Параметри та моделі автономії університетів

Анотація

В статті розкрито сутність автономії університетів та доведена необхідність її активізації в сучасних умовах господарювання. Виокремлено основні види автономії університетів: фінансову, кадрову, академічну та організаційну, для оцінки рівня кожної з них систематизовано ключові показники. Проаналізовано практику реалізації свобод в окремих країнах, її особливості та можливості. Проведена оцінка організаційної автономії університетів європейських країн дозволила ранжувати їх за рівнем окремих форм прояву свобод. Аналіз рівня академічної автономії університетів дозволив виявити кілька моделей в залежності від можливостей приймати рішення щодо кількості студентів та рівня стандартизації навчання. Останнє приводить до формування певного пакету знань, навичок і умінь, якими повинен володіти фахівець, але при цьому ці стандарти можуть ставати рамками в обмеженні автономії. Кадрова автономія стосується свободи найму персоналу та правил щодо можливостей набору, звільнення, стимулювання, покарання і винагороди. В статті здійснено ранжування європейських країн за рівнем кадрової автономії. Фінансова автономія передбачає свободу вищого навчального закладу використовувати фінансові кошти на свій власний розсуд. Найбільші обмеження стосуються державного фінансування, що потребує великого обсягу звітної документації, наявності певних правил використання цих коштів та критеріїв ефективності. Гроші, отримані від бізнесу, також переважно мають цільове призначення: підготовка кадрів, виконання певних робіт, дослідження конкретних процесів чи явищ. Оцінка фінансової автономії європейських університетів виявила найбільші розбіжності в окремих країнах. Проведений аналіз різних видів автономій дозволив виявити співвідношення свобод університетів в окремих країнах. У кожному конкретному випадку співвідношення регулюючих механізмів і свобод може бути істотно різним, що формує різний рівень автономії закладу вищої освіти. Відповідно до цього виділено такі основні моделі: мінімальної, часткової або повної автономії. Модель мінімальної автономії передбачає організацію діяльності бюджетних освітніх установ, повністю підпорядкованої завданням власника (засновника). У цій моделі мають місце мінімальні можливості закладів вищої освіти приймати самостійні рішення в господарській діяльності. В рамках моделі часткової автономії університети мають певні самостійні повноваження у фінансовій сфері, але при цьому їм встановлені контролюючі механізми використання ресурсів. Модель повної автономії передбачає відсутність організаційної або майнової підпорядкованості. Проведений аналіз дозволив виявити внутрішні загрози для розвитку університетів та їх автономії, а також запропонувати окремі рішення, спрямовані на забезпечення стабільного розвитку університетів в Україні.