Інформаційна безпека людини, суспільства, держави

МОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

2025-09-26T06:57:24+03:00

Українське мовне законодавство, що сформувалося впродовж останніх тридцяти років, є частиною студій мовного права. У статті аналізуються положення базових нормативних актів українського мовного законодавства: Конституції України, законів «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та «Про застосу-вання англійської мови в Україні», безпекового Закону «Про національну безпеку України» – як інструментів забезпечення національної безпеки. Досліджується зв’язок між змістом положень законів, мовною політикою і мовним плануванням із погляду гарантування національної безпеки.
Методологічну основу наукової розвідки становлять теорія мовного менеджменту і теорія мовної політики та мовного планування.
З’ясовано, що лінгвістичні дослідження загалом і вивчення мовного права зокрема з безпекового погляду на сьогодні є не лише перспективним інтелектуальним підходом до осмислення соціальних аспектів мови, а й критично важливим для збереження національної ідентичності, власної державності та гарантування безпеки як основи якісного життя людини, суспільства й держави.
За результатами проведеного із застосуванням контент-аналізу, описового, аксіо-логічного методів дослідження зроблено висновок, що українське мовне законодав-ство спроможне бути інструментом упорядкування мовної сфери й забезпечувати механізми досягнення національної безпеки.
Ключові слова: англійська мова, безпековий дискурс, державна мова, мовна полі-тика, мовне законодавство, мовне планування, національна безпека, правовий дискурс.

РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗА НАПРЯМОМ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-09-26T07:15:29+03:00

У статті досліджуються особливості підготовки фахівців підрозділів Служби без-пеки України, які працюють за напрямом інформаційно-аналітичної діяльності. В умо-вах сучасного світу, де інформаційна безпека набуває критичного значення, зростає роль інформаційної протидії, психологічних та інформаційних операцій як інстру-ментів забезпечення національної безпеки. З урахуванням цих аспектів аналізуються сучасні підходи до професійної підготовки кадрів СБ України, освітні програми й тренінги, а також вимоги до фахівців СБУ, які працюють в інформаційно-аналітичній сфері.

Виявлено ключові проблеми, зокрема недостатність уваги до практичного навчан-ня, розвитку етичних і психологічних аспектів підготовки фахівців для інформаційно-аналітичної сфери, використання сучасних технологій аналізу даних, застарілість тех-нічного оснащення.
Проведено порівняльний аналіз систем підготовки кадрів у різних країнах, який демонструє можливості використання передового міжнародного досвіду в Україні в контексті забезпечення ефективності інформаційно-аналітичної діяльності.

Результати дослідження, проведеного з використанням комплексного методоло-гічного підходу, свідчать про необхідність удосконалення освітніх програм, урахову-ючи останні тенденції у сфері інформаційних технологій та аналітики й сучасні викли-ки інформаційній безпеці. Вказується на важливість зміцнення кадрового потенціалу СБ України. Рекомендації включають посилення координації між різними відомства-ми, розвиток міжнародної співпраці та впровадження нових методів навчання з ура-хуванням сучасних технологій і методик.

Ключові слова: інформаційна протидія, інформаційні та психологічні операції, інформаційно-аналітична діяльність СБУ, компетенції співробітників.

ЗАСТОСУВАННЯ САНКЦІЙ ДО ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ЯК ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ ІНФОРМАЦІЙНІЙ АГРЕСІЇ

