Вісник ДонНУЕТ. Серія. "Гуманітарні науки"

Удосконалення та розвиток правового регулювання адміністративної відповідальності як перспектива забезпечення надійного захисту прав і свобод людини і громадянина

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Проаналізувати та визначити перспективні напрямки удосконалення та розвитку законодавства України про адміністративну відповідальність.

Методика. Проведено дослідження теоретичного визначення адміністративної відповідальності у чинному законодавстві України. Проаналізовано й обґрунтовано напрями подальшого реформування адміністративного законодавства з питань удосконалення та розвитку правового регулювання відносин у сфері адміністративної відповідальності.

Результати. Адміністративна відповідальність як соціально-правове явище має специфічні властивості і характеризується власними загальними ознаками, але всі існуючі дефініції категорії «адміністративна відповідальність» досить різні і не містять вказівки на ознаки протиправності і карності, процедурного і компетенційного, об’єктного та суб’єктного характеру, які є істотним компонентом будь-якої відповідальності, й адміністративної зокрема. Законодавство України про адміністративну відповідальність у сучасних умовах є неефективним: не забезпечує надійний захист прав і свобод громадян, недостатньо ефективне у підтриманні громадського порядку та нездатне забезпечити законність на належному рівні внаслідок своєї нестабільності, постійного внесення змін і наявності дещо «розмитих», нечітких формулювань. Це свідчить про те, що адміністративно-правова реформа повинна стосуватися розширення видів складу правопорушення у сфері захисту прав і свобод громадян, і трудових прав зокрема, а також має бути спрямована на вирішення широкого кола пріоритетних завдань, і перш за все – на чітке визначення на законодавчому рівні та закріплення конкретними правовими нормами адміністративних правовідносин у сфері адміністративної відповідальності Наукова новизна. Доведено необхідність теоретичного визначення поняття «адміністративна відповідальність» і закріплення його на законодавчому рівні.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у тому, що сформульовані пропозиції можуть бути використані під час підготовки нормативно-правових актів, які визначають підстави, зміст і процедури адміністративної відповідальності з метою забезпечення надійного захисту прав і свобод громадян у правозастосовній діяльності.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративний примус, адміністративне стягнення, кодифікація, кодифіковані акти.

Проблема духовності в творчості М.О.Бердяєва

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Проаналізувати особливості постановки проблеми духовності в працях М.О. Бердяєва.

Методика. Розглянуто зв'язок проблеми духовності з проблемою розвитку людини та формування особистості, проблемами технічного розвитку та вирішення глобальних проблем людства у творчій спадщині Бердяєва.

Результати. У поглядах М.О. Бердяєва на проблему духовності мають місце певні протиріччя, викликані особливостями світогляду вченого, його розумінням соціальних процесів і людської природи. Поняття «духовність» у творчості Бердяєва є тісно пов’язаним з поняттям «людяність», яке розкриває творчу природу людини та її цілісне ставлення до світу. Бердяєв доводить, що духовність сприяє гармонізації взаємовідносин людини з природою та суспільством. Тільки духовно розвинена людина є по-справжньому вільною, здатною протистояти злу, відповідати за свої дії, усвідомлювати свою причетність до світових і космічних процесів.

Наукова новизна. Розкрито актуальність роздумів М.О. Бердяєва щодо проблеми духовності для сучасного етапу розвитку людства. Досліджено такі особливості розуміння Бердяєвим духовності як її зв’язок із поняттями «людяність», «добро» та «зло», «особистість», «технічний розвиток».

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у можливості використання цього матеріалу для подальшого осмислення філософських основ концепції сталого розвитку.

Ключові слова: духовність, Бог, людина, особистість, суспільство, добро, зло, свобода.

Робітники держгоспів у соціальній структурі українського села (друга половина XX ст.)

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Вивчити роль та місце робітників держгоспів у процесі формування соціальної структури українського села в 50-90-х рр. XX ст.

Методика. У процесі дослідження автори розглядають формування прошарку сільськогосподарських робітників держгоспів як один з елементів політики в СРСР, спрямований на індустріалізацію села загалом. Значну увагу зосереджено на ролі жінок, молоді та пенсіонерів у структурі робітників держгоспів. Простежено шляхи трансформації їхнього соціального складу та основні джерела поповнення. Враховано, поряд із соціальними та виробничими критеріями, також і територіальний у становленні цієї верстви, що дозволило побачити тісний зв'язок її становлення з планомірними заходами радянської влади. Окреслено органічний зв'язок між багатьма негативними явищами в українському селі доби незалежності з його радянським минулим. Руйнація держсектору в сільському господарстві за часів незалежності в багатьох аспектах виявилась необґрунтованою.

Результати. Апробовані як частина наукової монографії, на наукових конференціях, використовуються під час читання курсів соціології, політології.

Наукова новизна. У статті автори пропонують розглядати проблему ролі робітників держгоспів у становленні соціальної структури українського села в нерозривному зв'язку із соціальними процесами в селі загалом та особливостями політики радянської влади зокрема.

Практична значущість. Результати, отримані авторами, переконливо свідчать про необхідність побудови ефективного держсектору в сільському господарстві України, поряд з іншими формами власності, та переконують в необхідності побудови цілеспрямованої державної програми відродження українського села в умовах ринкової економіки з метою ліквідації негативних диспропорцій в його соціальній структурі.

