентр», Запоріжжя 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142293 Array Array Array Розглянуто ключові положення V Маастрихтського консенсусу щодо діагностики та лікування гелікобактерної інфекції. Проаналізовано основні результати ерадикаційної терапії за останніх 30 років, її переваги для інфікованих хворих. Показано регіональні особливості резистентності до антибактеріальних препаратів (кларитроміцину, метронідазолу) в Україні. Запропоновано основні шляхи підвищення ефективності ерадикаційної терапії: врахування регіональної резистентності до антибіотиків, подвоєння дози інгібіторів протонної помпи, ширше використання вісмутвмісних препаратів і пробіотиків. На клінічних прикладах пацієнтів з пептичними виразками продемонстровано необхідність персоніфікованого підходу до ерадикаційної терапії.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142294 2019-04-21T09:29:35Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142294 2019-04-21T09:29:35Z P № 4 (2018); 67-73 Dorofeyev, A. E.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Zhigal, Yu. V.; Донецький національний медичний університет імені Максима Горького, Лиман 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142294 Array Array Array Мета — вивчити вплив гранул месалазину на перебіг синдрому подразненого кишечника (СПК) у підлітків і молодих пацієнтів.Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 58 пацієнтів у пізньому підлітковому віці (від 15 до 18 років) і 120 молодих дорослих віком від 19 до 25 років. В обох групах переважали хворі жіночої статі — відповідно 44 (75,9 %) і 87 (72,5 %). Дослідження мало характер відкритого багатоцентрового. Діагноз СПК установлювали на підставі IV Римських критеріїв. Хворі як у дитячій, так і у дорослій популяції були рандомізовані на дві групи. В групі 1П 30 підлітків (середній вік — (16,8 ± 1,7) року) і групі 1В 60 молодих дорослих (середній вік — (23,3 ± 1,1) року) отримували, крім базисної терапії, месалазин («Салофальк») у гранулах по 1,5 г один раз на добу. У групі 2П 28 підлітків (середній вік — (16,1 ± 2,0) роки) і групі 2В 60 дорослих (середній вік — (24,7 ± 1,5) року) отримували лише базисну терапію. До початку лікування і через 6 тиж терапії в усіх пацієнтів оцінювали частоту випорожнення та його форму за Бристольскою шкалою, вираженість больового синдрому за 10-сантиметровою візуальною аналоговою шкалою, вираженість метеоризму за коефіцієнтом ультразвукової доступності. В усіх хворих також визначали рівень фекального кальпротектину і наявність синдрому надлишкового бактеріального росту за водневим дихальним тестом з лактулозою.Результати. Через 6 тиж лікування в усіх групах хворих зменшилася вираженість больового синдрому. В групі 1П інтенсивність болю знизилася на 46 % порівняно з вихідною ((3,5 ± 0,8) см за візуальною аналоговою шкалою, р = 0,042), у групі 2П — на 21 % ((5,3 ± 1,0) см, р = 0,419), у групі 1В — на 42 % ((4,0 ± 0,9) см, р = 0,044), у групі 2В — на 29 % ((4,7 ± 1,1) см, р = 0,246). У групах прийому месалазину в більшої кількості пацієнтів не відзначено болю у животі. У групі 1П біль зберігався в 9 (30 %) осіб, у групі 1В — у 21 (35 %), у групі 2П — у 15 (54 %), у групі 2В — у 32 (53 %) (усі р < 0,001). Застосування месалазину сприяло зменшенню ступеня метеоризму. Коефіцієнт ультразвукової доступності в групі 1П становив (52,8 ± 7,1) % (p = 0,008), у групі 1В — (49,7 ± 6,3) % (р = 0,026), у групі 2П — (44,2 ± 6,9) % (р = 0,11), у групі 2В — (41,1 ± 5,3) % (р = 0,074).Висновки. У групі підлітків із СПК з діареєю та змішаним підтипом постінфекційний варіант траплявся майже вдвічі частіше, ніж у молодих дорослих, — у 22,4 і 13,3 % відповідно. При постінфекційному варіанті частіше відзначали підвищення рівня фекального кальпротектину і синдрому надлишкового бактеріального росту. Застосування месалазину в гранулах сприяло зниженню інтенсивності та частоти абдомінального болю як у дитячій, так і у дорослій популяції. У хворих з постінфекційним варіантом СПК відзначено більшу ефективність месалазину.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142295 2020-08-24T07:54:44Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142295 2020-08-24T07:54:44Z P № 4 (2018); 74-82 Zvyagintseva, Т. D.; Харківська медична академія післядипломної освіти Chernobay, A. I.; Харківська медична академія післядипломної освіти 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142295 Array Array Array Мета — оцінити клінічну ефективність препарату «Капсумен» у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СРК) з больовим синдромом.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 17 пацієнтів (7 жінок і 10 чоловіків віком від 19 до 52 років) з верифікованим діагнозом СРК на підставі Римських критеріїв IV. Якість життя пацієнтів оцінювали за опитувальником GSRS. Пацієнти отримували стандартну схему медикаментозного лікування захворювання, зокрема олію м’яти перцевої (відповідно до рекомендацій Римських критеріїв IV перегляду, 2016) — препарат «Капсумен» по 1 капсулі тричі на добу відразу після прийому їжі.Результати. Через 2 тиж лікування купірування больового синдрому відзначено у 16 (94,1 %) пацієнтів, зменшення виявів кишкової диспепсії — у 9 (52,9 %). У 7 (58,3 %) пацієнтів здуття і бурчання в животі статистично значущо зменшилися після лікування препаратом «Капсумен» (р < 0,05). Зафіксовано вищі показники якості життя, які стосуються емоційного, фізичного та соціального функціонування пацієнтів із СРК.Висновки. У пацієнтів з різними варіантами СРК застосування препарату «Капсумен» поліпшує клінічний перебіг захворювання, дає змогу статистично значущо зменшити абдомінальний больовий синдром і диспепсичні вияви (метеоризм), що супроводжується підвищенням якості життя.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142296 2019-04-21T09:29:48Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142296 2019-04-21T09:29:48Z P № 4 (2018); 85-89 Anokhina, G. А.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142296 Array Array Array Наведено дані літератури щодо синдрому підвищеної кишкової проникності, ролі порушень кишкової мікробіоти в розвитку підвищеної кишкової проникності та впливу на розвиток захворювань кишечника, печінки, серцево-судинної і нервової системи, метаболічних порушень, особливостей дієтичної корекції та застосування пробіотиків.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142297 2019-04-21T09:29:53Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142297 2019-04-21T09:29:53Z P № 4 (2018); 90-95 Zhuravlyova, L. V.; Харківський національний медичний університет Filonenko, M. V.; Харківський національний медичний університет 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142297 Array Array Array Наведено дані щодо поширеності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та стравоходу Барретта у пацієнтів з метаболічним синдромом. Розглянуто основні етіопатогенетичні механізми формування та сучасні підходи до терапії гастроезофагеального рефлюксу в хворих на метаболічний синдром. Висвітлено питання лікарських взаємодій, а також механізми метаболізму фармакологічних препаратів за наявності метаболічного синдрому. Обґрунтовано призначення пантопразолу («Золопент») як препарату, котрий має мінімум побічних впливів, не взаємодіє з іншими лікарськими засобами та придатний для тривалого лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і стравоходу Барретта у пацієнтів з метаболічним синдромом.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142306 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9F%D0%94

