Проблеми освіти в галузі охорони громадського здоров’я в колишньому Радянському Союзі: приклад України

Анотація

АКТУАЛЬНІСТЬ: В багатьох країнах колишнього Радянського Союзу захворюваність суттєво вища, а очікувана тривалість життя нижча, ніж у західних країнах. Багато з причин цих проблем можна подолати заходами громадського здоров’я, проте широко застосований радянський підхід до профілактики не здатний вирішити нові та складніші проблеми громадського здоров’я, з якими стикаються ці країни. Це дослідження розглядає проблеми громадського здоров’я в Україні, зокрема проблеми, пов’язані з освітою в охороні громадського здоров’я.
МЕТОДИ: Дослідження базується на аналізі невеличкого обсягу інформації, зібраної через (а) огляд літератури, що стосується громадського здоров’я та освіти в цій галузі в колишньому Радянському Союзі та Україні, та навчальних програм та матеріалів з епідеміології з медичних університетів, (б) спостереження під час семінарів для студентів та викладачів з епідеміології з українських медичних університетів, (в) напівструктуровані інтерв’ю зі студентами та викладачами епідеміології з українських медичних університетів. Зібрані дані було інтерпретовано із застосуванням тематичного дискурс-аналізу, який дозволив визначити важливіші галузі, що ускладнюють освіту з охорони громадського здоров’я в країні.
РЕЗУЛЬТАТИ: Головна знайдена проблема стосується застосування застарілих концептів охорони громадського здоров’я, зокрема епідеміології. Це лежить в основі подальших проблем, включаючи нестачу часу і обмежений зміст курсів з епідеміології, відсутність навчання навичкам проведення досліджень, неадекватні навчальні матеріали та консервативні погляди викладачів та студентів щодо превалюючих думок та можливого розвитку.
ОБГОВОРЕННЯ ТА ВИСНОВКИ: Існує нагальна потреба у застосуванні ширшого визначення громадського здоров’я, просування у напрямі підходу «Нового громадського здоров’я» з подальшою низкою змін навчальних програм та матеріалів. Реформування навчальних курсів має надати додаткові години для обговорення неінфекційних захворювань та немедичних тем, включаючи політику охорони здоров’я та сприяння здоров’ю, а також забезпечити зв’язок навчання із дослідженнями. Критична оцінка сучасних підходів, їхнього впливу та реалізації є важливою для реформування навчальних програм з охорони громадського здоров’я та посилення систем охорони здоров’я.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: охорона громадського здоров’я; профілактична медицина; епідеміологія; радянський підхід до профілактики; країни колишнього Радянського Союзу; Україна.