Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія: Соціально-гуманітарні науки та публічне адміністрування

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОСВІД КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

2025-01-10T12:01:59+02:00

У статті розглянуто розвиток кейс-менеджменту як індивідуалізованого підходу до надання соціальних послуг в Україні. Описано, що цей метод передбачає комплексну оцінку потреб клієнта, розробку індивідуального плану допомоги, координацію надання різноманітних послуг та постійний моніторинг результатів. Визначено, що кейс-менеджмент базується на поєднанні індивідуальних потреб клієнта з доступними ресурсами соціальної інфраструктури. З’ясовано, що його впровадження в Україні почалося з початку XXI століття і поступово охопило різні соціальні сфери, зокрема роботу благодійних організацій, таких як «Карітас», «СОС Дитячі містечка» та інших. Визначено основні віхи розвитку кейс-менеджменту в Україні, його напрямки, суб’єкти та об’єкти, зв’язок з розвитком надання соціальних послуг.

Встановлено, що значний розвиток кейс-менеджменту відбувся після початку конфлікту на Сході України у 2014 році. Новою важливою категорією клієнтів стали внутрішньо переміщені особи. На цьому етапі були розроблені спеціалізовані проєкти щодо ведення випадку внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, військовослужбовців. Особливу увагу приділено інституту помічника ветеранів. Описано також початок застосування кейс-менеджменту в сфері зайнятості з 2018 року, що мало на меті індивідуалізовану допомогу безробітним у пошуку роботи, розглянуто перспективи впровадження кейс-менеджерів, їх переваги. Окремо досліджено впровадження електронного кейс-менеджменту з 24.02.2022 року. Встановлено його переваги, серед яких цифровізація процесів надання соціальних послуг і зручність для як клієнтів, так і соціальних працівників. Також охарактеризовано важливість міжвідомчої взаємодії для ефективного вирішення проблем клієнтів та важливість впровадження кейс-менеджменту в територіальних громадах.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ В ЗОНІ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

2025-01-07T20:58:27+02:00

У статті досліджено проблеми соціально-психологічного супроводу дітей, які постраждали внаслідок військового конфлікту в Україні. Окреслено два етапи конфлікту: перший, що тривав на Сході України до 2022 року, та другий, що розпочався з повномасштабної агресії Росії, яка триває і досі. В матеріалі особливо зосереджено увагу на психологічних наслідках для дітей, таких як розвиток посттравматичного стресового розладу та інші порушення психоемоційного стану, спричинені травматичними переживаннями, зокрема втратою близьких, страхом та відчуттям небезпеки. Розкрито важливість комплексного підходу до соціального супроводу дітей, що включає надання індивідуальної та групової психологічної допомоги, підтримку родин, просвітницьку роботу з педагогічним колективом та забезпечення умов для реабілітації. Визначено, що ефективна система соціально-психологічного супроводу має спиратися на тісну взаємодію школи, соціальних служб та медичних установ. Сформульовано три етапи супроводу: діагностико-аналітичний, діяльнісний та контрольно-аналітичний. Встановлено, що довгостроковий соціально-психологічний супровід з урахуванням індивідуальних потреб дитини дозволяє стабілізувати емоційний стан, знижує ризик розвитку ПТСР та сприяє адаптації до нових життєвих умов. Окрім того, важливим аспектом є залучення батьків до процесу реабілітації та створення підтримуючого середовища, що підвищує ефективність допомоги. Запропоновано подальші напрями дослідження вивчення методик психосоціальної підтримки, їх адаптацію до сучасних умов, а також аналіз ефективності міжсекторальної взаємодії для забезпечення комплексної підтримки дітей у кризових ситуаціях.

ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРАКТИК СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В ПРИЙМАЮЧИХ ГРОМАДАХ

2025-01-10T11:30:48+02:00

Метою статті є дослідження ефективності використання інструментів та інтеграційних практик для психосоціальної підтримки дітей та підлітків з різними соціальними потребами, визначення впливу цих інструментів на зазначену групу людей, а також рекомендації соціальним працівникам, психологам щодо впровадження та застосування цих інструментів на практиці.

У статті зроблено акцент на роботі саме з дітьми та підлітками, адже вони є соціально-вразливою частиною внутрішньо переміщених осіб. Саме в дітей виникають значні труднощі соціального і психоемоційного характеру, пов’язані зі зміною середовища проживання та звичайного кола спілкування, тим більше, якщо така міграція спричинена війною.

Проаналізовано практичні заходи, виокремлено ті, що сприяють якнайшвидшій адаптації внутрішньо переміщених осіб: інформаційна підтримка переселенців; заходи, спрямовані на захист прав та юридичну допомогу; заходи, спрямовані на психологічну допомогу та психоемоційне розвантаження тощо.

Ураховуючи той факт, що для розв’язання проблеми адаптації дітей та підлітків внутрішньо переміщених осіб потрібна міждисциплінарна команда, яка зможе здійснити комплекс заходів, що сприятимуть покращенню психофізіологічного стану особистості, ця стаття буде корисною для фахівців медицини, психотерапевтів, психологів, реабілітологів та соціальних працівників.

РОЛЬ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ФОРМУВАННІ ЕФЕКТИВНИХ КОМАНД В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

2025-01-06T12:48:00+02:00

У статті розглядається роль лідерських якостей соціальних працівників у формуванні ефективних команд, що працюють з клієнтами соціальних служб. Особливу увагу приділено таким аспектам, як ключові характеристики лідерства в соціальній сфері, їхній вплив на ефективність командної роботи, та виклики, з якими стикаються лідери соціальних служб. Стаття також аналізує сучасні умови роботи соціальних працівників, які формуються під впливом кризових ситуацій, зокрема воєнного стану та економічних викликів. Важливим компонентом є дослідження перспектив розвитку лідерських якостей соціальних працівників, зокрема через освітні програми, наставництво та реформування управлінських структур. Представлені практичні рекомендації щодо створення сприятливої культури лідерства, навчання соціальних працівників та підтримки командної взаємодії для покращення якості роботи з клієнтами в соціальних службах.

Проаналізовано інноваційні підходи до розвитку лідерства та стратегій управління в соціальній роботі, що враховують сучасні тенденції діджиталізації та міждисциплінарності. Значна увага приділена адаптації соціальних працівників до ролі лідера через розвиток їхніх комунікативних навичок, емпатії, стратегічного мислення та здатності до прийняття рішень. Запропоновані заходи спрямовані на вдосконалення взаємодії між працівниками соціальних служб та клієнтами, що у перспективі сприятиме підвищенню ефективності та якості соціальних послуг.

Представлені практичні рекомендації щодо створення сприятливої культури лідерства, підтримки професійного зростання соціальних працівників та вдосконалення командної взаємодії для покращення роботи з клієнтами. Стаття висвітлює інноваційні підходи до лідерства, включаючи інтеграцію цифрових технологій для оптимізації роботи команд, формування довіри серед працівників і клієнтів, а також забезпечення ефективного управління ресурсами. Підкреслено важливість стратегічного мислення, розвитку емоційного інтелекту та адаптивності як основних лідерських якостей у сучасній соціальній роботі.

Запропоновані заходи спрямовані на створення умов для системного розвитку лідерських навичок соціальних працівників, що сприятиме підвищенню стійкості та якості соціальних послуг у відповідь на зростаючі виклики сучасного суспільства.

ІНКЛЮЗИВНИЙ ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

2025-01-09T22:52:08+02:00

У статті досліджено інклюзивний туризм як важливий засіб соціальної реабілітації осіб з інвалідністю. Визначено поняття «реабілітація», «соціальна реабілітація», «інклюзивний туризм». Окреслено ключові напрями соціальної реабілітації, які охоплюють не лише медичні, психологічні та професійні аспекти, але й соціально-побутову адаптацію та інтеграцію в суспільство. Зосереджено увагу на тому, що інклюзивний туризм сприяє відновленню соціального статусу людей з інвалідністю, підвищує їхню незалежність і дозволяє повноцінно брати участь у соціальному житті.