Ключові слова: радгоспи, сільське господарство, державна форма власності, робітники, місто, село, джерела поповнення, міграція.

Геополітичний та цивілізаційний чинники в побудові зовнішньополітичної стратегії Словаччини: досвід для України

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Дослідити, як геополітичний чинник впливає на зовнішньополітичну орієнтацію країни; дослідити цивілізаційну різницю, яка існує між Україною та Словаччиною, та її вплив на історичний розвиток держав.

Методика. Метод комплексного підходу до політологічного матеріалу, який, на думку автора, дозволяє поєднати різні засоби політологічного дослідження (хронологічний, порівняльно-історичний, структурно-систематичний, аналітичний, статистичний), не порушуючи принципів об’єктивного пізнання та тенденцій історичного розвитку.

Результати. Розробка альтернативних варіантів політики, які можуть допомогти в розбудові державної зовнішньополітичної стратегії України і не будуть суперечити цивілізаційним та історичним інтересам держави.

Наукова новизна. Обмеженість дослідження обумовлена тим, що вперше проаналізовано шлях Словаччини до ЄС та НАТО з метою використання цього позитивного досвіду для євроатлантичної інтеграції України, та урахування впливу цивілізаційного чинника на інтеграційні процеси.

Ключові слова: зовнішньополітична стратегія, цивілізаційна самоідентифікація, геополітичний підхід, євроатлантична інтеграція, європейські стратегії, демократичні трансформації.

Соціоекологічні проблеми у вченні М. Руденка

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета дослідження. Висвітлити соціоекологічні погляди українського мислителя та вченого М. Руденка і представити їхню практичну значущість.

Методика. Звернуто увагу передовсім на соціоекологічні аспекти вчення, котрі спрямовані на поступальне переосмислення відносин людини, суспільства та природи. Автори аналізують погляди М. Руденка в контексті сучасних реалій українського суспільства та світових тенденцій, що дозволяє побачити глибину поглядів цього мислителя та їхню не лише теоретичну, але й практичну значущість.

Результати. Апробовані як частина навчально-методичного посібника, на наукових конференціях, використовуються під час читання курсів філософії, філософії науки.

Наукова новизна. Автори наголошують на вагомому внеску М. Руденка в розробку філософських засад соціоекологічного вчення, котре переросло в Україні на рубежі 80-90-х рр. XX ст. в самостійну науку – соціоекологію. Цей момент, як правило, випадав з поля зору дослідників.

Практична значущість. Напрацювання М. Руденка є однією з вагомих складових формування нових наук – фізичної економії і соціоекології й використовуються як альтернатива традиційному розумінню стосунків людини, суспільства та природи. Його ідеї знаходять практичне втілення в Україні та за її межами в сільському господарстві та індустрії, які дозволяють збільшувати потенціал людини, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.

Ключові слова: соціоекологічні проблеми, природа, матерія, Бог, субстанція, фізична економія, суспільство, землеробство, енергія прогресу, мораль.

Передумови виникнення концесії в Україні: історико-правовий аспект

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Проаналізувати історико-правові передумови виникнення концесії та визначити її значення в сучасних умовах економічного розвитку України.

Методика. Проведено дослідження процесу історичного розвитку концесії та концесійних правовідносин в Україні. Визначено головні періоди історико-правового розвитку концесійної діяльності. Проаналізовано й обґрунтовано економіко-правове значення концесії в сучасних умовах розвитку України.

Результати. Розвиток в Україні ринкових відносин обумовив появу нових і повернення до правових форм господарювання, що були раніше, до однієї з яких цілком обґрунтовано можна віднести концесійну діяльність. Історико-правовий аналіз розвитку концесійної діяльності в Україні дозволив виділити період Середньовіччя, для якого характерним є те, що концесії надавалися виключно у сфері надрокористування, які отримали назву гірничих концесій і мали односторонній (не договірний) характер та були результатом прояву волі лише монарха, мали силу закону й надавалися за актами публічної влади (зокрема, жалуваними грамотами), а тому відносини концесіонера і концесієдавця будувались на основі чіткої субординації (підпорядкування). Дореволюційний період (середина XIX століття - 1917 рік) характеризується тим, що в цей період реалізація концесій відбувалась як на загальнодержавному, регіональному, так і на муніципальному рівнях. Радянський період характеризувався існуванням переважно загальнодержавних концесій, оскільки, з одного боку, рішення про надання концесії приймав Головний концесійний комітет при РНК СРСР, а з іншого, концесії в той час мали на меті подолання економічної кризи та нарощування виробництва в різних галузях економіки країни, у зв’язку з чим концесіонерів допускали до тих сфер господарювання, які являли собою виключну монополію держави. Сучасний період розпочався з прийняття у 1992 році Закону України «Про іноземні інвестиції», передбачав можливість залучення іноземних інвестицій на концесійній основі. На кожному з цих етапів концесійні відносини мали, відповідно, односторонній характер гірничих концесій акцесорного типу надрокористування, односторонній характер гірничих концесій регального типу надрокористування та двосторонній характер гірничих концесій регального типу надрокористування. В умовах постійного пошуку джерел фінансування галузей народного господарства, законодавче запровадження наприкінці досвіду минулих років, інституту концесій (лат. concessio – дозвіл, поступка) є однією з найбільш вдалих спроб у майбутньому відновити та значною мірою пожвавити нормальний інвестиційний процес, що матиме позитивний вплив на економіку. Це допоможе залучити додаткові кошти у вигляді приватного капіталу на вирішення низки проблем державного значення.

