Спортивні ігри

Травми в футболі: бібліометричний аналіз

2025-02-04T13:37:08+02:00

Мета: провести аналітичний аналіз публікацій, присвячених травмам у футболі за допомогою програмного засобу VOSviewer у веб-базі даних PubMed. Матеріал та методи. Для створення вибірки досліджень на 25.12.2024 року використано бібліометричний аналіз даних бази PubMed. Для пошуку було використано фразу «травми у футболі». Аналіз публікацій проводився за останні 5 років (2020-2024 роки). Використовувалася програма VOSviewer 1.6.19: метод аналізу ключових слів та аналіз прямого цитування з побудовою бібліометричних карт, візуалізація щільності кластерів та ваги цитувань. Результати: за допомогою програми VOSviewer 1.6.19 було вилучено 2359 наукових публікацій. Спостерігається зниження кількості публікацій з 2021 року. У період з 2020 року по 25 грудня 2024 року було знайдено 2359 наукових робіт. В аналізі взяли участь 430 авторів, чия сила зв'язку була більшою за 5. Виділено 25 кластерів. Для них характерна наявність 2986 посилань, загальна посилальна сила 8684. Найбільше публікацій у авторів: Mccrea Michael (45), Jones Ben (39), Meehan William (36), Guskiewicz Kevin (34). Для візуалізації мережі було вибрано 585 елементів (ключових слів). Вони були згруповані у 8 кластерів. До мережі входить 25165 ланка, загальною чисельністю 125170. Було виділено найпопулярніші дослідження. Ці дослідження знаходяться навколо ключових слів: «humans», «male», «football», «athletic injuries». Висновки. Проведений бібліометричний аналіз публікацій підтверджує актуальність проблеми дослідження травм у футболі. Спостерігається велика кількість публікацій за останні п'ять років, які індексуються у базі PubMed. Було виділено вісім кластерів, які характеризували основні напрями наукових досліджень. Визначено, що більшість ключових слів із найновішими датами публікації характеризують загальні поняття, а старі публікації відображають конкретніші дослідження. Основний масив наукових публікацій спрямований на вивчення різних травм й захворювань та їх профілактику.

Зміна показників ефективності командної роботи у баскетболі 3х3

2025-02-04T15:08:26+02:00

В роботі розглянуто проблему підвищення результатів змагальної діяльності в спортивних іграх. Змагальні показники команди залежать від ряду факторів. Окрім рівня фізичної, технічної та тактичної підготовленості окремих гравців, ряд авторів надає великого значення ефективності командної роботи. Нечисленність спортивної команди збільшує вплив кожного гравця на загальний результат, вимагає високої злагодженості в тактичних взаємодіях, взаєморозуміння та ефективної комунікації гравців, взаємодопомоги та підтримки партнерів. Мета дослідження полягала в експериментальній перевірці програми вдосконалення командної роботи на ігрові взаємодії та комунікацію гравців у баскетболі 3х3. Методи: теоретичні (аналіз і узагальнення науково-методичної літератури з проблеми дослідження, узагальнення досвіду вдосконалення командної роботи у невеликих групах), емпіричні (спостереження, опитування, експеримент), статистичні (методи математичної обробки отриманих результатів). Результати. Загальний показник сприйняття командної роботи після експерименту статистично значуще змінився в команді 3х3, що була сформована з експериментальної групи (t=5,551 при р<0,001). Зміни показників за окремими компонентами командної роботи також значущі: підготовка (t=3,728 при р=0,01), виконання (U=0,000 при р=0,017), оцінювання (U=0,5 при р=0,026), коригування (t=5,242 при р<0,001) та управління підтримкою команди (t=7,550 при р < 0,001). Висновки. Впроваджена програма вдосконалення командної роботи у тренувальний процес баскетболістів позитивно відбився на показниках оцінювання командної роботи, сприяла згуртованості команди, підвищенню ігрового розуміння, ефективності комунікації. Але показники нижчі відповідно до максимальних та потребують подальшого вдосконалення.