Сформульовано принципи організації інклюзивного туризму, такі як доступність, рівність, індивідуальний підхід, безбар'єрність та співпраця між учасниками туристичної галузі. Встановлено, що інклюзивний туризм сприяє не лише фізичній і психологічній реабілітації, але й зміцненню соціальних зв'язків людей з інвалідністю, що є важливим чинником їх повноцінної інтеграції в суспільство. Проаналізовано сучасні підходи до розвитку інклюзивного туризму в Україні та за кордоном, виокремлено необхідність розробки єдиної стратегії для забезпечення безпеки туристів з інвалідністю. На підставі аналізу наукових досліджень та практичних напрацювань встановлено, що успішний розвиток інклюзивного туризму значно сприятиме соціальній реабілітації осіб з інвалідністю. Розкрито, що розвиток інклюзивного туризму в Україні потребує покращення інфраструктури та створення умов для доступності туристичних об'єктів для всіх категорій населення. Визначено основні чинники, які впливають на ефективність інклюзивного туризму, серед яких: забезпечення фізичної доступності, адаптація до потреб людей з інвалідністю та їх інтеграція у туристичний процес.

ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ МОЛОДІ ЯК РЕСУРС ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

2025-01-06T12:17:34+02:00

У статті досліджено проблему життєстійкості молоді як ключового ресурсу для протидії негативному впливу воєнного конфлікту. Визначено, що сучасні соціальні виклики, зокрема війна та її наслідки, суттєво впливають на психічне і фізичне здоров’я молодих людей, ставлячи перед ними складні завдання адаптації до нових реалій. Особливо зосереджено увагу на ролі життєстійкості, яка включає вміння зберігати внутрішній баланс, адаптуватися до змін та приймати ефективні рішення навіть у кризових ситуаціях. Розкрито взаємозв’язок між рівнем життєстійкості та здатністю молоді протистояти посттравматичним проявам, викликаним воєнними діями. Встановлено, що життєстійкість молоді є багатокомпонентною характеристикою, яка формується внаслідок поєднання внутрішніх та зовнішніх ресурсів, таких як психологічна підтримка, соціальні зв’язки та розвиток особистісного потенціалу. Особливу увагу приділено значенню позитивного ставлення до себе та оптимізму, які сприяють підвищенню життєстійкості та дозволяють молодим людям краще адаптуватися до стресових ситуацій. Окреслено важливість підтримки життєстійкості молоді з боку суспільства, оскільки вона є базою для стабільного розвитку держави в умовах кризи. Сформульовано висновок про те, що підвищена життєстійкість сприяє збереженню психічного благополуччя молоді та ефективній самореалізації в умовах підвищеного стресу. Здатність адаптуватися до складних умов, протистояти стресу та підтримувати психологічну рівновагу є критично важливою для подолання викликів, з якими стикається молодь в умовах воєнного конфлікту. Отримані результати підкреслюють необхідність подальших досліджень та розробки програм, спрямованих на розвиток життєстійкості молоді в складних соціально-економічних умовах.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ПІДХОДИ В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ В УКРАЇНІ

2025-01-08T16:49:12+02:00

Стаття висвітлює ключові аспекти професійного розвитку працівників соціальних служб. Досліджено поняття «розвиток персоналу», яке охоплює багатогранний процес формування професійних знань, навичок і особистісних якостей працівників, що відповідають вимогам ринку праці та організації. Професійне становлення спеціаліста розглядається як цілісний і безперервний процес, орієнтований на адаптацію до соціальної сфери. Окреслено також поняття «управління розвитком персоналу», яке визначає цілеспрямовану діяльність щодо підвищення професійної кваліфікації працівників для забезпечення відповідності якості надання соціальних послуг. Зосереджено увагу на тому, що ефективне управління розвитком персоналу є важливим чинником успіху соціальних служб. Розкрито структуру підсистем управління розвитком персоналу, серед яких виокремлено цільову, керовану, керуючу, забезпечуючу та функціональну підсистеми. Визначено, що кожна з цих підсистем відіграє важливу роль у забезпеченні якості та ефективності діяльності соціальних служб. Проаналізовано основні завдання керуючої підсистеми. Також сформульовано важливі аспекти функціональної підсистеми, що забезпечує безпосередній розвиток персоналу через навчальні програми, оцінювання, атестацію та професійне просування. Встановлено, що управління розвитком персоналу сприяє покращенню соціально-психологічного клімату в організації, зниженню плинності кадрів та підвищенню мотивації до праці. Стаття підсумовує, що ефективне управління розвитком персоналу в соціальних службах є критично важливим для досягнення високих стандартів якості соціальних послуг та професійного зростання співробітників, що відповідає сучасним вимогам ринку праці в Україні.

ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ

2025-01-05T11:37:35+02:00

Стаття присвячена аналізу Інтернет-комунікації та її впливу на стиль сучасного спілкування, зокрема крізь призму використання англійської мови в цифровому просторі. Даний вид комунікації підкреслює трансформацію комунікації від інформативної до інтерактивної, що стало можливим завдяки розвитку соціальних мереж і месенджерів. Особливу увагу приділено поняттю «Інтернет-комунікація». Окремо висвітлюються різноманітні аспекти, включаючи психологічний вплив Інтернет-комунікації та її елементи. Було проведено порівняльний аналіз між традиційною нормативною комунікацією та новими формами спілкування. Зокрема, акцентовано увагу на конотації меседжів оригіналу при застосуванні певних елементів Інтернет-комунікації.

Встановлено, що Інтернет-комунікація не лише збагачує досвід взаємодії, але й приносить певні ризики, такі як зниження особистісної взаємодії та безпекові загрози. У статті узагальнено переваги і недоліки Інтернет-комунікації. Зроблено акцент на її доступності, швидкості та глобальному охопленні, а також зазначені негативні наслідки, такі як проблеми з фізичним здоров'ям і психологічним станом. Певна увага приділяється також змінам щодо мовних норм, які було викликано інтеграцією нових форм спілкування, як емодзі, меми та скорочення, які стали важливими елементами онлайн-діалогу, зокрема в англомовному контексті.

У статті було зроблено комплексний аналіз Інтернет-комунікації як феномена, який суттєво змінює структуру спілкування та мовні норми в сучасному суспільстві, підкреслюючи важливість англійської мови як міжнародного інструменту в комунікативному процесі.

УРЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД МЕДІАЦІЇ

2025-01-08T16:23:06+02:00

У статті розкрито законодавчі та організаційно-правові основи соціальної роботи з конфліктними сім’ями, проаналізовано міжнародний досвід врегулювання конфліктних ситуацій у родині, а також висвітлено методи медіації як альтернативного способу вирішення сімейних конфліктів. Розкрито значення медіація та медіатор. Описано різні стратегії втручання соціальних працівників, такі як короткострокові (кризове втручання, аутріч-робота) та довгострокові, засновані на системно-екологічній моделі соціальної роботи. Наведено приклади з практики європейських країн та США щодо профілактики сімейних конфліктів і підтримки сімей. Наведено приклади: Австрія – де прийнято Акт «Про захист від насильства» завдяки якому потерпілий має право на захист від кривдника, надаючи поліції повноваження виселяти та накладати заборонні ордери на правопорушників.

Велика Британія спрямовує свою роботу на взаємодію з громадою щодо профілактики сімейних конфліктів, що регламентується так званим британським законом «Клер», відповідно до якого кожна людина може звернутися за допомогою до соціальних працівників для того, щоб вони допомогли перевірити чи має новий або існуючий партнер «насильницьке минуле». У Болгарії профілактика сімейних конфліктів зосереджена на обмеження для кривдника та його реабілітації, що сприяє безпеці й стабільності в родині. У США освітні програми спрямовані на розвиток навичок відповідального батьківства, що включать догляд за дітьми і формування сімейних цінностей. У Франції згідно із законом про захист здоров’я сім’ї та дитинства, створені служби підтримки материнства і дитинства. Вони займаються підготовкою до батьківства, профілактикою дитячих захворювань, підтримкою в сімейному вихованні та охороною здоров’я матері й дитини.

ПСИХОСОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ЖІНКАМ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ ТА В ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

2025-01-05T11:18:19+02:00

Актуальність проблеми збереження репродуктивного здоров’я в Україні значно зросла з початку військових дій у 2014 році, особливо в умовах повномасштабної війни, що триває з 2022 року. Репродуктивне здоров'я жінок є важливим аспектом соціальної політики України, оскільки впливає на демографічні перспективи та соціально-економічний потенціал країни. Особливо гостро постає питання психосоціальної допомоги жінкам під час вагітності та в післяпологовий період. Вагітність і пологи є кризовими моментами, які можуть посилюватися умовами війни, що створює необхідність для надання соціальної та психологічної підтримки жінкам, щоб вони могли адаптуватися до нових умов і зберегти своє ментальне здоров’я.

