Людина та довкілля. Проблеми неоекології

Оцінка вуглецевої ємності монопородних деревостанв – елементів зеленої інфраструктури м. Харків

Н. В. Максименко — 2023-07-10

Значення вуглецевої ємності елементів зеленої інфраструктури дозволяє дізнатися кількість накопиченого вуглецю в рослинах, протягом всього їх життя, і, як наслідок, встановити забезпеченість міста зеленими насадженнями.

Мета. Дослідити вуглецеву ємність зеленої інфраструктури міста Харків.

Методи. Статистичні, методи моделювання, методи вимірювання та порівняння.

Результати. Досліджено шість об’єктів монопородних деревостанів зеленої інфраструктури м. Харків: лінійні захисні насадження, озеленені бульвари, де основним видом є клен гостролистий (Acer platanoides) та на території об’єктів природного-заповідного фонду – регіональному ландшафтному парку та лісовому заказнику, де основним видом є дуб черешчатий (Quercus robur). Визначено, що в живій фітомасі рослин накопичується близько 60-80 % вуглецю від загальної кількості, підстилка депонує від 1 до 7 % вуглецю, а вся інша частка накопичується в ґрунті. В живій фітомасі найбільша частка вуглецю накопичується в стовбурі рослини, а найменша його кількість – в листі. Існує пряма залежність кількості депонованого вуглецю від площі зелених насаджень, яка збільшується разом зі збільшенням площі об’єкту. Загальна маса депонованого вуглецю на шести досліджуваних об’єктах, загальною площею 252,1 га, складає 48357,47 т, або 191,84 т/га.

Висновки. Встановлено пряму залежність між площею насаджень об’єктів зеленої інфраструктури та кількістю органічного вуглецю, яка в них депонована. Найбільше вуглецю накопичується в живій фітомасі рослин, а саме – в стовбурі рослин, а найменше – в листі рослин. Дубові насадження депонують в собі більшу кількість вуглецю, ніж кленові насадження.

Екологічна оцінка якості води Канівського водосховища

В. Л. Безсонний — 2023-07-10

Безпечна питна вода є основною потребою для міцного здоров’я. Прісна вода вже є обмеженим ресурсом у багатьох частинах світу. У наступному столітті він стане ще більш обмеженим через збільшення населення, урбанізацію та зміну клімату.

Мета. Надати комплексну оцінку якості води Канівського водосховища на основі розрахунку індексу якості води (WQI).

Методи. Аналітико-синтетичний метод, геоінформаційний (картографічне моделювання), аналіз інформаційних джерел, математичне моделювання.

Результати. Відбувається зростання показників БСК, ХСК та вмісту розчиненого кисню на ділянці Канівського водосховища від гідропосту 500 м вище Бортницької станції аерації (БСА) до гідропосту 2 км нижче греблі Канівської ГЕС. Винятком є лише гідропост 500 м нижче БСА, для якого відповідні значення – найбільші, а показник БСК перевищують встановлені нормативи в 1,5 рази. Вміст амонію 500 м нижче БСА перевищує нормативи встановлені Директивою 98/83/ЄС майже в 3 рази. Перевищень нормативних значень за вмістом сульфатів та хлоридів та завислих речовин не зафіксовано. Найменш забруднена вода спостерігається на гідропостах, які розташовані нижче м. Українка та м. Переяслав-Хмельницький. Найвище значення індексу якості води – 242 харектерне для гідропосту 500 м вище БСА і відповідає значенню найгіршої якості.

Висновки. Саме в безпосередній близькості до м. Київ вода виявилась найбільш забрудненою. Це може свідчити про недосконалість систем очистки промислових, побутових та сільськогосподарських стоків. Якість води за показником WQI варіюється від 59 до 242 (від низької до найгіршої). Відповідно така вода за відсутності іншого джерела може бути використана для пиття після проходження належної багатоступеневої очистки.

До питання створення відкритої екологічної геоінформаційної системи

А. Б. Ачасов — 2023-07-10

Актуальність. Доступ до інформації про стан довкілля – є невід’ємним правом громадян України, тому розвиток та вдосконалення способів інформаційного забезпечення населення екологічними даними має високу соціальну значимість. Цінним джерелом достовірних екологічних даних, що можуть бути використані для інформування населення, є результати наукових досліджень про стан довкілля, які продукуються діяльністю закладів вищої освіти. Ця стаття розглядає можливості використання закладами вищої освіти веб-ГІС сервісів як засобів донесення екологічної інформації до широкого загалу.

