Сапроксилобіонтні жуки-стафілініди підродини Aleocharinae (Coleoptera, Staphylinidae) в ялицевих пралісах Карпатського національного природного парку

Автор(и)

  • Юрій Богданович Мотрук Ужгородський національний університет; Карпатський національний природний парк, Україна https://orcid.org/0000-0002-1158-0368
  • Сергій Володимирович Глотов Державний природознавчий музей Національної академії наук України; Луганський природний заповідник Національної академії наук України; Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0003-3986-0844

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-8025.2025.340982

Ключові слова:

Твердокрилі, жуки-стафілініди, Aleocharinae, сапроксильні види, ялицевий праліс, фауна

Анотація

Сапроксилобіонтні жуки – це комахи, які на різних стадіях свого життєвого циклу залежать від мертвої або гниючої деревини, вони відіграють важливу екологічну роль у середовищах існування. Разом з грибами вони сприяють руйнуванню мертвої деревини, а також беруть участь у процесах розкладання та переробки поживних речовин у природних екосистемах. Підродина Aleocharinae є однією з найбільших підродин жуків-стафілінід.

Метою дослідження є вивчення різноманіття сапроксилобіонтних жуків (Coleoptera, Staphylinidae) у ялицевому пралісі Карпатського національного природного парку.

Матеріали та методи. Рукопи базується на результатах спостережень та зборів, які проводилися в хвойних лісах Карпатського національного природного парку у 2023–2024 роках. Усі пастки встановлювалися та працювали щорічно протягом вегетаційного сезону з початку квітня до кінця вересня.

Результати. Фауна жуків-стафілінідів підродини Aleocharinae на сьогодні налічує 44 види, з яких 23 види є облігатними або факультативними сапроксилобіонтами. Угруповання жуків-стафілінід підродини Aleocharinae, зібраних у ялицевому пралісі Карпатського національного природного парку, характеризується високим рівнем фауністичного різноманіття.

Висновки. Жуки-стафілініди підродини Aleocharinae, зібрані у ялицевому пралісі Карпатського національного природного парку, характеризуються високим рівнем фауністичного різноманіття. Їх фауна налічує 44 види, з яких 23 види є сапроксильними. Результатом нашого дослідження є зріз складу жуків-стафілінід на певному етапі лісової сукцесії. У майбутньому ці дані можуть бути використані дослідниками для оцінки інших територій, зокрема з метою формування пропозицій щодо раціонального сталого постійного лісокористування, до якого поступово рухається українське лісове господарство

Біографії авторів

Юрій Богданович Мотрук, Ужгородський національний університет; Карпатський національний природний парк

Аспірант, молодший науковий співробітник

Кафедра «Ентомології та збереження біорізноманіття»

Сергій Володимирович Глотов, Державний природознавчий музей Національної академії наук України; Луганський природний заповідник Національної академії наук України; Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Доктор філософії

