Спеціалізація сільського господарства як рушійна сила еволюційного перетворення неоекології в нооекологію
Ключові слова:
агроекологія, агроекосистема, спеціалізація, ноосфера, біорізноманіття, монокультураАнотація
Спеціалізація сільського господарства, яка впродовж тривалого часу розглядалась як економічна категорія, сьогодні набуває нового – екологічного змісту, стаючи зв’язковою ланкою між харчовими потребами людини і можливістю природних екосистем забезпечувати ці проблеми.Метою є наукове обґрунтування необхідності «вписання» спеціалізації сільського господарства у динаміку природних екосистем на складному шляху їх трансформації у агроекосистеми.Результати. Взаємовідносини суспільства з природою в біосфері планети розвиваються як дві складові частини більш генерального процесу – еволюції природи і суспільства. Загострення глобальної екологічної проблеми спричинене суттєвою різницею швидкостей з якими вони розвиваються. При цьому, відповідно до ідеї взаємозв’язку простору і часу цей процес (взаємодії природи і суспільства) робить відповідні «відбитки» на будь якій території. Такі «відбитки» знайдені на території Харківської області, на якій досліджувалась динаміка агроекосистем. Оскільки кордони агроекосистем є конструктивними, тобто тими, що весь час змінюються, вони формують свої, відмінні від адміністративних кордонів просторові утворення. Але у природних екосистемах механізми пристосування набагато розвинутіші, передусім через багатоярусність природних угруповань на відміну від монокультури, яка практикується в агроекосистемх. Вирішити екологічні проблеми сучасного сільського господарства можливо завдяки впровадженню адаптивних агроекосистем, в яких головні речовинно-енергетичні механізми за своїм типом максимально наближені до тих, що мають місце у природних екосистемах. Таке «наближення» здійснюється за рахунок збільшення біорізноманіття, значного посилення органічної складової землеробства, повноцінних сівозмін, біодинаміки та вермикультури. Взагалі, адаптація покликана максимально наблизити сучасні напрямки розвитку сільського господарства до тих потенційних можливостей, якими володіє кожний природний ландшафт.Висновки. В процесі ноосферогенезу вид «Homo Sapiens» сформував свою, не менш природну, екосистему – агроекосистему, яка пройшла складну еволюцію. Згідно з припущенням, що сільське господарство за типом речовинно-енергетичних відносин найбільш наближене до природних екосистем, наукове обґрунтування його спеціалізації, яка б відповідала наявному агро-кліматичному потенціалу певного природного ландшафту, вважається нам головним завданням, виконання якого забезпечить збалансоване природокористування у агросфері. З точки зору теорії і методології екологічної науки ноосферні екосистеми, серед яких найбільш наближеними до природних є агроекосистеми, вже сформовані і можуть стати тим об’єктом і предметом дослідження, який виведе знайому вітчизняним екологам але не помічену науковим загалом неоекологію на зовсім інші обрії.
Посилання
Антонюк Л., Корсак К., Корсак Ю.,Сонько С. та ін. Загроза екологічного і духовно-інтелектуального світових колапсів і нові національні засоби боротьби з ними. Освіта і наука у сфері національної без-пеки: проблеми і пріоритети розвитку : зб. наук. праць ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 25-річчю відродження та 450-річчю утворення Національного університету «Острозька академія» (14 червня 2019 р., м. Острог). Острог, 2019. С. 13-19.
Антонюк Л., Корсак К., Корсак Ю.,Сонько С. та ін. Ноомислення як засіб ліквідації частини загроз духовно-інтелектуального колапсу. Вища школа. Науковий журнал, №7, 2019. С. 32-45.
Балашова Н.Н. Мировые тенденции производства и потребления нута . Зерновое хозяйство. 2003. № 8. С. 5–8.
Бедленд — бесплодные земли нашей планеты . URL: http://paikea.ru/badland/(дата звернення 30.09.2019)
Важенин А.А. Иерархии центральных мест и закономерности в развитии систем расселения. Известия АН. Серия географическая. 2002, № 5, С. 64–71.
Горшков В.Г. Физические и биологические основи устойчивости жизни. М.:ВИНИТИ. 1995. 450 с.
Демидась Г.І., Квітко Г.П., Гетман Н.Я., Рижій посівний – олійна культура альтернативна ріпаку ярому для виробництва біодизеля. Збірник наукових праць ВНАУ. Вінниця: ВНАУ, 2011. Т. 8. № 48. С. 3–8
Евгений Лупанов, Алина Чердакова, Владимир Марков, Евгений Иванов. Биоразнообразие и охрана природы 2-е изд., испр. и доп. Учебник и практикум для вузов. Litres, 2019.
Екологічні основи збалансованого природокористування у агросфері: навч. посіб./за ред. С. П. Сонька, Н. В. Максименко. Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2015. 568 с.
