ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ ПРОЕКТУ

Автор(и)

  • Oleksandr Skachkov Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "ХАІ", Україна https://orcid.org/0000-0002-5402-3932
  • Irina Skachkovа Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "ХАІ", Україна https://orcid.org/0000-0003-3822-538X

DOI:

https://doi.org/10.30837/2522-9818.2018.3.048

Ключові слова:

проект, управління проектами, управління зацікавленими сторонами проекту, теоретико-методичний інструментарій, внески, стимули, роль в проекті, база даних

Анотація

Предметом є процеси управління зацікавленими сторонами проекту. Метою роботи є розробка теоретико-методичного інструментарію, який допоможе раціоналізувати роботу із зацікавленими сторонами проекту. Завданням проекту є удосконалення процесів управління зацікавленими сторонами проекту шляхом аналізу зацікавлених сторін проекту, створення переліку зацікавлених сторін, групування зацікавлених сторін, виділення ключових зацікалених сторін та формування резерву зацікавлених сторін проекту. В якості методів дослідження пропонується застосувати методи стратегічного управління в проектній діяльності.  Результатом дослідження є моделювання процесів управління зацікавленими сторонами проекту за допомогою програмного продукту AllFusion Process Modeller, що дозволить систематизувати інформацію щодо зацікавлених сторін проекту, сформувати резерв зацікавлених сторін і тим самим зменшити ризик незавершення проекту. Першим кроком моделі є аналіз проектної документації та створення переліку зацікавлених сторін проекту. Далі за допомогою моделі Мітчелла проведено групування зацікавлених сторін проекту. Було визначено чотири ключові зацікавлені сторони для проекту, а саме: замовник, команда проекту, виконавці проекту, майбутні споживачі продукту проекту. Для кожної групи ключових зацікавлених сторін визначаються внески, які проект отримує від них, і стимули (вигоди), які отримують від проекту зацікавлені сторони за допомогою використання моделі ASC. Проводиться ранжування внесків і стимулів за пріоритетом (важливістю). Далі визначення показників для кожного внеску і стимулу і ця інформація фіксується. Наступним кроком пропонується створити базу даних зацікавлених сторін проекту, що дасть можливість систематизувати інформацію щодо важливості і ролі в проекті всіх його зацікавлених  сторін. Після поділу всіх учасників на три основні категорії, а саме: власник процесу чи розпорядник, ключовий учасник чи виконавець, спостерігач чи важливий учасник,  їх необхідно занести в базу даних проекту. В представленій роботі надано приклад таблиці такої бази даних. Останній кроком моделі управління зацікавленими сторонами проекту є формування резерву зацікавлених сторін проекту та оновлення проектної документації. Висновки: таким чином, удосконалення процесів управління зацікавленими сторонами проекту є досить актуальним в сучасних умовах, так як вплив стейкхолдерів на проект з кожним роком росте, і не враховувати це буде великою помилкою менеджера проекту.

Біографії авторів

Oleksandr Skachkov, Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "ХАІ"

кандидат технічних наук, Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "ХАІ", доцент кафедри економіки та маркетингу

Irina Skachkovа, Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "ХАІ"

кандидат технічних наук, доцент, Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського "ХАІ", доцент кафедри менеджменту

Посилання

A Guide to the Project Management Body of Knowledge (PMBOK® Guide). Fifth Edition, Project Management Institute, 2013, 589 p.

Friedman, A., Miles, S. (2006), Stakeholders: theory and practice, Oxford University Press, London, 360 p.

Bell, С. R. (1994), Customers as partners: building relationships that last, Berrett Koehler, San Francisco, 235 p.

Rackham, N., Friedman, L., Ruff, R. (1996), Getting partnering right. How market leaders are creating long-term competitive advantage, MacGrow-Hill, New York. 237 p.

Mitchell Ronald, K., Bradley Agle, R., Wood Donna, J. (1997), “Toward a Theory of Stakeholder Identification and Salience: Defining the Principle of Who and What Really Counts” The Academy of Management Review, Vol. 22, No. 4, P. 853-886.

Sylvasti, Yu. (1993), “Stakeholders management”, The world of project management. Foundations, methods, organization, application, from Eng. [“Upravlenie zainteresovannyimi storonami”, Mir upravleniya proektami.Osnovyi, metodyi, organizatsiya, primenenie. Per.s angl.] Alans, Moscow, P. 188-192.

Freeman, R.E. (1984), Strategic management: A stakeholder approach, Pitman, Boston, 292 p.

Ansoff, Η. I., & McDonnell, E. J. (1990), Implanting strategic management, Prentice Hall, Cambridge, 520 p.

Thompson, A. A., Strickland, A. J (1996), Strategic management: concepts and cases, Irwin, Chicago, 296 p.

Svendsen, A. Laberge, M. “FOSTERing Collaborative Stakeholder Relationships”, available at : http://masterfulfacilitation.com/articles/fostering.pdf

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-03-23

Як цитувати

Skachkov, O., & Skachkovа I. (2018). ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ ПРОЕКТУ. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОМИСЛОВОСТІ, (1 (3), 48–53. https://doi.org/10.30837/2522-9818.2018.3.048

Номер

№ 1 (3) (2018)

Розділ

Технічні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Oleksandr Skachkov, Irina Skachkovа

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons для журналів відкритого доступу.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License (CC BY-NC-SA 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо не комерційного та не ексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису опублікованої роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.