Модельні морфо-функціональні показники складу тіла висококваліфікованих гандболісток

2025-02-04T16:54:07+02:00

Мета роботи – визначити модельні показники компонентного складу маси тіла висококваліфікованих гандболісток. Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 27 гандболісток високої кваліфікації, котрі входять до складу команди жіночого гандбольного клубу “Галичанка”. Усі повздовжні розміри тіла вимірювались стандартним зростоміром використовуючи метод антропометрії. Морфо-функціональна діагностика компонентного складу маси тіла гандболісток включала в себе визначення складу тіла за допомогою біоімпедансного аналізатора Tanita BC-601 та розрахунковим методом з використанням формул Ї. Матейки. Морфо-функціональний профіль висококваліфікованих гандболісток включав такі показники: вага тіла (кг) й індекс маси тіла (ІМТ) (кг/^м2); вміст жирового компоненту (%, кг); вміст м’язового компоненту (%, кг); вміст кісткового компоненту (%, кг); рівень вісцерального жиру, вміст води в організмі (%), товщину шкірно-жирових складок (Skinfold Caliper Baseline), обводи (сантиметрова стрічка) та діаметри (товщинний циркуль). Результати. Результати досліджень показують, що середній вік обстежуваної групи становив 20,67±2,89 років. Середня вага тіла у досліджуваній групі становить 69,06±6,19 кг, при середньому зрості обстежуваних – 174,01±3,82 см, індекс маси тіла – 22,82±1,88 кг/м², загальний вміст жирового компоненту в організмі склав 20,96±3,35 %, показник вісцерального жиру у наших обстежених становить 1,18±0,30, загальний вміст м’язового компоненту – 51,69±0,74 кг, кісткова маса – 2,84±0,09 кг, сумарний вміст води в організмі обстежених гандболісток склав 58,38±3,0 %. Розрахунковий метод складу тіла показав такі показники наших обстежених: абсолютна маса кісткового компоненту 9,19±0,99 кг, а відносна її маса – 15,26±0,79%, середні значення абсолютної маси жирового 9,78±1,48 кг, відносної маси 15,91±1,62 %, абсолютна маса скелетних м’язів 30,54±3,14 кг, відносна ж 44,83±2,11 % від загальної ваги тіла обстежених. Висновки. Визначено методом імпедансометрії 19 показників складу тіла та 6 показників складу тіла – розрахунковим методом, з використанням даних антропометричного обстеження, які характеризують компонентний склад маси тіла гандболісток високої кваліфікації, котрі входять до складу команди жіночого гандбольного клубу “Галичанка”. Аналіз отриманих даних показав незначну асиметрію розподілу жирового та м’язового компонентів на окремих сегментах тіла (рука-нога) спортсменок, що є результатом специфіки гри у гандбол, яка обумовлює перерозподіл компонентів складу тіла у ведучій руці та нозі в бік збільшення м’язового компоненту та зменшення жирового. Так як спортсмени високої кваліфікації вважаються ідеальними моделями в обраному виді спорту, то отримані нами показники компонентного складу маси тіла можуть бути орієнтиром для відбору спортсменів у спорт вищих досягнень.

Ефективність впровадження комплексів вправ для самостійного розвитку точності кидків м’яча баскетболістами студентської команди

2025-02-04T13:52:53+02:00

Проблема вдосконалення точності кидків у баскетболі є ключовою, оскільки результативні атаки команди безпосередньо залежать від здатності гравців підтримувати високий рівень точності під час гри. Мета: розробити та експериментально перевірити використання комплексів вправ для підвищення точності кидків м’яча в кошик студентами-баскетболістами, які займаються баскетболом самостійно в літній період. Учасники: баскетболісти студентської збірної ХНПУ імені Г.С. Сковороди (n=12). Експеримент проводився протягом 3 місяців з червня по серпень 2024 року. На початку, в середині та в кінці експерименту спортсмени пройшли тестування точності кидків. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел; методи математичної статистики; тестування точності (кидки із середньої та дальньої дистанції із 21, штрафні кидки, кидки із середньої дистанції за 40 с, тест «Спеціальна кидкова витривалість») Результати: Розроблено та впроваджено в тренувальний процес студентів-баскетболістів комплекси вправ для самостійного виконання на розвиток спеціальної фізичної підготовленості (вправи на розвиток координації, бігові вправи по сходинках, стрибкові вправи, човниковий біг) та вправи на розвиток точності кидків (кидки з різних точок на майданчику, в русі після ведення, з торканням щита та без, із закритими очима, після навантаження, після підбирання, слабшою рукою, штрафні кидки із завданням). Виявлено, достовірне покращення показників за результатами тестів на точність кидків «кидки із середньої та дальньої дистанції із 21», «штрафні кидки із 21», «кидки із середньої дистанції за 40 с», «Тест «Спеціальна кидкова витривалість» в середині та в кінці експерименту (p<0,05; p<0,01). Висновки: Показано ефективність використання комплексів вправ для підвищення точності, які дозволяють вдосконалювати техніку кидка, покращувати координацію рухів.

