Відновлювальні території екомережі Жмеринського району Вінницької області
Ключові слова:
екомережа, відновлювальна територія, зона потенційної ренатуралізації, ландшафт, рослинність, біоцентр, екокоридор, буферна територіяАнотація
Мета. Виявити особливості відновлювальних територій екомережі Жмеринського району Вінницької області.
Методи: польові, картографічні, системний аналіз.
Результати. Загальна площа відновлювальних територій екомережі Жмеринського району – 5449,61 га, що становить 4,8 % від його площі. У Жмеринському району виділено такі відновлювальні території: Дубовська, Зоринцівська, Лисогірківська, Петранівська, Слобода-Межирівська, Кармалюковська, Василівківська, Пултівцівська, Людавська, Демидівська, Потоківська, Рижавська, Жмеринська, Петрівківська, Кичманська, Ярошенківська, Тарасівківська, Травневська, Носківецька, Лука-Мовчанська, Мурашківська, Чапаївська, Олександрівська. Вони охоплюють руслові, заплавні, схилові та вододільні місцевості. Домінуючими є урочища балок на схилах річкових долин з лісовою та лучною рослинністю. Виявлено, що основними антропогенними чинниками деградації природи відновлювальних територій є випасання худоби, заготівля сіна, збір грибів, ягід, квітів, незаконне вирубування дерев, забруднення побутовими відходами, скидання господарсько-побутових стоків у річки та струмки. Головними природоохоронними заходами мають бути припинення ерозійних процесів, відновлення різноманіття та охорона рослинності й тваринного світу, ліквідація стихійних звалищ побутових відходів.
Висновки. У структурі локальної екомережі Жмеринського району виділено 23 відновлювальних території: Для компенсації у майбутньому незначної кількості біоцентрів, найбільше відновлювальних територій виділено у північно-західній, південній та південно-східній частинах району. Проаналізовано їх характерні риси, запропоновано заходи ренатуралізації. За допомогою цих заходів можна буде відновити деградовані ділянки природи, збільшити кількість та площі ключових, сполучних і буферних територій. У результаті поліпшаться стан навколишнього середовища, умови існування флори, фауни та життєдіяльності населення.
Посилання
Program for the development of the reserve fund and ecological network. (2006). Department of Ecology and Natural Resources of the Zakarpattia Regional State Administration. Retrieved from https://ecozakarpat.gov.ua/?page_id=17 (in Ukrainian).
Koniakin, S. M. (2014). Regional econetwork of Cherkasy region: geographical aspects of formation and development. Physical geography and geomorphology, (3(75)), 89-100. (in Ukrainian).
Karpiuk, Z. K. (2014). Internal functional structure of the ecological network of Volyn Polissya (within the Volyn region)/ (Master’s thesis). Lviv (in Ukrainian).
Blakbern, A. A. (2013). The structure of district schemes of the ecological network of the northern part of the Donetsk region. Man and the environment. Issues of neoecology, (1-2), 51-56. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/humanenviron/article/view/958 (in Russian).
Zahorodniuk, I., Kliuiev, V. & Foroshchuk, V. (2014). Atlas of the ecological network of Luhansk region. Luhansk (in Ukrainian).
Shvaiko, V. M. & Maniuk, V. V. (2017). Sub-regional econetwork structuring (Pokrovsky and Mezhiv dis-tricts of Dnipropetrovsk region). Bulletin of the University of Dnipropetrovsk. Geology, geography. 25 (1), 119 – 130. Retrieved from https://doi.org/https://doi.org/10.15421/111713 (in Ukrainian).
Kondratiuk, Т. (2016) Structurally-functional characteristic of recovery territories of the ecological network of Ukraine. Naukoviy vіsnik Natsіonalnogo unіversitetu bіoresursіv і prirodokoristuvannya Ukrayini, (243), 125-133 (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2016). The ecological network of Murovanokurylovetsky district of Vinnytsia region as a paradynamyc anthropogenic landscape system. Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after M. Kotsyubinsky. Series: Geography, 28 (3-4). 35-44. Retrieved from http://geoscience.vinnica.ua/wp-content/uploads/2019/03/vypusk_28_n3-4-2016_07_yatsentiuk.pdf (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2018). Paradynamic anthropogenic landscape system of the econetwork of Mogyliv-Podilsky district of Vinnytsia region of Ukraine. Journal of Belarussian State University. Geography and Geology, (2), 35-49. Retrieved from https://journals.bsu.by/index.php/geography/article/view/821 (in Russian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2017). Econetwork of Mohyliv-Podilskyi district. Sixth Mohyliv-Podilskyi scientific and local lore conference, Vinnytsia, 420 - 423 (in Ukrainian).
Ishchenko, V., Korinenko, M. & Kvaternjuk, S. (2012). Development of the scheme of the ecological network of Nemyriv district in Vinnytsia region. Ekologіchna bezpeka ta prirodokoristuvannya, 9 (2), 88-94 (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2018). The econetwork of Zhmerynka district as a paradynamyc anthropogenic land-scape system. Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after M. Kotsyubinsky. Se-ries: Geography, 30 (1-2), 101-109. Retrieved from http://geoscience.vinnica.ua/wp-content/uploads/2019/01/vypusk_30_n1-2-2018_15_yatsentyuk-1.pdf (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2018). The recovery territories of the paradynamic anthropogenic landscape system of the econetwork of Murovanokurylovetsky district of Vinnytsia region. Man and the environment. Issues of neoecology, (1-2), 29-39. Retrieved from https://doi.org/10.26565/1992-4224-2018-29-03 (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2018). The recovery territories of the paradynamic anthropogenic landscape system of the econetwork of Mogyliv-Podilsky district of Vinnytsia region of Ukraine. Mogilev meridian, 18 (3-4), 22–26 (in Russian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2018). Regional Paradynamic Аnthropogenic Landscape Systems: Dissertation for the degree of Doctor of Geographical Sciences, specialty 11.00.11. Kyiv (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2011). The еcоnеtwork of Vinnytsia region. Vinnytsia (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2012). The recovery territory of the ecological network of Vinnytsia region. Proceedings of the First All-Ukrainian Sciences Conference for students, undergraduates, graduate students and young scientists: Ecology, neoecology, environmental protection and balanced nature management, Kharkiv, 2012, November 29 - December 1 (pp. 126-128). Kharkiv: V.N. Karazin Kharkiv National University (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2018). Connective territories of the paradynamyc anthropogenic landscape system of econetwork of Zhmerynsky district. Proceedings of the Conference: Ecology, environmental protection and sustainable use of nature: education - science - production – 2018, Kharkiv: V.N. Karazin Kharkiv National University, 206–209 (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2014). Ecological network as an anthropogenic paragenetic landscape system (on the example of Vinnytsya region). Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after M. Kotsyubinsky. Series: Geography, 26. 17–24 (in Ukrainian).
Yatsentyuk, Yu. V. (2012). The regional econetwork of Vinnitsya region. Man and the environment. Issues of neoecology, (1-2), 77-85. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/humanenviron/article/view/925 (in Ukrainian).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
