Керівництво для авторів

ДЛЯ АВТОРІВ

Щоб подати статтю до збірника «Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського», необхідно увійти на сайт як зареєстрований користувач.

Статті публікуються українською і англійською мовами, безкоштовно. Автор чи співавтори можуть подати тільки одну статтю в поточний випуск збірника.

Назва файлу має містити прізвище автора статті.

Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам, розглядатись не будуть.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Автори зобов’язані дотримуватись етичних норм і правил виконання наукових досліджень. Надаючи рукопис, автори підтверджують його оригінальність і самостійність, відсутність порушень авторських прав інших фізичних і юридичних осіб.

Автори несуть відповідальність за відтворення будь-якого матеріалу, захищеного авторським правом.

Черговість публікації статей визначається датою їх надходження до редакції, а також відповідністю тематичному напряму поточного випуску збірника. За рішенням редколегії, статті з гостро актуальних проблем музикознавства, а також ті, що містять нову інформацію, можуть бути опубліковані позачергово.

На цей момент редакційна колегія не приймає на розгляд статті, які містять матеріали, пов’язані з російською тематикою.

СТРУКТУРА ПУБЛІКАЦІЇ

УДК (класифікаційний індекс Універсальної десяткової класифікації).

Прізвище й ініціали автора (авторів) статті.

Відомості про автора (авторів) статті: прізвище, ім’я і по батькові автора / авторів (без скорочень), науковий ступінь, вчене звання, посада (кафедра), місце роботи, місто і країна закладу, у якому працює автор. Контактний телефон автора (авторів). Аспіранти вказують назву закладу вищої освіти і кафедри, де навчаються, прізвище, ім’я і по батькові наукового керівника, його науковий ступінь, учене звання, посаду (кафедру), місце роботи, місто і країну закладу.

Міжнародний індивідуальний номер науковця — ORCID iD (зареєструватися на сайті https://orcid.org/signin).

Електронна адреса автора (авторів) статті.

Назва статті. Назва статті має бути стислою (до десяти слів) і відбивати її зміст. У назві слід уникати словосполучень «Дослідження питання…», «Деякі питання…»,

«До проблеми…», «До питання…» і повторень. Скорочення слів у назві не допускаються.

Анотація мовою статті. Обсяг 200–250 слів. Анотацію писати в безособовій формі: не вживати словосполучення «У статті…», «Стаття присвячена…», «Автор досліджує…», а краще використати безособові дієслова: «Розглянуто…», «Висвітлено…»,

«Розкрито…»,   «Виявлено…»,   «З’ясовано…»,   «Обґрунтовано…»,   «Проаналізовано…»,

«Доведено…», «Удосконалено...» тощо.

Ключові слова: 3–7 слів чи словосполучень, найбільш значимих для дослідження. Ключовими словами не можна вважати прізвища. Правильно:   творчість   (діяльність) М. Лисенка; неправильно: М. Лисенко. Не рекомендовано використовувати слова в лапках, словосполучення, що мають більш ніж три слова, словосполучення з розділовими знаками.

Структура статті:

Вступ (Introduction). Розкрити актуальність дослідження; визначити проблему, яка потребує розгляду і вирішення.

Аналіз публікацій (Review of publications). Проаналізувати праці, опубліковані в українських і зарубіжних виданнях, зокрема в тих, що індексуються в наукометричних базах даних Web of Science, Scopus. Зазначити, що обраний аспект дослідження у цих працях не розглянуто.

Сформулювати мету статті та її наукову новизну.

Методологічне підґрунтя (Methodological Framework). Зазначити використані наукові методи і їх застосування для розкриття конкретних аспектів дослідження; охарактеризувати методи, які забезпечують достовірність отриманих результатів і висновків.

Результати дослідження (Research Results). Розділ, за потреби, можна поділяти на підрозділи, залежно від тематики і змісту статті.

Висновки і перспективи дослідження (Conclusions). Узагальнити отримані наукові результати дослідження, визначити їх практичне значення і перспективи подальших наукових досліджень за темою публікації.

Список використаної літератури має відповідати профілю збірника. Рекомендовано додавати праці, опубліковані у виданнях, що індексуються в наукометричних базах Scopus та Web of Science. Усі джерела та використану літературу писати мовою оригіналу, за алфавітом: спочатку мовою статті (кирилицею), потім латиницею. Список оформити згідно з ДСТУ 8302:2015 «Національний стандарт України. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». До списку вносити лише цитовані і згадувані праці. Не рекомендовано використовувати матеріали, які опубліковані у виданнях країни-агресора (РФ).