Мета. Створення відкритої геоінформаційної системи, яка репрезентує базу екологічних геоданих, що одержані в процесі навчальної та наукової роботи студентів і співробітників навчально-наукового інституту екології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Методи. Аналіз фондових матеріалів ННІ екології для потреб формування бази геоданих, розробка структури веб-ГІС проєкту та тестування функціональних можливостей сервісу хмарної картографічної платформи ArcGIS Online щодо експорту, оновлення, зберігання, пошуку та наочності презентації даних у ньому.

Результати. Запропоновано та апробовано методичний алгоритм розробки та створення веб-ГІС, що складається з наступних етапів: вибір технологічної бази розробки; аналіз матеріалів забезпечення вхідною інформацією; розробка структури атрибутивної бази даних проєкту; підготовка наборів геоданих та їх публікація мережі Інтернет. В результаті аналізу відібрано 144 наукові роботи, що складатимуть інформаційну основу для формування веб-ГІС «ЕкоПростір». Розроблено структуру атрибутивної бази даних веб-ГІС проекту, що складається з 4 змістовних блоків та 11 видів описових даних. Підготовлено 3 набори тестових даних, що показали успішні результати експорту та візуалізації геоданих, представлених різними типами геометричних векторних примітивів (лінійні, точкові та полігональні об’єкти).

Висновки. В середовищі інтернет-сервісу ArcGIS Online розроблено прототип веб-ГІС «ЕкоПростір» (https://institute-of-environmental-sciences-data-portal-carto-lab.hub.arcgis.com/), яка може використовуватись для оприлюднення інформації про стан довкілля, що міститься в результатах наукових досліджень студентів та співробітників ННІ екології. Розпочато інформаційне наповнення веб-ГІС «ЕкоПростір», зокрема, внесено результати трьох наукових проєктів, що стосуються стану ґрунтових ресурсів Харківського району Харківської області.

До питання дослідження геоекологічних проблем урбанізаційних процесів у аспекті концепції стійкого розвитку

К. О. Кравченко — 2023-07-10

Мета. Провести аналіз поширення сучасних глобалізаційних процесів та викликаних ними геоекологічних проблем, напрямів, які регламентують розвиток міст у аспекті Концепції стійкого розвитку; на основі аналізу розвитку глобальних урбанізаційних процесів виокремити та обгрунтувати геоекологічні проблеми міст.

Методи. З огляду на міждисциплінарний характер дослідження у роботі використано системний, синергетичний та історичний наукові підходи, а також комплекс наукових методів: методи індукції та дедукції, метод порівняння, метод узагальнення, метод аналогії, метод систематизації, метод моделювання.

Результати. На основі дослідження формування світової наукової думки у питання стійкого розвитку, розробки та втілення Концепції стійкого розвитку визначено аспекти стійкої урбанізації, а саме: захист навколишнього середовища, економічний розвиток, соціальна справедливість і рівність. Розглянуто їх складові та поняття «стійка урбанізація». Проаналізовано представлення різних аспектів стійкої урбанізації у програмах розвитку Світового банку, ООН Хабітат та Альянсу міст, зокрема – геоекологічного. Обґрунтовано особливості протікання геоекологічних проблем міст та необхідність врахування цього аспекту для стійкого розвитку міських соціогеосистем.

Висновки. Отримані результати демонструють значну увагу до геоекологічного аcпекту урбанізації, важливість її дослідження та аналізу в аспекті стійкого розвитку міст. Важливим аспектом подальшого стратегічного планування та розвитку міст є гармонійне поєднання екологічної, економічної та суспільної складових. У подальших дослідженнях автором запланована розробка моделі стійкого розвитку міста зі збалансованим співвідношенням економічної, соціальної та екологічної складової розвитку.

Сільське розселення як чинник адміністративно-територіальних змін (на прикладі Закарпатської і Чернівецької областей)

О. І. Склярська — 2023-07-10

Мета. Проаналізувати особливості сільського розселення Закарпатської і Чернівецької областей, виявити його вплив на утворення та функціонування територіальних громад та районів цих областей.

Методи. Порівняльно-географічний, статистичний, аналітичний метод, структурно-функціональний підхід.

