Вісник соціально-економічних досліджень

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ КОНЦЕПЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В ІНСТИТУЦІЙНІЙ ТЕОРІЇ

2022-07-04T11:10:38+03:00

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти фундаментальних концепцій економічного зростання в інституційній теорії. Метою статті є дослідження основоположних концепцій економічного росту, сформованих представниками інституційного напряму економічної теорії, в контексті можливості їх застосування у формуванні політики економічного зростання країни в сучасних умовах господарювання. Дослідження здійснено з використанням історико-генетичного методу, сходження від абстрактного до конкретного, а також методів дедукції та індукції, узагальнення. Здійснено аналіз ґенези інституціональних теорій економічного зростання, які були спрямованими на пояснення суспільно-економічних явищ, що не могли бути осягнуті методами класичної, кейнсіанської та неокласичної теорії. Виявлено загальні ідеологічні засади інституціоналізму, які полягають у тому, що економічне зростання визначається із набором правил, що формують умови суспільного виробництва. З’ясовано, що інституційна теорія економічного зростання передбачає аналіз економічних явищ крізь призму неекономічних чинників – правил, норм, процедур, що регламентують процеси економічних змін та впливають на поведінку господарюючих суб’єктів. Визначено, що сучасні концепції інституціоналізму в абстрактному розумінні сходяться до потреби формування ефективних політично-правових інститутів, зокрема, встановлення та захищеності прав власності, державної політики протекціонізму та індустріалізації, громадського впливу та ін., які в синтезі із капіталістичною базою, ринковим та державним регулюванням наразі становлять основу економічного росту країн. Практичну цінність має обґрунтування доцільності застосування інституційних концепцій економічного зростання у процесі формування державної економічної політики, зважаючи на те, що вони визначають загальні принципи економічних систем з урахуванням множинних соціально-економічних та ідеологічних чинників.

ТЕОРЕТИЧНІ КОНТЕКСТИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СКЛАДНИМИ САМОКЕРОВАНИМИ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНИМИ СИСТЕМАМИ

2022-07-04T11:27:03+03:00

У статті теоретично обґрунтовано контексти методології сприйняття складних самокерованих соціально-економічних систем, як планетарно-цивілізаційних соціальних систем. Усвідомлення суті сучасної глобальної та планетарної кризи цивілізації дозволяє переконатися в тому, що планета Земля, яка на основі класичних підходів традиційно сприймається як фінансово-економічна, у методологічному плані повинна розглядатися як планетарно-цивілізаційна соціальна cистема. Видатні мислителі сучасності, вчені багатьох високорозвинених країн досить однозначно довели, що її основною причиною є духовний занепад соціуму, занепад цілісної свідомості суб’єктів соціуму, орієнтування на визначення однобічного логіко-ментального інтелекту, втрата моральних цінностей та відповідальності людини за створення однобічного технічного світу, наростання недовіри до інституцій суспільного управління. Все це підкреслює неспроможність кваліфікованого і компетентного пошуку напрямків та механізмів подолання планетарно-цивілізаційної кризи соціуму. То ж первинним завданням розвитку планетарної цивілізації стає необхідність кардинальної зміни світобачення і світосприйняття, яке б виходило із життєвих цінностей: охорони здоров’я людей, освіти, як надбання нових знань, мирного співіснування, гідності людини, як такої, довіри та гармонії відносин між людьми і людей з природою. З наукової точки зору ця кардинальна зміна світогляду полягає в переході від цільової до ціннісної раціональності, на основі поглиблення духовно-моралісних факторів, які повинні задавати вектор антикризового екологічно чистого мислення, щодо усіх управлінських рішень на полі практичних дій щодо реформування національних та глобальних систем господарювання.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КЛАСТЕРУ РЕГІОНУ ТА ОЦІНКА ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

