Альманах "Культура і Сучасність"

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВИКЛИКИ

Оксана Олійник — 2023-12-20

Мета статті – аналіз потенційного ефекту впровадження ШІ у творчому секторі або креативних індустріях, а також розгляд нових тенденцій та викликів, пов’язаних із застосуванням цієї технології Індустрії 4.0. Методологія дослідження. Складність тематики, пов'язаної з інтенсивним впровадженням комп'ютеризації в сучасну культуру та креативний сектор, зумовила необхідність застосування міждисциплінарного підходу. Методологічною базою дослідження штучного інтелекту як інтегрального соціокультурного феномену є діалектичний метод і пов’язані з ним принципи системності, розвитку, детермінації та єдності протилежностей. Наукова новизна полягає у аналізі та теоретичній рефлексії потенційного ефекту від впровадження штучного інтелекту в творчому секторі з акцентом на ключових тенденціях і викликах. Висновки. Акцентовано увагу на тому, що попри несистемні та спорадичні спроби впровадження технології в рамках креативних індустрій, окреслюються не лише певні закономірності та тенденції, але й формується модель її участі в цьому секторі. Хоч штучний інтелект поки що не здатний функціонувати як автономний творчий суб’єкт у креативних галузях, але ця концепція може втілитися в майбутньому за умови подальшого розвитку технологій та зниження ризиків. З’ясовано, що один зі стримуючих факторів є помилкове сприйняття штучного інтелекту як основної перешкоди на шляху розвитку креативних індустрій. Ці занепокоєння небезпідставні та виникають через відсутність розуміння суті технології та її можливостей. Доведено, щоб знизити ризики від використання цієї технології в секторі, по-перше, слід співпрацювати з політиками та виробити нормативну базу, яка б допомогла регулювати розробку та впровадження цієї технології, а, по-друге, необхідно розширювати кооперацію щодо обміну технологіями, щоб запобігти асиметрії всередині сектору.

Ключові слова: штучний інтелект, цифрові технології, креативні індустрії, монокультуралізація, постковідна епоха, масове впровадження, генеративна модель.

ВІРТУАЛЬНЕ І ГЛОБАЛЬНЕ СВЯТО: КОНКУРЕНЦІЯ У ПРОСТОРІ НАЦІОНАЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ

Марина Козловська — 2023-12-20

Мета статті – проаналізувати передумови формування та основні ознаки віртуального і глобального свята. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності і неупередженості та загальнонаукових (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення) і спеціальних методах наукового аналізу, які стали наслідком міждисциплінарного синтезу культурології, соціології, філософії, мистецтвознавства. Наукова новизна зумовлена спробою концептуалізації поняття «глобальне свято», «віртуальне свято» та визначенням чинників, які зумовлюють трансформації святкової культури. Висновки. Останнім часом провідною тенденцією, яка яскраво віддзеркалює основні напрями цивілізаційних трансформацій, стають суттєві зміни у формі свята та способах його презентації у святкових традиціях. Свято як соціокультурний феномен виявилося напрочуд вразливим до різних соціокультурних змін, характерних для сучасної культури. Специфіка відповідного дискурсу і святкування визначаються історично-цивілізаційними чинниками: досягненнями науково-технічного прогресу, глобалізацією, видовищністю, візуалізацією культури тощо, що призводить, зокрема, до змін у культурі святковості. Віртуальні свята як своєрідні символічно-компенсаторні механізми дають можливість вийти за межі невизначеного повсякденного буття. Глобальні свята, втративши своє традиційне, почасти сакральне чи державно-формальне підґрунтя, перетворюється на суто розважальний захід, основною характеристикою якого стає видовищність і карнавальність (Різдво, Гелловін тощо).

Ключові слова: візуалізація культури, традиції, глобальне свято, віртуальне свято, інформаційно-технологічні новації.

МОДЕЛЬ ТІЛЕСНОСТІ «ТІЛО БЕЗ ОРГАНІВ» ЯК ПРОДУКТИВНА ТІЛЕСНА ПАРАДИГМА В КОНЦЕПЦІЇ КОНТАКТНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ СТІВА ПЕКСТОНА

Ольга Бабич — 2023-12-20

Мета статті – виявити особливості танцю постмодерн крізь призму концепту «тіло без органів» та проаналізувати означену модель тілесності як продуктивну тілесну парадигму в контактній імпровізації С. Пекстона. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний, типологічний, історико-культурний метод, метод культурологічного аналізу (для осмислення культурних значень моделі тілесності «тіло без органів», що виявляються та конструюються постмодерністичними танцювальними практиками), феноменологічний метод, що посприяв осмисленню танцю як особливого виду соціокультурно орієнтованих тілесних практики, метод узагальнення та ін. Наукова новизна. Досліджено поняття «тіло без органів» в теоретичних працях А. Арто, а також в межах філософії постмодерністської тілесності Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі; розглянуто питання про тіло і танець як можливе подолання його автоматизмів; проаналізовано концепцію танцю постмодерн в руслі моделі «тіло без органів» та виявлено її особливості як продуктивної тілесної парадигми в парадигмі контактної імпровізації С. Пекстона. Висновки. Відповідно до специфіки постмодерну, поняття «тіло без органів» позиціюється як результат змістовної аплікації фундаментальної ідеї про іманантний креативний потенціад різоми (децентрованого семантичного середовища на феномен тілесності. У вимірі постмодерністичного танцю модель «тіло без органів» стала найбільш продуктивною тілесною парадигмою в контактній імпровізації Стіва Пекстона. Концепція С. Пекстона, в межах якої контактна імпровізація розглядається як специфічне утворення «сферичного простору» – результату зміни просторово-кінестетичної орієнтації протягом короткого часу, передбачає зосередження на кордонах простору тіла, осмисленні його внутрішньої сутності в співвідношенні з зовнішнім простором, народження руху в процесі комунікації. Як більшість практик танцю постмодерн контактна імпровізація не орієнтована на кінцевий результат, а зосереджена на безперервності процесу і трансформації естетичного досвіду. За С. Пекстоном, стійкий рух і спонтанний рух є полюсами спектра можливостей, які визначають його дослідження, оскільки технічний танець дає основу для роздумів про імпровізацію – техніки танцю дають інформацію про те, що рух впливає на структуру тіла. Модель «тіла без органів», яке не обмежується жодними стандартами рухів, в дуеті отримує виявлення в різноманітних взаємозв’язків з тілом партнера. Обидва тіла балансують на правилах безперервного контакту, передачі ваг та балансу, щоб зрештою набути новоутворених можливостей.

