Визначення ролей агентів великих мовних моделей (LLM) у моделі дизайн-процесу

Анотація

Предметом дослідження є здатності та обмеження, які демонструють великі мовні моделі (LLM) при їх впровадженні в інтелектуальні, технічні та творчі процеси, зокрема в дизайн. Мета роботи – визначити місце і ролі агентів великих мовних моделей в дизайні та розробити відповідну модель дизайн-процесу, доповненого LLM-агентами. У статті ставляться наступні завдання: (1) провести огляд сучасних публікацій щодо підходів та методів оцінки здатностей великих мовних моделей, зокрема, при виконанні творчих, технічних та дизайнерських задач; (2) провести аналіз сучасних підходів та методів взаємодії з LLM; (3) розробити модель, що визначає місце та ролі LLM-агентів в дизайні у взаємодії з дизайн-командою, зовнішнім середовищем та дизайн-артефактами. Під час проведення дослідження використані такі методи: порівняльно-історичний та ретроспективний аналіз змісту технічних, економічних, філософських, лінгвістичних наукових та методичних досліджень для формування цілісного бачення поточного стану розвитку великих мовних моделей та підходів до взаємодії з ними; структурно-логічний аналіз для формування моделі дизайн-процесу, доповненого LLM-агентами. Досягнуто наступні результати: визначено дев’ять основних груп здатностей великих мовних моделей; визначені основні сучасні патерни взаємодії з великими мовними моделями; розроблено модель дизайну як ітеративного процесу збагачення знань, що дає змогу описати взаємодію людей та агентів великих мовних моделей між собою, з зовнішнім середовищем та з дизайн артефактами. У висновках підкреслена новизна таких здатностей LLM в родині технологій штучного інтелекту, як розуміння та генерація тексту природною мовою та мовами програмування, багатомовність, володіння загальними та галузевими знанням, здатність до міркування, агентність. Додатково актуалізовано необхідність концептуального осмислення місця та ролі великих мовних моделей в творчих процесах. Розроблена структурна модель, що представляє дизайн як ітеративний процес збагачення знань та дозволяє визначити ролі агентів великих мовних моделей у взаємодії з дизайн-командою, артефактами та зовнішнім середовищем.