ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КЕЙС-ТЕХНОЛОГИИ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.8/40.164392Ключові слова:
кейс-технологія, кейс-метод, кейс-стаді, освітній потенціал, контекстне навчанняАнотація
КОВАЛЬЧУК Татьяна – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки, Брестський державний університет ім. О.С. Пушкіна, вул. Космонавтів, 21, Брест, 224016, Білорусь
E-mail adress: polina.artem@mail.ru
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-7787-3753
ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/C-6259-2019
ВИШНЯКОВ Ростислав – магістр педагогічних наук, аспірант кафедри педагогіки, Брестський державний університет ім. О.С. Пушкіна, вул. Космонавтів, 21, Брест, 224016, Білорусь
E-mail adress: vishniakov@bk.ru
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3969-1027
ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/C-2029-2019
Бібліографічний опис статті: Ковальчук, Т., & Вишняков, Р. (2019). Теоретические и методические аспекты использования кейс-технологии в профессиональной подготовке будущих педагогов. Людинознавчі студії. Серія «Педагогіка», 8/40, 27–42. doi: 10.24919/2413-2039.8/40.164392.
Історія статті
Одержано: 22 вересня 2018
Прорецензовано: 25 жовтня 2018
Подано до редакції: 18 лютого 2019
Доступ он-лайн: 22 квітня 2019
Journal homepage: http://lssp.dspu.edu.ua/
p-ISSN 2313-2094
e-ISSN 2413-2039
© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).
Анотація. У статті розкриваються окремі аспекти науково-методичного забезпечення застосування кейс-технології в освітньому процесі професійної підготовки майбутніх педагогів: підходи до розкриття дефініцій «кейс-технологія», «кейс-метод», «кейс-стаді» на основі аналізу поглядів зарубіжних і вітчизняних учених, спільні та відмінні риси різних методів, складових кейс-технології. Відзначається, що кейс-технологію складає сукупність таких методів, як кейс-метод, кейс-стаді, метод ситуаційного аналізу, метод інциденту, аналізу ділових ситуацій та ін. Автори вважають, що ключовими загальними ознаками для всіх методів виступає «завдання-ситуація», яка піддається глибинному аналізу з позиції або встановлення проблеми, або пошуку чи обґрунтування оптимальних або можливих варіантів її розв’язання, використання яких в освітньому процесі відповідає основним критеріям технологічності – науково обґрунтований алгоритм (законодоцільність), гарантованість результату. Особлива увага надається встановленню відмінності між такими двома найбільш поширеними методами, як кейс-метод і кейс-стаді.
Особливий інтерес для освітньої практики може мати аналіз підходів до класифікації кейсів (за програмними цілями використання, кількістю вихідних даних і характеру роботи з інформацією, за видами аналізу), що визначають особливості розробки та області їх ефективного використання. У статті обґрунтовується освітній потенціал технології, який полягає у посиленні практичної спрямованості професійної підготовки майбутніх педагогів (за рахунок реалізації контекстного навчання), в істотному підвищенні продуктивності педагогічного процесу, зумовленому сутнісними ознаками кейсів і їх можливостями в розвитку професійних і універсальних компетенцій.
Один з важливих аспектів науково-методичного забезпечення кейс-технології – особливості її застосування: характеристика змісту роботи на кожному з етапів, місце кейс-технології у системі занять.
Посилання
Adonina, N. (2012). Keis-stadi: istoriia i sovremennost [Case study: history and nowadays]. Vysshee obrazovanie segodnia – Higher Education Today, 11, 43–48 [in Russian].
Baiborodova, L., & Iudin, V. (2015). Pedagogicheskie tekhnologii: rezultaty issledovanii Iaroslavskoi nauchnoi shkoly [Pedagogical technologies: Yaroslavl scientific school research results: monograph]. Iaroslavl: Kantcler [in Russian].
Bakhtina, A. (2016). Problema ispolzovaniia keis-stadi v obrazovatelnom protcesse [The problem of case study use in educational process]. Vestnik nauki Sibiri – Science Bulletin of Siberia, 2 (21) [in Russian].
Bonney, K. (2015). Case study teaching method improves student performance and perceptions of learning gains. Journal of Microbiology & Biology Education, 16 (1), 21–28. doi: 10.1128/jmbe.v16i1.846.
Brinkerhoff, R. (2005). The success case method: a strategic evaluation approach to increasing the value and effect of training. Advances in Developing Human Resources, 7 (1), 86–101. doi: 10.1177/1523422304272172.
Bromley, D. (1986). The case-study method in psychology and related disciplines. New York: John Wiley & Sons.
Chepil, M., & Karpenko, O. (2013). Indyvidualnist pedahoha ta perspektyvy vprovadzhennia pedahohichnykh tekhnolohii [Pedagogy’s individuality and perspectives for the implementation of pedagogical technologies]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: «Pedahohika. Sotsialna robota» – Scientific Bulletin of Uzhgorod National University. Series of «Pedagogy. Social work», 26, 228–230 [in Ukrainian].
