Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності

ФІСКАЛЬНІ СТИМУЛИ ТА МОТИВИ ЯК СКЛАДОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статті розглядаються фіскальні стимули та мотиви як складові забезпечення сталого розвитку регіонів. З’ясовано, що концепція сталого розвитку зародилася наприкінці минулого століття і мала на меті забезпечення керованості процесів розвитку та підвищення свідомості людства щодо незворотності певних негативних наслідків технологічного прогресу. В умовах процесів фіскальної децентралізації, розпочатої в Україні, доцільно розглядати питання фіскального стимулювання саме у розрізі питань сталого розвитку регіонів. Адже, окрім аналізу питання з погляду процесів регіоналізації, це дозволяє також закцентувати увагу на довгострокових цілях регіонального розвитку, які наповнені ціннісним змістом. Обґрунтовано, що потужним інструментом впливу на процеси сталого розвитку регіонів виступають фіскальні стимули, що сприяють формуванню сприятливого середовища суб’єктів господарювання в регіонах. Одним із сучасних засобів фіскального стимулювання є фіскальна мотивація до екологізації бізнес-середовища регіонів. Дана система, зазвичай, передбачає надання спеціальних пільг для суб’єктів господарювання регіонів з розробки та надання послуг, пов’язаних із ресурсозбереженням або переробкою відходів, виробникам органічної продукції, пільговий режим для «зелених» інвестицій тощо. Одним із фіскальних засобів, націлених на зміну підходів щодо організації процесу виробництва та підприємницької діяльності у напрямку сталого розвитку, є екологічні податки. З’ясовано, що головною проблемою існуючого законодавчого закріплення екологічних податків в Україні є відсутність стимулюючої складової, що передбачала б формування системи економічних мотивів та винагород.

Визначено, що не менш ефективним засобом фіскальної мотивації, який поки що не знайшов практичного застосування в українській податковій системі є диференціація ставок прямих податків. Запровадження системи диференціації ставок прямих податків дасть можливість більш рівномірно та справедливо розподілити податкове навантаження серед економічних суб’єктів відповідно до встановлених цілей. Цілями державної фіскальної політики має стати формування податкової системи, орієнтованої не на «механічне» стягнення коштів, а наділення існуючих зборів та платежів стимулюючим складником.

МЕТОДОЛОГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті проведено дослідження складових та цілей інформаційної системи управління (ІСУ). Основним завданням її є надання аналітичної інформації керівництву підприємства для подальшої розробки стратегії. Здійснено аналіз видів та компонент таких інформаційних систем як обробки транзакцій, підтримки прийняття рішень, виконавчих інформаційних системи, управління інформацією. Для ефективної доставки інформації, інформаційні системи управління повинні мати необхідні компоненти для збору, обробки, зберігання та отримання інформації. Використовують наступні чотири компоненти: інформаційна система, система управління базами даних, система розвідки та система досліджень. Основними завданнями ІСУ є отримання інформації керівниками структурних підрозділів, збір даних, сприяння співробітництву на робочому місці, прогнозування стану компанії в короткостроковій і довгостроковій перспективі шляхом реалізації можливих сценаріїв, аналіз виконання конкретних рішень в компанії. Використання в повній мірі можливостей інформаційних систем дозволяє розробляти управлінські рішення ефективніше, що дає змогу досягти повного потенціалу, таким чином отримати конкурентну перевагу. Методи розробки інформаційної системи управління підприємством в основному включають метод структурованого життєвого циклу, метод прототипу і об'єктно-орієнтований метод. У практичному застосуванні оптимальним методом розвитку є вибір до специфічного стану інформаційної системи управління на промислових підприємствах. Критеріями відбору є масштаб, ступінь складності та інструментарій розробки. Застосування інформаційної системи управління дає змогу до розвитку в жорсткій конкуренції.

РІЗНОМАНІТТЯ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ТЕОРІЇ СТРУКТУРНИХ ЗМІН ЕКОНОМІКИ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статті досліджується понятійно-категоріальний апарат теорії структурних змін в національній економіці. Встановлено, що поняття «структура» представляє собою просторову картину складу об’єкту дослідження, характеризує будову, взаєморозміщення і/або функціональні зв’язки частин об’єкта, відносин, устрою тощо. У свою чергу, взаємозвязки, відносини, устрій, будова забезпечують збереження основних властивостей структури внаслідок впливу зовнішніх та внутрішніх змін. На рівні національного господарства поняття «структура» представляє собою взаєморозміщення, взаємозв’язки, взаємозалежності між окремими частинами економіки, її секторами, галузями тощо. Оскільки економіка представляє собою складну та багатогранну систему, то її можна досліджувати через сукупність структур, що взаємодіють через систему багаторівневих та складних відносин. Проведене дослідження поняття «структурні зрушення» дають можливість констатувати, що під цим поняттям розуміють: якісні, комплексні, структурні, довготривалі зміни, тобто базовою ознакою зрушення виступає «зміна»; зміни відбуваються між взаємозв’язками і/або пропорціями елементів або системи; зміни супроводжуються якісними характеристиками системи. Структурні зрушення представляють собою цілий комплекс кількісних і/або якісних перетворень структури національної економіки, що можуть проявлятися у змінах в інструментах та механізмах управління національною економікою, у технологічній основі виробництва та виробничих процесах, у системі використання та розподілу ресурсів і капіталу тощо. Обґрунтовано, що «структурні зрушення» слід розуміти якісні, комплексні, структурні зміни взаємозв’язків елементів системи національного господарства та пропорції між її елементами на різних рівнях під впливом екзогенних та ендогенних факторів, що характеризуються якісними зрушеннями системи.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА СТАН ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Обґрунтовано необхідність дослідження нових підходів до розвитку трудового потенціалу в умовах впливу чинників глобалізації.

Проаналізовано основні підходи щодо визначення сутності трудового потенціалу підприємства та сформульовано його дефініцію на основі системного підходу, де запропоновано розглядати його як систему здібностей і можливостей, носієм яких є персонал підприємства, що при ефективному використанні дозволяє підприємству не тільки реалізувати оперативні цілі на певний момент часу, але й забезпечити його сталий майбутній розвиток.

Виокремлено та деталізовано чинники впливу глобалізації на ринок праці і сферу зайнятості, а саме: соціально-демографічний, пов'язаний з природним відтворенням робочої сили; загальноекономічний, оснований на зовнішньоторговельній лібералізації; транснаціональний, що враховує вплив іноземного капіталу; інноваційно-технологічний, що включає секторальні зміни у структурі зайнятості; організаційний, що виражається в одночасному зростанні гнучкості та нестабільності зайнятості, розвитку таких форм організації праці, як аутсорсинг та офшоринг; соціально-комунікативний, оснований на схильності людей до мобільності, у тому числі, до трудової міграції.

Визначено нові тенденції на ринку праці України, які впливають на трудовий потенціал її підприємств, а саме: активізація трудової міграції, розвиток дистанційної та інших форм нестандартної зайнятості, зменшення державного регулювання ринку праці, розвиток аутсорсингу як форми використання залучених працівників.

Проаналізовано процеси міграції робітників металургійних підприємств, оцінено їх негативний вплив на трудовий потенціал та запропоновано заходи щодо збереження кадрового потенціалу підприємств металургійної галузі.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Стаття присвячена ролі інтелектуального капіталу в регіональному інформаційному менеджменті. У статті проаналізовано точки зору різних зарубіжних і вітчизняних авторів щодо інтелектуального капіталу як економічної категорії, розглянуто декілька методів щодо оцінки вартості інтелектуального капіталу, визначено його склад, зроблено акцент на людську і структурну складові.

Автор вважає, що характерними особливостями інтелектуального капіталу, які здатні приносити додаткову вартість, є: емпіричні знання - дослідження форм і способів прояву сутності об'єктів, процесів, відноси при використанні таких методів пізнання, як спостереження, вимірювання, експеримент; теоретичні знання - постановка наукових проблем; висування й обгрунтування наукових гіпотез і теорій; виявлення законів; виведення логічних наслідків із законів; зіставлення одне з одним різних гіпотез і теорій, теоретичне моделювання, а також процедури пояснення, розуміння, передбачення, узагальнення; результати творчої діяльності – сформульовані ідеї, концепції, гіпотези, виконані завдання проекти, зроблені відкриття; уміння – здібності генерувати ідеї, інтегрувати і акумулювати знання для реалізації поставлених завдань, проектів; навички – виконання людиною своїх обов’язків, поставлених завдань з організації та управління.

