https://journals.uran.ua/jiep <p><strong>Журнал "Міжнародна економічна політика"</strong> заснований Київським національним економічним університетом у 2003 році. Його спільно випускали та підтримували Київський національний економічний університет (Україна) і Центр торгової політики та права при Карлтонському й Оттавському університетах (Канада). <strong>Наразі, журнал видається <a href="http://kneu.edu.ua/" rel="nofollow" target="_blank">ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана".</a></strong></p><p>Основними цілями журналу є сприяння прогресу знань у галузі міжнародної економічної політики в колах науковців і практиків не лише України, а й інших країн світу та сприяння обміну ідеями та розвитку діалогу щодо міжнародних торговельно-економічних питань. Журнал намагається досягти цих цілей шляхом забезпечення форуму для публікації результатів досліджень науковців і практиків з усього світу.</p><p>Редколегією журналу приймаються статті, пов'язані з питаннями торгівлі, інвестицій та менеджменту в Україні чи інших країнах з перехідною економікою, а також на теми фінансової стабільності, економічних реформ, співробітництва, права, політекономії, міжнародних фінансових організацій, іншими питаннями, які доводиться вирішувати розвинутим країнами, країнам з перехідною економікою та країнам, що розвиваються. Насамперед, розглядаються статті, що мають практичне значення для державних діячів, науковців та інших професіоналів, які працюють у сфері зовнішньоекономічної політики. Кінцевого терміну подання робіт немає: статті приймаються постійно.</p><p>Усі статті проходять процедуру анонімного рецензування та відбору за участю науковців і професіоналів-практиків з України та країн Західної Європи.</p><p>Журнал є цінним джерелом інформації для практиків і науковців у галузі міжнародної економіки та права, оскільки сприяє обміну знаннями, результатами досліджень й ідеями у цій сфері.</p><p><em>Редакційна колегія журналу висловлює вдячність Центру торгової політики та права (ЦТПП) та Канадському агентству міжнародного розвитку (CIDA) за сприяння та підтримку.</em></p> uk-UA <ol type="a"><ol type="a"><li>Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії <a href="http://creativecommons.org/licenses/by/3.0/" target="_new">Creative Commons Attribution License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.</li></ol></ol><br /><ol type="a"><ol type="a"><li>Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.</li></ol></ol><br /><ol type="a"><li>Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. <a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html" target="_new">The Effect of Open Access</a>).</li></ol> jiep@ukr.net (Mariia Sandul) jiep@ukr.net (Mariia Sandul) Mon, 24 Jun 2019 16:03:37 +0300 OJS 3.2.1.2 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169739 Метою статті є дослідження теоретичних основ формування економіки знань, а також аналіз політики ЄС, спрямованої на розвиток наукового потенціалу, інноваційної діяльності та комерціалізацію нових технологій в країнах-членах. Згідно теорії ендогенного економічного зростання розвиток людського капіталу визначає технологічний прогрес, який, у свою чергу, стимулює загальне економічне зростання у довгостроковій перспективі. Практична верифікація даної теорії ілюструє тенденцію до переважання внеску в економічне зростання людського капіталу, порівняно із фізичним капіталом, що спостерігається з початку ХХ ст. Прихильники концепції інтелектуального капіталу наполягають на тому, що основні конкурентні переваги організації знаходяться в її межах і пов’язані з людськими ресурсами компанії. Стратегія формування знаннєвої економіки в ЄС базується на комплементарній дії наднаціональної рамкової програми з розвитку науки та інновацій «Горизонт 2020» і численних національних й субнаціональних інструментів підтримки наукового та інноваційного розвитку. Цілий ряд наднаціональних інструментів зорієнтований на широкомасштабні коопераційні дослідження та розробки (державно-приватні партнерства, Європейський інститут інноваційних технологій, державні закупівлі інновацій, дослідницькі та інноваційні заходи), інші механізми є більш сприятливими для комерціалізації існуючих технологій на локальному та мікроекономічному рівнях (SME Instrument, InnovFin, «Швидкий шлях до