УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ДІТЕЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Ключові слова:
домашнє насильство, діти, соціальна реабілітація, воєнний стан, міжвідомча взаємодія, травма-інформований підхід, кейс-менеджмент, мобільні бригадиАнотація
Статтю присвячено аналізу українського досвіду соціальної реабілітації дітей, які постраждали від домашнього насильства, в умовах воєнного стану. Повномасштабна війна в Україні суттєво загострила соціальні ризики для сімей і дітей, сприяла зростанню випадків домашнього насильства та ускладнила доступ до механізмів захисту й допомоги. У статті обґрунтовано, що домашнє насильство в період війни набуває системного характеру та виступає чинником вторинної травматизації дітей, негативно впливаючи на їхній психічний стан, соціалізацію та освітні траєкторії. На основі аналізу нормативно-правової бази, звітів державних органів, матеріалів міжнародних і громадських організацій, а також регіональних досліджень і практичних кейсів, розкрито ключові механізми соціальної реабілітації дітей у воєнних умовах. Особливу увагу приділено діяльності спеціалізованих служб, міжвідомчій взаємодії, ролі органів соціального захисту, поліції, системи охорони здоров’я та недержавних організацій. Проаналізовано практики кризових кімнат, притулків, денних центрів і мобільних бригад як інструментів забезпечення безпеки та відновлення постраждалих дітей.
У статті підкреслено значення травма-інформованого підходу та кейс-менеджменту як методологічної основи реабілітаційного супроводу. Зроблено висновок, що ефективність соціальної реабілітації в умовах воєнного стану залежить від інтеграції державних і недержавних ресурсів, стабільності функціонування сервісів та дитиноцентричної орієнтації системи реагування.
