Спортивні ігри

Результативність ігрових дій у поєдинках фінального етапу чоловічої Суперліги України з волейболу (сезон 2024–2025)

2026-05-15T13:06:54+03:00

Мета полягає у визначенні результативності ігрових дій у поєдинках фінального етапу чоловічої Суперліги України з волейболу сезону 2024–2025 років та встановлення їх впливу на кінцевий результат матчів.

Матеріал та методи. Матеріалом дослідження слугували показники змагальної діяльності чоловічих команд – учасників фінального етапу Суперліги України з волейболу сезону 2024–2025 років. До аналізу були включені офіційні матчі фінальної стадії чемпіонату, протоколи ігор, статистичні звіти та відеоматеріали поєдинків. У ході дослідження було проаналізовано показники результативності ігрових дій у матчах фінального етапу чоловічої Суперліги України з волейболу сезону 2024–2025 років між командами Епіцентр-Подоляни – ВК Житичі-Полісся фінальної серії за 1–2 місце та командами МХП-Ладижин-ШВСМ-Колос – Епіцентр-Подоляни -Збірна України U20 за 3–4 місце. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: аналіз науково-методичної літератури та інформаційних джерел, педагогічне спостереження, аналіз офіційної статистики змагань, методи математичної статистики, порівняльний аналіз.

Результати дослідження. Результати проведеного статистичного аналізу свідчать, що успішність виступу команд у фінальній частині Суперліги України сезону 2024–2025 років зумовлювалася не домінуванням окремого ігрового компонента, а ефективною взаємодією всіх складових змагальної діяльності. Команди, які посіли 1–2 місця, характеризувалися високою стабільністю прийому подачі, низьким рівнем власних помилок, значною результативністю блокування та ефективною реалізацією контратакувальних дій. Натомість команди, що боролися за 3–4 місця, продемонстрували нижчі показники ефективності атакувальних і блокувальних дій, середній рівень реалізації контратак та більшу залежність результату від кількості невимушених помилок. Отримані результати дозволили встановити структурні особливості змагальної діяльності команд та визначити ігрові компоненти, що мали вирішальний вплив на підсумок поєдинків.

Висновки. Встановлено, що провідним чинником досягнення високих спортивних результатів на фінальному етапі є узгоджена взаємодія захисних дій, блокування та швидкого переходу до контратаки, яка забезпечує контроль ігрової ситуації та трансформацію оборони у результативний наступ.

Комплексний контроль підготовки найближчого резерву національних збірних команд з баскетболу та фактори, що визначають його ефективність

2026-05-15T13:30:09+03:00

Стаття присвячена проблемі впровадження комплексного контролю в систему централізованої підготовки найближчого резерву національних збірних команд. Обґрунтована значущість використання засобів і методів комплексного контролю з урахуванням різних форм організації централізованої підготовки. Мета дослідження - обґрунтувати значущість та визначити ключові фактори, які впливають на комплексний контроль процесу централізованої підготовки найближчого резерву національних збірних команд в баскетболі. Методи: аналіз літературних джерел та даних Всесвітньої мережі Internet, опитування експертів. Результати: Представлені результати опитування тренерів щодо досвіду використання засобів комплексного контролю під час підготовки найближчого резерву національних збірних команд. Систематизовані ключові фактори, що впливають на ефективність впровадження механізму комплексного контролю та визначена їх пріоритетна значущість: 1) кваліфікація кадрів – 5,75±1,37 у.о; 2) наявність сучасного діагностичного обладнання – 5,35±1,27 у.о; 3) фінансове забезпечення підготовки збірних команд – 5,14±1,17 у.о. Вказується на важливість використання полікомпонентного підходу під час оцінювання рівня підготовленості окремих гравців та команди в цілому під час прийняття управлінських рішень в процесі багаторічного удосконалення найближчого резерву національних збірних. Висновки. Комплексний контроль потрібно розглядати у якості одного із ключових субструктурних елементів процесу забезпечення більш складної ієрархічної системи централізованої підготовки найближчого резерву національних збірних команд із чітким розумінням ключових факторів та найбільш перспективних шляхів практичної імплементації отриманої зворотної інформації з метою підвищення якості прийняття управлінських рішень в процесі багаторічного удосконалення.

Зміна фізичної та технічної підготовленості юних гандболістів під впливом ігрової змагальної практики

2026-05-15T13:43:02+03:00

Мета роботи – встановити зміни фізичної та технічної підготовленості юних гандболістів під впливом ігрової навчальної практики.

