Управління державно-приватного партнерства в Азербайджані
DOI:
https://doi.org/10.15587/2313-8416.2019.188724Ключові слова:
приватна, державна, партнерство, спільне підприємництво, соціальний секторАнотація
Актуальність теми ґрунтується на вивченні питань організації спільної діяльності державних установ з приватними кампаніями по наданні затребуваних послуг, зацікавленими в забезпеченні необхідних для цих послуг допоміжних ресурсів. В рамках роботи було розглянуто міркування перетворення підходів до побудови державно-приватних партнерств в різних областях економіки. При даних міркуваннях були виявлені корисності, можливості поліпшення інституційного середовища. Побудова державно-приватних партнерств головним чином, обумовлена процесом формування участі приватного сектора в тих випадках, коли державні установи не в змозі сприяти розвитку та впровадженню новітніх технологій, справлятися з масштабами управління сфер послуг без сторонньої допомоги. Методологія дослідження полягає в аналітичних спостереженнях, науково-теоретичних припущеннях. В якості наукової новизни роботи були приведені переваги і недоліки вступу у домовленість по згаданим партнерствам у вигляді таблиці
Посилання
Rossi, M., Civitillo, R. (2014). Public Private Partnerships: A General Overview in Italy. Procedia – Social and Behavioral Sciences, 109, 140–149. doi: http://doi.org/10.1016/j.sbspro.2013.12.434
Elmi əsərlər (2018). AMEA İqtisadiyyat institutu. Bakı, 1.
Public-Private Partnerships: Reference Guide (2014). International Bank for Reconstruction and Development, The World Bank, Asian Development Bank, and Inter-American Development Bank. Available at: https://ppp.worldbank.org/public-private-partnership/library/public-private-partnerships-reference-guide-version-20
Public-Private Partnerships: Benefits and Opportunities for Improvement Within the United States (2016). Syracuse University. Available at: https://eng-cs.syr.edu/wp-content/uploads/2017/04/P3Report.pdf
Milli iqtisadiyyat və iqtisadiyyatın əsas sektorları üzrə strateji yol xəritələrinin təsdiq edilməsi haqqında. Available at: http://www.e-qanun.az/framework/34254
A Guidebook on Public-Private Partnership in Infrastructure (2011). UN Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. Bangkok. Available at: https://www.unescap.org/sites/default/files/ppp_guidebook.pdf
Рубан, В. А., Цыренов, Д. Д. (2015). Управление развитием территориально-отраслевой социально-экономической системы. Улан-Удэ, 273.
Public-Private Partnership: Infrastructure projects plans in Indonesia (2018). Republic of Indonesia Ministry of National Development Planning/National Development Planning agency.
Quliyev, E. (2018). Qlobal ərzaq təhlükəsizliyi: reallıqlar, çağırışlar və perspektivlər.
Akbulaev, N., Aliyev, Y., Ahmadov, T. (2019). Research models for financing social business: theory and practice. Heliyon, 5 (5), e01599. doi: http://doi.org/10.1016/j.heliyon.2019.e01599
United Kingdom – England: PPP Units and Related Institutional Framework (2012). Available at: https://www.eib.org/attachments/epec/epec_uk_england_ppp_unit_and_related_institutional_framework_en.pdf
Public-Private Partnership Handbook (2007). Asian Development Bank. Manila. Available at: https://www.adb.org/sites/default/files/institutional-document/31484/public-private-partnership.pdf
Handbook on Public Private Partnership (PPP) in Built Heritage Revitalisation Projects (2017). Interreg Central Europe, European Union European Regional Development Fund. Available at: https://www.interreg-central.eu/Content.Node/O.T1.1-Handbook-new.pdf
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Gulshan Mustafa Mustafayeva
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