Дослідження акцентує увагу на важливості психосоціальної підтримки для жінок у ці періоди. Було проведено огляд наукових праць щодо впливу ментального стану на перебіг вагітності та пологів. Відзначено, що стрес, тривожність та інші психологічні чинники можуть спричиняти ускладнення під час вагітності, а також впливають на розвиток дитини. Важливим аспектом дослідження є те, що у контексті війни багато жінок зазнають додаткових психоемоційних травм, які впливають на їх стан.

Результати дослідження свідчать про те, що психосоціальна підтримка може значно поліпшити емоційний стан жінок, зменшити вплив тривожності та стресу, що виникають під час війни, та знизити ризики ускладнень вагітності. Психосоціальна допомога повинна включати підготовку до материнства, консультування на сімейному рівні та післяпологову підтримку для забезпечення гармонійної адаптації жінки до материнської ролі. Війна лише підкреслює необхідність комплексної підтримки жінок під час вагітності та після пологів, адже додаткові стресові фактори, такі як небезпека для життя, втрати близьких та матеріальні труднощі, вимагають посиленої уваги.

ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ ЯК ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ В УКРАЇНІ

2025-01-10T14:41:13+02:00

Стаття присвячена дослідженню ролі організаційної культури та соціально-психологічного клімату як ефективних інструментів управління персоналом у системі соціальних служб в Україні. У сучасних умовах соціальних та економічних викликів, що стоять перед країною, ці фактори набувають особливого значення для забезпечення якісного надання соціальних послуг. Науковці розглядають різні теоретичні підходи до формування та розвитку організаційної культури, яка сприяє створенню сприятливого середовища для працівників соціальних служб.

Аналіз літератури з даної тематики дозволяє визначити ключові елементи організаційної культури, що можуть впливати на ефективність роботи інституцій та закладів. Важливою частиною дослідження є вивчення впливу соціально-психологічного клімату на мотивацію, продуктивність та задоволеність працівників своєю роботою.Окреслено значущість психологічної підтримки та створенні позитивного клімату в колективі для підвищення загального рівня задоволеності роботою та зменшення рівня професійного вигорання.У статті аналізуються різні методи і підходи до підвищення соціальної згуртованості колективів, наводяться практичні рекомендації для керівників соціальних служб щодо оптимізації управлінських практик.

Стаття має на меті надати ґрунтовну основу для подальших досліджень у цій галузі та сприяти покращенню ефективності роботи соціальних служб в Україні. Результати дослідження можуть бути корисними для практиків, науковців та політиків, що працюють у сфері соціальної роботи та управління персоналом, а також для розробки стратегій розвитку соціальних служб на національному та регіональному рівнях. В рамках проведеного аналізу, пропонуються практичні рекомедації покращення організаційної культури та психологічного клімату, що мають потенціал підвищити ефективність роботи соціальних служб та рівень надання соціальних послуг в Україні.

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФІЛАКТИКИ НЕГАТИВНИХ ЯВИЩ В СУСПІЛЬСТВІ

2025-01-07T23:16:52+02:00

У статті проведено теоретичний аналіз поняття «соціальна реклама» та основні характеристики соціальної реклами. Розкрито поняття «некомерційна реклама» і «суспільна реклама», означено їх відмінності. Підкреслено, що соціальна реклама, допомагає у вирішенні соціальних проблем, підтримує населення, підвищує рівень культури та стає важливим інструментом у розвитку громадянського суспільства. Некомерційні та громадські організації є одними з головних замовників соціальної реклами. Зазначено наявність проблемних питань у використанні соціальної реклами в Україні, пов’язаних з недосконалістю законодавства, браком чітких критеріїв оцінки ефективності та недостатнім врахуванням етичних аспектів. Це створює потребу у постійному моніторингу з боку науковців та аналізі громадської думки щодо використання соціальної реклами в Україні.

Подано результати соціологічного дослідження з метою вивчення ставлення населення до соціальної реклами, яке було проведено у м. Дніпро. Було проведено аналіз основних інформаційних каналів, через які поширюється соціальна реклама та оцінка актуальності соціальних проблем в українському суспільстві. Відзначено, що до найбільш актуальних проблем українського суспільства, які мають бути висвітлені в соціальній рекламі, респонденти віднесли проблеми залежностей та соціально-економічні проблеми. Емпірично виділено актуальні соціальні проблеми, які повинні висвітлюватися в соціальній рекламі як інструменті профілактики негативних соціальних явищ в українському суспільстві.

Виокремлено перспективні напрями для подальших досліджень, серед яких є розробка механізмів, спрямованих на подолання перешкод, що гальмують розвиток соціальної реклами в Україні.

АНГЛОМОВНИЙ ПАРЕМІЙНИЙ КОНТЕНТ: СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

2025-01-03T22:58:15+02:00

У статті уточнено поняття «паремія», «паремійний контент», проаналізовано структурні та семантичні типи паремій, досліджено особливості англійських та українських паремійних виразів у зіставному аспекті. Результатом зіставного аналізу є визначення спільних і відмінних рис паремійних контентів англійської та української мов. Встановлено, що прислів’я і приказки англійської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням і стилістичним забарвленням, проте значна їх частина має свої особливості на різних рівнях своєї функціональної реалізації, обумовлені особливостями національного світосприйняття і оригінальністю національних картин світу англійців та українців.

У науковому дослідженні значну увагу приділено детальному аналізу стратегій перекладу паремій з англійської на українську мову. Як найчастотніші та найефективніші для англійської та української мов виділено стратегію дослівного перекладу, переклад за допомогою фразеологічного еквівалента і стратегію адаптивного перекладу. У дослідженні робиться висновок, що вибір стратегії перекладу в реальних умовах крос-культурної комунікації обумовлюється контекстом (лінгвістичним і культурним), метою перекладу та рівнем культурної близькості між мовами, що беруть участь у процесі перекладу. Проаналізовано внутрішньомовні та позамовні чинники, що впливають на адекватність перекладу паремійних виразів; як найактивніші – виокремлено культурний і прагматично-семіотичний чинники. Робиться акцент на тому факті, що для успішного перекладу паремій перекладачі повинні знаходити баланс між збереженням змісту, стилю та культурної специфіки, використовуючи різні стратегії – від пошуку еквівалентів до адаптації та калькування.

ФЕНОМЕН «СИНДРОМУ ВІДЧУЖЕННЯ ОДНОГО З БАТЬКІВ» ЯК ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЬСТВА НАД ДИТИНОЮ В СІМ'Ї

2025-01-10T14:12:01+02:00

У статті досліджено феномен «синдрому відчуження одного з батьків» як форму психологічного насильства над дитиною в сім'ї, що виникає в умовах конфліктного розлучення. Зосереджено увагу на ключових чинниках, які впливають на розвиток цього явища, зокрема психологічному стані батьків, якості взаємин дитини з кожним із них та рівні конфліктності між батьками. Розкрито, що цей синдром характеризується свідомими чи несвідомими діями одного з батьків, які спрямовані на формування в дитини негативного образу іншого з батьків, що призводить до відмови дитини від контактів з ним. Визначено, що таке відчуження може виникати через навмисні дії або як результат психічних розладів та емоційного стресу у батьків. Сформульовано поняття психологічного розщеплення, яке виникає внаслідок тривалого психологічного тиску на дитину, коли вона починає сприймати одного з батьків як «абсолютно поганого», а іншого – як «абсолютно хорошого». Встановлено, що відсутність підтримки та психологічної реабілітації для дитини в умовах відчуження підвищує ризик розвитку психопатологічних симптомів у дорослому житті. Проаналізовано наслідки відчуження, які включають емоційну нестабільність, порушення самоідентифікації, депресивні стани та схильність до асоціальної поведінки. Виокремлено важливість розрізнення цього явища від природної реакції дитини на реальне насильство або нехтування з боку відчуженого батька, що потребує індивідуального підходу до кожного випадку. У статті також окреслено вплив синдрому відчуження одного з батьків на подальше соціальне функціонування дитини, зокрема на її здатність формувати здорові міжособистісні зв'язки. Підкреслено, що тривале перебування у стані конфлікту між батьками може призвести до формування у дитини стійких негативних уявлень про сімейні відносини та підриву довіри до дорослих, що в майбутньому може ускладнити її адаптацію в соціумі.