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142306 2019-04-19T12:53:42Z P № 4 (2018); 96-104 Kharchenko, N. V.; Національна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Mouzyka, S. V.; Національна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Zaк, M. Yu.; Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142306 Array Array Array Своєчасне виявлення та ефективна терапія передракових змін шлункового епітелію — одне зі стратегічних завдань сучасної гастроентерології. Представлено інтегральну думку клініцистів та ендоскопістів щодо передракових змін слизової оболонки шлунка — кишкової метаплазії та дисплазії. Розглянуто сучасні погляди щодо їх класифікації, патогенезу та морфологічного субстрату.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142411 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142411 2019-04-19T12:53:42Z P № 4 (2018); 105-116 Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Byelyayeva, N. V.; Донецький національний медичний університет, Лиман Klochkov, O. Ye.; Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G.; Донецький національний медичний університет, Лиман Yaroshenko, L. O.; Донецький національний медичний університет, Лиман 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142411 Array Array Array Стисло описано трепонемні та нетрепонемні серологічні тести, які застосовують для діагностики сифілісу, а також причини хибнопозитивних результатів цих тестів. Представлено клінічне спостереження пацієнтки з автоімунним гепатитом і антифосфоліпідним синдромом, який протягом тривалого часу у зв’язку з позитивними серологічними реакціями діагностували серорезистентний сифіліс, призначали численні курси антибіотиків, що призвело до погіршення перебігу захворювання печінки. Сформульовано уроки, які необхідно дістати лікарям з описаного клінічного випадку.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142427 2019-04-19T12:53:42Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142427 2019-04-19T12:53:42Z P № 4 (2018); 117-123 Zhuravliova, L. V.; Харківський національний медичний університет Tsivenko, O. I.; Харківський національний медичний університет Lakhno, O. V.; Харківський національний медичний університет 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142427 Array Array Array Представлено клінічний випадок гемангіоми товстої кишки. Тривалий час пацієнтка спостерігалася з приводу виразкового коліту і гемороїдальних кровотеч та отримувала відповідне лікування. Проведення спіральної комп’ютерної томографії органів черевної порожнини та органів малого таза в ангіорежимі дало змогу встановити діагноз і визначити ступінь і вираженість ураження кишечника з переходом на органи малого таза. Акцентується увага на необхідності дотримання стандартів діагностичного пошуку на всіх етапах. Найбільш інформативними дослідженнями в подібних випадках є ендоскопія і спіральна комп’ютерна томографія, які дають змогу візуалізувати та оцінити властивості аномалії.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/142432 2019-04-21T09:30:57Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/142432 2019-04-21T09:30:57Z P № 4 (2018); 124-128 Babak, O. Ya.; Харківський національний медичний університет Golenko, T. M.; Харківський національний медичний університет 2018-09-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/142432 Array Array Array Огляд присвячено проблемі діагностики однієї з найпоширеніших патологій сучасного світу — неалкогольної жирової хвороби печінки. Розглянуто нові неінвазивні методи діагностики неалкогольного стеа­тогепатиту. Узагальнено патогенетичні механізми впливу пентраксину-3 на розвиток неалкогольного стеатогепатиту. Наведено дані експериментальних і клінічних досліджень щодо значення пентраксину-3 у неінвазивній діагностиці неалкогольного стеатогепатиту.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147377 2019-04-19T12:32:24Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147377 2019-04-19T12:32:24Z P № 5 (2018); 7-12 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomenseva, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kurinna, O. G.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Galchinska, V. Yu.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Shute, I. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Gridniev, O. Ye.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147377 Array Array Array Мета — вивчити рівень прозапальних маркерів у сироватці крові та визначити їх роль у формуванні метаболічних порушень у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП).Матеріали та методи. Обстежено 92 хворих на НАЖХП, з них у 48 діагностовано неалкогольний стеатоз (НАСЗ), у 44 — неалкогольний стеатогепатит (НАСГ). Середній вік хворих — (58,44 ± 11,8) року. Статевий розподіл був реципрокним. Контрольна група — 30 практично здорових осіб. Проводили оцінку параметрів об’єктивного огляду та інструментальне обстеження згідно з наказом МОЗ України № 826 від 06.11.2014 р. Додатково до стандартного обстеження здійснювали моніторинг складу тіла пацієнтів на електронному приладі OMRON BF-511 (Японія, 2011). Для визначення дисфункції вісцеральної жирової тканини (ВЖТ) обчислювали індекс вісцерального ожиріння за методом M. C. Amato (2010). Вміст С-реактивного білка (С-РБ) та фактора некрозу пухлин α (ФНП-α) у сироватці крові визначали імуноферментним методом.Результати. Вміст С-РБ був статистично значущо (р < 0,05) підвищеним у групі хворих на НАСГ порівняно з контрольною групою, суттєвих відмінностей від групи хворих на НАСЗ не виявлено. Концентрація ФНП-α у сироватці крові хворих на НАСГ і НАСЗ була статистично значущо (р < 0,05) більшою, ніж у контрольній групі. Виявлено прямо пропорційний зв’язок між рівнем ФНП-α та активністю цитолітичних ферментів (аланінамінотрансферази та γ-глутамілтранспептидази), вмістом тригліцеридів, інсуліну натще, НОМА-індексом, а також залежність активності аланінамінотрансферази від рівня С-РБ (r = 0,35; р = 0,032). Встановлено, що у міру зростання активності ВЖТ підвищувався вміст у сироватці крові як ФНП-α, так і С-РБ.Висновки. Найбільше підвищення рівня С-РБ, ФНП-α та ВЖТ зафіксоване у хворих на НАСГ. Збільшення вмісту ФНО-α спричиняє розвиток запалення в печінці у пацієнтів з ознаками метаболічного синдрому та може розглядатися як чинник ризику розвитку НАСГ у пацієнтів з НАЖХП.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147378 2019-04-19T12:32:31Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147378 2019-04-19T12:32:31Z P № 5 (2018); 13-18 Pasiyeshvili, L. M.; Харківський національний медичний університет Oparin, O. A.; Харківська медична академія післядипломної освіти 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147378 Array Array Array Мета — визначити роль порушень нервової системи у формуванні синдрому подразненого кишечника (СПК) серед студентів.Матеріали та методи. Обстежено 32 студентів віком від 19 до 26 років із СПК. Серед пацієнтів переважали жінки (81,3 %). Тривалість захворювання — від «вперше встановленого» до 5 років. Для уточнення клінічної симптоматики та сприйняття пацієнтом хвороби використовували опитувальник Gastrointestinal Quality of Life Index (GIQLI), який містить 36 питань.Результати. Зміни у психоемоційній сфері мали місце в усіх обстежених студентів із СПК. Верхньо- та нижньодиспепсичні синдроми з різною частотою були притаманні всім пацієнтам та залежали від характеру випорожнення. У студентів після заліку або іспиту спостерігали короткочасне погіршення стану, що виявлялося збільшенням частоти та зміною характеру випорожнення, посиленням абдомінального болю. Відзначено почервоніння або блідість шкіри обличчя, підвищену пітливість, серцебиття та коливання артеріального тиску. Встановлено участь вегетативної нервової системи з переважанням тонусу її парасимпатичного відділу. Клінічна симптоматика СПК значно зменшувалася аж до повного зникнення на піку екзаменаційного періоду. Цей феномен відображав формування стійкої психоемоційної домінанти «успішного завершення сесії».Висновки. Розвиток СПК у студентському середовищі відбувається на тлі змін вегетативної нервової системи, яка чинить суттєвий вплив на специфічні клінічні симптоми. Клінічні вияви СПК у студентів зме ншуються у «піковий період» емоційного навантаження і значно посилюються після «учбових стресів». Відзначено розвиток вегетативних порушень з прискоренням серцевого ритму і лабільністю артеріального тиску. Дисбаланс вегетативної нервової системи не лише погіршує клінічну симптоматику СПК, а і впливає на якість життя пацієнтів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147381 2019-04-19T12:32:38Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147381 2019-04-19T12:32:38Z P № 5 (2018); 19-24 Parkhomenko, L. K.; Харківська медична академія післядипломної освіти Budreiko, O. A.; ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», Харків Strashok, L. A.; Харківська медична академія післядипломної освіти Kosovtsova , G. V.; ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», Харків Zavelya, E. M.; Харківська медична академія післядипломної освіти Isakova, M. Yu.; Харківська медична академія післядипломної освіти Yeshchenko, A. V.; Харківська медична академія післядипломної освіти 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147381 Array Array Array Мета — вивчити стан гепатобіліарної системи у хлопчиків/юнаків із затримкою статевого дозрівання.Матеріали та методи. На базі відділення ендокринології ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України» обстежено 37 хлопчиків та юнаків віком від 13 до 18 років з гіпоандрогенією. Хворих розподілили на три групи: перша (n = 18) — затримка темпів росту та статевого дозрівання, друга (n = 10) — ожиріння та затримка статевого дозрівання, третя (n = 9) — затримка статевого дозрівання. Клініко-лабораторне дослідження передбачало визначення антропометричних параметрів, індексу маси тіла, стадії розвитку чоловічих статевих органів та статевого оволосіння за Marshall і Tanner та індексу маскулінізації, оцінку структурно-функціонального стану печінки за допомогою ультразвукового дослід­ження (УЗД), визначення біохімічних показників (рівня трансаміназ, лужної фосфатази, альбумінів, загального білірубіну та його фракцій), ліпідного спектра крові (тригліцеридів, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої та низької густини, коефіцієнта атерогенності).Результати. На підставі комплексного обстеження (клінічні, біохімічні, інструментальні методи) виявлено особливості виявів гепатобіліарної патології у хлопців із затримкою статевого дозрівання. Встановлено наявність ознак дисфункціональних розладів біліарного тракту в усіх хлопців з гіпоандрогенією, а у 41 % хворих — ознаки стеатогепатозу за результатами УЗД. Зміни ліпідного профілю поглиблювались при збільшенні ступеня затримки статевого розвитку за рахунок зростання рівня проатерогенних та зниження вмісту антиатерогенних фракцій ліпідів, що може свідчити про вплив ступеня гіпоандрогенії на метаболізм ліпідів.Висновки. Результати досліджень свідчать про необхідність включення до діагностичного алгоритму в юнаків із гіпоандрогенією показників ліпідограми, УЗД печінки і жовчновивідних шляхів, а також розробки протоколів профілактики виникнення та прогресування гепатобіліарної патології.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147382 2019-04-19T12:32:46Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147382 2019-04-19T12:32:46Z P № 5 (2018); 25-29 Oparin, O. A.; Харківська медична академія післядипломної освіти Oparin, A. G.; Харківська медична академія післядипломної освіти Akhvlediani, G. G.; Харківська медична академія післядипломної освіти Lobunets, O. A.; Харківська медична академія післядипломної освіти 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147382 Array Array Array Мета — вивчити доцільність включення «Актовегіну» в стандартну схему лікування хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) із супутньою бронхіальною астмою (БА) легкого і середнього ступеня тяжкості на клінічний перебіг цієї коморбідної патології, а також на рівень прозапальних та протизапальних цитокінів.Матеріали та методи. В дослідження було залучено 60 пацієнтів із ГЕРХ із супутньою БА легкого і середнього ступеня тяжкості, яких розділили на дві лікувальні групи. Перша група отримувала стандартну терапію ГЕРХ (інгібітор протонної помпи — омепразол у дозі 20 мг двічі на добу) і БА (β2-агоністи короткої та тривалої дії, м-холінолітики), а також «Актовегін» по 200 мг двічі на добу протягом 4 тиж, друга група (група порівняння) — лише стандартну терапію (інгібітори протонної помпи і бронхолітики у тій самій дозі, що і перша група) протягом 4 тиж. Діагноз ГЕРХ установлювали згідно з Монреальським консенсусом (2006) з урахуванням даних езофагогастродуоденоскопії, рентгеноскопії стравоходу і шлунка та pH-метрії. Верифікацію діагнозу БА здійснювали відповідно до рекомендацій ВООЗ (GJNA) та наказу МОЗ України (2013) з урахуванням результатів спірографії та рентгенографії органів грудної клітки. Визначення рівня інтерлейкінів (ІЛ-4 і ІЛ-6) у сироватці крові проводили методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем «Вектор Бест». Статистичну обробку здійснювали методом варіаційної статистики із застосуванням стандартних програм кореляційного аналізу з обчисленням середньої арифметичної величини і стандартної похибки середньої арифметичної. Статистичну значущість різниці показників оцінювали за t-критерієм Стьюдента.Результати. Встановлено, що на тлі терапії у більшості хворих поліпшилося самопочуття, менше турбували як стравохідні скарги (печія, відрижка, біль в епігастральній ділянці), так і бронхіальні симптоми (задишка, кашель, напади бронхоспазму, порушення дихання під час сну). У хворих першої групи ці клінічні вияви повністю зникли на 3 — 5 днів раніше (в середньому — через (9,30 ± 0,51) і (11,40 ± 1,21) дня відповідно), ніж у хворих другої групи (через (12,10 ± 1,10) і (14,3 ± 1,12) дня). У більшості хворих першої групи виражений ефект щодо купірування нічних нападів утрудненого дихання сприяв зниженню дози та кратності використання β2-агоністів короткої дії, тоді як у 7 (22,5 %) хворих другої групи довелося збільшити частоту прийому β2-агоністів. Після курсу терапії поряд з клінічним ефектом — підвищенням рівня якості життя пацієнтів знизився рівень цитокінів, більш значущо в першій групі.Висновки. Отримані результати свідчать про позитивний вплив «Актовегіну» на клінічний перебіг ГЕРХ з супутньою БА і підтверджують патогенетичну доцільність його включення в стандартну схему лікування цієї категорії хворих.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147385 2019-04-19T12:39:37Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147385 2019-04-19T12:39:37Z P № 5 (2018); 30-34 Liseckа, І. S.; ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» Rozhko, М. М.; ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147385 Array Array Array Мета — вивчити зміни мікрокристалізації слини у підлітків з хронічним гастродуоденітом у процесі комплексного лікування генералізованого катарального гінгівіту.Матеріали та методи. Вивчено тип мікрокристалізації у 63 підлітків віком від 12 до 18 років, яких розподілили на дві групи: в основну групу залучено 38 підлітків з катаральним гінгівітом на тлі хронічного гастродуоденіту, в групу порівняння — 25 підлітків з катаральним гінгівітом без соматичної патології до та після лікування катарального гінгівіту. Пацієнтів основної групи та групи порівняння поділили на підгрупи А та Б. Особам підгруп ІА і ІІА призначали комбінований рослинний протимікробний препарат «Стоматофіт» у вигляді полоскань 15 % водним розчином, аплікації на слизову оболонку ясен та введення в міжзубні проміжки «Дентагеля». Для загального лікування всередину призначали пробіотик «Йогурт». Для місцевого медикаментозного лікування хворих підгруп ІБ і ІІБ використовували зрошення ясен 0,05 % розчином хлоргексидину біглюконату, ротові ванночки настоями трав (ромашка, календула), аплікації на слизову оболонку ясен та введення в міжзубні проміжки мазі «Мефенат». Дослідження мінералізувальної функції слини з визначенням типу кристалізації проводили за методикою П. А. Леуса в модифікації Л. А. Дубровіної (1989).Результати. Встановлено, що в основній групі виявляється переважно ІІ та ІІІ тип кристалізації, в групі порівняння — ІІ тип, у ній було значно менше осіб з ІІІ типом порівняно з основною групою та більше осіб з І типом. Після лікування виявлено зменшення кількості осіб з ІІІ типом кристалізації і збільшення кількості осіб з І та ІІ типом у всіх підгрупах, більш виражені зміни — у підлітків, які застосовували запропонований лікувально-профілактичний комплекс, що свідчить про його ефективність.Висновки. Аналіз результатів дослідження мікрокристалізації ротової рідини виявив залежність типу кристалізації від загального стану організму, стоматологічного статусу і проведеного лікування та підтвердив ефективність запропонованого методу лікування катарального гінгівіту. Дослідження типу кристалізації ротової рідини може бути тестом для оцінки ефективності лікування та обґрунтування профілактики катарального гінгівіту в підлітків.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147386 2019-04-19T12:39:45Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147386 2019-04-19T12:39:45Z P № 5 (2018); 37-43 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Cherelyuk, N. I.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147386 Array Array Array Мета — оцінити ситуацію з діагностикою і лікуванням інфекції Helicobacter pylori в Україні та їх відповідність до сучасних міжнародних рекомендацій.Матеріали та методи. Проведено аналіз даних 500 хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, асоційованими з інфекцією H. pylori, які занесено в період із 2013 р. до 26.10.2018 р. в Український реєстр «gfadeenko» у рамках багатоцентрового проспективного дослідження «Hp-EuReg — UKRAINE», ініційованого Європейською групою з вивчення інфекції H. pylori та мікробіоти (EHMSG). Усім пацієнтам проводили антигелікобактерну терапію (АГБТ).Результати. Серед нозологій, щодо яких призначали АГБТ, переважали хронічний гастрит — 73,7 % та виразкова хвороба дванадцятипалої кишки — 23,3 %. Найпоширенішими методами первинної діагностики інфекції H. pylori є гістологічний (50,8 %), серологічний (26,7 %) та швидкий уреазний тест (19,5 %). Тривалість АГБТ у 15,4 % випадків становила 7 днів, у 37,6 % — 10 днів, у 47,0 % — 14 днів. Найчастіше у схемах АГБТ призначали інгібітор протонної помпи пантопразол (80,5 %). Для контролю ерадикації активно використовують стул-тест із визначенням антигену H. pylori в калі (90,5 %), неактивно — гістологічний метод (5,7 %) та уреазний дихальний тест (1,9 %). У 2,9 % випадків використано серологічний метод, що є суттєвою діагностичною помилкою. Ефективність ерадикації при призначенні стандартної потрійної терапії становила при 7-денному курсі — 53,5 %, при 10-денному — 68,2 %, при 14-денному — 75,0 %. При застосуванні потрійної терапії з додаванням вісмуту трикалію дицитрату (ВТД) рівень ерадикації при 7-денному курсі досяг 71,4 %, при 10-денному — 92,6 %, при 14-денному — 94,1 %.Висновки. Виявлено недотримання рекомендацій експертів Маастрихту V щодо тривалості АГБТ і контролю ерадикації. Найчастіше у схемах АГБТ призначають пантопразол, що зумовлено наявністю поліморбідності у більшості хворих та ризиком міжлікарських взаємодій. Установлено недостатню ефективність 7-денної потрійної терапії та субоптимальну ефективність 10- та 14-денних схем потрійної АГБТ та 7-денних схем потрійної АГБТ із додаванням ВТД. Додавання ВТД до 10- та 14-денних схем потрійної терапії сприяє підвищенню ефективності ерадикації (понад 90 %), тому цей спосіб оптимізації АГБТ є актуальним в Україні.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147393 2019-04-19T12:39:52Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147393 2019-04-19T12:39:52Z P № 5 (2018); 44-49 Sukhan, D. S.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Vernyhorodskyi, S. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Shkarupa, V. M.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147393 Array Array Array Мета — оцінити ступінь інфікованості Helicobacter рylori серед дорослих хворих на хронічний гастрит (ХГ) та його зв’язок з атрофічними змінами слизової оболонки шлунка.Матеріали та методи. Обстежено 325 пацієнтів (214 чоловіків та 111 жінок), які хворіли на ХГ (188 — на неатрофічний ХГ, 137 — на атрофічний ХГ) та 40 осіб (18 жінок та 22 чоловіків) контрольної групи без гастроентерологічної патології в анамнезі.Результати. Частота гелікобактеріозу серед хворих на ХГ (61,54 %) була статистично значущо (р = 0,032) більшою, ніж у контрольній групі (42,5 %). Ступінь інфікованості H. рylori у хворих на ­неатрофічний (61,17 %) та атрофічний (62,04 %) ХГ не відрізнявся і був статистично значущо більшим, ніж у контрольній групі (р = 0,046 та р = 0,043 відповідно). Гендерних відмінностей в інфікованості H. рylori в досліджених групах не виявлено.Висновки. В дослідженій групі дорослих, хворих на ХГ, інфікованість на H. рylori є чинником ризику захворювання: відношення шансів — 2,13 (95 % довірчий інтервал: 1,07 — 4,26, р = 0,032). Наявність інфекції Н. рylori без урахування чинників патогенності не може бути прогностичним критерієм розвитку атрофічних змін у слизовій оболонці шлунка у хворих на ХГ.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147415 2019-04-19T12:39:59Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147415 2019-04-19T12:39:59Z P № 5 (2018); 50-59 Gubska, O. Ju.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Kuzminets, A. A.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147415 Array Array Array Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є найчастіше призначуваними лікарськими засобами в світі. Вони є майже незамінними, коли потрібно швидко здолати біль, запалення та гіпертермію, але мають суттєві побічні ефекти, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту. НПЗП-індуковану гастропатію вивчено добре. Її можна ефективно здолати за допомогою кислотознижувальних препаратів. НПЗП-ін­ду­ко­вану ентеропатію та колопатію менш вивчено внаслідок складності діагностики. На частку уражень шлунково-кишкового тракту нижче за зв’язку Трейця припадає близько 40 % від усіх НПЗП-індукованих уражень шлунково-кишкового тракту. Найчастіше вони перебігають безсимптомно, але нерідко стають причиною ускладнень, зокрема небезпечних для життя. Немає ефективних засобів для їх лікування чи профілактики. Висвітлено сучасний погляд на патогенез зазначеного стану, його епідеміологію, клінічні вияви, а також можливості діагностики, лікування та запобігання НПЗП-ентеро- та колопатіям.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147417 2019-04-19T12:41:42Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147417 2019-04-19T12:41:42Z P № 5 (2018); 60-64 Khaitovich, N. V.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147417 Array Array Array Антибіотикорезистентність перешкоджає ефективній профілактиці та лікуванню низки інфекцій, спричинених бактеріями, грибами тощо, кількість яких постійно зростає. Без ефективних антибіотиків знижується користь хірургічної операції та хіміотерапії онкологічних хворих. Антибіотикорезистентність суттєво підвищує вартість лікування пацієнтів через подовження терапії, витрати на більш дорогі лікарські засоби тощо. Швидке поширення антибіотикорезистентності є глобальною загрозою для охорони здоров’я, і тому існує нагальна потреба у використанні альтернативних напрямів терапії. Найвищу активність спостерігають при профілактичному застосуванні пробіотиків.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147420 2019-04-19T12:42:31Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147420 2019-04-19T12:42:31Z P № 5 (2018); 67-74 Shcherbynina, M. B.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Hladun, V. M.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Shevchenko, T. M.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Lusta, M. V.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147420 Array Array Array Мета — провести порівняльну оцінку клінічної ефективності пантопразолу, гелю алюмінію фосфату і дротаверину в лікуванні пацієнтів з диспепсією.Матеріали та методи. У відкритому порівняльному дослідженні взяли участь 97 пацієнтів з диспеп­сією, з них 54 (55,67 %) жінки ≥ 43 (44,33 %) чоловіки. Вік пацієнтів — від 18 до 32 років (середній вік — (26,8 ± 7,6) року). Методом випадкової вибірки пацієнтів розділили на три групи. В 1-й групі (n = 34) для лікування використовували пантопразол («Золопент®», «Кусум Фарм», Україна), в 2-й (n = 31) — оральний гель алюмінію фосфату, в 3-й (n = 32) — дротаверин. Курс лікування — 14 днів. Для оцінки терапевтичної ефективності використовували 5-бальну шкалу. Про задоволення пацієнта терапією судили за допомогою 10-бальної візуальної аналогової шкали.Результати. Диспептичні вияви найкраще були усунуті в 1-й групі. Повністю пройшли курс лікування в 1-й групі 94,12 % пацієнтів, у 2-й ≥ 3-й — відповідно 83,87 і 75,00 %. Найбільші значення задоволення терапією (у середньому — (8,52 ± 1,14) бала) спостерігали в 1-й групі (n = 32). Різниця щодо оцінок па­цієнтів 2-ї ≥ 3-ї груп була статистично значущою (відповідно (5,71 ± 0,68) бала, р < 0,05 (n = 26) і (4,33 ± 0,88) бала, р < 0,01 (n = 24)).Висновки. Порівняння клінічної ефективності пантопразолу, гелю алюмінію фосфату і дротаверину в лікуванні пацієнтів з диспепсією виявило досягнення найкращого результату в більшості пацієнтів, які приймали пантопразол у добовій дозі 40 мг. У цій групі пацієнти були найбільш задоволені терапією.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147517 2019-04-19T12:42:01Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147517 2019-04-19T12:42:01Z P № 5 (2018); 75-78 Duda, O. K.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Kotsiubailo, L. P.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147517 Array Array Array -

