Спортивні ігри як інструмент розвитку життєвих компетенцій: застосування моделі TPSR

Автор(и)

  • Антон Мусієнко Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна https://orcid.org/0009-0006-7056-4313
  • Владислав Солодовник Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна https://orcid.org/0009-0008-6068-9627
  • Сергій Божко Київський фаховий коледж туризму та готельного господарства, Україна https://orcid.org/0000-0003-0268-5552
  • Сергій Палевич Національна академія Служби безпеки України, Україна https://orcid.org/0000-0002-8304-1857
  • Андрій Руденко Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Україна https://orcid.org/0000-0002-1162-1262

DOI:

https://doi.org/10.15391/si.2025-1.07

Ключові слова:

спортивні ігри, модель TPSR, життєві компетенції, фізичне виховання, самоконтроль, відповідальність, лідерство, співпраця, емоційна стійкість

Анотація

Метою дослідження є визначення впливу спортивних ігор, інтегрованих із моделлю TPSR (Teaching Personal and Social Responsibility), на формування життєвих компетенцій у процесі фізичного виховання. Матеріал і методи дослідження. У дослідженні брали участь 36 здобувачів освіти фахового коледжу віком 15-17 років, поділених на експериментальну (n=19) та контрольну (n=17) групи. Заняття з фізичного виховання проводилися у форматі спортивних ігор як у залі, так і на відкритих майданчиках. Методи дослідження включали: теоретичний аналіз літератури; спостереження за допомогою інструменту TARE 2.0 для оцінки педагогічних стратегій та життєвих компетенцій здобувачів; анкетування для вимірювання рівнів самоконтролю, відповідальності, лідерства та співпраці; експериментальний метод для впровадження програми TPSR у спортивні ігри; статистичний аналіз, зокрема t-тест та коефіцієнт внутрішньокласової кореляції (ICC). Результати. Експериментальна група показала статистично значущі покращення рівнів самоконтролю (p=0,009), участі (p=0,003), зусиль (p=0,003), незалежності (p<0,001) та турботи (p=0,016). Учасники стали більш відповідальними, лідерськими та активними під час навчального процесу. Результати підтвердили ефективність використання моделі TPSR для розвитку ключових компетенцій через спортивні ігри. Додатковий аналіз було проведено для оцінки взаємозв’язків між вихованням відповідальності педагогами та розвитком певних аспектів поведінки здобувачів на основі даних, отриманих через інструмент TARE 2.0. Кореляційний аналіз показав, що стратегічні підходи до виховання відповідальності мають сильний позитивний вплив на поведінку здобувачів у таких аспектах, як самостійність, турбота, участь та зусилля. Найбільший ефект було зафіксовано для стратегій «надання вибору та голосу» та «встановлення очікувань», що свідчить про їхню ефективність у мотивації до активної діяльності та самоконтролю. Висновки. Спортивні ігри, інтегровані із моделлю TPSR, є ефективним інструментом для формування життєвих компетенцій здобувачів освіти й створює можливості для застосування педагогічних стратегій, що стимулюють відповідальну поведінку, соціальну взаємодію та самостійність.

Біографії авторів

Антон Мусієнко, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

PhD (фізичне виховання та спорт), викладач

Владислав Солодовник, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

здобувач другого рівня освіти факультету фізичного виховання і спорту

Сергій Божко , Київський фаховий коледж туризму та готельного господарства

канд. пед. наук

Сергій Палевич, Національна академія Служби безпеки України

доктор філософії (PhD (фізичне виховання та спорт))

Андрій Руденко, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

викладач

Посилання

Kруцевич, Т.В., & Кашуба, В.О. (2003). Формування здорового способу життя учнівської молоді засобами фізичного виховання. Теорія і методика фізичного виховання і спорту, 2(1), 5–9.

Пангелова, Н.Є. (2014) Теоретико-методичні засади формування гармонійно розвиненої особистості дитини дошкільного віку в процесі фізичного виховання: автореферат дис. ... доктора наук з фіз. виховання і спорту (24.00.02). Національний університет фізичного виховання і спорту України.

Тітаренко, С., & Бабачук, Ю. (2024). Формування фізичної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку засобом спортивних ігор. Спортивні ігри, 4(34), 79–88. https://doi.org/10.15391/si.2024-4.10

Цимбалюк , Ж. О., Мусієнко, А. В., Спузяк, В. Б., Солодовник, В. М., & Руденко, А. В. (2024). Розвиток життєвих компетенцій через фізичну активність: огляд літератури та аналіз підходів. Педагогічна Академія: наукові записки, (11). https://doi.org/10.5281/zenodo.14249200

Чернявська, Т. (2024). Емоційне благополуччя та успішність у командних видах спорту. Спортивні ігри, 1(31), 75–85. https://doi.org/10.15391/si.2024-1.07

Armour, K. M. (2011). Sport pedagogy: An introduction for teaching and coaching. Sport, Education and Society, 16(2), 243–251. https://doi.org/10.4324/9781315847108