Ключові слова: тілесність, постмодернізм, модель «тіло без органів», А. Арто, Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі, контактна імпровізація, С. Пекстон.

ФЕНОМЕН ТЕХНОКУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ ТРАНСГУМАНІЗМУ: ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ЛЮДСТВОМ І ТЕХНОЛОГІЯМИ

Андрій Горбатюк — 2023-12-20

Мета статті – обґрунтувати поняття технокультури та її важливість в контексті сучасних філософських та соціокультурних напрямків, зокрема трансгуманізму. Методологія дослідження полягає у застосуванні низки методів: аналітичного для занурення у проблематику обраної теми наукового дослідження та узагальнення отриманих знань; використання цілого спектру методів (культурологічного, психологічного, герменевтичного, історичного, теоретичного узагальнення) – комплексно пізнаючи заявлені питання та ін. Наукова новизна полягає у виявлені технологічного детермінізму в сучасних течіях гуманізму та його аргументація через дефініцію технокультури. Висновки. У публікації доводиться твердження: Формування нових течій гуманізму, таких як трансгуманізм, які базуються на використанні технологій та їхнього впливу на соціокультурні процеси, зумовлює виникнення нового поняття - технокультури. Технокультура відображає наш підхід до техніки не лише як до засобів, але й як до істотних елементів нашої культури, які формують наш погляд на світ та нашу роль в ньому. Трансгуманізм, з свого боку, фокусується на можливостях технологій у зміні сутності людини. Він вивчає технології не лише як способи поліпшення життя, а й як інструменти для радикального перебудовування та адаптації людського існування, починаючи з біологічних та закінчуючи когнітивними характеристиками. Ці дві течії відзначають взаємозалежність між людиною та технологією, але також вказують на багатогранність та спірність цієї взаємодії.

Ключові слова: технокультура, трансгуманізм, постмодернізм, сучасні технології.

КОНЦЕПТОСФЕРА МЕДІАТИЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ

Антон Левченко — 2023-12-20

Мета дослідження – з’ясувати суть поняття «медіатизація культури» в сучасному контексті, проаналізувати спектр її концептосфери та вплив на соціокультурний простір України. Методологія роботи. Задля досягнення поставленої мети, застосовано ряд дослідницьких методів. Так, для розгляду взаємодії культур у традиційному просторі комунікації та просторі соціальних мереж використано метод порівняльного аналізу; для виявлення механізмів формування культурних кордонів, а також, їхнього подолання – метод аналізу відкритих джерел інформації, що являють собою інформаційні ресурси в Інтернеті; для якісно-кількісного вивчення документів, які характеризують сучасний зміст поняття «медіатизація культури» застосовано аналізовий синтез; метод теоретичного узагальнення дав змогу підсумувати дані, отримані в ході дослідження. Наукова новизна дослідження обумовлена потребою в нових наукових поглядах на процеси, що формують та характеризують медіатизацію культурної сфери сучасності. Якісно новою є спроба зробити це шляхом визначення ряду дотичних до неї концептів, об’єднаних поняттям концептосфери. У даному дослідженні, яке є комплексним, враховано зміни, що відбуваються в культурному середовищі під впливом медіа. Взято до уваги їхню роль у формуванні сучасного соціокультурного простору України, особливо в умовах військової агресії Росії проти України. Висновки. Дослідження присвячене розгляду поняття "медіатизація культури" у сучасному контексті та його впливу на соціокультурний простір України. Робота врахувала важливі зміни в культурному середовищі, зумовлені впливом медіа, зокрема їхню роль у формуванні сучасного соціокультурного простору України.

Ключові слова: медіатизація культури, концептосфера, концепції, концепт, сучасні технології медіа, мас-медіа, соціальні мережі, соціокультурний простір України, культурне середовище, культурна свобода, медіапростори.

