Подання

Керівництво для авторів

ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКИХ РУКОПИСІВ

До друку приймаються наукові статті, публікації документів і пам’яток, бібліографічні та джерелознавчі огляди, рецензії на нові видання, англійською, українською та польською мовами, які відповідають профілю видання й сучасному стану науки.

Редакція не розглядає статті описові та оглядові, а також такі, що не становлять загального інтересу й не містять значущих висновків. Кожна стаття обов’язково проходить перевірку на плагіат та рецензування провідними фахівцями з відповідного наукового напряму. Публікація відбувається з урахуванням дат подання статті та завершення рецензування. У результаті стаття може бути рекомендована до друку, повернена для доопрацювання або відхилена. В одному випуску можна публікувати не більше однієї статті одного автора.

Виклад статті повинен бути чітким, стислим, текст літературно опрацьовано без повторень. Автор статті відповідає за достовірність викладеного матеріалу, за належність даного матеріалу йому особисто, за правильне цитування джерел та посилання на них. Статті, оформлення яких не відповідає вказаним вимогам, не приймаються до друку.

Обсяг статті – 12–20 сторінок (20 000 – 40 000 друкованих знаків із пробілами) (шрифт – Times New Roman, кегель – 14, міжстрічковий інтервал – 1,5, поля – усі 2 см, абзац – 1 см). Форматування абзаців за допомогою інтервалів (пробілів) чи табуляції неприпустимий.

Індекс УДК (універсальний десятинний класифікатор) розташовують перед заголовком статті, окремим рядком, у лівому верхньому куті. Визначає індекс УДК автор.

Відомості про автора (авторів) вказують англійською та українською мовами після індексу УДК (команда – вирівнювання по ширині тексту) із зазначенням прізвища та імені, наукового ступеня і вченого звання, посади, місця роботи, повної адреси, e-mail кожного співавтора; рядком нижче – номеру ORCID (http://orcid.org/), номеру ResearcherID (http://www.researcherid.com/), Scopus-Author ID (зазначається при наявності індексованих публікацій у Scopus) та вказівкою DOI (присвоюється редакцією). Усі відомості наводять у називному відмінку. Ім’я автора (авторів) виділяють жирним та курсивним накресленням, інші відомості – лише курсивом. Подається українською та англійською мовами. Номер ORCID, ResearcherID та Scopus-Author ID визначає автор.

Бібліографічний опис статті: Ilnytskyi, V. (2022). Revisiting the Functioning of the Ukrainian Insurgent Movement in TV 22 «Black Forest» (1945 – 1946).  Axis Europae, 1, 93–107. doi: 10.24919/2519-058x.9.150359.

Заголовок статті. У назві не використовувати термінологію псевдонаукового характеру. Великі літери, окремий абзац без відступів першого рядка з вирівнюванням по центру. Подається українською та  англійською мовами.

Анотація подається мовою оригіналу статті та англійською мовами (не менше 1 800 символів із пробілами у кожній анотації). Анотація подається згідно з вимогами наукометричних баз як структурований реферат, і повинна містити такі виділені елементи: мета дослідження, методологія дослідження, наукова новизна, висновки.

Ключові слова – слова з тексту матеріалу, які з точки зору інформаційного пошуку несуть змістовне навантаження. Ключові слова подаються у називному відмінку, загальна кількість ключових слів – не менше трьох і не більше семи, подаються українською та англійською мовами.

Обов’язкова вимога до статей – належний рівень перекладу англомовного тексту. Редакція може самостійно здійснювати професійний переклад статей англійською мовою. Статті із низьким рівнем англійського перекладу не розглядатимуться і редакція не вестиме переписку із її автором.   

Основна частина статті повинна містити такі структурні елементи: постановка проблеми; аналіз останніх досліджень і публікацій; мета статті; виклад основного матеріалу; висновки і перспективи подальших розвідок цього питання. Усі частини статті повинні бути виділені.

Список використаних джерел і літератури. Необхідно оформлювати за міжнародним бібліографічним стандартом APA (http://www.apastyle.org/). Для транслітерації кириличного тексту рекомендовано використовувати автоматичну програму (http://www.slovnyk.ua/services/translit.php) та перекладі (назви дослідження автора). Після автоматичного транслітерування необхідно перевірити правильність отриманого результату і внести необхідні корективи. У списку літератури назви робіт на мовах, де використовуються нелатинізовані алфавіти, повинні бути перекладені англійською та поміщені у квадратних дужках; назви джерел повинні бути транслітеровані, у кінці слід вказати мову оригіналу у квадратних дужках.

Назви періодичних видань (журналів) треба наводити відповідно до офіційного латинського написання за номером реєстрації ISSN, які легко знайти на сайті журналу або в будь-якій науковій онлайн-базі.

Обов’язковим є використання 2-3 джерел з номером DOI, опублікованих у виданнях, які індексуються наукометричними базами Scopus та/або Web of Science. У тексті статті слід вказати посилання на ці видання.