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147521 2019-04-19T12:42:10Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147521 2019-04-19T12:42:10Z P № 5 (2018); 81-86 Dorofeyev, A. E.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Snisarevska, T. P.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147521 Array Array Array Мета — порівняти клінічну ефективність препарату «Фіброколіум» («Specchiasol S.r.l», Італія) з препаратом псилліуму в хворих із синдромом подразненого кишечника із запорами (СПК-З).Матеріали та методи. Дослідження мало характер простого відкритого. Під нашим спостереженням перебували 34 хворих із СПК-З. Діагноз встановлювали за IV Римськими критеріями. Серед хворих переважали жінки (29 (72,5 %). Середній вік пацієнтів становив (37,4 ± 5,2) року. Хворі були розподілені на дві порівнянні за співвідношенням статей і віком групи: в першій (n = 12) отримували «Фіброколіум» по 1 порошку двічі на добу з 200 мл води, в другій (n = 22) — препарат псиліуму по 1 порошку (5 г) двічі на добу з достатньою кількістю води. За 10 днів до початку лікування пацієнти припиняли прийом препаратів послаблювальної, спазмолітичної і прокінетичної дії. Під час лікування хворі перебували на стандартній дієті. В усіх хворих до початку лікування і на 14-ту добу терапії визначали частоту дефекації, форму калу за Бристольскою шкалою, вираженість метеоризму за коефіцієнтом ультразвукової доступності, вираженість абдомінального болю за візуальною аналоговою шкалою і час кишкового (оро-анального) транзиту за карболеновою пробою.Результати. Через 2 тиж лікування в першій групі у 10 (84 %) хворих відзначено випорожнення 3 — 6-го типу, в 1 (8 %) — 7-го типу, ще в 1 (8 %) — 2-го типу. У другій групі випорожнення 3 — 6-го типу було в 16 (73 %) осіб, 7 — 8-го типу — в 2 (9 %), 1 — 2-го типу — в 4 (18 %). Частота дефекації в першій групі збільшилася на 95 % (до (3,7 ± 0,3) разу на тиждень), а в другій — на 94 % (до (3,5 ± 0,3) разу на тиждень). Час кишкового транзиту в першій групі скоротився на 31 % (до (58,6 ± 16,5) год), у другій — на 24 % (до (71,2 ± 18,9) год). Значення коефіцієнта ультразвукової доступності в першій групі збільшилося на 28 % (до (51,2 ± 7,1) %), у другій — на 10 % (до (49,7 ± 6,9) %)). Вираженість болю за візуальною аналоговою шкалою в першій групі зменшилася на 33 % (до (5,2 ± 1,1) см), у другій — на 10 % (до (6,6 ± 1,4) см). Усі відмінності між групами були статистично незначущими (р > 0,05). У хворих обох груп були відсутні такі побічні ефекти лікування, як профузна діарея, електролітні розлади і зміна біохімічних показників. У одного пацієнта в першій групі та у двох у другій були скарги на відчуття тяжкості в животі після прийому препарату, що не потребувало припинення лікування.Висновки. Препарат «Фиброколіум», який містить псиліум, тамаринд, імбир і рослинні ферменти, так само ефективний в усуненні запору в хворих із СПК, як і препарат псиліуму. Завдяки додатковим рослинним компонентам препарат ефективніше зменшує вираженість метеоризму і болю у пацієнтів із СПК-З. Препарат є безпечним.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147522 2019-04-19T12:42:21Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147522 2019-04-19T12:42:21Z P № 5 (2018); 87-94 Babak, O. Ya.; Харківський національний медичний університет 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147522 Array Array Array Висвітлено сучасні уявлення про кишковий мікробіом людини. Розглянуто особливості формування мікробіома, вікові зміни його складу, основні функції та участь у процесах травлення, підтримки метаболізму та захисту організму хазяїна від патогенів. Представлено несприятливі чинники, що впливають на мікробіоту, шляхи відновлення балансу екосистеми кишечника та особливості їх клінічного застосування.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147525 2019-04-19T12:43:27Z 1727-5725:%D0%9F%D0%94