2022-07-05T11:32:40+03:00

У статті розглянуто питання створення регіонального житлово-будівельного кластеру з метою пошуку ефективних підходів до підвищення конкурентоспроможності підприємств цієї галузі та реалізації відповідних інноваційних пріоритетів, які дозволять підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоспроможність його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробітництва, наукових досліджень та інновацій, освіти, навчання і заходів політичної підтримки. За допомогою методу кластерного аналізу проведено дослідження взаємозалежності між обсягом виконаних будівельних робіт та капітальними інвестиціями. Проаналізовано Обласну цільову програму підтримки індивідуального житлового будівництва «Власний дім» на 2019–2020 рр. з метою виявлення джерел підтримки місцевих органів влади щодо створення регіонального житлово-будівельного кластеру. Відповідно до умов реалізації кластерної політики запропоновано п’ять принципових характеристик, а саме: наявність конкурентоспроможних підприємств; наявність у регіоні конкурентних переваг для розвитку кластерів; зростання економічних показників галузі; широке коло учасників; наявність зв’язків між усіма учасниками кластерів, що дало змогу запропонувати розраховувати економічну ефективність діяльності кластерів. Для підтримки та розвитку сучасних інтеграційних систем та їх невід’ємної частини кластерних структур та систем міжкластерної взаємодії бізнес-мереж, пропонуємо при Верховній Раді України створити комісію з розвитку інтеграційних соціально-економічних структур (промислових, науково-технологічних та бізнес-парків, вільних економічних зон та спеціальних зон економічного та технологічного розвитку, high-test парків), яка має забезпечити розробку необхідних законодавчих актів та надання новим структурам необхідних прав та переваг для розвитку.

КАЗНАЧЕЙСЬКА ФОРМА ОБСЛУГОВУВАННЯ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

2022-07-04T14:47:44+03:00

У статті досліджено основні проблеми казначейської системи виконання Державного та місцевих бюджетів. Предметом дослідження є казначейське обслуговування Державного та місцевих бюджетів в контексті забезпечення збалансованої фінансової політики. Метою статті є дослідження змін у казначейському обслуговуванні бюджетів в Україні впродовж останніх років, а також надання пропозицій щодо можливих шляхів покращення казначейського обслуговування бюджетів різних рівнів в контексті забезпечення збалансованої фінансової політики. Методологія дослідження передбачає використання наступних методів емпіричного дослідження (спостереження, порівняння), методів теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного), загальних методів (абстрагування й конкретизація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія) та ін. Актуальність вирішення наукової проблеми, визначеної у статті, полягає в тому, що казначейська форма обслуговування бюджетів України здебільшого розглядається технічно і це в багатьох випадках не дозволяє застосовувати її як дієвий інструмент реалізації збалансованої фінансової політики держави. Результати дослідження наступні: розглянуто теоретичний підхід до питання казначейського обслуговування бюджетів різних рівнів; досліджено взаємодію органів Державної казначейської служби України з розпорядниками бюджетних коштів та в контексті децентралізації влади; проаналізовано виконання доходів та соціальних видатків Державного бюджету України. Оригінальність і практична цінність дослідження полягає в тому, що запропоновано удосконалення контролю за витрачанням бюджетних коштів та модернізацію якісного рівня обслуговування органами казначейської служби. Висновки дослідження наступні: емпірично підтверджено та теоретично доведено, що наявні перспективи покращення казначейської форми обслуговування бюджетів України в контексті забезпечення збалансованої фінансової політики. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для фінансистів-практиків, представників академічних кіл, студентів, та всіх, хто цікавиться казначейським обслуговуванням бюджетів.

РОЛЬ ТА СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ У РІЗНИХ СПОСОБАХ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

2022-07-04T15:43:37+03:00

Предметом дослідження у статті є роль та сутність грошей в організації сучасної економіки. Метою статті є розгляд ролі та сутності грошей з позицій накопичених наукових знань у межах різних напрямків теорії грошей. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що розглядає суспільство як ціле, а економіку – як частину суспільного життя. Обґрунтовано, що сфера попиту (споживання) не має обмежень, а сфера виробництва обмежена за своїми можливостями. Для організації обмеженої сфери виробництва, як координації дій спеціалізованих працівників, потрібен певний спосіб управління. Запропоновано науково-практичний підхід до розуміння ролі та сутності грошей у сучасних умовах. У результаті проведеного дослідження показано, що існують три способи організації економіки: натуральне господарство, планово-монополістичне та ринкове господарство. Сучасна економіка визначена як змішана, де три способи її організації змішані у різній пропорції (в індивідуальній пропорції кожної країни світу). Доведено, що гроші повноцінно виконують свою роль (функціонують як невід’ємний елемент системного устрою економіки) тільки в рамках ринкової економіки, тому що вони мають дві ознаки товару і самі є спеціалізованим товаром. У цьому контексті запропоновано визначення грошей як спеціального товару, що відображає сукупний суспільний попит – платоспроможний попит. Наслідком запропонованого підходу стало виділення низки ознак грошей, таких як: інформаційно-символьна природа грошей; довіра до інформаційного символу як основа існування грошей; здатність грошей як інформації виникати та знищуватися тощо. Практична цінність запропонованого підходу полягає у можливості формування грошово-кредитної політики адекватної реальній економіці.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЇ ТА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

