About the Journal
Галузь та проблематика
Журнал Людина та довкілля. Проблеми неоекології – періодичне наукове фахове видання України в галузі географічних наук.
Метою журналу є публікація статей та оглядів, які містять оригінальні результати дослідження в області екології, сільського господарства, неоекології та охорони навколишнього середовища; висвітлюються питання вирішення проблем земельної політики, використання земельних ресурсів, рослинництва, агрохімії та охорони ґрунтів, тваринництва, теорії й практики екологічного моніторингу, екології людини, заповідної справи, ГІС-технологій, моделювання стану довкілля, сучасних агротехнологій, оцінки і оптимізації стану навколишнього середов
Журнал має рубрики: "Сучасні географічні та екологічні дослідження довкілля", "Антропогенний вплив на природне середовище", "Моніторинг довкілля", "Інструменти та технології дослідження довкілля", "Заповідна справа","Медико-екологічні дослідження".
Журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата географічних наук, Наказ МОН України № 747 від 13.07.2015р.
Для науковців і фахівців-екологів, а також викладачів, аспірантів, магістрів і студентів вищих навчальних закладів України та інших стран без будь-яких обмежень
Власний сайт: http://luddovk.univer.kharkov.ua/?q=uk
До розгляду приймаються статті українською та англійською мовами, оформлені згідно з правилами для авторів.
Процес рецензування
1. Всі наукові статті, що надійшли до редакції журналу, підлягають обов'язковому подвійному "сліпому" рецензуванню.
2. Подана наукова стаття розглядається відповідальним секретарем на предмет відповідності профілю журналу, вимогам до оформлення і направляється на рецензування фахівця (доктора або кандидату наук), що має найбільш близьку до теми наукову спеціалізацію.
3. Рецензування проводиться подвійне «сліпе». Рецензентам (двом) невідомо автор рецензованої статті, а прізвище рецензентів невідомо автору статті.
4. При наявності в рецензії рекомендацій щодо виправлення чи доопрацювання статті, текст рецензії направляється автору з пропозицією врахувати їх при підготовці нового варіанту або аргументовано (частково або повністю) їх спростувати.
5. Допрацьована (перероблена) автором стаття повторно направляються на рецензування того ж рецензента, який зробив критичні зауваження.
6. В разі незгоди з думкою рецензента автор статті має право надати аргументовану відповідь до редакції журналу. Стаття може бути спрямована на повторне рецензування або на узгодження в редакційну колегію.
7.Редакція залишає за собою право відхилення статей у разі нездатності або небажання автора врахувати побажання редакції.
8. У разі відмови в публікації статті редакція надсилає автору мотивовану відмову.
9. При наявності негативних рецензій на рукопис від двох різних рецензентів або однієї негативної на її доопрацьований варіант стаття відхиляється без розгляду іншими членами редколегії.
10. Після прийняття редколегією рішення про допуск статті до публікації відповідальний секретар інформує про це автора і вказує терміни публікації.
11.Максимальний термін рецензування - між датами надходження рукопису до редакції і винесенням редколегією рішення - становить два місяці.
12.Оригінали рецензій зберігаються в редакції журналу протягом трьох років.
Періодичність публікації
Подані статті після рецензування та редакційного опрацювання додаються до сторінки змісту "поточного" випуску.
Періодичність видання - 2 рази на рік (травень-червень, листопад-грудень).
Статті приймаються , відповідно, до 15 квітня та 15 жовтня.
Політика відкритого доступу
Цей журнал практикує політику негайного відкритого доступу до опублікованого змісту, підтримуючи принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу http://creativecommons.org/licenses/by/4.0.
Редакційна колегія
Історія журналу
Журнал засновано у 1999 році заслуженим діячем науки і техніки України, заслуженим професором Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктором геогр. наук, проф. Некосом Володимиром Юхимовичем