Наукова новизна. Визначено основні етапи розвитку та напрями ключових змін у правовому регулюванні концесійних відносин.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у можливості використання визначених напрямів і сформульованих висновків для вдосконалення чинного законодавства України в сфері концесійних відносин.

Ключові слова: концесія, гірничі регалії, жалувані грамоти, дозвіл, поступка, договір концесії.

Диференціація правового регулювання працевлаштування жінок в умовах ринкових відносин

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Обґрунтувати законодавчу диференціацію правового регулювання працевлаштування жінок шляхом надання їм пільг та переваг, а також надати пропозиції щодо подальшого удосконалення правового регулювання працевлаштування жінок в умовах ринкової економіки задля подальшого підвищення їхніх соціально-трудових гарантій.

Методика. Проведено дослідження законодавчої диференціації правового регулювання працевлаштування жінок в умовах ринкової економіки. Проаналізовано і обґрунтовано напрямки подальшого реформування трудового законодавства в галузі правового регулювання працевлаштування жінок.

Результати. Внесено пропозиції щодо доповнення статті 14 Закону «Про зайнятість населення» пунктом про надання державною службою зайнятості додаткових гарантій щодо працевлаштування дружини або чоловіка, які мають статус молодого фахівця, в одному населеному пункті за місцем розташування замовника, де, відповідно до угоди, зобов’язаний відпрацювати не менше трьох років один з подружжя.

Обґрунтовано висновок, що становлення ринкової економіки і виникнення у зв’язку із цим різноманітних підприємств і організацій, які базуються на різних формах власності, зміна ролі держави у сфері регулювання соціально-трудових відносин обумовили необхідність розроблення більш гнучкої й оптимальної системи правового захисту жінок у галузі зайнятості та працевлаштування. Запропоновано на законодавчому рівні створити умови, за яких жіноча праця була б економічно вигідною і жінкам, і роботодавцям.

Наукова новизна. Доведено, що в Україні зберігається уразливе становище жінок на ринку праці, а проблема їхньої зайнятості та працевлаштування в сучасних соціально-економічних умовах залишається дуже актуальною. Вирішення її потребує внесення додаткових змін у вітчизняне законодавство та здійснення гнучкої політики надання пільг та переваг жінкам у галузі зайнятості та працевлаштування.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає в тому, що сформульовані пропозиції можуть бути використані в підготовці нового Трудового кодексу України та інших нормативно-правових актів, що забезпечують гендерну рівність у галузі зайнятості та працевлаштування.

Ключові слова: праця жінок, ринкові відносини, диференціація правового регулювання праці, пільги та переваги.

Преподавание английского языка в вузе как инструмент социальной адаптации специалиста к условиям современной экономики

2013-09-08T13:44:24+03:00

Мета. Визначення значення та функцій іноземної мови як інструмента соціальної адаптації спеціаліста до умов сучасної економіки.

Методика. Досліджено проблему соціальної адаптації спеціаліста зі знанням іноземної мови в умовах ринкових відносин і динаміки зростання міжнародних контактів у всіх сферах реальної дійсності.
Визначено методи інтенсифікації процесу навчання іноземної мови професійного спрямування в немовному ВНЗ. Проаналізовано моделі викладання іноземної мови, коли вона є не лише однією з навчальних дисциплін в університеті, а засобом формування творчої і професійної підготовки та спрямована на універсальний розвиток особистості; збільшує можливості впливу на становлення особистості; сприяє виявленню та розвитку індивідуальних пізнавальних інтересів і творчих здібностей; формує практичні навички та знання мови в процесі засвоєння спеціальності; допомагає конкретизувати соціальну активність особистості студента й запобігти вузькопрагматичному сприйняттю необхідності вивчення мови в сучасному світі.

Результати. Розроблювані прийоми й методи повинні бути спрямовані на формування та вдосконалення умінь і навичок з усіх видів мовної діяльності, що й має забезпечити досягнення кінцевої мети навчання – розвиток відповідного рівня комунікативної компетентності, який дозволить використовувати знання з іноземної мови, отримані у ВНЗ, для професійного призначення.

Наукова новизна. Розроблено модель інтенсивного навчання іноземної мови, що складається з трьох основних етапів, які послідовно реалізують певні завдання. Поступальне формування базових знань з усіх аспектів мови забезпечує вирішення більш комплексних завдань: зняття психологічного бар’єра, перехід до взаємодії комунікантів до більш загальних проблем соціально-культурного характеру і в середовищі професійного оточення.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у визначенні ваги та функцій іноземної мови як однієї з домінант успішності професійного зростання й бізнес-кар’єри. Підготовка спеціалістів нового зразка, адаптованих до умов широких міжнародних контактів у всіх сферах, передбачає не лише здатність політиків, економістів, підприємців і менеджерів діяти «технологічно» грамотно, етично коректно відповідати новій ситуації, але й готовність до вільного спілкування з діловими партнерами мовою, що отримала міжнародне визнання та поширення – англійською.

