Україна. Європа. Світ. Історія та імена в культурно-мистецьких рефлексіях

Думка в міжcлов’янських музичних зв’язках

А. І. Азарова — 2024-10-23

Жан-Філіпп Рамо і Жан-Жак Руссо: полюси естетичних позицій у музичному відображенні епохи

В. Б. Артем’єва — 2024-10-23

Жанрово-стильові виміри сольної скрипкової творчості Олександра Гоноболіна

М. М. Бабій — 2024-10-23

Міжнаціональний поетичний діалог у камерно-вокальних творах західноукраїнських композиторів першої третини ХХ століття

О. М. Басса — 2024-10-23

Твори для домри Євгена Мілки та Борислава Стронька (прем’єри 2023 року)

С. В. Білоусова — 2024-10-23

Музикознавча комісія Наукового товариства ім. Шевченка в історії розвитку українського музикознавства

О. Є. Гнатишин — 2024-10-23

Другий закон діалектики як концептуальна вісь творчості (розмисли в ювілейний рік Мирослава Скорика)

Т. В. Гусарчук — 2024-10-23

Герман Жуковський. Два погляди на музичний театр

О. М Давидова — 2024-10-23

Збереження національної музичної культури у воєнний час

Р. В. Дудик — 2024-10-23

Політичні контексти сценографії в сучасній режисерській опері

А. Г. Єфіменко — 2024-10-23

Семантеми української академічної пісні в парадигмі етнонаціональної ідентичності національної музичної творчості

Т. А. Задорожна — 2024-10-23

Дві літанії із Супрасльського зібрання XVII століття: текстологічний і музикознавчий аналіз

О. Л. Зосім — 2024-10-23

Василь Васильєв: творче кредо митця і педагога

П. І. Ільченко — 2024-10-23

Культуротворча діяльність хорових колективів Ніжина в сьогоденні України й зарубіжжя

О. А. Кавунник — 2024-10-23

Джерелознавчі аспекти мемуарів про Олександра Козаренка (до 60-річчя від дня народження)

Г. В. Карась — 2024-10-23

Пластично-хореографічна візуалізація інструментальних сцен в оперній виставі

О. В. Касьянова — 2024-10-23

Роль диригента в музично-просвітницькій діяльності

Л. В. Качуринець — 2024-10-23

Віктор Камінський: «Найкращий учитель митців — це природа»

Л. О. Кияновська — 2024-10-23

Оперне виконавство як феномен еволюційного розвитку європейської музичної культури

Є. В Колесник — 2024-10-23

Сучасні версії творів з репертуару Остапа Вересая

О. Ю. Кореняк — 2024-10-23

Українська шкільна драма ХVІІ– ХVІІІ століть: проблема реконструкції музичного компонента

Л. П. Корній — 2024-10-23

Фестиваль «Червона рута» як чинник формування українського фондового звукозапису

Д. В. Кочержук — 2024-10-23

Етапи долі — етапи самопізнання: Юрій Фіала знаний у світі, та незнаний в Україні

В. В. Кузик — 2024-10-23

«України слава стане поміж народами» — сакральна сутність Державного гімну України

В. В. Кузик — 2024-10-23

Чи був у Глухові осередок Музичного товариства імені Миколи Леонтовича?

А. М. Мироненко — 2024-10-23

«Брундібар» Ганса Краси: дитяча опера з недитячою історією

О. А. Наумова — 2024-10-23

Аранжування і його специфіка в роботі зі студентами в класі загального та спеціалізованого фортепіано

О. М. Пономаренко — 2024-10-23

Музичні фестивалі як інструмент територіального маркетингу в сучасній Італії

О. Ю. Пономаренко — 2024-10-23

Хорові твори Юрія Іщенка особливості композиторського стилю

М. Д. Пучко-Колесник — 2024-10-23

Творчість Аліси Кобзар у контексті актуальних культурно-мистецьких практик ХХІ століття

Д. І. Саф’ян — 2024-10-23

Режисерське переосмислення opera-farsa «Шовкова драбина» Джоаккіно Россіні як комедії положень

Н. В. Сімонова — 2024-10-23

Постать Володимира Кожухаря як приклад диригента-особистості

І. І. Стецький — 2024-10-23

Українська опера на історичну тематику в новому режисерському осмисленні

І. О. Суворова — 2024-10-23

Музичне українознавство: пошуки нових шляхів

О. Г. Таранченко — 2024-10-23

Український пісенний репертуар у виконавському просторі сучасного Китаю

Г. А. Усова — 2024-10-23

Прелюдія і фуга № 1 із циклу «34 прелюдії та фуги для фортепіано» Валентина Бібіка: стилістичний аспект

