Спортивні ігри

Сучасні аспекти формування збірних команд у баскетболі

Ольга Борисова , Ольга Шльонська, Світлана Шутова — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Головним фактором розвитку командних ігрових видів спорту, у тому числі і баскетболу, є наявність процесів глобалізації, професіоналізації та комерціалізації, що суттєвим чином впливає виступ національних збірних команд у найважливіших міжнародних стартах. Зміни у системі змагальної діяльності баскетболу призвело до значного розширення системи міжнародних змагань, що вимагає від тренерів обґрунтованого підходу щодо формування національних збірних команд, як основу успішного виступу у Іграх Олімпіад та чемпіонатах світу. Матеріал і методи. У рамках дослідження проаналізовано результати змагальної діяльності 21 чоловічих та 19 жіночих національних збірних команд з баскетболу, які брали участь у Іграх Олімпіад та чемпіонатах світу у період з 1936 по 2020 роки. З метою визначення особливостей формування збірних команд у баскетболі проаналізовано дані 264 гравців (чоловіків та жінок), які стали призерами Ігор Олімпіад у період з 1976 по 2024 роки. Результати. Результати дослідження свідчать, що головними лідерами у сучасному баскетболі є чоловічі та жіночі збірні команди США, які мають найбільший відсоток виграшних медалей у Іграх Олімпіадах (31,7 та 30,5 %) та чемпіонатах світу (21,0 та 24,6 %). Головним напрямом формування збірних команд США для участі у Іграх Олімпіади тренери є наявність досвіду виступу у міжнародних змаганнях (кількість олімпійських циклів, які провів спортсмен у складі національної збірної команди) та вік спортсменів. За результатами виступу чоловічих та жіночих команд визначено тенденцію щодо збільшення кількості спортсменів у віці, доросліших 32 роки, де максимальне значення у чоловіків (5 гравців) постерігається у 2024 році, у жінок (4) – у 2016. Висновки. Аналіз розвитку баскетболу свідчить, що використання сучасного міжнародного досвіду при раціональному формуванні збірних команд дозволило встановити, що невід'ємним компонентом є вік гравців, їх професійний досвід участі у міжнародних змаганнях у складі національної збірної команди, а також універсалізація підготовки гравців. На даному етапі розвитку баскетболу спостерігається тенденція до збільшення віку спортсменок, які є членами національних збірних команд, що забезпечує ефективну ротацію протягом декількох олімпійських циклів.

Інноваційні методологічні підходи до оцінки психофізичних здібностей гандболістів на етапі попередньої базової підготовки

Андрій Апанасенко , Валерія Тищенко — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються психофізичні здібності молодих гандболістів на етапі попередньої базової підготовки. Особлива увага приділяється аналізу рівня сформованості таких здібностей, як швидкість реакції, координація рухів, концентрація уваги та здатність до прийняття рішень у стресових ситуаціях. Наукова актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення тренувальних методик, які спрямовані на підвищення ефективності підготовки спортсменів до змагань. Мета дослідження – аналіз та оцінка психофізичних здібностей молодих гандболістів, що дозволить визначити ефективність застосовуваних тренувальних методик та сприяти розробці нових підходів до підготовки спортсменів. Матеріал і методи дослідження. У педагогічному експерименті взяли участь гандболісти на етапі попередньої базової підготовки (103 особи) віком 15-16 років, котрі задіяні в чемпіонаті України серед юнаків. Для реалізації мети і завдань дослідження використовувався комплекс методів: теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення; педагогічного спостереження; педагогічного тестування; математико-статистичної обробки даних. Результати дослідження. Встановлено, що психофізичні здібності молодих гандболістів, які перебувають на етапі попередньої базової підготовки, переважно відповідають задовільному рівню. Проте, для досягнення високих результатів у подальшому, необхідно вдосконалювати тренувальні програми з урахуванням індивідуальних особливостей кожного спортсмена. Аналіз результатів тестування показав, що за комплексним показником психофізичних здібностей більшість гандболістів, як з експериментальної, так і з контрольної груп, демонструють схожі результати, що дозволило зробити висновок про відсутність значущих відмінностей у рівнях розвитку психофізичних здібностей між групами на початку дослідження. Виявлено, що середні показники різних психофізичних тестів у більшості спортсменів відповідають задовільному рівню. Наприклад, швидкість реакції на візуальні стимули, швидкість реакції в ігрових умовах, а також результати спеціалізованих гандбольних тестів показали, що рівень сформованості цих здібностей є достатнім для участі у змаганнях, але потребує покращення для досягнення високих результатів. Важливо зазначити, що найбільші середні значення комплексних показників психофізичних здібностей спостерігалися у розігруючих гравців, що відповідає середньому рівню сформованості. Лінійні гравці також показали результати, що відповідають середньому рівню, тоді як півсередні та крайні гравці демонстрували дещо нижчі показники, які відповідають задовільному рівню. Висновки. Проведене дослідження показало, що на етапі попередньої базової підготовки більшість молодих гандболістів мають задовільний рівень розвитку психофізичних здібностей, що свідчить про наявність потенціалу для покращення їхньої спортивної підготовки шляхом вдосконалення тренувальних методик. Зважаючи на те, що різні гравці демонструють різний рівень розвитку психофізичних здібностей, особливо серед півсередніх та крайніх гравців, необхідно розробити та впровадити індивідуальні тренувальні програми, що дозволить оптимізувати підготовку кожного гравця відповідно до його індивідуальних особливостей та підвищити загальну ефективність команди