Мироненко Н.С., Сорокин М.Ю. Факторы сжатия географического пространства. География. 2001 №48. https://geo.1sept.ru/article.php?ID=200104802
Кривда Ю. І., Демиденко В. Г., Терещенко Н. М., Коваленко Т. В. Калініченко О. М., Івасиків Л. П., Шапталенко А. П. Баланс елементів живлення і гумусу в землеробстві Черкаської області за 2018 рік. Голоднянське: Укрдержродючість. 2009. С. 1-35.
Куценко М. В. Вступ до географічних інформаційних систем та моделювання стану довкілля: На-вч.посібник. Х.: Екограф,2008. 204 с.
Lester R.Brown. Conserning soils. State of the World, 1984. P.53-73
Орлов Д. С., Бирюкова О. Н., Розанова М. С. Долнительные показателигумусного состояния почв и их генетических горизонтов. Почвоведение, 2004. (8), 918 – 926
Рогачев С. В. Пространственные инверсии. Десять ситуаций для анализа. География. №27, 1999 //http//geo.1september.ru.
Riabovol, I., Riabovol, L., Diordiieva, I., Poltoretskyi, S., Lubchenko, A., Kononenko, L., Kryzhanovskiy, V. Evaluation of resistance to diseases of soft winter wheat samples created by hybridization of ecologically and geographically remote forms. Ukrainian Journal of Ecology, 2018, 8(3), pp. 33–36.
Шикула Н. К. Почвозащитная система земледелия. Х.:Прапор.1987.
Сельскохозяйственные экосистемы. М.:Агропромиздат,1987. С.148.
Sonko. S. Man in Noosphere: Evolution and Further Development. Philosophy and Cosmology, 2019. V. 22. P.51-75. DOI: https://doi.org/10.29202/phil-cosm/22/5
Світличний О. О.,Чорний С. Г. Основи ерозіознавства. Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. 266 с.
Скитський В. Ю., Шевченко А. М., Степанова Т. Є. Аналіз зразків колекції нуту за продуктивністю та придатністю використання в селекції на сході України. Генетичні ресурси рослин. 2009. № 7. С. 134–138.
Сонько С. П. Виробнича типологія сільського господарства Харківської області: тридцять років по-тому. Часопис соціально-економічної географії. 2015. Вип. 19 (2). С. 30-39.
Сонько С. П. Засадничі принципи ноосферного природокористування у контексті концепції сталого розвитку. Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ, №8, 2006. С. 74-87.
Сонько С. П. Екологічні проблеми сучасного сільського господарства та шляхи їх вирішення. Агрое-літа. Всеукраїнський аграрний журнал. 2016. №1 (36)/ C.52-53.
Сонько С. П. Екологія агроландшафтів і програмовані технології вирощування сільськогосподарських культур. Збірн.наук.праць Уманського НУС. Ч.1. Агрономія. 2010. Вип. 73. С.360-365.
Сонько С. П. Концепция агроэкосистем как теоретическая основа экологически безопасного приро-допользования. Труды кафедры размещения производительных сил и технологий производства. Вы-пуск 1. Кривой Рог,1997. С.77-85
Сонько С. П., Максименко Н. В., Пересадько В. А., Суханова І. П., Василенко О. В., Нікітіна О. В. Концепція екологічно-ощадливого землеробства для лісостепової зони. Вісник Харківського націона-льного університету імені В.Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія». № 48(2018). C. 161-172. https://doi.org/10.26565/2410-7360-2018-48-14.
Сонько С. П., Максименко Н. В. Просторові і часові механізми антропогенної експансії агроландша-фту. Людина та довкілля. Проблеми неоекології. Вип. 2 (15). 2013. С.5-21.
Сонько С. П. Просторовий розвиток соціо-природних систем: шлях до нової парадигми. Монографія. К.:Ніка Центр,2003, 287 с.
Сонько С.П. Сучасна модифікація теорії економічного районування. Регіональна економіка. №3, 2005. С.13-28. http://lib.udau.edu.ua/handle/123456789/399
Суханова І. П., Сонько С. П. Прагнення до біорізноманіття – запорука стійкого сільського господарс-тва. Екологія – шляхи гармонізації відносин природи та суспільства. Збірник тез ІV Міжвузівської на-уково-практичної конференції 16 - 17 жовтня 2014 року. Ред. Непочатенко О. О. Ред-вид.центр УНУС.-Умань,2014. С.24-27.
Чернега І. І. Шевченко Н. О., Бленда Н. О. Labour compensation as a socio-economic category and the main source of income of the population of Ukraine (Оплата праці як соціально-економічна категорія та основне джерело доходу населення України). Економіка АПК. 2017. № 6. С. 85-91.
Заславский М. Н. Эрозиоведение. M.:Высшая школа. 1987.
Yablokov, A., Levchenko. V. The Biosphere as a Living System 1. On the Harmonization of Human and Biosphere Relationship. The journal philosophy and cosmology, 18, 2017. P. 52–83.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