Вплив ігрового методу на якість підготовленості дітей молодшого шкільного віку, що займаються плаванням

2025-02-04T15:25:35+02:00

Метою нашого дослідження було, на підставі експериментальних даних перевірити вплив ігрового методу на якість підготовленості дітей молодшого шкільного віку, які займаються плаванням; розробити методику навчання плаванню дітей 7 років у групах початкової підготовки на основі використання рухливих ігор і різноманітних ігрових завдань. Матеріал і методи: Збір даних здійснювався в групах дітей, які відвідують заняття з плавання басейну м. Харкова (КЗ МСДЮСШОР з водних видів спорту Яни Клочкової). У дослідженні взяла участь 40 дітей. Для оцінки плавальної підготовленості було проведено первинне тестування, на основі результатів якого було сформовано дві групи дітей з приблизно однаковим рівнем підготовленості. Випробувані були розподілені на експериментальну та контрольну групи. За статевим та віковим складом групи були ідентичні (хлопчики, 7 років). Кількість учасників в кожній групі становила по 20 осіб. На початку експерименту між групами плавців не було виявлено статистично достовірних відмінностей у жодному з вивчених показників. Зміст навчально-тренувальних занять в обох групах відповідав офіційній програмі ДЮСШОР з плавання. У контрольній групі навчання здійснювалося згідно з офіційною програмою, тоді як в експериментальній групі, відповідно до умов експерименту, крім основної програми, кожне заняття проводилося в ігровій формі. Це означало, що в експериментальній групі більше часу відводилося на ігри, ігрові вправи та завдання. Експеримент тривав 2 місяці, заняття проводились тричі на тиждень, тривалість кожного уроку становила 45 хвилин. Для аналізу змін у якості плавальної підготовленості учасників контрольної та експериментальної груп після завершення курсу навчання було проведено повторне контрольне тестування. Під час збору даних застосовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних літературних джерел; педагогічний експеримент; педагогічне спостереження; метод хронометрії; метод тестів (контрольні випробування); методи математичної статистики. Результати: Дослідження виявило, що і в контрольній і в експериментальній групах спостерігається позитивна динаміка змін результатів, але в експериментальній групі спостерігається достовірне поліпшення результатів за всіма показниками плавальної підготовленості юних спортсменів (р<0,05). Висновки: показники, отримані в ході експериментального тестування, показали, що цілеспрямоване та систематичне використання ігрового методу на заняттях плаванням забезпечує підвищення якості плавальної підготовленості дітей молодшого шкільного віку, що ще раз доводить ефективність цього методу в процесі занять з дітьми молодшого шкільного віку.

Організація змагань зі спортивних ігор в епоху діджиталізації: організаційні аспекти для вчителів фізичної культури та тренерів