На основі визначення ролі і відображення структури складових елементів автором сформовано поняття «інтелектуальний капітал», як людський інтелект, що здатен приносити додаткову вартість у вигляді нових ідей, проектів, інновацій, він є об’єктом управління.

Автором проведено аналіз відмінностей поняття людського капіталу від трудових ресурсів, оскільки трудові ресурси – це безпосередньо люди освічені та люди без здобутої вищої освіти, що виконують кваліфіковану або некваліфіковану працю. Людський капітал є переважно економічною категорією, що виражає сукупність соціально-економічних відносин з приводу його формування, збереження, розвитку й удосконалення, щодо знань, умінь, навичок, здатності людини до праці, інтелектуальних і творчих здібностей.

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ В УКРАЇНІ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Сучасний етап соціально-економічного розвитку в Україні в першу чергу вимагає формування раціональної стратегії ресурсозбереження. Пріоритетне значення в цьому процесі має утилізація відходів виробництва і споживання, рівень якої в Україні є вкрай низьким. У статті розглянуто зарубіжний досвід утилізації відходів, обґрунтовано, що пріоритетне значення для її ефективної організації має регіональний рівень господарювання. Особливу увагу в статті приділено зарубіжному досвіду утилізації побутових відходів. Виділено причини постійного зниження рівня утилізації відходів в Донецькому регіоні. У статті запропоновані пріоритетні напрямки регіональної стратегії в сфері раціонального використання відходів. Обґрунтовано, що найважливішим її напрямком є створення сучасних організаційних форм господарської та науково-технічної діяльності (технопарків, інноваційно-технологічних центрів, бірж відходів, інформаційних, сервісних, навчальних, науково-дослідних центрів). У статті виділені елементи формування регіональної індустрії переробки відходів. Обґрунтовано, що при доцільному рівні регіонального управління розвиток індустрії переробки відходів може стати стратегічним резервом економічного зростання і найважливішим напрямком екологічної реструктуризації Донецького регіону. Вирішальне значення має при цьому використання власних стратегічних ресурсів регіону та мобілізація внутрішніх резервів економічного зростання, що дозволить переорієнтувати модель регіонального розвитку на виробництво високотехнологічної продукції.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНКУРЕНЦІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ (НА ПРИКЛАДІ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ)

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статті розкриті питання формування та розвитку конкуренції у туристичній індустрії України. Авторами статті було уточнено і розширено понятійний апарат і визначено специфіку конкуренції в туризмі на різних рівнях управління туристичною діяльністю. Були проаналізовані основні підходи до оцінки конкурентоспроможності на макро- і мезорівні з метою вдосконалення методики оцінки рівня конкурентоспроможності туристичної дестинації. Розроблено методологію комплексної оцінки реально досяжної конкурентоспроможності туристичної дестинації. Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних і закордонних учених, пов'язані з формуванням та розвитком конкуренції у туристичній індустрії, законодавчі й нормативні акти України у даній сфері, матеріали спеціалізованих наукових конференцій і симпозіумів. У процесі дослідження використовувалися такі методи: групування – при формуванні концептуальної моделі взаємозв'язку конкуренції в туризмі на різних рівнях; узагальнення – при визначенні основних причин, які посилюють конкуренцію на світовому туристичному ринку на всіх рівнях; для формування методології оцінки реально досяжного рівня конкурентоспроможності туристичної дестинації. Новизна полягає в уточненні, доповненні та розвитку методології оцінки конкурентоспроможності туристичної індустрії на макро- і мезорівні; уведенні нового поняття «реально досяжна конкурентоспроможність туристичної дестинації». Отримані результати дослідження є підґрунтям для ефективного стратегічного управління розвитком туристичних підприємств, здатного підвищити конкурентоспроможність вітчизняної туріндустрії.

МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Відсутність оприлюднення об’єктивної інформації про результати діяльності та майнового стану державних підприємств не дозволяє розуміти процеси формування та використання їх ресурсів й виконання мети створення й функціонування. Тому постає необхідність впровадження інструментів та механізмів, які забезпечать транспарентність та симетричне вирівнювання економічного інформаційного простору для стейкхолдерів з метою отримання уявлення про функціонування державного капіталу. Метою статті є обґрунтування методологічного забезпечення прозорості економічної діяльності державних підприємств для формування й представлення до оприлюднення якісних показників звітності (фінансової та нефінансової). Проаналізовано зарубіжну та вітчизняну практику транспарентності, підзвітності й прозорості інформації підприємств державного сектору. На основі існуючих аналітичних досліджень схарактеризовано рейтинги частини державних підприємств за рівнем прозорості. Розкрито зміст існуючих в Україні ключові методичні підходи до розкриття фінансових показників та результатів господарської діяльності державних підприємств. Узагальнено проблеми розвитку транспарентності даних державних підприємств та рекомендовано розробку корпоративних стандартів для оприлюднення об’єктивної інформації про економічну діяльність державних підприємств. Наведено компоненти, які максимально враховують складові інформації про здійснення діяльності, використання ресурсів, прагнення у розвитку, співпрацю тощо. Для підвищення транспарентності управлінської інформації про економічну діяльність окреслено напрямки оприлюднення даних, які доцільно розвивати державним підприємствам. Пропонується складання й оприлюднення звітності, як інструментові соціально відповідальної діяльності, у якій розкриваються взаємозв’язки між стратегією і ризиком, фінансовими і нефінансовими показниками, корпоративним управлінням і показниками.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВПЛИВУ НЕЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ НА СТАЛИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Досягнення цілей сталого розвитку є одним із головних завдань в сучасному світі. Основні з них - це задоволення зростаючих потреб шляхом раціонального використання існуючих ресурсів кожної країни для забезпечення подальшого існування в довгостроковій перспективі. Концепція сталого розвитку розглядає економічні чинники нарівні з неекономічними, а досвід розвинених країн світу доводить правильність такого підходу. Метою роботи є виявлення пріоритетних напрямків розвитку України в розрізі цілей сталого розвитку. Об'єктом дослідження є процеси забезпечення сталого розвитку країни в умовах обмежених ресурсів. Предметом дослідження є методи визначення взаємозв’язків між інвестиційною привабливістю країни та неекономічними факторами, що її зумовлюють. В роботі досліджено економічні та неекономічні показники розвитку країн, виявлено їх переваги з позицій вивчення сталого розвитку. Обґрунтовано вибір країн, часовий період і методи дослідження. Складено репрезентативну вибірку даних з макроекономічних показників розвитку країн та індексів їх розвитку за період з 2000 до 2017 року. Проведено аналіз зв'язків між економічними і неекономічними факторами розвитку країн. В роботі використано як загальнонаукові (аналіз, порівняння, синтез, узагальнення), так і спеціалізовані методи економічних розрахунків та математичної статистики. Наукова новизна результатів дослідження полягає у визначенні низки неекономічних показників, які мають сильний зв’язок із інвестиційною привабливістю країни, а через те можуть бути рушійною силою для досягнення цілей сталого розвитку.

УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У роботі доведено, що об’єднану територіальну громаду (ОТГ) можливо вважати складною природно-господарською нелінійною, динамічною системою, спроможною до самоорганізації. Її основними властивостями є такі: нескінченність пізнання; взаємодія із зовнішнім середовищем; цілісність (емерджентність); ієрархічність; структурованість; наявні елементи; має певний стан та поведінку; безперервність функціонування; спроможність до розвитку; динамічність; складність; гомеостатичність; цілеспрямованість; керованість; адаптивність; інерційність; стійкість (сталість); стан рівноваги. Показано, що оптимальним для ОТГ є стан динамічної рівноваги та нестійкість, як передумови динамічного розвитку. Доведено, що кількісним виміром рівноваги є економічна ефективність – Парето-ефективність, що вимагає оптимального розподілу між учасниками ринку ресурсів для виробництва за умови їх рідкісності та обмежених благ при необмеженості їх споживання. Встановлено, що управління взаємозв’язком внутрішніх можливостей та зовнішнього впливу створює умови для сталого розвитку ОТГ. Основними інфраструктурними складовими сталого розвитку ОТГ є економічна, екологічна і соціальна. Показано, що економічна складова сталого розвитку забезпечується за рахунок чинного механізму формування фінансових ресурсів ОТГ, що забезпечує стійкість та самодостатність територіальних громад. З погляду екологічної складової, сталий розвиток має забезпечити цілісність біологічних і фізичних природних систем, їх життєздатність, від чого залежить глобальна стабільність усієї біосфери. Соціальна складова орієнтована на людський розвиток, на збереження стабільності суспільних і культурних систем, на зменшення кількості конфліктів. Доведено, що важливим фактором зовнішнього середовища, що суттєво впливає на параметри функціонування природно-господарської системи ОТГ є сучасні зміни клімату. Проведено загальний аналіз вразливості природно-господарських систем (ПГС) України до зміни клімату. Доведено, що зміни клімату впливають на різні галузі господарювання, але цей вплив не однозначним у різних сферах. Обгрунтована доцільність пошуку нових інноваційних технологій управління та ведення бізнесу. Показано, що реалізація стартапів в межах і інтересах ОТГ має низку позитивних рис у соціальній, економічній та екологічній площинах. Серед основних виділені такі: можливість ефективного та швидкого пошуку шляхів розв’язання локальних проблем (реалізація одного з основоположних принципів сталого розвитку – думай глобально – дій локально), залучення інвестицій, розбудова інноваційного екосередовища: організація співпраці всіх зацікавлених сторін та розбудова інфраструктури, розповсюдження позитивної інформації про успіхи ОТГ, що у майбутньому може сприяти економічному розвитку, зокрема через підвищення інвестиційної привабливості громади, підвищення обізнаності громади як щодо проблем (у тому числі екологічних), так і можливостей їх розв’язання у прибутковий та ефективний спосіб, активна участь громади у втіленні цілей сталого розвитку та залученість до діяльності міжнародних організацій.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Посилення глобалізаційних тенденцій на фармацевтичному ринку визивають зростання обсягів інформації з дослідження ринку, просуванню фармацевтичних товарів, рекламі, прогнозуванню збуту, обробки замовлень та збільшення вимог до обробки, збереження та аналізу даних, що викликає необхідність використання спеціалізованих інформаційних систем підтримки прийняття рішень. Зроблено аналіз функціональних можливостей інформаційних систем підтримки прийняття рішень в умовах глобалізації фармацевтичного ринку. На сьогодні системи підтримки прийняття рішень, які можуть бути використані для аналізу динаміки фармацевтичного ринку в умовах глобалізації охоплюють три групи інформаційних технологій, що базуються на застосуванні універсальних, спеціалізованих та інтегрованих систем підтримки прийняття рішень. Універсальні системи використовують статистичний інструментарій, який має конкретний набір методів, достатній у більшості випадків для аналізу і прогнозування тенденцій розвитку фармацевтичного ринку. Спеціалізовані системи виконують функцій автоматизації процесів стратегічного маркетингового планування діяльності фармацевтичного ринку та можуть оперувати неточними даними і припущеннями. Інтегровані інформаційні системи підтримки прийняття рішень на фармацевтичному ринку поєднують технології з автоматизації функції управління різних рівнів фармацевтичного підприємства. Використання інформаційних систем підтримки прийняття рішень в умовах глобалізації фармацевтичного ринку підвищить ефективність та якість прийняття обґрунтованих управлінських рішень за рахунок удосконалення інформаційного забезпечення, зниження ймовірних помилок при ухваленні рішень та економії ресурсів управління.

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ РЕКОВЕРИНГУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ОСНОВІ РОЗШИРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ГОРИЗОНТІВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті було досліджено традиційні стратегії розвитку підприємства, зокрема стратегію інтенсивного росту, стратегію інтеграційного росту, стратегію диверсифікації. У процесі написання статті використано такі методи: логічного узагальнення – для теоретичного обґрунтування сутності інтеграції; системного аналізу – для дослідження та обґрунтування стратегії рековерингу бізнес-процесів підприємства. Зроблено аналіз організаційних форм інтеграційного управління підприємствами, зокрема холдингових структур, стратегічного партнерства, тресту, консорціуму, асоціації з позиції забезпечення розвитку підприємства. Обґрунтовано, що стратегія розширення організаційно-інноваційних горизонтів підприємства має включати п’ять ключових блоків: аудит наявних у підприємства ресурсів та вибір об’єкту рековерингу; ранжування об’єктів рековерингу в залежності від потенціалу для розвитку підприємства; формування задач переформатування бізнес-процесів для кожного об’єкта управління; вибір та реалізація заходів із реконструкції бізнес-процесів; оцінка результатів та корегування обраної стратегії (в разі необхідності). Запропоновано алгоритм формування та реалізації стратегії рековерингу бізнес-процесів підприємства, який має на меті розширення організаційно-інноваційних горизонтів діяльності підприємства. Представлені висновки дають змогу стверджувати, що представлена стратегія сприяє посиленню фінансової стійкості, мобілізації технологічний, фінансовий, управлінських, маркетингових та інших ресурсів, з метою реалізації інноваційного розвитку підприємства та зміцненню його конкурентних позицій на ринку.

ФІНАНСОВІ МЕХАНІЗМИ СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В роботі доведено, що сталий розвиток держави неможливо забезпечити без створення умов сталого розвитку її адміністративно-територіальних одиниць на основі моделі, складовими якої є економічна, соціальна та екологічна складові. Обґрунтована необхідність зосередження уваги на екологічній складовій. Показано, що одними із найважливіших еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності в Україні є екологічний податок та збір за забруднення довкілля. За результатами аналізу динаміки збору за забруднення навколишнього середовища встановлено, що останніми роками знизились обсяги викидів забруднюючих речовин. Встановлено, що зростання обсягів екологічного податку у доходах місцевих бюджетів у 2015 році пов’язано із початком децентралізації та здійсненими змінами у Податковому кодексі. Доведено, що уповільнення темпів зростання надходження екологічного податку до місцевих бюджетів є наслідком неефективної системи наповнення бюджетів об’єднаних територіальних громад (ОТГ) та місцевих бюджетів. Проведена оцінка рівень розвитку економічного механізму регулювання і стимулювання раціонального природокористування на основі показників природоохоронного фінансування. Здійснений аналіз динаміки зміни обсягів видатків на охорону навколишнього середовища. Встановлено, що видатки зведеного бюджету України на охорону навколишнього природного середовища щорічно зростають, але темпи цього зростання нівелюються інфляційними чинниками. Встановлено, що наявне уповільнення темпів фінансування з державного бюджету з одночасним збільшенням фінансування з місцевих бюджетів. Це дало підстави стверджувати, що створені ОТГ більш виважено ставляться до екологічної політики та необхідності фінансування природоохоронних заходів. Досліджено взаємозв’язок між надходженням екологічного податку до бюджетів та динамікою видатків на природоохоронні заходи. Встановлено, що динаміка надходження екологічного податку до бюджету не співпадає з динамікою видатків бюджету на охорону навколишнього середовища. Це свідчить про недосконалість регуляторних механізмів екологічної політики як на рівні держави, так і на рівні окремих територій. Доведена необхідність розроблення методологічних підходів до обґрунтування ефективних напрямів реалізації державної політики у сфері охорони довкілля на рівні ОТГ, рекомендацій з їх наукового супроводу, опрацювання комплексу заходів щодо їх упровадження та вдосконалення чинної організаційно-правової бази. Проведений аналіз динаміки та джерел фінансування капітальних та поточних інвестицій у охорону навколишнього середовища. Показано, що динаміка темпів зростання капітальних інвестицій є нестабільною, внаслідок чого відсутні кардинальні зміни екологічної ситуації у країні. Показано, що темпи зростання поточних інвестицій є несуттєвими, на рівні офіційного рівня інфляції, що знижує їх економічну ефективність. Проведений аналіз структури джерел фінансування капітальних та поточних інвестицій у природоохоронну діяльність. Отримані результати підтвердили зроблені висновки щодо нефективність державної політики здійснення капітальних інвестицій у природоохоронні заходи.

