Удосконалення конституційної скарги як інструмента захисту прав людини

Анотація

Статтю присвячено дослідженню актуальних питань функціонального призначення конституційної скарги та її місця у юридичному механізмі захисту прав та свобод особи. З’ясовано ключові функції цього правового феномену в демократичній та правовій державі, запропоновано та обґрунтовано їхню класифікацію за критерієм впливу суб’єктів права на реалізацію його функціональних напрямів. Акцентовано увагу на визначальній ролі цього інституту в системі юридичних гарантій забезпечення конституційних прав і свобод особи та відзначено його переваги у порівнянні з іншими правозахисними інструментами, що були доступними до запровадження в Україні прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти конституційної скарги. Визначено, що в цілому інститут конституційної скарги має широке коло переваг в порівнянні з іншими формами звернення до Конституційного Суду України. Проте, поряд з цим, існують і недоліки, які потребують негайного усунення. Зокрема, це стосується предмету розгляду конституційної скарги.  Методологічну основу дослідження становлять емпіричний, системний методи, а також метод юридичної герменевтики. Констатовано, що забезпечення можливості особи брати активну участь у контролі за діяльністю вищих органів державної влади, яка реалізується у відповідних правових формах, дає підстави для визнання конституційної скарги одним із сучасних інститутів демократії. Зроблено висновок, що пріоритетною функцією конституційної скарги є саме правозахисна, оскільки тільки до Конституційного Суду можна оскаржити закон, який стосується винятково основних прав і свобод громадян, закріплених Конституцією