Ключові слова: соціальне замовлення, професійне оточення, комунікативна компетенція, ділові контакти, міжнародна співпраця, самореалізація спеціаліста.

Бриколаж як форма музичного мислення в опус-музиці ХХ ст.

2013-09-08T13:51:26+03:00

Мета. Дослідити проблему бриколажу та специфіку бриколажного мислення в музичних практиках ХХ ст.

Методика. Розглянуто проблему бриколажу та особливості бриколажної логіки, яка пов’язана з активізацією міфологічного мислення в межах уже наявних можливостей. Безперервне конструювання за допомогою готових конструкцій притаманне сучасному художньому процесу, в якому бриколаж перетворився на новаційний творчий прийом. Проаналізовано бриколажний тип мислення в сучасному мистецтві та з’ясовано специфіку бриколажу як форми музичного мислення. Досліджено механізми музичного мовлення, які споріднені з міфологічними структурами, та сформульовано принципи бриколажного мислення в опус-практиках мінімалізму ХХ ст.

Результати. Бриколажне мислення є однією з форм музично-семіозисного мислення, яке перетворює музичну композицію на кодування-декодування знаково-символьної логіки динамічного руху архетипічних структур. Усвідомлення бриколажного типу мислення в сучасній опус-музиці дозволяє реалізувати установку на смислову невизначеність художніх образів і недомовленість твору в цілому, що пов'язане з відсиланням слухача в пошуках сенсу від одного означуваного до іншого. Художній простір перетворюється у відкрите поле взаємодії смислообразів, що допускає реконструкції та інверсії, і легко обростає довільними асоціативними зв'язками.

Наукова новизна. Доведено, що бриколажний спосіб мислення є формою музично-семіозисного мислення в новаційних практиках опус-музики ХХ ст., що дозволяє структурувати знаковий простір сучасної професійної музики та усвідомити його потенціал.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у виявленні нових форм та механізмів сучасного художнього процесу, його структуруванні на основі принципів бриколажного мислення як форми музично-семіозисного мислення в новаційних практиках опус-музики ХХ ст.

Ключові слова: бриколаж, бриколажне мислення, репетитивна техніка, формулипатерни, мінімалізм.

Динаміка інновацій у соціокультурному просторі

2013-09-08T19:15:01+03:00

Мета. Проаналізовано інновації як цілісний соціокультурний феномен. Розкрито сутність інноваційної культури.

Методика. Розглянуто органічний зв'язок традицій і інновацій за допомогою реконструкції концепту самоорганізації, що імпліцитно містить у собі як інформацію про минулий досвід людства, так і ідеали, що орієнтують суспільство на досягнення певної мети в майбутньому. Досліджено феномен інноваційної культури.

Результати. Єдність інноваційності й традиційності, що фіксується в загальнокультурному принципі наступності, є найважливішою передумовою соціального прогресу. Синтез традицій і інновацій, який є основою внутрішнього саморозвитку культури, являє собою діалектичну взаємодію елементів старого і нового, що виникає як реакція апробованого і стабільно старого на умови середовища, що змінилися.

Наукова новизна. Обґрунтовано значення інноваційної культури як об'єктивної необхідності сучасного соціуму.

Практична значущість. Викладені в статті положення, висновки, результати розкривають особливість взаємозв'язку елементів онтологічних передумов інновацій, що обумовлює збалансований підхід до вирішення суспільних проблем.

Ключові слова: інновація, традиція, культура, соціокультурний простір, суспільство, розвиток.

Мовний етикет у практиці переговорного процесу

2013-09-08T21:27:17+03:00

Мета. Розглянути мовний етикет у діловому спілкуванні, який сприяє оптимізації міжособового спілкування та ґрунтується на загальній культурі мови як складного соціального явища, що нівелює ті якості характеру та поведінки його учасників, які заважають взаєморозумінню під час обміну думками, поглядами.

Методика. Проведені дослідження прийомів мовного етикету в діловому спілкуванні спрямовані на оптимізацію етично-психологічної атмосфери ділових переговорів. Проаналізовано стереотипи мовної поведінки, що реалізовуються в словесних виразах, сприяючих уніфікації міжособових відносин, інтенсифікації обміну інформації в процесі проведення переговорів і спілкування.