СПІВРОБІТНИЦТВО ЄБРР ТА УКРАЇНИ У СФЕРІ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті розглянуто актуальні питання співробітництва українських підприємств малого та середнього бізнесу з Європейським банком реконструкції та розвитку. Зокрема розглянуто історичну ретроспективу співробітництва та сучасний стан. Представлено основні напрямки співпраці України та Європейського банку реконструкції та розвитку. Наведено загальну галузеву структуру кредитного портфелю ЄБРР та України, де визначено пріоритетні галузі підтримки: енергетична, інфраструктура, промисловість, комерція та сільське господарство, фінансова сфера. Зазначено, що Європейський банк реконструкції та розвитку надає Україні допомогу у реалізації процесу реформування, а саме: у розробленні й узгодженні національних пріоритетів реформи; у створенні груп підтримки реформи в окремих пріоритетних міністерствах; у творенні високого рівня міжнародної стратегічної консультативної групи з підтримки українських реформ. Визначено ключові чинники, які обмежують розкриття потенціалу результативного співробітництва України та Європейського банку реконструкції та розвитку у макроекономічній сфері, у макрофінансовій сфері, у сфері державних фінансів, на рівні ініціювання, підготовки та реалізації проектів. Наведено деякі результати співпраці ЄБРР з українським підприємствами малого та середнього бізнесу. Охарактеризовано умови співпраці ЄБРР з підприємствами малого та середнього бізнесу за таким напрямами: основні характеристики прямого фінансування; які компанії можуть розраховувати на кредит; початкові вимоги до компаній; основні кроки до участі у фінансуванні. Зазначено, що яскравим прикладом фінансової та консультативної допомоги для малого та середнього підприємництва в Україні є спільна з ЄС та ЄБРР ініціатива «EU4Business», яка полегшує отримання фінансування для малого і середнього бізнесу; забезпечує навчання та адресну підтримку підприємств, очолюваних жінками, і тих, які працюють в сфері зеленої економіки; допомагає малому та середньому підприємництву отримувати технічну підтримку щодо узгодження зі стандартами ЄС. Представлено результати впровадження ініціативи «EU4Business» в Україні за період 2009-2017 рр.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Процеси взаємопроникнення та переплетіння є ознакою сучасного глобального світу, в якому питання безпеки та стабільності набувають першочергового значення. В новому вимірі безпеки посилюється роль економічної складової, зокрема, виняткове значення мають питання енергетичної безпеки. Останні події початку ХХІ століття наочно продемонстрували, наскільки світова економічна стабільність залежить від коливань цін на енергетичні ресурси. Навіть для країн, традиційних експортерів енергетичних ресурсів та тих, хто володіє найбільшими запасами, актуальними стали питання нестабільності постачань, перебої в постачанні електричної енергії, поява нових джерел та способів видобутку, що відповідно спонукає до виведення питань енергетичної безпеки на перший план. Відповідно, дослідження концептуальних засад формування енергетичної безпеки є доцільним та своєчасним. Статтю присвячено дослідженню концептуальних засад формування та визначення енергетичної безпеки в сучасних глобальних умовах. Визначено місце енергетичної безпеки в структурі національної безпеки країни. Виокремлено специфіку енергетичної безпеки для найбільших споживачів, постачальників, енергетичних компаній, країн з різним рівнем розвитку. Запропоновано окремі індикатори оцінки енергетичної безпеки країни. Систематизовано показники, критерії оцінки, ризики й загрози національної енергетичної безпеки (зовнішньоекономічні, внутрішньоекономічні, внутрішньогалузеві). Визначено парадигми сучасної глобальної енергетичної безпеки в контексті сталого розвитку.

РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНО - ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Стаття має оглядовій характер. Туризм є ознакою соціально-економічного рівня розвитку країни і її окремих регіонів. Чим більш розвиненою і стабільною є економіка країни, тим більше стійкі позиції займає національний ринок туристичних послуг. У статті підкреслено значення регіонального ринка туристичних послуг, як важливого чинника соціально – економічного розвитку у регіоні. Широкий діапазон виконуваних функцій туризму дозволяє використовувати його в якості дієвого інструменту стимулювання соціально-економічного зростання на макро- і мікрорівнях господарювання. Функції туризму насамперед проявляються на територіях конкретних регіонів, а можливості його розвитку визначаються умовами цих регіонів. Тому, розгляд туризму як інструменту соціально-економічного розвитку особливо актуально з позиції регіонального підходу. Для України регіональний підхід має виключно важливе значення в силу великої території і суттєвої диференціації регіонів за характером умов розвитку туризму. Також, зазначені основні проблеми розвитку туризму в Україні. Розглянуто шляхи та напрямки необхідні для перспективного розвитку туризму на регіональному рівні. Визначено основні принципи державного регулювання регіональною політикою які мають забезпечити сталий розвиток ринку туристичних послуг. Підкреслено необхідність узгодження і забезпечення інтересів усіх суб’єктів ринку туристичних послуг, а також, необхідність розробки та запровадження ефективних інструментів стимулювання регіонального розвитку, налагодження міжнародного співробітництва.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті розглянуто сутнісна характеристика поняття фінансово-економічної безпеки підприємств. Визначено основні напрями забезпечення фінансово-економічної безпеки господарюючого суб’єкту. Досліджено фактори, що негативно впливають на фінансовий стан підприємств. Базою дослідження є сукупність теоретичних питань забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства і його зміни в результаті реалізації певного обсягу операцій в процесі господарської діяльності. Авторами визначено, що метою забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства є мінімізація внутрішніх та зовнішніх загроз в умовах динамічного розвитку глобальної і національної економік. Авторами запропоновано та розглянуто напрямки забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств які запобігають негативно впливати на діловий імідж, інвестиційну привабливість, фінансово-економічну стійкість, платоспроможність, рентабельність, здорове конкурентне середовище підприємства. Авторами зроблено висновок про те, що фінансово-економічна безпека підприємства виражається в: тісному взаємозв'язку між усіма напрямками забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств; розробці стратегій для ефективного управління бізнес-процесами; в корегуванні фінансово-господарської діяльності для реалізації стратегічного розвитку підприємства; в досягненні високого рівня інтелектуального управлінського персоналу. Синхронізація взаємодій напрямків забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства дозволяє вибудувати ефективну низку управлінських рішень, спрямовану на стратегічний розвиток господарюючого суб'єкта.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД В СТВОРЕННІ ТА ФІНАНСУВАННІ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статті розглянуто інноваційні підходи до створення та фінансування бізнесу в Україні. Визначено, що Європейський Союз надає підтримку розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та пропонує три проекти в рамках ініціатив та програм ЄС – EU4Business, COSME, Горизонт 2020. В рамках запропонованих програм ЄС виокремлено їх загальні вимоги, окремі види напрямів, доступ до фінансування та можливості для визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємництва в Україні. Розглянуті програми підтримки МСБ в Україні дозволили скласти карту можливих стратегічних знань в рамках ініціатив та програм ЄС, які дозволять сформувати інноваційну складову розвитку підприємств Україні та яка формується з трьох складових: інформація та консультації, тренінги, стажування та обмін досвідом. Карта можливих стратегічних знань дозволила обрати п’ять програм (EU4Business Мережа Центрів Інформаційної Підтримки Бізнесу в Україні, COSME IPR Helpdesk, COSME Your Europe portal, Горизонт 2020, COSME ERASMUS for young enterpreneurs (EYE)) з відповідним набором знань. В рамках фінансування визначено напрями та інструменти фінансування, партнери-виконавці та фінансові установи-партнери. Конкретні завдання проектів та програм бюджетної підтримки бізнесу Україні визначаються відповідно до принципів, а саме першим принципом, узгодженістю та координацією з пріоритетами, цілями та політикою розвитку країн-партнерів та другим – відповідністю політиці розвитку країн ЄС відповідно до програми «Програма перетворень».