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ ЗМІСТ В ОБ’ЄКТАХ ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ: СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ СУЧАСНИХ ПАТРІОТИЧНИХ МУРАЛІВ

Євген Павліченко — 2023-12-20

Мета статті – виявити особливості вираження національно-культурного змісту в колористиці об’єктів візуальної культури на прикладі патріотичних муралів. Методи дослідження. Застосовано загальнометодологічні методи пізнання: логіко-аналітичний, предметно-аналітичний, системно-аналітичний, типологічний, а також метод культурологічного, герменевтичного та семантичного аналізу з метою комплексного та об’єктивного дослідження означеної проблематики. Наукова новизна. Досліджено особливості вираження національно-культурного змісту в колористиці об’єктів візуальної культури на прикладі патріотичних муралів; уточнено символіку кольору в українській культурі; здійснено семіотичний аналіз візуальної репрезентації колористики державного прапора України; розглянуто варіативність використання тріади білий-чорний-червоний та синьо-жовтої колористики в сучасних муралах у контексті вираження національної ідентичності. Висновки. На сучасному етапі кольорова символіка активно використовується для формування національної ідентичності в творах візуальної культури. Дослідження виявило, що в сучасному українському суспільстві семіотичні колористичні коди в об’єктах візуальної культури використовуються відповідно до історичних, соціокультурних та політичних умов. Колористика державного прапора України (як символ великої української держави, символ перемоги над ворогами, знак пам’яті про тих, хто віддав життя за свободу своєї батьківщини, спосіб візуалізації патріотичних почуттів) і тріада білий-чорний-червоний колір (як уособлення концентрації основи життєдайної сутності світу в українській космології) найчастіше використовуються з метою конструювання національної ідентичності та вираження національно-культурного змісту.

Ключові слова: колір, візуальна культура, мурал, символіка, семіотика, національно-культурний зміст, національна ідентичність.

СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР У ВИМІРІ ІНТЕРНЕТ-КУЛЬТУРИ

Таїсія Хвостова — 2023-12-20

Мета статті – виявити особливості функціонування українського театру другого - початку третього десятиліття ХХІ ст. у вимірі інтернет-культури. Методологія дослідження. Застосовано принцип наукової об’єктивності, аналітичний, культурологічний, системний, типологічний та структурно-функціональний метод для узагальнення теоретико-методологічних засад вивчення інтернет-культури, виявлення особливостей функціонування сучасного українського театру у культурному середовищі Інтернет та ін. Наукова новизна. Досліджено тенденції розвитку сучасної театральної культури крізь призму специфіки інтернет-простору; розглянуто культурне середовище Інтернет як важливий чинник функціонування театральної культури в сучасному цифровому суспільстві; виявлено особливості репрезентації сучасного українського театру в інтернет-просторі на прикладі інтерактивних сайтів та віртуальних турів; уточнено поняття «інтернет-культура». Висновки. Інтернет-культура формує високий рівень загальної культури людини завдяки властивості репрезентації сучасних прогресивних культурних практик; орієнтована на принципи, що взаємопов’язані з сучасною культурою (монтажності, кліповості та ін.); характеризується динамічністю, інтерактивністю, варіативністю, особливим співвідношенням неоднорідності та єдності та ін. Інтернет-простір являє собою новий вимір взаємодії театру та глядача, відкриття нових способів створення та презентації театру, а також нових форм взаємодії між актором і глядачем у цих театральних контекстах. Він виступає частиною культурної комунікації, в якій мультимедійні технології дозволяють створювати спілкування нового типу, а інтернет є каналом для трансляції. Наслідком цього є формування театрального контенту як специфічної сфери інтернет-середовища. Характер цих змін є перспективним предметом подальшої наукової рефлексії. На сучасному етапі інтернет-простір та його культурне середовище зумовлюють появу інноваційних способів задоволення інформаційних потреб потенційного театрального глядача, надають актуальні для сучасного цифрового суспільства форми презентації українського театру та можливості інтерактивної взаємодії.

Ключові слова: інтернет-культура, Інтернет, театральна культура, цифрове суспільство, український театр, офіційні сайти, віртуальні тури.

ТВОРЧА КОНЦЕПЦІЯ ГЕЗАМТКУНСТВЕРКА Р.ВАГНЕРА ЯК МИСТЕЦТВА, ЩО МОДЕЛЮЄ ДІЙСНІСТЬ

Валентин Штирбул — 2023-12-20

Мета дослідження – проаналізувати основні принципи теорії Р.Вагнера про універсальну модель мистецтва з точки зору її філософсько-естетичного обґрунтування і практичного втілення в низці культурних проектів наступних історичних періодів в якості моделі, що породжує дійсність. Методологічна основа дослідження ґрунтується на аналітичному, компаративному, історичному та дескриптивному методах. Аналітичний метод застосовується для глибшого проникнення у філософсько-соціальну сутність концепції Гезамткунстверка. За допомогою компаративного методу здійснюється порівняння моделі універсального твору мистецтва у первинному вигляді з її трансформованими варіантами. Застосування історичного методу потрібно для простеження розвитку ідеї про синтетичний твір мистецтва в різні історичні періоди. Дослідження Гезамткунстверка потребує застосування дескриптивного методу, оскільки його витоки періоду романтизму тісно пов’язані з античною драмою та міфологією. Наукова новизна полягає в розгляді Гезамткунстверка в якості мистецької моделі, що породжує дійсність на основі соціально-естетичної концепції, кінцевою метою якої є духовне переродження людства і побудова гармонійного досконалого суспільства за допомогою художніх засобів мистецтва в органічному синтезі його видів. Висновки. В результаті аналізу філософсько-естетичного підґрунтя Гезамткунстверка та прикладів його подальших інтерпретацій, автор приходить до висновку, що тенденція злиття різних видів мистецтв і їх існування в цілісній художньо-творчій формі, яка спостерігається в ХХІ столітті, дозволяє переосмислити романтичну ідею соціально-художнього синтезу стосовно можливості її адаптації до умов сучасності і розглянути в якості моделі, що породжує дійсність.

Ключові слова: Гезамткунстверк, Ріхард Вагнер, художній синтез, перетворююча сила мистецтва, духовне переродження людства.

