Спортивні ігри

Тактична підготовка студентів спеціалізації «волейбол» при навчанні в неспортивному ВНЗ

Наталія Груцяк — 2024-07-09

Головне при комплектуванні команди полягає в тому, щоб не копіювати розстановку і гру інших команд, а виходити з підготовленості та доцільності використання нападників і зв’язуючих гравців своєї команди. Мета роботи: визначити основні тактичні схеми нападу і захисту, що застосовуються в командах факультетів ХНУ. Матеріал і методи досліджень. Педагогічне спостереження проводилося за 2017- 2018 г г..при участі 8 чоловічих збірних команд з волейболу факультетів ХНУ ім. В. Н. Каразіна під час університетських змагань. Аналізувалися розстановки гравців і тактичні взаємодії в захисті та нападі. Результати дослідження. Встановлено, що збірні команди факультетів у зв'язку з рівнем своєї технічної підготовки найчастіше застосовували розстановку 2-4. У захисті командами найчастіше застосовувалися такі взаємодії як одиночний блок, страховка вільним від блоку гравцем, а в нападі - атака з 2 і 4 зони. Застосування авторської методики в роботі з чоловічою збірною
командою ХНУ імені В. Н. Каразіна з волейболу привели до найвищого результату, який показала команда в минулому сезоні, зайнявши перше місце серед чоловічих волейбольних команд вузів м. Харкова. Збірна команда університету з волейболу в змаганнях серед вузів застосовувала систему гри 1-5; захисні дії: груповий блок, шостий відтягнутий, обов'язкове використання гравця «Ліберо»; в нападі широке використання атакуючих комбінацій, в тому числі, напад з другої лінії ( «Пайп», «Ешелон»), чергування націленої планувальної і силовий подачі в стрибку, що істотно розширило атакуючий арсенал команди. Висновок. Можна зробити висновок, що роль тактичної підготовки, поряд з іншими елементами навчання є досить значущою. Розуміючи, як вести себе в ігровій ситуації, володіючи певною базою технічних навичок гравці будуть усвідомлено застосовувати їх в грі, орієнтуючись на позитивний результат і емоційну сторону гри, яка складається з індивідуальних здібностей кожного гравця і, в підсумку, переростає в командний результат.

Професійно-прикладна фізична підготовка студентів засобами спеціалізованих рухливих ігор

Віктор Гузар — 2024-07-09

Використання ігор дозволяє розвивати всі рухові якості, істотно вдосконалювати сенсомоторні реакції, забезпечувати покращення координаційної діяльності. Разом з тим різноманітна й різноспрямована рухова діяльність студентів під час гри супроводжується проявами позитивних емоцій та підвищує зацікавленість до
занять фізичними вправами. Питання використання спортивних і рухливих ігор у фізичному вихованні студентів піднімали багато авторів. Мета дослідження: з’ясувати можливість включення рухливих ігор в навчально-тренувальний процес студентів секцій боротьби з метою удосконалення професійно-прикладної фізичної підготовки. Матеріал та методи дослідження. Протягом 2017-2018 р.р. в Херсонській державній морській академії було проведено анкетування 87 студентів юнаків, які займаються в різних секціях одноборств. Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, анкетування, педагогічні спостереження. Результати дослідження. В результаті анкетування студентів Херсонської державної морської академії встановлено, що тільки 18,2 % студентів у своїй тренувальній діяльності постійно використовують спеціалізовані рухливі ігри в технікотактичній підготовці, 12,1 % студентів представляють повний обсяг діяльності з цього питань, але володіють недостатньою інформацією методики використання рухливих ігор. Висновки. Встановлено, що спортивні і рухливі ігри є цікавими для студентів і можуть виступати одним з основних засобів професійно-прикладної фізичної підготовки. У навчальних програмах з фізичного виховання вузів є істотний резерв для включення спеціалізованих рухливих ігор до секційних занять без шкоди для загального освоєння програмного матеріалу. Введення ігрового методу позитивно позначається на емоційний настрій студентів, що в свою чергу сприяє стабілізації контингенту і ефективності освоєння навчальних програм. Використання у секціях боротьби спеціалізованих рухливих ігор, близьких по структурі до дій в поєдинках, впливає на їх фізичну підготовленість студентів і результативність техніко-тактичних дій борців у змаганнях.