ДОСЛІДЖЕННЯ «ЖОРСТКИХ» ТА «МʼЯКИХ» ПІДХОДІВ ЗАГАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Останнім часом системи поліпшення та управління якістю швидко розвивалися. Протягом останніх десятиліть прості інспекційні заходи були замінені або доповнені стандартами контролю якості та забезпечення якості. Численні дослідження були проведені окремо для визначення ефективності впровадження загального управління якістю (TQM) та повного виробничого обслуговування (TPM). TQM відкриває організаціям ряд «інструментів» для забезпечення сталого розвитку та переваги над конкурентами, причому шлях до успішного постійного вдосконалення зосереджений на використанні стратегії, даних і ефективних комунікацій, щоб прищепити дисципліну якості культурі і процесам організації. Робота має оглядовий характер. У даній роботі досліджено вплив «м'яких» і «жорстких» практик TQM на продуктивність виробництва. Розглянуто розвиток загального управління якістю як системного, який охоплює всі функції та підрозділи, всіх працівників і який має на меті послідовно виконувати потреби клієнтів. Виділено фактори, що відносять до «м’якого» та «жорсткого» підходів. Приведено характеристику та особливості кожного фактору, які віднесено до відповідних підходів. Досліджено взаємозв’язок факторів «м’якого» та «жорсткого» підходів, а також вплив факторів «жорсткого» підходу на «м’які» фактори TQM. Представлено перспективи регулювання роботи підприємства та системи управління якістю за допомогою різних факторів «м’якого» підходу.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МОРСЬКОГО ПОРТУ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті розглядаються основні завдання інноваційного розвитку морського порту з урахуванням громадського інтересу щодо технічних, екологічних та соціальних аспектів портових операцій. Основними ключовими факторами, що впливають на конкуренцію між портами, є: географічне положення, близькість до виробничих або споживчих районів, хороші зв'язки з інфраструктурою руху, збалансована національна та місцева законодавча база, інституційна структура та соціально-економічний клімат. Запропоновано концептуальну основу інноваційного розвитку морського порту за сценарним методом для оцінки масштабів конкуренції в портовому секторі, яка включає варіант транспортування; експлуатаційні показники; порівняння тарифів; фінансові показники. Концептуальні рамки можуть бути використані при визначенні оптимальної форми та обсягу модернізації порту. Запропоновано методику організації форсайт-проекту інноваційного розвитку морського порту, яка комбіную методологію науково-технологічного передбачення та інституціонально-системний підхід. Така комбінація дозволяє найбільш повно дослідити і спрогнозувати динаміку змін у соціально-економічних системах. Для обґрунтування стратегічного плану розвитку морського порту використовується інтегральний показник збалансованого інноваційного розвитку. Його оцінка здійснюється у вигляді функцій від п'яти змінних, які впливають на впровадження і реалізацію інноваційних стратегій: економіко-фінансові критерії, організаційні критерії, інноваційні критерії, соціальні критерії та інноваційний клімат. Визначений за результатами оцінки оптимальний сценарій розвитку об’єкту.

НЕЙРОМАРКЕТИНГ ЯК ФАКТОР ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті розглянуто сучасний комплекс маркетингових методів вивчення поведінки покупців – нейромаркетинг. Для визначення сутності нейромаркетингу було проведено аналіз наукових праць вчених, який довів, що нейромаркетинг це частина маркетингу, яка охоплює дослідження несвідомих процесів людини і вплив на людський мозок. Виведено нове поняття «банківський нейромаркетинг», який включає в себе симбіоз основних елементів нейромаркетингу і фінансових послуг. Визначено види нейромаркетингу: психологія кольору, атмосфера, аромамаркетинг, звуковий дизайн. Для дослідження методики впровадження і використання нейромаркетингу в фінансово - банківських установах, здійснено аналіз банків за прибутковістю. За даними дослідження на першому місці за прибутковістю у 2017 р. знаходився Райффайзен Банк Аваль. Проведено аналіз застосування психології кольору для просування фінансових послуг. Виділено прийоми аромамаркетингу, які найбільш ефективні в діяльності банківських установ. Доведено,що в сучасних умовах розвитку фінансового - банківського бізнесу акцент робиться на психологію кольору. В результаті аналізу було відображено прямий зв'язок кольорів і їх застосування в дизайні фінансового - банківських установ, створення атмосфери, яка виражається в підборі світла, музики, планування, а також акцент на аромамаркетинг. Ароматизація повітряного простору певними ароматами прямо пропорційна залученню клієнтів і створення сприятливої атмосфери. Прийоми аудіо – маркетингу успішні за межами приміщення або ж із застосуванням правильно підібраної гучності, якщо це стосується залів очікування, які супроводжуються чергами. Таким чином, підтримка конкурентоспроможності на ринку, підвищення кількості клієнтів фінансово - банківських установ, прямо пропорційно залежить від розробленої ними стратегії впровадження і використання нейромаркетингу.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ВОГНЕТРИВКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ТА ВИЯВЛЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Прояв сильних сторін підприємства у вигляді економічних результатів і показників сприяє вкладенню ресурсів у виробничу і адміністративну складові з метою подальшого поліпшення результатів діяльності та розвитку підприємства. Дослідження потенціалу підприємства є універсальним інструментом, що дозволяє виявити не тільки проблемні зони, але і його можливості, які є привабливими для інвесторів. У роботі представлені результати експрес-аналіз потенціалу ПрАТ «Красноармейський дінасовий завод». Розкрито поняття потенціалу підприємства. Розглянута необхідність використання потенціалу підприємств з метою раціоналізації виробництв, аналізу ринкового середовища, зміни кон’юнктури ринку та дослідження споживчих настроїв. Результати даних досліджень спрямовані на виявлення проблемних аспектів діяльності підприємства, що вимагають застосування заходів з оптимізації бізнес-процесів. Прояв сильних сторін підприємства у вигляді економічних результатів і показників сприяє вкладенню ресурсів у виробничу і адміністративну складові з метою подальшого поліпшення результатів діяльності та розвитку підприємства. Доведено, що формування потенціалу підприємства – це виявлення стратегічних можливостей, ресурсів і резервів потенціалу, здатних підвищити конкурентоспроможність підприємства. Проведений аналіз доводить, що найважливішим аспектом для утримання конкурентних позицій на сучасному ринку є збільшення використання потенціалу підприємства. Необхідне постійне проведення дослідження майнового стану підприємства та його фінансового становища. Отже можна визначити що завдяки правильному ресурсів, постійному аналізу "вузьких" місць фінансової діяльності підприємство має можливість підвищити власне конкурентне становище, створити додані переваги з орієнтацією на споживчий попит. У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем i забезпеченням високої якості реалізації, важливо визначити, які саме чинники обумовлюють розвиток його елементів i впливають на їхню збалансованість та ефективність використання.

МАРКЕТИНГОВА ТОВАРНА ПОЛІТИКА ЯК ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В ПОСТКРИЗОВИХ УМОВАХ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статті показано, що маркетингова товарна політика в сучасних умовах розвитку ринку є одним з ключових факторів конкурентоспроможності підприємства та може суттєво підвищити ефективність його діяльності. Дане питання було досліджено на прикладі групи «Метінвест» - міжнародної вертикально інтегрованої гірничо-металургійної компанії. Також були проаналізовані фінансові та виробничі звіти компанії «Метінвест» за останні 6 років. Показано, що між елементами маркетингової товарної політики підприємства та його фінансовими і виробничими показниками існує стійкий взаємозв’язок. Окрім цього була проведена оцінка конкурентоспроможності підприємства товарним методом із застосуванням інструментарію статистичного аналізу. За допомогою статистичних методів аналізу визначено тенденцію динаміки виробництва основних груп товарів організації, що впливає на можливість ефективної реалізації маркетингової товарної політики компанії. Було визначено, що використання статистичного аналізу фінансових та виробничих звітів обраної компанії може надати необхідну інформацію щодо ситуації з її основними товарними групами та динамікою головних показників виробництва. Такий аналіз виявляє ефективні та неефективні тенденції у маркетинговій товарній політиці, у результаті чого неефективні рішення будуть усунені або редаговані, у той час як ефективні рішення можуть бути оптимізовані та позитивно вплинуть на фінансову стабільність підприємства і його конкурентоспроможність. Додаткової наукової новизни статті надає дослідження впливу маркетингової товарної політики в контексті посткризової діяльності обраної компанії. З метою оптимізації діяльності компанії було надано рекомендації щодо поліпшення таких елементів маркетингової товарної політики як інформаційне забезпечення, розробка нової продукції а також марочна політика.