Виставка як соціокультурний феномен і об’єкт івент-менеджменту

Єлена Коваленко — 2023-12-20

Мета статті – теоретичний аналіз виставкової діяльності як феномену культури та об’єкту івент-менеджменту. Методологія дослідження ґрунтується на використанні діалектичного, системного, культурологічного і міждисциплінарного підходів, що дає можливість комплексно досліджувати багатогранне явище організації виставкової діяльності. Наукова новизна полягає у поглибленні розуміння природи феномену виставки й особливостей її івент-менеджменту в умовах ускладнення суспільних відносин, невизначеності та турбулентності. Висновки. Виставка є особливим феноменом культури, об’єктом івент-менеджменту, джерелом інформації про досягнення окремих підприємств, галузей, регіонів, країн, а також ефективним маркетинговим інструментом міжкультурної комунікації. Вона являє собою семіотичний простір, сформований з метою презентації ідей, речей, створених для їхнього представлення суспільству. Експонати як семіотичні знаки формують певні смисли, емоційно-образну пізнавальну активність, сприяють зростанню інтересу до відповідних продуктів, розвитку національної культури та господарства. Розгляд виставки як продукту дозволяє по-новому поглянути на цей інструмент маркетингу в системі івент-менеджменту, визначити всі можливості, які він надає і використовувати їх для отримання максимального ефекту від експонування. Ринок виставкових послуг неухильно зростає. Однак існує протиріччя інтересів організаторів та експонентів виставок: організатори не можуть запропонувати продукт, що задовольняє потребу експонентів у комунікації, а експоненти через це не до кінця використовують усі можливості виставки. Причиною цього є недостатня методична забезпеченість виставкової діяльності, а також не врахування оцінки рівня організації виставки та якості послуг, що надаються її організаторами.

Ключові слова: виставка, івент-менеджмент, виставковий продукт, ринок виставкових послуг, результативність і ефективність виставки.

МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ

Олена Афоніна — 2023-12-20

Мета статті – здійснити аналіз сучасних мистецьких практик у взаємодії з культурними цінностями. Методологія роботи включає наукові методи аналітичний, структурно-функціональний, узагальнюючий; прийоми порівняльного аналізу для розкриття специфіки сучасних мистецьких практик у ракурсі формування культурних цінностей. Наукова новизна роботи полягає в аналізі сучасних мистецьких практик. Висновки. Відзначено, що мистецькі практики впливають на освітньо-виховний процес зі збереженням, відтворенням, формуванням культурних цінностей. Мистецькі практики є складним комунікативним процесом, зв’язком між світоглядом людини і середовищем, засобами виразності мистецтв і , побутом, звичаями. Відзначено багатоплановість сучасної творчості з привалюванням синтезованих проєктів, у яких більше можливості для залучення реципієнтів. Відмічено складність у взаємозв'язках виховання особистості, формування культурних цінностей. Підкріплено фактами зміни ідеалів у сучасній творчості, виходу на діалектичний рівень мистецтва заперечення, мистецтва з показом різних сторін буття людини. Проєкт Чеського національного балету з організацією «Консент» – балет «Трамвай Бажання» («A Streetcar Named Desires») з проблемою насильства, зміні підходів до виховання відповідно домінуванню етичних норм і цінностей окремих груп молоді: повага до себе, навколишнього світу, близьких людей, партнерів та друзів; відношення до іншої людини як до себе. Балет Д. Ноймайєра за психологічною драмою В. Теннессі «Трамвай «Бажання» як зразок сучасної творчості в осмисленні насильства і травм від нього. Сучасна мова мистецтва про норми і правила, суспільно-політичні відносини і культурні цінності розглянута на прикладах оригінальної скульптури Д. Черні «Підлабузництво» (2003, Прага); мистецького проєкту італійської театральної трупи «Malatheatre» з нагоди святкування 452-річниці з часу народження італійського художника Караваджо у Церкві Сан-Мікеле Арканджело. З усіма прикладами проведено паралелі з досліджень пам’яті у психологів: Дж. Міллера, Дж. Санти, К. Юнга. Відзначено, що мистецькі практики допомагають молоді зрозуміти культурні цінності з акцентами сьогодення.

Ключові слова: мистецькі практики в сучасній культурі, культурні цінності, мистецтвознавство, музикознавство, барокова музика, балет, психологія сприйняття.

ІСТОРИЧНИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОРТРЕТ У ТВОРЧОСТІ НАТАЛІЇ ПАВЛУСЕНКО

Володимир Пекарчук — 2023-12-20

Мета роботи. Дослідити жанр історичного козацького портрету у творчості сучасної київської художниці Наталі Павлусенко. Методологія дослідження полягає в застосуванні мистецтвознавчого методу, біографістики, дослідження, а також аналітичного, історичного, описового, що в сукупності дозволило досягнути обґрунтованих результатів дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглянуто творчість сучасної київської художниці Н.М.Павлусенко в межах авторського мистецького проєкту «Герої козацької України». Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що творчість Н.Павлусенко в жанрі історичного козацького портрету належить до сучасних мистецьких феноменів та є помітним вкладом в розвиток українського історичного жанру живопису. Серія робіт художниці, об’єднання мистецьким проєктом «Герої козацької України» являє собою низку портретів гетьманів та отаманів періоду козаччини в авторському виконанні з високою професійною майстерністю. Кожна з робіт є авторською інтерпретацією образу на основі опрацювання значної кількості історичних джерел, що передає не лише достовірність доби, але з позначена певним психологізмом та характерністю. Означений проєкт історичного козацького портрету є вагомим внеском в популяризацію української історії та мистецтва, а також піднесення патріотизму та національно-культурної ідентичності.