Результати. З суспільно-географічних позицій проаналізовано сільську мережу розселення Закарпатської і Чернівецької областей з урахуванням подібності природньо-географічних умов, історичних, етногеографічних аспектів формування поселень та сучасних суспільно-просторових процесів в регіонах. Зазначається, що області мають ряд спільних рис сільського розселення, зокрема високу щільність та середню людністю поселень в рівнинній частині та ареали дрібноселеного дисперсного розселення в гірських районах, які необхідно враховувати в процесі утворення територіальних громад. Зазначається, що за результатами реформи АТУ в регіонах абсолютно переважають сільські громади. Це сприятиме збереженню демографічного потенціалу сільських поселень – центрів громад, однак у віддалених периферійних та депресивних районах сільські громади можуть не впоратись фінансово і адміністративно з огляду на обмеженість власних ресурсів. Виявлені і узагальнені можливі позитивні та негативні наслідки впливу реформи на зміну міжпоселенських звязків, функції поселень, подальший їхній розвиток.

Висновки. Внутрішньорегіональні відмінності сільського розселення є важливим чинником адміністративно-територіальних змін і були враховані у процесі утворення територіальних громад та нових районів. Більшість громад обох областей є сільськими. поселення, які стали їхніми центрами отримали широкі повноваження і перспективи розвитку. В умовах сьогодення більшість сільських громад не можуть скористатися можливостями децентралізації з огляду на обмежений соціально-економічний потенціал поселень. За показниками економічної діяльності ці громади здебільшого є дотаційними і потребують значних інвестиційних надходжень. Розвиток сільських територій сприятиме зміцненню низової ланки адміністративно-територіального устрою.

Регламентація господарської діяльності на ставках та водосховищах в басейні річки Нічлава

Ю. Т. Мельник — 2023-07-10

З метою оптимізації природокористування та раціонального використання водних ресурсів у басейні малих річок актуальним завданням є регламентація господарської діяльності на ставках і водосховищах.

Мета. Оцінити геоекологічний стан ставків та водосховищ у басейні річки Нічлава, обґрунтувати оптимізаційні заходи для регламентації їх господарського використання та експлуатації.

Методи. Експедиційний, узагальнення та систематизація, статистичний, оцінювання, геоекологічний аналіз, системно-структурний, геоінформаційний, описовий, ландшафтно-екологічний.

Результати. Розглянуто особливості використання штучних водойм (ставків та водосховищ) в басейні річки Нічлави. Звернута увага на відсутність комплексного використання ресурсів водних об’єктів і прибережних територій, їх забруднення та засмічення. Виявлено взаємозв’язки між діяльністю людини та геоекологічним станом ставків і водосховищ у басейні річки Нічлава. Вказано основні джерела забруднення та ризики, які несуть за собою їх діяльність. Проаналізовано вплив комунальних підприємств м. Борщів на екологічний стан Борщівського водосховища упродовж 2010-2020 років. Результати мають тенденцію до зменшення значень показників в порівняні з минулими роками, хоча рівень забруднення досі залишається значним. Відсікання частини річкової долини Циганки Мушкатівським водосховищем є результатом несправності роботи шлюзів. Розораність прибережних територій та забруднення частини водозбору отрутохімікатами з полів, спостерігається навколо Котівського водосховища. Обґрунтовано шляхи відновлення ресурсів в басейнах малих річок і їх ефективного використання місцевими громадами.

Висновки. Процеси господарської діяльності на ставках та водосховищах активізовуються. Серед ключових рекомендацій, обґрунтованих у роботі, насамперед, є дотримання правил експлуатації ставків та водосховищ, визначених чинним законодавством; відновлення прибережних захисних смуг та водоохоронних зон навколо водойм; зменшення обсягів скидання забруднених та недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти басейну річки Нічлава.

Чинники формування демографічного стану населення міста Львова

М. А. Петровська — 2023-07-10

Мета. Оцінити демографічний стан населення, а також соціально-економічні та екологічні чинники його формування у місті Львові у світлі статистичних показників і власних соціологічних досліджень.

Методи. Статистичний, порівняльний, метод анкетування. Опрацювання анкет проводилось за допомогою програмного комплексу «ОСА».

Результати. Станом на 01.01.2020 р. постійне населення м. Львова становило 717,7 тис. ос. Середній вік населення має тенденцію до зростання. Внаслідок старіння населення відбуваються структурні зміни у демографічному навантаженні. Коефіцієнт народжуваності згідно з критеріями оцінки основних демографічних показників є «низьким». У Львові простежено тенденцію до зменшення коефіцієнта смертності дітей до 1 року. Вирізняється Львів і кількістю зареєстрованих шлюбів на 1 000 наявного населення, де цей показник майже в 3 рази вищий, ніж в Україні. Споживча поведінка домогосподарств залежить від статево-вікових ознак, наявності дітей у сім'ї, рівня освіти та характеристики поведінки домогосподарства. Придбання дорогих товарів та заощадження з метою отримання прибутку зовсім не притаманне сім'ям з 4 і більше дітей. Для домогосподарств, де немає дітей, можуть дозволити собі придбання дорогих товарів. Сумарний показник рівня життя населення у Львові є суттєво вищим, у порівнянні з середньо українським і середньо обласним.