Заняття настільним тенісом як засіб поліпшення гостроти зору студентів

Олена Ковтун — 2024-07-09

Мета дослідження: перевірити методику поліпшення функціонування зорового аналізатора студентів з міопією легкого та середнього ступеня засобами спортівнихі рухливих ігор. Матеріали і методи: в ході роботи проводилися аналіз науково-методичної літератури; лікарські та статистичні спостереження. Дослідження проводилося на базі кафедри фізичного виховання і спорту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Студенти протягом двох місяців відвідували заняття з настільного тенісу на кафедрі фізичного виховання і спорту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна 3 рази на тиждень. Для дослідження використовувалися стандартні методики оцінки гостроти зору (таблиця Сивцева). При проведенні дослідження враховувалися всі присутні протипоказання у студентів при занятті спортом. Результати дослідження: Під час першого офтальмологічного огляду, після першого місяця тренування, у 66 % (n = 42) випробовуваних
відзначено поліпшення зору, яке характеризувалося такими показниками: середнє значення гостроти зору покращився з (-5D) - (-6D) до (- 3D). Після другого місяця відвідування занять з настільного тенісу прогрес спостерігався у 77 % (n = 49) обстежуваних студентів. За середнім значенням гострота зору у пацієнтів покращилася з (-3D) до (-0,25D). Висновки. Теоретичний аналіз і узагальнення наукової, методичної та спеціальної літератури в рамках досліджуваної проблеми показав, що однією з основних причин зорових розладів у студентів на початковому етапі освітньої діяльності є значне збільшення обсягу і інтенсивності навчального навантаження, в порівнянні з подібними навантаженнями середніх навчальних закладах. Результати експерименту показали, що у студентів, в зміст планових занять яких включалися ігрові вправи настільного тенісу, значно збільшилося значення гостроти зору.

Рухливі ігри як важлива складова реалізації компетентнісного підходу до навчання учнів 1-4 класів на уроках фізичної культури у Новій Українській школі

Сергій Моїсеєв — 2024-07-09

Актуальність статті обумовлена імплементацію Концепції Нової української школи у практику роботи закладів загальної середньої освіти взагалі та викладання предмету «Фізична культура» зокрема. Метою статті є висвітлення ролі ігрової діяльності у реалізації компетентнісного підходу до навчання учнів 1-4 класів на уроках фізичної культури у Новій українській школі. Встановлено, що під компетентнісним підходом в освіті доцільно розуміти
спрямованість освітнього процесу на формування в учнів ієрархічно підпорядкованої системи ключових, загальнопредметних та предметних компетентностей. Показана пріоритетність розвитку предметних компетентностей у реалізації компетентнісного підходу до навчання учнів-початківців на уроках фізичної культури і розроблена відповідна методика їх розвитку в умовах трансформації освіти. Основними складовими (етапами)
розробленої методики є мотиваційно-ціннісний, підвідний, атлетичний, базовий та творчоігровий. Наведений приклад застосування авторської методики під час розвитку в учнів початкової школи компетентності у стрибку у довжину з місця на уроках фізичної культури та розкритий її потенціал з формування у здобувачів освіти наскрізних умінь. Уточнено, що провідним компонентом (етапом) розвитку предметних компетентностей та наскрізних умінь учнів початкової школи на уроці фізичної культури є творчо-ігровий. Саме цей компонент (етап) здійснює максимальний вплив на інтелектуальну, ціннісно-смислову, діяльнісно-творчу, рухову та фізичну сфери розвитку
дитини, сприяючи формуванню всіх наскрізних умінь. Зроблено висновок про те, що системний і збалансований розвиток наскрізних умінь предметних і ключових компетентностей дозволяє підвищити ефективність реалізації
компетентнісного підходу до навчання учнів-початківців на уроках фізичної культури у Новій українській школі. Ключове місце у розробленій методиці відводиться рухливим і народним іграм та естафетам, які для учнів, за умови правильної організації та проведення, є прекрасною школою та лабораторією думки, взаємоповаги, взаємопідтримки, творчості, ініціативності та здоров’я.

