Національні архетипи в біографії митця (на прикладі симфонічної фантазії Віктора Теличка «Веселка»)

Анотація

Мета роботи – виявити провідні національні архетипи, визначальні для життєтворчості креативної персони; висвітлити специфіку їх експлікації у симфонічній фантазії В. Теличка «Веселка». Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, включає ряд методів: біографічний – вивчаючи ключові події буття метра; культурологічний – характеризуючи цивілізаційні впливи, віддзеркалені в свідомості майстра; семіотичний – інтерпретуючи древні символи, імплементовані описаним художнім зразком; музикознавчий – осмислюючи жанрово-стильові параметри опусу; аналітичний – опрацьовуючи корпус розвідок з означеної проблематики; системний – цілісно осягаючи предмет дослідження; теоретичного узагальнення – підбиваючи підсумки статті. Наукова новизна. Вперше осягнено домінуючі національні архетипи літопису маестро, розкрито їх прояв у мистецькому артефакту. Висновки. Архетип – базова схема уявлень, знаків, символів, спільна для всього людства. Для української культури визначальні: дім, Батьківщина, мати / батько, земля, храм, світло й т.д. Більшість із них представлені в біографії провідних діячів. Композиторська практика Віктора Теличка аналізовані феномени транслює крізь фольклор, котрий є складовою його опусів. У симфонічній фантазії «Веселка» вони постають змістовим елементом, здатним репрезентувати вагому інформацію про ментальність українців, онтологічну стратегію автора. Панівні древні образи твору: Батьківщина – проявляється через зв'язок автора з рідною місциною, цитуванням закарпатських пісень; мати-земля – означає життя, мудрість, духовну силу, причетність рідній місцині; батько – уособлює затишок, спокій, емоційну опору; коло – знаменує вічність, відродження, прагнення самовдосконалюватись задля еволюції свого краю; вчитель – розкриває тему наставництва, апелюючи до креативної спадщини знакових майстрів області; герой – відображає боротьбу за вічні ідеали, притаманну В. Теличку; кохання – оспівує глибокі лірико-поетичні почуття, постає ментальною основою української чуттєвості. Об’єднує шедевр архетип духовного світла (веселка), він маніфестує надію, радість.