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147525 2019-04-19T12:43:27Z P № 5 (2018); 95-99 Khamrabaeva, F. I.; Ташкентський інститут удосконалення лікарів, Республіка Узбекистан 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147525 Array Array Array Розроблено систему інтегральної оцінки тяжкості стану пацієнтів з гастродуоденальними виразковими кровотечами. Всі параметри виражаються в числовому форматі з бального, варіаційного та альтернативного методу. Це дає змогу отримати інтегральні коефіцієнти відхилень від нормального розподілу для всієї сукупності ознак та окремих систем. Особливістю методу є його висока чутливість.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147528 2019-04-19T12:43:55Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147528 2019-04-19T12:43:55Z P № 5 (2018); 100-115 Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Mouzyka, S. V.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147528 Array Array Array Еозинофільний езофагіт — одне з найпоширеніших захворювань стравоходу, яке є провідною причиною дисфагії та вклинення харчової грудки у дітей та дорослих. Наведено клінічне спостереження хворого з еозинофільним езофагітом та макроамілаземією. Викладено рекомендації Об’єднаного Європейського гастроентерологічного товариства, які ґрунтуються на даних доказової медицини, щодо діагностики, способів лікування еозинофільного езофагіту та спостереження за хворими з цією патологією. Наведено визначення та форми макроамілаземії, клінічну значущість і прогноз.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147531 2019-04-19T12:44:16Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147531 2019-04-19T12:44:16Z P № 5 (2018); 116-121 Berezkin, O. M.; Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», Київ Lisak, A. V.; Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», Київ 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147531 Array Array Array Доведено ризик розвитку колоректальних карцином із зубчастих поліпів/аденом. Гістологічна структура цих новоутворень є типовою, тому їх потрібно морфологічно верифікувати. Спостереження за пацієнтами із зубчастими утвореннями потребує пильної уваги для запобігання та якомога ранішого лікування колоректальних карцином, котрі розвинулися із зубчастих аденом. З огляду на тенденцію до більш злоякісного та агресивного росту «зубчастих карцином» товстого кишечника та ректальної зони раннє виявлення їх попередників у вигляді зубчастих поліпів поліпшує прогноз та обсяг оперативного втручання. Висвітлено гістологічні типи зубчастих новоутворень за класифікацією ВООЗ. Розглянуто ризики, які, можливо, впливають на розвиток зубчастих новоутворень. Наведено дані про клінічну картину, яка не є специфічною, а також рекомендації щодо спостереження за хворими із зубчастими новоутвореннями Європейського товариства гастроентерології та Американської асоціації гастроентерологів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147536 2019-04-19T12:45:00Z 1727-5725:%D0%97%D0%9A%D0%9A

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147536 2019-04-19T12:45:00Z P № 5 (2018); 122-123 Kurinna, O. G.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147536 Array Array Array За останні кілька років терапевтичні можливості для лікування запальних захворювань кишечника (ВЗК) істотно розширилися.Ймовірно, в майбутньому така тенденція збережеться. Тому питання щодо вибору терапевтичної тактики і часу її проведення є актуальним. «Для досягнення даної мети нам необхідні алгоритми та біомаркери, що дозволяють прогнозувати успішність терапії з використанням тих чи інших лікарських препаратів», - пояснив професор Сильвіо Данезі (Роццано, Італія), який є академічним консультантом і організатором симпозіуму 213 фонду Falk Foundation в Мілані (Італія) . Що стосується лікування ВЗК, то прогностичні алгоритми можуть стати підставою для розробки персоніфікованих терапевтичних підходів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/147540 2019-04-19T12:45:15Z 1727-5725:%D0%9E%D0%91

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/147540 2019-04-19T12:45:15Z P № 5 (2018); 124-128 Skrypnyk, I. M.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава 2018-10-31 url:https://sgastro.com.ua/article/view/147540 Array Array Array У житті немає нічого важливішого, ніж пам’ять. Згадуючи і вшановуючи видатних вчених, які вже завершили свій життєвий шлях, ми, їхні учні та послідовники, ніби очікуємо на допомогу, сподіваючись отримати поштовх до нових досягнень.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/153888 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/153888 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 7-13 Fadieienko, G. D.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kurinna, O. G.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Petienova, L. L.; ДУ « Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/153888 Array Array Array Мета — виявити можливий зв’язок поліморфізмів Pro12Ala гена PPARG2 (rs1801282) і Trp64Arg гена ADRB3 (rs4994) зі ступенем жирової інфільтрації печінки та метаболічними порушеннями у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП).Матеріали та методи. Обстежено 78 хворих на НАЖХП (43 чоловіків та 35 жінок, середній вік — (42,0 ± 5,2) року) та 30 осіб без ознак ураження печінки (13 чоловіків та 27 жінок, середній вік — (38,0 ± 7,1) року), які утворили контрольну групу. Визначення поліморфізмів генів PPARG2 та ADRB3 проводили методом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу.Результати. Встановлено переважання гомозигот СС поліморфізму Pro12Ala гена PPARG2, гетерозигот по поліморфізму Trp64Arg гена ADRB3 порівняно з контрольною групою. Установлено асоціацію активності вісцеральної жирової тканини у хворих з гомо- та гетерозиготними генотипами за мінорним алелем 64Arg поліморфізму Trp64Arg гена ADRB3. У носіїв генотипу Pro12Ala гена PPARG2 (гетерозигот) відзначено статистично значущо більший вміст інсуліну порівняно з показниками хворих з гомозиготним генотипом за алелем 12Pro. Асоціативні зв’язки між поліморфізмом Pro12Ala гена PPARG2 та показниками ліпідного обміну не виявлено. При вивченні їх асоціації з поліморфізмом Trp64Arg гена ADRB3 установлено статистично значущо більший вміст ліпопротеїнів низької щільності порівняно з носіями генотипу Trp64Trp. Максимальний ступінь жирової інфільтрації тканини печінки (S3) виявлено у носіїв гетерозиготного генотипу Pro12Ala гена PPARG2 та генотипу Trp64Trp гена ADRB3.Висновки. У хворих на НАЖХП з МС спостерігалось переважання носіїв гомозиготного СС поліморфізму Pro12Ala гена PPARG2 та гетерозигот по поліморфізму Trp64Arg гена ADRB3 в порівнянні з контрольною групою. Виявлена асоціація активності вісцеральної жирової тканини у хворих з гомо- та гетерозиготними генотипами за мінорним алелем 64Arg гена ADRB3. Серед хворих НАЖХП з наявністю генотипу Pro12Ala гена PPARG2 та генотипу Trp64Trp гена ADRB3 переважно зустрічався стеатоз 3 ступеня (S3).