2025-09-26T07:41:42+03:00

У статті на підставі аналізу практики застосування Закону України «Про санкції» до телерадіоорганізацій, порівняння санкційного механізму протидії російській агресії з адміністративно-правовим механізмом, передбаченим Законом України «Про медіа», вивчення підходів інших демократичних країн до формування правових механізмів притягнення до відповідальності телерадіоорганізацій, які завдають шкоди націо-нальній безпеці, проведено оцінювання правового механізму застосування санкцій до телерадіоорганізацій як інструменту протидії російській інформаційній агресії. Уста-новлено, що в умовах повномасштабного вторгнення санкції проти телерадіоорга-нізацій, які поширювали заборонений вітчизняним законодавством контент і діяли в інтересах держави-окупанта, стали важливим інструментом протидії російській інфор-маційній агресії, оскільки надали можливість припинити мовлення ворожих медіа. Санкційний механізм, що спочатку виник як інструмент міжнародної політики, згодом національні уряди почали застосовувати до фізичних та юридичних осіб, які знахо-дяться за межами їхньої юрисдикції. Водночас у деяких країнах законодавство доз-воляє накладати санкції і на власних резидентів, якщо їхня діяльність загрожує націо-нальній безпеці.
З’ясовано, що в Україні Закон «Про санкції» також передбачає позасудове накла-дення санкцій не лише на іноземні, але й на українські телерадіоорганізації, власники яких можуть діяти на користь держави-агресора, що відрізняє українську практику від реалізованої зокрема в Ізраїлі та Франції. Цей закон забезпечує притягнення до від-повідальності мовників, діяльність яких завдає шкоди національній безпеці, у стислий термін, тоді як Закон України «Про медіа» передбачає превентивні заходи, що спри-яють запобіганню порушенням у сфері медіа шляхом установлення вимог до струк-тури власності, власників і фінансування телерадіоорганізацій, обмежень щодо змісту інформації, яку вони поширюють.
За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що вдосконалення зако-нодавства у сфері медіа створило передумови для мінімізації застосування санкцій-ного механізму до українських мовників і сприяло формуванню збалансованої системи правових засобів для протидії зовнішнім загрозам, які реалізуються через медіа.
Ключові слова: інформаційна агресія, обмеження мовлення, регулювання медіа-сфери, санкційна політика, телерадіоорганізації.

СУЧАСНИЙ СТАН ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ КІБЕРБЕЗПЕКИ: ДОСВІД УКРАЇНИ

2025-09-26T08:15:08+03:00

У статті досліджено питання сучасного стану розвитку інституту державно-приватного партнерства (ДПП) та державно-приватної взаємодії (ДПВ) у сфері кібер-безпеки в Україні. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регулюють ці питан-ня, зокрема закони України «Про державно-приватне партнерство» та «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». Вивчення норм зазначених законів і наукових публікацій за вказаною темою свідчить, що наразі поняття ДПП та ДПВ можна ототожнювати, оскільки як партнерство, так і взаємодія проявляються у спіль-ній діяльності, спрямованій на досягнення визначеної мети. Крім того, чинні норма-тивні документи визначають однакові форми ДПП та ДПВ: обмін інформацією про інциденти кібербезпеки, реалізацію спільних наукових і дослідницьких проєктів, навчання та підвищення кваліфікації кадрів у цій сфері.
На підставі аналізу основних стратегічних документів України з питань забез-печення національної безпеки обґрунтовано, що одним із шляхів зміцнення системи кібербезпеки є застосування ДПП у цій сфері.
Особливу увагу зосереджено на дослідженні форм залучення фахівців приватного сектору з кібербезпеки до співпраці з державними органами. Ураховуючи сучасний досвід залучення фахівців приватного сектору шляхом прийняття на військову службу до відповідних інституцій безпеки й оборони або на посаду державної служби на підставі укладеного трудового договору, у статті пропонується розглянути альтерна-тивні варіанти співпраці.
Проаналізовано досвід взаємодії державного та приватного секторів у сфері кібер-безпеки протягом останніх років, зокрема щодо обміну інформацією про інциденти кібербезпеки через Національний кластер кібербезпеки, платформу MISP-UA, а також урядову команду України з реагування на комп’ютерні інциденти CERT-UA. З ураху-ванням активної діяльності державного та приватного секторів в аспекті навчання, підвищення кваліфікації фахівців визначено результативні кроки в напрямі виконання державного завдання та формування кіберрезерву. Зокрема досліджено досягнення завершеної реінтеграційної програми «Кіберзахисники», призначеної для підготовки фахівців у сфері кібербезпеки із ветеранів і ветеранок російсько-української війни.
Ключові слова: державно-приватна взаємодія, державно-приватне партнерст-во, кіберрезерв, національна безпека, приватний сектор, стратегія кібербезпеки.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ВПЛИВУ РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЯК ІНСТРУМЕНТА ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

