Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія: Соціально-гуманітарні науки та публічне адміністрування

ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ТА КУЛЬТУРНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ВПО В УКРАЇНІ

2025-06-26T19:54:44+03:00

У статті розглядається питання організації дозвіллєвої та культурної діяльності для дітей ВПО в Україні, що є важливим елементом їхньої адаптації до нових умов життя, соціалізації та психологічної підтримки. Аналізуються сучасні підходи до організації дозвілля, враховуючи соціально-економічні та воєнні виклики, а також досліджуються різні інституції, які відіграють ключову роль у створенні сприятливого середовища для розвитку дітей.

Підкреслено, що культурно-дозвіллєва діяльність не лише забезпечує дітям можливість активного відпочинку, а й сприяє їхній інтеграції в громаду та відновленню емоційної рівноваги. Особливу увагу приділено ролі клубів, бібліотек, музеїв, молодіжних центрів, театральних і спортивних закладів, а також готельної анімації у підтримці дітей ВПО. Окремий акцент зроблено на необхідності адаптації дозвіллєво-культурних програм відповідно до регіональних особливостей. Зокрема, в регіонах, які не зазнали значних руйнувань, такі заходи можуть проводитися у звичному форматі з певним редагуванням контенту, щоб уникнути травмуючих елементів. У деокупованих районах дозвіллєві заходи потребують обережного підходу та залучення психологів для підтримки дітей. У зонах активних бойових дій основний акцент має робитися на онлайн-заходах та наданні батькам інструкцій щодо організації сімейного дозвілля навіть в укриттях. Розглядається також проблема нестачі матеріально-технічної бази та необхідності забезпечення регіонів, що постраждали від війни, наборами для творчості, інтелектуальних ігор та канцелярії. Особливо підкреслюється роль волонтерів, які активно долучаються до організації дозвіллєвих заходів, а також соціальних ініціатив, спрямованих на підтримку дітей.

У статті також проаналізовано інноваційні підходи до організації дозвілля, серед яких популяризація музеїв-скансенів, що пропонують інтерактивні освітньо-культурні програми, розвиток спеціалізованих соціальних просторів для дітей ВПО, активне використання бібліотек як місць культурної взаємодії та саморозвитку. Окремо розглядається роль культурно-дозвіллєвих центрів, що поєднують традиційні та інноваційні методи роботи.

ПРОФЕСІЙНА ВЗАЄМОДІЯ У ДІЯЛЬНОСТІ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ КОМАНДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

2025-06-26T21:47:28+03:00

Дослідження спрямоване на аналіз співпраці в мультидисциплінарних командах, визначення основних проблем, що впливають на якість взаємодії між фахівцями. Основні функції таких команд включають обмін інформацією, вироблення спільних рішень, взаємну підтримку та стратегічне планування. Особливу увагу приділено комунікаційним процесам та механізмам ухвалення рішень у командах з різною спеціалізацією.

Визначена роль професійної взаємодії у соціальній роботі з особами похилого віку. Геріатричні працівники повинні бути навчені командній співпраці через заходи з тимбілдингу, супервізію, тренінгове навчання. Стаття розкриває аспекти взаємодії в мультидисциплінарних командах, акцентуючи увагу на правовому регулюванні співпраці в реабілітаційній та паліативній діяльності. Здійснено комплексне дослідження проблематики взаємодії в умовах воєнного стану в Україні та необхідності швидкої координації співпраці. Отримані результати вказують на те, що незважаючи на загальне позитивне сприйняття командної роботи, існують суттєві проблеми, пов’язані з нечітким розподілом ролей та недостатньою комунікацією.

Запропоновані рекомендації передбачають покращення механізмів комунікації, впровадження регулярних нарад та створення чітких протоколів ухвалення рішень для підвищення ефективності командної взаємодії, міжвідомчої співпраці, підвищення кваліфікації працівників гернотологічних служб.

РЕАГУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН НА КРИЗУ ВИМУШЕНОЇ МІГРАЦІЇ З УКРАЇНИ

2025-06-26T21:31:03+03:00

Стаття присвячена аналізу особливостей реагування європейських країн на кризу вимушеної міграції з України, що виникла внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації у 2022 році. На основі аналізу статистичних даних, офіційних рішень ЄС та національних законодавчих актів висвітлено масштаби переміщення населення з України, особливості їхнього розміщення в країнах ЄС, зокрема у Польщі, Чехії, Німеччині та Італії.

У роботі розглядаються інструменти правового захисту вимушених мігрантів, серед яких Директива про тимчасовий захист 2001/55/EC, спеціальні національні законодавчі ініціативи та програми соціальної підтримки. Окрема увага приділена аналізу соціальної інтеграції українських переселенців, зокрема у сферах працевлаштування, житлового забезпечення, доступу до освіти та медичної допомоги. Зазначено, що із поглибленням інтеграційних процесів спостерігається поступове скорочення обсягів соціальної допомоги, що свідчить про перехід від екстрених заходів до стратегій довгострокової інтеграції.