Cherniavskaia, A., Baiborodova, L., & Harisova, I. (2012). Tekhnologii pedagogicheskoi deiatelnosti. Chast I: Obrazovatelnye tekhnologii [Technologies of pedagogic activities. Part I: Educational technologies]. Iaroslavl: IAGPU [in Russian].
Creswell, J. (1998). Qualitative inquiry and research design: Choosing among Five traditions. Thousand Oaks, CA: Sage.
Davidenko, V., & Fedianin, N. (2000). Chem «keis» otlichaetsia ot chemodanchika? [How is «case» different from a case?]. Obuchenie za rubezhom – Studying Abroad, 7, 52–55 [in Russian].
Denscombe, M. (2010). The good research guide for small scale social research projects (4th ed.). Maidenhead: Open University Press McGraw Hill.
Denzin, N., & Lincoln, Y. (1994). The handbook of qualitative research. Thousand Oaks, CA: Sage.
Duff, P. (2008). Case study research in applied linguistics. New York, USA: Lawrence Erlbaum Associates Taylor & Francis Group. doi: 10.4324/9780203827147.
Edwards, D., Dattilio, F., & Bromley, D. (2004). Developing Evidence-Based Practice: The Role of Case-Based Research. Professional Psychology: Research and Practice, 35 (6), 589–597. doi: 10.1037/0735-7028.35.6.589.
Gall, M. (1977). The importance of context variables in research on teaching skills. Journal of Teacher Education, 28 (3), 43–48. doi: 10.1177/002248717702800309.
Gall, M., Gall, J., & Borg, W. (2003). Educational research (7th ed.). White Plains, NY: Pearson Education.
Garvin, D. (2003). Making the case. Professional education for the world of practice. Harvard Magazine. Retrieved August 4, 2018, from http://harvardmagazine.com/2003/09/making-the-case-html.
George, A., & Bennett, A. (2005). Case studies and theory development in the social sciences. Cambridge, MA: MIT Press.
Grigalchik, E., Gubarevich, I., & Petrusev, S. (2003). Obuchaem inache: strategiia aktivnogo obucheniia [Teaching differently: strategy of active learning]. Minsk: BIP-S [in Russian].
Harper, D. (2018). Case (n. 1). Case (n. 2). Online Etymology Dictionary. Retrieved August 2, 2018, from http://www.etymonline.com/index.php?allowed_in_frame=0&search=case.
Herreid, C. (1994). Case studies in science – a novel method of science education. Journal of College Science Teaching, 23 (4), 221–229.
Iadov, V. (1991). Strategiia i metody kachestvennogo analiza dannykh [Strategy and methods of data qualitative analysis]. Sotciologiia – Sociology, 1, 14–31 [in Russian].
Kashlev, S. (2000). Sovremennye tekhnologii pedagogicheskogo protcessa [Modern technologies of pedagogical process]. Minsk: Universitetskoe [in Russian].
Langdell, C. (1871). A selection of cases on the law of contracts: with references and citations; prepared for use as a text-book in harvard law school. Boston: Little, Brown and Company. Retrieved February 7, 2018 from Google Books.
Levitt, H., Bamberg, M., Creswell, J., Frost, D., Josselson, R., & Suárez-Orozco, C. (2018). Journal article reporting standards for qualitative primary, qualitative meta-analytic, and mixed methods research in psychology: The APA Publications and Communications Board task force report. American Psychologist, 73 (1), 26–46. doi: 10.1037/amp0000151.
Mandel, B. (2016). Professionalno-orientirovannoe obuchenie: problematika i tekhnologii [Profession-oriented learning: problematics and technologies]. Moskva‒Berlin: Direkt-Media [in Russian].
Morgan, M. (2019). Exemplification and the use-values of cases and case studies. Studies in History and Philosophy of Science. doi: 10.1016/j.shpsa.2018.12.008.
Panfilova, A. (2012). Innovatcionnye pedagogicheskie tekhnologii: aktivnoe obuchenie [Innovative pedagogical technologies: active learning]. Moscow: Akademiia [in Russian].
Platov, V. (1991). Delovye igry: razrabotka, organizatciia i provedenie [Business simulation games: development, organization and realization]. Moscow: Profizdat [in Russian].
Potashnik, M., & Vulfov, B. (1983). Pedagogicheskie situatcii [Pedagogical situations]. Moscow: Pedagogika [in Russian].
Saveleva, M. (2013). Pedagogicheskie keisy: konstruirovanie i ispolzovanie v protcesse obucheniia i otcenki kompetentcii studentov [Pedagogical cases: construction and use in learning process and students competences assessment]. Izhevsk [in Russian].
