Сільське розселення як чинник адміністративно-територіальних змін (на прикладі Закарпатської і Чернівецької областей)

Анотація

Мета. Проаналізувати особливості сільського розселення Закарпатської і Чернівецької областей, виявити його вплив на утворення та функціонування територіальних громад та районів цих областей.

Методи. Порівняльно-географічний, статистичний, аналітичний метод, структурно-функціональний підхід.

Результати. З суспільно-географічних позицій проаналізовано сільську мережу розселення Закарпатської і Чернівецької областей з урахуванням подібності природньо-географічних умов, історичних, етногеографічних аспектів формування поселень та сучасних суспільно-просторових процесів в регіонах. Зазначається, що області мають ряд спільних рис сільського розселення, зокрема високу щільність та середню людністю поселень в рівнинній частині та ареали дрібноселеного дисперсного розселення в гірських районах, які необхідно враховувати в процесі утворення територіальних громад. Зазначається, що за результатами реформи АТУ в регіонах абсолютно переважають сільські громади. Це сприятиме збереженню демографічного потенціалу сільських поселень – центрів громад, однак у віддалених периферійних та депресивних районах сільські громади можуть не впоратись фінансово і адміністративно з огляду на обмеженість власних ресурсів. Виявлені і узагальнені можливі позитивні та негативні наслідки впливу реформи на зміну  міжпоселенських звязків, функції поселень, подальший їхній розвиток.

Висновки. Внутрішньорегіональні відмінності сільського розселення є важливим чинником адміністративно-територіальних змін і були враховані у процесі утворення територіальних громад та нових районів. Більшість громад обох областей є сільськими.  поселення, які стали їхніми центрами отримали широкі повноваження і перспективи розвитку. В умовах сьогодення більшість сільських громад не можуть скористатися можливостями децентралізації з огляду на обмежений соціально-економічний потенціал поселень. За показниками економічної діяльності ці громади здебільшого є дотаційними і потребують значних інвестиційних надходжень. Розвиток сільських територій сприятиме зміцненню низової ланки адміністративно-територіального устрою.