2025-09-26T09:35:25+03:00

У статті з використанням загальнонаукових методів і дисциплінарного підходу системно досліджуються роль російської православної церкви (РПЦ) та її закордонна діяльність через призму публічної дипломатії. Доводиться, що РПЦ є не лише релігій-ною організацією, а й потужним інструментом рф для реалізації її зовнішньополі-тичних цілей і просування ідеології «русского мира». Виокремлено основні наративи та відповідні меседжі релігійної пропаганди РПЦ, що використовуються в зовнішньо-політичному контурі, зокрема для впливу як в Україні, так і країнах Заходу.
Проаналізована взаємодія РПЦ з дипломатичними та пропагандистськими струк-турами рф, що забезпечує її вплив на формування громадської думки. Виявлено специ-фіку використання РПЦ для реалізації проєкту «м’якої сили», що має деструктивний характер, особливо в країнах Західної Європи та Балкан.
Зроблено висновок у контексті публічної дипломатії щодо діяльності РПЦ, яка є важливим інструментом гібридної війни рф; а також стосовно використання релігії на сучасному етапі як механізму впливу, що потребує ретельної уваги міжнародної спіль-ноти, оскільки така діяльність дестабілізує демократичні інститути.
Ключові слова: гібридна війна, інформаційний вплив, публічна дипломатія, росій-ська православна церква, наратив, «русский мир».

ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ КІБЕРІНЦИДЕНТАМИ ЯК НЕОБХІДНИЙ ЕТАП В ОРГАНІЗАЦІЇ КІБЕРБЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

2025-09-26T11:57:31+03:00

У статті досліджено основні кроки процесу управління кіберінцидентами, проаналізовано особливості їхньої організації та визначено місце процесу управління кіберінцидентами в організації кібербезпеки підприємств. Це дає можливість правиль-но визначити пріоритети під час створення плану реагування та управління кіберін-цидентами задля зменшення часу відновлення систем.
Детально описано кожен етап процесу управління кіберінцидентами як подіями навмисного або ненавмисного характеру, що становлять загрозу безпеці інформацій-них систем або мереж і можуть призвести до порушення їхнього нормального функ-ціонування.
Процес управління кіберінцидентами, що є невід’ємною частиною загальної стратегії кібербезпеки підприємств, розглянуто як систему, яка передбачає виявлення, аналіз, реагування та усунення наслідків деструктивних подій. Перший етап процесу управління кіберінцидентами – виявлення подій, під якими розуміють певні ситуації, які можуть порушити типову діяльність організації. Другий – сортування та аналіз подій, тобто класифікація потенційних кіберінцидентів, визначення пріоритету їх усу-нення. Третій етап – це відповідь та відновлення, тобто реагування на інцидент, обме-ження впливу кіберінциденту, мінімізація шкоди від його настання. Четвертий – поліп-шення можливостей, тобто відновлення нормальної роботи системи після локалізації та знешкодження кіберінциденту.
Зроблено висновок, що для забезпечення ефективної кібербезпеки підприємства повинні системно здійснюватися: оцінювання ризиків, розроблення політик і процедур безпеки, використання сучасних технологій для захисту інформаційних систем, нав-чання персоналу та створення плану управління кіберінцидентами.
Ключові слова: виявлення подій, кібербезпека, кіберінцидент, кіберзагроза, реагування на кіберінциденти, управління кіберінцидентами.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ