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154051 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154051 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 14-20 Kolesnikova, O. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Potapenko, A. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Lavrenko, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків url:https://sgastro.com.ua/article/view/154051 Array Array Array Мета — встановити вікові та гормонально-метаболічні особливості пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) у поєднанні із субклінічним гіпотиреозом (СГТ).Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 185 пацієнтів із НАЖХП, яких розподілили на дві групи: 1-ша група — 57 хворих на НАЖХП, 2-га — 128 хворих на НАЖХП у поєднанні із СГТ. Усім пацієнтам проведено комплексне клініко-біохімічне, імуноферментне та інструментальне дослідження.Результати. На ранніх етапах формування СГТ у хворих на НАЖХП при рівні тиреотропного гормона (ТТГ) > 4 мкМО/мл спостерігаються статистично значущі зміни показників ліпідного і вуглеводного профілю та функціонального стану печінки порівняно з хворими, у котрих вміст ТТГ < 4 мкМО/мл. Глибина гормонально-метаболічних змін впливає на перебіг НАЖХП за наявності СГТ та призводить до формування внутрішньоклітинного холестазу. У пацієнтів із НАЖХП у поєднанні із СГТ молодше 50 років формуються метаболічні зміни, які залежать від вмісту ТТГ, зокрема має місце статистично значуще ізольоване підвищення рівня γ-глутамілтранспептидази. У хворих віком понад 50 років домінують порушення вуглеводного профілю на тлі прогресуючих змін у тканині печінки.Висновки. Оскільки дисфункція щитоподібної залози впливає на темп формування та прогресування НАЖХП у осіб молодше 50 років, важливе значення має проведення ранніх профілактичних заходів для запобігання старінню судин, розвитку серцево-судинних захворювань та їх ускладнень.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154054 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154054 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 21-25 Gospodarskyi, I. Ya.; Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Нrushko, V. V.; Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154054 Array Array Array Мета — оцінити ефективність гепатопротектора адеметіоніну щодо корекції імунних порушень у спортсменів високої кваліфікації після змагального періоду.Матеріали та методи. Обстежено 34 біатлоністи на піку максимальних фізичних навантажень у перший день після закінчення змагань і 32 практично здорових особи (контрольна група). Оцінювали показники гуморального та клітинного імунітету до і після місячного прийому адеметіоніну.Результати. В період максимальних фізичних навантажень у спортсменів високої кваліфікації змінювалися практично всі показники гуморального імунітету, крім загального імуноглобуліну Е, а також більшість показників клітинного імунітету. У спортсменів, які приймали протягом місяця адеметіонін, відновлення показників імунного статусу було в більшості випадків статистично значущо більш виражене, ніж у спортсменів, котрі не приймали цей препарат.Висновки. Адеметіонін позитивно впливає на відновлення імунного статусу спортсменів у період після змагань.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154056 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154056 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 26-28 Khambrayeva, F. I.; Ташкентський інститут удосконалення лікарів 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154056 Array Array Array Мета — вивчити характерні зміни реактивних білків, які синтезуються в печінці, та вміст антипротеїназ у сироватці крові у хворих з хронічним панкреатитом.Матеріали та методи. Обстежено 58 хворих з хронічним панкреатитом (49 жінок та 9 чоловіків) віком від 36 до 77 років (середній вік — (52,3 ± 2,7) року). Тривалість захворювання — від 1 до 28 років. Біліарну етіологію хронічного панкреатиту виявили у 88 % пацієнтів, ідіопатичну — у 7,9 %, алкогольну — у 4,1 %. Контрольну групу утворили 15 здорових осіб. Діагноз «хронічний панкреатит» верифікували за результатами лабораторних та інструментальних досліджень. Вивчали вміст реактивних білків (С-реактивный білок, гаптоглобін), антипротеїназ (α1-антитрипсин, α2-макроглобулін) , фібриногену, антитромбіну III.Результати. Відзначено статистично значуще підвищення вмісту С-реактивного білка в 112,5 разу, що вказує на ушкодження ендотеліальних клітин стінок судин. Установлена активація компонента комплементу, моноцитів, стимуляція молекул адгезії I САМ-1, Е-селектину на поверхні ендотелію і посилене споживання α1-антитрипсину в плазмі крові.Висновки. Отримані дані мають певну діагностичну цінність у діагностиці хворих з хронічним панкреатитом.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154062 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154062 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 29-34 Skrypnyk, I. M.; Українська медична стоматологічна академія, Полтава Maslova, G. S.; Українська медична стоматологічна академія, Полтава Skrypnyk, R. I.; Українська медична стоматологічна академія, Полтава 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154062 Array Array Array Мета — дослідити вплив L-орнітину-L-аспартату (LOLA, оригінальний препарат Гепа-Мерц) на клінічні вияви мінімальної печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на множинну мієлому (ММ) у динаміці цитостатичного лікування.Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих на ММ, які вперше отримували хіміотерапію (ХТ), із них 18 (42,8 %) чоловіків і 24 (57,2 %) жінки середнім віком (62,30 ± 8,67) року. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (n = 20) — хворі, котрі отримували ХТ, II (n = 22) — хворі, які додатково отримували LOLA (Гепа-Мерц) у дозі 15 г/добу всередину протягом усього періоду спостереження. Оцінку стану хворих проводили двічі: до лікування та на 56-ту добу. Аналізували показники загального аналізу крові, біохімічної панелі, проводили тест чисел.Результати. Під час первинного обстеження у 28 (66,7 %) хворих на ММ відзначено вияви мінімальної ПЕ, що супроводжувалось змінами біохімічної панелі, які відповідають активній фазі ММ. Після проведення двох курсів ХТ виявлено зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу (р < 0,05), зменшення виявів ПЕ за тестом чисел. Проте відзначено зростання активності γ-глутамілтранспептидази у 2,3 разу порівняно із нормою (р < 0,05). На тлі застосування комбінації ХТ і LOLA (Гепа-Мерц) спостерігали зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу порівняно із первинним обстеженням (р < 0,05), що супроводжувалось зменшенням частоти реєстрації і ступеня ПЕ та відсутністю відхилень функціональних печінкових тестів.Висновки. У хворих на ММ на тлі ХТ рекомендовано призначати LOLA (Гепа-Мерц), що ефективно усуває вияви мінімальної ПЕ і чинить протективну дію на гепатоцити.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154065 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154065 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 37-46 Palii, I. G.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Zaika, S. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Kolisnyk, S. P.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Chernova, I. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154065 Array Array Array Близько 20 % пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) мають клінічні ознаки синдрому функціональної диспепсії, 20 — 30 % хворих, насамперед з неерозивною рефлюксною хворобою і/або позастравохідними виявами ГЕРХ, погано відповідають на терапію інгібіторами протонної помпи. Вважають, що це пов’язано з порушеннями моторики стравоходу та шлунка, що є патогенетичним обґрунтуванням використання прокінетиків при лікуванні коморбідної патології стравоходу і шлунка. Наведено два клінічних випадки ефективного застосування домперидону («Мотиліум®») при лікуванні неерозивної та ерозивної форми ГЕРХ у поєднанні із функціональною диспепсією, проілюстровані результатами добового езофаго-рН-моніторингу.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154073 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154073 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 47-55 Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Klochkov, A. E.; Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G.; Донецький національний медичний університет, Лиман Batmanova, I. Yu.; Донецький національний медичний університет, Лиман 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154073 Array Array Array Лейкемоїдні реакції (ЛР) — патологічні реакції крові, подібні до лейкемічних (сублейкемічних), але відмінні від них за патогенезом і ніколи не трансформуються в лейкоз. Наведено кілька клінічних випадків, перебіг яких ускладнився розвитком ЛР. Викладено сучасні рекомендації з діагностики, класифікації, диференціального діагнозу ЛР. Розглянуто тактику ведення пацієнтів з ЛР залежно від основного соматичного захворювання, яке спровокувало виникнення ЛР.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154108 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154108 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 56-61 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Gridnev, A. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Dubrov, K.Yu.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154108 Array Array Array Фекальна трансплантація — процес пересадки очищеного фекального матеріалу від здорового донора до реципієнта. Є докази позитивної ролі фекальної трансплантації у лікуванні низки захворювань, зокрема синдрому подразненого кишечника. Наведено дані щодо режимів лікування синдрому подразненого кишечника та їх ефективності, досвіду використання фекальної трансплантації у терапії синдрому подразненого кишечника.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154110 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154110 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 62-71 Golovach, I. Yu.; Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, Київ Yehudina, Ye. D.; Дніпропетровська державна медична академія, Дніпро 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154110 Array Array Array Розширюється уявлення про механізми впливу мікробіоти за межами її первинної локалізації (слизова оболонка кишечника) на інші органи і системи. Бактерії, наявні в кишечнику, значно впливають на імунну систему носія як на місцевому, так і на віддаленому рівні. Як відомо, мікробіом кишечника відіграє певну роль у патогенезі запальних захворювань кишечника. Є багато спільних клінічних виявів запальних захворювань кишечника і спондилоартриту. Клінічний оверлап разом з подібною генетикою між цими захворюваннями передбачає можливий спільний патогенетичний механізм, який, імовірно, зумовлений станом мікробіоти кишечника. Розглянуто докази ролі мікробіому в етіології та патогенезі спондилоартриту. Висвітлено парадигми лікування, спрямовані на зміну мікробіоти кишечника при спондилоартриті.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154113 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154113 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 72-79 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Mozhyna, T. L.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154113 Array Array Array Мікро-РНК — невеликі некодуючі РНК, які регулюють різноманітні фізіологічні та патологічні процеси шляхом модуляції експресії генів на посттранскрипційному рівні. Доведено роль мікро-РНК у розвитку та прогресуванні захворювань печінки, зокрема неалкогольної жирової хвороби печінки. Обговорюється можливість використання мікро-РНК як діагностичних маркерів. З великої кількості мікро-РНК найбільшу участь у розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки беруть miR-34a, miR-122 та miR-155.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154115 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154115 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 80-89 Kurinna, O. G.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154115 Array Array Array Недостатність харчування — часте ускладнення цирозу печінки, яке пов’язане з прогресуванням печінкової недостатності, а також з вищими показниками розвитку інших ускладнень (інфекції, печінкова енцефалопатія та асцит). Останніми роками поширення ожиріння призвело до збільшення кількості випадків цирозу, пов’язаних з неалкогольним стеатогепатитом. Недостатність харчування, ожиріння та саркопенічне ожиріння можуть погіршити прогноз пацієнтів з цирозом печінки та знизити їх виживання. Таким чином, спостереження за станом харчування та застосування заходів його корекції мають вирішальне значення у діагностиці та лікуванні хворих із хронічним захворюванням печінки. Наведено огляд сучасних знань у галузі харчування при хронічних захворюваннях печінки. Розглянуто способи скринінгу та оцінки харчування, а також принципи його корекції. Висвітлено рекомендації в разі печінкової енцефалопатії, хворим на цироз печінки із захворюваннями кісток, пацієнтам, які перенесли хірургічне втручання на печінці або трансплантацію, а також хворим на цироз печінки у критичних станах.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/154122 2019-04-18T13:57:56Z 1727-5725:%D0%97%D0%9A%D0%9A

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/154122 2019-04-18T13:57:56Z P № 6 (2018); 89-95 Skrypnyk, I. M.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава 2018-12-28 url:https://sgastro.com.ua/article/view/154122 Array Array Array -

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159684 2019-11-13T12:52:11Z 1727-5725:%D0%9E%D0%91

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159684 2019-11-13T12:52:11Z P № 1 (2019); 5-8 Babak, O. Ya.; Харківський національний медичний університет 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159684 Array Array Array -

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159754 2019-11-13T12:57:38Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159754 2019-11-13T12:57:38Z P № 1 (2019); 13-20 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» Skrypnyk, I. M.; ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» Oisodlo, G. V.; Українська військово-медична академія, Київ Gridnev, O. E.; ДУ ≪Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України≫, Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ ≪Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України≫, Харків 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159754 Array Array Array Мета — дослідити ефективність та безпечність препарату адеметіоніну, ліофілізат для розчину для ін’єкцій, у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ).Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів із НАСГ, яких було розподілено на дві групи. Пацієнтам основної групи (35 чоловіків і 27 жінок, середній вік — (49,0 ± 2,1) року) призначали генеричний препарат адеметіоніну «Гепаметіон» («Артеріум») по 400 мг внутрішньовенно щодня протягом 2 тиж, пацієнтам групи порівняння (34 чоловіки і 24 жінки, середній вік — (52,0 ± 2,3) року) як референтний препарат — оригінальний препарат адеметіоніну «Гептрал» по 400 мг внутрішньовенно щодня протягом 2 тиж. Групи були порівнянні за співвідношенням статей, віком, метаболічними показниками (р > 0,05). Діагноз неалкогольної жирової хвороби печінки встановлювали відповідно до міжнародних та національних протоколів і стандартів її діагностики. Рівень депресії визначали методом анкетування з використанням стандартного опитувальника Бека.Результати. На тлі призначення адеметіоніну у пацієнтів із НАСГ відзначено статистично значущу позитивну динаміку показників цитолізу (р < 0,05) і запалення (фактора некрозу пухлини α) (р < 0,001) порівняно з вихідними даними на 18-ту­—22-гу та 48-му—52-гу добу, усунення ознак депресії, про що свідчило статистично значуще зниження рівня депресії (р < 0,001).Висновки. Результати використання адеметіоніну дають підставу позитивно оцінити його ефективність у пацієнтів із НАСГ як патогенетичний лікарський засіб з додатковим вираженим антидепресивним ефектом. Досліджуваний препарат адеметіоніну порівнянний із референтним (р > 0,05).