2025-02-04T15:30:52+02:00

Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, які значно трансформують процеси управління і організації спортивних заходів. Мета дослідження - дослідити можливості використання цифрових інструментів в організації та проведенні спортивних змагань аматорського рівня. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, документальних джерел, публікацій та Інтернет-ресурсів, аналіз застосунків у Play Market та App Store. Результати дослідження. Використання цифрових інструментів у спортивних змаганнях відкриває нові можливості для автоматизації процесів, прозорого суддівства та залучення учасників. Мобільні додатки та програмне забезпечення дозволяють спростити реєстрацію, вести облік результатів у реальному часі, транслювати події та аналізувати їх. Ці рішення особливо корисні у школах, спортивних клубах та на аматорських змаганнях, де важливі доступність та ефективність управління. Завдяки цифровим платформам забезпечується автоматизація таких процесів, як створення розкладу, ведення статистики та формування турнірних таблиць. Мобільні додатки на кшталт Winner та інші сервіси для організації турнірів пропонують багатофункціональні можливості, зокрема налаштування системи змагань (колова, на вибування), автоматизоване жеребкування, введення результатів матчів та збереження даних. Такі інструменти також дають змогу створювати турніри онлайн через веб-платформи без необхідності встановлення додаткового програмного забезпечення. Інтуїтивно зрозумілий інтерфейс і широкий спектр функцій дозволяють організаторам легко адаптувати змагання до специфіки заходу. Висновки. На основі аналізу використання цифрових застосунків і програм для організації спортивних змагань виявлено, що однією з головних переваг цифрових інструментів є значна економія часу, оскільки вони автоматизують процеси створення календаря змагань, введення даних у таблиці, а також обчислення очок для визначення переможців. Це дозволяє організаторам зосередитися на інших аспектах підготовки та проведення турнірів, зменшуючи час, витрачений на рутинні завдання. Цифрові додатки зменшують навантаження на організаторів, оскільки автоматично виконують численні функції, що потребують великих зусиль при ручному введенні даних. Більшість програм, що забезпечують організацію спортивних змагань, доступні безкоштовно, що дозволяє школам, аматорським командам та позашкільним установам скористатися цими інструментами без значних фінансових витрат. Це сприяє більш широкому впровадженню цифрових технологій у спортивну практику на різних рівнях. Усі ці фактори роблять цифрові додатки потужним інструментом для оптимізації процесів організації спортивних змагань, підвищуючи ефективність і зручність роботи організаторів. Однак необхідно враховувати й потенційні труднощі, пов'язані з доступом до Інтернету, технічними проблемами та безпекою особистих даних, що може вимагати додаткових зусиль для забезпечення безперебійної роботи платформ.

Розвиток швидкісно-силових якостей у учнів 8 класів засобами баскетболу

2025-02-04T15:46:03+02:00

Мета роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики з розвитку швидкісно-силових якостей у учнів 8 класів засобами баскетболу. Матеріал і методи. Педагогічний експеримент здійснювався на базі Княжівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області. В педагогічному експерименті взяли участь учні 8 класів (8-А, 8-Б), загальна кількість 34 учні (КГ (n=17 учнів), ЕГ (n=17 учнів). Термін проведення педагогічного експерименту від січня до травня 2024 року, етапи реалізації педагогічного експерименту: констатувальний, формувальний та контрольний. Учні КГ та ЕГ навчалися за Навчальною програмою для закладів загальної середньої освіти «Фізична культура 6-9 класи» (2022), рекомендованою Міністерством освіти і науки України, в ЕГ додатково було впроваджено розроблену нами методику з розвитку швидкісно-силових якостей у учнів середнього шкільного віку засобами спортивної гри баскетбол. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічний експеримент; тестування за методикою Т. Ю. Круцевич (2011), Л. П. Сергієнко (2001): стрибок у довжину з місця, біг 30 метрів, кидок набивного м’яча (1 кг) із положення сидячи, згинання та розгинання рук в упорі лежачи; методи математичної статистики. Результати. На констатувальному етапі педагогічного експерименту отримали такі показники рівня розвиток швидкісно-силових якостей у учнів 8 класів: в КГ високий рівень мають 16 % учнів, середній рівень ‒ 37 % учнів, низький рівень ‒ 47 % учнів. В ЕГ високий рівень мають 12 % учнів, середній рівень ‒ 41 % учнів, низький рівень ‒ 47 % учнів. Таким чином, КГ та ЕГ мають показники, які знаходяться на однаковому рівні. Впроваджена нами експериментальна методика під час уроків з фізичної культури на формувальному етапі педагогічного експерименту реалізовувалася на основі методів колового тренування, повторного, змагального та ігрового. Під час розроблення експериментальної методики враховувалося те, що на розвиток швидкісно-силових якостей можуть впливати різні варіації фізичного навантаження та інтенсивності фізичної роботи під час виконання спеціальних вправ з переміщеннями тулуба у просторі та часі. Реалізація методики здійснювалася за такими напрямами: напрям швидкісної підготовки учнів 8 класів (в основі напряму було покладено збільшення показників швидкості з переміщеннями у просторі та швидкості виконання спеціальних елементів гри; напрям швидкісно-силової підготовки учнів 8 класів (до змісту напряму входили фізичні навантаження з незначним рівнем опору або без нього; з включенням фізичного навантаження до змісту вправ в нечисленних групах (трійках) та в парах). Під час використання методу колового тренування спеціальні фізичні вправи виконувалися в заданій логічній послідовності, з точним визначенням фізичного навантаження та тимчасового періоду відновлювального відпочинку; при повторному і змагальному методу ‒ спеціальні вправи з обтяженням власного тіла (різноманітні стрибкові вправи, комплекси вправ з набивними м’ячами в парах (метання з різних вихідних положень); при ігровому методі ‒ рухливі ігри із включенням до їх змісту основних базових елементів спортивної гри баскетбол. Під час контрольного етапу педагогічного експерименту отримали такі рівні розвитку швидкісно-силових якостей у учнів 8 класів: В КГ високий рівень мають 23 % учнів, середній рівень ‒ 41 % учнів, низький рівень ‒ 36 % учнів. В ЕГ високий рівень мають 36 % учнів, середній рівень ‒ 47 % учнів, низький рівень ‒ 17 % учнів. Висновки. Під час педагогічного експерименту розроблена нами експериментальна методика з розвитку швидкісно-силових якостей у учнів 8 класів засобами баскетболу під час експериментальної перевірки підтвердила свою ефективність і може бути рекомендована для використання в практичній діяльності вчителів фізичної культури та тренерів.