2025-09-26T12:50:36+03:00

У зв’язку з активним проведенням інформаційно-психологічних операцій (ІПсО) і поширенням деструктивних інформаційних впливів зі сторони країни-агресора російської федерації на нашу державу проблема забезпечення інформаційної безпеки загострюється. Убезпечити інформаційну систему щодо оптимальних умов функціо-нування процесів інформаційного обміну з питань управління в державній та вій-ськовій сферах тільки набором технічних засобів на сьогодні практично неможливо. До того ж додаються питання забезпечення стійкості функціонування процесів управ-ління активною протидією воєнній агресії російської федерації та повного розуміння процесу кібернетично-гібридного впливу, де застосовуються спеціальні ІПсО проти України, її військових формувань і цивільного населення.
Вирішити ці проблеми можливо шляхом упровадження адаптивного підходу до використання ефективної системи управління інформаційною безпекою (СУІБ) щодо об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, у державному та військово-полі-тичному управлінні.
У статті визначені основні особливості застосування СУІБ та сучасні підходи до етапів її створення на об’єктах критичної інформаційної інфраструктури, у держав-ному та військово-політичному управлінні, при обробці інформації, поширення якої призводить до деструктивного впливу на державний устрій країни й інформаційну безпеку громадян. З огляду на реалії сьогодення в питаннях протидії активній воєнній агресії з урахуванням особливостей побудови системи управління інформаційною безпекою розглядаються підходи, які базуються на ДСТУ ISO/IEC 27001:2015 «Інфор-маційні технології. Методи захисту. Системи управління інформаційною безпекою. Вимоги». За результатами аналізу визначені взаємозв’язок процесів і підсистем інфор-маційної безпеки, відповідальних за них, політичні, фінансові та військові ресурси, які мають бути задіяні для ефективного функціонування цих процесів і підсистем за умов воєнного стану.
Одним із надважливих та актуальних напрямів протиборства у військовій сфері є активні інформаційно-психологічні операції та різні деструктивні спрямування сто-совно військово-політичної складової функціонування України, зокрема й у кібер-просторі.
Зроблено висновок, що створення та застосування ефективної СУІБ дають змогу за умов воєнної агресії та протидії ІПсО російської федерації вийти на новий рівень якості ефективного управління військово-політичними процесами держави, зменшити інформаційні й організаційні загрози, покращити керованість процесами оперативного управління, продемонструвати ефективність і надійність результатів за прийнятими управлінськими рішеннями, що дасть можливість успішно протидіяти планам країни-агресора разом із провідними країнами НАТО на глобальному міжнародному рівні.
Ключові слова: воєнна агресія, заходи кібербезпеки, інформаційна безпека, інформаційно-психологічні операції, кібербезпека, критична інформаційна інфра-структура, політики безпеки, політики і процедури СУІБ, ризик-орієнтований підхід, система управління інформаційною безпекою, сучасні інформаційно-комунікаційні системи та технології, управлінське рішення.

СКАНЕРИ ВРАЗЛИВОСТЕЙ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У ЗАХОДАХ ІЗ КІБЕРБЕЗПЕКИ

2025-09-26T13:20:31+03:00

У статті описані й аналізуються функціональні характеристики популярних сканерів уразливостей із метою коректного їх застосування для раннього виявлення загроз і вжиття заходів для усунення вразливостей до того, як вони призведуть до серйозних наслідків. Сканери вразливостей дають змогу виявляти потенційні вразли-вості в програмному забезпеченні, налаштуваннях серверів, мережах та інших компо-нентах ІТ-інфраструктури. Сьогодні існує велика кількість різноманітних сканерів уразливостей, проте використовуються вони для різних цілей. Тому перед застосу-ванням сканера певного типу необхідно дослідити особливості його роботи, виокремити специфічні області захисту даних, на які спрямовано функціональні особливості роботи сканера, та з’ясувати, чи підходить такий інструмент для поставленого завдання у сфері кібербезпеки.
Саме дослідженню особливостей роботи таких сканерів уразливостей як Nmap, Nessus Professional, Acunetix та Aircrack-ng присвячено матеріали статті, адже сканери вразливостей – це важлива складова стратегії кібербезпеки, яка допомагає зберігати цілісність і безпеку систем.
Ключові слова: кібербезпека, кіберзагрози, сканери вразливостей, уразливості систем і мереж, усунення вразливостей.