2022-07-04T16:03:51+03:00

У статті досліджено теоретичні засади формування стратегії. Визначено роль стратегічного планування у забезпеченні стійкого розвитку сучасної банківської системи в умовах посилення конкуренції. Метою статті є обґрунтування теоретичних засад стратегії та стратегічного управління із урахуванням специфіки банківської діяльності, а також пошук сучасних механізмів стратегічного управління банківськими установами для забезпечення їх ефективної діяльності. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття «стратегія» з боку представників концептуального, практичного, системного, інтегрованого підходів. На основі узагальнення наукових концепцій та визначень досліджено сутність та головне завдання стратегії. Розглянуто особливості сучасного трактування стратегії в діяльності банківських установ з урахуванням макроекономічної нестабільності та швидких змін зовнішнього середовища. Визначено основні види стратегій, що використовуються при стратегічному управлінні банківськими структурами: фінансова, маркетингова, інформаційно-технологічна, стратегія управління персоналом. Узагальнено поняття «стратегічне управління», визначено його місце і роль у розвитку банківських установ. Розглянуто складові елементи системи стратегічного управління банку та визначено особливості сучасного стратегічного управління банківською системою. Обґрунтовано, що саме стратегія є ключовим елементом системи стратегічного управління банку в умовах трансформації ринкової економіки. Розглянуто новітню методологічну концепцію стратегічного управління банківськими установами. Визначено, що більшість українських банків не використовують сучасні форми і методи управління на стратегічному рівні. Запропоновано впровадження сучасних механізмів стратегічного управління у діяльність банківських установ України з метою підвищення їх ефективності в процесі цифровізації банківської системи.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЗНАЧЕННЯ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2022-07-04T14:11:07+03:00

Метою статті є дослідження теоретичних аспектів становлення поняття креативної економіки, визначення підходів до вивчення креативної економіки як системного явища та її значення для економічного розвитку. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, систематизації, теоретичного узагальнення, абстрагування та аналогії. Проаналізовано різні підходи до вивчення креативної економіки як системного явища (нової концепції, системи специфічних соціально-економічних відносин, складової частини світової економіки чи специфічної галузі, драйвера економічного росту, людино-орієнтовний підхід). Розглянуто креативну економіку в контексті можливостей забезпечення її розвитку носіями людського потенціалу, від яких безпосередньо залежать її формати, ефективність, темпи становлення та масштабування. Зроблено акцент на місце людського потенціалу в системі формування креативної економіки. Визначено креативні складові людського потенціалу (знання, досвід, інноваційність). Сформульовано власне визначення поняття «креативна економіка» на основі використання креативної складової людського потенціалу та результатів креативної діяльності (нових технологій, інновацій, інформації, знань). Розглянуто сучасні підходи до визначення креативних індустрій та їх складу (набір певних видів економічної діяльності, сукупність певних професій, креативне місто, частина економічної системи). Визначено, що віднесення різних галузей до креативних індустрій у різних країнах та міжнародних організаціях створює перешкоди для розробки та формування єдиного механізму застосування креативних індустрій як інструменту державного та регіонального економічного зростання, тому важливо розробити єдиний методологічний підхід до їх розподілу за часткою креативної складової. Практичне значення полягає в тому, що було сформульовано основні ознаки щодо визначення креативної складової у різних видах економічної діяльності.