Модель змагальної діяльності зв’язуючого гравця високої кваліфікації у волейболі

Тетяна Вознюк , Дмитро Остап’юк — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Підвищення рівня змагальної діяльності українських волейболістів вимагає наукового забезпечення навчально-тренувального процесу та використання сучасних методів наукового пошуку, одним з яких є моделювання. Показники техніко-тактичних дій, отриманих при аналізі офіційних змагань є основою для створення моделей змагальної діяльності. Мета дослідження – розробити модель зв’язуючого гравця високої кваліфікації на основі статистичних даних ігор чемпіонату України з волейболу серед чоловічих команд суперліги. Матеріал і методи. Для проведення дослідження використовувалися дані 18 кваліфікованих волейболістів, які виконують в своїх командах функцію зв’язуючого гравця. Аналізувалися статистичні дані зв’язуючих гравців 8 команд учасниць чемпіонату України суперліги сезону 2023-24 рр.. Для створення моделі зв’язуючого гравця українських команд Суперліги із загальної вибірки було виокремлено 10 спортсменів, основним критерієм стали кількісні показники участі в іграх чемпіонату (мінімумом у 80% офіційних матчів). Методи дослідження: аналіз літературних джерел і даних мережі Інтернет, педагогічне тестування, аналіз і узагальнення статистичних даних змагальної діяльності, методи математичної статистики. Результати. Аналіз ігрових техніко-тактичних показників кваліфікованих волейболістів дає змогу більш чіткого розуміння особливостей змагальної діяльності гравців різних амплуа. Відповідно до мети дослідження аналізувалися показники ігрової активності зв’язуючих гравців (кількість матчів і сетів, загальна кількість передач, результативних передач, задовільних передач, кількість помилок). Зазначимо, що всі ігрові показники свідчили про неоднорідність групи висококваліфікованих зв’язуючих, поясненням чого є різний досвід, участь гравців у матчах, різноманітність тактичних дій команд тощо. Висновки. Розроблена модель змагальної діяльності висококваліфікованих зв’язуючих містить загальні дані (зріст, вік), показники фізичних можливостей (висота блоку та атаки), техніко-тактичні показники (виконання передач, кількість помилок). У моделі, крім середніх даних, представлений варіативний ряд від найнижчих до найвищих результатів

Сенсомоторна реакція представників ігрових видів спорту при різній моторній відповіді на подразники

пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Згладжування чи акцентування на латеральності рухів у спортсменів залежить від специфіки виду спорту та перцептивно-моторних здібностей, які визначають. індивідуальні рухові особливості. Їх урахування у процесі спортивної підготовки не можливе без знань наявності та ступеня прояву моторної асиметрії, що впливатиме на спортивний результат. Мета: встановлення особливостей сенсомоторної реакції спортсменів ігрових видів спорту у порівнянні із представниками циклічних видів та єдиноборств при різній моторній відповіді на подразники. Матеріал і методи: досліджувались спортсмени-студенти ігрових, циклічних видів спорту та єдиноборств віком 18-23 роки. Дослідження здійснювалось за діагностично-тренувальною методикою ReactionX: сенсомоторна реакція на аудіозорові подразники програми Standard та Sequence в умовах Close та Far distance. Результати: отримано дані сенсомоторної реакції представників ігрових, циклічних видів спорту та єдиноборств у різних умовах пред’явлення подразників та моторній відповіді. Проведено відокремлені порівняння показників сенсомоторного компонента підготовленості за швидкістю реакції та перцептивно-когнітивного компонента за кількістю оброблених сигналів представників ігрових видів спорту з іншими групами спортсменів. Показано статистичну достовірність порівняння досліджуваних параметрів та представлено величину різниці показників. Висновки: особливості сенсомоторної реакції представників ігрових видів спорту полягали у вищій швидкості реакції та більшій кількості сприйнятих і оброблених сигналів при віддаленій відповіді правою (домінуючою) рукою у програмі довільного пред’явлення подразників. На відміну від них, особливістю сенсомоторної реакції представників циклічних видів спорту та єдиноборств була вища кількість сприйнятих та оброблених сигналів при віддаленій відповіді правою рукою у програмі з послідовною черговістю пред’явлення сигналів. У спортсменів, незалежно від спеціалізації, виявлена перцептивно-моторна симетрія при реагуванні на послідовну черговість появи сигналів, на відміну від довільного їх пред’явлення.

«Трофей Пічічі» в іспанській «Ла Лізі» та його володарі

пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Одним із найвагоміших та найпопулярніших ігрових амплуа у футболі є – нападник. Основним показником, який визначає рівень гравця на цій позиції є співвідношення кількості забитих ним м’ячів у ворота суперника за певний проміжок часу або матчів. Мета дослідження: на основі теоретичного аналізу встановити володарів премії кращого бомбардиру чемпіонату Іспанії з футболу – «трофею Пічічі». Методи дослідження: аналіз та синтез та порівняння. Результати дослідження. Починаючи з 1953-го по 2024 рік «трофей Пічічі» (нагорода найкращому бомбардиру іспанської «Ла Ліги») отримували 41 футболіст, які є представниками 18 клубів, з 17 країн світу. Серед них, зокрема: 16 представників Іспанії, семеро – бразильців, троє – аргентинців, по двоє уругвайці і нідерландці. Ряд таких країн як Франція, Мексика, Італія, Португалія, Україна та ін. мають в своєму складі по одному представнику. В свою чергу, найбільше представників, які коли-небудь завойовували це звання, в своєму клубі мають: ФК «Реал Мадрид» – 12 футболістів, ФК «Барселона» – 10 гравців, 7 – у ФК «Атлетіко Мадрид», в ФК «Валенсії» та ФК «Атлетік» Більбао – по 3 таких спортсмени. Цілий ряд клубів мають у своєму складі по двоє та одному переможцю премії «Пічічі». Висновки. Враховуючи історію, престижність та високий рівень конкуренції чемпіонату Іспанії з футболу серед дорослих «Ла Лізі», здобути «трофей Пічічі», яким нагороджується найкращий бомбардир розіграшу, є вкрай складним завданням. За більш ніж 70-ти річну історію існування даної премії лише декілька десятків граців з менш ніж двох десятків іспанських футбльних клубів змогли здобути титул кращого нападника чемпіонату Іспанії. Даний факт підтверджує масштабність, популярність та прагнення найкращих нападників світу здобути «трофей Пічічі».

Ігрові амплуа в баскетболі: функції та вимоги до гравців

Валентина Крамаренко , Ігор Єварницький , Олена Кравченко — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