ОЦІНКА РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА ЗАСАДАХ СТІЙКОСТІ

2019-10-31T14:40:50+02:00

Метою статті є оцінювання стратегічного управління розвитком альтернативної енергетики на засадах стійкості. У статті розглянуто система аналізу показників формування механізму стратегічного управління розвитком альтернативної енергетики, яка складається з економічного, екологічного і соціального ефекту досліджуваних процесів. Обґрунтовано методику оцінювання стратегічного управління розвитком альтернативної енергетики на засадах забезпечення стійкого розвитку галузі в руслі раціонального використання ресурсів та сприяння їх відтворення, підвищення стану безпеки, рівня логістизації з урахуванням енергетичної складової. Для побудування моделі стійкого розвитку альтернативної енергетики використано інформаційну двійкову ентропію як функцію стану, висвітлено функціонування відкритих динамічних багатокомпонентних систем. Визначено ентропію ресурсної ефективності, основою якої є показники раціонального використання та сприяння відтворенню ресурсів, та ентропію управлінської ефективності, яка базована на показниках стану безпеки та логістизації енергопотоків. Оцінювання стратегічного управління розвитком альтернативної енергетики на засадах стійкості здійснено за визначеною послідовністю, що складається із взаємопов’язаних, систематизованих дій. Визначено цілі, предмет та завдання відповідного аналітичного дослідження. Обґрунтовано методи оцінювання стратегічного управління розвитком альтернативної енергетики на засадах стійкості. Побудовано зірку орієнтирів для оцінювання результатів дослідження. Виділено показники стимулятори та дестимулятори, що відображають напрямок впливу певних даних на стан стійкості системи. З’ясовано рівень узгодженості між екологічними, соціальними, економічними процесами, що характеризують стійкий розвиток галуззі за допомогою визначення норми балансу показників зірки орієнтирів.

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В статті досліджуються понятійно-категоріальний апарат прцесів управління персоналом в умовах все наростаючої глобальної економіки. Визначено, що управління персоналом підприємства відбувається в бізнес-середовищі, яке стає все більш глобальним за охопленням. Сам по собі феномен глобалізації є предметом гарячих дискусій і несе в собі багато аспектів, щодо практики управління персоналом підприємства як усередині країн, так і між ними. Визначено, що розподіл людських ресурсів залежить від ряду питань, таких як міжнародна конкурентоспроможність і продуктивність праці, які залежать від широкого діапазону змінних. Визначено, що за всієї специфіки інтегрування корпорацій в неоліберальному капіталізмі на неможливість підвищення зайнятості і зростання безробіття в глобальній економіці впливають два взаємопов'язані фактори: заміна людини машинами і переміщення підприємств або виробничих програм з промислово розвинених країн з переважаючими в них високими витратами виробництва, до країн з низькими витратами, забезпечують можливість для отримання прибутку. Наведено структурно – логічну схему глобальної економіки. Зроблено висновок, що глобалізація має значний вплив на формування механізму управління персоналом. Таким чином, можна вести мову про формування глобальної стратегії управліня персоналом через вплив ТНК на процес управління.

МЕНЕДЖМЕНТ КОМУНІКАЦІЙ В ЛОГІСТИЧНОМУ БІЗНЕСІ

2019-10-31T14:40:50+02:00

В сучасному світі високих швидкостей сьогодні неможливо уявити роботу без інформації та прискорення процесу її передачі. Тому інформація та комунікації є найважливішими інструментами в управлінні організаціями, і логістична діяльність не є винятком. Логістичний бізнес має свої особливості, і в даній статті була зроблена спроба висвітлити актуальні питання управління потоками інформації та комунікаціями в цій галузі. Авторами проведено аналіз досліджень і публікацій зарубіжних вчених, присвячених питанням комунікацій в менеджменті та логістики. У статті визначено роль, вплив інформації та особливості комунікацій в логістичному бізнесі. А також простежено зв'язок між передачею інформації і здійсненням комунікацій в логістичних операціях. Розглянуто точки зору на основні визначення комунікації як процесу, і як явища. Дано визначення комунікації для логістичної організації. У статті приділено увагу розгляду питання про канали і інструменти комунікаційного процесу. Дано визначення каналу комунікації. Визначено існування комунікацій як всередині логістичних організацій, так і в зовнішньому середовищі. Виявлено основні інструменти комунікаційного процесу, а також проведено аналіз їх використання.

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статті розглядається виникнення теоретичних основ і методологічний інструментарій антикризового управління підприємством в умовах переходу до ринкової економіки, а також типи, причини, послідовність та характер причин виникнення кризи, схема формування антикризового управління в складних економічних умовах. Кризові явища спостерігаються всюди і є невід’ємною складовою розвитку будь якої системи - всесвіту, суспільно-політичної, економічної, виробничої систем тощо. Прийняття рішень в управлінні менеджменту в кризовому становищі є підсумком збалансованих дій, при яких мінімізуються ризики та загрози, максимізуються прибуток і доходи. Ускладнення загальних систем, зростання конкурентоспроможності, швидкість локальних і глобальних змін приводять до нових вимог та оновленої методології управління підприємств та організацій. Постійне зростання конкурентоспроможності, а також економічна та фінансова нестабільність, нестійкий вплив на зовнішні і внутрішні чинники підприємства призводить до подальшої праці над удосконаленням управління менеджменту. За великий проміжок часу науковцями розроблено та досліджено значну кількість антикризових програм управління, накопичено великий позитивний досвід аналізу різних ситуацій і пошуку рішень, однак частота, швидкість, велика конкурентоспроможність та масштаб трансформацій в сучасних умовах такі, що встановлені алгоритми прийняття рішень рано чи пізно стають застарілими і неробочими в реальності даного часу. Трансформаційні зміни потребують засвоєння менеджерами сучасних методів управління, формування навичок попередження чи послаблення кризових явищ, знання методів антикризового управління. Необхідність безперервного вдосконалення систем управління підприємствами в умовах високої конкурентоспроможності та фінансової нестабільності призводить до подальшого дослідження над темою.

СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО МАРКЕТИНГУ В РАМКАХ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ СЕСТЕЙНОГО РОЗВИТКУ

2019-10-31T14:40:50+02:00

У статі розглянуто сутність принципів стійкого розвитку та проаналізовані системи викликів які б мали вплив на появу даної концепції. У статті наголошується на ефективності використання сестейних інструментів взаємодії між суб’єктами господарювання економічних систем. Стале виробництво спрямоване на вдосконалення продукції та / або виробничих процесів з метою зменшення споживання ресурсів, використання небезпечних матеріалів та виробництва відходів та забруднюючих речовин у забезпеченні продукції. Досліджено, що використання сталого маркетингу на підприємствах надає конкурентні переваги, збільшує позитивний вплив на розвиток суспільства та зовнішнього середовища. Визначено, що сталий маркетинг - це цілісний, інтегративний підхід, який надає рівний акцент на екологічній, соціальній справедливості та економічних питаннях у розвитку маркетингових стратегій. У статті визначено сутність концепції «розумного споживання» як інструменту протидії екологічній, соціальній та економічній безвідповідальності. Як наслідок, політика та ініціативи щодо сталого споживання зростають, враховуючи вплив процесів, а також продукції та надання послуг, а також товарів. Авторами зазначено, що стимулювання інновацій на основі атрибутів стійкості, компанії також можуть розглянути дії, що базуються на існуючих продуктах. Досліджено, що більш масштабну трансформацію портфеля можна розробити шляхом ребрендингу або повторної категоризації існуючих стійких продуктів (послуг). Стабільна практика маркетингу передбачає ще більшу важливість і актуальність у країнах, що розвиваються. Маркетинг, як і інші функціональні сфери бізнесу, сприяє екологічним, соціальним і економічним проблемам, з якими стикається сьогоднішній світ, в тому числі і проблемі розробки і реалізації стратегії сталого маркетингу підприємства в рамках загальної програми сестейного розвитку, яка повинна узгоджуватися із можливостями по її використанню.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