Результати. У широкому сенсі слова мовний етикет характеризує практично будь-який успішний акт комунікації. Тому мовний етикет пов'язаний з так званими постулатами мовного спілкування, які роблять можливим і успішним взаємодію учасників комунікації. До постулатів мовного спілкування відносяться: постулати якості (повідомлення не повинне бути помилковим або таким, що не має під собою належних підстав), кількості (повідомлення не повинне бути ні дуже коротким, ні дуже просторовим), ставлення (повідомлення повинне бути релевантним для адресата) і способу (повідомлення повинне бути ясним, чітким, не містити незрозумілих для адресата слів і виразів). Порушення одного або декількох з цих постулатів тією або іншою мірою спричиняє комунікативну невдачу. Показово, що навіть за такої утилітарної постановки завдання доводиться розглядати вимоги мовного етикету як необхідні умови успішної комунікації, тим більше, що ці вимоги значущі для повідомлень, які мають інші функції: налагодження міжособових контактів, залучення слухачів на свій бік і т. ін. У цих випадках постулати ввічливості неминуче виходять на передній план. Вивчення мовного етикету має особливе значення у сфері лінгвістики, теорії і історії культури, етнографії, країнознавства, психології та інших гуманітарних дисциплін. Етикет, якщо розуміти його як встановлений порядок поведінки, допомагає уникати помилок або виправити їх доступними, загальноприйнятими способами в процесі переговорів з діловими партнерами. Тому основну функцію етикету ділової людини можна визначити як формування таких правил поведінки в суспільстві, які сприяють взаєморозумінню людей у процесі спілкування. Етика ділового спілкування взагалі та ділові переговори зокрема відносяться до науки етиці – науки про моральність і мораль, відносини між людьми і обов'язки, які обумовлені цими відносинами. Усі люди є різними та по-різному сприймають ситуацію, у якій вони опиняються. Відмінності у сприйнятті часто призводять до того, що люди не мають спільної думки щодо певної ситуації. Ця незгода виникає тоді, коли ситуація має конфліктний характер. Конфлікт визначається тим, що свідома поведінка однієї зі сторін зачіпає інтереси іншої сторони. Найчастіше конфлікт вирішують методом переговорів, ділової бесіди. Володіння правилами ділового етикету в сучасному бізнес-суспільстві не пережиток минулого, а обов'язкова вимога. Від того, наскільки ми вміємо бути своїм у будь-якій, навіть найнестандартнішій ситуації, залежить якість і кількість наших ділових контактів, а отже, і результат нашої бізнес-діяльності.

Наукова новизна. Доведено, що мовний етикет відіграє одну з головних ролей в процесі ділового спілкування, забезпечуючи успіх ділової комунікації в найкоротший строк.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у визначенні призначення мовного етикету в діловому спілкуванні та його значення у проведенні переговорів з діловими партнерами, регулюванні тривалості їх перебігу і формуванні стереотипів поведінки учасників комунікації.

Ключові слова: мова, етикет, спілкування, культура, поведінка, соціальне явище.

Освітній процес у параметрах «суспільства знань»

2013-09-08T21:30:02+03:00

Мета. Дослідження освітнього процесу на сучасному етапі цивілізаційного розвитку людства.

Методика. Розглянуто освітній процес як стратегічне завдання з формування мислячої, креативної особистості. Розкривається роль інформаційно-комунікаційних технологій у становленні «суспільства знань», яке є складовою філософії, основаної на принципах індивідуалізації, основа якої – інтелектуально-розумова домінанта.

Результати. Сучасна техногенна цивілізація здійснює через формування нового стану людської свідомості вплив на розвиток освіти. Атрибутом сучасного мислення, основою формування творчої особистості є інновації освітньої теорії та практики. Освіта сьогодні є найбільш масовою та найбільш стратегічно орієнтованою сферою діяльності суспільства. Отже, вироблення ефективної стратегії вдосконалення освітнього процесу має сприяти глибокому вивченню та філософському узагальненню як реально життєвого досвіду, так і перспектив подальшого розвитку нашої цивілізації.

Наукова новизна. Базуючись на методичних принципах комунікативної теорії та філософії освіти, досліджено проблему освіти як сферу глобалізованого соціального буття, соціальний інститут та її адаптацію до потреб суверенної держави, інтеграції до міжнародного освітнього простору.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає в розкритті актуалізації проблеми розвитку освіти в контексті філософського осмислення, відкриває можливості реалізації особистісного потенціалу саме у складному та багатогранному світі глобальних трансформацій.

Ключові слова: освіта, суспільство знань, інформаційне суспільство, знання, цивілізація, глобалізація.

Актуальные проблемы перевода научно-технических текстов в английском языке

2013-09-08T21:33:02+03:00

Цель. Изучить особенности перевода научно-технических текстов в английском языке, становящимся все более востребованным в связи с ускоряющимся научно-техническим прогрессом современного мира, анализировать требования, предъявляемые к переводчикам по адекватности и эквивалентности перевода и оригинала, рассмотреть значимость перевода научно-технической литературы как способа обмена и распространения информации в мировом сообществе.

Методика. Проведено исследование специфики научно-технического перевода англоязычных текстов, адекватности интерпретированного материала, с соблюдением лингвистических и технологических особенностей предоставляемой на перевод документации. Проанализированы трудности, возникающие при переводе технических текстов, а также психологические особенности и теоретическая подготовленность переводчика научно-технической литературы.

Результаты. Процесс перевода является своеобразной языковой деятельностью, направленной на наиболее полное воссоздание на другом языке содержания и формы иноязычного текста. Что же касается перевода научно-технической литературы, то тут наиболее важна точная передача языкового материала, ошибки в передачи которого сопряжены с последующими трудностями в работе с документацией или техникой. Для воссоздания всех особенностей оригинала переводчик должен передать не только мысль в отдельных общих чертах, но и все нюансы, что особенно относится к переводу технической литературы. Точность перевода как отдельных частей текста, так и всего текста в целом, и определяет качество научно-технического перевода. Для правильного и полного перевода научно-технической литературы прежде всего необходимо правильно понять и перевести связанные между собой смысловые группы слов, составляющие мысль предоставляемого отрезка информации. Следовательно, при оценке перевода надо учитывать не только то, сколь верно переведены все предложения, абзацы, текст в целом, но и то, насколько точны найденные переводчиком частные решения. Передача только общей мысли, общей нити повествования может привести к парафразе и адаптации, что никоим образом не соответствует переводу в строгом смысле слова.