У сучасному баскетболі ефективна командна гра вимагає від гравців на різних позиціях виконання спеціалізованих функцій, які відповідають їх фізичним, технічним та психологічним якостям. Розуміння цих функцій є вирішальним для успішної роботи команди. Визначення функцій та вимог до гравців на різних позиціях є ключовим для успішної гри будь-якої баскетбольної команди. Це дозволяє створити ефективну стратегію, де кожен гравець може максимально реалізувати свій потенціал. Мета дослідження: розглянути функції баскетболістів, які грають на певних позиціях та виявити вимоги до гравців різних ігрових амплуа в баскетболі. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури. Результати дослідження. Охарактеризовано функції баскетболістів, які грають на певних позиціях. Розкрито вимоги до гравців різних ігрових амплуа в баскетболі: розігруючий захисник, атакуючий захисник, легкий форвард, тяжкий форвард, центровий. Висновки. Функції баскетболістів, які грають на різних позиціях, визначаються їхніми ролями та обов’язками на майданчику. Розподіл гравців за функціями є важливим аспектом організації командної гри в баскетболі. Цей розподіл дозволяє досягати організованої та цілеспрямованої гри, яка враховує індивідуальні можливості кожного гравця. Розподіл ігрових амплуа серед гравців залежить від їхніх фізичних та психологічних особливостей. Антропометричні дані та навички гравця враховуються при визначенні його амплуа. Однак, також важливо враховувати психологічні особливості гравця та його здатність до співпраці з партнерами по команді. Необхідно чітко розподіляти ролі у команді для досягнення успіху. Внутрішньогрупове суперництво може негативно впливати на командну діяльність, тому важливо, щоб кожен гравець розумів свої можливості та мав здатність оцінити можливості партнерів. Вимоги до гравців різних ігрових амплуа в баскетболі полягають в їхньому розумінні ролей та обов’язків, здібностей до співпраці з партнерами, індивідуальній майстерності та здатностях оцінювати ситуацію на майданчику. Це допомагає ефективному створенню команди, яка здатна досягти успіху.

Проблема футбольного інтелекту у сучасних дослідженнях

Павло Перепелиця — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Швидкість, динамічність, великі фізичні та розумові навантаження характеризують сучасний футбол. У зв'язку з цим, інтелект гравця відіграє важливу роль під час гри, оскільки він: впливає на форму тактичної поведінки; дозволяє приймати ефективні рішення у стресових ситуаціях; підвищує здатність гравця розуміти та встановлювати зв'язки між ігровими епізодами та вирішувати проблемні ігрові епізоди, використовуючи доступну тактичну інформацію. Тому, вивчення теоретичних, тактичних та психологічних аспектів розвитку інтелектуальних здібностей гравця є важливим для здобуття високих результатів у цьому виді спорту. Мета дослідження - аналіз теоретичних досліджень з питання особливостей та розвитку інтелектуальних здібностей футболістів. Методи дослідження: теоретичний аналіз й узагальнення наукової і методичної літератури. Результати дослідження. В результаті проведеного аналізу літературних джерел визначено, що футбольний інтелект – це спосіб мислення, що дозволяє гравцеві вирішувати проблемні ситуації, використовуючи знання, досвід, навички та природні дані, які найкраще підходять для конкретної ігрової ситуації. Інтелект гравця є складною багаторівневою структурою, яка є результатом адаптації гравця до умов ігрового простору, становить особливу форму тактичної поведінки гравця, є результатом цілеспрямованої тактичної підготовки гравця, як сукупність елементарних процесів обробки інформації та систему пізнавальних процесів. Висновки. У футболі, інтелектуальна складова, є невід'ємною частиною як самої гри, так і тренувального процесу. У його вдосконаленні та ефективному використанні зацікавлені тренери, тому що футбольний інтелект – це спосіб мислення, який дозволяє гравцеві вдало вирішувати проблемні ситуації, використовуючи знання, досвід, навички та природні дані, які найкраще підходять для конкретної ігрової ситуації.

Зміни у показниках периферійного зору баскетболісток 11–12 років під впливом спеціально підібраних вправ

пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

У командних ігрових видах спорту периферичний зір може бути корисним для одночасного відстеження рухів суперників і товаришів по команді. Мета дослідження: експериментально перевірити ефективність спеціально підібраних вправ, спрямованих на зміни у показниках периферійного зору баскетболісток 11–12 років. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, метод пірометрії, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Для визначення показника периферійного поля зору використовувався прилад «Периметр Форстера». Поле зору визначалося для лівого і правого ока окремо на білий, і зелений кольори двох основних меридіанів – горизонтального назовні (до скроні) і до середини (до носа) та вертикального – до гори і до низу. Дослідження проходило науково-дослідний лабораторії Харківської державної академії фізичної культури. У дослідженні прийняли участь 30 баскетболісток м. Харкова у віці 11–12 років. З метою встановлення ефективності використання спеціально підібраних вправ під час тренувань юні баскетболістки були поділені на контрольну та експериментальну групи, кожна з яких налічувала по 15 дівчат. Протягом 4 місяців тренувальний процес баскетболісток експериментальної групи базувався на стандартній програми підготовки для ДЮСШ з баскетболу та доповнювався спеціально підібраними комплексами вправ, спрямованими на розвиток периферичного зору та покращення стану очних м'язів. Спеціальні комплекси вправ, спрямовані на розвиток периферичного зору, виконувалися в підготовчій і основній частині кожного тренування. На кожному тренуванні використовувалося 3-5 вправ, спрямованих на розвиток периферійного зору. Для самостійного виконання вдома баскетболісткам пропонувалося виконувати вправи, що поліпшують працездатність циліарного м’яза, запропоновані Рубан Л. (2016). Ці вправи виконувалися баскетболістками дома щодня. Результати дослідження. Прилад «Периметр Форстера» не дає можливості встановити поле зору за обраним напрямом більше ніж на 90º. Слід відзначити, що показник периферійного зору по горизонталі назовні, як правим, так і лівим оком, за обома кольорами у всіх баскетболісток перевищував цей показник. Таким чином, встановити показники периферійного зору по горизонталі назовні і дослідити вплив на дані показники спеціально підібраних вправ було не можливо. Аналіз показників за напрямом вгору, вниз і в середину встановив найвищі, показники по вертикальному меридіану правим і лівим оком вниз, як в КГ, так і в ЕГ. Порівнюючи показники периферійного зору правого і лівого ока на білий колір було встановлено, що в ЕГ спостерігаються достовірні відмінності в показниках вгору (t=2,54; р<0,05) та в середину (t=4,47; р<0,05), в КГ – за всіма трьома напрямами (t=2,43, р<0,05; t=2,27; р<0,05, t=3,56, р<0,05. В показниках периферійного зору правого і лівого ока на зелений колір достовірні відмінності спостерігаються тільки в ЕГ за напрямом вгору (t=2,19; р<0,05) Після педагогічного експерименту було проведено повторне тестування, результати якого вказали на достовірне покращення показників периферійного зору баскетболісток ЕК правого ока як на білий, так і на зелений колір за всіма трьома напрямами (р<0,005). Достовірні зміни в показниках периферійного зору лівого ока відбулися тільки на білий колір за вертикальним меридіаном вниз (t=2,06; р<0,05) та вгору (t=2,04; р<0,05). За іншими показниками зміни носили позитивний характер, але були не достовірні. Висновки. Використання спеціально підібраних вправ позитивно вплинуло на показники периферійного зору спортсменок 11–12 років ЕГ. Так, правим оком покращення склало на білий колір вгору на 5,08%, вниз на 6,08%, в середину на 9,58%; на зелений колір – на 11,82%, 5,86%, 5,91%, відповідно. Лівим оком покращення склало на білий колір вгору на 6,58%, вниз на 7,57%, в середину на 1,08%; на зелений колір – на 7,38%, 7,81%, 5,70%, відповідно.