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ МОЛОДИХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-01-07T21:57:56+02:00

У статті розглядається проблема мотивації молодих фахівців соціальної сфери в умовах воєнного стану. В умовах кризових ситуацій, зокрема під час війни, важливість соціальних послуг зростає, а разом з цим і потреба у кваліфікованих спеціалістах, готових до викликів сучасності. Основна мета дослідження полягає у виявленні факторів, які впливають на мотивацію молодих працівників, а також у розробці рекомендацій щодо їх підтримки та розвитку. Були проаналізовані психологічні, соціальні та економічні аспекти мотивації, зокрема роль фінансових стимулів, професійного розвитку та емоційної підтримки. Важливу увагу приділено впливу воєнних дій на психоемоційний стан молодих фахівців і їхню здатність до ефективної роботи.

У статті підкреслюється необхідність створення стратегії мотивації, яка враховує специфіку роботи в умовах воєнного стану. Запропоновані рекомендації включають впровадження програм психологічної підтримки, забезпечення фінансових гарантій, а також можливостей для професійного розвитку.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

2025-01-03T22:32:47+02:00

У статті досліджено нормативно-правові засади соціальної роботи з ветеранами Збройних Сил України на рівні територіальної громади. Зосереджено увагу на тому, що ефективна соціальна робота з ветеранами вимагає дотримання етичних та професійних стандартів, що регулюються нормативно-правовими актами на міжнародному, національному, регіональному та локальному рівнях. Встановлено, що правове регулювання соціальної роботи є основою для забезпечення законності та високої якості надання соціальних послуг ветеранам та їхнім сім'ям. Визначено важливість дотримання міжнародних конвенцій, таких як Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, а також національних законодавчих актів, включаючи Закон України «Про соціальні послуги» та Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Окреслено ключові завдання соціальної роботи, зокрема підтримка ветеранів у процесі їхньої реінтеграції в громади. Визначено, що після завершення бойових дій ветерани повертаються до своїх громад і звертаються за соціальними послугами саме на рівні місцевих органів влади, що вимагає різнобічної підготовки громад до надання цих послуг. Виокремлено проблеми, пов'язані з низьким рівнем зацікавленості ветеранів у певних пільгах, і сформульовано необхідність переходу від надання пільг до послуг у системі державної підтримки. Розкрито правові аспекти забезпечення індивідуальних підходів до соціальної адаптації ветеранів, а також запровадження інституту помічника ветерана для супроводу та реінтеграції ветеранів у громади.

ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРАХ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

2025-01-10T13:32:12+02:00

У статті досліджується одна з актуальних проблем діяльності соціальних працівників територіального центру надання соціальних послуг – синдром професійного вигорання.

Мета статті: визначити рівень професійного вигорання серед соціальних працівників територіальних центрів соціального обслуговування на прикладі КУ «ДМТЦСО(НСП)» ДМР у Центральному районі міста Дніпро, проаналізувати особливості цього явища та запропонувати рекомендації щодо його профілактики.

У ході дослідження було визначено рівень професійного вигорання серед соціальних працівників КУ «ДМТЦСО(НСП)» Дніпровської міської ради м. Дніпро, які працюють з людьми похилого віку під час воєнного стану.

Дослідженням визначено, що соціальним працівникам з ознаками синдрому професійного вигорання притаманний особливий причинно-наслідковий ланцюг із такими компонентами: емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція особистих досягнень.

Зазначено, що система профілактики «професійного вигорання» має включати діагностику психічних станів, консультативну роботу під керівництвом психолога чи самостійно, відвідування спеціалізованих тренінгів, метою яких є емоційне врівноваження, розроблення індивідуальних планів щодо використання психологічних прийомів, які сприяють врівноваженню психоемоційного стану працівника соціальної сфери.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ЦЕНТРАМИ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ

2025-01-07T21:33:09+02:00

У статті охарактеризовано організацію надання соціальних послуг особам з інвалідністю Територіальними центрами соціального обслуговування в Україні. Визначено, що на сьогоднішній день в Україні одним з найбільш значних суб’єктів системи надання соціальних послуг на рівні територіальної громади є Територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (ТЦСО), які проводять роботу з виявлення серед мешканців територіальної громади осіб з інвалідністю, які потрапили в складні життєві умови й надають соціальні послуги, відповідно до їхніх потреб. Розглянуто структуру ТЦСО, яка визначається потребами мешканців територіальної громади в соціальних послугах і має нараховувати як мінімум два відділення, які спеціалізуються на певних видах соціальних послуг. З’ясовано, що серед трьох основних груп соціальних послуг, які можуть запропонувати ТСЦО особам з інвалідністю, найбільшою різноманітністю відрізняється група послуг з соціального обслуговування, найбільш поширеними з яких є соціальні послуги догляду вдома та денного догляду. Встановлено, що послуги з соціальної підтримки у більшості ТСЦО надаються як соціальна послуга натуральної допомоги та соціальна послуга соціальної адаптації, а соціальні послуги спрямовані на соціальну профілактику в питаннях інвалідності – як послуги інформування та консультування. Оскільки більшість із послуг, що надаються особам з інвалідністю в ТСЦО є базовими, перспективним напрямом роботи ТСЦО визначено розширення їх переліку за рахунок спеціалізованих послуг, відповідно до індивідуальних потреб бенефіціарів, зокрема такої необхідної послуги як спеціалізована комплексна соціальна послуга тимчасового відпочинку для осіб, які здійснюють догляд за особами з інвалідністю.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ ФАХІВЦЯ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

2025-01-03T21:51:11+02:00

У статті розглянуто основні особливості формування професійного іміджу фахівця з соціальної роботи у вигляді сукупності особистісних характеристик (стать, стиль одягу, манери поведінки), професійних (освіта, ефективність виконання професійних обов’язків, компетентності), комунікативних (особливості поведінки в суспільстві та діловому середовищі), ділових (способи самовдосконалення, налагодження ділових зв’язків, досягнення поставлених задач та цілей). Проведено аналіз етимології поняття «імідж», відзначено основні особливості та характерні риси іміджу працівника соціальної сфери, проаналізовано погляди відомих науковців щодо основних елементів індивідуального іміджу соціального працівника.

При обґрунтуванні важливості формування іміджу працівника соціальної сфери наголошено на основних критеріях даної професії: публічному статусі та відкритості. Важливу роль в статті відведено залежності іміджу соціального працівника від іміджу самої соціальної організації (установи) в розрізі наступних елементів: імідж керівника, імідж персоналу, імідж послуги, внутрішній імідж, візуальний імідж, імідж споживача, соціальний імідж. Відзначено, що для професії соціального працівника імідж відіграє особливу роль, оскільки соціальний працівник у суспільстві сприймається як приклад та ретельно оцінюється людьми. Тому, інколи соціальному працівнику набагато важче сформувати власний належний імідж по відношенню до інших професій. Зауважено, що формування професійного іміджу соціального працівника є надскладним процесом через неоднозначність та не стандартизованість ситуацій з клієнтами соціальної сфери.

Важливість даної статті полягає в узагальненні теоретичного підґрунтя в цілісному механізмі формування належного професійного іміджу фахівця з соціальної роботи в контексті реалізації соціальної політики України.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ

2025-01-10T12:09:04+02:00

У статті досліджено інноваційні технології соціальної роботи у сфері зайнятості та їх значення для ефективного вирішення проблем безробіття в сучасних умовах. Окреслено роль сприятливої ситуації на ринку праці, яка є важливим елементом соціальної безпеки на різних рівнях: індивідуальному, організаційному та державному. Зосереджено увагу на політичних і економічних викликах, що впливають на сферу зайнятості, зокрема, через агресію росії та військові дії в Україні. Розкрито сутність державної політики у сфері зайнятості, яка визначає зайнятість як діяльність, що забезпечує задоволення потреб громадян через отримання доходу, і безробіття, як соціально-економічне явище. Визначено, що соціальна робота у сфері зайнятості є важливим інструментом реалізації трудового потенціалу населення та спрямована на досягнення як короткострокових, так і стратегічних цілей, зокрема сприяння продуктивній зайнятості та мобільності робочої сили.

Сформульовано, що технологізація соціальної роботи є необхідною умовою підвищення ефективності діяльності у сфері зайнятості. Встановлено, що соціальна технологізація, через науково обґрунтоване використання методів і підходів, дозволяє передбачати соціальні зміни та активно впливати на ринок праці. Проаналізовано такі інноваційні технології, як профілювання клієнтів та соціальний супровід за підходом кейс-менеджменту, які допомагають скоротити час пошуку роботи та підвищити якість надання соціальних послуг. Виокремлено необхідність впровадження соціального партнерства як механізму узгодження інтересів працівників і роботодавців.

ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ ЯК СОЦІАЛЬНА ПОСЛУГА ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ ПОТРАПИЛИ В СКЛАДНІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ

2025-01-07T21:13:33+02:00

У статті досліджено сутність та особливості надання соціальної послуги представництва інтересів у контексті чинного законодавства України. Окреслено основні положення Закону України «Про соціальні послуги» та Класифікатора соціальних послуг, які визначають представництво інтересів як одну з базових соціальних послуг, що надається на рівні місцевих громад за рахунок бюджетних коштів. Особливо зосереджено увагу на аналізі змісту цієї послуги відповідно до Державного стандарту та наукових праць, які розкривають її як вид втручання, що передбачає захист прав та інтересів вразливих соціальних груп, включаючи внутрішньо переміщених осіб, громадян похилого віку та інших уразливих категорій. В статті також розкрито основні аспекти надання цієї послуги, зокрема, її цілі спрямовані на забезпечення доступу до прав та ресурсів осіб, які не можуть самостійно їх реалізувати. Визначено основні ознаки цієї послуги, такі як індивідуальний підхід, надання консультацій, забезпечення доступу до ресурсів, співпраця з державними та громадськими організаціями. Сформульовано ключові проблеми, що виникають під час надання послуги, зокрема пов’язані з визначенням потреб, складанням індивідуальних планів та укладенням договорів. Встановлено, що процес надання послуги потребує вдосконалення з урахуванням потреб отримувачів та наявних ресурсів громади. Також звернено увагу на важливість інформаційного забезпечення та інформування населення про доступні послуги, оскільки недостатня обізнаність є значним бар’єром для отримання необхідної допомоги.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПІДТРИМКИ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ В КОНТЕКСТІ АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ

2025-01-10T11:46:52+02:00

У статті досліджено міжнародний досвід підтримки осіб похилого віку в контексті активного довголіття. Окреслено основні підходи до забезпечення активного старіння, які включають збереження фізичної, соціальної та інтелектуальної активності. Досліджено основні аспекти концепцій «успішного старіння», «здорового старіння» та «активного старіння». Особливо зосереджено увагу на останній концепції, яка включає поняття «здорового старіння», «успішного старіння», «продуктивного старіння» та має сьогодні найважливіше значення.

Розкрито важливість інтеграції літніх людей у соціум через участь у громадському житті та підтримку здорового способу життя. Визначено ключові стратегії, які впроваджують різні країни для забезпечення якості життя людей похилого віку, включаючи програми соціальної допомоги, медичні послуги та освітні ініціативи, такі як «Університети третього віку».

Сформульовано міжнародні підходи до створення сприятливого середовища для активного довголіття, що передбачають розширення можливостей для самореалізації, участі в соціальних ініціативах та продовження професійної діяльності. Встановлено, що активна участь у суспільному житті та наявність можливостей для соціальної взаємодії сприяють як поліпшенню фізичного здоров’я, так і збереженню когнітивних функцій.

Досліджено позитивний вплив міжнародних практик на зниження рівня соціальної ізоляції серед людей похилого віку, що сприяє збільшенню тривалості та якості життя. Зокрема, розглянуто забезпечення літніх людей громадським транспортом, створення умов для проживанням в спеціальних закладах, участі у соціальному житті громади, практиках забезпечення фізичного здоров’я. Особливу увагу приділено університетам третього віку, визначено їх моделі та особливості.

УНІВЕРСИТЕТ ТРЕТЬОГО ВІКУ: ВІД ОСВІТИ ДО АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ

2025-01-06T13:01:19+02:00

У статті досліджено роль Університетів третього віку у підтримці активного довголіття та соціальної інтеграції людей похилого віку. З’ясовано важливість розвитку цієї послуги для підвищення якості життя літніх людей. Визначено, що Університети третього віку сприяють подоланню соціальної ізоляції, формуванню нових соціальних зв'язків, покращенню психічного та фізичного стану пенсіонерів. Вивчено різні моделі таких університетів, зокрема французьку, британську, китайську, північноамериканську та південноамериканську моделі. Визначено, що кожна з них має свої особливості, які адаптують навчальні програми та діяльність до потреб і культурних традицій різних країн. Розкрито основні завдання Університетів третього віку, які включають забезпечення безперервного навчання, підвищення якості життя, сприяння соціальній інтеграції, підтримку психічного та фізичного здоров’я через участь у різноманітних освітніх і культурних заходах.

Особлива увага приділена сучасній ситуації в Україні. Уточнено специфіку функціонування Університетів третього віку на двох рівнях: державному та недержавному. З'ясовано, що на державному рівні ці послуги надаються через обласні, муніципальні та районні територіальні центри, а на недержавному рівні – через громадські організації, благодійні фонди та приватні ініціативи. У статті також розкрито процес розвитку та вдосконалення цієї послуги в Україні, починаючи з перших Університетів третього віку, відкритих у 2002 році, до сьогоднішнього дня, коли кількість таких закладів перевищує 300, але все ще є недостатньою для охоплення всіх пенсіонерів.

Проаналізовано проблеми та виклики, з якими стикаються українські Університети третього віку, зокрема низький рівень охоплення людей похилого віку цією послугою. Зазначено, що навчання в Університетах третього віку є безкоштовним, що робить його доступним для широкого кола слухачів, проте вимагає додаткового фінансування.

КОНФЛІКТИ В ОРГАНІЗАЦІЯХ, ЩО НАДАЮТЬ СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

2025-01-10T11:16:50+02:00

У статті досліджено проблему виникнення та розвитку конфліктів у організаціях, що надають соціальні послуги. Окреслено основні наукові підходи до розуміння поняття та природи конфліктів, зосереджено увагу на трьох ключових психологічних підходах: психодинамічному, ситуаційному та методі «принципових переговорів». Розкрито, що конфлікти є невід'ємною частиною соціального життя і можуть виконувати не лише деструктивну, але й конструктивну функцію. Проаналізовано сигнали про виникнення конфліктів. У статті також визначено чинники, що впливають на виникнення конфліктів у середовищі надавачів соціальних послуг, як зовнішні (політична ситуація, економічна криза), так і внутрішні (неадекватне управління, порушення трудових норм). Встановлено зв’язок конфліктів та співвідношення інтересів в організаціях, що надають соціальні послуги. Сформульовано поняття конфліктної особистості щодо отримувачів соціальних послуг, які зазвичай потрапляють у складні життєві обставини. Проаналізовано, як негативний емоційний фон і накопичений стрес у таких осіб сприяють формуванню конфліктної поведінки, що, у свою чергу, ускладнює взаємодію з працівниками соціальних служб. Виокремлено типи конфліктів, які можуть виникати в цих організаціях, зокрема міжособистісні, міжгрупові та «особа-група». Встановлено, що соціальна напруженість, яка є одним із головних сигналів про конфлікт, формується через усвідомлення порушення принципу соціальної справедливості. Досліджено роль посередників у вирішенні конфліктів, які покликані запобігати їхньому загостренню.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ЯКІ СТАЛИ СИРОТАМИ ТА ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ

2025-01-06T12:32:34+02:00

У статті досліджено зарубіжний досвід соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування внаслідок воєнних дій, з урахуванням різноманітних підходів та механізмів підтримки. Окреслено, що в різних країнах застосовуються як грошові, так і натуральні форми допомоги, включаючи освітні субсидії, підтримку в охороні здоров'я та соціальні послуги. Особливо зосереджено увагу на програмах, що діють у країнах Африки, Латинської Америки та Європи. Встановлено, що в умовах обмежених ресурсів, характерних для багатьох країн, які переживають збройний конфлікт, особливого значення набувають місцеві ініціативи та підтримка від міжнародних організацій.

Розкрито складності, пов’язані з наданням одноразових грошових виплат, які інколи можуть викликати соціальне напруження та нерівність у розподілі ресурсів у сім'ях, що опікуються сиротами. Визначено, що однією з ефективних альтернатив є створення трастових фондів або надання виплат у формі мікрофінансування, що допомагає дітям-сиротам краще інтегруватися в суспільство та уникати ризиків неправильного використання коштів. Сформульовано рекомендації щодо впровадження соціальних програм, орієнтованих на довгостроковий розвиток дітей, які втратили батьківське піклування, включаючи надання освітніх ваучерів та підтримки для покращення їхнього доступу до медичних послуг.