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159764 2019-11-13T12:57:46Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159764 2019-11-13T12:57:46Z P № 1 (2019); 23-36 Yatsyuk, S. O.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Palii, I. G.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Zaika, S. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова Tkachuk, I. V.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159764 Array Array Array Мета — за результатами опитування лікарів первинної ланки вивчити стан їх обізнаності щодо діагностики, вибору схем лікування та методів контролю ерадикації Helicobacter pylori у хворих із патологією органів шлунково-кишкового тракту.Матеріали та методи. Проведено опитування у вигляді анкетування 359 лікарів первинної ланки із центрів первинної медико-санітарної допомоги та сімейних амбулаторій у 5 областях. У Вінницькій області опитано 113 лікарів, у Хмельницькій — 85, у Житомирській — 80, у Черкаській — 38, у Чернігівській — 43. Анкета містила запитання щодо методів діагностики H. pylori, схем ерадикації H. pylori та контролю ефективності проведеного лікування, які лікарі використовують у клінічній практиці.Результати. Із 359 опитаних 337 (93,9 %) мають сучасне уявлення про етіологічну роль H. pylori, 22 (6,1 %) сумніваються у значенні H. pylori в розвитку патології верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Із опитаних 192 (53,5 %) лікарі віддають перевагу неінвазивній діагностиці інфікування H. pylori (визначення антитіл IgG до H. pylori, дихальний уреазний тест, визначення антигену H. pylori в калі), 147 (40,9 %) — використовують переважно інвазивні методи діагностики H. pylori (верхня ендоскопія з бактеріоскопічним дослідженням біоптату та верхня ендоскопія з отриманням біоптату для швидкого уреазного тесту). При виборі інгібітора протонної помпи в схемі ерадикації H. pylori 137 (38,2 %) лікарів первинної ланки віддають перевагу пантопразолу, 109 (30,4 %) — омепразолу, 79 (22 %) — рабепразолу, 25 (6,9 %) — езомепразолу, ще 9 (2,5 %) зазначили, що немає різниці в ефективності ерадикації H. pylori між інгібіторами протонної помпи. Схеми ерадикації H. pylori І лінії, які відповідають вимогам міжнародних та національних консенсусів, призначають 73,2 % лікарів первинної ланки. Для контролю ерадикації H. pylori 125 (34,8 %) лікарів віддають перевагу визначенню антитіл IgG до H. pylori, 66 (18,4 %) — верхній ендоскопії з бактеріоскопічним дослідженням біоптату, 18 (5,0 %) — верхній ендоскопії з отриманням біоптату для швидкого уреазного тесту, 82 (22,8 %) — дихальному уреазному тесту, 57 (15,9 %) — визначенню антигену H. pylori в калі.Висновки. Лікарі первинної ланки центральних та північних областей України для діагностики H. pylori недостатньо часто використовують неінвазивні методи виявлення H. pylori. При призначенні антигелікобактерного лікування І лінії лікарі призначають науково обґрунтовані схеми лікування. Виявлено тенденцію щодо недотримання рекомендацій консенсусу Маастрихт V із загальної тривалості ерадикаційної терапії. Для контролю ефективності ерадикації H. pylori лікарі первинної ланки недостатньо використовують сучасні неінвазивні методики.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159772 2019-11-13T12:59:41Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159772 2019-11-13T12:59:41Z P № 1 (2019); 37-44 Parkhomenko, L. K.; Харківська медична академія післядипломної освіти Strashok, L. A.; Харківська медична академія післядипломної освіти Pavlova, O. S.; Харківська медична академія післядипломної освіти 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159772 Array Array Array Висвітлено сучасні погляди щодо найпоширеніших гастроентерологічних виявів впливу метотрексату при лікуванні дітей, хворих на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА). За останні десятиліття відбулися суттєві зміни в терапії ЮІА, але метотрексат залишається ключовим препаратом для лікування ЮІА. Метотрексат є препаратом першої лінії серед синтетичних хворобомодифікуючих протиревматичних препаратів, який у разі відсутності протипоказань призначається відразу після встановлення діаг­нозу за наявності факторів несприятливого прогнозу та середній або високій активності запального процесу. Гастроентерологічні вияви метотрексату при лікуванні ЮІА розглянуто як важливий чинник, що ускладнює не тільки якість життя пацієнта, а також і подальшу можливість застосування цього препарату при ЮІА. Відображено основні механізми та клінічні вияви виникнення несприятливих дій препарату. Представлені дані зареєстрованих випадків нудоти і блювання при застосуванні метотрексату при лікуванні ЮІА у світі, що спонукає подальше вивчення причин і механізмів їх виникнення. Зважаючи на те, що особливо важливим є запобігання незворотних наслідків лікування, при призначенні метотрексату необхідно зосередити зусилля на профілактиці подальших гастроентерологічних ускладнень, а саме медикаментозних пошкоджень печінки, не доводячи до формування неалкогольної жирової хвороби печінки (nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD)). NAFLD охоплює великий спектр патологічних змін, починаючи від стеатозу до більш тяжких форм NAFLD, а саме: до неалкогольного стеатогепатиту, фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. Представлені дані міжнародних досліджень, які підтверджують актуальність цієї проблематики, а також ефективність запобігання виникнення побічних реакцій при лікуванні ЮІА.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159777 2019-11-13T12:59:48Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159777 2019-11-13T12:59:48Z P № 1 (2019); 45-50 Stepanov, Yu. M.; ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро Vlasova, O. M.; ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159777 Array Array Array Мета — проаналізувати ефективність використання рослинного препарату «Ізіду» в пацієнтів з хронічним запором.Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 40 пацієнтів з хронічним запором віком від 18 до 65 років, яких розподілили на дві групи. Пацієнти першої групи приймали проносний засіб «Ізіду» по 3 капсули на добу, хворі другої групи не приймали постійно проносні засоби, а лише виконували загальні рекомендації (питний режим до 1,5 — 2,0 л, збільшення вмісту в раціоні рослинної клітковини та зменшення — тваринного білка). Оцінку стану хворих проводили тричі: до лікування, на 7-му та 14-ту добу.Результати. Під час первинного обстеження всі хворі пред’являли скарги на біль у животі. Переважав абдомінальний біль та відчуття дискомфорту, які зменшувалися після дефекації. Хворі 1-ї групи на 7-му добу відзначили більшу динаміку зниження інтенсивності болю порівняно з 2-ю групою ((1,84 ± 0,16) бала проти (2,38 ± 0,11) бала; р < 0,05). На 14-ту добу зазначений показник зменшився до (0,41 ± 0,11) та (1,28 ± 0,06) бала відповідно (р < 0,05). У 5 (25 %) хворих 1-ї групи не було запору в першу добу лікування, у 14 (70 %) — на другу добу. Лише один пацієнт мав дефекацію на 3-тю добу. Така скарга, як необхідність натужування при акті дефекації, була оцінена хворими обох груп до лікування 3 балами, але на 7-му добу в 1-й групі цей показник становив (1,02 ± 0,08) бала, у 2-й — (2,10 ± 0,14) бала (р < 0,01). На 14-ту добу в 1-й групі інтенсивність симптому зменшилася до (0,05 ± 0,02) бала, тоді як у 2-й групі не зазнала зміни ((2,10 ± 0,11) бала).Висновки. Як безпечний проносний препарат пацієнтам, котрі потребують тривалого лікування запору, може бути рекомендований рослинний комплексний препарат «Ізіду». Препарат сприяє нормалізації випорожнення та значному зменшенню больового синдрому у хворих на хронічний запор.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159782 2019-11-13T13:00:46Z 1727-5725:%D0%9B%D0%97

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159782 2019-11-13T13:00:46Z P № 1 (2019); 53-58 Dorofeyev, A. E.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159782 Array Array Array Мета — оцінити ефективність препарату Холелесан® у лікуванні хворих із функціональними захворюваннями жовчовивідних шляхів (ФЗ ЖВШ) у поєднанні із синдромом подразненого кишечника із запорами (СПК-З).Матеріали та методи. Обстежено 60 хворих із СПК-З у поєднанні з ФЗ ЖВШ (дисфункцією жовчного міхура) віком від 18 до 65 років (середній вік — (39,2 ± 3,1) року). Жінок було 41 (68,3 %), чоловіків — 19 (31,7 %). Діагноз СПК-З і ФЗ ЖВШ установлювали відповідно до Римських діагностичних критеріїв IV. Хворих розподілили на дві групи по 30 осіб. У першій групі пацієнти отримували Холелесан® («Артеріум») по 2 капсули тричі на добу за 30 хв до їди, у другій — препарат артишоку по 400 мг тричі на добу. Тривалість лікування становила 20 днів. До початку лікування і на 21-шу добу оцінювали частоту дефекації, характер випорожнення за Бристольською шкалою (БШ), вираженість абдомінального болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Скоротливість жовчного міхура визначали сонографічно при проведенні харчової проби навантаження, синдром надлишкового бактеріального росту (СНБР) — за допомогою лактулозної Н2-дихальної проби.Результати. Через 3 тиж лікування у хворих першої групи відзначено поліпшення стану, що виявилося зменшенням інтенсивності болю на 51 % — до (3,5 ± 0,8) см за ВАШ (р = 0,01), у 23,3 % пацієнтів болю взагалі не було. Частота дефекації збільшилася вдвічі — до (2,4 ± 0,6) разу на тиждень (р = 0,08), а форма випорожнення за БШ досягла 3,3 ± 0,6 (р = 0,045). У 56,7 % хворих відзначено випорожнення 3 — 4-го типу. Зафіксовано поліпшення скоротливої функції жовчного міхура, його фракція викиду досягла (45,3 ± 6,1) % (р = 0,05), значно рідше визначали жовчний сладж (23,3 %), який початково мав місце у 40 % хворих. СНБР після лікування виявляли майже вдвічі рідше (у 43,3 % хворих цієї групи; р > 0,05). У другій групі пацієнтів також відзначено поліпшення. Інтенсивність болю за ВАШ зменшилася на третину і становила (4,6 ± 0,8) см (р = 0,06) (відсутній біль у 10 % пацієнтів). Частота дефекації збільшилася на 50 % і становила (2,1 ± 0,4) разу на тиждень (р = 0,17). Форма випорожнення за БШ відповідала 2,2 ± 0,5 (р = 0,37). Нормальне випорожнення відзначено до кінця дослідження у 26,7 % хворих. Фракція викиду жовчного міхура становила (43,8 ± 6,0) % (р = 0,047). Після лікування СНБР виявили у 63,3 % пацієнтів (р > 0,05).Висновки. Натуральний рослинний мультикомпонентний препарат Холелесан® має достовірний холекінетичний, послаблювальний і пребіотичний ефект і може бути рекомендований для лікування функ­ціональної патології жовчовивідних шляхів і СПК-З.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159784 2019-11-13T13:01:09Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159784 2019-11-13T13:01:09Z P № 1 (2019); 59-70 Gubergrits, N. B.; Донецький національний медичний університет, Лиман Dyadyik, O. О.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Bieliaieva, N. V.; Донецький національний медичний університет, Лиман Fomenko, P. G.; Донецький національний медичний університет, Лиман Chyrkov, Yu. E.; Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантології ендокринних органів і тканин, Київ Shpak, S. O.; ТОВ «ДіагностКТ», Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159784 Array Array Array Незважаючи на те, що доброякісні утворення печінки є відносно рідкісними захворюваннями, клініцистам слід пам’ятати про таке типове доброякісне ураження печінки, як фокальна нодулярна гіперплазія (ФНГ). Представлено клінічний випадок ФНГ у 36-річної жінки, яка не пред’являла типових скарг на момент огляду. Результати комп’ютерної томографії, пункційної біопсії печінки з гістологічним та імуногістохімічним дослідженням підтвердили діагноз ФНГ. Наведено рекомендації Європейської асоціації з вивчення хвороб печінки (EASL), які ґрунтуються на даних доказової медицини, щодо діагностики, способів лікування ФНГ і спостереження за пацієнтами з цією патологією. Вважають, що ФНГ є проліферативною клітинною відповіддю на аберантну дистрофію артерії і може бути пов’язана з іншими станами, які характеризуються артеріальними ушкодженнями, такими як спадкова геморагічна телеангіектазія або раніше ліковані солідні пухлини у дітей. ФНГ є поліклональним гепатоцелюлярним проліферативним захворюванням і вважається гіперпластичною реакцією на артеріальні мальформації. Множинні вогнища ФНГ можуть траплятися в специфічних клінічних випадках, особливо у хворих із супутніми судинними захворюваннями печінки: синдромом Бадда — Кіарі, облітеруючою портальною венопатією і вродженими вадами, зокрема спадковими геморагічними телеангіоектазіями, агенезією ворітної вени. Даних на користь або проти планового хірургічного лікування при ФНГ недостатньо. За відсутності симптомів і з урахуванням того, що ускладнення розвиваються рідко, рекомендується консервативне ведення таких хворих. Оперативне лікування (методом вибору є резекція печінки) може бути призначене в окремих випадках (наприклад, при утворенні на ніжці, яке зростає або екзофітне).