БІЗНЕС-АНАЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ

2022-07-05T11:47:53+03:00

У статті розглянуто поняття «бізнес-аналітика» в контексті сучасного інструментарію системи прийняття рішень підприємств сфери обслуговування, означивши важливість такої на сучасному етапі розвитку ресторанної індустрії як у просторі змін технологічної інфраструктури ресторанів та закладів харчування, так і з врахуванням кризового стану галузі в період коронакризи. Означено напрями застосування бізнес-аналітики в підвищенні ефективності бізнес-процесів, стратегічного менеджменту ресторанної індустрії та забезпеченні стійкої конкурентної переваги в еру цифрової трансформації. Предметом дослідження є економіко-управлінські відносини, які виникають на підприємствах ресторанної індустрії в процесі впровадження рішень бізнес-аналітики. Методологія базувалася на загальнонаукових та спеціальних методах дослідження. Розглянуто важливість рішень бізнес-аналітики в забезпеченні підприємницьких можливостей в умовах реального потоку-часу («real time information flows») адекватно до сучасних соціально-економічних викликів та перманентного ускладнення технологічної інфраструктури ресторанів та Інтернет-простору. Встановлено, що краща обізнаність щодо запитів, бажань та уподобань споживачів та клієнтів, рівно як і знання потенційних можливостей партнерів та підрядників, здатні покращити корпоративні бізнес-процеси шляхом впровадження новітнього дизайну та послуг (оперативна робота системи негайного – «real time», адекватного зв’язку) з використанням можливостей бізнес-аналітики. Проаналізовано та визначено, що стратегічні рішення розроблені з використанням бізнес-аналітики та аналізу даних трансформують ресторанну індустрію, забезпечуючи менеджерів цінними рішеннями з оптимізації обслуговування клієнтів, заходів з підвищення рівня залучення гостей та покращення продуктивності меню. Роль бізнес-аналітики в сучасному ресторанному бізнесі визначається ключовою з огляду на високу конкуренцію у цій сфері, швидкі зміни споживчої поведінки та очікувань клієнтів від закладів харчування. Подальші розробки з означеного актуального кола питань знайдуть свою реалізацію, зокрема у першу чергу, при підготовці нових концепцій ресторанів та переформатуванні бізнес-процесів закладів харчування у період відновлення ресторанної індустрії після коронакризи.

РЕКРЕАЦІЯ І ТУРИЗМ ЯК ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ

2022-07-05T11:13:39+03:00

У статті розглянуто роль рекреації та туризму у збільшенні людського потенціалу в контексті реалізації Програми Цілей сталого розвитку, яка передбачає досягнення балансу між економічним, соціальним і природним середовищем на принципах доступності, рівноправ’я, справедливості та розширення можливостей вибору. Метою статті є дослідження стану рекреаційно-туристичної сфери України, розкриття її ролі у забезпеченні людського розвитку та надання практичних рекомендацій щодо підвищення людського потенціалу шляхом впровадження сталого соціально-орієнтованого доступного туризму та рекреації. Дослідження проведено з використанням комплексного методологічного підходу на засадах людино-центричної парадигми, яка передбачає пізнання економічних явищ і процесів з урахуванням впливу соціальних відносин та інших позаекономічних факторів. Висвітлено сутність концепцій людського потенціалу, сталого розвитку туризму і рекреації, запропоновано уточнені визначення ключових понять. Визначено соціально-економічні фактори формування та ефективного використання людського потенціалу і роль у цьому рекреаційно-туристичної сфери. На основі аналізу статистичних даних показано, що Україна має достатній потенціал для розвитку рекреаційно-туристичної сфери, але вона розвивається повільно через політичну та соціально-економічну нестабільність, низьку інвестиційну привабливість країни та низькі доходи населення і здійснює недостатній зворотній вплив на економіку і соціальну сферу. Це стало, на нашу думку, однією з причин зниження позиції України у світовому рейтингу країн щодо індексу людського розвитку з 45 у 1990 р. до 88 у 2019 р. Обґрунтовано концептуальне положення щодо необхідності розширення соціальної бази прогресивних перетворень шляхом переходу від соціального діалогу до дієвого тристороннього соціального партнерства і відновлення розпущеної раніше Національної ради соціального партнерства (НРСП) як постійно діючого органу на державному рівні та аналогічних органів на галузевому, регіональному і місцевому рівнях. Запропоновано рекомендації, які сприятимуть прискоренню сталого розвитку рекреаційно-туристичної сфери і підвищенню її соціальної результативності.

