Управління якістю університетських компетенцій: від самооцінювання до міжнародних порівнянь

Анотація

В статті проведено методологічне узагальнення основних рівнів, інструментів, підходів та суб’єктів використання оцінювання в освітній діяльності з акцентом на універ- ситетський вимір. Розкрито, що використання оцінювання, як одного з інструментів уп- равління якістю, має як внутрішній (самооцінювання), так і зовнішній виміри (різноманіт- тя засобів), яке має широке застосування в університетах в сфері реалізації освітніх програм, які мають компетентнісний вимір. Ідентифіковано глибоку інтеграцію оцінюваль- них складових у компетентнісну модель для системи розвитку трудових ресурсів США, а також диспозицію оцінювання в системі компетенцій національних рамок кваліфікацій у вищій освіті, які характерні європейським країнам. Продемонстровано, що освітня траєк- торія навчання особистості протягом життя та кар’єрного розвитку на всіх етапах зустрі- чаються з різноманітними інструментами оцінювання. Надано порівняльну характеристику до-університетського оцінювання, сертифікаційних програм глобального оцінювання, зов- нішнього оцінювання абітурієнтів та випускників і осіб віком 30+, функціонування агентств акредитації та агенцій професійної акредитації, міжнародного рейтингування, міжнародних порівнянь якості освіти. Доведено, що необхідність нести витрати на проведення міжнародних порівнянь, націона- льних та міжнародних рейтингів обумовлюється не лише впливом інтернаціоналізації осві- тньої діяльності та глобалізацією світової економіки, але передусім прагнення забезпечити найвищу якість освітніх послуг, що надаються лідерами, та їх високий середній рівень в межах національних освітніх просторів. Отримані результати широко ілюструються дока- зами та прикладами з розвинених країн (переважно США) та України. На основі проведе- ного в Україні дослідження ставлення студентів та практиків до різних компетенцій вияв- лено відмінності у сприйнятті компетенцій бакалаврів з економічних і управлінських спеціальностей. Виявлено, що серед компетенцій, яким практики надають більше значення, називаються передусім здатність до самооцінювання та здатність самостійно виявляти про- блеми.