2019-10-31T14:40:51+02:00

У статті проведено дослідження соціально-економічної сутністі системи пенсійного страхування в Україні. Наведено обґрунтування, що організація та законодавче регулювання пенсійного забезпечення громадян є найважливішою діяльністю держави у галузі соціальної політики. Пенсійне забезпечення є системою суспільних відносин, що забезпечує добробут громадян при настанні пенсійного віку, інвалідності, втраті годувальника за рахунок коштів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, накопичувальної системи, бюджетної підтримки, неформальної фінансової і не фінансової підтримки людей похилого віку за рахунок родини або громадських організацій. Оскільки пенсійне забезпечення може здійснюватися і за рахунок неформальних джерел в межах родини або громади, то його не слід ототожнювати з пенсійною системою, під якою розуміємо комплекс інститутів, відносин і механізмів, за допомогою яких здійснюється формування фінансових ресурсів та їх розподіл серед непрацездатного населення при настанні соціальних ризиків у вигляді пенсій. Обґрунтовано, що сутність пенсійного забезпечення проявляється в різних аспектах таких, як соціальний, економічний, фінансовий і правовий. Виходячи з різних аспектів, цілями пенсійного забезпечення є захист від бідності і забезпечення гідного рівня життя, перерозподіл доходів від активного працездатного покоління на користь покоління пенсіонерів, формування фінансових джерел і виплата пенсій, забезпечення рівних прав учасників пенсійного забезпечення. Було зроблено висновки про те, що для забезпечення соціальної справедливості у пенсійному страхуванні необхідно удосконалити механізм перерахування пенсій пенсіонерам, що працюють, розміри пенсійних надбавок і підвищень різних категорій осіб, які втратили працездатність, для того, щоб уникнути застосування різних підходів при визначенні їх розміру та скасувати непропорційність у пенсійному забезпеченні.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЦІННІСНОГО ПРОСТОРУ СПОЖИВАЧІВ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ МІСТА МАРІУПОЛЯ

2019-10-31T14:40:51+02:00

В статті проаналізовано перспективи розвитку туристичних послуг в місті Маріуполі. Представлено становлення Маріуполя туристичним центром в контексті розбудови простору цінностей та потреб споживачів. Показано різні підходи щодо виокремлення типів ціннісних орієнтацій. В дослідженнях розглянуто вплив системи цінностей, чітко окреслених взірців та стилів життя, які пропагуються у суспільстві для людини як професіонала, споживача. Зазначено впливовість системи особистісних цінностей споживачів на розвиток різних видів туризму в регіоні. Констатовано домінування певних туристичних потреб в дозвіллєвих цінностях студентів Маріуполя. Відзначено низький рівень обізнаності про наявність різних видів туристичних ресурсів серед молоді міста. Розглянуто сучасний стан та перспективні напрямки розвитку туризму на базі наявних природних, історичних, архітектурних та культурних ресурсів міста. Підкреслено відображення унікальних природних ресурсів Маріуполя в творчості відомого художника грецького походження А.Куінджі. З’ясовано, що проблема історичних та культурних антропогенних ресурсів Маріуполя та Приазов’я розкривалася в роботах багатьох краєзнавців. Показано відродження екскурсійних послуг в Маріуполі. Звернено увагу на можливості розвитку рекреаційного, оздоровчого, пізнавального, промислового та релігійного туризму в Маріуполі. Зазначено неповторність історичних та культурних, духовних антропогенних ресурсів Маріуполя для їх становлення туристичними ресурсами. Визначено перспективні напрями необхідних досліджень для формування туристського інтересу до туристичних ресурсів міста Маріуполя, зокрема моніторингу для виявлення цінностей різних видів туризму у споживачів туристичних потреб.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ЯКОСТІ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

2019-10-31T14:40:51+02:00

Статтю присвячено проблемі аналізу результатів інвентаризації з метою забезпечення порівнянності результатів та кількісної оцінки якості її проведення. Автор розглядає теоретико-методологічні аспекти проведення інвентаризації на підприємстві та пропонує сукупність аналітичних показників для оцінки та порівняння результатів інвентаризації та якості її проведення. Інвентаризація є дієвим засобом контролю та невід'ємною складовою облікового процесу. ЇЇ результатом є підтвердження даних бухгалтерського обліку або фіксація розбіжностей, як правило, в грошових та натуральних вимірниках, що ускладнює порівняння результатів інвентаризації за різні періоди, по різних підрозділах підприємства та матеріально відповідальних особах. При аналізі результатів інвентаризації запропоновано використовувати термін "інвентаризаційний елемент", який визначається як складова частина об'єкту інвентаризації, кількісні, якісні та вартісні характеристики якої можуть бути визначені за даними бухгалтерського обліку та перевірені в процесі проведення інвентаризації, подальший поділ якої є неможливим або не вплине на результати інвентаризації, та уточнено його визначення для окремих об'єктів інвентаризації. Для аналізу результатів пропонується застосовувати систему відносних показників, зокрема коефіцієнти повноти інвентаризації, нестачі, надлишків, відхилень та кількості відхилень. Якість інвентаризації може бути оцінена за результатами додаткових процедур, які підтверджують або спростовують її результати та дозволяють визначити відхилення, не зафіксовані під час основного процесу інвентаризації та їх вплив. Використання відносних коефіцієнтів, що характеризують результати інвентаризації забезпечить порівнянність її результатів, а оцінка ефективності витрат на додаткові процедури дозволить визначити доцільність підвищення якості інвентаризації.

ОЦІНКА РИЗИКІВ ЯК СКЛАДОВОГО ЕЛЕМЕНТУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2019-10-31T14:40:51+02:00

У статті досліджено питання оцінки інноваційних ризиків та їх впливу на інноваційний потенціал промислових підприємств заслуговує на особливу увагу. Інноваційна діяльність, як і інші види діяльності підприємства, пов'язана з ризиком, так як повна гарантія отримання очікуваного результату практично відсутня. У сучасній економічній теорії і практиці ризик є однією з основних категорій. Це пов'язано з тим, що саме невизначеність економічних явищ і процесів - поширена характеристика, прояв якої може привести як до втрат, так і до отримання прибутку. Інноваційна діяльність, порівняно з іншими видами діяльності, більшою мірою пов'язана з ризиком. Зазначимо, що ризик інноваційної діяльності тим вищий, чим більш локалізований інноваційний проект, якщо ж таких проектів багато, і вони в галузевому плані розосереджені, ризик мінімізується, і ймовірність успіху зростає. Особливо актуальною проблемою стосовно інноваційних проектів залишається проблема невизначеності і пов'язаних з нею ризиків. Ризик в інноваційній діяльності можна визначити як ймовірність втрат, що виникають при вкладанні організацією засобів у виробництво нових товарів і послуг, у розроблення нової техніки і технологій, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладанні засобів у розроблення управлінських інновацій, які не принесуть очікуваного ефекту. Промисловим підприємствам, які розробляють стратегію і тактику своєї діяльності, необхідно враховувати наявність ризиків, без яких ефективна підприємницька діяльність є неможливою.

ВПЛИВ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ НА СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2019-10-31T14:40:51+02:00

Стаття присвячена дослідженню взаємозалежності людського і сталого розвитку та їх впливу на підвищення конкурентоспроможності країни. Виявлено проблеми розвитку людського потенціалу при переході країни до створення моделі сталого розвитку. Розглянуто основи формування моделі еко-соціальної ринкової економіки при органічному поєднанні економічної ефективності, соціальної справедливості та ресурсно-екологічної збалансованості. Показано взаємозалежність понять маркетингу персоналу та людського капіталу. Проведено порівняльну характеристику між основними компонентами людського і сталого розвитку, кожний з яких виконує специфічні функції у забезпеченні стратегічного управління людським капіталом. Виявлено взаємозв’язок оцінки основних складових елементів людського капіталу з елементами зовнішнього та внутрішнього маркетингу персоналу. Виокремлено чотири основних елементи у структурі людського капіталу: знання та продуктивні здібності, здоров’я, мотивація, мобільність. Показано їх вплив на стратегічне управління маркетингом персоналу. Проведено порівняльну динаміку індексу людського розвитку та індексу навколишнього середовища України з деякими країнами світу. Доведено, що однією з головних цілей управління персоналом (HRM) є підвищення ефективності роботи організацій. Тим не менш, деякі дослідження явно звернулися до багатовимірного характеру виконання та пов'язали практику HR з різними вимірами результатів. Отже, це дослідження доповнює літературу, пов'язуючи практику HR з трьома вимірами результатів: фінансовими, організаційними та результатами працівників (HR). Крім того, було проаналізовано, як практика HR впливає на ці виміри результатів, зосереджуючи увагу на ролі задоволення від роботи.