Стаття висвітлює основні проблеми, з якими зіткнулися європейські країни у процесі прийому українців: мовні бар’єри, психологічний стан біженців, нестача ресурсів для освіти дітей та організації догляду за дітьми без супроводу. Зроблено акцент на важливості збереження права дітей на освіту відповідно до міжнародних стандартів та необхідності удосконалення системи надання психосоціальної допомоги. Також на основі власного опитування українських вимушених мігрантів у країнах ЄС виявлено основні напрями отриманої підтримки: допомога з житлом, фінансова допомога, харчова та гуманітарна підтримка, а також психологічні й освітні послуги. У підсумку підкреслюється, що хоча європейські країни змогли оперативно адаптувати свої політики до умов гуманітарної кризи, подальші виклики інтеграції українських мігрантів залишаються актуальними.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2025-06-26T21:04:03+03:00

У статті представлено комплексний аналіз зарубіжного досвіду соціальної підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у контексті сучасних соціально-економічних трансформацій. З’ясовано, що являє собою соціальна підтримка сімей, які потрапили в складні життєві обставини. Зазначено, що актуальні виклики – безробіття, бідність, соціальна ізоляція, втрата моральних цінностей, війна – зумовлюють потребу у впровадженні дієвих механізмів соціального захисту, спрямованих на подолання кризових станів родин. Висвітлено практики Великої Британії, Німеччини, Франції, США, Швеції, Польщі, Нідерландів, де реалізуються цільові програми, орієнтовані на матеріальну допомогу, психосоціальний супровід, ведення випадку, раннє втручання, підтримку сімей військових. Окремо проаналізовано програму підтримки багатодітних родин під назвою «Велика сім’я» та систему «CAF» (Caisse d'Allocations Familiales) у Франції; державну програму «Familienhilfe» та спеціальну програму «Рання допомога» («Frühe Hilfen») в Німеччині; програму «Rodzina 500+» в Польщі; систему «Jeugdzorg» в Нідерландах; програму мобілізації підтримки сімей військовслужбовців та ветеранів з боку всіх секторів суспільства «Joining Forces» в США.

Особливу увагу приділено міжвідомчій координації, оцінці потреб, залученню громадських та волонтерських організацій. Проаналізовано моделі Parent Management Training – Oregon Model (PMTO) та ADAPT, що довели ефективність у роботі з родинами у кризових умовах, зокрема з військовими. Визначено, що підтримка розглядається не лише як компенсаційний механізм, а як інтегративна технологія активізації внутрішніх ресурсів родини. У підсумку обґрунтовано доцільність використання зарубіжних практик в українському соціальному контексті з урахуванням сучасних викликів.

ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМ ЩОДО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ВПО ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

2025-06-26T20:40:16+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз досвіду реалізації програм у сфері надання соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам (ВПО) громадськими організаціями (ГО) в Україні. Розглянуто основні аспекти діяльності громадських організацій із цією категорією населення, зокрема підходи до планування, реалізації та моніторингу програм. Визначено основні проблеми та виклики, з якими стикаються ГО під час надання соціальних послуг ВПО, включно з організаційними труднощами, обмеженими фінансовими ресурсами, нестачею кваліфікованих кадрів і нормативно-правовими обмеженнями.

Особливу увагу приділено важливості розробки та впровадження програм, спрямованих на інтеграцію та адаптацію ВПО у приймаючі громади, покращення їхнього соціального становища, психологічного стану та підвищення рівня поінформованості щодо своїх прав. Наголошено на доцільності закріплення таких програм на національному рівні через міжвідомчу співпрацю, включення до стратегічних документів та створення стабільних механізмів фінансування.

Досліджено різні моделі надання соціальних послуг ВПО в контексті діяльності ГО, зокрема роль соціального супроводу, психологічної підтримки, правового консультування, професійної орієнтації та підтримки зайнятості. Підкреслено значення ефективної координації між органами державної влади, місцевого самоврядування, ГО та іншими суб’єктами соціальної роботи з метою забезпечення комплексної та безперервної допомоги ВПО.

У статті також представлено результати дослідження «Моніторинг та оцінка ефективності програм соціальної підтримки ВПО». На основі аналізу емпіричних даних визначено найрезультативніші напрямки діяльності, окреслено актуальні потреби ВПО, що потребують посиленого реагування з боку держави та громадянського суспільства. Зроблено висновки щодо вдосконалення механізмів реалізації програм, зокрема необхідності реформування законодавчої бази та підвищення рівня професійної підготовки кадрів у сфері соціальної роботи з ВПО.

УПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ КАР’ЄРНИХ РАДНИКІВ В УКРАЇНІ

2025-06-26T20:07:39+03:00

У статті досліджено становлення та розвиток інституту кар’єрного радника в Україні, його значення для системи зайнятості та освіти, а також перспективи подальшого розвитку. Автори аналізують чинники, які зумовили необхідність запровадження цієї професії. Показано, що сучасні тенденції працевлаштування вимагають від працівників гнучкості, адаптивності та постійного розвитку кар’єрних компетентностей. Наголошено, що інститут кар’єрного радника є важливим механізмом підтримки громадян у питаннях професійного самовизначення, побудови кар’єри та ефективного працевлаштування. Окреслено ключові функції кар’єрного радника.

У дослідженні проведено аналіз нормативно-правового регулювання діяльності кар’єрних радників в Україні. Встановлено, що з моменту запровадження інституту кар’єрного радника рівень працевлаштування в Україні зріс, що свідчить про ефективність цього підходу. Окреслено можливі напрями вдосконалення підготовки кар’єрних радників в Україні, зокрема шляхом запровадження відповідних освітніх програм в університетах.

Окрему увагу приділено перспективам поширення сфери діяльності кар’єрних радників на загальноосвітні школи. Визначено, що майбутні кар’єрні радники в школах повинні володіти широкими знаннями у сфері економіки, соціології та управління персоналом, що виходить за межі традиційних компетенцій шкільних психологів. Наголошено на важливості формування єдиних стандартів діяльності кар’єрних радників, які б регулювали якість надання кар’єрних послуг у державному та корпоративному секторах. Підкреслено необхідність розробки системи оцінювання ефективності роботи кар’єрних радників, що передбачає упровадження KPI та інших інструментів моніторингу.

Зроблено висновок про те, що інститут кар’єрного радника є важливим компонентом сучасної системи зайнятості та освіти, а його подальший розвиток сприятиме покращенню професійної мобільності громадян, підвищенню ефективності працевлаштування та адаптації ринку праці до сучасних викликів.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРО СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

2025-06-26T21:38:52+03:00

У статті розкрито концептуальні положення правового регулювання інформаційно-роз’яснювальної роботи у системі надання соціальних послуг. Констатовано, що з переходом в інформаційне суспільство постає необхідність широкої обізнаності пересічних громадян про різнобічні послуги в рамках формування сервісної держави. Оскільки інформаційне суспільство – це якісно новий етап розвитку людської цивілізації, де ключовими ресурсами стають інформація та знання, важливо розглядати інформування як наскрізний підхід для забезпечення доступності громадян до соціальних послуг. Вказано, що інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я, покладається на уповноважені органи системи надання соціальних послуг. Право громадян на доступну інформацію реалізується низкою нормативно-правових актів міжнародного та національного рівня. Проаналізовано нормативно-правове обґрунтування особливостей інформування різних категорій осіб щодо надання соціальних послуг. Надається перелік законів та підзаконних актів, що регулюють цілі та форми інформування отримувачів соціальних послуг. Удосконалення системи інформаційної діяльності суб’єктів соціальної роботи знайшло своє відображення в публікаціях українських науковців, аналітичних звітах, на сайтах надавачів соціальних послуг, в соціальних мережах.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЗМІ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ МОЛОДІ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

2025-06-26T21:20:56+03:00

У сучасному світі, де інформаційні технології стали невід’ємною частиною життя, засоби масової інформації відіграють ключову роль у соціалізації молоді. Їхній вплив значно посилився в умовах інформаційної війни, коли медіа не лише відображають реальність, а й формують її через механізми маніпуляції, фільтрації та спрямованої дезінформації. Молодь, як найактивніша аудиторія цифрових платформ, особливо вразлива до цих процесів, оскільки значну частину інформації отримує саме через соціальні мережі та новинні ресурси. У результаті, відбувається не лише трансформація уявлень про світ, а й зміна поведінкових моделей, ціннісних орієнтирів і соціальної взаємодії.

Соціально-психологічний вплив ЗМІ на молоде покоління в умовах інформаційної війни проявляється через кілька основних механізмів. По-перше, когнітивний вплив, що полягає у формуванні світогляду, переконань та установок через повторюваний контент. Молодь часто некритично сприймає інформацію, що спричиняє появу стереотипів, спрощених пояснень складних суспільних процесів та поляризацію думок. По-друге, емоційний компонент, який проявляється через залучення до конфліктних дискусій, створення тривожності та підвищення рівня агресії в онлайн-середовищі. По-третє, поведінковий аспект, коли молоді люди починають наслідувати певні медійні моделі поведінки, що можуть включати як конструктивні, так і деструктивні соціальні практики.