Архівні та музейні джерела, нотні, аудіо- й відеоматеріали. Згідно з вимогами наукометричних баз Scopus і Web of Science, вихідні дані архівних і музейних джерел нотних, аудіо- й відеоматеріалів надавати не в загальному списку використаних джерел, а в підсторінкових посиланнях, оформити їх відповідно до ДСТУ 8302:2015.

Не скорочувати назв книг, збірників статей, періодичних видань. В описі монографії (дисертації, автореферату) вказувати загальну кількість сторінок. В описі статті, вміщеної у збірнику наукових праць, словника чи енциклопедії, вказати прізвище й ініціали автора, назву тільки використаної статті, надавши опис збірника (довідника, енциклопедії), у якому її опубліковано, з усіма вихідними даними, зазначити сторінки (від першої до останньої) тільки використаної статті. Якщо стаття має індекс DOI, його обов’язково слід зазначати. В описі листа вказувати лише цитований (згадуваний) лист із зазначенням адресанта й адресата, а також часу написання, зібрання, в якому опубліковано лист, з усіма вихідними даними, зазначити сторінки (від першої до останньої) тільки використаного листа. У багатотомному виданні вказувати не лише номер використаного тому, а й загальну кількість томів. В описі дисертації чи автореферату дисертаційної праці зазначати шифр і назву спеціальності та установу, у якій відбувся захист, загальну кількість сторінок. Матеріали з мережі Інтернет (використовувати тільки ті, що опубліковані в електронному вигляді і не мають друкованої версії) супроводжувати назвою публікації із зазначенням її автора. Якщо матеріали, на які посилається автор, мають індекс DOI — його слід обов’язково вказати у списку літератури (можна замість електронної адреси). Не рекомендується використовувати матеріали електронних ресурсів неофіційного й ненаукового характеру, а також навчальну й науково-популярну літературу. Якщо в тексті статті є посилання на прізвище вченого, його публікація має бути відображена у списку використаної літератури.

References оформити за міжнародним стандартом Harvard: список використаної літератури — ті позиції, у яких використовується кирилиця, — перекласти англійською мовою. Усі назви (статті, монографії, книги, збірника статей, журналу, газети, дисертації, автореферату…) транслітерувати в романській абетці (для україномовних праць — http://ukrlit.org/transliteratsiia, для російськомовних — https://translit.net/ru/bsi/), у квадратних дужках вписати їх переклад англійською мовою. Назви видавництв — тільки транслітерувати, не перекладати англійською. Не перекладати англійською праці іншомовні,

у яких застосовуються латинські літери (французькою, німецькою, польською тощо). У кінці кожної позиції вказати мову оригіналу [у квадратних дужках].

ІНФОРМАЦІЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ (АБО УКРАЇНСЬКОЮ, ЯКЩО ОСНОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ АНГЛОМОВНИЙ).

Відомості про автора (авторів) статті: прізвище, ім’я і по батькові автора / авторів (без скорочень), науковий ступінь, вчене звання, посада (із зазначенням кафедри), місце роботи, місто і країна закладу, у якому працює автор. Міжнародний індивідуальний номер науковця ORCID iD. Електронна адреса.

Резюме (Abstract). Обсяг резюме становить не менше 1800 знаків із проміжками. Вказати назву статті, зазначити (рубрикувати): актуальність дослідження (relevance of the study); мету (main objective(s) of the study); методи (methodology), конкретизуючи, як саме застосовано певні методи, тобто розкрити механізм дослідження — яким чином було отримано його результати (how the study was done); головні результати і висновки (results / findings and conclusions), з яких має бути зрозумілою їх значення (significance) для мистецтва, науки, освіти; зазначити перспективи подальшого наукового дослідження тематики статті тощо.

Ключові слова: 3–7 слів чи словосполучень (аналогічно до анотації мовою статті).

ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РУКОПИСУ

Стаття подається в електронній формі. Файл має бути створений у редакторі Word і збережений у форматах doc, docx або rtf.

Формат документа — A4. Усі береги сторінки — 2 см.

Абзац становить 1,25 см, кегль 12, міжрядковий інтервал одинарний.

Гарнітура: Georgia — прізвище й ініціали автора (авторів), назва і текст статті. Times New Roman — відомості про автора (авторів), анотація, резюме, ключові слова, список використаної літератури, References.