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проводилось у період з вересня 2025 року по квітень 2026 року. Для встановлення показників фізичної та технічної підготовленості гравців на початку та наприкінці нашого дослідження використовувались тести: стрибок у довжину з місця (см), стрибки через скакалку протягом 1 хвилини (кількість разів), біг 30 м з високого старту (с), кидок гандбольного м’яча на дальність (м), ведення гандбольного м’яча 30 м (с), кількість передач м’яча однією рукою в ціль за 30 секунд (р). В рамках педагогічного дослідження гандболісти брали участь у «Kinder liga» сезону 2025-2026 років у складі команд дівчат (3 команди по 6 гравців: Д₁, Д₂, Д₃) та хлопців (3 команди по 6 гравців: Х₁, Х₂, Х₃) з міні гандболу (спрощені правила гри, скорочений час гри та зменшений ігровий майданчик). Змагання були організовані у чотири тури, що проводились кожні 2 місяці. Під час ігор встановлювалась напруженість ігор S : , де N_w (N_v) – кількість голів, набраних командою, яка виграла (програла) гру, відповідно.

Для аналізу отриманих даних методи статистичної обробки інформації – пошук середніх величин, розрахунок достовірності змін у показниках, що досліджувалися за t-критерієм Ст’юдента, кореляційний аналіз даних.

Результати. Статистично достовірні відмінності виявлено лише у двох показниках підготовленості гандболістів у віці 10–12 років: дівчата продемонстрували кращі результати у стрибках через скакалку (при р˂0,05), тоді як хлопці виявилися сильнішими у метанні м’яча на дальність (при р˂0,05). Це свідчить про наявність природних статевих відмінностей у розвитку сили та координації на даному віковому етапі. Встановлено, що ігрова практика з постійною зміною амплуа позитивно впливає на розвиток спортсменів, проте ступінь цього впливу залежить від гостроти суперництва. Кореляційний аналіз підтвердив пряму залежність між рівнем напруженості ігор та темпами приросту показників підготовленості.

Висновок. Застосування змагального методу з акцентом на демонстрацію навчених навичок (а не на результат) та ротація ігрових позицій є ефективною стратегією для інтегральної підготовки у гандболі. Це дозволяє забезпечити гармонійний розвиток специфічних якостей та швидшу адаптацію технічного арсеналу до умов реального поєдинку.

Спеціальна витривалість баскетболістів студентської команди

2026-05-15T13:54:54+03:00

Сучасний баскетбол характеризується високою інтенсивністю ігрової діяльності, що зумовлює підвищені вимоги до рівня спеціальної витривалості спортсменів. Недостатня стійкість до втоми призводить до зниження ефективності виконання як швидкісних, так і технічних дій, зокрема ведення м’яча.

Мета дослідження – визначити показники спеціальної витривалості баскетболістів студентської команди.

Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 12 баскетболістів студентської команди (юнаки 1–4 курсів) Львівського державного університету імені Івана Боберського. Дослідження проводилося у березні 2026 року. Використано методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Для оцінки спеціальної витривалості застосовано тести «Національний французький тест (VIWCENT)» та «Переміщення 5 м × 6». Дослідження проведено з дотриманням етичних норм відповідно до Гельсінської декларації ВМА.

Результати. Встановлено, що середній результат виконання тесту VIWCENT становив 46,0±0,32 с. При цьому показник першого кола складав 22,4±0,41 с, другого – 23,6±0,01 с, що свідчить про статистично достовірне погіршення результату (на 5,35%; р<0,05). У більшості спортсменів (83,4%) зафіксовано зниження показників у другому колі. У тесті «Переміщення 5 м × 6» спостерігалося погіршення результату у другій спробі (з 10,8±0,32 с до 11,2±0,39 с; 3,7%), проте ці зміни не є статистично достовірними (р>0,05). Встановлено, що більш виражене зниження результатів у тесті VIWCENT пов’язане з наявністю технічного компонента (ведення м’яча), що ускладнює виконання вправи в умовах втоми.

Висновки. Виявлено недостатній рівень розвитку спеціальної витривалості у баскетболістів студентської команди, що проявляється у зниженні швидкості переміщення при повторних навантаженнях. Отримані результати підтверджують необхідність удосконалення тренувального процесу шляхом поєднання швидкісних і технічних вправ в умовах втоми.

Вплив вправ когнітивно-тактичної спрямованості на ефективність ігрових дій студентів-баскетболістів

2026-05-15T14:04:21+03:00

Мета. Метою дослідження було експериментально обґрунтувати ефективність застосування вправ когнітивно-тактичної спрямованості для підвищення результативності ігрових дій студентів-баскетболістів.