Ключові слова: Наталія Павлусенко, історичний козацький портрет, історичний живопис, картина, проєкт «Герої козацької України», історичні постаті, гетьмани козацтва.

РЕСТАВРАЦІЯ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ В УКРАЇНІ В 50–60-ТІ РОКИ ХХ СТ. СУСПІЛЬНІ ПРАГНЕННЯ ТА ІДЕОЛОГІЧНІ КОЛІЗІЇ

Віктор Карпов — 2023-12-20

Мета статті – розглянути особливості відновлення пам’яток монументального живопису України в повоєнні 1945–1960-ті роки в контексті впливу соціальних, економічних та ідеологічних чинників. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, зокрема, аналізу, синтезу, індукції і дедукції, узагальнення і абстрагування, семітичного, описового, що в сукупності дозволило отримати обґрунтовані висновки. Наукова новизна полягає у окресленні загальних напрямків та підходів в справі збереження мистецької спадщини повоєнного періоду 1950–1960-х рр. ХХ ст., виявленні здобутків та втрат. Висновки. На тлі глобальних масштабів руйнації пам’яток культурної спадщини, що вимагали реалізації складних пам’яткоохоронних та реставраційних завдань, формувалися засади наукової методології в галузі реставрації настінних розписів. Зростання темпів та обсягів реставрації пам’яток культури і мистецтва після Другої світової війни позначилися новими викликами, спричиненими нестачею матеріально-технічної та методичної бази, кваліфікованого кадрового ресурсу, недоліками організації робіт. Водночас, глибокі деструктивні прояви, обумовлені атеїстичною державною політикою з яскраво вираженим тоталітарним забарвленням, стали фатальними для низки українських пам’яток історії і культури, вносячи суперечливий характер у налагодження реставраційної справи в країні. Завдяки активній позиції провідних культурних діячів а також фундаторів нової української реставраційної школи монументального мистецтва – Луки Калениченка, Ольги Плющ, Євгена Мамолата перші повоєнні десятиліття стали визначальними в становленні національної реставраційної та памяткоохоронної галузей.

Ключові слова: монументальний живопис, реставрація, реставраційна майстерня, охорона пам’яток.

БОГОСЛОВСЬКА ПРОГРАМА, АНАЛОГІЇ, НОВАЦІЇ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ ЦЕРКВИ ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ 1894 р.

Марина Бардік — 2023-12-20

Мета статті – дослідити богословську програму, спадкоємність і своєрідність розписів церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього Києво-Печерської лаври 1894 р. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного і мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна роботи. Досліджено богословську програму монументального живопису Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври 1894 р.: визначено його генезис, ідейну основу, головну тему, тематико-сюжетні лінії, тематичну ієрархію. Принцип спадкоємності визначено основою зв’язку первинної (XVIII ст.) і оновленої (1894; Даниїл Давидов) декорації Хрестовоздвиженської церкви. Простежено аналогії живописних композицій із розписами компартиментів Великої церкви (Успенського собору) Лаври за програмою 1720-х рр. Також указано на вторинні аналогії з деякими композиціями в Троїцькій надбрамній церкві Лаври. Поряд з аналогіями досліджено відмінності в тематичному, композиційному, стильовому трактуванні розписів. Проаналізовано риси академізму в стінописі 1894 р. Виявлено своєрідність доповнення тем і сюжетів у розписах іконами в іконостасі та вівтарі. Висновки. Першоджерелом програми розписів Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври була програма розпису інтер’єру Великої церкви (Успенського собору) 1720-х рр. Оновлені розписи 1894 р. наслідували первинну декорацію Хрестовоздвиженської церкви. Аналогії з розписами Великої церкви простежуються в тематиці та загальних композиційних схемах. Аналогія з частиною декорації притвору Троїцької церкви зі змінами була використана як складова для іншої тематичної лінії. Новації розписів Хрестовоздвиженської церкви виявились у формуванні своєрідної тематичної ієрархії, зміні композиційних елементів, переходу від барокового стилю до традицій академічного сакрального живопису. Оригінальність проявилась у винесенні емоційно насичених сюжетів в ікони та розписи вівтаря, завдяки чому був створений піднесений ритм настінних композицій. Деякі ікони є сюжетним доповненням розписів. У настінному розпису розкрито кілька тематичних ліній, а саме: хресна жертва Спасителя, жертва людини Богові, зустріч людини з Богом, Божественна літургія, Церква Христова. Головною темою живописної декорації церкви є уславлення спокутної жертви Христа та Чесного і Животворящого Хреста Господнього як знаряддя Його перемоги і нашого спасіння. Ідейною основою богословської програми розписів є слова із Послання апостола Павла до євреїв [Євр. 19:39–40, 20:1–2].

Ключові слова: духовна культура, православ’я, академічний живопис, бароковий живопис, монументальний живопис, сакральний живопис, український живопис, Велика церква, Успенський собор, Хрестовоздвиженська церква, Троїцька надбрамна церква, Даниїл Давидов.