ПОБУДОВА МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ПРОЦЕСІВ РОБОТИ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ

2022-07-04T14:25:40+03:00

У статті наголошено на тому, що удосконалення управління, перебування та використання нових методів оптимізації роботи на маршрутах міського пасажирського транспорту є основними завданнями організації маршрутних перевезень у розглянутих транспортних системах. Пошук цих методів спрямований на раціональне використання ресурсів, транспортних засобів, на задоволення потреб населення у пересуванні та удосконалення якості обслуговування при здійсненні пасажирських перевезень. Для здійснення оптимального управління роботою на маршруті міського пасажирського транспорту візьмемо в якості мети побудову розкладу руху транспортних засобів на маршруті, а саме створення графіків випуску транспорту та раціональної організації роботи. При створенні цих розкладів враховується ефективне використання автомобільного парку підприємств, забезпечення безпеки перевезень пасажирів, зниження вартості послуг для населення. У цій статті вивчення пасажиропотоків на певній ділянці транспортної мережі та робота маршруту на ній розглядаються за допомогою нечітких логічних методів, що дає в результаті розгляду мінімізацію часу обслуговування та максимальний рівень задоволеності пасажирів використанням транспорту. При цьому реалізується механізм роботи з неточними поняттями в процесі пошуку рішення, вхідні дані ми можемо уявити як нечіткі безлічі, над якими здійснюються логічні дії. У даному дослідженні для чисельного вираження ступеня задоволення потреб пасажирів обирається функція приналежності до декількох тимчасових інтервалів, яка вибирається цільовою функцією пошуку оптимального розкладу руху в дані тимчасові інтервали. При пошуку рішення враховується система обмежень, що застосовуються до тимчасових інтервалів використання транспортних засобів. При цьому критерій оптимальності відображає вартість роботи графіка, що включає вартість часу експлуатації транспортних засобів і вартості часу очікування пасажирів при пересуванні за маршрутом.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2022-07-04T11:48:15+03:00

У статті досліджено існуючі науково-методологічні підходи до структурування факторів зовнішнього середовища організацій, у тому числі закладів вищої освіти. На основі системно-структурного аналізу й узагальнення запропонованих у науковій літературі підходів до формування систем елементів зовнішнього середовища створено чотири специфікації для кожного з виділених рівнів (мікро-, макро-, мезо- і мегасередовища). Усі вони розроблені стосовно закладів вищої освіти. До кожної із специфікацій включено максимально можливу сукупність упорядкованих елементів, які на рівні мікросередовища представлені суб’єктами, об’єднаними в однорідні групи, а на усіх інших рівнях – факторами. На кожному рівні зовнішнього середовища фактори розподілені між сімома сферами (нормативно-правова, економічна, демографічна, науково-технічна, політична, соціокультурна, природно-екологічна). Обґрунтовано необхідність виділення в окрему сферу нормативно-правових та демографічних факторів, що пов’язано з їх великим впливом на заклади вищої освіти. Уточнено склад та запропоновано групування науково-технічних факторів. Сформовані специфікації розглядаються як референтні, які виконують роль базової (еталонної) системи для практичної роботи з визначення основних елементів. Із них кожний заклад вищої освіти відповідно до розв’язуваних завдань та особливостей свого функціонування і стану може обрати необхідні для себе елементи. При цьому елементи зовнішнього середовища на будь-якому рівні можуть бути деталізовані, інтегровані та перегруповані. На усіх рівнях зовнішнього середовища в рамках кожної сфери фактори розташовано за єдиним принципом, внаслідок чого усі специфікації в кожній сфері містять ідентичні фактори

