Обґрунтованість фізіотерапевтичних втручань при хронічному холециститі на амбулаторному етапі реабілітації

Анотація

Хронічний холецистит це хронічне захворювання, викликане триваючим запаленням жовчного міхура, що призводить до механічного або фізіологічного порушення його спорожнення. Проявляється як повільним перебігом, або може прогресувати у більш важку форму холе циститу, що потребує термінового хірургічного втручання [1]. У хронічній фазі ремісії чергуються із загостренням хвороби, що може супроводжуватись втратою людиною здатності до участі в звичній для неї заняттєвій активності. Цей стан потребує періодичної пі дтримуючої реабілітаційної допомоги з метою запобігання втраті та підтримки досягнутого рівня функціонування. Згідно Міжнародій класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) пацієнт, в якого діагностовано хронічний холецистит мож е мати окремі труднощі у діяльності та участі, але максимальні порушення будуть визначаються на рівні структури та функції [2]. Тобто при цьому у індивідуальному плані реабілітації переважатимуть пасивні втручання масаж, преформовані фізичні чинники, нав чання пацієнтів, рекомендації щодо оптимальної рухової активності.