інновацій» тощо). Узагальнення національних моделей інноваційної політики дало підстави ідентифікувати п’ять груп країн за критеріями специфіки пріоритетів науково-дослідної політики, співвідношення між фундаментальними та прикладними дослідженнями, ролі приватного сектору в НДР, а також характеру застосовуваних інструментів та механізмів інноваційного розвитку. Лукаш Яблонскі, Марек Яблонскі, Олександр Федірко Авторське право (c) 2019 Лукаш Яблонскі, Марек Яблонскі, Олександр Федірко https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169739 Mon, 10 Dec 2018 00:00:00 +0200 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169745 Статтю присвячено дослідженню головних передумов і ключових факторів креативізації глобального інвестиційного процесу у руслі науково-технологічного прогресу насамперед цифрової та мережевої трансформації економічної діяльності. Розвинуто методологічні підходи щодо характеристики креативних інвестицій як специфічного симбіозу фінансових інновацій та інструментарію креативного менеджменту у парадигмі глобальної економіки. Проаналізовані сучасні мегатренди розвитку глобального інвестиційного ринку з урахуванням різнонаправленої динаміки геополітичних, геоекономічних, науковотехнологічних та інших факторів. Надана характеристика сучасних процесів креативізації глобального інвестиційного бізнесу, який у посткризовий період орієнтований на нові глобальні проекти інноваційно-технологічного характеру та комерціалізацію інтелектуальнокреативних ресурсів людини. Основна увага приділена зростанню інвестиційної активності у галузі фінансових технологій (fintech) – глобального фінансово-технологічного стартапу, який суттєво трансформує усталену архітектуру глобального ринку фінансовоінвестиційних послуг і конфігурує нову екосистему з провідною роллю в ній ІТ-компаній. Виокремлено у методологічному форматі креативного менеджменту окрему підгалузь – креативний інвестиційний менеджмент з рисами міждисциплінарного наукового характеру. Сформована емпірична модель сучасних трансформацій глобального інвестиційного процесу на основі єдиного інноваційно-технологічного контексту. Аргументована пріоритетність технологічної і сервісної складових процесу креативізації глобального інвестиційного бізнесу, а також визначені мотиваційні фактори модифікації інвестиційних стратегій в умовах загострення глобальної конкуренції на ринку та невизначеності і турбулентності. Викладено системний погляд на глобальну технологізацію фінансово-інвестиційного бізнесу з використанням надбань науково-технологічного прогресу, новітніх фінансових технологій та роботизації різноманітних процесів і сервісів обслуговування інвесторів. Виявлені ключові детермінанти розвитку глобального інвестиційного ринку: інноватизація, цифровізація, мережевізація, фінансова технологізація та роботизація. Обґрунтована необхідність подальшого дослідження процесу формування нового сегменту креативної економіки – економіки штучного інтелекту (робото-економіки) та суперечностей креативізації глобального інвестиційного ринку, пов’язаних з появою криптоактивів. Микола Бурмака Авторське право (c) 2019 Микола Бурмака https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169745 Sat, 15 Dec 2018 00:00:00 +0200 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169750 Статтю присвячено обґрунтуванню ключових глобальних закономірностей розвитку світового ринку авіаційних перевезень на основі комплексного узагальнення етапів розвитку суспільства в контексті інфраструктурних трансформацій, виявлення тенденцій і структурних домінант глобального ринку авіатранспортних послуг. В дослідженні застосовано системний підхід, методологічна база роботи включає положення теорій та концепцій розвитку суспільства, концептуальних підходів до дослідження світового ринку послуг, зокрема світового ринку послуг повітряних перевезень. Джерельною і статистичною основою статті є монографічні дослідження та періодичні публікації вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали й аналітичні звіти Світового банку, Європейської Комісії, Світової організації торгівлі, агреговані дані Міжнародної організації цивільної авіації, Міжнародної асоціації повітряного транспорту, Міжнародної Ради аеропортів, відкриті інформаційні інтернет-ресурси. В роботі здійснено систематизацію соціально-технологічних й