Адаптивне уточнення контуру сегментованого об’єкта на основі яскравості сусідніх пікселів із використанням ансамблевого методу
Аннотация
Підвищення точності алгоритмів комп'ютерного зору відіграє значну роль у сегментації медичних зображень, адже саме визначення меж об'єктів є складним завданням під час використання медичних зображень, а особливо рентгенівських знімків. Застосування рентгенівських знімків у сегментації є складним процесом, оскільки саме ці зображення можуть мати достатню кількість шумів й артефактів. Класичні методи сегментації стикаються з суттєвими викликами при сегментації рентгенівських зображень, де є об'єкти з нечіткими межами. Для вирішення таких завдань пропонується використовувати сегментацію за допомогою машинного навчання, а для підвищення точності визначення меж об'єктів необхідно застосовувати адаптивні підходи. У цій статті пропонується новий метод підвищення точності сегментації рентгенівських зображень, який аналізує сусідні пікселі кожного елемента контуру та, якщо потрібно, адаптивно змінює його форму, після чого комбінує всі передбачення за допомогою ансамблевого методу, що дає змогу покращити попередню версію контуру. Як демонструють дослідження, завдяки даному методу покращується якість сегментації зображень на трьох наборах даних із різною складністю структур. Для всіх трьох наборів отримано покращення точності меж об'єктів.
Загрузки
Опубликован
Выпуск
Раздел
Лицензия
Copyright (c) 2024 Владислав
Это произведение доступно по лицензии Creative Commons «Attribution-NoDerivatives» («Атрибуция — Без производных произведений») 4.0 Всемирная.
Авторы, публикующиеся в этом журнале, соглашаются со следующими условиями:
- Авторы оставляют за собой право на авторство своей работы и передают журналу право первой публикации этой работы на условиях лицензионного договора (соглашения).
- Авторы имеют право заключать самостоятельно дополнительные договора (соглашения) о неэксклюзивном распространении работы в том виде, в котором она была опубликована этим журналом (например, размещать работу в электронном хранилище учреждения или публиковать в составе монографии), при условии сохранения ссылки на первую публикацию работы в этом журнале.
- Политика журнала позволяет размещение авторами в сети Интернет (например, в хранилищах учреждения или на персональных веб-сайтах) рукописи работы, как до подачи этой рукописи в редакцию, так и во время ее редакционной обработки, поскольку это способствует возникновению продуктивной научной дискуссии и позитивно отражается на оперативности и динамике цитирования опубликованной работы (см. The Effect of Open Access).