Вплив розміру спортивного майданчика на показники вестибулярної стійкості і периферійного зору волейболістів студентської команди

Олена Моісеєнко — 2024-07-09

Мета: визначення впливу розміру спортивного майданчика на показники вестибулярної стійкості і периферійного зору волейболістів студентської команди. Матеріал і методи: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, методи визначення окремих показників зорового та вестибулярного аналізаторів до і після
стандартних вестибулярних навантажень на кріслі Барані, методи математичної статистики. Стійкість вестибулярного аналізатора визначалась за показниками: точності відтворення заданого часу 10 (с), швидкості бігу при виконанні певного завдання 4х9м (с) та відхилення від прямої лінії на 5 метровому відрізку (см). Для визначення поля зору застосовувався метод периметрії. У дослідженні брали участь 12 спортсменівволейболістів, збірної команди ХДАФК. Результати: Визначено, що вестибулярна стійкість волейболістів і рівень периферійного зору із збільшенням розміру спортивного залу незначно погіршувалася (р>0,05) і тільки показник «відхилення від прямої лінії» носив достовірний характер (р<0,05). Збільшення майданчика тестування до розмірів спортивного стадіону викликало у тесті «визначення помилки заданого часу», як до, так і після вестибулярного навантаження, незначно кращі результати ніж у спортивному залі (р>0,05). У інших двох тестах кращими були результати показали в спортивному залі. Однак статистично достовірні відмінності між результатами отриманими в спортивному
залі і на стадіоні спостерігалися тільки за показниками тестування «відхилення від прямої лінії», як до так і після обертальних навантажень (р<0,05). Порівняння результаті периферійного зору волейболістів у приміщенні і на стадіоні, виявило їх незначно кращі показники на відкритому стадіоні (р>0,05). Висновки: Таким чином, можна констатувати, що розміри спортивного залу, або розширення площі майданчика, за рахунок проведення
тестування на стадіоні, не мали достовірного впливу на показники вестибулярної стійкості і периферійного зору волейболістів (р>0,05). Як виняток, із збільшенням розмірів майданчика, простежувалося достовірне погіршення показника вестибулярної стійкості у випробуванні «відхилення від прямої лінії» (р<0,05).

Неспецифічні засоби розвитку координаційних здібностей гандболістів на етапі базової підготовки

Олена Несен — 2024-07-09

Мета дослідження – підвищити показники координаційних здібностей юних гандболістів за допомогою неспецифічних засобів спортивного тренування (вправи на ковзанах). Матеріал та методи дослідження: аналіз літературних джерел проводився з метою встановлення особливостей застосування неспецифічних засобів спортивного тренування у процесі підготовки гандболістів; для визначення рівня координаційної підготовленості використовувались наступні тести: 1) виконання максимальної кількості обертів на гімнастичній лаві. 2) ходьба по лінії із зав'язаними очима спиною вперед, приставляючи п'яту однієї ноги до носка іншої. 3) проба Ромберга (с). 4) Біг 30 м в коридорі шириною 4 м з виконанням п'яти обертів на 360˚. Для встановлення впливу спеціально підібраних бігових вправ на ковзанах на зміни показників координаційних здібностей гандболістів був організований педагогічний експеримент за участю 2 груп: контрольна – 14 спортсменів та експериментальна – 12 спортсменів. У навчально-тренувальний процес експериментальної групи були додатково введені заняття з бігу на ковзанах – 1 раз на тиждень тривалістю 45 хвилин. Педагогічний експеримент тривав 10 тижнів, після чого були встановлені зміни у показниках координаційних здібностей гандболістів обох груп. Отримані данні були проаналізовані за допомогою статистичних методів, достовірність у відмінностях встановлювалась методом t-критерію Ст’юдента. Результати дослідження. Встановлено достовірні зміни у результатах трьох тестових вправ з чотирьох гандболістів експериментальної групи після педагогічного експерименту. Висновки. Доповнення
тренувального процесу гандболістів 14-15 років фізичними завданнями, що виконуються на ковзанах має позитивний вплив на розвиток координаційних здібностей, особливо що стосується динамічної та статичної рівноваги.