Научная новизна. Доказана взаимосвязь перевода научно-технической литературы, соблюдающего точность, строгость и последовательность в изложении предоставленного материала с региональными и смысловыми различиями перевода одного и того же термина в разных странах мира, а также необходимостью полного понимания переводчиком смысла переводимого им текста.

Практическая значимость. Практическая значимость статьи заключается в эффективности использования лингвистических и специализированных знаний, терминологий и особенностей научно-технической документации в переводах специализированных текстов с соблюдением всех требований научно-технического перевода.

Ключевые слова: научно-технический перевод, текст, эквивалентность, требование, научный стиль, лексика, стилистическая черта, язык, термин, специфика, адекватность, тематика.

Особливості формування музичних уподобань студентської молоді в умовах масової культури

2013-09-08T21:37:32+03:00

Мета. Розглянути музичні вподобання студентів, що формуються в контексті масової культури, виявити ієрархію музичних жанрів, обраних студентами.

Методика. Розглянуто особливості сучасної масової культури в аспекті музики. Здійснено операціоналізацію понять, за посередництвом яких вивчено характеристики масової музики на прикладах обраних музичних зразків. Проаналізовано результати анкетного опитування щодо музично-жанрових переваг студентів луганських ВНЗ.

Результати. Характеристики та ознаки масової музики є відображенням загальних характеристик масової культури. Серед найважливіших із них є збільшення можливостей доступу до інформації внаслідок змін умов створення, поширення та сприйняття творів музичного мистецтва. Розповсюдженість прикладів масової музики зумовлюється її ознаками, з-поміж яких виокремлюються доступність і простота, стандартизованість і трафаретність, функціонування у формі копій музичних записів. У процесі функціонування масової музики її комерціоналізація відносно спрямованості на отримання прибутку приводить до явища «індустрії культури», музичного шоу-бізнесу в Україні, як способу виробництва та поширення продукції масової культури в її музичному «сегменті». Парадоксальність явища успіху у публіки творів масової музики, зразки якої не відповідають критеріям якості та високого художнього рівня, пояснюється слідуванням фольклорним зразкам, зокрема структурі казки.

Наукова новизна. Показано дійсні музичні вподобання студентів, які багато в чому зумовлюються сучасною масовою культурою.

Практична значущість. Практична значущість дослідження полягає у використанні методики аналізу прикладів масової музики в межах різних дисциплін, можливості застосування понять, запропонованих у статті, та отриманих результатів анкетного опитування в процесі викладання таких навчальних курсів, як музична естетика, масова музична культура та ін.

Ключові слова: масова культура, музичні вподобання, масова музика, естрадна пісня, авторський стиль, студенти.

Криза гуманістичної парадигми сучасного суспільства

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Осмислити процес дегуманізації в контексті сучасної соціокультурної реальності. Розглянути причини прояву кризи гуманізму в сучасному суспільстві, акцентувати увагу на ймовірних його наслідках.

Методика. У статті відбиті фундаментальні філософські принципи об'єктивності й історизму, загального зв'язку і розвитку, аналізу і синтезу, єдності логічного й історичного.

Результати. Результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідній діяльності за подальшого дослідження цієї проблематики у філософії, соціології, психології тощо.

Наукова новизна. У теоретичному плані дослідники постійно зіштовхуються з низкою протиріч і критичним становленням до гуманізму. За наявності різноманіття теоретичних і практичних досліджень, присвячених цій проблематиці, сьогодні існує немало невивчених питань. Серед них такі як: інтегративна оцінка сучасного життя і перспектив розвитку світового співтовариства з погляду гуманістичного світогляду, вивчення ролі глобалізації, яка впливає на духовну сферу суспільства, розхитуючи її традиційні системи цінностей, пошук причин деформації системи цінностей гуманізму в сучасному суспільстві, виявлення основних напрямків дегуманізації сучасної культури в умовах трансформації українського суспільства.

Практична значущість. Дослідження гуманізму стимулювали наукові дискусії на міжнародній і всеросійській науково-практичній конференціях і конгресах: це XVІІІ Всесвітній конгрес гуманізму, присвячений обговоренню різних аспектів підтримки світу і запобігання конфліктів, а також ролі гуманістичного руху в цьому процесі (Осло, 2011 р.). Напрямки подолання кризи гуманізму можуть бути використані в різних сферах життєдіяльності людини і суспільства.

Ключові слова: гуманізм, антигуманізм, гуманістична парадигма, інформаційний гуманізм, неогуманізм, постгуманізм.

Національна ідея як фактор об’єднання українського суспільства

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Визначити значення національної ідеї як фактора, спрямованого на збереження єдності полікультурного суспільства.

Методика. Здійснено філософсько-методологічний аналіз основних функцій національної ідеї. Запропоновано принципи формування національної ідеї в Україні.

Результати. Конструктивний аналіз національної ідеї визначив можливість вирішення таких завдань: висвітлити різновиди поглядів сучасних філософів на національну ідею та визначити той її тип, який би забезпечував єдність полікультурного суспільства; сформулювати основи та принципи формулювання сучасної національної ідеї, а також її функції в полікультурному суспільстві.