Матеріал і методи. У дослідженні брали участь 15 студентів-баскетболістів чоловічої команди Державного торговельно-економічного університету віком 18–22 роки, які систематично займаються баскетболом та беруть участь у змаганнях студентської баскетбольної ліги. Педагогічний експеримент тривав 12 тижнів і складався з констатуючого та формуючого етапів. На початковому етапі було визначено вихідний рівень ефективності ігрових дій спортсменів за показниками результативних передач, точності кидків з гри, кількості втрат м’яча, перехоплень та коефіцієнта ефективності ігрових дій. На формуючому етапі у структуру тренувального процесу було впроваджено комплекс із 10 вправ когнітивно-тактичної спрямованості, спрямованих на розвиток ігрового бачення, швидкості аналізу ігрової ситуації, прийняття тактичних рішень та просторового орієнтування. Використано методи аналізу наукової літератури, педагогічного спостереження, аналізу змагальної діяльності, педагогічного експерименту та методи математичної статистики.

Результати. Результати дослідження засвідчили позитивний вплив впровадження вправ когнітивно-тактичної спрямованості на ефективність ігрових дій студентів-баскетболістів. Встановлено достовірне збільшення кількості результативних передач з 14,6 до 18,3 за гру (p<0,05), підвищення точності кидків з гри з 38,8 % до 45,6 % (p<0,05), а також збільшення кількості перехоплень м’яча з 12,8 до 15,7 за гру (p<0,05). Водночас зафіксовано зменшення кількості втрат м’яча з 23,9 до 18,1 за гру (p<0,05). Загальний коефіцієнт ефективності ігрових дій зріс з 8,7 до 12,4 (р<0,05). Отримані результати свідчать про покращення якості прийняття ігрових рішень, ефективності командної взаємодії та реалізації техніко-тактичних дій у процесі гри.

Висновки. Встановлено, що використання вправ когнітивно-тактичної спрямованості у тренувальному процесі студентів-баскетболістів сприяє підвищенню ефективності їхньої ігрової діяльності. Запропонований комплекс вправ забезпечує розвиток ігрового бачення, швидкості аналізу ігрових ситуацій та прийняття тактичних рішень, що позитивно впливає на результативність атакуючих і захисних дій спортсменів.

Еволюція концепцій жіночого соматотипу в спорті

2026-05-15T14:16:44+03:00

Мета. Проаналізувати еволюцію наукових поглядів на класифікацію жіночих соматотипів та обґрунтувати природу змін конституції тіла жінок під впливом фізичних навантажень.

Матеріал і методи. Для досягання поставленої мети та розв'язання визначених завдань використано комплекс взаємодоповнюючих методів наукового дослідження. Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, дисертаційних робіт та матеріалів періодичних видань дозволили з'ясувати стан проблеми класифікації жіночих соматотипів в спорті. У ході дослідження було опрацьовано публікації вітчизняних та закордонних науковців, присвячені питанням статевого диморфізму, морфо-функціональним особливостям жіночого організму та впливу фізичних навантажень на модифікацію жіночої статури. Методи системного аналізу та порівняння було застосовано для вивчення еволюції концепцій соматотипізації жінок: від описових схем до сучасних математично обґрунтованих систем та функціональних моделей на основі трохантерного індексу. Емпіричний складник дослідження ґрунтувався на вивченні та узагальненні сучасних антропометричних та генетичних досліджень, що висвітлюють взаємозв'язок між типом будови тіла та реактивністю серцево-судинної і дихальної систем спортсменок. Шляхом педагогічного спостереження та існуючих типів класифікацій було виокремлено закономірності формування морфологічних профілів під впливом специфічних фізичних навантажень в ігрових видах спорту.

Результати. У статті на основі праць провідних науковців розглянуто шлях розвитку концепції від описових схем до математично обґрунтованих систем та функціонально-генетичних моделей. Визначено ступінь генетичної детермінованості морфологічних ознак та виявлено специфіку трансформації жіночої статури під впливом фізичних навантажень. Висвітлено взаємозв'язок між соматотипом та реактивністю серцево-судинної та дихальної систем. Доведено, що спортивна спеціалізація формує функціонально доцільні морфологічні профілі – від доліхоморфних типів з ознаками андроморфії у баскетболі до мезо-ендоморфних – у гандболі. Матеріали дослідження підтверджують необхідність індивідуалізації тренувального процесу на основі соматотипізації для підвищення адаптаційних можливостей жіночого організму.