інфраструктурних параметрів формування етапів розвитку суспільства. Встановлено, що протягом кожної фази (починаючи від аграрної до становлення економіки знань та мережевого суспільства) інфраструктура зазнавала революційних трансформаційних змін, спричинених технологічними новаціями, а також завдяки зрушенням у структурі виробництва, і в сучасних умовах набуває глобального характеру, утворюючи світову комунікаційну мережу. Критично досліджено структурні зрушення на світовому ринку послуг й виявлено, що у постіндустріальному суспільстві сфера матеріального виробництва не втрачає важливості, однак сучасна стадія становлення людської цивілізації характеризується прискореним розвитком і диверсифікацією сфери послуг практично в усьому світі – зниження питомої ваги сировинних галузей і сільського господарства, капіталомістких галузей, швидке зростання сектору послуг, що відбулося завдяки збільшенню фізичних обсягів торгівлі у світовій економіці, розвитку транспортних, туристичних та інших послуг. Встановлено, що характерною особливістю постіндустріалізму є збільшення обсягів послуг міжнародних повітряних пасажирських і вантажних перевезень, їх регіональна диверсифікація та посилення взаємозалежності національних економік, оскільки удосконалення авіатранспортної інфраструктури та зменшення витрат на перевезення під впливом науковотехнічного прогресу дозволяє інтенсифікувати торговельно-економічне співробітництво між географічно віддаленими регіонами, призводить до зниження витрат просторової організації міжнародних господарських систем, створює передумови для посилення інтеграційних процесів. Результати роботи можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях і практичних розробках у сфері виявлення та обґрунтування глобальних закономірностей розвитку світового ринку авіаційних перевезень, нарощення продуктивності національних економік, підвищення рівня соціально-економічного добробуту населення. Олена Ложачевська, Катерина Сидоренко, Світлана Сіденко Авторське право (c) 2019 Олена Ложачевська, Катерина Сидоренко, Світлана Сіденко https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169750 Sun, 15 Dec 2019 00:00:00 +0200 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169759 У науковій статті здійснено обґрунтування засад формування енергетичної моделі економічного розвитку Сполучених Штатів Америки, дослідження ролі, передумов, факторів і механізмів розширеного впровадження альтернативної енергетики, розкриття ключових напрямів досягнення національної енергетичної безпеки США в умовах глобальних викликів. Досліджено світовий енергетичний ринок, визначено фундаментальну закономірність його розвитку – багатоаспектну диверсифікацію, а також глобальну асиметрію у виробництві та споживанні енергетичних ресурсів з монополією малочисельної групи країн. Встановлено причинно-насідкові зв’язки між енергетичною кризою останньої чверті ХХ ст. і переходом провідних країн світу до розвитку ресурсозберігаючого типу суспільного відтворення. Здійснено всебічний аналіз глобальної конкурентоспроможності та лідерства США в енергетичному секторі; досліджено структуру енергетичного балансу США характеризується домінуванням традиційних джерел енергії. Наразі США набувають все більше ознак енергетично самодостатньої країни, отримавши статус нетто-експортера газу та лідера з продажу очищених нафтопродуктів. У статті здійснено оцінку енергетичної політики США і встановлено, що рівень енергетичного забезпечення країни знаходиться у фокусі політики уряду, це підтверджується низкою відповідних законодавчих проектів, якими встановлено стандарти енергозбереження та передбачено стимулювання розвитку альтернативної енергетики. Визначено компенсаторну роль альтернативної енергетики на ринку енергоресурсів та загальному енергоспоживанні в умовах глобальної економічної безпеки, а також визначено ключові фактори її розвитку: значне зниження ціни на енерготехнології з часом, зростання вартості традиційних джерел енергії, підвищення рівня екологічних стандартів, державна підтримка енергоефективних проектів. Здійснено детальний аналіз глобального рейтингу енергетичної безпеки та визначено провідні позиції США у ньому; встановлено детермінанти глобального енергетичного лідерства США; виявлено недосконалість методики розрахунку Індексу енергетичної безпеки, основними