Покращення рухової активності в учнів 5 класів засобами рухливих ігор

Наталія Хлус — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики покращення рухової активності в учнів 5класів засобами рухливих ігор. Матеріал і методи. Проведений педагогічний експеримент здійснювався на базі Кролевецького ліцею № 1 Кролевецької міської ради Сумської області, в якому взяли участь 32 учня 5класів, які зараховані до основної медичної групи. Учнів 5класів було розподілено на контрольну групу (КГ, n=16, 5-А клас) та експериментальну групу (ЕГ, n=16, 5-Б клас). Термін проведення педагогічного експерименту: вересень-листопад 2023 року. Учні КГ та ЕГ займалися за Модельною навчальною програмою «Фізична культура. 5-6 класи» для ЗЗСО. Під час уроків з фізичної культури в КГ вчитель дотримувався запланованих завдань та робочого плану. В ЕГ було впроваджено розроблену методику покращення рухової активності засобами рухливих ігор. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, методом пульсометрії, крокометрії, хронометражу, педагогічний експеримент, педагогічне спостереження, методи математичної статистики. Визначення рівня рухової активності проводилося на підставі комплексу показників: часу рухової активності учнів з відображенням змісту та якості у різні режимні моменти, що визначається за допомогою методу індивідуального хронометражу; обсяг рухової активності з використанням методу крокометрії для кількісної оцінки рухової активності; інтенсивності рухової активності методом пульсометрії (підрахунок частоти серцевих скорочень в уд/хв) при виконанні різних видів м’язової діяльності. Результати. На констатувальному етапі педагогічного експерименту отримали такі показники рівня рухової активності в учнів 5 класів: в КГ високий рівень мають 3 учня (19%), середній 7 учнів (44%), низький рівень – 6 учнів (37%). В ЕГ високий рівень мають 3 учня (19%), середній 6 учнів (37%), низький рівень – 7 учнів (44%). Зазначимо, що показники КГ та ЕГ знаходяться на однаковому рівні. На формувaльному етапі педагогічного експерименту було розроблено та впроваджено методику покращення рухової активності в учнів 5класів засобами рухливих ігор. Розроблена методика впроваджувалася в усіх формах фізкультурно-оздоровчої роботи в ЗЗСО, до її змісту включалися заняття з використанням рухливих ігор безпосередньо під час уроків фізичної культури та під час інших форм. Запропонована методика впроваджувалася за трьома напрямами, зокрема з учнями, педагогами та батьками. На контрольному етапі педагогічного експерименту отримали такі показники: в КГ високий рівень мають 4 учня (25 %), середній рівень ‒ 7 учнів (44 %), низький рівень – 5 учнів (31 %). В ЕГ високий рівень мають 6 учнів (38 %), середній 7 учнів (44 %), низький рівень – 3 учня (18 %). Таким чином, в КГ спостерігається значний відсоток учнів, які мають низький рівень рухової активності в учнів 5класів, водночас як в ЕГ виявляються високий і середній рівні рухової активності в учнів 5класів, що говорить про ефективність нашої розробленої методики покращення рухової активності в учнів 5класів засобами рухливих ігор. Висновки. Під час педагогічного експерименту розроблена нами методика покращення рухової активності в учнів 5 класів засобами рухливих ігор під час експериментальної перевірки підтвердила свою ефективність і може бути рекомендована для використання в практичній діяльності вчителів закладів загальної середньої освіти.

Формування фізичної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку засобом спортивних ігор

Світлана Тітаренко , Юлія Бабачук — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Здійснено аналіз досліджень з проблеми формування фізичної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку. Наголошено, що фізична готовність є основою для успішної адаптації дитини до шкільного середовища. Вона включає розвиток моторики, координації рухів, витривалості та сили, які є важливими для того, щоб дитина могла виконувати різноманітні завдання у школі: від написання літер до участі в активних іграх під час перерв. Недостатній рівень фізичної підготовки може призвести до труднощів у засвоєнні шкільної програми, зниження концентрації уваги, швидкої втомлюваності та навіть проблем зі здоров’ям. Тому важливо ще до початку шкільного навчання розвинути в дітей необхідні фізичні якості. Встановлено, що спортивні ігри становлять ефективний інструмент для забезпечення фізичної готовності старших дошкільників до навчання у школі. Ігри допомагають розвивати координацію рухів, силу, витривалість та гнучкість, що важливо для повноцінного фізичного розвитку. Мета дослідження – визначити вплив вправ та ігор з елементами спортивних ігор на формування фізичної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку. Результати дослідження. На констатувальному етапі дослідження, завдяки узагальненим результатам рівня сформованості фізичної готовності дітей до школи було визначено, що високий рівень мають лише 20% дітей (ЕГ) та 16% (КГ), середній − 58% дітей (ЕГ) та 52% (КГ), низький − 22% дітей (ЕГ) та 31% (КГ). Нами було констатовано, що вихідний рівень сформованості фізичної готовності до школи у дітей експериментальної та контрольної груп на початку формувального етапу дослідження був приблизно однаковим. У ході дослідження, з метою підвищення рівня сформованості фізичної готовності дітей старшого дошкільного віку до школи, було розроблено і апробовано систему роботи з активним використанням елементів ігор спортивного характеру. Зміст пропонованої системи роботи передбачав організацію роботи з дітьми у процесі ігрової діяльності і реалізовувався послідовно на трьох взаємопов’язаних етапах: ознайомлювальному, діяльнісному і творчому. На кінець дослідження в КГ та ЕГ було отримано такі результати: високий рівень сформованості фізичної готовності показали 46% дітей (ЕГ) і 24% (КГ), середній − 42% (ЕГ) і 52% (КГ), низький − 12% (ЕГ) і 24% (КГ). Висновки. Проаналізувавши рівні сформованості фізичної готовності дітей до школи за результатами констатувального й контрольного етапів педагогічного експерименту було доведено ефективність запропонованої системи роботи.