ТЕРАПІЯ КОЛЬОРОМ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА ФІЗІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Ілона Дорогань — 2023-12-20

Мета статті: розкрити значення кольоротерапії та визначити її методи і застосування для збереження здоров’я людини. Методологія дослідження. У ході дослідження було застосовано процедури теоретико - методологічних дослідів вчених і лікарів, метод наукового порівняння, аналіз та синтез імперічних даних. Наукова новизна. У статті розглянуто підрозділ науки кольорознавства в аспекті кольоротерапії, яка переживає друге народження. Вплив кольору на людину в повсякденному житті завжди привертав увагу дослідників. Колір – перший вид терапії, який використовували наші предки. Іще Адам і Єва, живучи в Едемі, самі того не усвідомлюючи, лікувалися зеленим затишком кущів, фруктами різного кольору. Сьогодні лікарі повертаються до лікування хворих кольором. Адже вчені давно довели, що колір має свій характер і діє на психіку людини. Щодня людина стикається із безліччю факторів зовнішнього середовища, що впливають на неї. Одним із таких факторів є колір. Все, що ми бачимо, обробляється нашим мозком, а він, у свою чергу, підказує організму, як реагувати на інформацію, часто підключаючи асоціативний ряд. Наприклад, жовтогарячому кольору надає схожість із апельсином, зеленому – із лісом, відпочинком, спокоєм. Висновки. Визначено, що терапія кольором є давньою практикою, яка базується на взаємодії кольору з психікою та фізіологією людини. Різні кольори можуть мати різний вплив на психологічний стан особи, наприклад, синій може заспокоювати, червоний може стимулювати. Виявлено, що фізіологічна взаємодія кольорів виявляється через їх вплив на серцевий ритм, кров'яний тиск та інші параметри організму. Терапія кольором може бути використана як додатковий метод в комплексному лікуванні ряду захворювань або для загального покращення самопочуття. Для ефективної терапії кольором необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної людини, а також культурні та соціальні контексти.

Ключові слова: колір, здоров’я, терапія, фізіологія, психологія, лікування.

ДО ПИТАННЯ СЕМАНТИКИ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ ЦЕРКВИ СПАСА НА БЕРЕСТОВІ 1643–1644 рр.

Аліна Кондратюк — 2023-12-20

Мета статті - здійснити аналіз літератури і джерел, що висвітлюють проблеми дослідження ідейно-художнього змісту монументального ансамблю церкви Спаса на Берестові 1643–1644 рр. Головну увагу авторки спрямовано на розкриття семантики сюжетів стінопису й здійснення інтерпретації іконології монументального ансамблю, що дасть змогу визначити місце пам’ятки в контексті вітчизняної духовної й художнього культури першої половини XVII ст. Планується охарактеризувати ідейну програму монументального живопису могилянської доби й означити основні акценти в системі розписів. Методологія дослідження базується на застосуванні системного підходу, аналітичного методу, мистецтвознавчого, історико-порівняльного, історико-генетичного, історико-системного й дескриптивного методів для комплексного розгляду означеної проблематики та формулювання обґрунтованих висновків. Наукова новизна характеризується тим, що вперше на основі критичного аналізу літератури і джерел було означено необхідність здійснення достеменного семантичного аналізу монументального живопису церкви Спаса на Берестові 1643–1644 рр. На підставі ретельного вивчення особливостей системи розписів храму виявлено провідні художньо-образотворчі теми й запропоновано варіант інтерпретації іконології монументального ансамблю доби Петра Могили. Висновки. У процесі аналізу системи розписів церкви Спаса на Берестовы було відзначено її цільність і зумовленість усіх елеменів. Характер зображень дав змогу виділити ключові зони, які несуть найбільше змістове й догматичне навантаження. Виявлені провідні богословські теми в системі розписів – Боговтілення і Євхаристичної Жертви й означено низку сюжетів, що ці теми презентують. Зауважено, що тема Боговтілення у візантійському мистецтві набула особливого значення після перемоги іконошанування. Монументальний ансамбль церкви Спаса на Берестові 1643–1644 рр. було представлено як ремінісценцію мистецтва Македонського Відродження. Підсумовуючи, було зазначено, що програмний архаїзм системи розписів і специфічний набір сюжетів був пов’язаний з актуальними завданнями духовного життя доби Петра Могили.

Ключові слова: церква Спаса на Берестові, монументальний живопис, Македонське Відродження, поствізантійське мистецтво, система розписів, семантика, іконологія, богословська програма, ідейно-художній зміст, духовна культура, архаїзм, доба Петра Могили.

ГОРЯНСЬКА РОТОНДА В КОНТЕКСТІ ТРАДИЦІЙ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ XIII—XIV СТОЛІТЬ

Юлій Скаканді — 2023-12-20

Метою роботи є дослідження традицій монументального живопису Горянської ротонди поблизу Ужгорода в контексті розвитку мистецтва XIII—XIV ст. Методологія роботи полягає в залученні аналітичного підходу задля висвітлення особливостей монументальних розписів Горянської ротонди. Важливим елементом досліджень стали спостереження, опис, що дозволило дослідити та окреслити еволюцію розвитку традицій монументального живопису в контексті загальних мистецьких тенденцій XIII—XIV ст. Новизна дослідження полягає в систематизації та узагальненні досліджень з монументального малярства Горянської ротонди, яка належить до видатних пам’яток XIII—XIV століть. Висновки. Дивовижні фрески і сьогодні вражають відвідувачів високою майстерністю виконання і водночас простотою та життєвістю персонажів. Гармонійний колорит настінних розписів, граціозні сюжети та витончені силуети образів наповнені глибокою духовністю і і навіюють приємне відчуття прекрасного. Сьогодні науковці дотримуються думки, що фрески у Горянах, ті що є на поверхні, репрезентують епоху раннього Ренесансу і виконані у XIV столітті неперевершеними італійськими майстрами школи Джотто, однак вони були тоді нанесені поверх ще значно раніше намальованих тут зображень. Головними сюжетами є: «Благовіщення», «Втеча в Єгипет», «Страсті», «Дари волхвів», «Різдво Христове», / «Воскресіння». Цілком імовірно, що нові фрески були виконані на замовлення родини італійських графів Другетів, котрі були володарями наших країв з 1318 року і володарювали тут спадково на протязі 360 років. Дослідники розпізнали технологію їх виконання - це складна методика, що нині вже не застосовується: мокра «свіжа» поверхня при розпису всмоктувала в себе 10-сантиметровий шар фарби. На стінах храму зображені сцени з Нового Завіту, які йдуть двома смугами, не руйнуючи при цьому враження цілісності інтер’єру.