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159785 2019-11-13T13:02:17Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159785 2019-11-13T13:02:17Z P № 1 (2019); 71-76 Zaytseva, O. Ye.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Kushnir, S. L.; Олександрівська клінічна лікарня, Київ Diadyk, O. O.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159785 Array Array Array Традиційно під перехресним синдромом у гепатології розуміють одночасну наявність у пацієнта клінічних або лабораторних ознак двох різних автоімунних захворювань печінки. Найчастіше трапляється поєднання автоімунного гепатиту і первинного біліарного холангіту. Диференційний діагноз, який ґрунтується на клінічних ознаках, часто буває утруднений. Рутинні лабораторні дослідження вказують на наявність як паренхіматозного, так і холестатичного варіанта ураження печінки. Міжнародних критеріїв, які б чітко визначали випадок перехресного синдрому, не існує. Є набір описових критеріїв, представлений Міжнародною групою з вивчення автоімунних гепатитів, який містить не лише біохімічні та серологічні показники, а і в обов’язковому порядку дані гістологічного дослідження печінки. Зазвичай у разі перехресного синдрому захворювання печінки перебігає агресивніше. Так, при поєднанні автоімунного гепатиту і первинного біліарного холангіту на момент установлення діагнозу частіше спостерігається поширений фіброз, швидше розвивається гепатоцелюлярна недостатність і з’являються показання для трансплантації печінки. Тактика ведення пацієнтів з перехресним синдромом індивідуальна та орієнтована на переважаючий компонент: автоімунний гепатит або первинний біліарний холангіт. Доцільність проведення комбінованої імуносупресивної терапії в поєднанні з лікуванням урсодезоксихолевою кислотою не з’ясована. Це стосується як окремих публікацій, так і документів Міжнародної групи з вивчення автоімунних гепатитів. За відсутності стійкої відповіді в разі проведення комбінованої терапії тактика може бути переглянута на користь монотерапії урсодезоксихолевою кислотою з огляду на велику частоту ускладнень при продовженні лікування імуносупресантами.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159787 2019-11-13T13:03:00Z 1727-5725:%D0%9A%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159787 2019-11-13T13:03:00Z P № 1 (2019); 77-84 Dorofeyev, A. E.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Rudenko, M. M.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Tkach, S. M.; Украінскій науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ Dynia, Yu. Z.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159787 Array Array Array Мета — вивчити вплив застосування впродовж 3 міс комбінованого цитопротектора «L-Бетаргін» на показники ліпідного і вуглеводного обміну, біохімічні маркери ушкодження печінки, ступінь її стеатозу та фіброзу в хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) на тлі метаболічного синдрому залежно від наявності синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР) та після його корекції пробіотиком «Спазмолак».Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 60 хворих з неалкогольним стеатогепатитом на тлі метаболічного синдрому. Діагноз стеатогепатиту встановлювали за даними мультимодального сонографічного дослідження печінки (ехографія, допплерографія, зсувохвильова еластографія і стеатометрія печінки). Ступінь стеатозу (S1-S3) визначали за коефіцієнтом загасання ультразвукової хвилі, ступінь фіброзу (F1-F4) — за середньою жорсткістю паренхіми. Наявність метаболічного синдрому підтверджували з використанням загальноприйнятих критеріїв діагностики, діагноз СНБР — за допомогою Н2-лактулозного водневого тесту. В усіх хворих оцінювали абдомінальні симптоми (диспепсія, біль, здуття живота, частота випорожнення). Визначали вміст трансаміназ, γ-глутамілтранспептидази, білірубіну та його фракцій, HbA1c, холестерину, ліпопротеїнів низької і високої щільності, тригліцеридів. Хворих рандомізували на дві порівнянні групи. У першій групі 30 осіб протягом 3 міс приймали «L-Бетаргін» по 1 стику тричі на добу, у другій — 30 пацієнтів приймали силімарин по 45 мг тричі на добу. Через 4 тиж після початку лікування проводили контроль СНБР, біохімічних показників і мультимодальну сонографію печінки з оцінкою ступеня стеатозу та фіброзу. При збереженні СНБР до лікування додавали пробіотик «Спазмолак» по 1 капсулі на добу протягом 4 тиж. Через 12 тиж після початку лікування повторно оцінювали клінічні, біохімічні та сонографічні показники і СНБР.Результати. Застосування «L-Бетаргіну» при НАЖХП протягом 12 тиж по 1 стику тричі на добу сприяло статистично значущому пригніченню цитолізу, зменшенню ступеня стеатозу печінки, поліпшенню показників ліпідного обміну і швидкості портального кровотоку, зниженню ризику розвитку або прогресування атеросклерозу, кардіоваскулярних захворювань та інсулінорезистентності.Висновки. «L-Бетаргін» за рахунок комбінованого складу, поєднання механізмів дії і нормалізації метаболічних порушень сприяє усуненню астенічного синдрому в хворих на НАЖХП і поліпшенню якості їх життя. Застосування пробіотика «Спазмолак» впродовж 4 тиж майже вдвічі зменшило СНБР, що супровод­жувалося статистично значущим зменшенням вираженості абдомінального болю, здуття живота і діареї. Використання «L-Бетаргіну» збільшує ефективність ерадикації СНБР.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159791 2019-11-13T13:04:18Z 1727-5725:%D0%9F%D0%94

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159791 2019-11-13T13:04:18Z P № 1 (2019); 87-92 Shvets, O. V.; Клініка «Медіком», Київ Bondarenko, О. O.; Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів Аgibalov, O. M.; Багатопрофільна лікарня ТОВ «Вітацентр», Запоріжжя Korolyova, N. I.; Багатопрофільна лікарня ТОВ «Вітацентр», Запоріжжя Belyayeva, N. V.; Донецький національний медичний університет, Лиман МЦ «Медікап», Одеса Ksenchin, О. О.; Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159791 Array Array Array Мета — дослідити безпечність та ефективність 2-тижневої квадротерапії із застосуванням високих доз пантопразолу, вісмуту субцитрату, кларитроміцину та амоксициліну з одночасною ад’ювантною синбіотичною терапією (Saccharomyces boulardii, Lactobacillus rhamnosus, пребіотик інулін) щодо ерадикації Helicobacter pylori.Матеріали та методи. У п’яти центрах обстежено та проліковано 30 пацієнтів віком від 18 до 65 років з H. pylori-асоційованими захворюваннями (функціональною диспепсією, хронічним антральним гастритом та пептичною виразкою дванадцятипалої кишки). Наявність інфекції встановлювали за допомогою швидкого уреазного тесту, 13С-сечовинного дихального тесту, імуноферментного аналізу із визначенням антитіл IgG до H. pylori. Ефективність ерадикації інфекції оцінювали через 4 тиж після закінчення лікування за допомогою 13С-сечовинного дихального тесту або визначення фекального антигену H. pylori.Результати. Повністю протокол лікування виконали 29 пацієнтів. Ерадикації інфекції H. pylori досягнуто у 96,5 % пацієнтів, які виконали протокол лікування. В 11 (36,6 %) пацієнтів спостерігали легкі та нетривалі побічні ефекти терапії, найчастіше — діарею, нудоту та забарвлення фекалій у чорний колір. Чотири (13 %) пацієнти повідомили про появу двох побічних ефектів. В одному випадку лікування було припинено внаслідок побічної дії препаратів — вираженої нудоти на 10-ту добу лікування.Висновки. Досліджена схема антигелікобактерної квадротерапії із застосуванням високих доз пантопразолу («Улсепан»), вісмуту субцитрату, кларитроміцину та амоксициліну разом з ад’ювантною терапією синбіотиком «Опефера» забезпечило ерадикацію інфекції H. pylori у 96,5 % пацієнтів.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159792 2019-11-13T13:05:14Z 1727-5725:%D0%9F%D0%94

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159792 2019-11-13T13:05:14Z P № 1 (2019); 93-101 Tkach, S. M.; Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ Mirzabayeva, N. M.; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159792 Array Array Array Існування такої форми синдрому подразненого кишечника (СПК) як постінфекційний СПК (ПІ-СПК) давно доведено клініко-лабораторними та епідеміологічним дослідженнями, проведеними в різних географічних і клінічних умовах. Проте офіційних клінічних рекомендацій з діагностики та лікування ПІ-СПК тривалий час не було. Для того щоб узагальнити наявні докази з патофізіології, діагностики і лікування ПІ-СПК, Римський фонд створив робочу групу з цього питання, яка представила звіт і рекомендації, котрі ґрунтуються на сучасних даних літератури та клінічному досвіді. Робоча група провела ретельний аналіз баз даних публікацій, які описують клінічні особливості (діагностику), патофізіологію (кишкові сенсомоторні функції, кишкова мікробіота, імунна дисрегуляція, бар’єрна дисфункція, ентероендокринні шляхи, генетика) і тваринні моделі ПI-СПК. При цьому використовували систему консенсусу на основі Delphi для створення клінічних рекомендацій з ведення хворих із ПІ-СПК, котрі ґрунтуються на даних доказової медицини та клінічному досвіді членів цієї групи. ПI-СПК розвивається приблизно у 10 % пацієнтів після перенесеного інфекційного ентериту. До чинників ризику належать жіноча стать, молодший вік, психологічний дистрес під час або перед гострим гастроентеритом, тяжкість гострого епізоду. В патогенезі ПI-СПК мають значення зміни в мікробіомі кишечника, а також чинники епітеліальної, серотонінергічної та імунної системи, хоча самі механізми розвитку та прогресування ПІ-СПК не повністю зрозумілі. Оскільки специфічні лікувальні рекомендації для ПІ-СПК не розроблено, його лікування аналогічне терапії СПК. Наведено алгоритм діагностики та лікування ПI-СПК. Запропоновано напрями майбутніх досліджень.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159793 2019-11-13T13:06:34Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159793 2019-11-13T13:06:34Z P № 1 (2019); 102-110 Kolesnikova, O. V.; ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України» 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159793 Array Array Array Наведено дані щодо участі інфекції Helicobacter pylori в ініціації та прогресуванні змін метаболічного статусу в пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД-2), інсулінорезистентністю, ожирінням, серцево-судинними захворюваннями. Доведено внесок інфекції H. pylori в збільшення частоти інфарктів міокарда та інсультів у пацієнтів з ЦД-2. Обґрунтовано тривалість застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) за наявності H. pylori при метаболічно-асоційованих станах, а також їх вплив на мікробіоту стравоходу і шлунка. Рішення про тривалість терапії ІПП не лише при кислотозалежних захворюваннях, а і при проведенні ерадикаційної терапії H. pylori слід приймати на підставі клінічних рекомендацій та протоколів лікування цих захворювань з урахуванням віку пацієнта, його індивідуальних особливостей, супутніх захворювань, динаміки перебігу захворювання і наявності ускладнень. Застосування ІПП змінює склад мікробіоти шлунка, підвищуючи рН > 4,0. Це сприяє швидкому розмноженню Lactobacillus spp. і Streptococcus spp. та інших анаеробів. Однак результати досліджень щодо користі або шкоди таких змін суперечливі, що потребує проведення додаткових досліджень. Обґрунтовано доцільність застосування езомепразолу («Езонекса») у пацієнтів з метаболічно-асоційованими станами на підставі особливостей фармакокінетики, фармакодинаміки, а також клінічної ефективності та безпечності. Особливістю метаболізму езомепразолу є феномен стереоселективності, що забезпечує кращий контроль над секрецією, а також тривалішу дію в пацієнтів, котрі швидко метаболізують ІПП. Для поліпшення результатів лікування пацієнтів з метаболічно-асоційованими станами виправдане призначення пробіотика «Лактіалє».