Посилання

  1. Alexander, K. N. A., (2008). Tree Biology and Saproxylic Coleoptera: Issues of Definitions and conservation language. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics, 10, 9–13. Available at: https://www.persee.fr/doc/revec_0249-7395_2008_sup_10_1_1455
  2. Nieto, A., Alexander, K. N. A. (2010). European Red List of saproxylic beetles. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 39. Available at: https://www.cerambycoidea.com/titles/nietoalexander2010.pdf
  3. Newton, A. (2025). StaphBase (version Aug 2022). Catalogue of Life (Version 2025-07-10). Catalogue of Life Foundation. Amsterdam. https://doi.org/10.48580/dg9ld-3gk
  4. Thayer, M. K.; Beutel, R. G., Leschen, R. A. B. (Eds.) (2005). Staphylinidae. Coleoptera, Vol. I. Morphology and Systematics (Archostemata, Adephaga, Myxophaga, Polyphaga partim). Handbook of Zoology Vol. IV, Arthropoda: Insecta. Part 38. De Gruyter, Berlin, New York, 296–345. Available at: https://www.semanticscholar.org/paper/Morphology-and-systematics-(Archostemata%2C-Adephaga%2C-Beutel-Leschen/80e58a3e2ff73afa5d6d1b74f6490a2d1a72f686
  5. Ashe, J. S. (1984). Generic revision of the subtribe Gyrophaenina (Coleoptera: Staphylinidae: Aleocharinae) with a review of the described subgenera and major features of evolution. Quaestiones entomologicae, 20 (3), 129–349. Available at: https://www.biodiversitylibrary.org/part/204370
  6. Bohac, J. (1999). Staphylinid beetles as bioindicators. Agriculture, Ecosystems & Environment, 74 (1-3), 357–372. https://doi.org/10.1016/s0167-8809(99)00043-2
  7. Kyseliuk, O. I., Prykhodko, M. M., Yavorskyi, A. I., Abramiuk, U. M., Belei, L. M., Belmeha, V. V. et al. (2009). Karpatskyi natsionalnyi pryrodnyi park. Ivano-Frankivsk: Foliant, 672. Available at: https://www.researchgate.net/profile/Vitaliy-Nazarenko/publication/268808851_831_Bezhrebetni/links/54884d2b0cf2ef34479074db/831-Bezhrebetni.pdf
  8. Duelli, P., Obrist, M. K., Schmatz, D. R. (1999). Biodiversity evaluation in agricultural landscapes: above-ground insects. Agriculture, Ecosystems & Environment, 74 (1-3), 33–64. https://doi.org/10.1016/s0167-8809(99)00029-8
  9. Assing, V. (2009). On the taxonomy and zoogeography of some Palaearctic Aleochara species of the subgenera Xenochara Mulsant & Rey and Rheochara Mulsant & Rey (Coleoptera: Staphylinidae: Aleocharinae). Beiträge Zur Entomologie = Contributions to Entomology, 59 (1), 33–101. https://doi.org/10.21248/contrib.entomol.59.1.33-101
  10. Horion, A. (1967). Staphylinidae. 3. Vol. 11. Habrocerinae bis Aleocharinae (Ohne Subtribus Athetae). Faunistik der mitteleuropäischen Käfer. Überlingen-Bodensee: P.C.W. Schmidt, 419. Available at: https://fernleihe.boss.bsz-bw.de/Record/(DE-627)143153811#interlibraryloan
  11. Koch, K. (1989). Die Käfer Mitteleuropas. Ökologie. Band E1: Carabidae-Micropeplidae. Krefeld: Goecke & Evers, 440. Available at: https://openlibrary.org/books/OL27992161M/Die_K%C3%A4fer_Mitteleuropas_Bd._E1
  12. Maus, Ch., Mittmann, B., Peschke, K. (2008). Host Records of Parasitoid Aleochara Gravenhorst Species (Coleoptera, Staphylinidae) Attacking Puparia of Cyclorrhapheous Diptera. Deutsche Entomologische Zeitschrift, 45 (2), 231–254. https://doi.org/10.1002/mmnd.19980450209
  13. Klimaszewski, J. (2000). Diversity of the rove beetles in Canada and Alaska (Coleoptera, Staphylinidae). Mémoires de la Soiété Royale Belge d'Entomologie, 39, 3–126. Available at: https://www.naturebob.com/sites/default/files/Klimaszewski2000-Diversity-of-the-rove-beetles-of-Canada-and-Alaska.pdf
  14. Newton, A. F. Jr.; Wheeler, Q., Blackwell, M. (Eds.) (1984). Mycophagy in Staphylinoidea (Coleoptera). Fungus Insect Relationships: Perspectives in Ecology and Evolution. New York: Columbia University Press, 302–353. Available at: https://cup.columbia.edu/book/fungus-insect-relationships/9780231054683
  15. Michaud, J.-P., Majka, C. G., Privé, J.-P., Moreau, G. (2010). Natural and anthropogenic changes in the insect fauna associated with carcasses in the North American Maritime lowlands. Forensic Science International, 202 (1-3), 64–70. https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2010.04.028
Сапроксилобіонтні жуки-стафілініди підродини Aleocharinae (Coleoptera, Staphylinidae) в ялицевих пралісах Карпатського національного природного парку

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Мотрук, Ю. Б., & Глотов, С. В. (2025). Сапроксилобіонтні жуки-стафілініди підродини Aleocharinae (Coleoptera, Staphylinidae) в ялицевих пралісах Карпатського національного природного парку. ScienceRise: Biological Science, (2 (43), 9–15. https://doi.org/10.15587/2519-8025.2025.340982

Номер

№ 2 (43) (2025)

Розділ

Біологічні дослідження

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Yuriy Motruk, Sergiy Glotov

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.