О возможности перекристаллизации дисперсного рутила, растворенного в расплаве галогенидов щелочных металлов, в нитевидные кристаллы
DOI:
https://doi.org/10.15587/2313-8416.2015.35865Ключові слова:
нитевидные кристаллы, оксид титана, кинетические параметры, кристаллизация, расплав солейАнотація
В статье представлены теоретические и экспериментальные результаты практического получения нитевидных кристаллов путем перекристаллизации дисперсного рутила, растворенного в расплаве галогенидов щелочных металлов. Рассчитанные кинетические параметры позволяют организовать процесс с заданной скоростью протекания и необходимым выходом продукта. Установлена возможность перекристаллизации оксида титана в солевом расплаве при продувке газом и газом с восстановителем в виде нитевидных кристаллов волокнистой формы
Посилання
Siegel, R. W., Ramasamy, S., Hahn, H., Zongquan, Li, Ting, Lu, Gronsky, R. (1988). Synthesis, Characterization, and Properties of Nanophase TiO2. Journal of Materials Research, 3 (6), 1367–1372. doi: 10.1557/jmr.1988.1367
Karroll-Porchinskiy, Ts. (1966). Materials of the future. Heat-resistant and heatproof fibers and fibred materials. Moscov, Khimiya, 237.
Suyama, Y., Kato, A. (1976). TiO2 produced by vapor-phase oxygenolysis of TiCl4. Journal of the American Ceramic Society, 59 (3-4), 146–149. doi: 10.1111/j.1151-2916.1976.tb09453.x
Tretyakov, Yu. D. (2006). Mykro- and nanoworld of modern materials Moscov, MGU, 69.
Weibel, A., Bouchet, R., Denoyel, R., Knauth, P. (2007). Hot pressing of nanocrystalline TiO2 (anatase) ceramics with controlled microstructure. Journal of the European Ceramic Society, 27 (7), 2641–2646. doi: 10.1016/j.jeurceramsoc.2006.11.073
Knauth, P., Bouchet, R., Schaf, O., Weibel, A., Auer, G. (2002). Functionalized TiO2 nanoparticles for pigments, photoelectrochemistry, and solid state chemical sensors. Synthesis, Functionalization and Surface Treatments of Nanoparticles, ed. M.-I. Baraton. American Science Publications, Stevenson (Chapter 8).
Shaporev, V. P., Krasnikova, L. A., Tkach, G. A. (1991). Patent of USSR № 1649851. МКI С 30 В 9/12, 23/62, 29/22. The method of whiskering titian’s of alkaline threw a catch and refractory oxides. Application number 46186305/28 1988.13.12, application date: January 15, 1991 (for the official use).
Shaporev, V. P., Krasnikova, L. A., Tkach, G. A. (1990). Patent of USSR № 1619756. МКI С 30 В 29/62, 29/32, 9/00. Device for the whiskering. Application number 4653751 1989.23.02, application date: September 8, 1990 (publication forbidden).
Shaporev, V. P. (1994). Technology of inorganic reinforcing fillers. Kharkov state polytechnic institute, Kharkiv, Ukraine, 365.
Shaporev, V. P., Sebko, V. V. (2012). About possibilities of application of methods of nano-chemistries for the analysis and intensification of chemical technological processes. Visnyk NTU «KhPI», 61 (967), 164–176.
Norrish, K. (1951). Priderite, a new mineral from the leucite-lamproites of the west Kimherley area, Western Australia. Mineralogical Magazine, 29 (212), 496–501. doi: 10.1180/minmag.1951.029.212.03
Pring, A., Jefferson, O. A. (1983). Incommensurate superlattice ordering in priderite. Mineralogical magazine, March 47, 65–68. doi: 10.1180/minmag.1983.047.342.11
Pryce, M. W., Hodge, L. C., Griddle, A. J. (1984). Griddle Jeppeite, a new K-Ba-Fe titanate from Walgidee Hills, Western Australia. Mineralogical magazine, 48 (347), 263–266. doi: 10.1180/minmag.1984.048.347.11
Povarennykh, A. S. (1966). Crystals chemistry classification of mineral prospects. Kiev, Naukova Dumka, 547.
Bokiy, G. B. Crystals chemistry. Moscow, Nauka, 400.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2015 Валерий Павлович Шапорев, Алексей Валерьевич Шестопалов, Инна Вячеславовна Питак
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.