Сучасні тактичні побудови гри провідних європейських футбольних клубів у 2018 році

Владислав Хоменко — 2024-07-09

Мета дослідження полягає в аналізі тактики найкращих футбольних команд високого класу. Матеріал: на протязі 2018 року. було проаналізовано тактичну побудову гри футбольних команд англійської та іспанської прем’єр ліг, німецької бундесліги, італійської серії А та французької першої ліги, як в захисті, так і в нападі. Методи
дослідження: аналіз і узагальнення літературних джерел, аналіз відеозаписів ігор за участю провідних команд, методи дослідження тактичної побудови гри футболістів, методи математичної статистики. Результати: Проаналізовано найкращі існуючі тактичні стилі ведення гри у футбол в 5 чемпіонатах Європи, гравцями яких є найкращі футболісти світу. Визначені пріоритетні напрямки тактичної побудови гри (тактичні схеми) в різних клубах
та викреслені фактори, що впливають на вибір тактики на кожну окрему гру. Тактичні дій команд високого класу суттєво відрізняються в залежності від тактичної побудови гри команди суперника. При виборі ефективної тактики на гру необхідно враховувати низку факторів. Сучасна тактика та система розташування гравців на футбольному полі є основним змістом діяльності футболістів під час гри і найважливішим чинником, який при приблизно рівних показниках фізичної, технічної та психологічної підготовленості двох команд забезпечує перемогу однієї з них. Висновки: Тактичні дій команд високого класу суттєво відрізняються в залежності від тактичної побудови гри команди суперника. При виборі ефективної тактики на гру необхідно враховувати низку факторів, головними серед
яких є – можливості власної команди (антропометричні показники гравців, збалансованість команди, універсалізація гравців, рівень фізичної та технічної підготовленості, тощо), можливості команди суперника (особливості антропометрії суперників, стиль гри який проповідує команда суперник, рівень технічної та фізичної підготовленості, тощо) та від того де відбувається матч (на своєму або на чужому полі).

Зміна показників спеціальної фізичної підготовленості та фізичного розвитку дівчат 11- 12 років в тенісі настільному

Олег Шевченко — 2024-07-09

Мета: дослідити зміни показників спеціальної фізичної підготовленості та фізичного розвитку у дівчат 11–12 років в тенісі настільному. Матеріал і методи: Аналіз науково-методичної літератури, педагогічне тестування, медико-біологічні методи, методи математичної статистики. У дослідженні приймала участь 9 юних тенісисток
11–12 років ДЮСШ №11 м. Харків. Результати: Показники фізичного розвитку у тенісисток 11–12 років збільшилися в повторному тестуванні, але достовірна різниця була тільки у результатах вимірювання довжини тіла спортсменок (р<0,05). Середні показники спеціальної фізичної підготовленості тенісисток також мали достовірні зміни результатів
в повторному тестуванні, крім вправи стрибки в довжину з місця (р>0,05). Висновки: Рівень показників спеціальної фізичної підготовленості тенісисток в цілому покращився і визначається як підготовлений. У повторному тестуванні не виявлено суттєвих зв’язків між показниками фізичного розвитку та спеціальної фізичної підготовленості. Це пов’язано с низьким та середнім рівнем зв’язків спеціальної фізичної підготовленості та фізичного розвитку і невеликим стажем спортивної підготовки в тенісі настільному спортсменок.