Регіональні особливості розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (стаття 286 Кримінального Кодексу України)

Автор(и)

  • Олег Володимирович Новіков Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, Україна https://orcid.org/0000-0002-2047-1665

DOI:

https://doi.org/10.15587/2523-4153.2022.259681

Ключові слова:

кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, регіональні особливості розподілу

Анотація

Досліджено регіональних особливостей розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України). Встановлено, що до найбільш кримінально уражених від порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, в абсолютних показниках регіонів належать: (1) Дніпропетровська, (2) Одеська, (3) Київська, (4) Харківська, (5) Львівська, (6) м. Київ, (7) Донецька, (8) Запорізька, (9) Житомирська, (10) Рівненська. до найбільш кримінально уражених регіонів України у розрахунку на кількість населення належать такі регіони як: Рівненська (коефіцієнт злочинної інтенсивності на 100 тис. населення – 55,10), Київська (50,28), Волинська (47,64), Чернігівська (44,83), Миколаївська (43,54), Полтавська (39,36), Вінницька (38,90), Одеська (38,52), Житомирська (36,47) та Херсонська (36,47) області. Найбезпечнішими регіонами були: Луганська (9,90), Донецька (16,15), м. Київ (23,33), Хмельницька (28,39), Сумська (28,53) області. Регіонами-лідерами за кількістю порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України) на 100 тис. транспортних засобів стали: Волинська (271,43), Вінницька (199,22), Рівненська (148,92), Чернігівська (127,20), Закарпатська (126,15), Миколаївська (124,08), Житомирська (110,98), Київська (107,40), Чернівецька (106,22), Херсонська (105,56). До регіонів з найменшою кількістю зазначених кримінальних правопорушень на 100 тис. транспортних засобів стали: Луганська (38,05), Черкаська (57,96), Донецька (70,36), Дніпропетровська (73,76) області та м. Київ (49,79). Висунута гіпотеза про те, що на регіональні особливості розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України) комплексно впливають кількість населення регіону, кількість наявних транспортних засобів, вантажообіг та пасажирообіг автомобільного транспорту, протяжність доріг, витрати регіону на благоустрій доріг, пересікання регіону міжнародними та національними автомобільними дорогами державного значення.

Біографія автора

Олег Володимирович Новіков, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України

Кандидат юридичних наук

Кафедра кримінології та кримінально-виконавчого права

Відділ кримінологічних досліджень

Посилання

  1. Vozniuk, A. A. (2016). Conceptual Frameworks of the Prevention of Acts Which Caused Menace to the Public. Scientific Herald of the National Academy of Internal Affairs, 99 (2), 156–164. Available at: https://scientbul.naiau.kiev.ua/index.php/scientbul/article/view/179
  2. Batyrgareieva, V., Babenko, A. (2020). Analysis of the current criminal situation in Ukraine as an information model for developing a strategy to reduce the possibility of committing crimes. Archives of Criminology and Forensic Sciences, 1, 39–53. doi: http://doi.org/10.32353/acfs.1.2020.02
  3. Babenko, A. M. (2018). Regional features of crime in cities and rural areas of Zaporizhzhya, Dnipropetrovsk and Kharkiv regions. Issues of Crime Prevention, 36, 42–60. Available at: http://pbz.nlu.edu.ua/article/view/157063
  4. Babenko, A. M. (2015). Rehionalna zlochynnist v Ukraini: zakonomirnosti, determinatsiia ta zapobihannia. Zaporizhzhia, 515.
  5. Holovkin, B. M. (2022). Otsinka dorozhno-transportnoi avariinosti ta tiazhkosti yii naslidkiv v Ukraini. Problemy zakonnosti, 156, 52–75.
  6. Holovkin, B. M. (2021). Shchodo ob’iektyvnosti danykh pro stan bezpeky dorozhnoho rukhu v Ukraini. Protydiia zlochynnosti i koruptsii: mizhnarodni standarty ta dosvid Ukrainy. Kharkiv: Yurait, 12–19.
  7. Kolb, O. H., Prysiazhniuk, L. M. (2018). About some substantive elements of preventive activity in Ukraine. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo, 2 (53), 71–73.
  8. Babenko, A. M. (2021). Tactical-psychological, criminal-procedural, administrative-legal and operative-search measures of prevention and prevention of criminal offenses. South Ukrainian Law Journal, 1, 14–22. doi: http://doi.org/10.32850/sulj.2021.1.3
  9. Babenko, A. M. (2013). Kryminolohichna klasyfikatsiia rehioniv Ukrainy ta yii znachennia dlia protydii zlochynnosti. Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy, 3 (137), 116–123.
  10. Babenko, A. M. (2014). Zapobihannia zlochynnosti v rehionakh Ukrainy: kontseptualno-metodolohichnyi ta prakseolohichnyi vymir. Odesa: ODUVS, 416.
  11. Whitelegg, J. (1987). A Geography of Road Traffic Accidents. Transactions of the Institute of British Geographers, 12 (2), 161–176. doi: http://doi.org/10.2307/622525
  12. Quistberg, A. D., Hessel, P., Rodriguez, D. A., Sarmiento, O. L., Bilal, U., Caiaffa, W. T. (2022). Urban landscape and street-design factors associated with road-traffic mortality in Latin America between 2010 and 2016 (SALURBAL): an ecological study. The Lancet Planetary Health, 6 (2), 122–131. doi: http://doi.org/10.1016/s2542-5196(21)00323-5
  13. Mekonnen, F. H., Teshager, S. (2014). Road traffic accident: The neglected health problem in Amhara National Regional State, Ethiopia. Ethiopian Journal of Health Development, 28 (1), 3–10. Available at: https://www.ajol.info/index.php/ejhd/article/view/115405
  14. Aghasi, N. H. M. (2018). Spatio-Temporal Analysis on Urban Traffic Accidents: A Case Study of Tehran City, Iran. Journal of Geographic Information System, 10 (5), 603–642. doi: http://doi.org/10.4236/jgis.2018.105032
  15. Zhang, Y., Lu, H., Qu, W. (2020). Geographical Detection of Traffic Accidents Spatial Stratified Heterogeneity and Influence Factors. International Journal of Environmental Research and Public Health, 17 (2), 572. doi: http://doi.org/10.3390/ijerph17020572
  16. Novikov, O. (2019). Crimes against intellectual property: concept, types, current situation and development trends. Law Review of Kyiv University of Law, (3), 234–239. doi: http://doi.org/10.36695/2219-5521.3.2019.40
  17. Babenko, A. M. (2017). The Territorial and Spatial Analysis of Criminality in the Settlements of Odessa Region. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy, 2 (9), 169–191. Available at: http://nauka.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/12/11_Babenko.pdf

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-28

Як цитувати

Новіков, О. В. (2022). Регіональні особливості розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (стаття 286 Кримінального Кодексу України). ScienceRise: Juridical Science, (2(20), 50–58. https://doi.org/10.15587/2523-4153.2022.259681

Номер

№ 2(20) (2022)

Розділ

Юридичні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2022 Oleg Novikov

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.