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159795 2019-11-13T13:06:45Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159795 2019-11-13T13:06:45Z P № 1 (2019); 113-118 Levchenko, A. R.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159795 Array Array Array Представлено сучасні дані щодо патогенетичної ролі запалення слизової оболонки кишечника при синдромі подразненого кишечника (СПК). Показано, що при деяких субтипах СПК, особливо при постінфекційному СПК, запалення може відігравати ключову роль у розвитку слабоінтенсивної запальної реакції та появі симптоматики. У виникненні такого запалення важливе значення мають опасисті клітини, дисфункція кишкового бар’єра, кишкові патогени і генетична схильність. У хворих із СПК запальний процес може бути складовою патогенезу захворювання, що потребує вивчення. Патогенетичне лікування СПК може передбачати застосування протизапальних засобів, таких як месалазин, кетотифен і кромоглікат натрію, стероїди, омалізумаб. Проведене нами дослідження продемонструвало, що додаткове до стандартної базисної терапії призначення монтелукасту в комбінації з хіфенадином підвищувало ефективність лікування хворих із СПК із супутніми алергійними захворюваннями, особливо у разі СПК із діареєю, зокрема, зменшувало як алергійні, так і гастроентерологічні вияви, статистично значущо знижувало інтенсивність больового та діарейного синдрому, а також підвищувало показники загального стану здоров’я, життєвої активності та фізичного стану пацієнтів. Це відбувалось завдяки тому, що комбінація зазначених препаратів блокує медіатори запалення, які містяться в опасистих клітинах, та, окрім протисвербіжної та десенсибілізувальної дії, знімає або послаблює констрикторний і спазмувальний вплив гістаміну на гладенькі м’язи кишечника. Хіфенадин має помірний протисеротоніновий ефект, що, враховуючи патофізіологічні механізми, має важливе значення при СПК. Тому використання комбінації антилейкотрієнових і антигістамінних препаратів разом з базисною терапією у пацієнтів із СПК, котрі мають супутні алергійні захворювання, дає позитивний клінічний та лабораторний результат, проте потребує додаткового вивчення.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/159796 2019-11-13T13:08:36Z 1727-5725:%D0%9B%D0%9A

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/159796 2019-11-13T13:08:36Z P № 1 (2019); 119-124 Antonenko, А. V.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Beregova, T. V.; ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/159796 Array Array Array Ідіопатична нециротична портальна гіпертензія та синдром Бадда — Кіарі належать до рідкісних захворювань, однак частота цих судинних захворювань печінки останнім часом зростає особливо серед осіб молодого віку. Проаналізовано етіологічні чинники, особливості клінічної картини та методи корекції портальної гіпертензії, яка розвивається у пацієнтів з ідіопатичною портальною гіпертензією та синдромом Бадда — Кіарі. Відсутність золотого стандарту діагностики, гістологічних виразних змін та наявність незначних відхилень лабораторних показників ускладнюють установлення діагнозу в ранній період. Своєчасна діагностика і призначення відповідного лікування сприяють зменшенню летальності від кровотечі з варикозно розширених вен та печінкової недостатності. Для профілактики кровотеч з варикозно розширених вен дедалі частіше використовують транс’югулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування, яке рекомендоване пацієнтам, котрі не реагують на ендоскопічне лікування. Наявність епізоду кровотечі в анамнезі є абсолютним показанням до хірургічної декомпресії портальної системи. Незважаючи на високу ефективність малоінвазивних методик, створення портосистемного шунта може ускладнитися його дисфункцією та виявлятися стенозом або тромбозом, тому після виконання транс’югулярного внутрішньопечінкового портосистемного шунтування рекомендовано проводити контрольні обстеження за допомогою дуплексного ультразвукового дослідження.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/160240 2019-11-13T12:54:06Z 1727-5725:%D0%AE%D0%92

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/160240 2019-11-13T12:54:06Z P № 1 (2019); 9-12 -, Editorial; - 2019-02-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/160240 Array Array Array -

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166211 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/166211 2020-03-12T17:23:58Z P № 2 (2019); 9-15 Fadieienko, G. D.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kushnir, I. E.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Grindnev, O. Ye.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Chernova, V. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Solomentseva, T. A.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Nikiforova, Ya. V.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Kurinna, O. G.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Galchinska, V. Yu.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків Bondar, T. M.; ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків 2019-04-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/166211 Array Array Array Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) — найпоширеніша хвороба печінки в світі. Сучасний патогенез НАЖХП пов’язують з порушенням регулювання клітинних процесів за допомогою мікроРНК, зокрема мікроРНК-34а і мікроРНК-122, на посттранскрипційному рівні.Мета — вивчити рівень експресії мікроРНК-34а та мікроРНК-122 і визначити їх роль у розвитку та прогресуванні НАЖХП на тлі метаболічного синдрому.Матеріали та методи. Обстежено 78 хворих на НАЖХП у поєднанні з компонентами метаболічного синдрому. Контрольну групу утворили 30 здорових донорів, порівнянних за віком та співвідношенням статей. Обстеження хворих передбачало загальноклінічний огляд, лабораторні аналізи (визначення показників вуглеводного та ліпідного обміну), встановлення ступеня стеатозу печінки ультразвуковим методом та оцінку експресії мікроРНК-34а та мікроРНК-122 флуорометричним методом.Результати. Рівень циркулюючих мікроРНК-34а та мікроРНК-122 у зразках плазми крові пацієнтів з НАЖХП статистично значущо перевищував відповідні показники в контрольній групі. Виявлено статистично значущу асоціацію рівня експресії мікроРНК-34а з активністю вісцеральної жирової тканини і показником інсулінорезистентності. Це може свідчити про вплив мікроРНК-34а на активацію ліпогенезу та порушення розподілу жирової тканини. Доведено роль мікроРНК-122 у дизрегуляції обміну ліпідів у бік збільшення фракцій проатерогенних ліпопротеїдів, які беруть участь у формуванні НАЖХП.Висновки. Підвищений рівень мікроРНК-34а та мікроРНК-122 може бути потенційним маркером розвитку НАЖХП. У хворих на НАЖХП з ознаками метаболічного синдрому мікроРНК-122 може бути неінвазивним маркером прогресування фіброзу.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166318 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/166318 2020-03-12T17:23:58Z P № 2 (2019); 16-21 Pasiieshvili, T. M.; Харківський національний медичний університет 2019-04-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/166318 Array Array Array Мета — визначити загальну тенденцію змін показників системного запалення — інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) — у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), яка перебігає на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ) в осіб молодого віку.Матеріали та методи. У 83 пацієнтів віком від 18 до 25 років (студентів) з поєднаним перебігом ГЕРХ і АІТ проведено вивчення вмісту та ролі ІЛ-1β та ІЛ-18. Групу порівняння утворили 30 пацієнтів з ГЕРХ аналогічного віку, статі і формою захворювання.Результати. Встановлено, що перебіг ГЕРХ супроводжується статистично значущим збільшенням вмісту ІЛ-1β. У разі приєднання АІТ він збільшується в 1,7 разу. Рівень ІЛ-1β залежав від форми ураження слизової оболонки стравоходу — вищий за наявності ерозій, але не корелювала з їх кількістю. В осіб з поєднаним перебігом ГЕРХ та АІТ вміст ІЛ-18 становив 1761,5 (1451,7; 2876,9) пг/мл, що перевищувало аналогічний показник у пацієнтів з ГЕРХ (614,6 (521,9; 721,8) пг/мл) та контрольні значення (р < 0,05).Висновки. При коморбідності ГЕРХ і АІТ відзначено підвищення вмісту ІЛ-18, що пов’язано із запальним процесом у стравоході та щитоподібній залозі та автоімунним процесом у щитоподібній залозі. Подальше прогресування захворювань може відбуватися внаслідок збереження автоімунного компонента. Перебіг ГЕРХ, особливо в разі її поєднання з АІТ, в осіб молодого віку супроводжується збільшенням рівня ІЛ-1β у периферичній крові, що свідчить про наявність активного запального процесу.

oai:ojs.journals.uran.ua:article/166320 2020-03-12T17:23:58Z 1727-5725:%D0%9E%D0%93

v2 https://sgastro.com.ua/article/view/166320 2020-03-12T17:23:58Z P № 2 (2019); 22-28 Levchenko, A. R.; Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ 2019-04-25 url:https://sgastro.com.ua/article/view/166320 Array Array Array Мета — уточнити роль гістаміну в патогенезі синдрому подразненої кишки (СПК) та встановити ефективність антигістамінних і антилейкотрієнових препаратів у комплексній терапії пацієнтів із СПКМатеріали та методи. Дослідження проведено у 2016 — 2017 рр. на базі кафедри внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені O. O. Богомольця. Обстежено 150 хворих із СПК, з них 106 (72,6 %) жінок. Середній вік пацієнтів — (40,8 ± 2,1) року. Пацієнтів, у яких було виявлено супутні алергійні захворювання (84 (56 %)), розподілили на дві групи. Перша група (n = 40) отримувала стандартну базисну терапію залежно від субтипу СПК, друга група (n = 44) — додатково комбіновану протизапальну терапію хіфенадином (25 мг тричі на добу) в поєднанні з монтелукастом (10 мг 1 раз на добу). Групи були порівнянні за середнім віком та співвідношенням статей. Ефективність лікування оцінювали через 1 міс.Результати. У хворих на СПК виявлено статиcтично значущо вищий рівень гістаміну (р ≤ 0,05) і нижчий вміст ферменту діамінооксидази (р ≤ 0,05) у сироватці крові, що може свідчити про наявність інтолерантності до гістаміну. Додаткове призначення хіфенадину та монтелукасту сприяло не лише значному зменшенню алергійних скарг, а і зниженню рівня сироваткового гістаміну (р ≤ 0,05), підвищувало ефективність лікування хворих на СПК, зокрема статиcтично значущо зменшувало інтенсивність больового і діарейного синдрому (р ≤ 0,001), а також підвищувало показники загального стану здоров’я, життєвої активності та фізичного стану пацієнтів (р ≤ 0,05).Висновки. Монтелукаст, як і антигістамінні препарати ІІІ покоління, може бути варіантом лікування для пацієнтів, які страждають на СПК та алергійні захворювання, але для надання клінічних рекомендацій необхідно провести додаткові, ретельно сплановані дослідження в інших гастроентерологічних та алергологічних центрах. a2938e330af39c79db20fa28868fd827