Правова природа свободи волі: основоположні ідеї та дефініція

Анотація

Мета дослідження – визначити правову природу свободи волі, її поняття та місця в системі права як ідеї, принципу та норми. Методи дослідження були обрані з урахуванням поставленої мети й завдань: загальнонаукові та спеціально-наукові методи наукового пізнання правових явищ. Зокрема були застосовані наступні методи дослідження: порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, діалектичний та інші. Зазначені методи використовувалися в їх взаємозалежності. Методологія містить відомості про філософські аспекти, методологічні основи наукового пізнання, вивчення структури та основних етапів дослідження. В дослідженні розглядається поєднанні двох дефініцій, свобода та воля, з урахуванням правової специфіки. Доводиться, що свобода в праві – це можливість поведінки незабороненої законодавством та відсутність примусу, окрім випадків передбачених законом. Воля в праві – це здатність керувати своїми діями та їх проявом у ззовні, свідоме регулювання своєї поведінки, що не обмежується лише законодавчо визначеною можливістю поведінки. Зазначається, що свобода носить пасивний характер як можливість певної поведінки, а воля є активним використання своїх прав та можливостей. Воля є активним використання свободи. Автор наголошує, що хоча свобода волі має трансцендентну основу, вона є іманентною для права, що підтверджується її глобальним проявом у юридичній науці та практиці. Наголошується, що свобода волі є багатошаровим, складним правовим поняттям, яке має фундаментальне значення. Обґрунтовується позиція про можливість розуміння свободи волі як правової ідеї, ідеї-принципу, ідеї-інституту та ідеї-норми які прямо не закріплені в нормативно-правових актах, але відображені через зміст інших правових інститутів, принципів та норм, що ґрунтуються на ній. Доводиться, що в найбільш широкому розумінні свобода волі в праві є правовою ідеєю і запропоновано її авторське визначення