вадами методики визначення рівня енергетичної безпеки слід вважати: неврахування рівня розвитку сектора альтернативної енергетики, а також той факт, що значні обсяги імпортованих енергоресурсів, зазнаючи переробки, трансформуються в експорт нафтопродуктів; запропоновано корегування методики визначення рівня енергетичної безпеки шляхом включення до розрахунків показників, що характеризують рівень розвитку альтернативної енергетики (обсяги впровадження ВДЕ, інвестиції в розвиток ВДЕ), та заміни показника обсягу імпорту енергоресурсів на обсяги спожитих імпортних енергоресурсів; визначено, що в перспективі стан енергетичної безпеки США буде мати стійку помірну тенденцію до поліпшення під впливом тісних зв’язків з низкою факторів, що знаходяться у сталих висхідних трендах (розвиток альтернативної енергетики, експорт енергоресурсів, зміцнення національної валюти, глобальна конкурентоспроможність). Тетяна Черницька, Юлія Новосад Авторське право (c) 2019 Тетяна Черницька, Юлія Новосад https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169759 Sat, 15 Dec 2018 00:00:00 +0200 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169770 У статті розглянуто сучасний стан, взаємозв’язки та перспективи розвитку основних регіональних об’єднань глобальної економіки. Визначено основні чинники розвитку регіональних об’єднань у другій половині XX ст. – на початку XXI ст.: закінчення Другої світової війни, запровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), завершення холодної війни між капіталістичними і соціалістичними країнами. Висвітлено провідну роль США у започаткуванні та розвитку інтеграційних процесів у Європі та Азії. Підкреслено роль «Плану Маршалла» у розвитку інтеграційних процесів та у досягненні американською національною валютою долара США статусу основної валюти міжнародних розрахунків. Відзначено, що через втрату західноєвропейськими країнами колоній у результаті національно-визвольної боротьби значно посилився вплив США і на країни Африки, Латинської Америки, Азії. Розкрито зв'язок інтеграційних процесів з утворенням двох військово-політичних блоків – капіталістичних та соціалістичних країн, НАТО і Організації Варшавського договору. Обрано і проаналізовано дев’ятнадцять регіональних і трансрегіональних об’єднань, які формують основу глобальної економічної системи на початку XXI століття. Серед досліджуваних об’єднань тринадцять є регіональними інтеграційними, які утворено на основі регіональних торговельних угод про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ), що належать до континентів Євразія, Північна і Латинська Америки, Африка; міжурядова організація ШОС; трансрегіональні інтеграційні об’єднання ТТП, РВЕП і ТТІП, трансконтинентальні об’єднання АТЕС і БРІКС. Найпотужнішим об’єднанням є НАФТА, найрозвиненішим – ЄС, спостерігається збереження провідної ролі у світовій економіці США і посилення ролі КНР, Індії, ЄС, Бразилії, а також загострення конкуренції між США і Китаєм у їхньому впливі на країни Азії, Латинської Америки та Африки. З одного боку, трансконтинентальні об’єднання ТТП, ТТІП та АТЕС сформовано з метою просування інтересів США, зміцнення їхньої провідної ролі у світовій економіці, в той час як, з іншого боку, трансрегіональне об’єднання РВЕП та глобальна ініціатива “Один пояс, один шлях” створено для посилення позицій КНР. Проект БРІКС реалізує інтереси провідних країн трьох континентів у їх відносинах з США і ЄС, для оптимізації яких пропонується система консенсусного регулювання глобальної економіки. У статті наголошується, що, з метою запобігання конфліктів і зіткнень, слід відмовитися від існуючої ідеології максимізації задоволення матеріальних потреб, яка через обмеженість ресурсної бази виробництва товарів та послуг завжди призводитиме до посилення нерівності. Світлана Радзієвська Авторське право (c) 2019 Світлана Радзієвська https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169770 Sat, 15 Dec 2018 00:00:00 +0200 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169774 Вітчизняний підручник з міжнародного бізнесу європейського рівня Анатолій Поручник, Ярослава Столярчук Авторське право (c) 2019 Анатолій Поручник, Ярослава Столярчук https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0 https://journals.uran.ua/jiep/article/view/169774 Sun, 16 Dec 2018 00:00:00 +0200