Ключові слова: Горянська ротонда, монументальні розписи, архітектура, колорит, фрески.

МОНУМЕНТАЛІЗМ ЯК СУТНІСНА РИСА ТВОРЧОСТІ В. ГЕГАМЯНА

Олексій Жадейко — 2023-12-20

Мета роботи – дослідити монументалізм в художніх роботах В.Гегамяна як характерну рису творчої манери митця. Методологія роботи поєднує сукупність таких методів, як аналітичний, семіотичний, мистецтвознавчий, біографічний, що в підсумку дозволило досягнути об’єктивних результатів дослідження. Наукова новизна роботи полягає в систематизації й узагальненні творчості художника В.Гегамяна, зокрема розкритті сутнісних рис монументалізму як визначальної риси переважної кількості його робіт. Висновки. Ім’я одеського художника В.Гегамяна, що був основоположником графічного факультету Одеського педагогічного інституту, є маловідомим широкому загалу дослідників українського образотворчого мистецтва. З’ясовано, що пік творчих пошуків і розкриття художника припадає на 60-ті – 70-ті роки, коли В. Гегамян пише численні твори, поєднуючи елементи монументальної мови і традицій з колірною енергією сучасного живопису, відійшовши з від соцреалістичного (академічного) живопису та створюючи нереалістичні образи. Монументальність його робіт знаходила вияв у тому, що він багато і плідно експериментував із формою, яка завжди була динамічна. Відповідно, за всієї умовності фігур, В.Гегамян досягав реальної схожості, правдоподібності та виразності, створюючи семантичну багатошаровість та наділяючи їх символізмом і багатозначністю. Він постійно працював над удосконаленням техніки і створював свій власний художній стиль у мистецтві, який складався з поєднання графічної, живописної та монументальної техніки. Найглибшим рівнем є архетипна символіка, яка долає межі культурних регіонів та епох. В цьому аспекті В. Гегамян послідовно уникає прямолінійної алегоричності: символічні підтексти природним чином випливають з сюжетів картин та підібраних митцем виразних засобів. Саме це робить його твори багатоплановими: на конкретні образи накладаються додаткові сенси. Пік творчої активності радянського періоду митця збігається із появою та розвитком такого мистецького явища, як нонконформізм, до якого В.Гегамян хоч і не належав, але став знаковою постаттю для багатьох художників того часу.

Ключові слова: Велерій Гегамян, монументалізм, художні роботи, одеський період творчості, нонконформізм, рисунок, символи, символізм, художня композиційність.

ДИЗАЙН КАДРУ У ЗОБРАЖАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОЇ АВТОРСЬКОЇ РЕЖИСУРИ Частина 2. Проєктування предметного світу у фільмах режисерів-авторів

Галина Погребняк — 2023-12-20

Мета статті. Визначити художньо-естетичний інструментарій проектування режисером, художником, оператором предметного світу кадру в зображальній культурі авторського фільму. Методологія дослідження. У розробці теми було застосовано комплексний підхід, зокрема використано методи систематизації, порівняння, верифікації, компаративного й текстологічного аналізів. Аналітичний метод та метод образно-стилістичного аналізу у своїй єдності, було скеровано до розгляду мистецтвознавчого аспекту проблеми. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що режисерська творчість досліджується в контексті зображальної культури дизайну кадру і вперше постала предметом спеціального дослідження; доведено доречність використання системного методу у вивченні особливостей авторської пластичної кіномови; здійснено комплексний аналіз та виявлено особливості дизайну кадру в авторської фільмовій творчості. Висновки. Викладені у дослідженні матеріали розширюють арсенал знань щодо специфіки зображальної культури авторської режисерської кіномови у різних світоглядних моделях й уможливлюють їх застосування в навчальних курсах, створенні навчально-методичної літератури з теорії та історії кіномистецтва і телебачення, режисури.

Ключові слова: образотворче мистецтво, художник, аудіовізуальне мистецтво, режисер, кадр, дизайн, проектування зображення.

СТАНОВЛЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ КОМП’ЮТЕРНОГО ДИЗАЙНУ

Олена Храмова-Баранова — 2023-12-20

Мета статті – дослідити еволюцію комп’ютерного дизайну і вплив його розвитку на мистецтво і дизайн. Методологія дослідження полягає в застосуванні конкретного історичного методу для аналізу впливу розвитку комп’ютерного дизайну на створення нових технологій, методів в дизайні, а також використання методу порівняльного аналізу та історико-культурного підходу, який допоможе виявити основні тенденції в комп’ютерному дизайні. Наукова новизна полягає в тому, що вперше системно надано періодизацію становлення і розвитку комп’ютерного дизайну. В дослідженні показано як комп’ютерний дизайн впливає на створення нових інноваційних підходів в стильовому і образному зображенні дійсності. Висновки. Доведено, що комп’ютерний дизайн надав нові можливості і технології в мистецтві і дизайні та визначив необхідність переосмислення створення стилю і візуального образу. У статті, завдяки аналізу праць показано тенденції становлення і розвитку комп’ютерного дизайну та перспективи цього напрямку. Виявлено, що комп’ютерному дизайну властиві певні особливості, а саме: візуалізація інформації, призначеної для масового поширення, а також створення для неї графічних елементів. З’ясовано, що еволюцію комп’ютерного дизайну можна прослідкувати в межах запропонованої нами періодизації, хронології подій, а саме: від перших експериментів з малювання на комп’ютері і перших цифрових фотографій (1950-і рр.) до означення перспектив розвитку комп’ютерного дизайну (2000-і рр.). Дослідження засновано на фундаментальному вивченні літератури і її ретельному аналізі, підкреслено важливість становлення і перспективи комп’ютерного дизайну в аспекті розвитку мистецтва.