Surmin, Iu. (2002). Situatcionnyi analiz, ili Anatomiia keis-metoda [Situational analysis, or Case method anatomy]. Kiev: Tcentr innovatcii i razvitiia [in Russian].
Harvard Law School. (2018). The Case Study Teaching Method. The Case Studies. Retrieved February 8, 2018, from http://casestudies.law.harvard.edu/the-case-study-teaching-method.
Verbitckii, A. (1991). Aktivnoe obuchenie v vysshei shkole: kontekstnyi podhod [Active learning at higher school: contextual approach]. Moscow: Vysshaia shkola [in Russian].
Yin, R. (2012). Applications of case study research (3rd ed.). Thousand Oaks, CA: Sage.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Людинознавчі студії. Серія "Педагогіка"
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Людинознавчі студії. Серія Педагогіка, редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог APA.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Угода про публікацію та авторські права
Ця угода про публікацію та авторські права («Угода») регулює процедуру подання рукопису праці під назвою _______________________________________________________
Сторонами цієї Угоди є:
________________________________________ (одноосібно або у співавторстві, далі – «Автор»)
та Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, видавець та власник авторських прав на збірник Людинознавчі студії. Серія Педагогіка в особі ректора п. Скотної Н.В. (далі – «Видавець»).
1. ЛІЦЕНЗІЯ НА ВИКОРИСТАННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
a) Автор надає Видавцю безоплатну глобальну невиключну ліцензію на публікацію, відтворення, демонстрацію, розповсюдження та використання Статті у довільній формі та на будь-якому носії, повністю або частково, окремо або як частини колективної праці, у тому числі, невиключну ліцензію на публікацію Статті у випуску Публікації, копіювання та розповсюдження індивідуальних передруків Статті, відтворення Статті у повному обсязі в інших публікаціях та відтворення і розповсюдження Статті або анотації до неї у комп'ютерних системах пошуку інформації. Автор зберігає всі авторські права на Статтю (або частину, написану Автором) та всі інші права, які прямо не згадані у цій Угоді.
б) Автор надає Видавцю право передавати на умовах субліцензії або в інший спосіб будь-які ліцензії, надані Видавцю відповідно до цієї Угоди.
в) Повторна публікація. Автор зобов’язаний вимагати згадування Видавця як першовидавця Статті при перевиданні її у будь-якій іншій публікації за згодою Автора. Якщо Видавець уповноважує будь-яку іншу сторону перевидати Статтю згідно з умовами пунктів 1 (а) та 1 (б) цієї Угоди, Видавець зобов’язаний вимагати, щоб ця сторона гарантувала згадування Автора як Автора Статті.
2. РЕДАГУВАННЯ СТАТТІ
Автор дає згоду на редагування Видавцем Статті відповідно до вимог Публікації. У тій мірі, у які правки Видавця прирівнюються до об’єктів інтелектуальної власності, Видавець надає всі права на такі правки Автору. Видавець погоджується на публікацію Статті за умови, що Стаття, у її кінцевому вигляді, є прийнятною як для Автора, так і для Видавця.
3. ГАРАНТІЇ
a) Автор гарантує, що, наскільки йому відомо, Стаття не принижує людської гідності, не посягає на приватне життя і жодним іншим чином не порушує прав людини. Автор зобов'язується звільнити і убезпечити Видавця від таких претензій.
б) Автор гарантує, що Автор має усі необхідні повноваження для підписання цієї Угоди та надання ліцензій, передбачених цією Угодою.
в) Автор гарантує, що Стаття, надана Видавцю, не була опублікована раніше.
4. ТЕРМІН ДІЇ
a) Ця Угода залишається чинною упродовж терміну дії авторських прав на Статтю відповідно до законів про захист авторських прав у кожній країні.
5.ГОНОРАР
Автор погоджується та визнає, що Автор не отримає жодної оплати від Видавця за використання Статті або ліцензій, наданих відповідно до цієї Угоди, за винятком випадків, якщо протилежне погоджено у письмовій формі в окремому порядку. Видавець публікує Статтю та надає Автору переплетений збірник зі Статею в усталеному форматі. Автор має можливість замовити додаткові копії за свій рахунок до того моменту, як Публікація, в якій міститься Стаття, потрапить в друк.
6. ПОВНОТА УГОДИ
Ця Угода замінює всі без винятку інші угоди, усні або письмові, між Автором та Видавцем щодо предмета цієї Угоди. Ця Угода містить усі гарантії та домовленості між сторонами стосовно Статті, і кожна сторона визнає, що не існує жодних інших тверджень, спонукань, обіцянок чи угод з боку або від імені будь-якої зі сторін, за винятком гарантій та домовленостей, що містяться у цій Угоді.
Автор(и):_________ Ректор: Скотна Н.В.,ДДПУ ім. Івана Франка
Підпис:___________ Підпис:______________________
Дата:_____________ Дата:________________________