РОЛЬ ТА ЗАДАЧІ МАРКЕТИНГУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

2022-07-04T12:06:58+03:00

У статті розглянуто роль та місце маркетингу у соціо-економічній системі, яка функціонує на засадах циркулярної економіки. Доведено необхідність системного розгляду маркетингу на рівні національної економіки із залученням категорій та понять макромаркетингу. Відповідно, маркетинг має розглядатися на двох рівнях: політика на рівні окремої організації та на рівні маркетингової системи. Визначено предмет, об’єкт та завдання макромаркетингу у зв’язку з потребами циркулярної економіки. Показано, що під впливом Індустрії 4.0 некерований розвиток маркетингових систем створює ризики неефективного використання ресурсів, невідповідального споживання, зростання цифрової нерівності, що суперечить меті циркулярної економіки. У зв’язку з цим, в якості інструментів забезпечення циркулярності в маркетингу запропоновано розглядати освітні програми відповідального споживання та політику корпоративної соціальної відповідальності на рівні організацій. Вказано на зв’язок між застосуванням цифрового маркетингу і вимогами до енергозбереження та енергоефективності, у цьому зв’язку широке впровадження цифрового маркетингу розглядається як важливий крок до забезпечення функціонування циркулярної економіки. Доведено, що активне використання цифрових технологій у маркетингу також має призвести до зростання економічної ефективності функціонування організацій та національної економіки в цілому для забезпечення необхідних для циркулярної економіки технологічних інновацій. У зв’язку з ризиком виникнення цифрової нерівності, пов’язаної з нею деіндустріалізацією, падінням доходів домогосподарств та деградацією внутрішніх ринків, а також необхідністю забезпечення інноваційної траєкторії розвитку, запропоновано розглядати маркетинг не лише як елемент споживчої, але й інноваційної підсистеми суспільства. Запропоновано модель маркетингу, що узгоджується з вимогами розвитку циркулярної економіки, на тлі розвитку Індустрії 4.0. Сформульовано напрями зміни/розширення теоретико-методологічних підходів до маркетингу відповідно до запропонованої моделі.

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ТА ЗБУТОМ ЗЕРНА І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ В КОНТЕКСТІ МАКСИМІЗАЦІЇ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

2022-07-04T12:22:04+03:00

У статті проаналізовано сучасний стан виробництва зерна та основних продуктів його переробки. Визначено, що виробництво зерна в Україні за період 2000–2020 рр. зросло у 2,7 рази, значно збільшились обсяги переробки зерна на нехарчові цілі – у 10,4 рази, показник рентабельності виробництва зерна має тенденцію до зниження, незважаючи на те, що середня ціна реалізації зросла у 10,8 рази. Визначено основні чинники, які впливають на величину собівартості та рівень рентабельності зернової продукції. Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-економічні засади управління виробництвом та збутом зерна і зернопродуктів з метою створення доданої вартості. Метою статті є аналіз ринку зернової продукції, дослідження чинників, які впливають на прибутковість їх виробництва, та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення управління виробництвом та збутом зерна і продуктів його переробки у контексті максимізації доданої вартості. Використано такі основні методи дослідження – порівняння, узагальнення, аналізу і синтезу, абстрактно-логічний. Встановлено, що до складу валової доданої вартості у галузях виробництва та переробки зерна входять такі основні елементи: заробітна плата з нарахуваннями, рента (орендна плата), амортизаційні відрахування, відсоток на капітал і прибуток. Також розглянуто обсяги та структуру реалізації зернової продукції на експорт як сировини, а також продуктів з високою доданою вартістю. Досліджено основні фактори, які впливають на прибутковість зерновиробництва та переробки зерна. Доведено, що більша частина доданої вартості створюється у галузях, які переробляють зерно і виробляють готові продукти. Наголошено на необхідності збільшення виробництва зернових продуктів із високою доданою вартістю. Зазначено, що важливе значення для отримання максимального прибутку від реалізації зерна та продуктів його переробки має горизонтальна та вертикальна інтеграція між виробниками зерна та підприємствами переробної промисловості. Значну роль у формуванні доданої вартості відіграє державне регулювання цього процесу. Для збільшення суми доданої вартості особливу увагу також слід приділити й розширенню асортименту готових продуктів із зерна та поставляти на експорт більше продуктів переробки і готових зернопродуктів. Запропоновано загальну схему управління доданою вартістю у виробництві та переробці зерна й формування доданої вартості при експорті даної продукції. Обґрунтовано прогнозні показники виробництва зерна та деяких продуктів його переробки.