Сучасні детермінанти економічної сили країн

Анотація

Економічна сила країни є здатністю сукупності її резидентів до впливу еконо- мічними засобами на інші суб’єкти міжнародних економічних відносин та протистояти зовні- шньому впливу. Абстрактний характер, багатомірність і багатокомпонентність поняття еко- номічної сили обумовлює множинність методів її кількісного виміру. Подані приклади існуючих оцінок економічної сили країн на початку ХХІ століття на основі її ключових дете- рмінантів. Переважно використовуються методи на основі критеріїв ВВП, національного ба- гатства, торговельної сфери впливу, багатокомпонентних індексів та суб’єктивних оцінок. Більшість оцінок доволі схожим чином показують розподіл економічної сили між країнами. Проте методи на основі національного багатства та його складових надають явну перевагу розвинутим країнам, а методи суб’єктивних оцінок по окремих країнах можуть показати не- очікувані результати. Серед проблемних аспектів існуючих методів є неврахування економіч- ної динаміки, неформальної економіки, впливу на довкілля, неперіодичність публікації ста- тистичних даних, охоплення частини економічних суб’єктів, одновимірність, довільні вагові коефіцієнти при факторах або дублювання інформації. Запропоновано індекс економічної сили на основі статичних значень та динаміки скоригованого чистого національного доходу. Його використання дозволило оцінити економічну силу переважної більшості країн світу та ряду інтеграційних утворень. Схожі оцінки одержали країни-лідери США та Китай. Зважа- ючи на неповноту інтеграції ЄС займає третє місце. На розвинуті країни припадає половина економічної сили країн світу, на нові індустріальні країни – більше третини, менше 1 % – на найменш розвинуті країни. Оцінено посилюючий ефект від інтеграційних утворень для їх ключових країн-членів. Показані переваги та недоліки запропонованого методу оцінки. Він має переваги при порівнянні країн зі схожою величиною економіки і не має суттєвих переваг відносно методу ВВП при порівнянні економік суттєво різної величини. Запропонований ме- тод вказує на відносно більшу силу країн Північної Америки, розвинутих країн та Східної Азії порівняно з їх часткою у світовому валовому продукті.