Суб’єкт правової культури: концептуальні засади дослідження

Larysa Makarenko

doi:10.15587/2523-4153.2018.143337

Автор(и)

Larysa Makarenko Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, Україна, 01601, Україна https://orcid.org/0000-0001-6040-3838

DOI:

https://doi.org/10.15587/2523-4153.2018.143337

Ключові слова:

людина, право, культура, правова культура, суб’єкт права, суб’єкт правової культури

Анотація

Наукова стаття присвячена висвітленню концептуальних засад розуміння поняття суб’єкта правової культури. Встановлено, якщо культура поєднує в собі матеріальне та ідеальне, виступаючи і як суб’єкт (така, що пізнає і практично діє суспільна людина), і як об’єкт (створений людиною зовнішній світ), то вся сфера культури «обертається» навколо суб’єкта, який своєю діяльністю наповнює світ культури, розвиває і змінює його, водночас розвиваючись власноруч. Тому людина постає головною цінністю культури. Із зростанням масштабу свободи людини все більшого розвитку набуває також світ культури. Обґрунтовано, що якщо виходити з такого розуміння суб’єкта і культури взагалі, то правова культура, як одна із складових загальної культури, також розуміється як суб’єкт – суб’єкт права, який наповнює її власною діяльністю, розвиваючи і змінюючи світ права та змінюючись разом з ним.

Доведено, що правова культура конкретної людини діалектично поєднує у собі загальне, особливе та одиничне. Вона є однією з конкретних форм прояву загальної культури суспільства, відбиваючи суспільні морально-правові ідеї, політико-правові ідеали та принципи. Особливе в правовій культурі обумовлено приналежністю людини до певної соціальної спільноти, професійної групи тощо. Одиничне виражає індивідуальний аспект правової культури людини, продиктований індивідуальними характеристиками, світоглядом, уподобаннями, емоціями людини тощо. Правова культура завжди реалізується через конкретну особистість, в залежності від неї і водночас справляючи вплив на неї, формуючи реального суб’єкта правової культури. Запропоновано у визначення поняття суб’єкта правової культури включати наступні аспекти: загальне (правова культура суспільства), особливе (правова субкультура) та одиничне (правова культура індивідуальної особистості)

Біографія автора

Larysa Makarenko, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, Україна, 01601

Кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Відділ теорії держави і права

Посилання

Huberskyi, L., Andrushchenko, V., Mykhalchenko, M. (2002). Kultura. Ideolohiia. Osobystist: Metodoloho-svitohliadnyi analiz. Kyiv: Znannia Ukrainy, 580.
Arkhipov, S. I. (2005). Sub"ekt prava (teoreticheskoe issledovanie). Ekaterinburg, 46.
Lytvynov, O. M. (2014). Pravo yak fenomen kultury: sproba filosofskoho osmyslennia. Luhansk: Yantar, 800.
Matvieieva, L. H. (2015). Tranzytyvnist u pravovii sferi. Kyiv: Yurinkom Inter, 328.
Rabinovych, P. M., Bachynskyi, T. V. (2015). Formuvannia osnov pravovoho svitohliadu, pravovoi svidomosti ta pravovoi kultury shkilnoi molodi (teoretyko- y sotsioloho-pravove doslidzhennia). Pratsi Lvivskoi laboratorii prav liudyny i hromadianyna Naukovo-doslidnoho instytutu derzhavnoho budivnytstva ta mistsevoho samovriaduvannia NAPrN Ukrainy. Seriia 1. Doslidzhennia ta referaty. Lviv: Vyd-vo LOBF «Medytsyna i pravo», 29, 224.
Hetman, A. P., Herasina, L. M., Danylian, O. H. et. al; Tatsii, V. Ya., Hetman, A. P., Danylian, O. H. (Eds.) (2013). Pravove vykhovannia v suchasnii Ukraini. Kharkiv: Pravo, 440.
Karmin, A. S., Bernatskiy, G. G. (2006). Filosofiya. Saint Petersburg: Piter, 560.
Korshunov, A. M., Mantatov, V. V. (1988). Dialektika sotsial'nogo poznaniya. Moscow: Politizdat, 383.
Iakoviuk, I. V.; Tsvik, M. V., Petryshyn, O. V. (Eds.) (2008). Pravova kultura yak kharakterystyka yakisnoho stanu pravovoi systemy. Pravova systema Ukrainy: istoriia, stan ta perspektyvy. Vol. 1. Metodolohichni ta istoryko-teoretychni problemy formuvannia i rozvytku pravovoi systemy Ukrainy. Kharkiv: Pravo, 640–663.
Gobozov, I. A. (1999). Vvedenie v filosofiyu istorii. Moscow: TEIS, 363.
Zhigulin, A. (2013). Ponyatie pravovoy kul'tury i ee sushhnostnye kharakteristiki. Nauchno-issledovatel'skie publikatsii, 2, 44–74.
Shefrukov, A. Z. (2008). Dinamika pravovoy kul'tury. Novye tekhnologii, 5, 153–155.
Mitskevich, A. V. (1962). Sub"ekty sovetskogo prava. Moscow: Gos. izd-vo yurid. lit-ry, 212.
Rabinovych, P. M. (2008). Osnovy zahalnoi teorii prava ta derzhavy. Lviv: Krai, 224.
Zaiets, A. P.; Shemshuchenko, Yu. S. et. al. (Ed.) (2003). Subiekt prava. Yurydychna entsyklopediia. Vol. 5: P-S. Kyiv: Ukr. entsykl., 680.
Lvova, O. L.; Shemshuchenko, Yu. S. (Ed.) (2012). Subiekt prava. Velykyi entsyklopedychnyi yurydychnyi slovnyk. Kyiv: Vyd-vo «Iurydychna dumka», 884.
Arkhipov, S. I. (2004). Sub"ekt prava: teoreticheskoe issledovanie. Saint Petersburg: Izdatel'stvo R. Aslanova «YUridicheskiy tsentr Press», 469.
Grevtsov, Yu. I. (2014). Sub"ekt prava. Vestnik SPbgU. Ser. 14, 1, 33–39.
Kant, I. (1965). Kritika chistogo razuma. Sochineniya. Vol. 4. Part 1. Moscow: Mysl', 554.
Selivanov, V. (2000). Paradoksy svobody i demokratii. Viche, 12, 68–80.
Trubetskoy, E. N.; Bernadskiy, G. G. (Ed.) (1998). Entsiklopediya prava. Saint Petersburg: Lan', 224.
Ferguson, A. (1792). Principles of Moral and Political Science. Edinburgh, 2.
Il'in, I. A. (2003). Teoriya gosudarstva i prava. Moscow: YUrist", 591.
Il'in, I. A. (1993). Put' k ochevidnosti. Moscow: Respublika, 432.
Bobrovnyk, S. V.; Zaichuk, O. V., Onishchenko, N. M. (Eds.) (2006). Yurydychna vidpovidalnist. Teoriia derzhavy i prava. Akademichnyi kurs. Kyiv: Yurinkom Inter, 497–525.
Marchuk, V. M., Nikolaieva, L. V. (2004). Narysy z teorii prava. Kyiv: Istyna, 304.