Також встановлено, що надання допомоги дітям-сиротам має враховувати специфічні потреби різних соціальних груп, зокрема дівчат, які часто стикаються з додатковими труднощами у збереженні фінансових виплат. Зокрема, програми в Латинській Америці показали ефективність використання освітніх субсидій для покращення відвідуваності шкіл серед сиріт. Окреслено важливість міжсекторальної координації, яка використовується в Руанді, для забезпечення комплексної підтримки дітей без супроводу.

ВОЄННІ ДІЇ ЯК ЧИННИК НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА МОЛОДЬ

2025-01-09T22:43:00+02:00

У статті визначено поняття молоді, розглянуто різні підходи до цього терміну та проаналізовано віковий ценз віднесення осіб до молоді в Україні та інших країнах. Також досліджено вплив війни на українську молодь, зосереджено увагу на ключових аспектах цього впливу та окреслено основні проблеми, з якими вона стикається. Визначено, що війна не лише створює фізичну загрозу для життя, але й суттєво впливає на психоемоційний стан молодих людей, підвищуючи рівень тривоги, стресу та невизначеності щодо майбутнього. Проаналізовано основні чинники, такі як втрати доходу, погіршення психічного здоров'я, розрив соціальних зв'язків і вимушене переміщення, які посилюють вразливість молоді. Розкрито вплив військових подій на соціальні та економічні перспективи молоді, що ускладнює їх адаптацію до нових реалій та повернення до нормального життя. Сформульовано основні наслідки для молоді, серед яких – втрата можливостей для самореалізації, освіти та праці, а також негативний вплив на психічний добробут. Встановлено, що попри численні труднощі, молодь демонструє зростання громадської активності, волонтерської участі та патріотичних настроїв. Виокремлено також тенденції до підвищення толерантності серед молодих людей та їхнє бажання повернутися до України після вимушеного переміщення. На підставі проведеного дослідження визначено, що молодь, хоча й є найбільш вразливою групою, залишається важливим інтелектуальним і соціальним ресурсом для подальшого розвитку українського суспільства.

СУЧАСНІ МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

2025-01-06T12:05:28+02:00

У статті досліджено сучасні моделі організації волонтерської діяльності в закладах вищої освіти.

Розглянуто питання сутності та актуальності волонтерської діяльності молоді. Проаналізовані сучасні наукові публікації, які стосуються волонтерства. На основі аналізу публікацій зроблено висновок про те, що недостатньо вирішеним залишається питання про форми і моделі залучення студентів до волонтерської діяльності в конкретних університетах.

У роботі виокремлено основні моделі волонтерської діяльності: інтегрована модель, автономна модель (модель незалежної ініціативи), партнерська модель, модель студентських об’єднань, інституційна модель (офіційна підтримка адміністрації) та модель соціальних інновацій. Наведено часткові результати анкетування студентів щодо ефективності організації волонтерської діяльності в ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет». За результатами опитування зроблено висновки про те, що волонтерська діяльність в університеті організовано на достатньому високому рівні, а також про те, що студентські об’єднання та організації мають найважливішу роль в становленні та організації волонтерських заходів.

У статті зроблено загальні висновки щодо необхідності залучення студентів до волонтерської діяльності як елемента їх соціалізації в сучасному суспільстві. Також було зроблено висновок про те, що незважаючи на те, що волонтерська діяльність є ініціативною, все ж таки її необхідно належним чином організовувати для досягнення ефективного результату

ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ НА ПЕНСІЙНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ

2025-01-08T16:33:16+02:00

Стаття присвячена проблемі впливу демографічних процесів в Україні на пенсійну систему. Було встановлено зв'язки між демографічною кризою та старінням населення, а також між старінням населення та кризою вітчизняного пенсійного забезпечення. Досліджено особливості розвитку демографічних процесів в Україні на сучасному етапі. Виділено низку факторів демографічної кризи, як до початку повномасштабної війни, так і під час бойових дій. Проаналізовано фактор низької народжуваності, як такий, що в середньо- та довгостроковій перспективі призводить до кризи пенсійної системи. Визначено наслідки зовнішніх міграційних процесів під час війни, зокрема масового виїзду українських біженців («осіб, які отримали тимчасовий захист») до ЄС. Виділено проблему недостовірності статистичної інформації щодо чисельності населення України. Проаналізовано існуючий стан пенсійної системи України та окреслено її перспективи. Ключову роль приділено першому (солідарному) рівню пенсійної системи. Доведено, що вже найближчим часом, внаслідок існуючої динаміки демографічних процесів, пенсійна система України потребуватиме реформ спрямованих на скорочення видатків Пенсійного фонду, зокрема нового підвищення пенсійного віку. Окреслено необхідні заходи пенсійних реформ. Спростовано поширену точку зору щодо відсутності необхідності підвищення пенсійного віку внаслідок короткої середньої тривалості життя мешканців України, зокрема чоловіків. Визначено низку рекомендацій щодо стратегії демографічного розвитку України в контексті збереження діючої системи пенсійного забезпечення у майбутньому. Основну увагу приділено заходам, спрямованим на підвищення народжуваності.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

2025-01-05T11:26:20+02:00

У статті розглядається досвід соціальної роботи благодійних організацій з внутрішньо переміщеними особами за кордоном та його значення для України. Зокрема, проаналізовано діяльність міжнародних благодійних організацій, таких як Caritas Internationalis, Єзуїтська служба у справах біженців (JRS), GlobalGiving, Maram та інших, які надають широкий спектр послуг внутрішньо переміщеним особам. Ці організації займаються не лише негайною гуманітарною допомогою, але й довгостроковими програмами інтеграції та соціальної адаптації та зазвичай виконують ролі виконавця, каталізатора і партнера. Значну увагу приділено організаціям, створеним самими внутрішньо переміщеними особами (RLOs), які краще розуміють потреби своєї спільноти та можуть більш ефективно надавати підтримку. Окремо досліджено питання соціальної підтримки вразливих категорій внутрішньо переміщених осіб, таких як люди з інвалідністю, діти та постраждалі від насильства. На основі аналізу досвіду таких організацій зроблено висновок, що участь міжнародних благодійних організацій відіграє важливу роль у підтримці та реабілітації внутрішньо переміщених осіб в країнах з кризовими ситуаціями. Значна увага в статті приділяється ефективним моделям співпраці благодійних організацій з урядовими структурами, що сприяє більш успішній інтеграції внутрішньо переміщених осіб в суспільство. Наведено приклади роботи благодійних організацій з внутрішньо переміщеними особами у таких країнах, як Грузія, Індія, Непал, Пакистан та інші. Важливим аспектом є адаптація цього досвіду до українського контексту, оскільки Україна стикається з аналогічними викликами через російську збройну агресію та викликані нею масові переміщення населення.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ОСОБАМ ПОХИЛОГО ВІКУ

2025-01-08T16:12:21+02:00

У статті розкрито зарубіжний досвід надання різноманітних послуг людям похилого віку. Наданням соціальних послуг особам похилого віку за кордоном займаються як державні, так і комерційні та громадські організації. При цьому соціальна допомога обмежується за складом послуг та за складом отримувачів.

Акцентовано увагу, що в європейських країнах надається широкий спектр соціальних послуг людям похилого віку. Наведено приклади надання соціальних послуг людям похилого віку в окремих європейських країнах. Зокрема в Чехії людям похилого віку пропонують соціальне консультування, догляд вдома, персональну допомогу або послуги персонального асистента, догляд для надання відпочинку доглядальникам та ін.

Цікавим є досвід Європи, де активно впроваджується сприятливе для людей похилого віку Age-Friendly Environment. Виокремлено вісім сфер сприятливого середовища для людей похилого віку. Розвиток такого середовища сприяє підвищенню якості життя та поліпшенню благополуччя всіх громадян похилого віку, незалежного від їх стану здоров’я та наявності інвалідності.

Доведено, що в європейських країнах запроваджується концепція гарантування особам похилого віку процесів активного та здорового старіння. Означено поширення глобальної мережі ВОЗ «Міста та спільноти, які сприяють особам похилого віку». Сукупність соціальних послуг згруповано в дві групи, що надаються особам похилого віку в стаціонарах або дома.