Висновки. На основі аналізу наукових джерел виявлено, що сучасна наука розглядає соматотип як динамічний маркер, який визначає адаптаційні можливості організму. Встановлено, що поздовжні морфологічні розміри тіла перебувають під значним контролем генетичних факторів, водночас обвідні розміри та компонентний склад тіла є більш пластичними до екзогенних факторів, зокрема фізичних навантажень. Доведено, що спортивна діяльність є потужним чинником модифікації статури, яка проявляється у формуванні специфічних морфологічних профілів, зумовлених видом спорту: від вираженої лінійності з ознаками андроморфії до масивних мезо-ендоморфних типів. Обґрунтовано, що тип статури безпосередньо корелює з реактивністю систем життєзабезпечення організму, зокрема серцево-судинною та дихальною. Розуміння цієї залежності дозволяє фахівцям індивідуалізувати тренувальний процес жінок та мінімізувати дезадаптивні реакції.

Вплив варіативного тренування на стійкість прийняття рішень у студентів-баскетболістів в ігрових умовах

2026-05-23T14:25:20+03:00

Мета. Визначення впливу варіативного тренування на стійкість прийняття рішень у студентів-баскетболістів в ігрових умовах.
Матеріал і методи. У дослідженні брали участь 12 студентів чоловічої збірної команди Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана з баскетболу віком 18–23 роки, які мали кваліфікацію від І спортивного розряду до кандидатів у майстри спорту України. Дослідження проводилося протягом підготовчого та змагального періодів і включало констатуючий, формуючий та контрольний етапи. Використовувалися педагогічне спостереження, аналіз змагальної діяльності (6 контрольних та 12 офіційних ігор), відео-аналіз ігрових епізодів, експертне оцінювання, ситуаційні вправи з моделюванням ігрової невизначеності та методи математичної статистики. Програма варіативного тренування передбачала зміну просторово-часових умов виконання вправ, обмеження часу на прийняття рішень, використання ситуацій чисельної переваги та меншості, когнітивно-моторних завдань і моделювання стресових ігрових ситуацій.
Результати. На початковому етапі дослідження проаналізовано показники прийняття рішень у студентів-баскетболістів, що проявлялося у сповільненому аналізі ігрових ситуацій, значній кількості помилкових рішень та низькій ефективності дій в умовах дефіциту часу. Після впровадження програми варіативного тренування встановлено достовірне покращення всіх досліджуваних показників (p<0,05). Час прийняття рішення зменшився з 2,41±0,27 с до 1,93±0,21 с, точність тактичних дій підвищилася з 68,4±5,8 % до 81,7±4,9 %, а кількість помилкових рішень знизилася з 6,8±1,4 до 4,1±1,1. Ефективність дій в умовах дефіциту часу зросла з 61,3±6,2 % до 78,5±5,4 %. Найбільший приріст ефективності тактичних рішень зафіксовано у вправах, пов’язаних із грою в умовах чисельної меншості та швидкого прориву. Експертне оцінювання підтвердило покращення швидкості аналізу ігрової ситуації, раціональності тактичних рішень, переключення уваги та стабільності дій в ігрових умовах.
Висновки. Результати дослідження підтвердили ефективність використання варіативного тренування для вдосконалення когнітивно-тактичної підготовленості студентів-баскетболістів. Систематичне застосування варіативних ігрових вправ сприяє розвитку швидкості тактичного мислення, адаптивності, стійкості до психоемоційного навантаження та підвищенню стабільності прийняття рішень в умовах сучасної змагальної діяльності у баскетболі.

Вивчення особливостей мотивації спортсменів командних та індивідуальних спортивних ігор

2026-05-23T14:41:19+03:00

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення психологічного супроводу спортсменів, підвищення ефективності тренувального процесу та формування стійкої позитивної мотивації до занять спортом.
Мета дослідження полягає у виявленні та порівнянні особливостей мотиваційної сфери спортсменів командних та індивідуальних видів спорту.
Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, психодіагностичні методики (методика Б. Кретті, опитувальник спортивної мотивації SMS (Sport Motivation Scale)), анкетування, порівняльний та статистичний аналіз отриманих даних.
Результати дослідження. У ході емпіричного дослідження було виявлено, що для спортсменів командних видів спорту більш характерними є зовнішня та соціально-орієнтована мотивація, пов’язана з підтримкою команди, визнанням і досягненням спільного результату. Натомість у спортсменів індивідуальних видів спорту переважає внутрішня мотивація, орієнтована на саморозвиток, особисті досягнення та самореалізацію. Отримані результати підтверджують значущість урахування психологічних особливостей мотиваційної сфери спортсменів під час організації тренувальної та змагальної діяльності.
Висновки. Результати дослідження засвідчили, що у спортсменів командних видів спорту переважають зовнішня та соціально-орієнтована мотивація, тоді як у спортсменів індивідуальних видів спорту домінують внутрішня мотивація, прагнення до самореалізації та особистісного вдосконалення. Виявлені відмінності свідчать про необхідність диференційованого підходу до психологічного супроводу спортсменів залежно від специфіки виду спорту.