СОЦИАЛЬНО-ОТВЕТСТВЕННЫЙ МАРКЕТИНГ В УПРАВЛЕНИИ ПРИБЫЛЬЮ ПРЕДПРИЯТИЯ

2019-10-31T14:40:51+02:00

В работе рассмотрены математические модели управления прибылью предприятия. Выделены основные составляющие при расчете прибыли предприятия и установлена их взаимосвязь с социально-ответственным маркетингом. Математически показано, что стандартными решениями невозможно добиться одновременного снижения себестоимости и повышения качества продукции. На основе проведенного анализа математических моделей предложены варианты снижения затрат на производство машиностроительной продукции. За счет этого повышение прибыли предприятия без снижения уровня качества продукции. Установлено, что у руководства машиностроительного предприятия существует как минимум три альтернативных пути развития предприятия: применение новых технологий; применение новых технологий, но недостаточно укомплектованных оборудованием; применение различных махинаций. Показаны возможные положительные и отрицательные результаты принятия таких управленческих решений. Сформулированы конкретные задачи, решение которых позволит снизить затраты предприятия, повысить конкурентоспособность выпускаемой продукции и повысить прибыль предприятия. Доказана необходимость рассмотрения технических показателей уровня качества выпускаемой продукции (точности, качества и шероховатости обработанной поверхности детали) при формировании и оптимизации ее себестоимости. Установлено, что указанные показатели уровня качества выпускаемой продукции имеют разный удельный вес в формировании себестоимости. Наибольшее влияние оказывает показатель шероховатости обработанной поверхности. С уменьшением шероховатости обработанной поверхности повышается качество выпускаемой продукции. Однако добиться при этом снижения себестоимости можно лишь за счет применения новых высокоэффективных технологий, оборудования и инструментов.

ФОРМУВАННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС

2019-10-31T14:40:51+02:00

У статті обґрунтовано, що одним з найбільш важливих показників розвитку соціально-економічної сфери держави виступає рівень життя населення. Доведено, що у сучасних економічних умовах існує об’єктивна необхідність забезпечення гідного рівня життя населення з метою сприяння економічному зростанню країни. У роботі систематизовано методологічні підходи формування рівня життя населення з урахуванням ймовірних наслідків для розвитку соціально-економічної системи держави. Наголошено, що рівень життя населення є однією з найскладніших соціально-економічних категорій. Здійснено аналіз існуючих визначень щодо змісту даної категорії. Розглянуто етапізацію економічних досліджень щодо певних аспектів формування рівня життя населення. Проаналізовано різні підходи стосовно групування показників рівня життя. Акцентовано увагу на проблемі визначення рівня бідності в Україні, досліджено показники, що його визначають. Розкрито соціально-економічний контекст бідності у сучасному світі. Наголошено, що сьогодні у світовій економіці актуалізується проблема зростання бідності працюючих людей. Визначено, що низькі соціальні стандарти в державі не відповідають критеріальним значенням, прийнятим на міжнародному рівні. Охарактеризовано наслідки істотного зниження рівня життя населення та відповідні загрози для забезпечення розвитку національної економіки України.

ДВОКОНТУРНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2019-10-31T14:40:51+02:00

У дослідженні визначено, що успішна реалізація змін на підприємстві визначається, з одного боку – станом зовнішнього середовища та прийнятністю цим середовищем змін, а з іншого – станом внутрішніх стратегічних ресурсів. Саме такий підхід до ефективного провадження змін у статті покладено в основі двоконтурної системи управління змінами на підприємстві. Автором визначено, що система управління змінами – це сукупність взаємопов’язаних елементів процесу менеджменту, спрямованих на досягнення цілей змін в умовах чинної стратегії підприємства. Для забезпечення ефективності управління змінами в умовах функціонування підприємства як відкритої системи пропонується розглянути двоконтурну схему системи управління змінами підприємства. В рамках реалізації зовнішнього контуру управління змінами вивчається зовнішнє середовище діяльності підприємства з метою ідентифікації зовнішніх драйверів змін та визначення їх впливу на стратегічні можливості змін та наслідки їх реалізації для підприємства. Інформація, отримана на даному етапі управління змінами використовується менеджментом змін підприємства для визначення порогових можливостей змін та унікальних можливостей, які складають основу ключових компетенцій підприємства. Як результат – визначаються стратегічні можливості змін, необхідні для реалізації загальної стратегії підприємства. Трансформація інформації щодо стратегічних можливостей змін відбувається через «призму» стратегічного потенціалу змін та взаємодію суб’єктів та об’єктів змін. Доведено, що схема реалізації системи управління змінами підприємства передбачає застосування чотирьох елементів (підсистем), які взаємодіють між собою: функціонального, організаційного, інформаційного та мотиваційного та забезпечують досягнення цілей змін.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РОЗМІЩЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ РЕКОНСТРУКТУРИЗАЦІЇ

2019-10-31T14:40:51+02:00

У статті проведено систематизацію основних підходів організації управління розміщенням підприємств регіону. Автором зроблено висновок, що найбільший ефект на практиці може дати комплексне використання виділених підходів, тому що саме в цьому випадку можливе отримання синергетичного ефекту від отримання суми окремих складових формування ефектів. Систематизація підходів до дослідження даних проблем в сфері вирішення задач розміщення бізнес-процесів, обумовлює застосування багаторівневої стратифікації економіки регіону, здійснення комплексу науково-опрацьованих мезоекономічних модифікаційних заходів результативного управління, в тому числі і тих, що лежать в основі визначення напрямків і форм просторового розміщення бізнесу. Запропоновано модель багаторівневого управління процесами розміщення підприємств, що дозволяє розширити повноту і деталізацію керованості підсистем різних рівнів (підприємство - регіон - галузь) і результативність управління економічною системою в цілому. При обґрунтуванні управлінських рішень щодо територіального розподілу бізнесу, як правило, беруть участь декілька взаємопов'язаних систем. Доцільно виділити п'ять основних рівнів управління економічними системами, які беруть участь в обґрунтуванні управлінських рішень щодо географічного розташування підприємства: підприємства, регіону, промисловості, економіки, глобального економічного середовища. Кожен рівень управління має власну систему управління з окремими елементами зворотного зв'язку, які, закриваючи окремі підпроцеси, утворюють повну схему управління. Вихідні елементи сусідніх систем одночасно є вхідними елементами систем наступного рівня, за винятком останнього в даній системній схемі.

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2019-10-31T14:40:51+02:00

У статті упорядковано понятійний апарат управління процесом забезпечення економічної безпеки на промисловому підприємстві, в якому були проаналізовані з різною мірою глибини поняття: управління безпекою, проактивний процес управління, створення цінності. Проведена робота до визначення крітеріальних ознак економічної безпеки промислового підприємства і встановлено семантико-когнітивний зв’язок між забезпеченням потенціалу підприємства та забезпеченням його економічної безпеки. Досліджено поняття системи економічної безпеки підприємства, проаналізовано основні її складові. Запропоновано шляхи зменшення загроз системі економічної безпеки підприємств України в умовах глобальних ризиків.

ЕВОЛЮЦІЯ БЕЗПЕКИ СПОЖИВАННЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2019-10-31T14:40:51+02:00

Проаналізовано часові та сутнісні аспекти еволюції безпеки споживання крізь призму розвитку технологічного прогресу, глобалізації та маркетингових концепцій. Показано, що зміна технологічних укладів сприяє розвитку глобалізації, що, в свою чергу, обумовлює зміну ринкової кон’юнктури, а саме попиту (через зміну моделей та підходів до споживання) та пропозиції (шляхом еволюції зокрема концепцій маркетингу як інструменту задоволення потреб споживачів). Встановлено суперечливий характер еволюційних процесів глобалізації, які з одного боку сприяють збільшенню обсягів виробництва, зменшенню відповідних витрат, забезпечуючи ринковий профіцит, а з іншого - вдосконалюються технології нав’язування та формування споживчих звичок, зокрема модель споживацтва, що виникла в розвинених країнах, поширюється по всьому світу, посилюючи загрози від глобалізації для решти країн. Визначено роль споживання, проаналізовано еволюцію категорії «безпека споживання» на кожному з етапів. Встановлено сучасні тенденції розвитку досліджуваних категорій. Визначено особливості розвитку для України. Доведено, що споживачі самі створюють та поширюють негативні наслідки суспільства споживання, погіршуючи, зокрема, екологічну ситуацію на планеті, підсилюючи соціальну напруженість. Проте завдяки споживчій демократії вони також можуть формувати попит на товари та послуги виробників, які турбуються про безпеку споживання як у короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі.