Україна. Європа. Світ. Історія та імена в культурно-мистецьких рефлексіях

Думка в міжcлов’янських музичних зв’язках

2025-06-03T11:11:34+03:00

Жан-Філіпп Рамо і Жан-Жак Руссо: полюси естетичних позицій у музичному відображенні епохи

2025-06-03T11:38:44+03:00

Жанрово-стильові виміри сольної скрипкової творчості Олександра Гоноболіна

2025-06-03T11:54:33+03:00

Міжнаціональний поетичний діалог у камерно-вокальних творах західноукраїнських композиторів першої третини ХХ століття

2025-06-03T12:02:14+03:00

Твори для домри Євгена Мілки та Борислава Стронька (прем’єри 2023 року)

2025-06-03T12:11:01+03:00

Музикознавча комісія Наукового товариства ім. Шевченка в історії розвитку українського музикознавства

2025-06-03T12:19:46+03:00

Другий закон діалектики як концептуальна вісь творчості (розмисли в ювілейний рік Мирослава Скорика)

2025-06-03T12:26:55+03:00

Герман Жуковський. Два погляди на музичний театр

2025-06-03T12:56:07+03:00

Збереження національної музичної культури у воєнний час

2025-06-03T13:08:05+03:00

Політичні контексти сценографії в сучасній режисерській опері

2025-06-03T13:16:09+03:00

Семантеми української академічної пісні в парадигмі етнонаціональної ідентичності національної музичної творчості

2025-06-03T13:25:39+03:00

Дві літанії із Супрасльського зібрання XVII століття: текстологічний і музикознавчий аналіз

2025-06-03T13:34:33+03:00

Василь Васильєв: творче кредо митця і педагога

2025-06-03T14:49:02+03:00

Культуротворча діяльність хорових колективів Ніжина в сьогоденні України й зарубіжжя

2025-06-03T15:00:29+03:00

Джерелознавчі аспекти мемуарів про Олександра Козаренка (до 60-річчя від дня народження)

2025-06-03T15:30:14+03:00

Пластично-хореографічна візуалізація інструментальних сцен в оперній виставі

2025-06-03T15:40:16+03:00

Роль диригента в музично-просвітницькій діяльності

2025-06-03T16:32:35+03:00

Віктор Камінський: «Найкращий учитель митців — це природа»

2025-06-04T10:27:22+03:00

Оперне виконавство як феномен еволюційного розвитку європейської музичної культури

2025-06-04T12:09:21+03:00

Сучасні версії творів з репертуару Остапа Вересая

2025-06-04T12:15:03+03:00

Українська шкільна драма ХVІІ– ХVІІІ століть: проблема реконструкції музичного компонента

2025-06-04T12:25:45+03:00

Фестиваль «Червона рута» як чинник формування українського фондового звукозапису

2025-06-04T12:51:01+03:00

Етапи долі — етапи самопізнання: Юрій Фіала знаний у світі, та незнаний в Україні

2025-06-04T13:00:09+03:00

«України слава стане поміж народами» — сакральна сутність Державного гімну України

2025-06-04T13:11:13+03:00

Чи був у Глухові осередок Музичного товариства імені Миколи Леонтовича?

2025-06-04T13:47:06+03:00

«Брундібар» Ганса Краси: дитяча опера з недитячою історією

2025-06-04T14:37:05+03:00

Аранжування і його специфіка в роботі зі студентами в класі загального та спеціалізованого фортепіано

2025-06-04T14:43:44+03:00

Музичні фестивалі як інструмент територіального маркетингу в сучасній Італії

2025-06-04T14:56:57+03:00

Хорові твори Юрія Іщенка особливості композиторського стилю

2025-06-04T15:13:20+03:00

Творчість Аліси Кобзар у контексті актуальних культурно-мистецьких практик ХХІ століття

2025-06-04T16:07:09+03:00

Режисерське переосмислення opera-farsa «Шовкова драбина» Джоаккіно Россіні як комедії положень

2025-06-04T15:26:23+03:00

Постать Володимира Кожухаря як приклад диригента-особистості

2025-06-04T16:15:06+03:00

Українська опера на історичну тематику в новому режисерському осмисленні

2025-06-04T16:24:51+03:00

Музичне українознавство: пошуки нових шляхів

2025-06-04T16:34:30+03:00

Український пісенний репертуар у виконавському просторі сучасного Китаю

2025-06-04T16:42:37+03:00

Прелюдія і фуга № 1 із циклу «34 прелюдії та фуги для фортепіано» Валентина Бібіка: стилістичний аспект

2025-06-04T16:51:32+03:00

Фортепіанні сонати Цзян Веньє: стильові особливості

2025-06-05T11:03:49+03:00

Велике в малому: «24 дитячі п’єси для фортепіано» Віктора Косенка у дзеркалі епохи

2025-06-05T11:26:45+03:00

Дитячо-юнацький репертуар музичного театру України: огляд світових та вітчизняних тенденцій

2025-06-05T11:32:36+03:00

Творчість Лесі Українки в операх Віталія Кирейка

2025-06-05T11:41:40+03:00

Про два забуті ювілеї

2025-06-05T12:01:27+03:00

Театральний костюм як важливий компонент створення художнього образу в опері

2025-06-05T12:13:14+03:00

Міфопоетичність ноктюрнів для фортепіано Олени Ільницької

2025-06-05T12:21:40+03:00

Ліричне інтермецо ор. 44 Сергія Борткевича. Віднайдений манускрипт

2025-06-05T12:34:06+03:00

Феномен Вітольда Малішевського: погляд із ХХІ століття

2025-06-02T16:05:09+03:00

Охарактеризовано творчість Вітольда Малішевського (1873– 1939), видатного польського композитора, педагога і музичного громадського діяча, засновника Одеської консерваторії та співзасновника Інституту Шопена, одного з основоположників Міжнародного конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена. Здійснено певні критичні уточнення щодо оцінювання його багатогранної діяльності й музичної спадщини, які недостатньо дослідженні в музикознавстві, особливо в західному. Спираючись на праці сучасних авторів та нові архівні матеріали, віднайдені в Польщі й Україні, реконструйовано життя В. Малішевського, підкреслено його виняткову роль у розвитку польської музичної культури міжвоєнного періоду, а також тривалий вплив як педагога на Миколу Вілінського й Вітольда Лютославського. Аналізуючи музичні твори, педагогічну діяльність, історію рецепції та інституційний контекст, автори статті наголошують на постійних історіографічних втратах щодо сприйняття особистості Малішевського в ширшому європейському музичному контексті.

Завдяки критичному аналізу польських, українських і західних джерел, що містять давні ідеологічно заангажовані наративи, виявлено і виправлено усталені історіографічні упередження у сприйнятті Малішевського як маргінальної чи надто консервативної особистості, особливо коли радянські дослідники прагнули нівелювати своєрідність національних культур, зокрема польської.

Наголошено, що В. Малішевський посідає належне місце у європейському музичному каноні. Його внесок як композитора, педагога й організатора виходить далеко за межі регіонального, суто українського чи польського значення і становить життєво важливу складову в музичному модерні ХХ століття, що ґрунтується на культурній ідентичності й педагогічній досконалості. Подальші дослідження стилістичної еволюції творчості митця, освітніх практик та історії їх рецепції сприятимуть порушенню питань про те, як національні традиції та індивідуальні голоси зберігаються, адаптуються або замовкають на тлі мінливих мистецьких і політичних подій.

Дитячий пісенний фольклор Поділля

2025-06-02T16:26:02+03:00

Дитячий фольклор Поділля багатий і різноманітний. Колискові й дитячі пісні краю з мелодіями опубліковано в різних виданнях [Дитячі пісні та речитативи, 1991; Єфремова, 2009; 2010; Квітка, 1922; Народні пісні Вінниччини, 2019; Народні пісні Хмельниччини, 2014; Народні пісні Черкащини, 2020; Народні пісні. Записи Людмили Єфремової, 2006; Одвічна Русава, 2003; Ой ти, просо-волото, 2008; Пилипчак, 2010; Пісні Поділля, 1976]. Звукозаписи подільських колискових співів містить диск серії «Традиційна музична культура України» («Колискові»).

У частотному каталозі українського пісенного фольклору авторка цієї статті виокремила три основних групи колискових пісень: давні загальнопоширені, східні й західні [Народні пісні Черкащини, 2020, с. 24–42], а за типом мелодики — західні та східні. Так, загальнопоширена колисанка «Ой ходить Сон коло вікон» (ДС-КД-01, коди подано за частотним Статті 58 Україна. Європа. Світ. 2024. Випуск 7 каталогом) за своїми мелодичними особливостями належить саме до західних. На Поділлі зафіксовано значну кількість варіантів цієї колисанки. У ній Сон запитує у Дрімоти, де вони будуть ночувати [Квітка, 1922, с. 177, № 559; Пісні Тернопільщини, 1989, с. 169 та ін.]. Як і скрізь, колискові пісні краю мають переважно строфічну будову.