Наукова новизна. На сучасному етапі розвитку українського суспільства дослідження національної ідеї ускладнене тим, що Україна є багатоскладовим (фрагментованим) суспільством, а також тим, що формування сучасної національної ідеї не можливе за умови дистанціювання від національних інтересів держави, політика і економіка якої характеризується багатовекторністю.

Практична значущість. Запропоновано чітке розмежування понять, пов’язаних із національною ідеєю; сформульовано головні принципи формування національної ідеї з урахуванням багатоскладного суспільства України.

Ключові слова: національна ідея, полікультурне суспільство, національні інтереси, загальнолюдські цінності.

Еволюція свідомості та культура

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Через аналіз еволюції свідомості, суспільства та культури виявити їх взаємообумовленість, взаємозалежність і взаємодію, сполученість у своєму розвитку.

Методика. Досліджено проблему взаємообумовленості, взаємозв’язку та взаємовпливу культури, свідомості та суспільства, їх розвиток й існування. Визначено етапи еволюції та основні історичні форми суспільної свідомості, причини їх виникнення, обумовленість природними, соціальними та культурними процесами. Виявлено вплив свідомості на ці системи як пояснення досягнень і як точка переходу до нового етапу розвитку суспільства, а також створення культурного простору. Проаналізовано культуру, її духовну та матеріальну складові як прояв свідомості на конкретному етапі історичного розвитку суспільства, а також те, що формує свідомість на цьому історичному етапі.

Результати. Еволюція культури, цивілізації пов’язана з етапами еволюції свідомості. Обумовленість цього процесу розвитком людських спільнот, їх потреб, перш за все матеріальних, можна пояснити впливом об’єктивних і суб’єктивних причин. Першою разом з виникненням свідомості, мовлення та суспільства виникла культура-пояснення (духовна), яка базується на знаннях, міфології соціальних спільнот, а пізніше культура-дія, тобто свідоме створення як матеріальної культури, так і культурного простору. Тому можна прослідкувати послідовність і сполученість еволюції міфо-релігійних і філософсько-наукових систем і соціокультурних (за умови домінування в духовній сфері власне міфо-релігійних та філософсько-наукових систем) – полідемонізм, політеїзм, абстрактні релігії та філософсько-наукова.

Наукова новизна. Встановлено, що культура-пояснення, духовна культура (як точка визначення та вирішення накопичених проблем) завжди йшла за культурою-дією (матеріальна культура) та розвитком суспільства, інтерпретуючи їх досягнення, переводячи їх у свідому форму й систему. Це відбувалося як під впливом змін у культурі та суспільстві, де попередні знання не мали відповіді на виклики суспільству, не відповідали соціальній і культурній реальності, так і через накопичення змін у самому знанні. Нові знання, які створюються культурою-поясненням, уявлення, цінності та цілі приводили до сплеску духовної і материальної активності в нових межах і появи нових досягнень культури й суспільства.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у виявленні взаємозв’язку культури і свідомості, причин їх спів-еволюції, можливості подальшого визначення шляхів соціальних, культурних змін і необхідності їх комплексного пояснення на сучасному етапі існування людства.

Ключові слова: свідомість, культура, цивілізація, релігія, міф, філософія, суспільство, наука.

Про соціальну функцію води

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Розвиток теорії й методології визначення соціальної функції води як феномена, що чинить найважливіший вплив на функціонування всіх процесів на нашій планеті і особливо на життєдіяльність людського суспільства.

Методика. Проведено дослідження впливу водних феноменів на різні соціальні структури суспільства. Проаналізовані кількісні і якісні показники ефективності використання водних ресурсів у розвитку соціуму, а також негативні явища й погрози, з якими зіштовхується суспільство, взаємодіючи з водними об'єктами.

Результати. Положення про те, що від наявності водних ресурсів залежить функціонування всієї неорганічної й органічної природи на Землі, дозволило виділити не просто природну, а й соціальну функцію води, проаналізувати багатовекторну спрямованість її соціальних компонентів, показати, що соціальна складова води пронизує всі сфери людської життєдіяльності. Це дало можливість виділити стратегічні завдання, можливості й визначальні позиції в становленні соціального буття. Інтерпретація отриманих результатів вимагає більш глибокого усвідомлення соціальної функції води для визначення границь і рівнів взаємодії системи «суспільство-водні ресурси».

Наукова новизна. Доведено зв'язок водних об'єктів з основними параметрами соціального розвитку в цілому й в різних сферах людської життєдіяльності зокрема.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у виявленні соціальної складової води й необхідності врахування цієї функції водних об'єктів у сфері господарської діяльності людини, у процесах урбанізації й перспективах розвитку суспільства.

Ключові слова: вода, природа, соціальна функція, світобачення, суспільство, життєдіяльність, негативні наслідки.

Ціннісний дискурс у контексті постмодерної культурної парадигми

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Актуалізація та аналіз проблеми трансформації аксіології в сучасному суспільстві перехідного типу в контексті постмодерної світоглядної парадигми.

Методика. Проведено аналіз сучасної культурно-світоглядної ситуації в Україні і у світі, зокрема основні проблеми сучасної цивілізації, пов’язані з глобалізацією, мультикультуралізмом, розвитком постіндустріальних явищ в економіці та ін. Розглянуто постмодерну рефлексію як реакцію на сучасну світову ситуацію та прогнозовано можливі шляхи вирішення аксіологічної проблеми через призму постмодерної парадигми.