З огляду на ці виклики, надзвичайно важливим стає формування критичного мислення та медіаграмотності серед молоді. Навчання принципам перевірки джерел, аналізу інформації та розпізнавання маніпулятивного контенту сприятиме зниженню негативного впливу медіа та підвищенню рівня соціальної стійкості молодих людей. Окрім того, психологічна адаптація до інформаційного середовища має включати розвиток емоційного інтелекту, навичок конструктивного діалогу та здатності протистояти інформаційним атакам. Таким чином, наукові дослідження у цій сфері повинні не лише виявляти проблеми, але й пропонувати практичні рішення, що сприятимуть гармонійній соціалізації молодого покоління в умовах сучасних медійних викликів.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ АРТТЕРАПІЇ В РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА З ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ТРАВМУЮЧОГО ВПЛИВУ ВОЄННИХ ДІЙ НА ДІТЕЙ

2025-06-26T20:52:51+03:00

Статтю присвячено дослідженню ролі арттерапії як ефективного інструменту психоемоційної реабілітації дітей, які пережили травмуючий вплив воєнних подій, та впровадженню цього підходу в практику соціальних працівників. У роботі розглядаються теоретичні засади арттерапії, її функції, що сприяють зниженню рівня стресу, депресивних симптомів і тривоги, формуванню позитивної самооцінки та соціальної адаптації. Значну увагу приділено опису методичних підходів. Розкрито вплив основних методів арттерапії на відновлення внутрішніх ресурсів дитини. Наголошено, що заняття арттерапією дозволяють через творчий процес відновити емоційний баланс та інтегрувати травматичний досвід без прямої вербальної реконструкції травми.

У статті підкреслено ключову роль соціального працівника, який, володіючи як традиційними, так і специфічними арттерапевтичними підходами, створює простір довіри та безпеки для роботи з дітьми. Презентовано емпіричні дані закордонних та українських досліджень, які свідчать про позитивний вплив арттерапії на зниження тривожності, покращення когнітивних процесів та соціальної інтеграції дітей. Однак зазначено і обмеження даного підходу, зокрема випадки, коли арттерапія може бути менш ефективною.

Результати аналізу підкреслюють необхідність впровадження міжсекторальних програм, які поєднують арттерапію з іншими методами психолого-педагогічної підтримки і спрямовані на комплексну реабілітацію дітей, що зазнали впливу війни. Стаття має стратегічне значення для розробки ефективних програм підтримки і профілактики психотравм, що дозволить сприяти гармонійному відновленню психічного здоров’я дітей і забезпеченню їх стабільної соціальної адаптації.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

2025-06-26T20:24:54+03:00

У статті розглянуто зарубіжний досвід соціальної профілактики агресивної поведінки підлітків як важливий напрям соціально-педагогічної діяльності, що набуває дедалі більшої актуальності в умовах зростання проявів підліткової агресії. Агресивна поведінка у підлітковому віці зумовлена специфікою вікових змін, пошуком ідентичності, емоційною нестабільністю, а також зовнішніми деструктивними факторами соціального середовища. Одним із найбільш ефективних механізмів попередження агресії є соціальна профілактика, що включає систему правових, психологічних, освітніх, медичних та соціальних заходів, спрямованих на зменшення або усунення факторів ризику.

Авторками узагальнено підходи до реалізації профілактичних програм у провідних країнах Європи (Німеччина, Франція, Великобританія, Польща) та США. Показано, що профілактичні стратегії здійснюються на кількох рівнях: індивідуальному, груповому, класному та інституційному. Значна увага приділяється комплексності профілактики, включаючи когнітивно-поведінкову терапію, соціальні тренінги, сімейну терапію, а також психодинамічні підходи. Ефективними виявилися програми, що поєднують кілька методів одночасно. Досвід Німеччини свідчить про чітку структуру заходів на трьох рівнях профілактики: первинному (запобігання деструктивним впливам), вторинному (виявлення груп ризику та робота з ними) та третинному (реабілітація й ресоціалізація правопорушників). Успішними практиками в США є програми «40 кроків до розвитку» та «Суд присяжних однолітків», що реалізуються з урахуванням індивідуальних потреб підлітків і передбачають залучення громади, родини, школи та спеціалістів соціальної сфери.

Особливу увагу приділено профілактиці агресії в освітньому середовищі, зокрема заходам протидії мобінгу в школі, які успішно реалізуються в Польщі та Великобританії. Визначено важливість інституційної підтримки та міждисциплінарного підходу, що забезпечує ефективну координацію між педагогами, соціальними працівниками, психологами та батьками. Зазначено, що системна профілактика має здійснюватися безперервно протягом навчального року, охоплюючи всі суб’єкти освітнього процесу.