Проблема оптимального співвідношення рухової активності та розумової діяльності студентів вузів
Ключові слова:
студенти, рухова активність, об’єм локомоції, спортивно-оздоровчі заходиАнотація
Розроблено комплекс спортивно-оздоровчих заходів, який дозволив певною мірою збільшити рухову активність студентів з ослабленим здоров'ям до 7–8 км і, що саме головне, зламати рухову «неповноцінність» у більшості таких студентів. Проте формування ціннісного відношення до фізичної культури досить тривалий процес, який все-таки дозволить оптимізувати рухову активність і укріпити здоров'я студентів.
Посилання
Виленский, М.Я. (1982). Физическая культура в научной организации процесса обучения в высшей школе. Москва : МГПИ.
Ильин, Е.П. (1976). Проблема оптимального соотношения между умственной и физической деятельностью. Е.П. Ильин, Оптимальное соотношение между умственной и физической деятельностью у студентов педагогических институтов. (с. 5-16). Ленинград : ЛГПИ.
Канаев, С.Ю. (1983). Особенности соотношения учебно-познавательной активности студентов-спортсменов. С.Ю. Канаев, Совершенствование процесса обучения будущих учителей физического воспитания. (с. 52). Пермь: ППИ.
Русанов, В.П. (1982). Влияние дифференцированных физических нагрузок на физическую и умственную работоспособность студентов. (Автореферат диссертації кандидата пед. наук). Ленинград, Россия.
