Ретроспективний огляд розробок двофазних контурів теплопереносу з насосним прокачуванням теплоносія для систем забезпечення теплового режиму космічних апаратів
Анотація
Основні питання, пов'язані з розробкою двофазних контурів теплопереносу з механічним прокачуванням теплоносія для систем забезпечення теплового режиму космічних апаратів з великою енергоозброєністю сформульовані ще на початку 80-х. Вони мають незаперечні переваги порівняно з однофазними контурами з механічним прокачуванням і двофазними контурами з капілярним прокачуванням за потужності понад 6 кВт і відстані теплопереносу понад 10 м. Інтенсивні дослідження і розробки таких систем розпочаті в США спільно з європейськими, канадськими і японськими фахівцями у зв'язку з планами створення нових космічних апаратів великої потужності і проєктом орбітальної станції Freedom. У 90-ті роки в РКК «Енергія» імені С. П. Корольова (Росія) велися роботи зі створення двофазного контуру теплопереносу з механічним прокачуванням теплоносія для російського сегменту Міжнародної космічної станції (МКС) потужністю 20–30 кВт. Для цього були задіяні провідні дослідницькі організації колишнього СРСР. Інтерес до двофазних контурів в останні два десятиліття істотно зріс через проекти потужних стаціонарних космічних платформ та різних місячних і марсіанських місій. У статті поданий ретроспективний огляд світових розробок двофазних контурів теплопереносу з механічним прокачуванням теплоносія для систем забезпечення теплового режиму космічних апаратів з великою енергоозброєністю з початку 80-х років дотепер. Розглянуто участь у розробках вчених та інженерів Національного аерокосмічного університету «ХАІ» та Центру технічної фізики (Харків, Україна). Висвітлено основні напрями досліджень, результати розробок та науково-технічні проблеми на шляху практичної реалізації двофазної системи. Незважаючи на великий обсяг виконаних пошукових і дослідно-конструкторських робіт, до недавнього часу не було практично реалізованих проектів космічних апаратів з двофазним контуром теплопереносу великої потужності. Першим потужним стаціонарним супутником з двофазним контуром теплопереносу став супутник SES-17 на платформі NEOSAT компанії Thales Alenia Space-France. Супутник виведений на орбіту 24 жовтня 2021 року ракетою Ariane-5 з космодрому Куру, Французька Гвіана.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Г. А. Горбенко, П. Г. Гакал, Р. Ю. Турна, А. М. Годунов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи і передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензійного договору (угоди).
- Автори мають право самостійно укладати додаткові договори (угоди) з неексклюзивного поширення роботи в тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати в складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установи або на персональних веб-сайтах) рукопису роботи як до подачі цього рукопису в редакцію, так і під час її редакційної обробки, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії і позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