Особливості підготовки тренерів з тенісу та підвищення їх кваліфікації

2025-02-04T15:55:02+02:00

Насьогодні роль та необхідність освіти, а також безперервного підвищення кваліфікації фахівців у галузі фізичної культури і спорту є надзвичайно актуальним та своєчасним питанням, оскільки вимоги та умови життя постійно змінюються. Зростає потреба застосування сучасних технологій та підходів для процесу навчання та отримання своєчасної та якісної інформації. Все це повною мірою стосується й тенісу. Мета дослідження полягає у визначенні сучасного стану підготовки та підвищення кваліфікації тренерів з тенісу. Матеріал та методи: відповідно до мети та поставлених завдань програма досліджень включала аналіз науково-методичної літератури, інтернет-ресурсів та досвід участі у програмах навчання Федерації тенісу України та Міжнародної федерації тенісу. Результати: у статті представлено аналіз особливостей підготовки фахівців у галузі фізичної культури та спорту в Україні з акцентуванням уваги на проблемі підвищення кваліфікації тренерів з тенісу. Слід зазначити, що Федерація тенісу України демонструє неабиякий прогрес у даному напрямку протягом багатьох років, активно співпрацюючи з Міжнародною федерацією тенісу та Вищими навчальними закладами України. Було проведено багато курсів підвищення кваліфікації різного рівня та підготовки тренерів для роботи з гравцями-початківцями, спортсменами середнього рівня та вище. З розвитком сучасних технологій, які набули неабиякого розповсюдження за останні роки, поступово змінювалися і підходи до навчання та підвищення кваліфікації тренерів. Одним із наочних прикладів цієї тенденції є впровадження онлайн-платформи навчання Міжнародною федерацією тенісу, що є зручним та дієвим інструментом, за допомогою якого тренер має змогу отримувати доступ до сучасної літератури, вебінарів, конференцій, а також можливість слідкувати за оновленнями в науковому світі тенісу. Крім того, важливою є плідна співпраця Міжнародної федерації тенісу з Міжнародним олімпійським комітетом, результатом якої є впровадження різноманітних програм навчання. Однією з таких програм є WISH, яка спрямована на розвиток та підтримку тренерів-жінок у спорті вищих досягнень. Висновки. Освіта в галузі фізичної культури та спорту є необхідною та важливою для роботи з дітьми. Сучасні технології та підходи до навчання дають змогу тренерам підвищувати рівень кваліфікації та безперервно розвиватися як у професійній сфері, так і в особистісній.

