SOCIO-CULTURAL EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF THE UKRAINIAN CARPATHIAN REGION AS A SUBJECT OF INTERDISCIPLINARY DISCOURSE
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198817Ключові слова:
соціокультурний простір, міждисциплінарний дискурс, синергетика, Карпатський регіон, заклади освіти, освітній потенціалАнотація
ЧЕРВІНСЬКА Інна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки початкової освіти, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76000, Україна
E-mail address: inna.chervinska@pnu.edu.ua
ORCID: http://orcid.org/0000-0003-0745-1413
ЧЕРВІНСЬКИЙ Андрій – кандидат історичних наук, викладач кафедри географії та природознавства, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76000, Україна
E-mail address: andrio2323@gmail.com
ORCID: http://orcid.org/0000-0003-0745-1413
To cite this article: Chervinska, I., & Chervinskyi, A. (2020). Socio-cultural educational environment of the Ukrainian Carpathian region as a subject of interdisciplinary discourse. Human Studies. Series of Pedagogy, 10/42, 101‒112. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198817
Article history
Received: January 27, 2020
Received in revised form: March 3, 2020
Accepted: March 11, 2020
Available online: April 28, 2020
Journal homepage:
p-ISSN 2313-2094
e-ISSN 2413-2039
© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).
У статті на основі аналізу наукових джерел, результатів опрацювання емпіричного матеріалу та вивчення досвіду освітньої діяльності закладів освіти, методологічно обґрунтовано та визначено освітній потенціал соціокультурного простору регіону Українських Карпат у процесі міждисциплінарного дискурсу, що є актуальним у контексті освітологічних та соціокультурних досліджень. Охарактеризовано сутність соціокультурного простору закладів освіти як одного зі складників формування простору певного регіону. Метою дослідження є розкриття сутності соціокультурного простору регіону Українських Карпат як предмета міждисциплінарного дискурсу в контексті забезпечення сталого розвитку регіонів України шляхом виокремлення соціально-економічних, соціокультурних, освітніх та екологічних проблем. У дослідженні використано соціологічні методи, контент-аналіз наукових публікацій, методи системного аналізу, синтезу, наукової абстракції. Автори подають трактування характеристик регіону як складової соціокультурного простору, що детермінує науково-філософські знання та сучасну інтерпретацію цього багатоаспектного явища, розкривають сутність міждисциплінарного дискурсу щодо формування соціокультурного простору регіону Українських Карпат, вказують на особливості регіонів України як відносно самостійних одиниць, які склалися на основі та внаслідок взаємодії територіальних і природних умов, спільності історії, культури і мови, демографічних, соціальних та економічних показників. Визначено, що в сучасній гуманітарній науці категорія простору набуває характеру метафори, за допомогою якої описуються різноманітні простори та середовища як у фізичній протяжності, так і в її ментальній або ж віртуальній сутності. Установлено, що певні територіальні та різноманітні освітньо-культурні відмінності надають особливої значимості поняттю “регіон”. Відповідно його тлумачення набуває різних змістових акцентів та розширює свою сутність, згідно з обраним ракурсом дослідження. Автори наголошують, що дефініція “простір” є найбільш придатною до опису феноменів, які мають якісні характеристики протяжності, осмисленості та представництва. Визначаються ключові проблеми і перспективи збереження самобутності й розкриття освітнього потенціалу регіону Українських Карпат.
Посилання
Bachynska, Ye. (2007). Mekhanizm formuvannya innovatsiynoho osvitnoho prostoru v rehioni [Mechanism formation of innovative educational environment in the region]. Pedahohika i psykholohiya – Pedagogy and Psychology, 1 (54), 79–88 [in Ukrainian].
Bohutskyy, Yu. (2013). Derzhavna polityka v umovakh novoyi kulturnoyi realnosti [State policy in the context of the new cultural reality]. Kulturolohichna dumka – Cultural thought, 6, 7–12 [in Ukrainian].
Chervinska, І. (2018). Sustainable development of the mountain territory of the Ukrainian Carpathians: foreign experience and domestic realities. Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Scientific edition. Series of Social and Human Sciences, 5 (1), 120–127. doi: http://dx.doi.org/10.15330/jpnu.5.1.120-127.
Derzhavna prohrama rozvytku rehionu ukrayinskykh Karpat na 2020‒2022 [State Program of Development of the Ukrainian Carpathian Region for 2020‒2022]. (2019). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/880-2019-%D0%BF [in Ukrainian].