Ключові слова: комп’ютерний дизайн, комп’ютерні технології, стиль, образ, візуалізація.

ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА РОБОТУ UX/UI ДИЗАЙНЕРІВ НАД ЦИФРОВИМИ СЕРВІСАМИ

Роман Франків — 2023-12-20

Мета роботи. У статті розглядається вплив бізнесової моделі таких цифрових продуктів як платні, умовно- безкоштовні, безкоштовні сервіси для формування архітектури UX/UI дизайну Facebook, Instagram, TikTok, Twitter; Audible, SoundCloud та Spotify; Apple Music, YouTube Music, Mighty Network. Методологія дослідження полягає у тому, що було використано такі методи дослідження як опису, аналізу та синтезу, узагальнення, порівняння, контент-аналізу. Метод опису дозволив визначити сутність UX/UI дизайну. Метод аналізу та синтезу був застосований для відображення основних економічних чинників, що впливають на UX/UI дизайн. Метод порівняння був використаний для зіставлення основних методів маніпуляції у UX/UI дизайні. Метод узагальнення використаний для підбиття підсумків. Метод контент-аналізу застосовано для відображення застосування маніпуляцій на різних сторінках у віртуальному просторі. Наукова новизна роботи полягає у тому, що було вперше досліджено вплив економічних чинників на роботу UX/UI дизайнерів над цифровими сервісами. Удосконалено розуміння UX/UI дизайну. Покращено розуміння того, що сервіси здійснюють емоційно-психологічний вплив на користувача, з метою спонукання його до певних дій, наприклад, покупки послуги. Висновки. Встановлені та систематизовані актуальні методи маніпуляцій користувачем в UX/UI дизайні. За шкалою від 1 до 5, де 1 – це найбільш м’які маніпулятивні методи, які у своєму результаті здатні лише на невеликий проміжок часу затримати або відволікти користувача, а 5 – це найбільш жорсткі методи маніпуляцій, які у своєму складі мають вплив на емоційний та психологічний стан користувача. Визначено, що безкоштовні сервіси мають більше технологій для маніпуляцій, ніж умовно безкоштовні. Платні сервіси не мають виражених рис маніпулювання, проте вони стимулюють користувача здійснити певну покупку. Відповідно, сервіси використовують такі методи маніпуляцій як методи перешкод, інтерференції інтерфейсу та набридання, емоційно-психологічного впливу.

Ключові слова: UX/UI дизайн, інтерфейс, цифрові сервіси, цифрова продукція, соціальна мережа, бізнесова модель.

Концепція порожнього простору у сучасному китайському плакаті як ознака ідентичності

Ван Цзецянь — 2023-12-20

Метою роботи є вияв та обґрунтування концепції порожнього простору у сучасному китайському плакаті. Дослідження спрямоване на аналіз семантики та естетики порожнього простору у структурі візуальної комунікації та на розкриття його ролі у формуванні сучасних візуальних форм у контексті збереження національної ідентичності та збереження унікальних аспектів китайської культури. Методологія дослідження передбачає використання загальнонаукових та спеціальних методів. Використано порівняльно-історичний аналіз для розуміння розвитку традиційного китайського мистецтва та його впливу на сучасний дизайн; методи наукового аналізу та синтезу у процесі розгляду наукових джерел; методи мистецтвознавчого та контент-аналізу під час дослідження емпіричного матеріалу та встановлення принципів використання порожнього простору у сучасних плакатах. Наукова новизна роботи полягає у вияві художньо-філософського підґрунтя створення сучасної композиції в китайському плакаті. Простежено та конкретизовано формальні та композиційно-образні засоби та їх роль в структурі плаката. Обґрунтовано концепцію порожнього простору та розкрито його роль у сучасних візуальних формах у контексті утвердження національної ідентичності та збереження унікальних аспектів китайської культури. Висновки. Виявлено, що сьогодні у контексті глобалізаційних тенденцій, у проектній діяльності графічних дизайнерів Китаю постає питання пошуку та збереження не лише традиційних елементів та стилів, але й естетико-філософських підходів сформованих протягом кількох тисячоліть культурного розвитку країни. Серед таких підходів – особливе ставлення художника до вільного простору аркуша. Його характер, наявність або відсутність суттєво впливає на сприйняття графічного твору, адже працює нарівні з візуально-образними елементами при передачі повідомлення – організовує їх, акцентує увагу, впорядковує. Відповідно, графічна композиція китайського художнього плакату сьогодні це поле складної взаємодії його зримих та незримих елементів. Образотворення повідомлення, композиційні закони та усталені проектні засоби, що формують візуальну форму плаката органічно працюють з його внутрішнім змістом. Цей зміст виявляється не лише естетично виправданим, але й набуває свого духовно-естетичного змісту.

Ключові слова: Китай, порожній простір, плакат, живопис, вплив, традиція.