Якщо цитоване джерело має назву англійською мовою (наприклад, стаття в науковому журналі), для правильного цитування необхідно вказувати саме його. 

Список використаних джерел і літератури необхідно готувати СУВОРО зі встановленими вимогами. На всі джерела в статті повинні бути посилання. Посилання на літературу слід подавати за допомогою не номерних, а дужкових посилань – шляхом вказування прізвища автора та року видання у дужках, відділяючи номер сторінки комою (Кентій, 1999, с. 56). Архівні джерела у тексті розкриваються англійською мовою, причому назва архіву при першому згадуванні вказується повністю (Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 178, оп. 3, спр. 449, арк. 89), а при наступних посиланнях позначається абревіатурою (ЦДІАУЛ, ф. 178, оп. 3, спр. 449, арк. 89).

В перекладених на англійську мову статтях слід здійснювати посилання за списком References (Kentiy, 1999, р. 56). Архівні джерела у тексті перекладених на англійську мову статей розкриваються англійською мовою, причому назва архіву при першому згадуванні вказується повністю (Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv, f. 178, d. 3, c. 449, р. 89), а при наступних посиланнях позначається абревіатурою (CSHAUL, f. 178, d. 3, c. 449, р. 89).

Наприкінці статті повинна міститися подяка (тим, хто надавав допомогу під час дослідження, напр., установам, організаціям, фондам, окремим працівникам та ін.) та інформація про фінансування дослідження.

Додаткові вимоги до тексту статті: 

– кожну абревіатуру (або скорочення) слід уводити в текст у дужках після першого згадування відповідного повного словосполучення і лише потім нею можна користуватися; 

– на всі таблиці й рисунки давати посилання в тексті статті; 

– усі таблиці повинні мати заголовки (над таблицею, окремим абзацом тексту, без відступу, напівжирний); 

– рисунки мають супроводжуватися підписами (під рисунком, окремим абзацом, напівжирний, вирівнювання за центром, без відступу; підпис не має бути елементом рисунка); нумерувати рисунки за порядком посилань у тексті.

- між словами ставити тільки один пробіл;

- розрізняти тире (–) та дефіс (-). Дефіс – це знак, що з’єднує частини складних слів. Під час друку має позначення маленької горизонтальної рисочки (-), та не відокремлюється пробілами від слів. Тире – це розділовий знак, що вживається для позначення прямої мови, пауз, перед це (це є), оце, то, ось (це) значить. Тире у тексті обов’язково з обох боків відділяють пробілами;

- не відділяти від попередньої цифри знак градуса, мінути, секунди, процента (25°; 5'; 30''; 77%);

- відділяти нерозривним пробілом (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift+Пробіл) знаки і літери на означення томів, частин, параграфів, пунктів, номерів сторінок тощо від наступної цифри (Т. 7; ч. 23; § 5; № 34; С. 28–30); загальноприйняті позначення одиниць виміру від попередньої цифри (45 пуд.; 150 грн; 32 км; 6 млн; 45 тис.);

- відділяти нерозривним пробілом ініціали та прізвище (В. А. Лавренов); скорочення після переліків (типу і т. п., і т. д.), перед іменами та прізвищами (п. Наталка, ім. В. Винниченка), перед географічними назвами (м. Чернівці, с. Моринці, р. Золота Липа);

- скорочення типу 80-ті, 2-го друкувати через нерозривний дефіс (одночасне натискання клавіш Сtrl+Shift+Дефіс);

- лапки використовувати круглі (“…”);

- апостроф має виглядати так – ’ ;

- дати подавати через тире з пробілами. Перед скороченнями р., рр., ст. ставити нерозривний пробіл. Якщо дати наводити в дужках, то «рр.» не писати (1861 р., 1945 – 1947 рр., (1945 – 1947), ХV – XVIII ст.). У сполученнях на означення десятиліть між датами ставити тире з пробілами: 40-х – 50-х рр., 1940-х – 60-х рр. Роки, що не збігаються з календарними, подавати через похилу риску (1997/98 навчальний рік; 2012/13 бюджетний рік);

- часові та числові інтервали оформляти через тире без пробілів (липень–серпень; 36–44);

- у цифрових даних, що включають більше п’яти цифр, після кожних трьох цифр ставити нерозривний пробіл (13 255; 457 357; 46 532,5 кг.);

- будь-які зроблені автором уточнення, коментарі, виділення тощо, які вставляють у цитату, слід оформляти за таким шаблоном:

М. Грушевський вказує на ще один не менший негатив: «Се було лихо і з того боку, що ся схоластична школа давала загалом дуже мало реального знання і ніякої заохоти до нього, до позитивних наук. І з того також, що ся школа була дуже мало зв’язана з реальним життям українського народу в минувшості і теперішності, мала дуже слабо зазначений національний характер в ширшім значінню того слова» (Hrushevskyі, 1906, р. 478) (підкреслення наше. – Авт.).