Результати. Проведене дослідження довело, що сучасний стан цивілізації можна характеризувати як своєрідну точку біфуркації соціального і духовного розвитку, перспективи виходу з якої значно залежать від домінуючої моделі інтерпретації того, що відбувається. Тому створення «проекту постмодерну» передбачає високу відповідальність автора: ним задається спосіб моральної легітимації майбутнього. Динаміка суспільної свідомості в незахідних країнах, її розвиток від модерну до постмодерну, а також, як наслідок цієї трансформації, її вираження в соціальній сфері, які можуть бути проінтерпретовані як постмодерністські індикатори, обумовлюють необхідність з'ясування вихідних моментів, що послужили своєрідним індикатором сьогоднішньої ситуації, одночасно об'єктивних і суб'єктивних факторів, що викликають співіснування премодерну, модерну і постмодерну в незахідних країнах. Тому виявлення та осмислення отриманих результатів може стати однією з цеглин у фундаменті створення оновленої, відповідної часу аксіології.

Наукова новизна. Розглянуто проблеми сучасної цивілізації крізь призму філософської рефлексії постмодерну та визначено основні тенденції розвитку світоглядно-духовних та культурологічних засад світу з точки зору аксіологічної проблематики.

Практична значущість. Прагматична сторона цього дослідження полягає в можливості застосування отриманих результатів для подальшої розробки сучасної аксіології та впровадженні її в життя в суспільстві для вирішення глобальних проблем сучасності.

Ключові слова. Аксіологія, цінності, постмодернізм, сучасне суспільство, соціальна реальність, трансформація сучасної аксіології.

Специфіка й особливості становлення та формування харизматичного лідерства

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Визначити та дослідити особливості формування харизматичного лідерства шляхом аналізу наявних концепцій цього напрямку.

Методика. Проведено дослідження особливостей становлення та формування феномену харизматичного лідерства. Проаналізовано основні підходи до вивчення цього феномену.

Результати. З'ясовано, що більшість дослідників пояснюють походження харизматичної дії від особистих рис характеру лідера або соціальних обставин тієї групи, у якій воно з'являється. Такі теорії обмежують сутність феномену, зображуючи лише одну з його сторін.

Наукова новизна. Доведено необхідність розгляду механізмів походження харизматичного лідерства виходячи з обставин взаємозалежності існування як самого харизматичного лідера, так і його послідовників, їх взаємодії.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає у виявленні механізмів виникнення та формування феномену харизматичного лідерства як важливої складової соціальної реальності.

Ключові слова: харизматичне лідерство, харизма, харизматичний лідер, харизматична дія, лідер.

Європейська політика мультикультуралізму і криза національної ідентичності: політичний аспект

2013-09-08T00:03:15+03:00

Мета. Дослідження політичних причин і основних ознак кризи національної ідентичності в рамках європейської політики мультикультуралізму, аналіз подальших перспектив тенденції зміцнення національної ідентичності.

Методика. Проведено філософсько-методологічний аналіз основних форм політики мультикультуралізму в контексті соціальної коректності та політичної безпеки вирішення проблем масової міжконтинентальної міграції населення. Виділено характер і основні причини прояву кризи національної ідентичності в різних країнах. Досліджено можливі ризики і загрози практичної реалізації політики мультикультуралізму в країнах з переважанням іншокультурних мігрантів.

Результати. Конструктивний політологічний аналіз проблеми національної ідентичності сприяє адекватному сприйняттю міграційних процесів у сучасному світі як в політичному аспекті, так і на побутовому рівні. Міграція як продукт глобалізації являє собою об'єктивний процес, який не може бути усунутий будь-яким актом політичної волі. Адаптація мігрантів до умов і вимог нових спільнот є складним і суперечливим соціально-психологічним процесом, що вимагає відповідної політико-правової регулятивної діяльності, як з боку європейської спільноти, так і кожної окремої держави. Успішне вирішення проблем інтеграції мігрантів є запорукою подолання кризи національної ідентичності. Головною умовою ефективності інтеграції іншокультурних мігрантів є дотримання фундаментальних принципів демократії – не лише забезпечення основоположних соціально-економічних, політичних і культурно-духовних прав мігрантів, але й дотримання ними відповідних обов'язків, сприйняття норм і цінностей нового співтовариства.

Наукова новизна. Доведено, що між причинами кризи національної ідентичності і спробами побудови мультикультурного суспільства існує прямий взаємозв'язок. Виявлена слабка ефективність спроб інтеграції мігрантів в однорідне етнічне середовище в умовах недотримання повною мірою основоположних принципів демократії. Установлено, що одним з найважливіших факторів збереження національної ідентичності є відмова від політики мультикультуралізму, в основі якої зберігається принцип односторонніх інтеграційних зобов'язань.

Практична значущість. Практична значущість статті полягає в доказовому визнанні неспроможності мультикультуралізму як державної політики і необхідності зміни політичної парадигми в питаннях міграції. Запропоновано деякі політичні можливості і названо засоби подолання кризи національної ідентичності за допомогою досягнення необхідної міри культурної однорідності в рамках громадянського суспільства.

Ключові слова: мультикультуралізм, толерантність, національна ідентичність, глобальна іншокультурна міграція, політкоректність, культурна однорідність, громадянське суспільство.