Стимуляція когнітивних процесів шашкістів у стресових умовах комбінованої естафети

2026-05-23T14:51:41+03:00

Мета: обґрунтувати ефективність використання комбінованих естафет як інструменту стимуляції когнітивних процесів та розвитку психологічної стійкості у спортсменів-шашкістів в умовах інтенсивного фізичного навантаження.
Матеріал і методи Дослідження спрямоване на перевірку методики, що дозволяє оцінити швидкість та якість прийняття рішень у стані стресового фізичного збудження. У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз наукових даних) та емпіричні підходи (педагогічний експеримент, спостереження, педагогічне тестування). Дослідження проводилося із залученням наступного контингенту: контрольна група (4 особи) гравці (8, 10, 11 та 12 років), експериментальна група – гравці однієї вікової категорії (9 років), 4 особи. У дослідження прийняли участь спортсмени шашкісти м. Кам’янське.
Методика включала легкоатлетичну шашкову естафету: спринт на 9–15 метрів до субмаксимального пульсу (150 уд/хв) з наступним виконанням ходу на шашковій дошці протягом 5–15 секунд. Якість гри оцінювалася за допомогою комп'ютерного движка «Tundra» за «коефіцієнтом точності».
Результати: встановлено пряму залежність між частотою серцевих скорочень та якістю тактичних рішень: у стані «спокійної готовності» (90–105 уд/хв) гравці демонструють максимальну концентрацію; при підвищенні пульсу до 105–125 уд/хв кількість помилок зростає на 3–10%; у зоні 125–140 уд/хв втрата точності становить 10–30%, а рішення стають імпульсивними; при перевищенні 140 уд/хв спостерігається «тунельний зір» та інтелектуальна паніка, що веде до хаотичних дій.
Експериментальна група показала вищу когнітивну витривалість завдяки кращій фізичній підготовленості, що забезпечує стабільне постачання кисню до мозку навіть при високому пульсі.
Висновки: фізична підготовка є фундаментальною основою когнітивної витривалості інтелектуального атлета. Вона не підвищує рівень інтелекту безпосередньо, але дозволяє використовувати його на 100% протягом тривалого часу, запобігаючи «інтелектуальному заціпенінню» та помилкам через втому. Комбіновані естафети є дієвим методом тренування контролю імпульсів та адаптації мозку до прийняття рішень у стресових ситуаціях.

Удосконалення фізичної підготовки в спортсменів в ігрових видах спорту

2026-05-26T12:24:14+03:00

Спортивні ігри характеризуються високою інтенсивністю, швидкістю гри, великою кількістю максимальних і субмаксимальних навантажень, частими змінами напрямку руху та контактною боротьбою. У зв’язку з цим рівень фізичної підготовленості часто є одним із головних факторів, що визначає спортивний результат.
Традиційні методи фізичної підготовки не завжди відповідають сучасним вимогам змагальної діяльності, що зумовлює необхідність пошуку ефективних засобів і методів розвитку фізичних якостей у спортсменів в ігрових видах спорту.
Мета дослідження: вивчити засоби та методи підвищення рівня фізичної підготовленості у гравців в теніс, волейбол, настільний теніс та футбол.
Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури.
Результати дослідження. Дослідження присвячено вивченню ефективності сучасних засобів і методів підвищення рівня розвитку фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, координаційні здібності) у гравців в теніс, волейбол, настільний теніс та футбол.
Висновки. Раціональне планування тренувального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, оптимального дозування навантажень, чергування загальних і спеціальних засобів та використання активного відпочинку і відновних заходів є обов’язковою умовою ефективної фізичної підготовки.
Удосконалення фізичної підготовки спортсменів в ігрових видах спорту на основі поєднання традиційних і інноваційних засобів і методів загальної та спеціальної фізичної підготовки, урахування специфіки виду спорту, індивідуальних особливостей є ефективним шляхом підвищення рівня фізичної підготовленості у гравців у тенісі і настільному тенісі, у волейболі та футболі; підвищення ефективності тренувального процесу; зростання спортивної майстерності; досягнення високих спортивних результатів та зниження ризику травматизму спортсменів.