“Офіційне оприлюднення” vs “офіційне опублікування”: проблеми термінологічної визначеності

Автор(и)

  • Yaryna Udala Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, Україна, 01601, Україна https://orcid.org/0000-0002-5802-5564

DOI:

https://doi.org/10.15587/2523-4153.2018.143358

Ключові слова:

презумпція знання закону, офіційне оприлюднення нормативно-правових актів, офіційне опублікування нормативно-правових актів

Анотація

Ефективність і результативність офіційного оприлюднення виступає індикатором рівня демократії у державі, необхідною умовою забезпечення передбаченого Конституцією України права громадян знати свої права та обов’язки. З огляду на це, нагальною є потреба у чіткому визначенні поняття офіційного оприлюднення та опублікування нормативно-правових актів в Україні.

У статті здійснено аналіз наявних наукових підходів до визначення сутності та поняття «офіційне оприлюднення нормативно-правових актів» представниками вітчизняної та зарубіжної наукової думки.

Критичному аналізу піддається точка зору, згідно з якою термін «оприлюднення» є синонімом до слова «опублікування». Робиться висновок про її недостатню обґрунтованість, виходячи, зокрема, з того, що в ст. 94 Конституції України обидва терміни протиставлено один одному. На основі змістового аналізу встановлено, що термін «публікувати» означає «видавати друком будь-який текст, опубліковувати, друкувати, випускати»; щодо терміна «оприлюднення», то він утворений на основі слова «прилюдний», як синоніма слів «публічний», «привселюдний», «гласний». Відповідно, у випадку використання терміна «оприлюднення нормативно-правого акта», на нашу думку, мається на увазі не лише друкування його повного тексту. Здійснений аналіз ключових теоретичних і практичних проблем співвідношення понять “оприлюднення” та “опублікування” виключає можливість ототожнення зазначених понять і дає підстави для висновку про доцільність застосування саме терміну “офіційне оприлюднення”, який є ширшим поняттям, що власне охоплює за своїм змістом і «опублікування».

На основі проведеного аналізу також пропонується авторське визначення офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, яке можна сформулювати як особливу юридичну технологію, здійснювану у спосіб і в порядку, передбачених законодавством, призначену для інформування суб’єктів суспільних відносин щодо змісту прийнятих уповноваженими органами нормативно-правових актів, що є обов’язковою умовою набуття ними чинності.

Біографія автора

Yaryna Udala, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, Україна, 01601