Історія розвитку українських народних рухливих ігор: теоретичний аспект

2025-02-04T16:05:45+02:00

Мета статті – розкрити основні теоретичні аспекти історії розвитку українських народних рухливих ігор від минулого до сьогодення. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано такі теоретичні методи: аналіз науково-методичної, історичної літератури, наукових праць дослідників та Іnternet-джерел, порівняння, синтез, систематизація та узагальнення інформації. Результати. Стаття присвячена дослідженню історії розвитку українських народних рухливих ігор як важливого елемента національної культурної спадщини. Аналіз джерел дозволив розкрити теоретичний аспект за такими основними напрямами: становлення гри як суспільного історичного явища; виникнення української народної рухливої гри; значення української народної рухливої гри для дітей; використання української народної рухливої гри на сучасному етапі. Гра є соціальним явищем, що займає важливе місце як в суспільстві загалом, так і в житті кожної людини. Вона має багато спільного з працею, адже включає цілеспрямовані зусилля для досягнення мети, викликає радість від успіху, перемоги чи вдало виконаної дії, а також відображає взаємини в колективі. Українські народні рухливі ігри виникли в глибокій давнині як природний спосіб розвитку фізичних і моральних якостей дітей, а також як форма передачі традицій, цінностей та досвіду від покоління до покоління. Їхня багатогранність дозволяє не лише розважати, а й навчати, виховувати, зміцнювати здоров’я та формувати відчуття єдності з національною культурою. Через історію розвитку українських народних рухливих ігор можна простежити етапи становлення українського суспільства, його звичаї, обряди, світогляд і особливості побуту. Багато з цих ігор тісно пов’язані з природними умовами, сільськогосподарськими роботами, святами та обрядами, що підкреслює їхню інтеграцію в життя українців. Досліджуючи історію розвитку українських народних рухливих ігор діти та молодь дізнаються про походження ігор, їхні символи, правила та атрибути. Це збагачує їхній світогляд і зміцнює зв’язок із національною культурою. Українська народна рухлива гра для дітей має культурне, виховне та освітнє значення, адже гра є невід’ємною частиною національної спадщини; має універсальне значення, сприяє розвитку комунікації, формуванню почуття справедливості, навчає взаємодіяти в колективі, розвиває кмітливість, витривалість та творче мислення. Важлива роль українських народних рухливих ігор у формуванні гармонійної особистості та передачі культурного досвіду від покоління до покоління. Однією з найважливіших функцій української народної рухливої гри є її здатність адаптуватися до сучасних умов і водночас зберігати історичну й культурну автентичність. Використання таких ігор у освітньому процесі допомагає формувати у дітей любов до свого коріння, повагу до традицій і розуміння їхньої унікальності. Висновки. Історія розвитку українських народних рухливих ігор є яскравим відображенням культури, традицій і світогляду нашого народу. Вони виконували важливу роль у вихованні дітей, сприяли фізичному розвитку, формуванню моральних якостей, розвитку комунікативних навичок і зміцненню соціальних зв’язків. Відображаючи побут, звичаї та обряди різних регіонів України, народні ігри виступали не лише засобом розваги, але й способом передачі досвіду, знань і культурних цінностей від покоління до покоління.

Контроль засвоєння програмного матеріалу ДЮСШ та аналіз помилок під час змагальної діяльності баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки

2025-02-04T16:15:01+02:00

Мета дослідження – провести контроль засвоєння програмного матеріалу і аналіз помилок під час змагальної діяльності у баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки для подальшої корекції навчально-тренувального процесу. Матеріал та методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, аналіз змагальної діяльності, методи математичної статистики. У дослідженні взяло участь 20 баскетболістів 13-14 років СДЮСШОР№5 імені ЗТУ М.І. Говорунова м. Дніпра, які брали участь у змаганнях Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги України (сезону 2018/2019 рр.). Результати дослідження та їх обговорення. Нами науково обґрунтовано критерії оцінки в контролі змагальної діяльності у дитячо-юнацькому баскетболі, які спрямовані на оцінювання різновидів помилок; засвоєння програмного матеріалу; сполучень двох або трьох технічних елементів у нападі та у захисті. Було проведено аналіз контролю помилок та рівня опанування навчальним матеріалом за програмою для ДЮСШ, СДЮСШОР та ШВСМ під час змагальної діяльності баскетболістів 13-14 років. Такий аналіз дозволяє тренеру цілеспрямовано коректувати навчально-тренувальний процес, індивідуально коректуючи ті чи інші сполучення технічних прийомів, більш планомірно корегувати навчально-тренувальний процес, своєчасно впливати на мінімізацію помилок, вдосконалення якості виконання як окремих складових сполучення, так і послідовно виконання найчастіше виконуваних під час гри сполучень технічних прийомів. Висновки. Розширено діапазон критеріїв оцінки змагальної діяльності в дитячо-юнацькому баскетболі й для цього розроблено 4 протоколи, що дозволяють під час відеоперегляду матчу визначати не тільки кількісні показники техніко-тактичних дій, а й фіксувати різновиди помилок у гравців; характерні помилки у якості виконання технічних елементів відповідно змісту програмного матеріалу; помилки при виконанні сполучень двох або трьох технічних елементів у нападі та у захисті.

Вплив вправ з реакційним м'ячем на показники сенсомоторних реакцій баскетболістів студентської команди

2025-02-04T16:41:30+02:00

Спеціалісти свідчать про позитивний вплив системи вправ з використанням технічних засобів тренування на показники підготовленості гравців у спортивних іграх. Рівень прояву сенсомоторних реакцій має велике значення в тренувальній та змагальній діяльності у представників спортивних ігор. Однак навчально-тренувальний процес щодо покращення сенсомоторних реакцій, який включає розробку і використання методик ефективного застосування технічних засобів навчання баскетболу є недостатньо вивченим. Мета та завдання дослідження. Експериментально перевірити ефективність спеціально підібраних вправ із реакційним м'ячем, спрямованих на зміни у показниках сенсомоторних реакцій баскетболістів студентської команди. Матеріал і методи дослідження. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; тестування сенсомоторних реакцій; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. У дослідженні прийняли участь 2 студентські команди м. Харкова. Експериментальну групу склали гравці (12 юнаків) Харківської державної академії фізичної культури, до контрольної групи увійшли гравці (12 юнаків) Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Дослідження проходило у вересні–грудні 2021 року. З метою визначення психофізіологічних здібностей у баскетболістів застосовувалися тести, направлені на оцінку сенсомоторних реакцій на світло, звук, реакції на об’єкт, що рухається, реакції вибору. Психофізіологічний стан оцінювався за допомогою Апаратно-програмного комплексу АПК «Спортивний психофізіолог» наукової лабораторії ХДАФК. Педагогічний експеримент полягав у доповненні змісту тренувального процесу експериментальної групи вправами з реакційними м'ячами, спрямованими на покращення сенсомоторних реакцій. Вправи з реакційними м'ячами застосувалися як в індивідуальних, так і в групових вправах. У індивідуальних вправах баскетболісти виконували кидки м’яча у стіну стоячи обличчям або спиною до неї і ловлю м’яча після відскоку його від стіни або від підлоги; вправи із підкиданням м’яча в гору і ловінням його після відскоку від підлоги, інколи у вправи додавалося завдання зробити обертання. Вправи з реакційним м'ячем також виконувалися в парах та трійках, коли ловлю м’яча необхідно було виконувати після відскоку його від підлоги. Передачі м’яча виконувалися на місці та в русі. Деякі вправи виконувалися двома м’ячами одночасно. Ці вправи включалися в основну частину кожного тренувального заняття. Навчально-тренувальні заняття проходили 4 рази на тиждень, тривалістю 3 академічні години. Результати дослідження. Показники сенсомоторних реакцій баскетболістів ЕГ становили: час простої реакції на світло – 0,285±0,023 с, на звук – 0,452±0,105 с, час реакції на об’єкт, що рухається – 0,364±0,164 с, час реакції вибору – 0,417±0,018 с, КГ – 0,280±0,100 с, на звук – 0,458±0,090 с, час реакції на об’єкт, що рухається – 0,366±0,102 с, час реакції вибору – 0,410±0,090 с, відповідно. Доповнення змісту тренувального процесу ЕГ вправами з реакційними м'ячами дало змогу покращити показники сенсомоторних реакцій баскетболістів. В простій реакції на світло покращення становило 0,052 с, в реакції на звук – 0,070 с, в реакції вибору – 0,184 с, в реакції на об’єкт, що рухається – 0,047 с. Найбільші зрушення спостерігаються в реакції вибору. Висновки. Впровадження у процес фізичного виховання спеціально підібраних прав з реакційними м'ячами покращило показники баскетболістів ЕГ в простій реакції на світло на 18,24 %, в реакції на звук – на 15, 48 %, в реакції вибору – на 50,54 % і, в реакції на об’єкт, що рухається на – 11,27 %. Достовірні зміни спостерігалися лише в результатах часу простої реакції на світло і часу реакції вибору (р<0,05). Результати дослідження дають можливість рекомендувати вправи з реакційним м’ячем до використання в навчально-тренувальному процесі з метою розвитку сенсомоторних реакцій баскетболістів.

Розробка та використання програми тренувань передачі м’яча «слабкою» рукою для баскетболістів етапу попередньої базової підготовки

2025-02-04T16:34:06+02:00

На початкових етапах багаторічної підготовки спортивний результат визначається досконалістю базових технічних рухів та дій. Будь-який технічний прийом будується на основі старих координаційних зв’язків із знайомих спортсмену рухових елементів. У зв’язку з цим, у баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки необхідно цілеспрямовано розвивати технічні якості, через те, що змагальна боротьба передбачає швидко і своєчасно оцінювати ігрову ситуацію, миттєво реагувати і вміти реалізувати прийняті рішення. Шляхом реалізації технічних дій в ігровій діяльності, баскетболісти можуть досягати значної переваги над суперником. Мета дослідження – визначити зміни показників передачі м’яча «слабкою» рукою баскетболістів 10–12 років під впливом занять експериментальної програми. Матеріали і методи. В експерименті взяли участь баскетболісти Львівської обласної дитячо-юнацької спортивної школи етапу попередньої базової підготовки віку 10–12 років (60 спортсменів), які були поділені на дві групи: експериментальну групу та контрольну (по 30 баскетболістів у кожній). Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи: теоретичний аналіз наукової та навчально-методичної літератури; педагогічне тестування; педагогічний експеримент; методи математико-статистичної обробки даних. Результати. Показники в експериментальній групі (ЕГ) за результатами 3-місячної програми тренувань передачі м’яча однією рукою («слабкою») у баскетболістів 10–12 років значно покращились. У баскетболістів 10 років результативність передачі м’яча підвищилась на 24,4%. Результат до експерименту становив 8,6 раз, після – 10,7. Темп приросту склав 2,1, при p<0,05. Баскетболісти 11 років покращили результативність передач на 20%, до експерименту їх показник був 11,5, після – 13,8. Приріст с клав 2,3 раза, при p<0,05. Спортсмени 12 років покращили свою результативність на 15,8%, до експерименту показник становив 15,1 за кількістю передач, після експерименту – 17,5. Приріст становив 2,4 рази при p<0,05. Як показало дослідження, баскетболісти контрольної групи (КГ), яка не займалась за експериментальною програмою, а виконання передач відбувалось правою і лівою рукою, також покращили свої показники у виконанні передачі м’яча однією рукою («слабкою»), але не суттєво. Баскетболісти 10 років покращили результат на 3,4%. До експерименту показник передачі м’яча становив 8,8 раза за 30 с роботи, після експерименту – 9,1. Приріст склав 0,3, при p>0,05. У спортсменів 11 років результат зріс на 4%, приріст склав 0,5 раза. Показник до експерименту становив 11,7 за кількістю передач, після експерименту – 12,2, при p>0,05. Баскетболісти 12 років покращили показник на 4,6%. До експерименту кількість передач дорівнювала 15,2, після експерименту – 15,9 раз. Приріст становить 0,7, при p>0,05. Висновки: Впровадження експериментальної програми дало змогу покращити показники техніки передачі м’яча баскетболістів 10–12 років. Контроль технічної підготовленості на міжгруповому рівні показує (p<0,05), що баскетболісти експериментальної групи переважають у техніці передачі м’яча однією рукою («слабкою») в межах 12,5-24,4%, порівняно з відповідними підгрупами контрольної групи – 3,4-5,2%.