Аналіз результатів анкетування волейболістів-аматорів та здобувачів освіти ЗВО фізичної культури і спорту щодо теоретичної підготовки в навчально-тренувальному процесі волейболістів

Катерина Волощук , Олена Мітова — пт, 01 лис 2024 00:00:00 +0200

Мета дослідження – на основі анкетування, визначити думку волейболістів-аматорів та здобувачів освіти ЗВО фізкультурного профілю щодо теоретичної підготовки волейболістів. Матеріал і методи. Протягом дослідження було використано такі методи дослідження: методи теоретичного рівня дослідження, методи емпіричного рівня дослідження, методи математичної статистики. Проведене нами анкетування було спрямоване на виявлення ставлення волейболістів-аматорів та здобувачів освіти ЗВО фізкультурного профілю щодо дистанційної форми викладання волейболу та теоретичної підготовки під час онлайн та офлайн режиму навчально-тренувального процесу. Нами було запропоновано в анкеті 8 окремих питань щодо обізнаності досліджуваних про теоретичну підготовку у волейболі, її значущість та забезпеченість сучасними формами та методами, щодо рівня їх самооцінки теоретичної підготовленості тощо. В анкетуванні взяло участь 70 респондентів, з яких: МСУМК – 1 (1,4%); МСУ – 1(1,4%); КМС – 6 (8,6%); перший розряд – 8 (11,4%); другий розряд – 3 (4,3%); без розряду – 51 (72,9%). З усіх респондентів 49 були представниками жіночої статі (70%), 21 - чоловічої (30%), за віком: до 20 років – 17 осіб (24,2%); від 20 до 25 років – 24 (34,3%); від 25 до 30 років – 18 (25,8%); від 30 до 35 років – 7 (10%); від 35 до 40 років – 3 (4,3%); понад 40 років – 1 (1,4%). Окрім того, 65 волейболістів мешкають у місті (92,85%), 1 – у селищі міського типу (1,43%), 4 (5,72%)– у сільській місцевості. Серед респондентів було 24 здобувача освіти (34,3%), 40 (57,1%) волейболістів, як працюють та 6 (8,6%)– тимчасово без роботи. Стаж занять волейболом у досліджуваних коливався від 1 до понад 20 років: від 0 до 5 років – 19 (27,1%), від 5 до 10 років – 22 особи (31,4%); від 10 до 15 років – 14 (20%); від 15 до 20 років – 9 (12,85%); понад 20 років – 6 (8,6%). Анкетування проводилось під час турніру з паркового волейболу «Fit-Mix» серед аматорських команд м. Дніпра з 09.03.2024 – 10.03.2024 відкритого чемпіонату Дніпра, у якому взяло участь 10 команд. Результати. Аналіз відповідей опитуваних спортсменів-аматорів та здобувачів освіти ЗВО фізичної культури і спорту на питання «Чи відчуваєте Ви потребу у набутті теоретичних знань з волейболу?» свідчить, що 15 з них (21,4 %) – зовсім не потребують теоретичних знань, 14,3 % – покладаються на знання тренера, лише 8 (11,4 %) – постійно мають потребу у набутті знань щодо волейболу й 37 (52,9 %) – «час від часу» відчувають потребу у набутті теоретичних знань. Висновки. У ході дослідження встановлено, що наше припущення щодо необхідності наукового обґрунтування структури та змісту теоретичної підготовки з волейболу підтверджується потребою у набутті теоретичних знань переважної більшості респондентів, які взяли участь в анкетуванні, та є актуальним питанням, розв’язання якого дозволить підвищити якість підготовки здобувачів вищої освіти спеціальностей фізичної культури і спорт.