Аспірант

Відділ теорії держави і права

Посилання

  1. Isakov, V. B. (2012). Oficial'noe elektronnoe opublikovanie (istoriya/podhody/perspektivy). Moscow: Formula prava, 320.
  2. Zharovska, I. M. (2006). Dostupnist prava: teoretyko-pravovi problemy. Kharkiv, 20.
  3. Barskiy, V. R. (2012). Ofitsiyne opryliudnennia normatyvno-pravovoho akta predstavnytskoho orhanu mistsevoho samovriaduvannia yak stadiya munitsypalnoho normotvorchoho protsesu. Yurydychniy visnyk. Odeska natsionalna yurydychna akademiya, 1, 41–46.
  4. Tsvik, M. V., Petryshyn, O. V. (Eds.) (2011). Zahalna teoriya derzhavy i prava. Kharkiv: Pravo, 326–333.
  5. Budko, Z. M. (2011). Moment nabuttia chynnosti ta vvedennia v diu normatyvno pravovoho akta v konteksti zabezpechennia realizatsiyi prava na znannia osoboiu svoyikh prav ta oboviazkiv. Visnyk natsionalnoho zaporizkoho universytetu, 1, 60–65.
  6. Alekseev, S. S. (1973). Problemy teorii prava. Vol. 2. Sverdlovsk: Sverdlov. yurid. in-t, 402.
  7. Karmadonov, K. S. (2007). Teoreticheskie voprosy oficial'nogo opublikovaniya normativno – pravovih aktov. Moscow.
  8. Dubov, I. A. (1993). Zakonodatel'naya iniciativa: problemy i puti sovershenstvovaniya. Gosudarstvo i pravo, 10, 26–34.
  9. Demskiy, S. E., Kovalskiy, V. S., Kolodiy, A. M. et. al.; V. V. Kopieychykov (Ed.) (2003). Pravoznavstvo. Kyiv: Yurinkom Inter, 736.
  10. Kostetska, T. A. (1998). Pravo na informatsiu v Ukrayni. Kyiv: Vyshcha shkola, 39.
  11. Nehodchenko, O. V. (2003). Orhanizatsiyno-pravovi zasady diyalnosti orhaniv vnutrishnikh sprav shchodo zabezpechennia prav i svobod liudyny. Dnipro: Vyd-vo Dnipropetr. un-tu, 448.
  12. Rabinovych, P. M., Khavroniuk, M. I. (2004). Prava liudyny i hromadianyna. Kyiv: Atika, 464.
  13. Pigolkin, A. S. (1978). Opublikovanie normativnyh aktov. Moscow, 168.
  14. Asmus, V. F. (1969). Izbrannye filosofskie trudy. Vol. 1. Moscow: Izd-vo MGU, 410.
  15. Rot, H., Siarkiewicz, K. (1970). Dzialania normodawcze Rad Narodowych I ich organow. Warszawa.
  16. Shebanov, A. F. (1968). Forma sovetskogo prava. Moscow, 213.
  17. Sokol'skiy, V. V. (1980). Russkoe gosudarstvennoe pravo. Odessa, 143.
  18. Gambarov, Yu. S. (1911). Kurs grazhdanskogo prava. Vol. 1: Chast' obshchaya. Sankt-Peterburg.
  19. Orzechowski, R. (1968). Publikacja aktow normatiwnych I organy publikacyjne w PRL. Panstwo I prawo, 6, 944.
  20. Shershenevich, G. F. (1910–1912). Obshchaya teoriya prava. Moscow, І-ІІ (1-4), 805.
  21. Tille, A. A. (1969). Prezumpciya znaniya zakonov. Pravovedenie, 3.
  22. Sokolov, N. Ya. (1982). Pravo i pravotvorchestvo: voprosy teorii. Moscow, 102.
  23. Pigolkin, A. S. (2003). Teoriya gosudarstva i prava. Moscow: Gorodec, 544.
  24. Lehin, L. M. (2014). Opryliudnennia zakonu: poniattia, formy, znachennia. Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk, 2 (5), 36–43.
  25. Sidel'nikov, I. P. (1992). Dostupnost' zakona: pravovoe informirovanie grazhdan. Minsk: Navuka і tekhnіka, 123.
  26. Lehin, L. M. (2009). Pravove rehuliuvannia normotvorchoho ta zakonodavchoho protsesiv. Aktualni problemy vdoskonalennia chynnoho zakonodavstva Ukrainy, ХХI, 34–44.
  27. Citovich, P. P. (1878). Kurs russkogo grazhdanskogo prava. Issue 1. Vol. І. Uchenie ob istochnikah prava. Odessa, 128.
  28. Zaichuk, O. V., Kopylenko, O. L., Onishchenko, N. M. et. al.; Zaichuk, O. V. (Ed.) (2010). Suchasna pravova entsyklopediya. Kyiv: Yurinkom Inter.
  29. Tepliuk, M. O., Yushchyk, O. I. (2011). Vvedennia v diu zakoniv Ukrainy: pytannia teoriyi ta praktyky. Kyiv: Parlamentske vyd-vo, 200.
  30. Sovremenniy slovar' inostrannyh slov: ok. 20 000 slov (2001). Moscow: Rus. yaz., 742.
  31. Busel, V. T. (Ed.) (2001). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy. Kyiv; Irpin: Perun, 1736.
  32. Buriachok, A. A., Hnatiuk, H. M., Holovashchuk, S. I. et. al. (2006). Slovnyk synonimiv ukrainskoi movy. Vol. 2. Kyiv: Naukova dumka, 960.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-10-02

Як цитувати

Udala, Y. (2018). “Офіційне оприлюднення” vs “офіційне опублікування”: проблеми термінологічної визначеності. ScienceRise: Juridical Science, (3 (5), 30–36. https://doi.org/10.15587/2523-4153.2018.143358

Номер

№ 3 (5) (2018)

Розділ

Юридичні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Yaryna Udala

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.