Derzhavna prohrama sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Karpatskoho rehionu [State Program of Social & Economic Development of the Carpathian Region]. (n.d.). Derzhavna sluzhba statystyky Ukrayiny ‒ State Statistics Service of Ukraine. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian].
Dolishniy, M. (Ed.). (2004). Sotsialno-ekonomichni doslidzhennya v perekhidnyi period. Rehionalni suspilni systemy [Socio-economic studies in transition. Territorial social system as an object of study of regional economy]. (Is. 3 (47). pt. 1). Lviv. Retrieved from http://ird.gov.ua/publication/zbregsusps.pdf [in Ukrainian].
Franchuk, T. (2009). Tsilisnyy osvitniy prostir: pedahohichni osnovy formuvannya [Integral educational space: pedagogical foundations of formation]. Kamyanets-Podilskyy: KPNU [in Ukrainian].
Kabo, R. (1987). Priroda i chelovek v ikh vzaimnykh otnosheniyakh kak predmet sotsialno-kulturnoy geografii [Nature and man in their mutual relations as a subject of socio-cultural geography]. Voprosy geografii. Geografiya naseleniya – Geography issues. Geography of the population, 5, 5–32 [in Russian].
Khymynets, V. (2004). Ekoloho-ekonomichni zasady staloho rozvytku Zakarpattya [Ecological and economic principles of sustainable development of Transcarpathia]. Uzhhorod: Karpatska vezha [in Ukrainian].
Kilichenko, O., & Vovchok, Y. (2019). Socio-cultural adaptation of children of Migrants in the process of ethnographic tourism. Journal of History Culture and Art Research. Tarih Kültür ve Sanat Araştırmaları Dergisi, 8 (2), 170–178. Retrieved from http://kutaksam.karabuk.edu.tr/index.php/ilk.
Kravtsiv, V. (2013). Karpatskyy rehion: aktualni problemy ta perspektyvy rozvytku. T. 5: Mali mista [Carpathian region: current problems and prospects. Vol. 5: Small cities]. (Vols. 1‒8). Lviv: PP Aral [in Ukrainian].
Mosalev, B. (1998). Sotsiokulturnoe mnogoobrazie: opyt tselostnogo osmysleniya [Sociocultural Diversity: An Experience of Holistic Comprehension]. Moscow: Moscow State University of Economics [in Russian].
Mosolova, L. (2000). Regionalistika i aksiologiya [Regional studies and axiology]. Eticheskoe i Esteticheskoe: 40 let spustya: materialy nauchnoy konferentsii (26‒27 sentyabrya 2000 g.) ‒ Ethical and aesthetic: 40 years later: Proceedings of a scientific conference (September 26–27, 2000). (pp. 101–103). Saint Petersburg: Saint Petersburg Philosophical Society [in Russian].
Our Common Future. Brundtland Report. (1987). Retrieved from https://www.are.admin.ch/are/en/home/sustainable-development/international-cooperation/2030agenda/un--milestones-in-sustainable-development/1987--brundtland-report.html.
Rosenau, J. (2000). The Challenges and Tensions of a Globalized World. American Studies International, 38 (2), 9–110.
Savchuk, B., & Bilavych, H. (2019). Problema ispolzovaniya istoricheskikh nazvaniy Galitsii v mezhvoennyy period XX v. [The problem of using the historical names of Galicia in the interwar period of the twentieth century]. Rusin, 57, 13–34. doi: https://doi.org/10.17223/18572685/57/2 [in Russian].
Shmatko, N. (2005). «Sotsialnoe prostranstvo» Pera Burde. Sotsialnoe prostranstvo: oblasti i praktiki [«Social space» by Pierre Bourdieu. Social space: fields and practices]. In P. Burde, Sotsialnoe prostranstvo: polya i praktiki ‒ Social space: fields and practices. Saint Petersburg: ALETEYA [in Russian].
Stepyko, M. (2011). Ukrayinska identychnist: fenomen i zasady formuvannya [Ukrainian Identity: The Phenomenon and the Foundations of Formation]. Kyiv: NISD [in Ukrainian].
Zastavnyy, F. (2010). Ekonomichni rayony Ukrayiny. Realiyi ta perspektyvy (pryrodno-heohrafichni, istorychni, natsionalno-kulturni, natsionalno-politychni) [Economic regions of Ukraine. Realities and perspectives (natural-geographical, historical, national-cultural, national-political)]. Lviv: Apriori [in Ukrainian].