Обсяг основного тексту статті (без відомостей про автора / авторів, списку використаної літератури, References, анотацій, резюме і ключових слів) — 0,5–1 обл.-вид. арк. (20000–40000 знаків із проміжками).

Прізвища у статті слід писати з ініціалами (з іменем чи іменем і по батькові) перед прізвищем (наприклад: М. В. Лисенко, Микола Леонтович). Імена і прізвища маловідомих зарубіжних митців, назви програмних творів, організацій, закладів тощо писати українською та (в дужках) мовою оригіналу (після першого згадування в тексті), дотримуючись чинного українського правопису і Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. N 55

«Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» (в україномовних матеріалах).

Посилання на цитовану літературу слід оформити згідно з чинним ДСТУ 8302:2015, застосовуючи внутрішньотекстове посилання: у квадратних дужках надати відомості, що є достатніми для ідентифікування об’єкта посилання — прізвище автора або назву праці, якщо прізвище автора не вказано, рік видання, за потреби сторінку цитати. Наприклад, для джерела «Корчова О. О. Музичний модернізм як terra cognita : монографія. Київ : Муз. Україна, 2020. 490 с.» потрібно створити внутрішньотекстове посилання [Корчова, 2020] або якщо вказана певна сторінка цитування [Корчова, 2020, с. 200]. Якщо видання без автора, то вказати назву роботи.

Загальні вимоги до цитування:

• Текст цитати починають й завершують лапками і наводять у тій граматичній формі, у якій він опублікований у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.
• Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без спотворення

змісту авторського тексту і позначається трьома крапками (пропуск слів і словосполучень) чи трьома крапками в кутових дужках <…> (пропуск речень). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

• Кожна цитата має обов’язково супроводжуватися посиланням на джерело цитування.
• За непрямого цитування (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), слід бути гранично точним і супроводжувати переказ відповідними посиланнями на джерело.
• Надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє знижує її наукову цінність.
• Якщо автор дослідження, наводячи цитату, виділяє в ній певні слова, потрібне спеціальне застереження у круглих дужках із зазначенням ініціалів автора статті, наприклад: (примітка — О. Т.), (курсив — О. Т.), (виділення — О. Т.), (розрідження — О. Т.).

Дати у тексті позначаються числами: століття — римськими (використання кириличних літер «У» «Ш» «П» не допускається), роки — арабськими.

Порядкові числівники та цифри (до десяти) у тексті писати словами.

Дефіс (-) і тире (—) вживати правильно. Перший знак уживається у складному слові, а тому без проміжків (наприклад, соціально-культурний), другий — між словами, а тому з проміжками. Коротке тире (–) використовувати для позначення діапазону (без проміжків): 1920–1980, С. 10–25.

Абревіатури обов’язково розшифровувати після першого згадування в тексті.

Лапки — так звані типографські: «», усередині цитат: “”.

Нерозривний проміжок (комбінація на клавіатурі — Ctrl+Shift+проміжок) ставити між ініціалами та ініціалами і прізвищем (І.°В.°Петренко), числом і словом, якого воно стосується (2016°рік, ХХ°століття, 235°с., С.°12–25), у загальноприйнятих скороченнях (і°т.°д., і°т.°п., до°н.°е., та°ін.).

Спеціальні музичні терміни писати мовою оригіналу (staccato, rubato, diminuendo) і виділяти курсивом. Тональності (до мажор, сі мінор, фа-дієз мажор) і звуки (ре, мі-бемоль) писати кирилицею (мовою статті) і виділяти курсивом. Порядкові номери симфоній, концертів, сонат тощо писати словами.

Виноски — унизу сторінки. Нумерація виносок — посторінкова. Застосовувати функцію «Виноска» у програмі «Word». Знак виноски (арабську цифру з верхнім індексом) ставити перед комою чи крапкою, але після знаків питання, оклику, трьох крапок.

Ілюстрації. Нотні приклади (обов’язково набрані в нотному редакторі) та ілюстрації (фото, схеми, рисунки тощо), крім вставлених у статтю, надавати ще й окремими файлами у форматах TIFF чи JPEG (JPG) з роздільною здатністю не менш ніж 300 dpi. До кожної ілюстрації (таблиці, нотного прикладу, схеми, рисунка, фото тощо) слід вказати назву і порядковий номер, на який має бути посилання в тексті статті. Не слід посилатись на ілюстрацію окремим реченням. Не об’єднувати назви рисунка з ілюстрацією в одному графічному файлі. Таблиці виконувати лише в редакторі Microsoft Word.