Л. І. Циганюк — 2024-10-23

Фортепіанні сонати Цзян Веньє: стильові особливості

Менгжао Чен — 2024-10-23

Велике в малому: «24 дитячі п’єси для фортепіано» Віктора Косенка у дзеркалі епохи

К. І. Шамаєва — 2024-10-23

Дитячо-юнацький репертуар музичного театру України: огляд світових та вітчизняних тенденцій

О. В. Шевельова — 2024-10-23

Творчість Лесі Українки в операх Віталія Кирейка

І. В. Шестеренко — 2024-10-23

Про два забуті ювілеї

О. А. Шуміліна — 2024-10-23

Театральний костюм як важливий компонент створення художнього образу в опері

С. М. Шутько — 2024-10-23

Міфопоетичність ноктюрнів для фортепіано Олени Ільницької

О. М. Якимчук — 2024-10-23

Ліричне інтермецо ор. 44 Сергія Борткевича. Віднайдений манускрипт

Т. А. Якубов — 2024-10-23

Феномен Вітольда Малішевського: погляд із ХХІ століття

В. І Назаренко — 2024-10-23

Охарактеризовано творчість Вітольда Малішевського (1873– 1939), видатного польського композитора, педагога і музичного громадського діяча, засновника Одеської консерваторії та співзасновника Інституту Шопена, одного з основоположників Міжнародного конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена. Здійснено певні критичні уточнення щодо оцінювання його багатогранної діяльності й музичної спадщини, які недостатньо дослідженні в музикознавстві, особливо в західному. Спираючись на праці сучасних авторів та нові архівні матеріали, віднайдені в Польщі й Україні, реконструйовано життя В. Малішевського, підкреслено його виняткову роль у розвитку польської музичної культури міжвоєнного періоду, а також тривалий вплив як педагога на Миколу Вілінського й Вітольда Лютославського. Аналізуючи музичні твори, педагогічну діяльність, історію рецепції та інституційний контекст, автори статті наголошують на постійних історіографічних втратах щодо сприйняття особистості Малішевського в ширшому європейському музичному контексті.

Завдяки критичному аналізу польських, українських і західних джерел, що містять давні ідеологічно заангажовані наративи, виявлено і виправлено усталені історіографічні упередження у сприйнятті Малішевського як маргінальної чи надто консервативної особистості, особливо коли радянські дослідники прагнули нівелювати своєрідність національних культур, зокрема польської.

Наголошено, що В. Малішевський посідає належне місце у європейському музичному каноні. Його внесок як композитора, педагога й організатора виходить далеко за межі регіонального, суто українського чи польського значення і становить життєво важливу складову в музичному модерні ХХ століття, що ґрунтується на культурній ідентичності й педагогічній досконалості. Подальші дослідження стилістичної еволюції творчості митця, освітніх практик та історії їх рецепції сприятимуть порушенню питань про те, як національні традиції та індивідуальні голоси зберігаються, адаптуються або замовкають на тлі мінливих мистецьких і політичних подій.

Дитячий пісенний фольклор Поділля

Л. О. Єфремова — 2024-10-23

Дитячий фольклор Поділля багатий і різноманітний. Колискові й дитячі пісні краю з мелодіями опубліковано в різних виданнях [Дитячі пісні та речитативи, 1991; Єфремова, 2009; 2010; Квітка, 1922; Народні пісні Вінниччини, 2019; Народні пісні Хмельниччини, 2014; Народні пісні Черкащини, 2020; Народні пісні. Записи Людмили Єфремової, 2006; Одвічна Русава, 2003; Ой ти, просо-волото, 2008; Пилипчак, 2010; Пісні Поділля, 1976]. Звукозаписи подільських колискових співів містить диск серії «Традиційна музична культура України» («Колискові»).

У частотному каталозі українського пісенного фольклору авторка цієї статті виокремила три основних групи колискових пісень: давні загальнопоширені, східні й західні [Народні пісні Черкащини, 2020, с. 24–42], а за типом мелодики — західні та східні. Так, загальнопоширена колисанка «Ой ходить Сон коло вікон» (ДС-КД-01, коди подано за частотним Статті 58 Україна. Європа. Світ. 2024. Випуск 7 каталогом) за своїми мелодичними особливостями належить саме до західних. На Поділлі зафіксовано значну кількість варіантів цієї колисанки. У ній Сон запитує у Дрімоти, де вони будуть ночувати [Квітка, 1922, с. 177, № 559; Пісні Тернопільщини, 1989, с. 169 та ін.]. Як і скрізь, колискові пісні краю мають переважно строфічну будову.