Європейський досвід протидії дезінформаційним впливам

Автор(и)

  • Алла Юріївна Ковальчук Київський університет права Національної академії наук України, Україна
  • Богдана Вадимівна Чернявська Національна академія управління; Vrije Universiteit Amsterdam, Україна https://orcid.org/0000-0001-8263-7483

DOI:

https://doi.org/10.15587/2523-4153.2024.309074

Ключові слова:

безпека, загрози, дезінформація, національна/державна безпека, інформаційна безпека, інформаційно-комунікативні технології, інформаційно-психологічні впливи, інформаційна війна

Анотація

Інформаційно-психологічні впливи, атаки та операції не мають фізичного прояву, але вони породжують дестабілізуючі внутрішні та зовнішні процеси в державі. Ці процеси викликають агресію, занепокоєння та невдоволення серед населення, що потенційно призводить до відкритого фізичного конфлікту. Використання мережі Інтернет дає екстремістським організаціям доступ до мас-медіа, поширюючи пропаганду, інформуючи про їхні цілі, завдання, заходи та форми підтримки. Автори наголошують на значному впливі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на посилення загроз політичній стабільності та безпеці будь-якої держави у зв’язку з поширенням дезінформації. Мета цієї роботи полягає у висвітленні зарубіжного досвіду щодо організаційно-правових заходів, які запобігають поширенню дезінформації, спрямованої на розпалювання ворожнечі та ненависті в державі. Дослідження базується на досвіді великих протестних акцій, організованих і координованих через соціальні мережі в Інтернет. Автори зазначають, що блоги, соціальні мережі, електронні карти та сайти відеохостингу наразі використовуються без обмежень для політичної дестабілізації. Соціальні мережі дозволяють отримати негайну підтримку однодумців і публікувати екстремістські матеріали, що сприяють ескалації соціально-політичних, етнічних та міжконфесійних конфліктів. Основними методами дослідження є компаративний аналіз, статистичний метод,  історичний метод, структурно-функціональний метод пізнання.  Вивчивши періоди становлення системи протидії поширенню дезінформації у ЄС, автори зробили висновки про те, що робота з протидії поширенню дезінформації ведеться комплексно й системно й постійно удосконалюється відповідно до викликів. В країнах ЄС напрацьована не лише практика протидії дезінформації, а й прийнятий масив нормативно-правових актів щодо упередження розповсюдження дезінформації. Європейський досвід демонструє важливість балансу між свободою слова та заходів з забезпечення безпеки в інформаційному просторі. Такий всеосяжний та концептуальний підхід повинен бути покладений в основу створення системи протидії поширенню дезінформації в Україні.

Біографії авторів

Алла Юріївна Ковальчук, Київський університет права Національної академії наук України

Доктор юридичних наук, професор

Кафедрa міжнародного права та інших галузевих правових дисциплін

Богдана Вадимівна Чернявська, Національна академія управління; Vrije Universiteit Amsterdam

PhD, доцент 

Кафедри теорії та історії держави і права

Запрошений дослідник юридичного факультету

Департамент кримінології

Посилання

  1. Top 10 trends of 2014: 10. The Rapid Spread of Misinformation Online (2014). World Economic Forum.
  2. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions Tackling Online Disinformation: a European Approach. COM/2018/236 final (2018). Eur-Lex. Available at: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52018DC0236
  3. McCuen, J. J. (2008). Hybrid Wars. Military Review. Fort Leavenworth: Combined Arms Center. March-April, 107–113. Available at: https://www.armyupress.army.mil/Portals/7/military-review/Archives/English/MilitaryReview_20080430_art017.pdf
  4. Polska, K. (2024). Doslidzhennia: Rosiia – holovnyi dezinformator u YeS. Available at: https://www.dw.com/ru/issledovanie-rossia-glavnyj-rasprostranitel-dezinformacii-v-es/a-69089063
  5. Van der Linden, T. (2024). AI: We Need Another Hero. ALTI Amsterdam. Available at: https://alti.amsterdam/ai-we-need-another-hero/
  6. de Hingh, A. E., Lodder, A. R. (2017). Informatieveiligheid: de digitale veerkracht van Nederlandse overheden. Bestuurskunde, 26 (1), 27–34. https://doi.org/10.5553/bk/092733872017026001005
  7. The Doppelganger case assessment of Platform Regulation on the EU Disinformation Environment (2024). Riga. Available at: https://stratcomcoe.org/pdfjs/?file=/publications/download/The-Doppelganger-Case-DIGITAL.pdf?zoom=page-fit
  8. Fon Klauzevits, K. (2023). Naivazhlyvishi pryntsypy vedennia viiny. Arii, 384.
  9. Dobber, T., Kruikemeier, S., Helberger, N., Goodman, E. (2023). Shielding citizens? Understanding the impact of political advertisement transparency information. New Media & Society. https://doi.org/10.1177/14614448231157640
  10. Arquilla, J. (2007). Information strategy and warfare: a guide to theory and practice. Available at: https://ocul-yor.primo.exlibrisgroup.com/discovery/fulldisplay?docid=alma991000892449705164&context=U&vid=01OCUL_YOR&lang=enT
  11. The Strengthened Code of Practice on Disinformation (2022). Available at:https://disinfocode.eu/wp-content/uploads/2023/01/The-Strengthened-Code-of-Practice-on-Disinformation-2022.pdf
  12. Baines, P., O’Shaughnessy, N., Snow, N. (2020). The SAGE Handbook of Propaganda. SAGE Publications Ltd. https://doi.org/10.4135/9781526477170

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-26

Як цитувати

Ковальчук, А. Ю., & Чернявська, Б. В. (2024). Європейський досвід протидії дезінформаційним впливам. ScienceRise: Juridical Science, (2 (28), 50–54. https://doi.org/10.15587/2523-4153.2024.309074

Номер

Розділ

Юридичні науки