Zhurba, K., & Dokukina, O. (2018). Pedahohichni umovy formuvannya natsionalno-kulturnoyi identychnosti pidlitkiv u zakladakh zahalnoyi serednoyi osvity [Pedagogical conditions of formation of teenager’s national-cultural identity in the institutions of general secondary education]. Teoretyko-metodychni problemy vykhovannya ditey ta uchnivskoyi molodi – Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education, 22, 75–89 [in Urkainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Людинознавчі студії. Серія Педагогіка
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Людинознавчі студії. Серія Педагогіка, редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог APA.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Угода про публікацію та авторські права
Ця угода про публікацію та авторські права («Угода») регулює процедуру подання рукопису праці під назвою _______________________________________________________
Сторонами цієї Угоди є:
________________________________________ (одноосібно або у співавторстві, далі – «Автор»)
та Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, видавець та власник авторських прав на збірник Людинознавчі студії. Серія Педагогіка в особі ректора п. Скотної Н.В. (далі – «Видавець»).
1. ЛІЦЕНЗІЯ НА ВИКОРИСТАННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
a) Автор надає Видавцю безоплатну глобальну невиключну ліцензію на публікацію, відтворення, демонстрацію, розповсюдження та використання Статті у довільній формі та на будь-якому носії, повністю або частково, окремо або як частини колективної праці, у тому числі, невиключну ліцензію на публікацію Статті у випуску Публікації, копіювання та розповсюдження індивідуальних передруків Статті, відтворення Статті у повному обсязі в інших публікаціях та відтворення і розповсюдження Статті або анотації до неї у комп'ютерних системах пошуку інформації. Автор зберігає всі авторські права на Статтю (або частину, написану Автором) та всі інші права, які прямо не згадані у цій Угоді.
б) Автор надає Видавцю право передавати на умовах субліцензії або в інший спосіб будь-які ліцензії, надані Видавцю відповідно до цієї Угоди.
в) Повторна публікація. Автор зобов’язаний вимагати згадування Видавця як першовидавця Статті при перевиданні її у будь-якій іншій публікації за згодою Автора. Якщо Видавець уповноважує будь-яку іншу сторону перевидати Статтю згідно з умовами пунктів 1 (а) та 1 (б) цієї Угоди, Видавець зобов’язаний вимагати, щоб ця сторона гарантувала згадування Автора як Автора Статті.
2. РЕДАГУВАННЯ СТАТТІ
Автор дає згоду на редагування Видавцем Статті відповідно до вимог Публікації. У тій мірі, у які правки Видавця прирівнюються до об’єктів інтелектуальної власності, Видавець надає всі права на такі правки Автору. Видавець погоджується на публікацію Статті за умови, що Стаття, у її кінцевому вигляді, є прийнятною як для Автора, так і для Видавця.
3. ГАРАНТІЇ
a) Автор гарантує, що, наскільки йому відомо, Стаття не принижує людської гідності, не посягає на приватне життя і жодним іншим чином не порушує прав людини. Автор зобов'язується звільнити і убезпечити Видавця від таких претензій.
б) Автор гарантує, що Автор має усі необхідні повноваження для підписання цієї Угоди та надання ліцензій, передбачених цією Угодою.
в) Автор гарантує, що Стаття, надана Видавцю, не була опублікована раніше.
4. ТЕРМІН ДІЇ
a) Ця Угода залишається чинною упродовж терміну дії авторських прав на Статтю відповідно до законів про захист авторських прав у кожній країні.
5.ГОНОРАР
Автор погоджується та визнає, що Автор не отримає жодної оплати від Видавця за використання Статті або ліцензій, наданих відповідно до цієї Угоди, за винятком випадків, якщо протилежне погоджено у письмовій формі в окремому порядку. Видавець публікує Статтю та надає Автору переплетений збірник зі Статею в усталеному форматі. Автор має можливість замовити додаткові копії за свій рахунок до того моменту, як Публікація, в якій міститься Стаття, потрапить в друк.
6. ПОВНОТА УГОДИ
Ця Угода замінює всі без винятку інші угоди, усні або письмові, між Автором та Видавцем щодо предмета цієї Угоди. Ця Угода містить усі гарантії та домовленості між сторонами стосовно Статті, і кожна сторона визнає, що не існує жодних інших тверджень, спонукань, обіцянок чи угод з боку або від імені будь-якої зі сторін, за винятком гарантій та домовленостей, що містяться у цій Угоді.
Автор(и):_________ Ректор: Скотна Н.В.,ДДПУ ім. Івана Франка
Підпис:___________ Підпис:______________________
Дата:_____________ Дата:________________________