Висновки. Демографічний стан Львова визначають демогеографічне положення та різноманітні економічні, соціальні, культурно-релігійні й поведінкові чинники. Негативні зміни певних чинників посилюють загрози депопуляції, зниження народжуваності, зростання смертності, старіння населення, навантаження людьми похилого віку, втрати людей репродуктивного віку

Рекреаційно-спортивне природокористування на Львівщині: витоки та геопросторовий аналіз

М. М. Назарук — 2023-07-10

Актуальність. В процесі рекреації природа виступає одним з провідних чинників відпочинку і оздоровлення, відновлення фізичних і нервово-психічних сил людини та є виробником рекреаційних екосистемних послуг. Використання рекреаційних екосистемних послуг відбувається у вигляді різних форм рекреаційно-спортивного природокористування.

Мета. Вивчення ретроспективних засад формування, історичних та природних передумов розвитку, геопросторовий аналіз організації рекреаційно-спортивного природокористування на Львівщині, а також перспектив подальшого розвитку.

Методи. Ретроспективний, статистичний, картографічний, геоінформаційний аналіз.

Результати. На Львівщині сприятливі умови для сезонних видів рекреації в регіоні складають приблизно 10 місяців в році. Гірська частина області є основним регіоном для зимових видів спорту і відпочинку. Гірськолижне рекреаційно-спортивне природокористування розвивається у 10 із 73 об’єднаних територіальних громад області. Львівщина має хороше забезпечення водними ресурсами для здійснення рекреаційно-спортивного природокористування. До рекреаційної діяльності найбільше залучені водні об’єкти у басейні р. Дністер. Їх використовують для сплаву, дайвінгу, купання, риболовлі. Менше освоєні водойми у басейні річки Західний Буг, які залучені до купання, сплавів та рибальства. Перспективним напрямом спортивної рекреації на Львівщині є використання повітряного простору: парапланеризм, балунінг, парашутизм, польоти на легкомоторних повітряних засобах.

Висновки. Нераціональне і непрофільне використання земель оздоровчого та рекреаційного призначення не завжди сприяють розвитку рекреаційно-спортивного природокористування в територіальних громадах Львівщини. Доцільним є забезпечення впровадження в практику рекреаційно-спортивного природокористування ринкових регуляторів; розроблення методики оцінки рекреаційних екосистемних послуг та впровадження моніторингу стану і використання рекреаційно-спортивних ресурсів.

Дослідження просторово-часових особливостей розвитку тваринництва України

С. Г. Мельниченко — 2023-07-10

Актуальність. Протягом декількох десятків років в тваринництві помітні негативні тенденції, які в подальшому можуть стати передумовами продовольчої кризи на території України. Саме тому, дослідження просторово-часової динаміки, а також виділення районів спеціалізації окремих галузей тваринницького сектору є досить важливим та актуальним.

Мета. Дослідження спеціалізації тваринницького комплексу України та виявлення галузевих диспропорцій у тваринництві по регіонах України.

Методи. Статистичний, картографічний, порівняльно-географічний.

Результати. На підставі статистичного аналізу даних Головного управління статистики щодо розвитку тваринницької галузі на території України виявлено, що по всіх галузях, окрім птахівництва, помітною є тенденція до скорочення поголів’я. На основі зібраних статистичних даних розраховано коефіцієнти спеціалізації по галузям тваринництва та за результатами розрахунків розроблено картосхеми, на яких визначено просторово-часові тренди зміни районів спеціалізації галузей тваринницького комплексу України. Визначено головні причини, які негативно вплинули на розвиток тваринництва України, до яких віднесено: недостатню державну та фінансову підтримку галузі; зменшення частки сільського працездатного населення; відсутність дотацій для тваринницької галузі; нерентабельність виробництва; застаріла матеріальна база та трудоємкість виробництва.

Висновки. Виявлено, що за галузями тваринництва поголів’я тварин за останні десять років має тенденцію до скорочення. Позитивна динаміка наявна лише в птахівництві. Причини, які призвели до негативних тенденцій у тваринництві, стали подальшою основою задля розробки рішень, які б могли вирішити ці проблеми. До них слід віднести: фінансова підтримка галузі та залучення інвестицій; державні дотації; розвиток селекційно-племінної справи; оновлення матеріально-технічної бази.