Зазначено, що важливим напрямом надання соціальних послуг особам похилого віку є активне залучення цих осіб до участі в житті суспільства.

Водночас варто зауважити, що зарубіжний досвід соціальної роботи з особами похилого віку досить різноманітний, він може і має бути використаний у роботі соціальних служб України. Однак через відмінності в історичних та економічних умовах він може бути перенесений частково або повинен бути трансформований для продуктивного застосування в Україні

ПЕРЕКЛАД АНГЛОМОВНОГО НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОГО ТЕКСТУ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ: СТРАТЕГІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

2025-01-03T23:37:09+02:00

У статті досліджуються особливості перекладу англомовних спеціалізованих наукових текстів на українську мову, зокрема на прикладі науково-популярного твору Стівена Гокінга «Коротка історія часу». В умовах активного обміну інформацією між науковими спільнотами переклад наукової літератури набуває важливого значення. Книга Гокінга є класичним зразком науково-популярної літератури, оскільки містить велику кількість термінів та складних концептуальних ідей з фізики та космології, що потребують особливої уваги при перекладі. Вибір твору «Коротка історія часу» зумовлений тим, яке значення він має в галузі науки і культурному контексті, а також складністю стилю викладу та насиченістю термінологією.

Перш за все, у статті розглядаються проблеми, які виникають при перекладі термінів, а також досліджуються різні стратегії адаптації, що використовують перекладачі для збереження точності та зрозумілості змісту наукового тексту.

Особлива увага приділяється термінологічній еквівалентності, складність перекладу якої полягає не лише в адекватності передачі термінів, але й у збереженні наукової точності. Важливо також відзначити, що стиль наукової літератури, характерний для англомовних текстів, вимагає особливих зусиль у його адаптації для українського контексту.

Стаття підкреслює важливість культурної адаптації під час перекладу, оскільки наукові тексти містять культурні реалії, які можуть бути малозрозумілими для цільової аудиторії.

У результаті, дослідження надає глибоке розуміння стратегій перекладу англомовних спеціалізованих наукових текстів на українську мову, що має практичне значення для розвитку української наукової термінології та збагачення науково-популярної літератури.

ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ДО ПРИЙМАЮЧОЇ ГРОМАДИ

2025-01-10T14:23:36+02:00

У статті досліджено проблему інтеграції дітей внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні, яка стала актуальною у зв’язку з тривалим збройним конфліктом та масовим переміщенням населення після початку повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. Окреслено вплив війни на переміщення громадян, особливо дітей, що становлять близько 21% від загальної кількості ВПО. Особливо зосереджено увагу на викликах, з якими стикаються діти під час адаптації до нових умов життя у приймаючих громадах з огляду на їх право на захист від збройного конфлікту. Сформульовано визначення приймаючої громади та дітей ВПО. Розкрито, що діти, які пережили травматичний досвід переселення, стикаються з порушеннями психоемоційного стану, що впливає на їхню соціалізацію та навчальний процес. Визначено ключову роль шкіл та психологічних служб у процесі інтеграції дітей ВПО до місцевих громад, які повинні забезпечувати своєчасну підтримку для подолання травматичних наслідків і адаптації до нового соціального середовища. Сформульовано проблеми, з якими стикаються приймаючі громади, школи та психологічні служби в них, такі як брак спеціалістів, відсутність адаптованих методик та недостатня співпраця з родинами дітей. Встановлено, що для успішної інтеграції дітей ВПО необхідний системний підхід, який включає тісну взаємодію між освітніми закладами, соціальними службами та місцевими органами влади

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

2025-01-07T22:06:11+02:00

У статті розкрито нормативно-правову базу соціальної підтримки людей похилого віку. Виокремлено макрорівень та мікрорівень соціальної роботи з людьми похилого віку. Після повномасштабного вторгнення росії, Міністерство соціальної політики ще на початку березня 2022 року розробило рекомендації щодо організації надання соціальних послуг в умовах воєнного стану.

Варто привернути увагу до того, що сьогодні в Україні створено систему законодавства, орієнтовану на нормативно-правове забезпечення людей похилого віку і спрямовану на їх соціальну підтримку. Акцентовано увагу на Конституції України, в якій закладено гарантії держави щодо дотримання основних прав та свобод особи, у тому числі й людей похилого віку. На основі міжнародних нормативно-правових актів розвивалася в Україні система регулювання надання соціальної допомоги особам похилого віку, серед яких низка законів. На рівні громади необхідно відзначити Накази Міністерства соціальної політики України, які дозволяють визначити потреби людей похилого віку в соціальних послугах.

Доведено, що до соціальної підтримки відносяться соціально-психологічні послуги, які регулюють більш спеціалізовані акти, що базуються на нормах Законів України «Про психіатричну допомогу» та «Про соціальні послуги».

У контексті надання соціальної підтримки особам похилого віку наведено окремі державні стандарти соціальних послуг, серед них: соціальної адаптації, соціальної послуги консультування, стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності, паліативного догляду. Таким чином нормативно-правове регулювання в Україні націлене на створення нормативно-правового поля та вироблення правил соціального захисту і підтримки людей похилого віку. Воно включає створення нормативно-правових актів на різних рівнях.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДЛЯ РОБОТИ З ВИКОРИСТАННЯМ КОУЧИНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-01-03T22:46:16+02:00

В статті розглянуті основні етапи процесу формування професійних компетенцій соціальних працівників для роботи з використанням коучингових технологій. До цих етапів відносяться наступні: теоретична та психологічна підготовка до використання коучингу, отримання практичних коучингових навичок, розвиток особистих та професійних якостей та формування організаційної культури коучингу. Розглянуто зміст та сформульовано результати реалізації кожного етапу. Визначені основні підходи, методи та інструменти, які забезпечують ефективну реалізацію кожного з етапів. Визначено, що основним результатами психологічної підготовки соціальних працівників має стати розвиток наступних навичок: формування емоційного інтелекту, підвищення рівня рефлексивності та саморегуляції, підвищення рівня стійкості до стресу, формування навичок активного слухання, формування внутрішньої мотивації до постійного вдосконалення.

На основі узагальнення практичного досвіду в статті запропоновано комплексний андрогогіко-методичний підхід до організації процесу формування професійних компетенцій соціальних працівників з використання коучингових технологій. Визначено основні відмінні риси запропонованого підходу, якими є: використання практичних вправ із самого початку навчання, використання на першому етапі навчання лише «зеленої пасти», побудова навчального процесу з використанням всіх рівнів піраміди навчання.

Доведено, що організоване таким формування професійних компетенцій соціальних працівників має високий рівень ефективності, що підтверджується статистичними даними.

Визначено, що неодмінною умовою успішного використання в практиці надання соціальних послуг коучингових технологій є формуванні відповідної організаційної культури, яка забезпечить підтримку використання коучингових підходів на всіх організаційних рівнях. Основними елементами такої культури є створення умов для застосування коучингу, як частини щоденної практики та забезпечення доступу до коучингових тренінгів кревняків та менеджерів всіх рівнів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

2025-01-10T14:01:12+02:00

Метою дослідження є ефективність соціальних послуг для людей похилого віку в умовах воєнного стану в Україні. За приклад було взято діяльність Комунальної установи «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Дніпровської міської ради.

Методологія дослідження: було проаналізовано законодавчу базу, що регулює надання соціальних послуг в Україні; проведено дослідження діяльності територіального центру; проаналізовано зміни у наданні соціальних послуг у зв'язку з війною.

Наукова новизна дослідження полягає у дослідженні ефективності надання соціальних послуг в умовах воєнного стану та дослідженні експериментальних проєктів надання соціальних послуг. Дослідження також враховує нове законодавство, що регулює діяльність Регіональних центрів та зміни у підходах до надання послуг під час кризових ситуацій.

Територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Україні діють відповідно до низки законів, що регулюють надання соціальних послуг. Дніпровський обласний центр соціальних служб надає такі послуги, як: догляд вдома, психологічна підтримка, паліативна допомога та юридичні послуги.

Необхідність оцінки ефективності діяльності територіальних центрів соціальної роботи спричинено старінням населення України та збільшенням кількості людей похилого віку, які потребують соціальних послуг. Військові дії та ситуація у країні вимагають нового підходу до організації надання соціальних послуг. Це обумовлює актуальність аналізу чинних моделей та пошуку шляхів їх вдосконалення.