Bailey, R., Armour, K., Kirk, D., Jess, M., Pickup, I., Sandford, R., & the BERA Physical Education and Sport Pedagogy Special Interest Group (2009). The educational benefits claimed for physical education and school sport: An academic review. Research Papers in Education, 24(1), 1–27. https://doi.org/10.1080/02671520701809817

Bean, C., & Forneris, T. (2017). Is Life Skill Development a By-Product of Sport Participation? Perceptions of Youth Sport Coaches. Journal of Applied Sport Psychology, 29, 234–250. https://doi.org/10.1080/10413200.2016.1231723

Camiré, M., Trudel, P., & Forneris, T. (2012). Coaching and transferring life skills: Philosophies and strategies used by model high school coaches. The Sport Psychologist, 26(2), 243–260. DOI: https://doi.org/10.1123/tsp.26.2.243

Casey, A., & Goodyear, V. A. (2015). Can cooperative learning achieve the four learning outcomes of physical education? A review of literature. Quest, 67(1), 56–72. https://doi.org/10.1080/00336297.2014.984733

Chambers, F. C., & Armour, K. M. (2011). Do as we do and not as we say: teacher educators supporting student teachers to learn on teaching practice. Sport, Education and Society, 16, 527-544. https://doi.org/10.1080/13573322.2011.589648

Cronin, L. D., & Allen, J. (2017). Developmental experiences and well-being in sport: The importance of the coaching climate. The Sport Psychologist, 31(4), 350–361. DOI: https://doi.org/10.1123/tsp.2014-0045

Cutforth, N., & Hellison, D. (2005). Youth development and physical activity: Linking universities and communities. Human Kinetics.

Gordon, B., Jacobs, J. M., & Wright, P. M. (2016). Social and emotional learning through a teaching personal and social responsibility based after-school program for disengaged middle-school boys. Journal of Teaching Physical Education, 35, 358-369. https://doi.org/10.1123/jtpe.2016-0106

Goudas, M., & Giannoudis, G. (2008). A team-sports-based life-skills program in a physical education context. Learning and Instruction, 18(6), 528–536. https://doi.org/10.1016/j.learninstruc.2007.11.002

Hellison, D. R. (2011). Teaching Personal and Social Responsibility through Physical Activity. Human Kinetics.

Hemphill, M. A., Gordon, B., & Wright, P. M. (2019). Sports as a Passport to Success: Life Skill Integration in a Positive Youth Development Program. Physical Education and Sport Pedagogy, 24, 390–401. https://doi.org/10.1080/17408989.2019.1606901

Jacobs, J. M., & Wright, P. M. (2018). Social and emotional learning in physical education: A review of best practices. Journal of Physical Education, Recreation & Dance, 89(2), 36–42. DOI:10.1080/08924562.2014.960292

Kashuba, V. A. (2014). Computer system for monitoring of hard hearing school-child’s motorics. Teoriia i metodyka fizychnoho vykhovannia i sportu, 3, 46–49. DOI: https://doi.org/10.32652/tmfvs.2014.3.46-49

Kirk, D. (2009). Physical Education Futures. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203874622

Liao, C. C., Hsu, C. H., Kuo, K. P., Luo, Y. J., & Kao, C. C. (2023). Ability of the Sport Education Model to Promote Healthy Lifestyles in University Students: A Randomized Controlled Trial. International journal of environmental research and public health, 20(3), 2174. https://doi.org/10.3390/ijerph20032174

Opstoel, K., Chapelle, L., Prins, F. J., & De Meester, A. (2020). Personal and social development in physical education and sports: A review study. European Physical Education Review, 26(4), 797–813. https://doi.org/10.1177/1356336X19882054

Petitpas, A. J., Cornelius, A. E., Van Raalte, J. L., & Jones, T. (2005). A framework for planning youth sport programs that foster psychosocial development. The Sport Psychologist, 19(1), 63–80. DOI: https://doi.org/10.1123/tsp.19.1.63

Ward, G., & Parker, M. (2013). The voice of youth: Atmospheres and impacts of a responsibility-based physical activity program. Physical Education and Sport Pedagogy, 18(5), 450–462. https://doi.org/10.1080/17408989.2012.726974

Weiss, M. R., & Stuntz, C. P. (2004). A developmental perspective on the effects of physical activity on children’s social and emotional development. In G. R. Adams & M. D. Berzonsky (Eds.), Handbook of adolescence. John Wiley & Sons.

Wright, P, Gray, S & Richards, KAR (2020). Understanding the interpretation and implementation of social and emotional learning in physical education. The Curriculum Journal, vol. N/A, pp. 1-20. https://doi.org/10.1002/curj.85

Wright, P. M., & R Richards, K. A. (Eds.) (2021). Teaching Social and Emotional Learning in Physical Education. Jones & Bartlett Learning.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-02-07

Як цитувати

Мусієнко, . А. ., Солодовник, . В. ., Божко , С. ., Палевич, . С. ., & Руденко, . А. . (2025). Спортивні ігри як інструмент розвитку життєвих компетенцій: застосування моделі TPSR. Спортивні ігри, (1(35), 59–66. https://doi.org/10.15391/si.2025-1.07

Номер

Розділ

Статті