Оцінка ефективності роботи цих центрів полягає в аналізі критеріїв. Серед них реагування на потреби отримувачів, якість послуг, доступність та індивідуальний підхід. У зв’язку з воєнним станом важливим стає можливість кризового втручання, що потребує додаткових ресурсів та швидкого прийняття рішень.

ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІД ЧАС НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ВЕТЕРАНАМ ВІЙНИ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ РОДИН В УКРАЇНІ

2025-01-07T21:46:26+02:00

У статті розглянуто сучасні виклики, пов’язані з наданням соціальної допомоги ветеранам війни та членам їхніх сімей в Україні, враховуючи масштабні соціальні наслідки російсько-української війни. Станом на сьогодні, велика кількість ветеранів, їхніх родин і близьких стикаються з комплексними запитами, які потребують інтегрованого підходу до вирішення. Наголошується, що після завершення війни до 10% населення України будуть дотичними до ветеранських послуг, що вимагає реформування державної політики та створення якісної системи підтримки.

Авторка статті зосереджує увагу на актуальності застосування кейс-менеджменту як сучасного інструменту соціальної роботи, що дозволяє забезпечити комплексний і координований підхід до надання послуг. Аналізуються наявні практики і напрацювання в Україні, зокрема діяльність Благодійного фонду «Ветеран Хаб», який створив мережу підтримки для ветеранів, їхніх сімей та близьких. Також розглянуто державні ініціативи, як-от пілотний проєкт «Помічник ветерана» та розроблення проєкту концепції нової ветеранської політики, що покликана стати основою національної стратегії до 2030 року.

Особливу увагу приділено міжнародному досвіду реінтеграції ветеранів у цивільне життя, де враховуються місцеві особливості, характер збройних конфліктів і соціальний контекст. Український підхід до розробки та реалізації таких програм потребує врахування результатів досліджень, які виявляють основні потреби ветеранів. Зокрема, опитування 2024 року свідчить про високий попит на освітні, психологічні, юридичні, медичні послуги, а також на підтримку у сфері працевлаштування та покращення житлових умов.

Авторка акцентує увагу на тому, що ефективність підтримки залежить від комплексного підходу, який поєднує індивідуалізований супровід ветеранів із міжвідомчою координацією та адаптацією світових стандартів до українських реалій. У статті підкреслено, що кейс-менеджмент відіграє ключову роль у сприянні реінтеграції ветеранів, забезпеченні якості публічних послуг і скороченні часу на вирішення запитів. Ця методика є ефективним інструментом у таких сферах, як перехід від військової служби до цивільного життя, психологічна реабілітація, зайнятість і соціальна адаптація.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ В УКРАЇНІ

2025-01-03T22:22:09+02:00

Старіння населення є однією з ключових демографічних тенденцій XXI століття, що гостро проявляється в Україні через значне скорочення чисельності населення та зростання частки літніх осіб. У статті розглядаються основні проблеми людей похилого віку, такі як обмежений доступ до якісних соціальних і медичних послуг, матеріальне забезпечення, соціальна ізоляція та дискримінація за віковою ознакою. Проаналізовано сучасний стан системи соціального захисту в Україні, що включає як державний, так і недержавний сектори, та виявлено її недоліки. Визначено перспективні напрями вдосконалення соціальної роботи з літніми людьми, зокрема інтеграцію найкращих міжнародних практик, розвиток соціальних послуг удома, підвищення кваліфікації соціальних працівників, боротьбу з віковою дискримінацією, а також розробку довгострокових стратегій соціальної підтримки. Особливу увагу приділено новим викликам, спричиненим війною, та потребам внутрішньо переміщених осіб похилого віку. Комплексний підхід до вирішення проблем літніх людей може забезпечити гідний рівень життя, їхню соціальну інтеграцію та активну участь у суспільстві.

ПІДТРИМКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ В СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУЦІЯХ УКРАЇНИ

2025-01-10T12:27:49+02:00

У статті досліджується вплив процесів старіння на погіршення таких когнітивних функцій, як пам’ять, увага та навички вирішення проблем. Розглядаються заходи з підтримки інтелектуальної активності осіб похилого віку як важливого чинника підвищення якості їхнього життя. Особливу увагу приділено важливості розумової діяльності для психологічного та емоційного благополуччя людей похилого віку, а також досвіду впровадження світових практик у цій сфері. Проаналізовано сучасні підходи до стимулювання пізнавальних процесів у людей похилого віку в соціальних установах України, зокрема використання спеціальних програм і методик розвитку пам’яті, уваги та творчих здібностей. Вказано, що соціальні контакти стимулюють мислення та полегшують обмін інформацією та ідеями, що позитивно впливає на загальний когнітивний рівень. Результати дослідження показують, що сприяння розумовій активності літніх людей у соціальних службах допомагає підвищити рівень соціальної інтеграції, знизити рівень самотності та покращити загальний стан здоров’я. Для реалізації ефективних програм сприяння інтелектуальній діяльності в Україні необхідно створити умови для підготовки соціальних працівників та волонтерів для роботи з людьми похилого віку. Також важливо фінансувати програми на державному рівні, підтримувати наукові дослідження у сфері когнітивного старіння та використовувати найсучасніші технології дистанційного навчання літніх людей.

СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ З ООП У ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНІ

2025-01-07T21:21:28+02:00

У статті досліджено систему соціальної підтримки дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в Україні, яка є важливою складовою соціальної політики держави. Відзначено, що діти з ООП часто стикаються з численними бар’єрами у доступі до освіти, медичних послуг та соціальних благ, що зумовлює необхідність створення ефективної системи підтримки. Проаналізовано нормативно-правові засади організації системи соціальної підтримки дітей з ООП, упровадження інклюзивної освіти в Україні.

Продемонстровано, що незважаючи на певні складнощі в Україні створені нормативно-правові основи, які закріплюють право таких дітей на рівний доступ до освіти. У закладах середньої освіти це забезпечується через упровадження індивідуальних програм розвитку, залучення спеціалізованих педагогічних кадрів та адаптацію матеріально-технічної бази.

Підкреслено важливість забезпечення доступності освіти для дітей з ООП, зокрема через інклюзивні програми, адаптацію навчальних планів та підготовку педагогічних кадрів. Окрему увагу приділено психологічній підтримці.

Відзначено, що соціальний працівник/соціальний педагог у школах виконує різні взаємодоповнюючі функції, що спрямовані на забезпечення всебічного розвитку, психологічного комфорту та соціалізацію дітей з ООП. Їхня діяльність охоплює такі ключові напрями, як соціально-психологічний супровід, підтримка батьків, формування інклюзивної культури в освітньому середовищі та співпраця з соціальними партнерами. Кожен із напрямів передбачає конкретні форми та методи роботи, як-от проведення індивідуальних та групових занять, організація тренінгів, консультацій, інформаційних зустрічей, залучення ресурсів від фондів та благодійних організацій.

Створення інклюзивного середовища у школах потребує злагодженої роботи педагогічного колективу, ефективного використання законодавчо закріплених можливостей та залучення додаткових ресурсів. Це дозволяє досягти головної мети – інтеграції дітей з ООП у загальноосвітній процес, забезпечення їхнього розвитку, успішного навчання та соціальної адаптації, що в кінцевому підсумку сприяє побудові толерантного суспільства.

Розглянуто роль держави та місцевих органів влади у забезпеченні соціальної підтримки дітей з ООП, а також активну участь громадських організацій, які сприяють інтеграції таких дітей у суспільство. Виявлено значні виклики у реалізації прав дітей з ООП, такі як недостатнє фінансування, брак інформації та обмежена доступність ресурсів.

Доведено, що формування освітнього середовища, яке забезпечує повноцінну інтеграцію дітей з ООП, має визначальну роль у соціальній підтримці цієї категорії клієнтів. З цією метою необхідно: проводити просвітницькі кампанії, спрямовані на підвищення обізнаності громадськості про права дітей з ООП, їхні потреби та можливості; сприяти зменшенню стигми та дискримінації, з якими стикаються ці діти, а також формувати позитивне ставлення до інклюзії; залучати батьків та сім’ї до процесів прийняття рішень на всіх рівнях, що зможе значно підвищити ефективність соціальної підтримки, оскільки саме вони краще за всіх знають потреби своїх дітей. Відзначено, що тільки спільними зусиллями держави, суспільства та батьків можна забезпечити дітей з ООП якісною підтримкою, що відповідає їхнім потребам.